Міжнародні економічні організації. 2

Міжнародні  економічні організації

1. Сутність та цілі міжнародної економічної інтеграції

2. Форми міжнародної економічної інтеграції

3. Характерні риси світових, континентальних та регіональних інтеграційних об’єднань

4. Функціональні інтеграційні угруповання

5. Механізм сприяння міжнародній економічній діяльності

1. Сутність та цілі  міжнародної економічної  інтеграції

Інтеграційних процес – це зближення і переплетіння національних економік кількох країн  з метою побудови єдиного господарського механізму. Інтеграційні процеси призводять до розвитку економічного регіоналізму, у результаті якого окремі групі країн створюють між собою більш сприятливі умови для торгівлі, а в окремих випадках і для міжрегіонального переміщення факторів виробництва.

Міжнародна  економічна інтеграція зумовлена поглибленням міжнародного поділу праці, розвитком виробничих сил і міжнародної торгівлі. Значним фактором сприяння даного процесу є розвиток інфраструктури транспортних сполучень та інформаційно-комунікаційних технологій. В основу теорії інтеграції покладено порівняння торгівлі між країнами в умовах існування у кожної з них власного митного тарифу і в умовах підписання угод про тарифний союз, що виключає тарифи в торгівлі. У загальному вигляді інтеграція розглядається як елемент вчення про наступне: ефективність зовнішньої торгівлі; державне регулювання зовнішньоекономічних процесів; вплив на фактори, що діють на стан платіжного балансу.

Ефекти  від інтеграції носять як позитивний, так і негативний характер. Негативна інтеграція – усунення різних інструментів міжнародної економічної політики. Позитивна інтеграція - додаткові заходи для усунення неузгодженостей, які можуть існувати між митами та податками в різних країнах.

До  передумов інтеграції належать: близькість рівня економічно розвитку та ступеню ринкової зрілості країн, що інтегруються; географічна близькість країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків загального кордону та економічних зв’язків, що склалися історично; позитивний демонстраційний ефект, намагання прискорити ринкові реформи; не залишитися обабіч інтеграційних процесів.

До  цілей інтеграції відносяться: використання переваг економії масштабу; створення  благодійного зовнішньополітичного середовища; вирішення завдань торговельної політики; сприяння структурній перебудові економіки; підтримання молодих галузей національної промисловості.

На міжнародну економічну інтеграцію впливають такі складові, як глобалізація та регіоналізація. Глобалізація (globalization) – поступове формування єдиної для всього світового суспільства системи світогосподарських відносин. Регіоналізація (regionalization) – це поглиблення міжнародних зв'язків окремого територіального економічного простору.

19.2. Форми міжнародної  економічної інтеграції

Розрізняють наступні форми міжнародної економічної інтеграції: зона преференційної торгівлі; зона вільної торгівлі; митний союз; спільний ринок; економічний союз; політичний союз.

Таблиця 19.1. Форми  економічної інтеграції та відповідність  положенням

     Охарактеризуємо коротко вище наведені етапи інтеграції (табл. 19.1).

     Зона  преференційної торгівлі (preferential trade area): перші кроки керівництв держав у економічному та торговому співробітництві. Зона вільної торгівлі (free trade area): відміна митних тарифів для взаємної торгівлі. Митний союз (customs union) передбачає спільну торговельну політику щодо третіх країн створенням міждержавних органів управління зовнішньоторговельною політикою. Спільний ринок (common market): усунені бар'єри на імміграцію, еміграцію та переливання капіталу через кордони. Економічний союз (economic union): узгоджена економічна, фінансова та валютна політика, створення установ, наділених правом приймати рішення від імені угруповання в цілому. Політичний союз (political union): передача національними урядами своїх функцій наддержавним органам.

3. Характерні риси  світових, континентальних  та регіональних  інтеграційних об’єднань

Основними характеристиками економічної інтеграції на різних етапах розвитку є наступні:  

1945р.  – 50-і роки ХХ  ст. характеризуються домінуванням США, поступовою лібералізацією торгівлі та руху капіталу.

У 60-і  роки здійснюється формування економічно та політично могутньої тріади з центрами у США, Японії та Європейському співтоваристві.

У 70-і  роки значну політичну владу у світі набуває "велика сімка" (G-7), яка суттєво починає впливати на роботу таких міжнародних організацій, як МВФ, МБРР, ГАТТ, ОЕСР.

80-і  роки характерні поступовим переходом від «холодної війни» до «нового світового порядку», поява «однополюсності».

З початком 90-і роки і по теперішній час поступово Європейський Союз набуває вагомості на світовій  політичній арені. «Велика сімка» перетворюються на „велику вісімку” (Російська Федерація).

Країни, економіка яких активно використовує надбання науки і техніки, беруть значну участь у міжнародному поділі праці, реалізують потенціал у регіональних інтеграційних об’єднань і поділяються на наступні: “нові індустріальні країни”; менш розвинені з числа розвинених держав; промислово розвинені країни.

Відповідно  до рівня розвитку тієї чи іншої  країни та ролі її у регіональних угрупуваннях країн умовно поділяють на такі типи:

=угрупування  першого типу – країни, в економіці яких переважають галузі та підприємства з високим ступенем залучення продукції, що виробляється, для її подальшої переробки в більш розвинених країнах на засадах кооперування у міжнародному поділі праці;

=угрупування  другого типу – країни, в економіці яких наявні як певні галузі та підприємства, що залучають з інших країн вироби первинної технологічної переробки, так і певні галузі та підприємства, які самі є об'єктами залучення іншими країнами на засадах кооперування у міжнародному поділі праці;

=угрупування  третього типу – країни, в економіці яких переважають галузі та підприємства, що базуються на широкому залученні сировини та продукції, виробляються галузями та підприємствами інших країн на засадах кооперування у міжнародному поділі праці.

4. Функціональні інтеграційні  угруповання

До функціональних інтеграційних угруповань належать світові організації, які координують діяльність економічної, фінансової, технологічної сфер у міжнародній економіці.

Міжнародний Валютний Фонд (International Monetary Found, http://www.imf.org/) – реалізує кодекс правил обміну валют і забезпечує компенсаційну фінансову допомогу країнам-учасницям у разі виникнення проблем із їх платіжними балансами. Членами МВФ є 182 держави.

Серед принципів діяльності МВФ: заборона на маніпуляції валютним курсом або міжнародною валютною системою; зобов'язання проведення у разі необхідності інтервенцій на валютних ринках для усунення валютної кризи; зобов'язання кожної країни враховувати у своїй політиці інтервенцій інтереси своїх партнерів, особливо тих, у валюті яких здійснюється інтервенція.

Основні цілі МВФ: сприяння міжнародному співробітництву, забезпечення механізму консультацій і співробітництва для розв'язання монетарних проблем;  збалансоване зростання міжнародної торгівлі, збільшення рівня зайнятості, підвищення рівня реальних доходів, а також удосконалення виробничих потужностей; підтримання стабільності валютних курсів та обмінних операцій, запобігання невиправданій девальвації національних грошових одиниць; прискорення становлення багатосторонньої системи платежів для поточних операцій, прагнення зняття обмежень на обмін валют, що заважає нормальній торгівлі; забезпечення тимчасового доступу членів МВФ до загальних ресурсів для надання їм змоги виправити незбалансованість платіжних балансів без запровадження механізмів, які стримували б підвищення національного чи міжнародного добробуту; зменшення тривалості та величини незбалансованості платіжного балансу.

Міжнародний Банк Реконструкції  та Розвитку, Світовий банк – СБ (The International Bank for Reconstruction and Development) об'єднує 181 державу. До цілей МБРР належать: сприяння реконструкції і розвитку територій держав-членів, їх виробничого потенціалу; заохочення інвестицій шляхом надання гарантій або прийняття участі у кредитних та інвестиційних проектах; стимулювання довгострокового збалансованого зростання міжнародної торгівлі, а також підтримка рівноваги платіжного балансу шляхом кредитування проектів з розвитку виробництва у країнах-членах МБРР.

ЮНІДО (United Nations Industrial Development Organization – UNIDO) засновано в 1967p. рішенням Генеральної Асамблеї ООН як центральний координуючий орган у сфері допомоги промисловому становленню країн, що розвиваються.

Цілі  ЮНІДО: сприяння промисловому розвитку і співробітництву на глобальному, регіональному, національному і галузевому рівнях; сприяння індустріалізації країн, що розвиваються, у тому числі в галузі розробки природних ресурсів і розвитку інфраструктури; надання допомоги країнам з перехідною економікою і країнам, що розвиваються, у реструктуризації та приватизації в промисловості; надання технічної допомоги.

5. Механізм сприяння  міжнародній економічній  діяльності

Міжнародна  економічна діяльність підприємства базується  на таких основних положеннях та принципах: самостійність, економічна заінтересованість, відповідальність, рівноправність, конкуренція, приватна власність, державне регулювання, соціальне партнерство.

Основними регуляторами діяльності є обсяги попиту та пропозиції на засоби виробництва, ціни на ринках, тарифи, обсяги ресурсів, виробничі потужності, курси валют, відсотки на депозити та кредити, ставки податків і відрахувань тощо.

Рис. 19.6. Основні складові механізму сприяння міжнародній економічній діяльності підприємства

Започаткуванням наддержавного регулювання та сприяння міжнародній економічній діяльності можна назвати затвердження підходу Ліги Націй (1929 р.), який полягає у встановлені певних правил взаємовідносин між ТНК і країнами. Хартія міжнародної торгової організації, яка підписана в Гавані 24 березня 1948 року, регламентувала регулювання закордонних інвестицій корпорацій. Хартія економічних прав та обов'язків (1974 p.) закріпила положення, спрямовані на обмеження діяльності крупних корпорацій. Цього ж року створені міжурядові комісії ООН з транснаціональних корпорацій і Центр з ТНК. Розпочала діяльність спеціальна “група 77” з вивчення та узагальнення матеріалів, що розкривають зміст, форми і методи діяльності ТНК.

Економічна  і Соціальна Рада ООН (ЕКОСОР) з  метою формулювання обов'язкових  правил поведінки ТНК створила Комісію з транснаціональних корпорацій. У 1976 році Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) ухвалила рішення про початок переговорів з питань передачі технологій і здійснення дій, які обмежують ділову активність. 
 

Економічні наслідки інтеграції країн

Теорію економічної  інтеграції та, зокрема, митних союзів розробив канадський вчений, представник  нового класицизму чиказької школи  економіки Джекоб Вайнер. Згідно з  його теорією митного союзу внаслідок  укладення між країнами угоди  про митний союз, яка усуває тарифи у взаємній торгівлі між ними, в економіці виникають два типи ефектів:

1)статичні ефекти (static effects) — економічні наслідки, які виявляються негайно після  утворення митного союзу як  його безпосередній результат;

2)динамічні ефекти (dynamic effects) — економічні наслідки, які виявляються на віддаленіших стадіях функціонування митного союзу.

Розглянемо спочатку статичні ефекти приєднання країни до митного союзу. Утворення митного  союзу означає надання взаємних торгових преференцій (наприклад, скасування тарифів) його членами один одному і введення загального митного тарифу та єдиної системи нетарифного регулювання торгівлі відносно третіх країн.

У результаті взаємного  усунення мит можуть виникнути два  види взаємно-протилежних статичних ефектів:

а) ефект створення  торгівлі (твірний ефект, trade creation) —  переорієнтація місцевих споживачів з  менш ефективного внутрішнього джерела  постачання товару на ефективніше зовнішнє джерело (імпорт), яка стала можливою внаслідок усунення імпортних мит у рамках митного союзу;

б) ефект відхилення торгівлі (потоковідхиляючий ефект, trade diversion) — переорієнтація місцевих споживачів із закупівлі товару у  ефективнішого позаінтегрального  джерела постачання на менш ефективне  внутрішньоінтеграційне джерело, яка відбулася внаслідок ліквідації імпортних мит у рамках митного союзу.

Виникнення обох статичних ефектів — створення  та відхилення торгівлі — можна  пояснити за допомогою схеми, зображеної на рис. 1.10.1, яка, за суттю, є зворотним  відображенням введення імпортного тарифу. 

Рис. 1.10.1. Економічні наслідки утворення митного союзу

Розглянемо три  стадії моделі:

1)до утворення  митного союзу, коли існує імпортне  мито на товар;

2)після утворення  митного союзу між країнами 1 та 2;

3)після утворення митного союзу між країнами 2 та 3.

До утворення  митного союзу

Країни 1, 2, 3 продукують товар X та потенційно можуть ним торгувати  між собою. Країна 1 лідирує у виробництві  товару X, забезпечуючи найвищу якість та найнижчу ціну Р, у країні 2 ціна товару Р1 > Р , а у країні 3 ціна товару Р3, причому Р1 < Р3 < Р2.

До утворення  митного союзу в країні 2 існує  єдине імпортне мито t, яке накладається на товари X з країн 1 та 3. Розмір його мита дорівнює різниці (Р2~ Р,). Отже, ціна імпорту товарів X країною 2 з країни 1 дорівнює ціні товарів X, вироблених всередині країни 2, таким чином Р. = Р , а ціна імпорту товарів X з країни 3 перевищує Р2, тобто Р3+t > Р2. У цих умовах доцільним для країни 2 є імпортувати товар X з країни 1, тому що Р.   < Р3+t.

Під захистом митного тарифу t країна 2 продукує та споживає товар у точці Е, при цьому лінії Sd та Dd — це лінії внутрішнього попиту та пропозиції товару X. Якщо ціна дорівнює Р2 = Рі+t, країна 2 продукує товар X в обсязі Q0Q2, а споживає — в обсязі Q0Q4, імпортуючи Q2Qt одиниць з країни 1.

Існування тарифу забезпечує країні 2 ефект доходів  у вигляді збільшення доходів  бюджету внаслідок оподаткування  імпорту митом. Графічно цей ефект  зображено сегментом (сс´) і розраховується як добуток розміру імпорту країни 2 та розміру імпортного мита. Сукупна пропозиція товару X країною 1 у країну 2 абсолютно еластична за ціною та становить Si+t за умови існування у країні 2 імпортного тарифу t.

Після утворення  митного союзу країнами 1 та 2

Утворення митного  союзу двома країнами призводить до того, що товари X, які традиційно купувалися споживачами країни 2 у внутрішніх виробників, стають дорожчими за такі ж, вироблені у країні 1, і тому ці споживачі закуповують товар з-за кордону. В результаті виникає імпортний товарний потік, якого до утворення митного союзу не було. Ресурси країн згідно з принципом порівняльних переваг використовуються ефективніше, тобто виникає ефект створення торгівлі. Розглянемо цю ситуацію детальніше. Країни 1 та 2 утворюють митний союз, відповідно до умов якого країна 2 скасовує тариф t на імпорт товару X з країни 1. Країна 3 до митного союзу не входить, тому під час ввезення її товару X до країни 2 до його ціни додається тариф t. Після усунення митного тарифу країна 2 буде імпортувати товар X з країни 1 за ціною Р,. Внутрішнє споживання товару X у країні 2 зросте і буде дорівнювати Q0Q3; обсяг випуску товару X у країні 2 скоротиться до QqQ^, імпорт товару X з країни 1 збільшиться до QjQ^- Утворення митного союзу приведе до зростання споживчого надлишку у країні 2 на (а´ + а ++ b´ + b + с´ + с + d´ + d), тобто тепер споживачі у країні 2 можуть споживати товар X у будь-яких кількостях, обмежених кривою сукупної внутрішньої та зовнішньої пропозиції Sj та кривою внутрішнього попиту Dd. Проте у даному випадку приріст надлишку споживання не свідчить про таке ж зростання добробуту країни 2 загалом, через те що перерозподілювальні ефекти діють на користь споживачів, а не держави у цілому. Ефект доходу бюджету зникне, оскільки імпортне мито не збирається. Виробники продукції X у країні 2 терпітимуть збитки, пов´язані зі скороченням випуску продукції, які дорівнюють площі сегмента (а 4- а´). Вплив ефекту переділу (а + а´) на добробут країни 2 у цілому нейтральний, оскільки доходи виробників продукції X, що конкурує з імпортом, просто перерозподіляються на користь споживачів у країні 2. Чистий статичний ефект країни 2 від створення митного союзу з країною 1 обмежується сумою ефекту захисту (b + b´) та ефекту споживання (d + d´), які у даному випадку, на відміну від введення митного тарифу, вважаються не ефектами втрат, а ефектами приросту, або ефектами створення торгівлі. Ефект захисту (b + b´) показує зростання доходів країни 2, яке виникає внаслідок того, що після скасування імпортного мита споживачі отримують Q1Q2 одиниць товару X з-за кордону за ціною Р , замість того щоб купувати їх у місцевих виробників за ціною Р, = Р1+t. Ефект споживання (d + d´) показує зростання споживання товару X у країні 2, яке виникає внаслідок того, що після скасування імпортного мита споживачі отримують додатково Q3Q4 одиниць товару з-за кордону за ціною Р1.

Отже, утворення  митного союзу країнами 1 та 2 і  скасування мит на імпорт до країни 2 будуть мати такі наслідки:

—імпорт країни 2 збільшиться на Q1Q2 + Q4Q5, тобто виникне  ефект створення торгівлі;

—споживачі  у країні 2 частково переорієнтуються з місцевого джерела постачання товару X на імпортне;

—споживачі  у країні 2 збільшать обсяг споживання товару X;

—підвищиться  загальний рівень добробуту країни 2.

Після утворення  митного союзу країнами 2 та 3

Внаслідок усунення імпортного мита у даній ситуації виникає не тільки ефект створення  торгівлі, але й ефект усунення торгівлі, оскільки джерело постачання товару X у країну 2 із країни 3, яка  є членом інтеграційного угруповання, не є найефективнішим. Країна 1, яка не бере участі в інтеграції та відокремлена від країн 2 та 3 їх загальним митним бар´єром, може постачати товар X за нижчою ціною.

Розглянемо цю ситуацію детальніше. Країни 2 та 3 утворюють  митний союз, відповідно до умов якого  країна 2 ліквідує імпортний тариф t на товар X з країни 3. Країна 1 до митного союзу не входить, тому товар X країна 2 не закуповує. Після усунення митного тарифу країна отримала можливість купувати товар X за існуючою у країні 3 ціною Р3, тобто імпортна ціна товару X зменшується не на розмір мита t, як це було за інтеграції з країною 1, а на розмір t. Отже, внаслідок створення митного союзу імпорт країни 2 у розмірі Q,Q, переорієнтувався з відносно дешевшого джерела у країні 1, яка не ввійшла до митного союзу, на відносно дорожче джерело у країні 3, що є його членом. Якщо імпортується товар X за ціною Р3, його внутрішнє споживання у країні 2 дорівнює Q0Q5´ одиниць; обсяг внутрішнього виробництва скоротиться до Q„Q^ одиниць; імпорт товару X з країни 3 збільшиться до Q^´Q.´ одиниць.

Утворення митного  союзу приведе до зростання споживчого надлишку в країні 2 на (а´ + b´ + с´ + d´), тобто тепер споживачі у країні 2 можуть споживати товар X у будь-яких кількостях, обмежених кривою сукупної внутрішньої та зовнішньої пропозицій S3 та кривою внутрішнього попиту D. Вплив ефекту переділу а´ на добробут країни у цілому нейтральний, оскільки доходи виробників продукції X, що конкурує з імпортом, перерозподіляються на користь споживачів. Для країни ефект доходу (с + с´) зникає, оскільки імпортне мито не збирається. Причому с´ перерозподіляється споживачам країни 2 через нижчі ціни на товар X, які виникли внаслідок утворення митного союзу, а с — це прямі втрати для країни 2, які, власне, і є ефектом відхилення торгівлі. Причиною втрат є переорієнтація в рамках митного союзу імпорту країни 2 на відносно менш ефективне джерело (країну 3), що призводить до меншого зниження ціни імпортного товару X, ніж це могло б бути внаслідок усунення нею митного тарифу. Проте паралельно виникає і позитивний ефект створення торгівлі, оскільки через зниження ціни обсяг імпорту країни 2 все-таки зріс на (Q,´Q,+ Q^Q^)- Чистий статичний виграш (ефект) країни 2 від створення митного союзу з країною 3 обмежується сумою ефекту захисту b´ та ефекту споживання d´.

Відповідь на запитання, чи веде утворення митного союзу  країнами 2 та З до зростання добробуту  цих країн чи до його зниження, цілком залежить від співвідношення абсолютних розмірів ефекту створення торгівлі (b´ + d´) та ефекту відхилення торгівлі с. Якщо с > (b´ + d´), то добробут знижується, а якщо с < (b´ + d´), то добробут зростає. Зауважимо, що зі зростанням еластичності попиту та пропозиції в країні 2, яка імпортує, а також зі зменшенням різниці у цінах між країнами, що входять та не входять до митного союзу (чим ближчі прямі пропозиції S, та S3 одна до одної), збільшується додатний ефект створення торгівлі (збільшується площа (b´ + d´) та зменшується обсяг ефекту відхилення торгівлі (зменшується площа с)).

Якщо внаслідок  утворення митного союзу виникає ефект відхилення торгівлі, то добробут країн, які не беруть в ньому участі (країна 1), погіршиться, оскільки обмежені ресурси використовуються менш ефективно, ніж в умовах вільної торгівлі. З іншого боку, добробут країн-учасниць може погіршитись, якщо ефект відхилення торгівлі за своїми вартісними розмірами буде меншим за ефект створення торгівлі. Як правило, здебільшого внаслідок створення митного союзу відзначаються обидва ефекти, але ефект створення торгівлі більший за ефект відхилення торгівлі, отже, інтеграція у цілому веде до підвищення добробуту країн-учасниць.

Крім розглянутих  ефектів створення та відхилення торгівлі, які виявляються негайно  після утворення інтеграційного союзу, до статичних ефектів інтеграції належить скорочення адміністративних витрат на утримання митних та прикордонних органів. Внаслідок зменшення сукупного попиту на імпорт з країн, що не входять у союз, можуть поліпшитись умови торгівлі групи країн, які у нього входять.

Після того, як інтеграція набуває сили, виникають динамічні ефекти, які можуть бути як сприятливими, так і несприятливими для національної економіки. Позитивні наслідки від утворення союзу такі:

—зростає конкуренція  між виробниками з різних країн, яка стимулює зростання цін, призводить до покращання якості товарів, стимулює створення та впровадження нових технологій тощо;

—країни-учасниці користуються перевагами економії масштабу виробництва, що дає змогу збільшувати  обсяги виробництва та скорочувати  витрати;

—збільшується приплив іноземних інвестицій, оскільки корпорації з країн, що не входять до союзу, прагнуть зберегти за собою певний сегмент закритого митним бар´єром ринку за рахунок створення підприємств всередині країн, що інтегруються;

—позиція кожної з країн-учасниць інтеграційного угруповання  на торгових та економічних переговорах є вигіднішою порівняно зі становищем окремої країни, що не входить до союзу, і це може забезпечити для країни-учасниці вигідні умови торгівлі або інші переваги.

Основні негативні  наслідки, з якими може бути пов´язане  приєднання до союзу, такі:

—      за певного збігу обставин ресурси  можуть відпливати із менш розвинених у економічному відношенні країн  — членів союзу до розвиненіших або у напрямку до географічного  центру союзу для зниження транспортних витрат;

—якщо встановляться  тісніші інтеграційні зв´язки між окремими фірмами країн-учасниць, може виникнути олігопольний зговір, який веде до зростання цін на відповідну продукцію; може зрости кількість зливань, що посилить панування монополій;

—від збільшення масштабів виробництва може виникнути ефект втрат, пов´язаний з формуванням надто великих компаній, які стають неефективними через зайву бюрократизацію та інші чинники;

—      за певних обставин витрати на функціонування союзу можуть бути надзвичайно високими, особливо за відсутності належного контролю за здійснюваними ним витратами. Ці проблеми стають відчутнішими зі зростанням ступеня втручання у справи окремих держав з боку органів союзу. Якщо, наприклад, деякі витрати будуть вигідні для певної країни, вона буде наполягати на їх збільшенні, розуміючи, що вони фінансуються за рахунок внесків усіх країн-учасниць.

У комплексному вигляді важко оцінити усі  ці аргументи. Для визначення того, наскільки країна виграла від  приєднання до союзу, необхідно з´ясувати, що було б, якби вона не стала членом союзу. Необхідно також врахувати, що деякі наслідки, як позитивні, так і негативні, мають довгостроковий характер, залежать від загального стану справ на світовій арені, а інколи мають суто політичний характер і тому знаходяться за межами економічного аналізу (наприклад, "політичний вплив", "втрата суверенітету"). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Україна і світова економіка

1. Економіка України в міжнародному поділі праці

2. Україна і СОТ

3. Україна і європейське співтовариство