Налоговые системы

Зміст 

Вступ

1. Податкові системи країн світу

1.1 Сучасні податкові системи країн світу

    1.1.1 Податкова система США

    1.1.2 Податкова система Канади

    1.1.3 Податкова система Німеччини

    1.1.4 Податкова система Великобританії

    1.1.5 Податкова система Франції

      1.2 Податкова система в Україні у порівнянні з податковими системами розвинених країн

Висновок

Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Податки являють собою об'єктивну реальність, пов'язану з існуванням держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується перетворенням  податкової системи. У сучасному  цивілізованому суспільстві податки - основна форма доходів держави. Вони забезпечують не тільки фінансову  базу для державних витрат, але  й активно використовуються державною  владою в якості механізму непрямого  керування суспільними відносинами  в сфері економіки, політики, соціального  захисту громадян. Ефективна побудова податкової системи входить до числа  найбільш складних завдань, від обґрунтованого розв'язку яких залежать економічний  прогрес і добробут держави.

     Проблеми  оподатковування постійно займали  розуми економістів, філософів, державних  діячів самих різних епох. Фома Аквінський (1226-1274) вважав податки як дозволену  форму пограбування. Шарль Монтеск'є (1689-1755) визначив, що ніщо не вимагає стільки мудрості й розуму, як визначення тієї частини, яку у підданих забирають, і тієї, яку залишають ім. А один з основоположників теорії оподатковування Адам Сміт (1723-1790) говорив про те, що податки для тих, хто їх виплачує, – ознака не рабства, а волі.

     У цей час податки й податкова  система – це не тільки джерела  бюджетних надходжень, але й найважливіші структурні елементи економіки ринкового  типу. Очевидно, що без формування раціональної податкової системи, не гноблячої підприємницьку діяльність, й дозволяючої проводити ефективну бюджетну політику, неможливі повноцінні перетворення економіки.

     Сукупність  податків, що стягуються в державі, і інших платежів (зборів, мит) і  утворюючих податкову систему. Це поняття  охоплює й звід законів, що регулюють  порядок і правила оподатковування, а також структуру й функції  державних податкових органів. Податкова  система базується на відповідних  законодавчих актах держави, які  встановлюють конкретні методи побудови й стягнення податків, тобто визначають елементи податків. Податкова система  включає також органи збору й  нагляду за їхнім внесенням в  особі податкової інспекції й  відділів по боротьбі з економічними злочинами.

     Податкові системи в провідних країнах Заходу зараз досягли, можливо, піка свого розвитку. У минулому податки бували й більш високими, і більш численними, але ніколи в історії вони не становили настільки потужну й всеосяжну структуру.

     Податкові органі практично всіх країн озброїлися потужними комп'ютерами й містять  спеціальні служби податкових розслідувань, сторону платників податків представляють  висококваліфіковані юристи й бухгалтери, що розробляють особливі схеми й  цілі програми мінімізації податків і обходу податкових законів.

     На  тій і іншій стороні працюють сотні тисяч фахівців і експертів, які займаються тільки податками. Податки стали одним з основних предметів міжнародних суперечок, нерідко головною мотивацією для прийняття найважливіших розв'язків у фінансовій політиці компаній і навіть змістом і основою існування деяких держав.

     У світового співтовариства сьогодні достатньо проблем у сфері  економіки, фінансів, екології, які  вимагають особливої уваги, щоб  не розтрачувати ресурси настільки  малопродуктивним чином. Обидві конфронтуючі сторони — податкові органі й платники податків — однаково сходяться на тому, що сучасні податкові системи потребують різкого й радикального спрощення, а податкові ставки — у зменшенні й упорядкуванні.

           Актуальною проблемою соціально-економічного  розвитку суспільства на сучасному  етапі є забезпечення ефективного  податкового контролю. А одним  з найбільш діючих засобів  у сфері контролю над поповненням  бюджету виступають контролюючі  податкові органи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Податкові  системи країн світу 

1.1 Сучасні податкові системи країн світу 

1.1.1 Податкова  система США 

       Податкова система США виходить в основі своєї побудови із загального економічного принципу лібералізації, сутність якого  полягає в максимально можливому  використанні об'єктивно діючих ринкових регуляторів економічного розвитку. З організаційної точки зору дана система оподатковування є трирівневою  і включає федеральні податки, податки  штатів і місцеві податки (графств, муніципалітетів, округів і інших  державних територіальних утворень).

       З погляду використання економічного (стимулюючого) потенціалу системи  інвестиційний потенціал податкової системи США реалізується через  наступні головні елементи:

- застосування  норм прискореної амортизації  основних фондів підприємств,  що дозволяють збільшувати частку  витрат і відповідно знижувати  частку прибутку в ціні продукції  й послуг, що являє собою форму  пільги в частині податку на  прибуток, а також спосіб стимулювання  інвестицій у розвиток господарюючих  суб'єктів;

• масштабні пільги, що стосуються інвестицій у науково- дослідницькі й дослідно-конструкторські роботи аж до повного звільнення відповідних витрат і результатів від більшості видів оподатковування;
• спеціальні податкові знижки за використання альтернативних видів енергії у виробничо-господарській діяльності суб'єктів економіки, які можуть становити до 50% вартості відповідних видів устаткування, що виключаються з оподатковуваної бази.

     Незважаючи  на законодавчо встановлені широкі права територій, регіональний потенціал  в оподатковуванні США не використовується в значимому ступені, оскільки близько 70% податкових надходжень проходить  через федеральний бюджет і їх частина перерозподіляється між  регіонами (штатами) централізовано з  об'єктивними негативними наслідками.

       Однак останнім часом сформувалася відчутна тенденція збільшення власних податкових доходів штатів, наприклад, у таких  сферах, як соціальне забезпечення, охорона здоров'я, охорона громадського порядку (утримання поліції), що забезпечують близько 90% витрат. Проте головним джерелом формування доходів регіональних бюджетів (більше 70%) залишаються субсидії федерального бюджету.

       Реалізацію  галузевого потенціалу розглянутої  податкової системи (у силу відзначеної  принципової особливості економіки  США) також не можна визнати істотною. Вона обмежена різними нормами прискореної  амортизації для конкретних галузей, а також досить рідкими, ( й представляють  собою фактично виключення із загального правила) податковими знижками, наприклад, надаваними добувним галузям у порядку  компенсації за виснаження надр.

       Конкурентний  потенціал системи оподатковування  США задіяний у досить значному ступені  через два основні інструменти:

• прогресивне оподатковування доходів корпорацій, яке припускає збільшення ставок податку на прибуток при росту оподатковуваної бази;
• використання податків на надприбуток, тобто спеціальних ставок податку (які можуть досягати 90%) у випадку, якщо прибуток господарюючого суб'єкта значно вище середньогалузевого.

     Практична реалізація фіскальної функції в  податковій системі США характеризується в першу чергу тим, що в її основі лежить оподатковування фізичних осіб (населення). При цьому основними  видами податків є:

- прибутковий  податок, за рахунок якого формується  більш 40% доходів федерального  бюджету й приблизно така ж  для податкових доходів штатів;

• відрахування у фонди соціального страхування, які в рівних частках роблять наймач ( юридична особа-суб'єкт господарювання) і робітники (цей платіж населення становить більш 15 % доходів федерального бюджету).

     Необхідно відзначити й те, що в умовах переносу основного податкового тягаря на населення представляється об'єктивно  виправданою складна система  вирахування відповідного оподатковуваного доходу, що включає можливість виключення (повного або часткового) певних видів доходів, необхідний мінімум, що сковзає, доходу, ряд індивідуальних ( для окремих категорій населення) податкових пільг, а також специфічна шкала ставок податку, три щаблі  якої припускають їхнє підвищення, а четверта ( для найвищих доходів) – зниження з метою запобігання  відхилення від сплати податків.

       При цьому оподатковування юридичних  осіб (господарюючих суб'єктів) у  розглянутій системі обмежене застосуванням  таких податків, як:

• податок на прибуток корпорацій ( близько 9% доходів федерального бюджету й у середньому не більш 5% доходів бюджетів штатів);
• податок на доходи від продажів і капітальних активів;
• податок штатів на ділову активність, обумовлену розмірами капіталу й оборотом.

     Останні два податки не мають істотного  фінансового значення, а несуть регулююче  навантаження.

       Оподатковування власності (майна) у розглянутій  системі носить в основному регіональний характер, причому об'єктом оподатковування  є майно юридичних осіб: особисте майно населення для цілей  власного споживання податком не обкладається. Федеральний податок ( по ставці до 50% вартості) застосовується тільки відносно майна, що переходить у порядку спадкування  й дарування.

           Важливою характерною рисою системи оподатковування США є незначна роль, яку відіграють у ній акцизи: федеральними акцизними зборами обкладається обмежена кількість видів товарів і послуг, а ставка податку із продажів по окремих штатах коливається від 0 до 8%. 

       1.1.2 Податкова система Канади 

       Система оподатковування Канади в цілому схожа на систему США в силу подібного державного устрою, що включає  федеральний рівень, провінції й  місцевий рівень, і схожих економічних  принципів.

       Так само як і в США, інвестиційний  потенціал даної податкової системи  орієнтований на використання норм прискореної  амортизації основних засобів,  на пільгове оподатковування наукових і конструкторських розробок, що фактично означає комплексне стимулювання розвитку високотехнологічних виробництв.

       Ступінь використання регіонального потенціалу податкової системи Канади більш  висока, ніж в США, оскільки території  мають більші не тільки політичні, але  й економічними правами. При цьому  головною економічною ланкою є провінції. У силу такого положення податкові  доходи федерального рівня становлять близько 50% загального обсягу, провінцій  – більш 40%, місцевого рівня –  приблизно 10%. Крім того, широко використовується передача провінціям значної частини  федеральних доходів, причому вона не носить дотаційного характеру, а  здійснюється в рамках спеціально розроблювальних  спільних програм вирішення конкретних регіональних проблем.

       Реалізація  галузевого потенціалу обмежена загальною  орієнтацією на формування ефективної галузевої структури за рахунок  дії загальних ринкових механізмів, однак, головним чином за соціальними  мотивами, застосовуються традиційна для більшості розвинених країн  система дотацій сільськогосподарських  виробників і виборчі й обмежені по масштабах податкові пільги по прибутку в обробних галузях ( до 5% загальної  податкової ставки).

       Конкурентний  потенціал податкової системи Канади задіяний значно слабкіше, ніж у  США, і обмежений в основному  сферою малого бізнесу, де підприємствам  для забезпечення нормальних умов розвитку у жорсткому конкурентному середовищі надаються істотні пільги по податок  на прибуток, який може обчислюватися  по податкових ставках в 2,5 рази меншим, ніж для аналогічних великих  підприємств

       Фіскальна функція системи оподатковування  Канади, що має в основному ту ж орієнтацію, що й у США, припускає  використання як основне джерело  податкових доходів держави прибуткова податок з фізичних осіб. Специфіка  цього податку полягає в тому, що він є способом самостійної  мобілізації фінансових ресурсів у  провінціях. Тут застосовуються різні  на федеральному рівні й рівні  провінції методи визначення оподатковуваної  бази й відповідно різні автономні  податкові ставки.

       Оподатковування господарюючих суб'єктів у цьому  випадку ще більш ліберально, ніж  у США, і податок на прибуток корпорацій формує близько 7% доходів федерального бюджету й менш 4% - провінційних; інші ж податки цього роду не мають  скільки-небудь помітного впливу на державні доходи.

       Приблизно аналогічна ситуація зустрічається  й в області оподатковування  власності (майна), де юридичні особи  сплачують незначний податок, базою  для вирахування якого є земля  й будинку(вартість устаткування податками  на майно не обкладається), а ставки податку диференційовані залежно  від видів діяльності господарюючих  суб'єктів і коливаються в межах  від 0,5% вартості майна для провідних  галузей промисловості до 140% у  виробництві алкоголю.

       Акцизне оподатковування відіграє в податковій системі Канади більш помітну  в порівнянні зі США роль, оскільки акцизи застосовуються до більшості  товарів і послуг ( за виключення соціально значимих) і включають:

• федеральний податок із продажів у розмірі до 12% ціни, що стягується по кінцевих і проміжних товарах і послугам;

провінційний  податок з роздрібних продажів, що становить у середньому по країні близько 7% ціни. 

1.1.3 Податкова система Німеччини 

       Податкова система Німеччини суттєво відрізняється  від північноамериканських систем, які визначаються традиційною орієнтацією  на масштабне державне регулювання.

       Економічна (стимулююча) функція даної системи  оподатковування проявляється в  такий спосіб.

       Інвестиційний потенціал системи оподатковування  Німеччини припускає поряд з  використанням норм прискореної  амортизації пільгове оподатковування  тієї частини прибутки господарюючих  суб'єктів, яка виділяється на формування резервів, основним призначенням яких є забезпечення перспективного розвитку господарюючих суб'єктів. Розміри  цих резервів практично не обмежуються  й розглядаються як джерела інвестицій не тільки для даного підприємства, але й, враховуючи їхній тимчасовий перерозподіл через фінансовий (фондовий і кредитний) ринок, для інших  підприємств.

       Регіональний  потенціал даної податкової системи  також проявляється більш значніше, ніж в США й Канаді, тому що включає наступні механізми:

• виборче регіональне податкове стимулювання інвестицій, наприклад в економіку східних земель;
• субсидії у вигляді загальних федеральних податкових пільг, надаваних регіональним бюджетам;
• горизонтальне вирівнювання бюджетних доходів, що забезпечує пряме без залучення федерального центру перерозподіл податкових доходів розвинених в економічних відносинах земель на користь більш слабших.

     Галузевий потенціал аналізованої системи  оподатковування використовується приблизно так само, як по відповідних  до систем Канади й США, і обмежується  пільговим оподатковуванням  і  наданням субсидій і дотацій підприємствам  в основному сільського й лісового господарства.

     Конкурентний  потенціал податкової системи Німеччини  слід оцінити як більш високий, ніж  північноамериканський, оскільки він  включає такі принципові складові, як:

• прогресивне оподатковування доходів господарюючих суб'єктів, причому більш суворе, ніж в США;
• тверду систему оподатковування надприбутків;
• систему податкових санкцій за несумлінну цінову конкуренцію (цінова змова), що представляється досить важливим для формування умов конкурентної рівності.

     Реалізація  фіскальної функції податкової системи  Німеччини також має істотну  специфіку, головною рисою якої є  приблизно однаковий і досить значний податковий тягар, який несуть фізичні і юридичні особи.

     Прибутковий податок з фізичних осіб, забезпечуючи близько 30% податкових доходів федерального бюджету, має прогресивний характер. Його максимальна ставка становить  більш 50% доходів фізичних осіб. Методика розрахунків цього податку також  складна, як і, наприклад, у США, але  кількість передбачених податкових пільг і відрахувань із оподатковуваної  бази менше. Крім прибуткового податку, громадяни Німеччини роблять  соціальні відрахування в розмірі  близько 7% нарахувань заробітної плати (половина загального обсягу).

     Оподатковування доходів юридичних осіб включає  наступні основні види податків:

• податок на прибуток, гранична й широко розповсюджена ставка якого становить 50%;
• соціальні виплати, які наймач робить працюючим громадянам;
• промисловий податок, яким обкладаються певні види діяльності ( у тому числі торгівля), базою для вирахування якого є одночасно прибуток і вартість основних фондів підприємства (розповсюджені ставки становлять 5% прибутку й 0,2% вартості основних фондів).

     У цілому податки на доходи юридичних  осіб забезпечують приблизно 15% податкових бюджетних надходжень.

         Оподатковування власності (майна)  у Німеччині характеризується  тим, що воно відносно невелике  відносно населення ( близько  1% вартості майна) і досить  суттєве для господарюючих суб'єктів,  які сплачують крім уже згадуваного  комплексного промислового податку  податок на майно (0,6% вартості) і земельний податок (1,2% кадастрової  вартості ділянки).

        На відміну від США й Канади значну роль у податковій системі Німеччини відіграє акцизне оподатковування, де ведуче місце займає ПДВ, що є головним джерелом доходів федерального бюджету, забезпечуючи їх майже на 30%, незважаючи на досить розвинену систему зниження ставок, звільнень і інших пільг. Крім того, широко застосовуються акцизи на окремі види товарів і послуг, перелік яких досить широкий і для яких характерно те, що на відміну від США й Канади, вони є федеральними не тільки з погляду їх затвердження, але і як джерело формування фінансових ресурсів на цьому рівні. 

1.1.4 Податкова система Великобританії 

         Податок на додану вартість (ПДВ). Цей вид податку посідає друге місце в податкових надходженнях і становить 17-19% від усіх податкових надходжень. Базою оподаткування є вартість, додана на кожній стадії виробництва і реалізації товару, або різниця між виручкою і вартістю закупівель у постачальників. Основна ставка – 17,5%. Не підлягають оподаткуванню такі види товарів, які є основними для забезпечення нормального існування людини – продовольчі, книги, ліки, імпортні й експортні товари, основні види палива й енергії для домашнього вжитку, будівництво нових будинків, транспортні послуги, дитячий одяг, поштові і фінансові послуги, страхування, ритуальні послуги.

         Стягується ПДВ з підприємців, що мають оборот понад 45 тис. фунтів стерлінгів на рік. Нульова ставка встановлена також на енерго- і водопостачання для побутових потреб, а також на деякі операції з золотом, цінними паперами, комунальні платежі, будівництво і реконструкцію житла, пасажирський транспорт, страхові і деякі інші послуги.

        Податок на приріст капіталу. Застосовується при реалізації певних видів активів, що приносять прибуток – приватні автомобілі, житло, національні ощадні сертифікати та облігації тощо. Мета цього податку – обмежити розміри і спекулятивність угод. Доходи визначаються як різниця між ринковою вартістю капіталу і вартістю придбання. Податок сплачується за найвищою ставкою прибуткового податку, якщо платником є фізична особа, і за основною ставкою податку на прибуток, якщо платник – юридична особа. 

         Ставки з фізичних осіб еквівалентні ставкам прибуткового податку (від 20% до 40%), а з компаній – ставкам податку на корпорації (від 25% до 33%). Стягується з фізичних і юридичних осіб, резидентів і нерезидентів, що займаються комерційною діяльністю і мають представництво у Великобританії, при продажі, чи обміні, безоплатній передачі капіталомістких активів. Фізичні особи нерезиденти сплачують податок з переданої у Великобританію власності. Компанії можуть виключити з оподаткування збитки протягом року чи звітного періоду.

        Податок на спадок. При отриманні спадку не оподатковуються перші 150 тис. фунтів стерлінгів, потім застосовується ставка в 40%, але існує ціла система знижок і пільг, які можуть становити від 20% до 80%.

        Муніципальний податок. Це основний вид місцевого податку. Він залежить від ринкової вартості майна і кількості дорослих членів сім’ї. Класифікація майна передбачає вісім оцінних категорій. Існує система знижок для окремих категорій громадян.

        Акцизи. Стягуються з нафтопродуктів, тютюнових виробів, міцних спиртних напоїв, вина, пива, сидру, а також з ігорного бізнесу. Ставки акцизів на деякі товари: на бензин (за 1 л) 0,3314 і 0,2832 фунтів стерлінгів; на сигарети – 20% від роздрібної ціни плюс 52,33 фунтів стерлінгів за 1000 шт.; на спиртні напої (за 1 л чистого спирту) – 19,81 фунтів стерлінгів.

       Прибутковий податок. Ставки 20%, 25% і 40% (залежно від рівня річного доходу). Стягується з усіх видів доходів фізичних осіб-резидентів у формі заробітної плати чи прибутку. Дозволяється віднімати з доходу деякі види збитків і необхідні для діяльності витрати; надаються знижки окремим категоріям платників податків. Нерезиденти оподатковуються податком з доходів, отриманих у Великобританії (за деякими виключеннями); для них діють спеціальні знижки.

        Податок на прибуток корпорацій. Стандартна ставка 33%. Передбачено знижки для компаній із прибутком менш 1,25 млн. фунтів стерлінгів в рік. Невеликі компанії з прибутком, що не перевищує 250 тис. фунтів стерлінгів в рік, оподатковуються по ставці в 25%. Стягується з усього прибутку компаній – резидентів (крім дивідендів і інших доходів, отриманих від інших компаній – резидентів). Дозволяється віднімати витрати, пов’язані з бізнесом і прискореною амортизацією деяких видів капіталовкладень. Особливий податковий режим застосовується і відношенні до інвестиційних, страхових, будівельних, промислових і ощадних компаній, капіталовкладень. З нерезидентів податок стягується з прибутку, отриманого від операцій у Великобританії.

        Гербовий збір. Стягується при оформленні правових і комерційних документів; ставки податку залежать від характеру документа: наприклад, при продажі акцій і інших цінних паперів – 0,5%-1,5% від продажної ціни, при оренді землі й іншої нерухомості – 1%-24% від щорічної вартості оренди залежно від її терміну.

        Податок на реєстрацію автомобілів. Ставка податку при реєстрації легкового автомобіля – 130 фунтів стерлінгів в рік. 

1.1.5 Податкова система Франції 

        У Франції є два рівні податкових зборів – державний і місцевий.

        До державних податків відносять:

• податок на додану вартість;
• податок на доходи фізичних осіб;
• податок на підприємства;
• мито на нафтопродукти;
• інші.

       До місцевих податків належать:

• земельний податок на забудовані ділянки;
• земельний податок на незабудовані ділянки;
• податок на житло;
• професійний податок.

      Крім основних податків, місцеві органи влади можуть вводити інші податки – на прибирання території, мито на утримання Торговельно – промислової палати, мито на утримання Палати ремесел, на встановлення освітлення, на продаж будівель, на автотранспортні засоби, на озеленення тощо. Найвагоміші з них такі:

      Податок на додану вартість. Саме цей податок як такий, що був вперше застосований у Франції в 1954 р. Характерною особливістю цього податку у Франції є те, що операції, пов’язані із зовнішнім ринком, звільняються від сплати податку. Якщо ж юридичні особи, котрі здійснили зовнішньоекономічні операції, сплатили цей податок, вони мають право на відшкодування. Об’єктом внутрішнього оподаткування є реалізаційна ціна товару.

        Механізм нарахування податку на додану вартість подібний до того, який діє в Україні. У Франції застосовують чотири ставки на цей податок:

       22% - на предмети не першої необхідності – автомобілі, кіно фототовари, алкогольні напої, тютюнові вироби, парфумерію, цінні хутра тощо;

       18,6% - основна ставка;

       7% - на товари культурного вжитку, наприклад, книги;

      5,5% - на товари першої необхідності – продукти харчування, медикаменти, житло, готельні послуги, вантажні та пасажирські перевезення тощо. 

 Передбачена система пільг: 

       Підприємства звільняються від сплати цього податку, якщо їх оборот не перевищував за попередній рік 70 тис. франків. Крім того, звільняється від податку діяльність державних органів влади, яка спрямована на соціальні, культурні, виховні заходи. А також банківська, фінансова, приватна викладацька і лікарська діяльність, сільське господарство і рибальство.