Необхідність кредиту в ринковій економіці

    Вступ

    Наявність товарного виробництва і грошей об'єктивно зумовлює існування та функціонування кредиту. З розвитком  товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Виробництво продуктів як товарів  означає, що в процесі відтворення  відбувається відрив моменту відчуження товару від одержання грошового  еквіваленту відносно відокремлення  руху грошової форми вартості від  товарної форми, виконання грошима  функції засобу платежу і викликають кредитні відносини.

      Це відносне відокремлення проявляється  в розбіжності у часі руху  матеріальних та грошових потоків,  які виникають при розподілі,  обміні та споживанні сукупного  суспільного продукту. Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх оплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу коштів і потребою у постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів в інтересах прискорення процесу відтворення.

    Ця  суперечність може бути усунута за допомогою кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам грошові  кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг, або придбати їх з розстрочкою платежу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    І. Необхідність та сутність кредиту

    Загальноекономічною причиною існування кредиту за ринкової економіки є товарне виробництво, а його об'єктивною основою - рух  вартості у сфері товарного обміну. З розвитком товарного виробництва  кредит стає обов'язковим атрибутом  господарювання. Поряд з об'єктивною основою існують і специфічні причини функціонування кредитних  відносин. Вони пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу  відтворення, а конкретніше - безперервності зміни форми вартості валового внутрішнього продукту в процесі його руху.

    Рух вартості у відтворювальному процесі суспільства, перш за все, втілюється у кругообігу та обігу засобів та предметів праці підприємств і характеризується об'єктивними закономірностями, обумовленими природою відтворювальних процесів товарного виробництва.

    Кредит  — це економічні відносини між  суб'єктами ринку з приводу перерозподілу  вартості на засадах поверненості, строковості та платності.

    Характерними  ознаками кредиту в ринковій економіці  є:

    — позичальниками виступають суб'єкти господарювання, а кредиторами — банківські установи;

    — гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на виробничі  потреби);

    — джерелом позичкового процента є  прибуток на позичені кошти;

    — кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільному  виробництві та для вирівнювання норми прибутку.

    Об'єктом  кредитних відносин є грошові  чи матеріальні цінності, щодо яких укладається кредитна угода.

    Суб'єкти кредитних відносин:

    — кредитор — сторона, що передає вартість у грошовій або натуральній формі  іншому суб'єктові ринку на засадах  поверненості, строковості й платності;

    — позичальник — сторона, яка отримує  позику.

    Кредитні  відносини між суб'єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу  сферу грошові кошти не здійснюють кругообігу, або, якщо той, хто хоче скористатись кредитом, не має постійного доходу. Вартість, що передається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений час, а потім вона повинна бути повернена з виплатою відсотків. Тобто, за кредитною угодою до позичальника переходить у тимчасове користування лише споживча вартість грошей чи речей  без зміни їх власника.

    Кошти у позичальника мають вивільнитися у розмірі, що забезпечує повернення кредитору не тільки запозиченої  вартості, а й відсотків за користування нею. Без одержання кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотку у кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. Варто зазначити, що у ряді випадків кредит може бути повернений кредитору третьою особою - гарантом, поручителем чи страховиком, якщо позичальник неспроможний сам це зробити. Якщо надана в позику вартість до кредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну сутність.

    Кредит  є формою руху позичкового капіталу, що надається у позику на умовах повернення і платності. Кошти позичальника мають вивільнитися у розмірі, що забезпечує повернення кредитору не лише кредиту, а й відсотків за його користування. Без одержання  кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотків у кредитора  не буде зацікавленості позичати гроші. У ряді випадків кредит може бути повернутий кредитору третьою особою - гарантом, поручителем чи страховиком, якщо позичальник  не спроможний сам цього зробити. Коли надана в позику вартість не повертається,  то кредит втрачає свою економічну суть.

    У процесі передачі капіталу від кредитора  до позичальника проявляються його специфічні риси:

    - позичковий капітал є своєрідним  товаром, а його споживча вартість  визначається здатністю продуктивно  використовувати позичальником  кредит, забезпечуючи прибуткову  діяльність з метою повернення  позики та сплати відсотків  за його використання ;

    - кредитні ресурси і плата за  їх використання повертаються  кредитору лише через певний  час, при цьому позичковий капітал  є власністю і кредитор продає  позичальнику не сам капітал,  а лише право на його тимчасове  використання;

    - особливістю руху позичкового  капіталу є те, що він на  відміну від промислового чи  товарного, як правило, перебуває  у грошовій формі, має реальну  вартість і здійснює цю дію  за економічними законами.

    Внаслідок проведеного дослідження можна  стверджувати, що  кредит -  це акт передачі кредитором певної суми капіталу в тимчасове користування позичальнику на принципах платності, повернення, цільового використання запозичених коштів, реального забезпечення і терміновості. 

    ІІ. Роль кредиту в умовах ринкової економіки

    Унаслідок розвитку процесів обміну товарами виникає  кредит. Кредитні відносини з'являються  і розвиваються на підставі кругообігу капіталу, який є безперервним, але  при цьому не відкидаються коливання, приливи та відпливи грошових коштів, коливання потреб у ресурсах і  джерелах їх покриття.

    За  допомогою кредиту як невід'ємного атрибута товарного виробництва  усувається невідповідність між  часом виробництва та часом обігу, вирішується відносне протиріччя між  тимчасовим накопиченням коштів і необхідністю їх використання в народному господарстві.

    Необхідність  кредиту в умовах ринкової економіки  тісно пов'язана з особливостями  кругообігу індивідуальних капіталів. Кредит потрібний також для становлення  нових підприємств малого та середнього бізнесу, впровадження нової техніки  і технологій.

    Таблиця 2. Необхідність кредиту в ринковій економіці

    Завдяки кредиту зменшується час на задоволення  господарських і особистих потреб; кредитори мають змогу отримати додаткові грошові кошти при  передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику.

    Отже, необхідність кредиту зумовлена  існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність  вільних коштів у суб'єктів економічних  відносин і поточних або майбутніх  доходів — у позичальників. Конкретні  причини, що зумовлюють необхідність кредиту, — невизначеність потреби в обігових коштах суб'єктів ринку, а також  поява потреби у створенні  та відтворенні основного капіталу.

    Виникнення потреби в кредиті для підприємств аграрної галузі виробництва  пов'язано із сезонністю виробництва, котра зумовлює в одні періоди випереджаюче наростання виробничих затрат порівняно з надходженням грошових коштів. Внаслідок цього виникає додаткова потреба в коштах понад ті, що є у розпорядженні підприємства. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються і збільшується вихід продукції та надходження грошової виручки, частина котрої виявляється тимчасово вільною.

    Таким чином, об'єктивна необхідність існування, утворення і використання ресурсів для кредитування  підприємств аграрної галузі викликане наступними обставинами:

    - по-перше, необхідністю переборення  протиріч між постійним утворенням  грошових резервів, котрі осідають  у процесі обігу на аграрних  підприємств та  використання їх для потреб відтворення;

    - по-друге, необхідністю забезпечення  безперервного процесу кругообігу  виробництва підприємств процес  виробництва в яких характеризується  сезонним характером;

    - по-третє, необхідністю комерційної  організації управління підприємством  в умовах ринку, коли на кожному  підприємстві в процесі руху  індивідуального капіталу виникає  потреба в додаткових коштах.

    Виходячи  з вищенаведеного потребує уточнення  поняття кредиту як економічної  категорії.

    У Положенні НБУ "Про кредитування" зазначається, що кредит є позичковим капіталом банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності та цільового  використання.¹

    Інше  трактування поняття кредиту  наводиться в законі "Про оподаткування  прибутку підприємств". У цьому  законі відмічено, що кредит це - кошти  та матеріальні цінності, які надаються  резидентами або нерезидентами  у користування юридичним чи фізичним особам на визначений термін і під  відсоток².

    У статті 2 Закону України "Про банки  і банківську діяльність" кредит характеризується як банківський кредит ,тобто як зобов'язання банку надати певну суму грошей під гарантію, та зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження терміну  погашення боргу, яке надано в  обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також  на зобов'язання на сплату відсотків  та інших зборів з такої суми³.

    Таким чином, у нормативно - правових документах наводяться різні підходи щодо тлумачення суті однієї і тієї ж економічної  категорії - кредиту. А це, безумовно, має негативний вплив на організацію банківського кредитування в цілому.

    Потреби в кредитах також виникають у  зв'язку з особливостями індивідуального  кругообігу коштів госпрозрахункових  підприємств та організацій. Ці особливості  проявляються у розбіжності в  часі між вивільненням з обороту  вартості в грошовій формі і авансуванням грошових коштів у новий кругообіг. Зазначені розбіжності при кругообігу фондів окремих підприємств та організацій  відбуваються передусім, через сезонність виробництва. Сезонність виробництва  зумовлює в одні періоди випереджуюче наростання виробничих затрат порівняно  з надходженням грошових коштів і  викликає додаткову потребу в  коштах.

    В інші періоди витрати виробництва  зменшуються або зовсім припиняються. Відповідно збільшується вихід готової  продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється  тимчасово вільною. 
Таке чергування зростання додаткових потреб у грошових коштах і створення тимчасово вільних залишків їх на одному й тому ж підприємстві або організації створюють економічну основу для використання кредитів на формування його виробничих фондів і фондів обігу та погашення їх через певний час. У масштабах економіки країни сезонні потреби в додаткових коштах одних галузей народного господарства супроводжуються виникненням вільних коштів в інших галузях, що створює економічну основу для перерозподілу грошових коштів між різними галузями народного господарства за допомогою кредиту.

    Розбіжності між надходженням грошових коштів і  витрачанням їх виникають і в  сфері особистого споживання населення. Вільні грошові кошти у населення з'являються внаслідок перевищення поточних грошових доходів громадян над поточними витратами і виступають у формі грошових збережень як у готівковій, так і безготівковій формах. 
Економічною основою заощаджень є добровільне відкладення населенням грошей на деякий час після задоволення своїх поточних потреб. На певний час припиняється рух вартості, і вона вивільняється з обороту у грошовій формі. Відповідні грошові кошти, в основному, осідають на рахунках у банківських установах і частково тезавруються в готівковій формі у громадян.

    Грошові нагромадження треба відрізняти від поточних резервів грошей як купівельних  і платіжних засобів, які утворюються  у підприємств і населення  внаслідок короткострокової розбіжності  між поточними грошовими надходженнями  і витратами. Наприклад, виплата заробітної плати два рази на місяць зумовлює створення резерву платіжних і купівельних засобів у громадян. У них такий резерв виникає також внаслідок поступової витрати одержаної заробітної плати та інших доходів на поточні потреби. Однак відомо, що у населення може виникнути потреба в кредиті.

    Виходячи  із вищесказаного, можна зробити  висновок, що необхідність кредиту  викликана існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є  наявність поточних або майбутніх  доходів у позичальника. Конкретними  причинами необхідності кредиту  є коливання потреб в коштах та джерелах їх формування у юридичних  і фізичних осіб. 

    ІІІ. Функції та роль кредиту

    Питання про функції кредиту є найбільш дискусійним в теорії кредиту. Розбіжності з приводу кількості та змісту функцій обумовлені не тільки відмінністю в трактуванні сутності кредиту, але й відсутністю єдності у визначенні методологічних підходів до їх аналізу. Багато економістів дослідження функцій кредиту як економічної категорії замінюють аналізом функцій одного з його елементів, при цьому найбільш часто функції кредиту порівнюються з функціями банків. Поширене також виділення функцій, виходячи з особливостей окремих форм кредитних відносин. Деякі автори розглядають функцію кредиту як конкретну форму його руху.

    Результатом відсутності єдиної методологічної основи аналізу е поява великої кількості функцій, які виділяються різними економістами. В економічній літературі обґрунтовується правомірність таких функцій, як акумуляція тимчасово вільних коштів; розподіл акумульованих коштів між галузями, підприємствами і населенням; регулювання грошового обігу шляхом заміни реальних грошей кредитними операціями; економія витрат виробництва; опосередкування кругообігу фондів тощо. Часто виділяють грошову (емісійну) і контрольну (стимулюючу) функції кредиту.  

    Оскільки із суті кредиту випливає, що за його допомогою відбувається перерозподіл вартості на умовах повернення, то можна сказати, що кредит виконує функцію перерозподілу вартості у процесі відтворення. Перерозподільча функція кредиту полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб за допомогою кредиту передаються в тимчасове користування підприємств, господарських товариств і населення для задоволення їхніх виробничих або особистих потреб.

     Такий перерозподіл дає можливість прискорити залучення матеріальних ресурсів у виробниче і особисте споживання. Тому в цій функції перерозподіляються не тільки грошові кошти, а й матеріальні ресурси. 
Іншою функцією кредиту є створення ним нових грошей для грошового обігу - антиципаційна (емісійна) функція, яку виконує тільки банківський кредит. Методом кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу, причому вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається значно важче, ніж їх випуск в обіг.

    Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль за діяльністю позичальника. Можливість такого контролю випливає з самої природи кредиту. Треба зазначити, що, вступивши у кредитні відносини, одержувач кредиту також має здійснювати контроль за своєю діяльністю, з тим, щоб своєчасно і повністю повернути кредитні ресурси.

    Зворотні сть кредиту дає змогу не тільки виявити порушення процесу виробництва чи реалізації продукції, а й зацікавлює підприємства, суб'єктів господарювання не допускати їх, оскільки такі порушення призводять до виплат "зайвих" відсотків банку, до обмеження або повного припинення видачі кредитів. Тісний зв'язок між усіма функціями кредиту дає змогу дати певну характеристику і його суті. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Висновок

    Кредит  є формою руху позичкового капіталу, що надається у позику на умовах повернення і платності. Кошти позичальника мають вивільнитися у розмірі, що забезпечує повернення кредитору не лише кредиту, а й відсотків за його користування.

    Необхідність  кредиту в умовах ринкової економіки  тісно пов'язана з особливостями  кругообігу індивідуальних капіталів. Кредит потрібний також для становлення  нових підприємств малого та середнього бізнесу, впровадження нової техніки  і технологій.

    Завдяки кредиту зменшується час на задоволення  господарських і особистих потреб; кредитори мають змогу отримати додаткові грошові кошти при  передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику.

    Отже, необхідність кредиту зумовлена  існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність  вільних коштів у суб'єктів економічних  відносин і поточних або майбутніх  доходів — у позичальників. Конкретні  причини, що зумовлюють необхідність кредиту, — невизначеність потреби в обігових коштах суб'єктів ринку, а також  поява потреби у створенні  та відтворенні основного капіталу.

    Виникнення  потреби в кредиті для підприємств  аграрної галузі виробництва  пов'язано із сезонністю виробництва, котра зумовлює в одні періоди випереджаюче наростання виробничих затрат порівняно з надходженням грошових коштів. Внаслідок цього виникає додаткова потреба в коштах понад ті, що є у розпорядженні підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. Положення НБУ "Про кредитування". Затверджено постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 р. № 246 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2009. - №7. - С. 18.
2. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №334/94 // Вісник податкової служби України. - № 4. - 2009. - С. 28.
3. Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2009. - № 1. - С. 3 - 47.
4. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях: Навчальний посібник/ За ред. Б. Л. Луціва.-2-ге видання, перер.-Тернопіль: Карт-бланш, 2006.-225с.
5. Алєксєєв І.В. Гроші та кредит: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2009. - 253 с.
6. Дзюблюк О. Грошово-кредитна політика в період кризових явищ на світових фінансових ринках // Вісник НБУ. - 2009. - №5. - С. 20-30.