Наукова організація педагогічного процесу на основі інтенсифікації та оптимізації

Наукова організація педагогічного процесу  на основі інтенсифікації та оптимізації.

Вступ 
        Науково організованою вважають працю , якщо вона ґрунтується на досягнені науки и практики та комплексного використанні чинників , які забезпечують оптимальні умови діяльності, що дають змогу досягти максимальних результатів. А також на успішній інтенсифікації навчання, метою якої є впровадження науково обґрунтованих методів керівництва пізнавальним процесом, розвиток творчого потенціалу учнів.

       Педагогічний процес – це спеціально організована взаємодія педагогів та вихованців ( педагогічна взаємодія ) з приводу змісту освіти та виховання з використанням засобів навчання і виховання ( педагогічних засобів ), способів активізації та оптимізації роботи учнів, з метою вирішення завдань освіти і виховання, спрямованих як на задоволення потреб суспільства так і самої особистості в її розвитку і саморозвитку .

1.Наукова організація педагогічного процесу 
 

Одним з важливих засобів адаптації  учнів до умов будь-якого освітнього закладу є система організації  навчального процесу , висока ефективність окремих складових його частин. Широке впровадження в життя навчального  закладу елементів наукової організації  навчального процесу представляється  нам одним з найважливіших  способів якнайшвидшої адаптації учнів до умов освітньої системи.

Педагогічний  процес - це матеріальна система . Системи  типу школи, ПТУ, коледжу , вузу , позашкільних установ - педагогічні системи.

Процес, який реалізує цілі освіти та виховання  в умовах педагогічних систем, називають педагогічним процесом.

Педагогічний  процес - основна категорія педагогічної науки .

Наукова організація педагогічного процесу  являє собою ефективний шлях вирішення  об'єктивних педагогічних питань, способів його вдосконалення , підвищення якості виховання та навчання.

Динаміка  розвитку педагогічного процесу , його внутрішній рух , залежить від того , як складається характер взаємодії  між вихователями та вихованцями , які  взаємини виникають між ними. Взаємна  активність , співпрацю педагогів  і вихованців в процесі їх спілкування найбільш повно відбивається терміном педагогічна взаємодія .

У процесі  взаємодії між суб'єктами та об'єктами педагогічного процесу виникають  різноманітні зв'язки : 
• інформаційні (обмін інформацією між вихователем і учнем ) ; 
• організаційно - діяльністю ( спільна діяльність ) ; 
• комунікативні (спілкування ) ; 
• управління та самоврядування .

Компонентами  педагогічного процесу будуть мета , зміст, форми і методи навчання та виховання , результати . 
Ще одна важлива риса педагогічного процесу - цілісність .

Намітилися  різні підходи до розуміння цілісного  педагогічного процесу (Ю. К. Бабанський , М.А. Данилов , В.В. Краєвський , Б.Т. Лихачов і т.д.). Це пояснюється складністю педагогічного процесу . М.А. Данилов вважає , що «педагогічний процес - внутрішньо пов'язана сукупність багатьох процесів , суть яких полягає в тому , що соціальний досвід перетворюється на якості формованого людини (навчання , виховання , розвиток) . Виховання здійснює не тільки виховну , а й розвиваючу , і освітню функцію».

Закономірності  педагогічного процесу обумовлені його зовнішніми зв'язками :

1. Цілісний педагогічний процес, його мета , завдання, зміст , форми і методи обумовлені соціально - економічними потребами суспільства , його ідеологією та політикою ;
2. Завдання, зміст методи і форми педагогічного процесу залежать від потреб , але і можливостей суспільства , від умов протікання процесу .

Закономірності  педагогічного процесу , зумовлені  не тільки його зовнішніми зв'язками , але і внутрішніми :

1. закономірний взаємозв'язок виховання, навчання , освіти та розвитку;

2 ) єдність  виховання і самовиховання , викладання  і навчання ; 
3 ) визначальна роль діяльності та спілкування в педагогічному процесі; 
4 ) закономірність відповідності змісту , форм і методів педагогічного процесу віковим особливостям і можливостям вихованців ; 
5 ) взаємозв'язок колективу і особистості в педагогічному процесі.

  Важливим є, з моєї точки зору, розгляд питання про принципи організації педагогічного процесу:

• гуманістична спрямованість педагогічного процесу;
• зв'язок педагогічного процесу із життям і виробничою практикою ;
• поєднання навчання і виховання з працею на загальне благо ;
• науковість ;
• орієнтованість педагогічного процесу на формування в єдності знань і умінь, свідомості і поведінки ;
• навчання і виховання дітей в колективі;
• наступність , послідовність і систематичність ;
• наочність ;
• позитивний емоційний фон педагогічного процесу.

Принципами  управління діяльністю вихованців будуть:

• поєднання педагогічного управління з розвитком ініціативи і самостійності вихованців ;
• принцип свідомості і активності вихованців у цілісному педагогічному процесі;
• повага до особистості вихованця в поєднанні з розумною вимогливістю до нього ;
• опори на позитивне в людині , на сильні сторони його особистості; узгодження вимог сім'ї , громадськості та освітньої установи ;
• поєднання прямих і паралельних педагогічних дій ;
• врахування вікових та індивідуальних особливостей вихованців ;
• міцності і дієвості результатів освіти , виховання і розвитку .

З принципами педагогічного процесу тісно пов'язані педагогічні правила, які визначають характер дій педагога , що ведуть до реалізації принципу . Правило не володіє силою загальності і обов'язковості.

Ефективність  педагогічного процесу залежить :

• від ступеня відповідності його змісту та організації основним вимогам об'єктивних законів виховання , потребам суспільства , життя;
• від своєчасного виявлення і вирішення назріваючих в педагогічному процесі протиріч , його систематичного вдосконалення;
• від широкого залучення до педагогічної організації дитячого життя громадськості та залучення дітей у громадське життя ;
• від обліку вікових та індивідуальних можливостей ;
• від систем майстерності та мистецтва взаємодії педагога з дітьми , повноти контролю над життєвою ситуацією . 
  

2.Шляхи оптимізації та інтенсифікації процесу навчання

2.1. Оптимізація процесу навчання

Оптимізація — процес надання будь-чому у найкращих, найзручніших умовах для діяльності. Під оптимізацією навчального процесу треба розуміти створення найбільш сприятливих умов (добір методів, засобів навчання, створення санітарно-гігієнічних умов, емоційних чинників) для отримання бажаних результатів без додаткових витрат часу і фізичних зусиль.

Оптимізація процесу навчання — управління навчанням  на основі всебічного врахування його закономірностей, принципів, сучасних форм і методів, особливостей, внутрішніх і зовнішніх умов з метою досягнення найвищої його ефективності.  

До  критеріїв оптимізації процесу  навчання за Волковою належать:

• ефективність процесу навчання (результат успішності навчання, вихованості і розвитку учнів);
• якість навчання (ступінь відповідності між результатами та цілями і завданнями навчання, а також ступінь відповідності між результатами і максимальними можливостями кожного школяра в певний період розвитку);
• оптимальність витрат часу і зусиль учителів та учнів (відповідність гігієнічним нормам).

Вибір оптимальних варіантів навчального  процесу передбачає у діях педагога дотримання певних етапів:

• чітке формулювання дидактичних завдань відповідно до певних форм організації навчання;
• вибір і конкретизація змісту навчання;
• вибір найбільш доцільних форм організації навчання;
• визначення доцільних методів та засобів навчання;
• забезпечення планування навчального процесу;
• створення сприятливих санітарно-гігієнічних умов для проходження навчального процесу;
• забезпечення керівництва навчальним процесом на уроці на достатньому науковому рівні;
• аналіз результатів навчальної діяльності з метою її коригування у перспективі.

Організація навчального процесу на засадах  оптимізації вимагає ґрунтовної наукової підготовки учителів та майстрів виробничого навчання.

Пошуки  тих чи інших напрямів навчання зумовлюються особливостями та потребами суспільно-економічного розвитку. Впродовж століть суспільство задовольняв екстенсивний підхід до організації навчання.

На  сучасному етапі соціально-економічного розвитку суспільства виникає проблема підвищення ефективності навчальної діяльності на всіх рівнях освіти.

З розвитком  науки, збільшенням обсягу інформації актуалізація проблеми продукування інтелектуального багатства суспільства викликала  необхідність інтенсифікації навчального  процесу.

2.2. Інтенсифікація процесу навчання

Інтенсифікація (від фр. intensification — напруження і роблю) передбачає досягнення необхідних результатів за рахунок якісних факторів, тобто за рахунок напруження розумових можливостей особистості. Потрібно зважати на низку факторів, які у своїй єдності і взаємозв'язку можуть забезпечити інтенсивність навчання. Це:

1. організація навчального процесу на достатньому науковому рівні з погляду розуміння сутності навчання, його рушійної сили, логіки навчального процесу, методів, форм і типів;
2. забезпечення високого рівня психолого-педагогічної підготовки вчителя;
3. оптимальність змісту навчального матеріалу з погляду його доступності щодо вікових та індивідуальних можливостей школярів;
4. демократизація й гуманізація організації навчальної діяльності учнів;
5. створення сприятливих санітарно-гігієнічних умов для навчання (харчування, дотримання вимог повітряного, світлового, теплового режимів, гігієна розумової праці);
6. широке використання технічних засобів навчання і передусім комп'ютерної техніки;
7. володіння вчителем педагогічною технологією й технікою та психотехнікою й психономікою;
8. забезпечення високого соціально-економічного статусу вчителя у суспільстві.

Ключовою проблемою в рішенні задачі підвищення ефективності і якості учбового процесу є активізація учення учнів. Її особлива значущість полягає в тому, що вчення, направлене не лише на сприйняття учбового матеріалу, але і на формування відношення учня до самої пізнавальної діяльності. Перетворюючий характер діяльності пов'язаний з активністю суб'єкта.

Плідним ґрунтом для пізнавальної активності є учбова діяльність, як джерело цілеспрямованої роботи думки, розвитку життєво важливих властивостей особи дитяти.

Таким чином, проблема визначається необхідністю розвитку пізнавальної активності учнів і недостатнім використанням можливості вдосконалення даного феномену. Актуальним залишається пошук оптимальних умов формування і розвитку пізнавальної активності учнів.

Проблема розвитку пізнавальної активності учнів, як показують дослідження, знаходилася в центрі уваги педагогів з давніх часів. Педагогічна дійсність щодня доводить, що процес навчання проходить ефективніше, якщо учень проявляє пізнавальну активність. Дане явище зафіксоване в педагогічній теорії як принцип "активності і самостійності учнів в навчанні". Засоби реалізації провідного педагогічного принципу визначаються залежно від вмісту поняття "Пізнавальна активність".

Досить популярна і інша точка зору: пізнавальна активність розуміється як характеристика діяльності учня (її інтенсивність і напруженість). Безліч робіт вітчизняних педагогів присвячена проблемі активізації учбового процесу, вони досліджували проблему активізації мислення учнів в процесі навчання, проаналізували проблему самостійної діяльності що вчаться і роблять вивід, що самостійність є вищим рівнем активності.

Згідно точки зору Т.І. Шамової "пізнавальна активність розглядається як якість діяльності особи, яка виявляється відносно учня до вмісту і процесу діяльності, в прагненні його до ефективного опанування знань і способів діяльності за оптимальний час, в мобілізації етично-вольових зусиль на досягнення учбово-пізнавальних цілей". Таким чином, пізнавальна активність відображає певний інтерес учнів до здобуття нових знань, умінь і навиків, внутрішню цілеспрямованість і постійну потребу використовувати різні способи дії до наповнення знань, розширення знань, розширення кругозору.

Пізнавальна активність виступає як якість особи. Наприклад, Г.І. Щукіна визначає "пізнавальну активність" як якість особи, яка включає прагнення особи до пізнання, виражає інтелектуальний відгук на процес пізнання. Якістю особи "пізнавальна активність" стає, на їх думку, при стійкому прояві прагнення до пізнання. Це структура особової якості, де потреби і інтереси позначають змістовну характеристику, а воля представляє форму.

Г.І.Щукіна виділяє показники, за якими можна визначити наявність пізнавального інтересу:

1) Прояви, що характеризують розумову активність учнів.

а) запитання учнів як результат активного і глибокого пізнавального процесу;

б) прагнення учнів за власним бажанням, без вказівок і вимог вчителя брати участь в обговоренні запитання, доповнити і виправити відповіді товаришів (підняті руки, кількість і характер відповідей учнів);

в) зосередженість уваги;

г) характер процесу діяльності: готовність до дії або байдужість до завдання; рівень виконання пізнавального завдання (самостійно, за зразком, шляхом списування з дошки готового розв'язку); ставлення до процесу своєї діяльності (уважний чи ні, байдужий чи зацікавлений...).

2) Емоційні прояви:

а) мовні реакції (висловлювання типу: "О, це так!"), обмін думками з сусідом по парті;

б) особливі емоційні наслідки - тиша, що вказує на схвильованість, цікавість, що викликані судженнями, думками;

в) адекватні реакції на те, що відбувається в класі (сміх - як результат гумору).

3) Вибіркова спрямованість читацьких інтересів учнів та їх участь в різних формах і видах позакласної роботи (КВК, вечори, предметний гурток), виконанню індивідуальних завдань і характер використання ними вільного часу.

Становлення пізнавальної активності в молодшому шкільному віці позитивно впливає на розвиток особи. Через це, необхідно, цілеспрямована педагогічна діяльність по формуванню пізнавальної активності учнів.

Учені залежно від характеру пізнавальної діяльності суб'єкта визначають такі рівні активності:

• репродуктивно-наслідувальна активність, за допомогою якої досвід діяльності накопичується через досвід іншого;
• пошуково-виконавча активність; це вищий рівень, оскільки тут має місце велика міра самостійності. На цьому рівні треба зрозуміти завдання і відшукати засоби її виконання;
• творча активність являє собою високий рівень, оскільки і саме завдання може ставитися учнем, і дороги її рішення обираються нові, нешаблонні, оригінальні.

Розвиток пізнавальної активності представляє той ідеальний варіант, коли її становлення відбувається поступово, рівномірно, відповідно до логіки пізнання предметів навколишнього світу і логіки самовизначення особи в довкіллі.

Управління активністю учнів традиційно називають активізацією. Головна мета активізації - формування активності учнів, підвищення якості учбово-виховного процесу.

Найбільший активізуючий ефект на заняттях дають ситуації, в яких учні самі повинні:

• обстоювати свою думку;
• брати участь в дискусіях і обговореннях; ставити питання своїм товаришам і викладачам;
• оцінювати відповіді і письмові роботи товаришів;
• займатися вченням тих, що відстають; пояснювати більш слабкішим учням незрозумілі місця;
• самостійно вибирати посильне завдання; знаходити декілька варіантів можливого рішення пізнавальної задачі (проблеми);
• створювати ситуації самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних і практичних дій;
• вирішувати пізнавальні завдання шляхом комплексного вживання відомих їм способів рішення.

Щоб правильно проводити активізацію навчання учнів, майстер виробничого навчання, викладач повинен дотримуватися таких принципів:

- Принцип проблемності.

- Принцип забезпечення максимально можливої адекватності учбово-пізнавальної діяльності характеру практичних завдань.

- Принцип взаємного навчання.

- Принцип дослідження проблем, що вивчаються.

- Принцип індивідуалізації.

- Принцип самонавчання.

- Принцип мотивації.

До найважливіших факторів, які впливають на активність учнів, можна віднести наступні фактори:

- Професійний інтерес.

- Творчий характер учбово-пізнавальної діяльності.

- Змагання.

- Ігровий характер проведення занять.

- Емоційна дія.

Висновок

Засвоєння знань учнями залежить не тільки від  методів и прийомів навчання, а  й від форм організації навчальної роботи.

Давня суперечка про те, що таке педагогіка - наука чи мистецтво, вирішується на практиці. Випробування практикою підтверджує багато разів: без глибокого знання науки виховання не розвивається в мистецтво виховувати. Знання закономірностей навчання і виховання , оволодіння методами педагогічного процесу - основа учительської майстерності. До засвоєнню педагогіки треба підходити як до науково - пізнавальної діяльності, на базі якої може і має розвиватися педагогічне мистецтво як невід'ємний елемент педагогічної діяльності .

Питання оптимізації та інтенсифікації навчання учнів належать до найбільш актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики. Реалізація принципу активності в навчанні має істотне значення, оскільки навчання і розвиток носять діяльний характер, і від якості навчання як діяльності залежить його результат, розвиток і виховання студентів.

Інтенсифікація  передбачає досягнення у навчанні бажаних результатів за рахунок якісних факторів, тобто за рахунок напруження розумових можливостей особистості. Адже у процесі навчання у рамках екстенсивного підходу можливості мозку використовуються на 15—20 відсотків. Тому більш ефективне використання потенційних можливостей мозку учнів і вчителів — це найперша передумова інтенсифікації навчального процесу. Потрібно зважати на ряд факторів, які в своїй єдності і взаємозв'язку можуть забезпечити інтенсивність навчання.

Забезпечення оптимізації та інтенсифікації навчання — проблема досить складна. Вона виходить далеко за межі суто педагогічних проблем. Але об'єктивні чинники соціально-економічного розвитку підносять її актуальність.

Використання  інформаційних технологій в навчальному процесі

Вступ

Сучасне суспільство  нерозривно пов'язане з процесом інформатизації. Саме життя змушує нас активно використовувати  інформаційні технології в навчально - виховному процесі . При цьому один із пріоритетних напрямків процесу інформатизації сучасного суспільства - впровадження засобів нових інформаційних технологій у систему освіти. Відмінною особливістю сучасної системи освіти є різке зростання прямих і зворотних потоків інформації в усіх напрямках. Зберігання , обробка , отримання, передача , аналіз інформації , зменшення паперового потоку за допомогою комп'ютерних мереж прискорює процес навчання і його ефективність. 

1. Підвищенню ефективності навчального процесу за допомогою інформаційних технологій

Сьогодні  важко уявити роботу вчителя без  використання інформаційних технологій, що дозволяють за допомогою комп'ютера , різних інформаційних програм будувати уроки , проводити позакласні і позаурочні заходи . Раніше інформацію з будь-якої теми учень міг отримати за різними  джерелами : підручник , довідкова література , лекція вчителя , конспект уроку. Зараз  школярі часто більше часу проводять  у пошуку потрібної інформації в  глобальній мережі , в мережевих  спільнотах , а не в традиційних підручниках. Мозок дитини , налаштований на отримання знань у формі розважальних програм по телебаченню , набагато легше сприймає запропоновану вчителем інформацію за допомогою ІКТ. Отже , вчителю необхідно володіти не тільки сучасними методиками , а й новими освітніми технологіями , щоб спілкуватися на одній мові з дитиною і безперервно розвиваються ІКТ.

В даний час  існують два напрямки комп'ютеризації навчання. Перший напрямок передбачає засвоєння знань , умінь і навичок , які дозволяють успішно використовувати  комп'ютер при вирішенні різноманітних  завдань. Другий напрямок розглядає  комп'ютерні технології як потужний засіб  навчання , яке здатне значно підвищити  його ефективність.

Основне завдання педагога , в процесі інформатизації освіти , зводиться до підтримки  і напряму процесу розвитку особистості  учнів , їх творчого пошуку , організації  спільної роботи. У цих умовах неминучий  перегляд сформованих сьогодні організаційних форм навчальної роботи : збільшення самостійності , індивідуальної і групової роботи , відхід від традиційного навчання , зростання обсягу практичних , лабораторних робіт пошукового та дослідницького характеру .

Інформатизація  освіти - це широке впровадження в педагогічну  практику психолого - педагогічних розробок, що дозволяють інтенсифікувати навчальний процес з кожного предмету . Це можливість доступу учнів до практично необмеженого обсягу інформації , її аналітичної обробки , посилення інтелектуальних можливостей , створення умов для розвитку його пізнавальної діяльності .

Привабливість комп'ютера ще не забезпечує стійкого інтересу до нього і до діяльності , пов'язаної з його використанням . Необхідно постійно шукати можливості підтримки інтересу в самому змісті навчального матеріалу і в  удосконаленні методики викладання. Працюючи з різноманітними сайтами , учні можуть « подорожувати » по країнах світу , по межах водозбірних басейнів , заглянути в глибини Світового океану.

Моделювання за допомогою комп'ютера всіляких ситуацій створює необмежені можливості для морального виховання , одного з  найважливіших аспектів гуманітаризації  природничо-наукових дисциплін , наприклад , через рішення проблем щодо з'ясування причин та усунення змодельованих забруднень навколишнього середовища сміттєвими відходами , кислотних дощів , розливів нафти в море.

Великий інтерес  в учнів всіх класів викликають бесіди , що супроводжуються показом презентацій. Перевагою комп'ютерних презентацій  є збільшення темпу заняття . Вони практично замінюють традиційний  крейду і дошку. Презентації зручні тим , що відбирається саме той матеріал , який необхідний для конкретного  уроку і в потрібній послідовності . Це дозволяє зробити урок більш  яскравим , захоплюючим. 
Багато досліджувані географічні об'єкти , такі , як гори і рівнини , моря й океани , промислові підприємства та сільськогосподарські угіддя , не можуть бути показані учнями безпосередньо . Тому використовую на уроці демонстраційні засоби: картини , анімації , відео , слайди - що сприяє формуванню у школярів образних уявлень . Ще одним позитивним моментом презентації є постійна наявність інформації перед очима дітей , а також повернення при необхідності до потрібної інформації. Презентації дають можливість подати інформацію в максимально наочній і легко сприймається формі . Застосовуючи презентації , вчитель використовує методи активного , діяльного навчання. Бесіди стають цікавішими , емоційніше . Вони дозволяють учням у процесі сприйняття задіяти зір , слух , уяву , що дозволяє глибше зануритися в досліджуваний матеріал . Велику увагу необхідно приділити тому , який внесок вносять учні у створення презентацій. Цю роботу можна перетворити на творчий процес з елементами проектної діяльності . У цьому випадку в учнів виникає інтерес до пошуку необхідної інформації в різних джерелах при підготовці до уроків.

2.Використання інтерактивних засобів навчання

Одним із засобів , що підвищують ефективність уроку , позакласного заходу , є інтерактивна дошка. Інтерактивна дошка - поверхня , на яку проектується екран монітора. Вона є чутливою і дозволяє використовувати «  маркер » , щоб малювати , писати на самій  дошці і управляти роботою  комп'ютера , підключеного до неї. Використання інтерактивної дошки дозволяє підвищити  зацікавленість учнів і поліпшити  запам'ятовування навчального матеріалу. Інтерактивна дошка є цінним інструментом для навчання всього класу. Це візуальний ресурс , який допомагає вчителям викладати  новий матеріал дуже жваво і захоплююче . Використання інтерактивної дошки  значно допомагає підвищити ефективність навчання , оскільки надає величезні  можливості використання наочної подачі матеріалу , швидкого пошуку додаткової інформації ( при прямому виході в Інтернет) , творчого підходу до проведення уроків географії .

Працюючи  з інтерактивною дошкою , учні можуть одночасно бачити , чути , вимовляти  і писати , що сприяє найкращому засвоєнню  пропонованого матеріалу.

Застосування  інтерактивної дошки має ряд  переваг: 
1 . Інтерактивні дошки допомагають вчителю використовувати засоби навчання легко й невимушено , перебуваючи в постійному контакті з класом. 
2 . Інтерактивні дошки дозволяють проектувати зображення на екран з метою показу динамічних моделей , відеоматеріалів , презентаційних і графічних матеріалів. 
3 . Інтерактивні дошки дають можливість використовувати спеціальний маркер для управління комп'ютером , як віддаленої комп'ютерною мишею , на поверхні дошки. 
4 . Використання інтерактивної дошки в школі забезпечує вчителю процес імпровізації на уроці , можна швидко вносити коментарі поверх підготовлених матеріалів , відеосюжетів , комп'ютерних програм і навчальних програм. 
5 . Інтерактивні дошки дають можливість зберігати і друкувати створені записи і переглядати їх згодом на комп'ютері. 
6 . Інтерактивні дошки дозволяють використовувати спеціальні програмні продукти та відеосюжети для демонстрації різних віртуальних моделей об'єктів і процесів.

В освітньому процесі є різноманітний набір  інтерактивних засобів навчання . Серед них особливу роль займає використання на уроках інтерактивних  карт. Під час роботи з інтерактивною  картою учні сприймають інформацію одночасно  і зорово , і на слух. Досвід застосування інтерактивних карт у навчальному процесі підкреслив безперечні переваги цього виду навчання , особливо при вивченні матеріалу, що вимагає великої кількості наочних посібників. Важливою характеристикою електронних карт є наявність інформаційного блоку. Цей блок відображає специфіку карти. Наприклад , інформаційний блок до фізичній карті світу містить відомості про найбільших формах рельєфу , морях , річках , озерах , природних комплексах . Функція малювання розширює область застосування електронних карт на уроці . З'являється можливість виділити об'єкт , на який слід звернути увагу , додати на карту інформацію. Можливість наносити на карту підписів полегшує процедуру організації перевірочних робіт і диктантів .

Звичайно, всі  заходи передоручити комп'ютеру недоцільно , вчитель сам може вибудувати урок , позакласний захід , організацію навчального проекту і використовувати різні методичні прийоми . Інформаційні технології повинні не замінити відомі педагогічні технології , а допомогти їм бути більш результативними .

Можна виділити головні плюси комп'ютеризації в  освіті: 
1 . Комп'ютер дає можливість підвищити самостійність навчання , в першу чергу при виконанні домашніх завдань з необхідними компонентами перевірки правильності їх виконання . 
2 . Підвищення інформаційної забезпеченості учасників освітнього процесу. 
3 . З впровадженням інформаційно -комп'ютерних технологій змінилася сама суть дистанційної освіти . Якщо раніше воно забезпечувалося розсилкою підручників і завдань , а потім перевіркою останніх , то зараз воно може здійснюватися в реальному масштабі часу , що забезпечує активну участь у навчанні людей , доступ яких до утворення частково або практично обмежений. 
4 . Підвищуються можливості індивідуалізації навчання - за рахунок підбору темпу пред'явлення завдань , послідовності освоєння знань для конкретного учня. 
5 . Комп'ютер виступає як засіб підвищення об'єктивності оцінки знань. На відміну від викладача комп'ютер оцінює лише знання та вміння учня в конкретної предметної області , а не його слухняність , привабливість чи якісь інші якості .