Об’єкти права інтелектуальної власності

    Тема  №3: Об’єкти права  інтелектуальної  власності.

    ЗМІСТ 
 

    Вступ.

    1. Поняття та ознаки об’єктів  права інтелектуальної власності.

    2. Загальна характеристика об’єктів  інтелектуальної власності.

    3. Результати науки, твори літератури  та мистецтва як об’єкти права інтелектуальної власності.

    Висновки. 

    Вступ 
 

    Здатність людини до творчості і винахідництва є рушійною силою прогресу людства і в технологічному і в науковому сенсі, саме творчість відокремлює людину від інших живих істот. Людина за своєю природою здатна до будь-якої творчості. Вона завжди знаходиться у процесі пошуку кращих умов життя, засобів його поліпшення та своєї безпеки. Використання творчих можливостей залишається соціально-економічним фактором фундаментальної структури людського суспільства. Цивілізоване життя народу залежить від здатності триматися на рівні світового розвитку і прогресу.¹

    Україна має великий науково-технічний  і промисловий потенціал. У країні є могутня науково-дослідна база, висококваліфіковані наукові кадри, розвинена промисловість. Наші вчені користуються світовим визнанням в галузі технічних наук та юриспруденції. На теперішній час Україна переживає нелегкий етап свого становлення, зумовлений переходом до цивілізованої ринкової економіки.

    Економічному  розвитку сприяють інноваційна діяльність, створення і використання прогресивних технологій, реалізація інвестиційних програм, метою яких є отримання прибутку від результатів інтелектуальної діяльності.

    У цьому разі необхідно згадати  про об’єкти інтелектуальної  власності, що є одним із елементів інтелектуальної діяльності. У даній радикально новій ситуації головне — забезпечити правильне поєднання інтересів авторів творів, з точки зору їх достатньої винагороди, та інтересів усього суспільства.

    Завдяки спеціальному правовому режиму творчих результатів, який створений державою, надає їх творцю виключну можливість розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної діяльності і водночас виступає протидією безконтрольного тиражування результатів творчості. З іншого боку захист прав творця стимулює подальші творчі пошуки і гарантує справедливе винагородження за реалізацію творцем своїх творчих ідей.

    Проте виключне право творця на результати своєї творчої діяльності не виключають можливості продажу свого інтелектуального продукту, що є додатковим стимулом до розвитку інтелектуального потенціалу.

    Джерелами формування права інтелектуальної  власності є міжнародні угоди  у цій сфері, прийняття цих угод обумовлено тим, що не завжди правовласник реалізовує свої інтелектуальні права у межах однієї країни або захищає їх від порушень. Держава сприяє  розвиткові  науки,  встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством², тому Україна приєдналася до багатьох міжнародних конвенцій і уклала двосторонні угоди з питань авторського і патентного права.

    Серед них : Бернська конвенція про охорону  літературних і художніх творів 1886р., Всесвітня конвенція про авторське  право 1952р., Мадридська угода про  реєстрацію  знаків 1891р., Договори ВОІВ про авторське право та про  виконання фонограм 1999р. Крім того, частиною національного законодавства України стали Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців , виробників фонограм і організацій мовлення 1961р.,Конвенція про охорону виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм 1971р., Гаазький Акт Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків 1960р., Договір про патентну кооперацію 1970р.³

    Положення щодо права інтелектуальної власності  закріплені, перш за все, в Конституції  України де закріплено право творця володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.⁴

    Саме  поняття  права інтелектуальної власності випливає з положень Цивільного Кодексу України - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності⁵.

    Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності,  зміст яких щодо певних об'єктів  права інтелектуальної  власності.

    Метою написання моєї курсової роботи з`ясування є дослідження об’єктів права інтелектуальної власності. У моїй роботі я розгляну: об’єкти авторського права, суміжних прав, права промислової власності, засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Об’єкти селекційних досягнень , науково-технічної інформації, наукових відкриттів. Об’єкти раціоналізаторської пропозиції, захист від недобросовісної конкуренції та інші види об’єктів права інтелектуальної власності.

      Коло об’єктів права інтелектуальної власності визначено діючим законодавством. До них відносять :

    - літературні та художні твори;

    -  комп'ютерні програми;

    - компіляції даних (бази даних);

    - виконання;

    - фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

    - наукові відкриття;

    -  винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

      -компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

    -  раціоналізаторські пропозиції;

    - сорти рослин, породи тварин;

    -комерційні (фірмові) найменування,  торговельні марки  (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

              - комерційні таємниці.⁶

    1. Поняття та ознаки  об’єктів права  інтелектуальної  власності. 

    Основним  джерелом авторського права є, передусім, Конституція України так її положеннями  громадянам України гарантується свобода  літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист  інтелектуальної власності, їхніх  авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом. ⁷

    Також джерелами є Закон України  «Про авторське право і суміжні  права» й інші закони. Відповідно до Цивільного Кодексу України та ЗаконуУкраїни «Про авторське право і суміжні права» об'єктами авторського права є твори, а саме:

• літературні та художні твори, зокрема:
• романи, поеми, статті та інші письмові твори;
• лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
• - драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми,
• хореографічні, інші сценічні твори;
• музичні твори (з текстом або без тексту);
• аудіовізуальні твори;
• твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;
• фотографічні твори;
• твори ужиткового мистецтва;
• ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;
• - переклади, адаптації, аранжування таінші переробки літературних або художніх творів;
• збірники творів,  якщо вони за добором або упорядкуванням  їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
• комп'ютерні програми;
• компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом  інтелектуальної діяльності;
• інші твори.

    Твори є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.⁸

    Твір  може бути виражений у будь-якій об'єктивній формі, але обов'язково придатній для відтворення, сприймання. Сама об'єктивна форма може бути усною, письмовою (ноти, креслення, схеми, запис на платівку, магнітну плівку, фотографії тощо). Задум письменника чи композитора, який у свідомості автора вже склався у закінчену форму, образ, певне сполучення звуків, але не виражений зовні у будь-якій формі, не визнається об'єктом авторського права. Тобто , для того щоб твір вважався об'єктом авторського права, він має бути викладений на будь-який носій інформації.

    Авторське право визнається за будь-яким твором в галузі науки, літератури, мистецтва  незалежно від його форми, готовності і художньої цінності. Це положення  має важливе значення, оскільки охороняє твори різного художнього рівня  і мети, у тому числі й такі, які не призначалися автором для публікації (наприклад, листи, щоденники, особисті записи, враження).

    Сучасний  рівень науки і техніки дає  змогу створювати складні твори, в яких поєднуються кілька форм, наприклад, кіно- і телефільми (літературний текст, музика, декорації тощо). Об'єктом авторського права виступає фільм як єдине ціле. Проте самостійними об'єктами авторського права в аудіовізуальному творі можуть бути сценарій, музика, пояснювальний текст, робота головного оператора, художника-постановника, які увійшли складовою частиною до твору⁹

    Об’єктом  авторського права може бути твір, що має такі ознаки:

1. твір, який є результатом творчої діяльності
2. виражений в об’єктивній формі (хореографічні твори та пантоміми, кінофільми тощо)
3. має буди викладений в придатній для розуміння формі

    Технічна  робота не вважається об’єктом авторського  права (передрук чужого твору), але в  той самий час переклад чужого твору є об’єктом авторського  права, оскільки робота перекладача  вважається творчою.

    Не  є об’єктом авторського права :

• повідомлення про новини
• поточні події, що мають ознаки звичайної прес інформації
• результати народної творчості
• офіційні документи, що видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади
• державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій
• грошові знаки
• розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності

    Отже, в об’єктивному розумінні авторське право – сукупність правових норм, які регулюють відносини , що виникають внаслідок створення і використання творів науки, літератури і мистецтва¹⁰

    В суб’єктивному розумінні авторське право – це сукупність правових норм на підставі яких виникають, змінюються чи припиняються відношення щодо створення літературних, художніх та інших творів.¹¹

    На  підтвердження цих прав автору видається  авторське свідоцтво – документ, що закріплює авторське право. Автором може бути лише фізична особа, за результатами інтелектуальної діяльності якої створено відповідний твір. Авторським правом охороняються обнародувані та необнародувані твори, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети, а також способу відтворення, які виражені в усній, письмовій чи іншій формі. З авторського права випливають майнові та немайнові права автора.

    2. Загальна характеристика  об’єктів інтелектуальної  власності. 

    Інтелектуальна  власність - це права на результати розумової діяльності людини, які  є об'єктом цивільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.  

    Існує декілька класифікацій об'єктів інтелектуальної  власності.  Об'єкти інтелектуальної  власності у вітчизняному законодавстві поділяються на об'єкти авторського права і суміжних прав, об'єкти промислової власності та нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

    Об'єкти авторського права - це твори науки, літератури і мистецтва, які є  результатом творчої діяльності, незалежно від призначення, достоїнства і змісту твору, а також від способу і форми його вираження. У національному законодавстві в галузі авторського права визначено списки таких об'єктів, які, на жаль не є вичерпними.

    Авторське право поширюється на опубліковані твори, а саме: художні, музичні, літературні, фотографічні, кінематографічні, аудіовізуальні твори; комп'ютерні програми, бази даних, тобто сукупність даних, матеріалів або творів, представлених у машинозчитуваній формі; науково-технічна інформація - це інформація, документована на яких-небудь носіях, або публічно оголошені результати науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, іншої науково-технічної і виробничої діяльності, зафіксовані у формі, що забезпечує можливість їх відтворення, використання і поширення. Авторське право не поширюється на ідеї, методи, процеси, способи, концепції, принципи, відкриття або прості факти. Передача права власності на матеріальний об'єкт або права володіння матеріальним об'єктом сама по собі не тягне за собою передачі яких-небудь авторських прав на твір, виражений у цьому об'єкті¹²

    Суміжні права означають права, суміжні  з авторським правом. Існує три  різновиди суміжних прав: права виконавців, виробників фонограм та організацій  мовлення. Об'єкти авторського і суміжних прав регулюються єдиним законом Україні "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.1993 р. об'єкти авторського права регламентуються Всесвітньою конвенцією про авторське право 1952 року та Бернською конвенцією про охорону літературних та художніх творів (Паризький Акт від 24 липня 1971).

    До  об'єктів промислової власності  належать винаходи, промислові зразки, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, найменування місць походження товарів, фірмові найменування та нетрадиційні об'єкти промислової власності, які також відносяться до технологій інтелектуального забезпечення управління підприємством.

    Промислова  власність - це твори людини у будь-якій сфері її діяльності, які оцінюються передусім з позицій промислової  значущості, економічної ефективності, отримання прибутку під час їх використання у виробничий діяльності. Об'єктами промислової власності є винаходи, корисні моделі та промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, географічні вказівки походження товарів.

    Згідно  із законодавством України до об'єктів  промислової власності належать: промисловий зразок - результат творчої  діяльності людини в галузі художнього конструювання. Від корисної моделі промисловий зразок відрізняється  тим, що право на корисну модель охороняє технічну сутність виробу, тоді як право на промисловий зразок охороняє зовнішній вигляд виробу; винахід - технологічне (технічне) рішення, що відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності); корисна модель - нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою; знак для товарів та послуг - це знак-позначення, за яким товари та послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів та послуг інших осіб. Фірмові найменування включають у себе назву, терміни або найменування. Це потрібно для впізнання підприємства, його ділової діяльності. Крім того, використання фірмового найменування допомагає відрізнити підприємство від інших виробників подібних товарів та послуг. Фірмові найменування включають в себе назву підприємства, що вноситься до Державного реєстру юридичних осіб у встановленому законом порядку. 

    В українському законодавстві термін „зазначення походження товару" є складним, комплексним поняттям. Зазначення походження товару, є складним поняттям і включає у себе ще два терміни, а саме: назву місця походження товару та географічне зазначення походження товару. Перший термін означає назву географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором. Географічне зазначення походження товару - це назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовамичи людським фактором або поєднанням цих природних умов з людським фактором¹³ [2]. Значення цього об'єкта промислової власності зростає під час використання його у зовнішньоторговельному обороті.

    Права на об'єкти промислової власності охороняються державою і підтверджуються офіційними охоронними документами - патентами, ліцензіями та авторськими свідоцтвами. Таким чином, наявність патенту чи свідоцтва забезпечує патентовласнику монопольні права на використання його промислової власності, причому це практично єдиний вид монополії, що заохочується й охороняється державою.

    Право на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної  власності - це правова охорона таких  результатів інтелектуальної діяльності як, сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, комерційна таємниця (ноу-хау).

    В умовах постійного розширення міжнародної  наукової співпраці України, все  більшого значення набувають питання, пов'язані із взаємною передачею  і використанням не тільки запатентованих об'єктів інтелектуальної власності, але і тих, які не захищенні патентеми виключного права - ноу-хау. Знання і досвід традиційно визначається поняттям ноу-хау (знати, як це робити). Ноу-хау - це секретна на даний момент часу сукупність інформації у вигляді незапатентованих технічних і інших рішень, знань і практики, що необхідні для організації на найбільш висковому рівні виробництва прогресивної конкурентноздатної продукції або найбільш ефективного здійснення інших видів діяльності: комерційної, фінансової, адміністративної і ін¹⁴ [3]. Проблема захисту ноу-хау повинна бути врахована патентним відомством України і прийнята законодавчими правовими нормативами.

    З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний  кодекс України. У Книзі IV "Право  інтелектуальної власності" цього  Кодексу визначені об'єкти права інтелектуальної власності, які залежно від сфери застосування умовно можна розділити на три групи (рис. 1). До першої групи відносяться об'єкти промислової власності. Вони мають таку назву тому, що застосовуються, головним чином, у промисловості. До другої групи відносяться штучно виділені, так звані нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності, що використовуються не тільки у промисловості. Нарешті третю групу складають об'єкти авторського права і суміжних прав. Ця група має значні відмінності від об'єктів промислової власності як у процесі набуття прав, так і за строком їхньої дії. На відміну від об'єктів авторського права, права виконавців творів, виробників фонограм і аудіограм, а також організацій мовлення – відносяться до суміжних прав, тобто прав, споріднених і пов'язаних з авторськими правами.

1. Результати  науки, твори літератури та мистецтва як об’єкти  права інтелектуальної  власності.

    Цивільне  законодавство встановлює, що всі  результати творчої діяльності визнаються товаром і, отже, є об'єктами права  інтелектуальної власності.

    До  об'єктів права інтелектуальної  власності Цивільний кодекс України  відносить:

    • твори науки, літератури і мистецтва;

    • виконання творів;

    • фонограми і організації мовлення;

    • комп'ютерні програми;

    • компіляції даних (бази даних);

    • наукові відкриття;

    • винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

    • компонування (топографи) інтегральних мікросхем;

    • раціоналізаторські пропозиції;

    • сорти рослин, породи тварин;

    • комерційні (фірмові) найменування, торговельні  марки (знаки для товарів і  послуг), географічні зазначення;

    • комерційні таємниці.

    Права на об'єкти інтелектуальної власності  виникають за фактом їх створення або внаслідок надання їм правової охорони уповноваженим державним органом у випадках і в порядку, встановлених Цивільним кодексом України або іншими законами.

    Отже, всі результати творчої діяльності з погляду цивільно-правової охорони  умовно можна поділити на три групи: одна група охороняється авторським правом, друга --правом промислової власності, третя -- правом на засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу товарів і послуг

    Усі результати інтелектуальної діяльності стають об'єктами правової охорони лише за однієї необхідної умови — цей результат має відповідати вимогам закону. За цією вимогою всі об'єкти інтелектуальної власності поділяються на три групи:

    1) твори науки, літератури і мистецтва  та суміжні права; 

    2) об'єкти промислової власності, що потребують спеціальних експертиз;

    3) об'єкти промислової власності  та деякі засоби індивідуалізації  учасників цивільного обороту,  товарів і послуг, що підлягають  державній реєстрації.

    Право інтелектуальної власності на твори  науки, літератури і мистецтва виникає із самого факту створення твору. Стаття 11 п. 2 Закону України «Про авторське право і суміжні права» проголошує: «Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей». Проте за бажанням автор для засвідчення свого авторства або будь-якої виключної правомочності може зареєструвати ці права в офіційному державному реєстрі. Твір науки, літератури і мистецтва стає об'єктом правової охорони незалежно від того, чи оприлюднений він, чи не оприлюднений. Не мають значення його обсяг, мета, призначення, жанр, а також спосіб відтворення, виражений в усній, письмовій чи будь-якій іншій формі.

    Розділ  ІІІ Закону України «Про авторське право і суміжні права» забезпечує правову охорону суміжних прав виконавців, виробників фонограм, організації мовлення та їх правонаступників.

    Особливого  значення ці відносини здобули з  розвитком техніки, що зумовило більш  легке та масове розповсюдження об’єктів авторського права.

    Суміжне право виникає внаслідок факту  виконання твору, запису фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі радіомовлення.

           Суміжні права- це права виконавців на результати творчої діяльності, їх спадкоємців, та осіб яким на законних підставах передано суміжні права щодо фонограм і відеограм, а також організації мовлення та їх правонаступників, які охороняються авторським правом.¹⁵

    Об'єкти суміжних  прав завжди пов`язані з цифровими носіями . Тобто об’єктом суміжних прав є аудіовізуальний твір.

    Аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи  магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення  (як  із  звуковим супроводом, так і без  нього), і сприйняття якого є  можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення  візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.¹⁶

    Об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення,змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є:

    а) виконання;

    б) фонограми;

    в) відеограми;

    г) програми (передачі) організацій мовлення. ¹⁷

    Суміжні права безпосередньо пов'язані з авторськими правами, Саме тому вони називаються суміжними. Особливістю суміжних прав є те, що вони ґрунтуються на використанні, як правило, чужих авторських прав. Суміжні права випливають із творчої діяльності з реалізації, інтерпретації, використання уже обнародуваних творів літератури і мистецтва. Отже, цим поняттям охоплюється чотири групи прав: а) права виконавців; б) права виробників фонограм; в) права виробників відеограм; г) права організацій мовлення.

    Виконанням визнається публічне здійснення чужого твору фізичною особою. Публічним виконанням є подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншими способами як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по проводах) у місця, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола сім'ї або близьких знайомих сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в тому місці і в один і той же час або в різних місцях і в різний час. Виконанню у розумінні суміжного права підлягає не будь-який твір.Предметом виконання, яке фіксується фонограмою, можуть бути також лише твори, які реалізуються чи здійснюються лише через звук.

    Фонограма — виключно звуковий запис будь-якого виконання чи інших звуків. Грамофонні платівки, диски, магнітофонні касети та інші носії записів є примірниками фонограм.

    Фонограми і програми мовлення є результатами як інтелектуальної діяльності, так  і виробничо-технічної. Ці результати втілюють в собі і творчі, мислительні, інтелектуальні зусилля, і виробничі, фінансові, технічні, організаційні, професійні затрати фізичної чи юридичної особи, які здійснює особливого роду діяльність. В підсумку створюється матеріальний продукт — специфічна форма втілення твору, оптимальна і необхідна для його розповсюдження.

    Відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми,  фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер;