Міжнародні комерційні контракти

План

1. Роль міжнародних комерційних контраків в розвитку бізнесу…………2ст.
2. Регулювання контрактної діяльності національними законодавства…..5ст.
3. Особливості регулювання контрактної діяльності нормами міжнародного права………………………………………………………….……………10ст.
4. Специфіка менеджменту контрактної діяльності в сучасних міжнародних фірмах……………………………………………………………………14 ст.
5. Бібліографія сучасної літератури з проблемами реалізації зовнішньоекономічної діяльності операцій контрактів……………….19ст.

1.  Роль міжнародних комерційних контрактів в розвитку бізнесу.

Міжнародні комерційні контракти  за своїм характером так або інакше пов’язані з правом більш ніж  однієї держави. З урахуванням суттєвих розбіжностей між національними  законодавствами окремих країн  у принципі було б оптимальним, якби такі контракти регламентувалися переважно  міжнародними договорами, що укладають  держави. Але внаслідок відносно недостатньої їх кількості не втрачають  свого значення в регулюванні  відповідних контрактних відносин норми національного права та міжнародні комерційні звичаї, які, між  іншим, не є єдиними формами регулювання  відносин між учасниками міжнародної  комерційної діяльності. До переліку таких форм слід додати також контрактні умови, ділову практику сторін (так  званий діловий порядок), типові правила  і положення, що розробляються в  процесі міжнародного комерційного обігу на недержавному рівні, а також  положення, що розроблені судами та арбітражами.

Важливе значення в регулюванні  міжнародної комерційної діяльності мають договірні (контрактні) умови. Необхідно мати на увазі, що міжнародний комерційний контракт виступає не тільки як предмет нормативної регламентації, а також як регулятор прав і обов’язків сторін. Тобто мова йде про те, що норми міжнародних конвенцій, національного законодавства за всього їх значення не є єдиним регулятором міжнародних комерційних операцій. Значна роль тут умов контракту, що опосередковує такі операції. Зазначимо, що контрактні умови надають сторонам можливість самим врегулювати свої відносини в межах, визначених законодавством. Отже, комерційний контракт є узгодженим волевиявленням двох або більше осіб щодо умов, які регулюватимуть їхні ділові відносини.

Головним змістом міжнародного комерційного контракту є перелік якісних та кількісних параметрів, які характеризують товарні поставки, а також визначення фінансових зобов’язань покупця перед продавцем, які він повинен виконати. Але виконання взаємних зобов’язань передбачає дотримання багатьох технічних умов, існуючих писаних та неписаних, обов’язкових та факультативних (додаткових) параметрів та правил поведінки контрагентів, які також відображаються в контракті (після чого вони вже не можуть не бути «обов’язковими» та «писаними»).

 До обов’язкових контрактних  положень входять умови, без  яких відповідний договірний  документ не має сенсу та  змісту, необхідних для того, щоб  сторони мали юридичні підстави  для обумовлених господарських  та технічних дій (визначення  сторін, кількості, якості поставленого  товару, його ціни, яку необхідно  сплатити, тощо). Додаткові умови  потрібні для забезпечення виконання  контракту, вони визначають процедуру  здавання—приймання товару, його  пакування, порядок припинення  виконання контракту внаслідок  обставин нездоланної сили, характер  розв’язання спорів тощо. Ці додаткові  умови за певних обставин є  обов’язковими, але в будь-якому  випадку чим докладнішим та  чіткішим є опис умов контракту,  взаємних зобов’язань контрагентів, характеру та часу їх дій,  тим більше підстав розраховувати  на те, що контракт буде виконано, а інтереси його учасників задоволеними.

 Отже, сам контракт  повинен мати жорстку структуру,  бути продуманим як цілісний  документ та чітко формулювати  права й обов’язки сторін. При  цьому, укладаючи його, слід враховувати,  що склалися традиції щодо  послідовності й характеру наповнення  окремих структурних підрозділів  контракту.

МКК виконує такі функції:

 – юридично закріплює  відносини між партнерами, надаючи їм характер обов'язків, виконання яких захищене законом;

 – визначає порядок,  способи і послідовність здійснення  дій партнерами;

 – передбачає способи  забезпечення обов'язків.

Отже основна роль міжнародних  комерційних котрактів в бізнесі  – це регулювання, та координація  міжнародної торгівлі щляхом укладання  двостороннього чи багатостороннього  документу. МКК спрощує процес торгівлі, адже в ньому зазначаються основні  правові положення котрих мають  дотримуватись сторони та законодаство країни, що буде викорстовуватись в  разі не виконання стороною положень договору. В такому разі зменшується  вплив розбіжностей, що виникають  при взаємодії двох чи більше національних економік. МКК – найсильніший інструмент натиску. Створюючи чи підписуючи МКК  потрібно продумати все до найменших  потробець, адже ваш партнер по контракту, в силу своєї вигоди може перетворитись  на ворога по бізнесу.

2. Регулювання  контрактної діяльності законодавствами.

Комерційна діяльність, як і будь-яка інша форма підприємницької  діяльності, в немалій мірі регулюється  державою, для чого використовуються різноманітні методи державного впливу на комерційні структури і товаровиробників. Насамперед держава затверджує правові норми створення і функціонування комерційних організацій.

Необхідно мати на увазі, що міжнародний комерційний контракт виступає не тільки як предмет нормативної  регламентації, а також як регулятор  прав і обов’язків сторін. Тобто  мова йде про те, що норми міжнародних  конвенцій, національного законодавства  за всього їх значення не є єдиним регулятором  міжнародних комерційних операцій. Значна роль тут умов контракту, що опосередковує такі операції.

Методами державного регулювання  комерційної діяльності є:

• Методи прямого впливу на економіку, які здійснюються через державне підприємництво та за допомогою розроблення комплексних програм державного рівня. Так, у Японії існує кілька рівнів національних планів: національний план розвитку на 10—20 років, національний економічний план на 5 років, прогнозні національні плани. Застосовуються також щорічні економічні огляди та галузеві інвестиційні плани на 5 років.
• Методи непрямого впливу (механізми бюджетно-фінансового і грошово-кредитного регулювання). Тут мають на увазі нормативний, фінансовий та адміністративний методи. На практиці ці методи здебільшого мають змішаний характер: нормативно-фінансовий, нормативно-адміністративний.

Одним з найважливіших  видів регулювання комерційної  діяльності є антимонопольна діяльність держави. Регулювання антимонопольної  діяльності держава здійснює нормативно-адміністративними методами.

З точки зору засобів підходу  до правового регулювання процесу  демонополізації економіки виділяють  дві основні системи: американську (до неї приєдналася також Японія) та європейську (цієї системи дотримується також Ізраїль, ПАР та інші країни).

На думку фахівців, американське законодавство є досконалішим. Так, за порушення антимонопольного законодавства  передбачаються значні штрафи і навіть така санкція, як тюремне ув’язнення до одного року.

Європейська система, на відміну  від американської, передбачає обов’язкову  реєстрацію картельних та інших угод у спеціальних органах (наприклад, у Федеральному управлінні картелей ФНР).

У країнах СНД антимонопольна діяльність держави є базовою  складовою процесу соціально-економічних  реформ. Сама демонополізація разом  з роздержавленням і приватизацією  складають ядро реформ, спрямованих  на створення за допомогою правових механізмів рівних конкурентних можливостей  для суб’єктів підприємницької (комерційної) діяльності

Серед країн СНД перші  антимонопольні закони прийнято в Російській Федерації (Закон «Про конкуренцію  і обмеження монопольної діяльності на товарних ринках») та Україні (Закон  «Про обмеження монополізму та недопущення  недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» від 18 лютого 1992 р.).

У праві континентальної  Європи контракт трактується як угода, спрямована на встановлення, припинення та зміну прав і обов’язків. Наприклад, ст. 1101 Французького ЦК; § 305 Німецького ЦУ, цивільне законодавство Росії, України  тощо.

У праві Великобританії всі  інститути договірного права  розвивалися судовою практикою, тому легальне визначення контракту  в законодавстві відсутнє. Фактичним  договором (контрактом) уважається обіцянка або ряд обіцянок (promise), за порушення  яких право встановлює санкцію. Таким  чином, в основі контракту лежить добровільно дана обіцянка прийняти на себе юридичний обов’язок.

У кожній країні існує своя податкова система, яка забезпечує дохід держави. У загальних рисах  спільним тут є встановлення таких видів податків:

• прямі з фізичних і юридичних осіб;
• на майно фізичних і юридичних осіб;
• на землю;
• непрямі (побічні), визначені державою збори та обов’язкові платежі.

У Великобританії — країні загального права — чітко визначеної системи податків немає. Вони майже  повністю поглинені прибутковим  податком, деталізація об’єктів якого  дає змогу виділити основні п’ять  видів доходів, які підлягають оподаткуванню: доходи від оренди (землі, промислу, доків тощо); доходи власників земель і сільськогосподарський промисел; довічні рента, відсотки, дивіденди; доходи промислові; заробітна плата; пенсія; доходи, що одержуються в  суспільному житті.

Банківські установи, страхові компанії, фондові біржі та інші інститути кредитно-фінансової системи відіграють важливу роль як інструменти регулювання міжнародної комерційної діяльності. Здійснюється це регулювання економічни миметодами.  З одного боку, діяльність згаданих інститутів спрямована на отримання власного прибутку, з іншого — на перерозподіл вільних фінансових коштів між суб’єктами підприємництва.

Усі держави  світу різними засобами регулюють  свою зовнішньоекономічну діяльність. У сучасних умовах існує достатня  
кількість засобів зовнішньоекономічного регулювання, що пояснюється розширенням кола країн — учасниць міжнародної торгівлі та необхідністю для кожної країни мати інструменти оптимізації її участі в міжнародній торгівлі.

Ці засоби зовнішньоекономічної політики підрозділяються  на такі головні групи:

Тарифні (митні тарифи) — це перелік митних платежів під час ввезення товарів на митну територію держави (імпорт) або вивезенні за її межі (експорт). Митні платежі надходять до державного бюджету. Фактично вони збільшують вартість товару, бо продавець (експортер або імпортер) таким чином компенсує свої витрати за рахунок збільшення фактичної ціни товару. 

Нетарифні (кількісні обмеження, торгово-політичні методи стимулювання експорту, торгові угоди, валютні обмеження, різні адміністративні збори, бюрократичні перешкоди в митних процедурах, невиправдані стандарти якості продукції тощо).

Регулювання контрактної діяльності в Україні. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямота у виключній форми заборонені законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником в простій письмовій формі, якщо інше не передбачене міжнародним договором України чи законом. Слід враховувати, шо, відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладення, з додержанням законодавства України. Детально форма зовнішньоекономічного контракту регламентована в «Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)»1, що затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 6 вересня 2001 року.

Особливу  увагу слід звернути на те, що в «Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» містяться  як імперативні вимоги (загального і спеціального характеру), що пред'являються  до умов контракту, так і диспозитивні.

Виокремлюють такі імперативні  вимоги.

До умов, які повинні бути передбачені  в договорі (контракті), якщо сторони  такого договору (контракту) не погодилися про інше і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, цілі та інших суттєвих умов, без  узгодження яких сторонами договір  не може вважатися укладеним, належать:

• найменування, номер договору (контракту), дата і місце його укладення;
• преамбула;
• предмет договору (контракту);
• кількість та якість товару (об'єму виконання робіт, надання послуг);
• базисні умови поставки товарів (прийняття-здачі виконаних робіт чи послуг).

В останньому розділі вказується вид транспорту і такі умови поставки (відповідно до міжнародних правил інтерпретації  комерційних термінів в чинній редакції), які визначають обов'язки контрагентів по поставці товарів і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих його партій).

Зазначимо, що договірне право країн прецедентного  права базується на спеціальній  доктрині «зустрічного задоволення», яка була розроблена судами і належить до фундаментальних понять.

3. Особливості регулювання контрактної  діяльності норомами міжнародного  права.

Серед універсальних міжнародних  організацій необхідно виділити передусім Комісію ООН з права  міжнародної торгівлі. У результаті діяльності цієї комісії були розроблені такі важливі міжнародно-правові акти, як Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу, Акт про міжнародний комерційний арбітраж та ін. Усі ці акти мають важливе значення для регулювання міжнародних економічних відносин.

Важливе значення для регулювання  відносин, що виникають у межах  міжнародних відносин, має Правове  керівництво щодо складання міжнародних  контрактів на будівництво промислових  об’єктів, яке розроблене і затверджене  у 1987 р. Комісією ООН з права міжнародної  торгівлі. Це досить об’ємний документ (близько 350 сторінок), про зміст якого  свідчать назви його глав (розділів), зокрема: дослідження, що передують  укладенню контракту; вибір методу укладення контракту; процедура  укладення контракту; загальні зауваження щодо укладення контрактів; загальна характеристика робіт і гарантія якості; передання технології; ціна й умови платежу; поставка устаткування і матеріалів, робота на будівельному майданчику; інженер-консультант; субпідряди; перевірка і випробування в процесі  виробництва і під час будівництва; завершення, здавання і приймання  об’єкта; перехід ризику; передання  права власності; страхування, забезпечення виконання зобов’язань; прострочення, дефекти та інші випадки невиконання  зобов’язань; застереження про раніше оцінені збитки і штрафні неустойки, відшкодування збитків, застереження про особливо складні обставини, застереження про внесення змін; зупинення  будівництва; припинення дії контракту; поставка запасних частин і надання  послуг після завершення будівництва; передання прав і обов’язків за контрактом; вибір права, яке застосовується; урегулювання спорів.

Немало зроблено у створенні  правової основи міжнародних економічних  договорів Європейською економічною  комісією ООН — однією із міжнародних економічних організацій. Цією Комісією, зокрема, розроблені Керівництво щодо складання договорів на спорудження великих промислових об’єктів; Керівництво щодо складання договорів про міжнародне передання виробничого досвіду і знань у машинобудуванні; Керівництво щодо складання міжнародних договорів про промислове співробітництво; Керівництво щодо складання міжнародних договорів між сторонами, що об’єднуються для здійснення конкретного проекту; Керівництво щодо складання міжнародних договорів не консультативного інжинірингу; Керівництво щодо складання міжнародних договорів на послуги, пов’язані з матеріально-технічним обслуговуванням, ремонтом та експлуатацією промислових та інших споруд.

Європейська економічна комісія ООН розробила також  Загальні умови експортних поставок машинного обладнання та Загальні умови  договору купівлі-продажу для експорту споживчих товарів. У цих документах викладені стандартні умови, що враховуються під час оформлення міжнародних  економічних договорів. Чимало фірм посилаються на них під час  оформлення договорів.

Ряд документів розроблено також і Міжнародною  торговою палатою. Це Уніфіковані звичаї і практика для документарних  акредитивів (редакція 1983 р.), Уніфіковані  правила щодо інкасо торгових документів (редакція 1978 р.), Міжнародні правила  щодо тлумачення торговельних термінів («Інкотермс») (редакція 1980 р.).

Існують також типові контракти  і керівництва щодо складання  договорів, розроблені різними міжнародними професійними асоціаціями. Так, Організацією щодо координації Європейської металообробної промисловості розроблені Керівництво  щодо складання міжнародних договорів  на дослідження і розробки; Керівництво щодо складання договорів на передання «ноу-хау», зразок договору патентної ліцензії та ін. Ці документи мають суто рекомендаційний характер.

До міжнародно-правових актів, що стосуються укладення міжнародних  договорів між державами, а також  між державами та міжнародними економічними організаціями, належать Віденська  конвенція про право міжнародних  договорів від 23 травня 1969 р. (вона стосується укладення лише міжнародних договорів між державами) та Віденська конвенція про право договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями від 21 травня 1986 р.

Віденська Конвенція  про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р. регламентує широкий спектр питань, пов’язаних з укладенням, набранням чинності, застосуванням міжнародних договорів та ін. Відповідно до цієї Конвенції регулюються і питання міжнародних договорів, зокрема й економічного характеру. Названа Конвенція набрала чинності 27 січня 1980 р. Якщо давати загальну характеристику цього важливого міжнародно-правового акта, то вона зводиться до такого.

Торговельні договори укладаються  як на двосторонній, так і на багатосторонній  основі. Прикладом багатостороннього  міжнародного торговельного договору є Генеральна угода з тарифів  і торгівлі (ГАТТ) від 30 вересня 1947 р., яка була підписана спочатку 23 державами. Нині у ній беруть участь 139 країн. ГАТТ відіграє велику роль в організації  міжнародних торговельних відносин, адже в ній закріплені найважливіші принципи й умови міжнародної  торгівлі.

Важливе значення для організації  торговельно-економічного співробітництва  між державами СНД мають багатосторонні угоди, які укладаються між ними. Так, 14 лютого 1992 р. цими державами була підписана Угода про регулювання  взаємовідносин держав Співдружності  в галузі торговельно-економічного співробітництва у 1992 р.

Значну роль у розвитку міжнародних торговельних відносин мають положення Конвенції ООН  про договори міжнародної купівлі-продажу (10 березня — 11 квітня 1980 р., Відень). Це — один із найзначніших уніфікованих міжнародно-правових актів, в якому  втілені останні досягнення наукових досліджень і практики в цій галузі.

Міжнародні договори з питань транспорту (транспортні договори). Вони укладаються від імені і за дорученням уряду центральними органами управління транспортом — міністерствами та іншими установами, які здійснюють керівництво залізничним, морським, річковим, повітряним транспортом.

Міжнародні транспортні  договори можуть бути різного змісту, в них обов’язково враховується специфіка виду транспортних засобів. Так, у договорі про торговельне  судноплавство визначається, як правило, територія, на яку поширюється договір; питання сприяння сторін свободі  торговельного судноплавства; підтримання і розвиток ділових відносин між органами управління транспортом; дотримання у міжнародному судноплавстві принципу вільної і справедливої конкуренції; визнання національної належності судна; надання допомоги у разі корабельних катастроф і аварій та інші питання.

4. Специфіка менеджменту  контрактної діяльності в сучасних  міжнародних фірмах.

Менеджмент дoгoвoру нa здійснення прoекту oхoплює всі знaчущі для кoнтрaкту  дaні і відoбрaжaє їх у дoступній  для всіх щo беруть учaсть фoрмі.  Менеджмент кoнтрaктів якіснo гoтує всі  дoгoвoри, щo мaють віднoшення дo прoекту, і кoнтрoлює їх викoнaння, щo дoзвoляє  системaтизувaти і відoбрaжaти всі  вимoги клієнтa, нaвкoлишньoгo середoвищa і влaснoгo підприємствa.  Однoчaснo, тaким чинoм, рoзкривaється і oбрoбляється вся ступінь ризику, щo випливaє  з уклaденoгo прoектнoгo дoгoвoру.  У  менеджменті кoнтрaктів суще: іуoт  нaступні рoбoчі етaпи:

> Анaліз дoгoвoру;

> Введення oснoвних пoнять  в електрoнну oбрoбку інфoрмaції; 

> Відстеження діяльнoсті відпoвіднo дo уклaденoгo дoгoвoру;

> Претензії. 

 Великі підприємствa, щo зaймaються прoектaми, мaють у  свoєму склaді спеціaльні підлеглі  відділи з кoнтрoлю і регулювaння  викoнaння кoнтрaкту (contract management).  Це дoпoмaгaє відoбрaжaти будь-які  вимoги прo нaдaння дoдaткoвих пoслуг.  Отже, існувaння менеджменту кoнтрaктів  через мoжливість дoдaткoвих вимoг,  які цілкoм мoжуть склaсти дo 20% від зaгaльнoї вaртoсті прoекту, цілкoм випрaвдaнo.  Це oзнaчaє, щo  менеджмент претензій (claim management) мoже привести дo знaчнoгo пoліпшення  зaгaльних результaтів aбo, принaймні, відoбрaзити знaчні пoгіршення  результaтів. 

 Менеджмент претензій  (claim management) включaє в себе якісне oбгрунтувaння претензій, a тaкoж і  кількісне oбгрунтувaння дoдaткoвих  вимoг у менеджменті прoектів. 

 Менеджмент претензій  (claim management) дoтримується нaступнoї системи в рoбoті:

> Списoк пoдій знaчущих  для кoнтрaкту; 

> Юридичнa тoчкa зoру нa oкремі зaпитaння;

> Ствoрення oснoв oцінки  (терміни, витрaти, дoхoди);

> Обрoбкa oкремих випaдків і дoкументaція.

 Тут виникaє питaння,  яким чинoм слід oцінювaти недoлік  aбo нaдлишoк прoрoблених рoбіт, a тaкoж змінені і дoдaткoві рoбoти.  Дaлі слід oцінити ті витрaти, які  виникaють у рaзі нaявнoсті перешкoд  для викoнaння рoбіт з бoку  інших, рoзглядaючи при цьoму  згaдaні витрaти як дoдaткoві.  Кількісний oблік збитків у мaйнoвій  сфері (дoдaткoві витрaти) не пoзбaвлений  прoблемaтичнoсті, oсoбливo в oблaсті  пoзoвів нa відшкoдувaння збитків.  Більше тoгo, через склaдність з'ясувaння  непрямих витрaт, нa відміну  від віднoснo легкoгo oбліку безпoсередніх  витрaт, мoжливий прoяв прoтилежних  тoчoк зoру.  Дo цих непрямим  витрaт мoжнa віднести в першу  чергу тaкі:

> Нaклaдні витрaти (витрaти);

> Зaгaльні кoмерційні  витрaти;

> Прoдoвження термінів, прoтягoм яких oблaднaння пoвиннo знaхoдитися в рoзпoрядженні персoнaлу;

> Дoдaткoві витрaти нa  прoдoвження гoтoвнoсті персoнaлу  дo рoбoти;

> Змінa середньoї oплaти  прaці зa рaхунoк підвищення зaрплaти;

> Змінa курсу oбміну  через зaтримку при oплaті;

> Дoдaткoві бaнківські  пoдaтки (збoри) з причини прoдoвження  викoристaння пoслуг бaнків.

  При уклaдaнні міжнaрoдних прoектних дoгoвoрів пoряд з oснoвним дoгoвoрoм прo викoнaння рoбіт в рaмкaх прoекту існує тaкoж ряд дoдaткoвих прaвoвих питaнь, які слід тoркнутися при склaдaнні відпoвіднoгo дoгoвoру між зaмoвникoм і викoнaвцем:

> Прo нaдaння кредиту; 

> Прo кредити зa експoртними oперaціями; 

> Прo стрaхувaння мaйнa і персoнaлу;

> Прo ствoрення тoвaриств  тa учaсті в них; 

> З питaнь трaнспoрту; 

> Прo нaдaння кoнсультaцій  тa здійсненні технічнoгo oбслугoвувaння. 

  Пoряд із зaгaльними елементaми дoгoвoру прo здійснення прoекту нa міжнaрoднoму рівні слід врaхoвувaти тaкoж oбмеження нa імпoрт і експoрт, митні тa вaлютні приписи, гaрaнтійні виплaти, вaлютний ризик, трaнсферний ризик, змінa витрaт тa інші директиви, які не вхoдять в oбсяг прoектнoгo дoгoвoру.  Сюди слід включити, нaприклaд, вкaзівки нa стaндaрти DIN.

  Тaкoж дoвoдиться врaхoвувaти фoрс-мaжoрні oбстaвини в міжнaрoдній прoектній діяльнoсті, тaкі як дoзвoли тa умoви зa кoмпенсaційними угoдaми для здійснення пoдaльшoї діяльнoсті.

Специфіка методології управління проектами викликає необхідність виокремлення основних функцій, тобто тих задач, які розв’язуються проект-менеджерами  в процесі реалізації проекту, а саме:

Ø   прогнозування та планування проектної діяльності;

Ø   організацію роботи;

Ø   координацію й  регулювання процесів розробки і реалізації проекту;

Ø   активізацію і стимулювання праці виконавців;

Ø   облік, контроль і  аналіз ходу розробки і реалізації проекту.

Основними функціями проектного менеджменту, які визначені Американським  Інститутом управління проектами та спрямовані на управління цілями є: управління обсягом робіт, якістю, витратами, часом [2].

Оскільки цілі, завдання, роботи, їх обсяг змінюється, то виникає  необхідність управління предметною сферою проекту або його обсягом. Інколи цю функцію називають “управління  результатами”, “управління роботами або обсягами”.

Для проекту повинні бути встановлені вимоги та стандарти  якості результатів, по яких оцінюється успішність проекту. Це забезпечує виконання  такої функції як управління якістю.

Функція управління витратами  це фінансовий контроль завдяки накопиченню, аналізу та складанню звітів по витратах проекту.

В кожному проекті встановлюється період часу та терміни виконання  проекту.  Управління часом –  передбачає планування, складання календарних  графіків та їх контроль для забезпечення вчасного виконання проекту.

Кожний проект має також  встановлений бюджет, але для того, щоб він був здійснений в рамках бюджету необхідне управління вартістю.

Додатковими функціями, які  спрямовані на управління певними об’єктами є:

Ø   управління персоналом або людськими ресурсами. В проекті  виникає коло обов’язків, пов’язаних з підбором кадрів, розподілом обов’язків, організацією ефективної роботи команди, плануванням і контролем її роботи. Тому дана функція включає спрямування  і координацію діяльності людей, залучених до проекту;

Ø   управління комунікаціями  або інформаційними зв’язками передбачає накопичення інформації, якою обмінюються  члени проектної команди, керівництво  і яка сприяє успішному завершенню проекту;

Ø   управління контрактами  та забезпеченням проекту – передбачає проведення відбору, переговорів та підписання замовлень, контроль за постачанням  матеріально-технічних ресурсів;