.Інноваційна діяльність характер та її суб’єкт

Зміст

1. Основні поняття…………………………………………………………ст. 2

2.Суб'єкти  інноваційної діяльності……………………………………... ст. 3

3. Іноваційна діяльність………………………………………………….. ст. 4

4. Класифікація іновацій…………………………………………………. ст. 7

5. Розвиток інноваційної діяльності в Україні в сучасних умовах…. ст. 8

6. Список використаних джерел………………………………………… ст. 13 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Основні поняття

     Інноваційний  менеджмент порівняно нове поняття  для наукової громадськості і  підприємницьких кіл України. Саме в даний час Україна переживає бум новаторства. На зміну одному формам і методам керування економікою приходять інші. У цих умовах інноваційною діяльністю буквально змушені займатися всі організації, усі суб'єкти господарювання від державного рівня керування до знову створеного товариства з обмеженою відповідальністю в сфері малого бізнесу.

     Термін "іновація" став активно використовуватися  в перехідній економіці України як самостійно, так і для позначення ряду родинних понять: "інноваційна діяльність", "інноваційний процес", "інноваційне вирішення" і т.п. У літературі нараховується велика кількість визначень. Наприклад, по ознаці утримання або внутрішньої структури виділяють іновації технічні, економічні, організаційні, управлінські й ін. Виділяються такі ознаки, як масштаб іновацій (глобальні і локальні); параметри життєвого циклу (виділення й аналіз усіх стадій і підстадій), закономірності процесу впровадження і т.п.

     У спеціальній літературі й офіційних  документах частіше усього використовувалися  поняття керування науково-технічним прогресом, упровадження досягнень науки і техніки у виробництво тощо, що характерно для централізовано керованої економіки. У ринкових умовах господарювання, де комерційні організації мають повну юридичну й економічну самостійність, ні про яке впровадження чого-небудь не може бути й мови. Цією принциповою відмінністю пояснюється розходження в отриманні окремих понять в області інноваційного менеджменту.

     Прийнято  вважати, що поняття “нововведення” є українським варіантом англійського слова innovatoin. Буквальний переклад з англійського означає “введення новацій” або в нашому розумінні цього слова “введення нововведень”. Під нововведенням розуміється новий порядок, новий звичай, новий метод, винахід, нове явище. Українське словосполучення “нововведення” у буквальному значенні “введення нового” означає процес використання нововведення.

     Таким чином, із моменту прийняття до поширення  нововведення одержує нова якість - стає нововведенням (іновацією). Процес введення нововведення на ринок прийнято називати процесом комерціалізації. Період часу між появою нововведення і втіленням його в нововведення (інновацію) називається інноваційним лагом.

     У повсякденній практиці, як правило, ототожнюють  поняття нововведення, новація, нововведення, іновація, що цілком з'ясовано.  Нововведенням може бути новий порядок, новий метод, винахід. Нововведення означає, що нововведення використовується. З моменту прийняття до поширення нововведення одержує нова якість і стає іновацією.

     Будь-які  винаходи, нові явища, види послуг або  методи тільки тоді одержують суспільне визнання, коли будуть прийняті до поширення (комерціалізації), і вже в новій якості вони виступають як нововведення (іновації).

2.Суб'єкти інноваційної діяльності

      1. Суб'єктами інноваційної діяльності  можуть бути фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

  Інноваційним  підприємством визнається підприємство (об'єднання підприємств) будь-якої форми власності, якщо понад 70 відсотків обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний податковий період є інноваційні продукти і (або) інноваційна продукція (ст. 16 Закону України «Про інноваційну діяльність).

  Інноваційне підприємство може функціонувати у  вигляді інноваційного центру, бізнес-інкубатора, технополісу, технопарку тощо.

  Технологічний парк — це велика технопаркова структура, яка являє собою науково-виробничий територіальний комплекс.

  Технополіс  — це цілісна науково-виробнича  структура, створена на базі окремого міста.

  Регіон  науки і технологій охоплює значну територію, межі якої можуть збігатися з межами цілого адміністративного району.

  Статус  підприємства як інноваційного дає  йому право на пільги, визначені  відповідними нормативними актами.

  Держава гарантує суб'єктам інноваційної діяльності: підтримку інноваційних програм  і проектів, спрямованих на реалізацію економічної та соціальної політики держави; підтримку створення та розвитку суб'єктів інфраструктури інноваційної діяльності; охорону та захист прав інтелектуальної власності, захист від недобросовісної конкуренції у сфері інноваційної діяльності; вільний доступ до інформації про пріоритети державної економічної та соціальної політики, про інноваційні потреби та результати науково-технічної діяльності, крім випадків, передбачених законом; підтримку щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері здійснення інноваційної діяльності (ст. 329 ГК України).

  Разом з цим, держава здійснює контроль за інноваційною діяльністю суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин, її відповідністю вимогам законодавства і державним інноваційним програмам. 

3. Іноваційна діяльність

     Загальновідомо, що перехід від однієї якості до другої потребує витрат ресурсів (енергії, часу, фінансів тощо). Процес перекладу  нововведення (іновації) у нововведення (іновації) також потребує витрат різноманітних ресурсів, головними з який є інвестиції і час. У умовах ринку як система економічних відношень купівлі - продажі товарів, у рамках якої формуються попит, пропозиція і ціна, головними компонентами іноваційної діяльності виступають нововведення, інвестиції і нововведення. Нововведення формують ринок нововведень (новацій), інвестиції ринок капіталу (інвестицій), нововведення (іновации) ринок чистої конкуренції нововведень. Ці три головних компоненти й утворять сферу інноваційної діяльності (мал1.).

     Схема інноваційної діяльності 

                                                        малюнок 1

     Під іноваціями в широкому змісті розуміється  прибуткове використання нововведень  у виді нових технологій, видів  продукції і послуг, організаційно-технічних  і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру. Період часу від зародження ідеї, створення і поширення нововведення і до його використання прийнято називати життєвим циклом іновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл іновації розглядається як інноваційний процес.

     Терміни "іновація" і "інноваційний процес" близькі, але не однозначні. Інноваційний процес пов'язаний із створенням, освоєнням  і поширенням іновацій. Творці іновації (новатори) керуються такими критеріями, як життєвий цикл виробу й економічної ефективності. Їхня стратегія спрямована на те, щоб перевершити конкурентів, створивши нововведення, що буде визнано унікальним у певній області. Науково-технічні розробки і нововведення виступають як проміжний результат науково-виробничого циклу і в міру практичного застосування перетворюються в науково-технічні іновації - кінцевий результат. Науково-технічні розробки і винаходи є додатком нового знання з метою його практичного застосування, а науково-технічні іновації (НТІ)- це матеріалізація нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у процесі виробництва з метою їхньої комерційної реалізації для задоволення визначених запитів споживачів. Неодмінними властивостями іновації є науково-технічна новизна і виробнича придатність.

     Отже,   науково-технічні   іновації повинні:

     мати  новизну;

     задовольняти  ринковий попит;

     приносити прибуток виробнику.

     Поширення нововведень, як і їхнє створення, є  складовою частиною інноваційного  процесу.

     Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу: простий внутрішньоорганізаційний (натуральний), простий міжорганізаційний (товарний) і розширений. Внутрішньоорганізаційний  інноваційний процес припускає створення і використання нововведення усередині однієї і тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не приймає безпосередньо товарної форми. При простому  інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця і виробника нововведення від функції його споживача. Розширений інноваційний процес виявляється в створенні нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію удосконалюванню споживчих властивостей товару, що випускається . У умовах товарного інноваційного процесу діють як мінімум два хозяйнуючих суб'єкти: виробник (творець) і споживач (користувач) нововведення. Якщо нововведення - технологічний процес, його виробник і споживач можуть сполучатися в одному  суб'єкті , що хозяйнує.

     Простого інноваційний процес переходить у товарний за дві фази: 1) створення нововведення і його поширення; 2) дифузія нововведення. Перша фаза - це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організація дослідного виробництва і збуту, організація комерційного виробництва. На першій фазі ще не реалізується корисний ефект нововведення, а тільки створюються передумови такої реалізації. На другій фазі суспільно-корисний ефект перерозподіляється між виробниками нововведення (ВН), а також між виробниками і споживачами. 

     4. Класифікація іновацій 

     Для успівченняшного керування інноваційною діяльністю необхідне ретельне вивчення іновацій Насамперед  необхідно  уміти відрізняти инновації від  несуттєвих видозмін у продуктах  і технологічних процесах (наприклад, естетичні зміни - кольори, форми і т.п.); незначних технічних або зовнішніх змін у продуктах, що залишають незмінними конструктивне виконання й здійснюючих не достатньо помітний вплив на параметри, властивості, вартість виробу, а також вхідних у нього матеріали і компонентів; від розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння виробництва випускавшихся не колись на даному підприємстві але уже відомих на ринку продуктів, із метою задоволення поточного попиту і збільшення прибутків підприємства. Новизна іновацій оцінюється по технологічних параметрах, а також із ринкових позицій. З урахуванням цього будується класифікація іновацій.

     У залежності від технологічних параметрів  іновації підрозділяються на:

     продуктові  іновації, вони включають застосування нових матеріалів, нові напівфабрикати і комплектуючих; одержання принципово нових продуктів.

     процесні  іновації означають нові методи організації  виробництва (нові технології). Процесні іновації можуть бути пов'язані зі створенням нових організаційних структур у складі підприємства (фірми).

     По  типах   новизни   для   ринку іновації діляться на:

     нові  для галузі у світі;

     нові  для галузі в країні;

       нові для даного підприємства (групи підприємств).

     За  місцем в системі (на підприємстві, у фірмі) можна виділити:

     іновації  на вході підприємства (зміни у  виборі і використанні сировини, матеріали, машин і устаткування, інформації й ін.);

     іновації  на виході підприємства (вироби, послуги, технології, інформація й ін.);

     іновації  системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).

     У залежності від глибини внесених змін виділяють іновації:

     радикальні (базові); що

     покращують;

     модифікаційні (приватні).

     У Науково-дослідному інституті системних  досліджень розроблена розширена класифікація іновацій з урахуванням сфер діяльності підприємства. За цією ознакою виділяються іновації:

     технологічні;соціальні, торгові, в області керування,виробничі 

5. РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

    Ми  розглянемо розвиток інноваційної діяльності в Україні, основні проблеми інноваційних процесів на підприємствах. Проаналізуємо інноваційну діяльність по семи регіонах країни, зокрема: м. Київ, АР Крим, Донецьку, Харківську, Дніпропетровську, Запорізьку та Чернівецьку області. Виявлено розбіжності з державним фінансуванням інноваційної діяльності країн Європи. Проведемо динаміку фінансової підтримки підприємств в інноваційному розвитку та впровадження інновацій на промислових підприємствах України за 2000–2008 роки.

      Вступ. Розвиток суспільства та економічна стабільність залежить від ефективного розвитку науково-технічного прогресу в країні. Процеси інноваційної діяльності потребують дослідження та аналізу стану та перспектив впровадження інновацій на підприємствах, з метою оцінки ефективності регіонів України, їх впровадження суб’єктами господарювання та їх вплив на розвиток регіонів та економіки України в цілому.

      Останнім  часом опубліковано ряд робіт  українських дослідників які  аналізували особливості інноваційних процесів в економіці України, зокрема це Череп А.В., Юркевич О.М., Резнік Н.П.. Андросова О.Ф., Ілляшенко С.М., Микитюк П.П., Сенів Б.Г. та інші.

      Результати. На сучасному етапі розвитку суспільства стає більш значущим підвищення ролі нововведень, і це викликано, в першу чергу, підвищенням та більш жорсткою конкуренцією. Для багатьох керівників які бажають ефективно керувати підприємством поняття інноваційно розвинутого підприємства є досить актуальним в повсякчасному житті організацій.

      На  даний час в умовах жорсткої конкуренції на ринку національні підприємства втрачають свої позиції на ринку оскільки не мають змоги завойовувати нові ринки збуту продукції. Несприятлива ринкова кон’юнктура, застаріле обладнання, відсутність фінансування все це змушує багато підприємств скорочувати своє виробництво.

      Активізація інноваційної діяльності має дуже важливе  значення як на рівні підприємства, так і на рівні держави. Оскільки тільки при розвитку науки, техніки, технологій можливий випуск конкурентоспроможної продукції та послуг. Коли підприємство випереджає конкурентів в освоєнні досягнень науково-технічного прогресу, тільки тоді воно має змогу отримувати прибуток [1].

      Розвиток  інноваційної діяльності має велике значення не тільки для окремого підприємства, але і для збільшення економічного потенціалу держави, за допомогою збільшення обсягів випуску наукомісткої продукції.

      Інноваційний  процес займає весь період розвитку інновації  від зародження ідеї, розробки та реалізації інновації у вигляді нового продукту, техніки та технології. Розробка інновації або зародження ідеї до розвитку інновації виникає тоді, коли створюються умови та виникає необхідність створити щось кардинально нове, для отримання більшого прибутку для підприємства. Використання в своїй діяльності інновацій дає значно підвищити рівень конкурентоспроможності, що на даний час є необхідною умовою для ефективного функціонування будь якого підприємства [2].

      Інновація це впровадження досягнень науки  та техніки у виробництво з  метою отримання максимального прибутку, завоювання нових ринків збуту за допомогою підвищення конкурентоспроможності продукції.

      Досить  важливою проблемою є також недостатній  рівень фінансування та економічного стимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності збоку держави.

      В інших країнах бере на себе від 5 до 50% національних наукових витрат. Впроваджені  пільги для підприємств які в  своїй діяльності використовують розвиток науково-технічного прогресу.

      Згідно  з законом України „Про наукову  і науково-технічну діяльність”  обсяги бюджетного фінансування науки повинні становити не менш ніж 1,7% ВВП. Однак з кожним роком питома вага бюджетних асигнувань на наукові дослідження значно знижується [4]. Так в 2002 році витрати на фундаментальні дослідження становили 424,9 млн. грн., а питома вага обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП становив – 1,11%, у 2003 році відповідно 491,2 млн. грн. та 1,24%, у 2004 році 629,7млн. грн. та 1,19%, 2005 році 902,1млн. грн.. та 1,09%, 2006 році 1141,0 млн. грн. та 0,98%, 2007 році 1504,0 млн. грн.. та 0,93%, в 2008 році 1927,4 млн.грн. та 0,90%. Вище перераховані цифри свідчать про збільшення фінансових відрахувань, але це пов’язане з підняттям цін на витрати при розробці інновації, а відсоток виконаних наукових та науково-технічних робіт у ВВП з кожним роком падає. Впровадження інновацій на промислових підприємствах України ми відображено в табл. 1.

      Для дослідження в даній роботі ми обрали м. Київ, АР Крим, Донецьку, Харківську, Дніпропетровську, Запорізьку та Чернівецьку  області. З проведеного аналізу було виявлено, що у вибраних регіонах рівень інноваційної активності підприємств коливався в діапазоні від 10 до 30 %. Більш ефективно інноваційною діяльністю займаються великі підприємства, оскільки для цього необхідні фінансові ресурси. Проведене дослідження  у наведених регіонах України показало, що рівень інноваційної активності серед великих підприємств (понад 250 осіб) становить від 23% до 49%. Серед середніх (50-249осіб) – 11-29%, серед малих підприємств (10-49 осіб) 7-23 %. Найвищий показник – серед великих підприємств м. Києва та Дніпропетровської області, найнижчий – серед малих підприємств Чернівецької області.

Таблиця 1. Впровадження інновацій  на промислових підприємствах

      У кожному з досліджених регіонів України частка підприємств які  в своїй діяльності використовували  декілька видів інновацій(технологія, техніка, продукція) вища ніж частка підприємств, які використовували  лише один з видів інновації. Реалізовують інноваційні продукти та послуги переважно на місцевому (регіональному) ринку, це пов’язано з законодавчою та економічною діяльністю країни. Основний напрям інноваційної діяльності полягає в придбанні машин, обладнання та програмного забезпечення, що дає змогу випускати більш конкурентоспроможну продукцію або послуги. Досить велика частка підприємств проводила навчання персоналу та підготовку до впровадження удосконалених продуктів та процесів.

      Підприємства  даних регіонів отримали результати від впровадження інновацій, такі як розширення асортименту товарів та послуг (від 19% інноваційних підприємств Чернівецької області до 25% - м. Києва, Дніпропетровської області, Запорізької області та АР Крим), покращення якості товарів і послуг (від 13% Чернівецької області до25% м. Києва та Дніпропетровської області), відповідність правовим вимогам (від 7% - Чернівецької області до 28% - м. Києва), підвищення можливості виробництва товарів або надання послуг (від 13% - АР Крим і Чернівецької області, 19% - Запорізької області до 22% - м. Києва). [3]

      Висновки. На наш погляд, держава повинна бути основним джерелом фінансування розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності. Важливим чинником для підвищення інноваційного рівня України є освоєння та застосування прогресивних технологій та наукомісткої продукції.

      В процесі дослідження було виявлено, що порівняно з країнами Європи в  Україні частка підприємств, які  використовують в своїй діяльності інформацію від державних науково-дослідних  інститутів і університетів вища. Але відсоток інноваційних підприємств, що користуються власними або приватними джерелами інформації(консультанти та консультаційні об’єднання) вище ніж відсоток тих, що використовують інформацію державного сектору, це свідчить про те, що зв’язок між державним та підприємницьким сектором досить обмежений.

      Окрім фінансових перешкод підприємства, які  здійснюють інноваційну діяльність (недостатність коштів в середині організації та посиленої конкуренції  на ринках) мають проблеми в знаходженні партнерів для співпраці.

      Відповідно, можна зробити висновки, що необхідно  розвивати законодавчу базу для  більш тісного співробітництва  державного та підприємницького сектору, оскільки тільки при ефективному, стимулюючому розвитку підприємств Україна буде економічно стабільною та розвиненою.   
 

      Список  використаних джерел:

1.        Андросова О.Ф., Череп А.В. Трансфер технологій як інструмент реалізації інноваційної діяльності. Монографія. – К.: Кондор,2007.-356с.

2.         Резнік Н.П. Способи активізації інноваційних процесів на промислових підприємствах //Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. - №10. – С.80-82

3.        Наукова та інноваційна діяльність в Україні // Статистичний збірник. – К.: Держкомстат України, 2007. – 526с.

4.        Юркевич О.М. Фінансове забезпечення науково-технічної інноваційної діяльності // Фінанси України. – 2004. - №6. – С.106-111

5. Googl.com.ua