Обґрунтування доцільності проекту

 

2.1. Обґрунтування доцільності проекту

Початкова фаза проекту  розпочинається з процесу формування його концепції та її обґрунтування. Розробка концепції проекту передбачає виконання наступних основних робіт:

Ø   обґрунтування цілей проекту на основі вивчення ринку та аналізу виробничих можливостей;

Ø   попередню оцінку капітальних витрат на проект та прогноз оборотного капіталу;

Ø   оцінку тривалості проекту;

Ø   прогноз збільшення капіталу від реалізації проекту;

Ø   визначення джерел та розмірів фінансування;

Ø   визначення основних характеристик проекту тощо.

Стадія підготовки проекту  поділяється на два етапи: попередня  оцінка та додаткові дослідження.

Ідея проекту  повинна бути детально розроблена на стадії ретельного дослідження. Ідея проекту може бути обумовлена:

Ø   прагненням виконати завдання, що стоять перед країною;

Ø   незадоволеними потребами й  пошуком можливих шляхів їх задоволення;

Ø   ініціативою приватних чи державних фірм, які прагнуть одержати переваги у використанні нових можливостей;

Ø   труднощами або обмеженнями в перебігу розробки, викликаними браком важливих виробничих потужностей, нерозвиненістю сервісу, нестачею матеріальних і людських ресурсів або адміністративними чи іншими перешкодами;

Ø   наявністю невикористаних або недовикористаних матеріальних чи людських ресурсів та можливістю їх застосування в продуктивніших галузях;

Ø    необхідністю зробити додаткові капіталовкладення;

Ø   прагненням створити сприятливі умови для формування 
відповідної інфраструктури виробництва й управління;

Ø   стихійнимхами (посухи, повені та землетруси). Ідеї щодо проекту надходять також з-за кордону в результаті:

Ø   пропозицій іноземних громадян або фірм про інвестиції;

Ø   інвестиційних стратегій, розроблених іншими країнами, а також можливостей, що виникають у зв'язку з міжнародними угодами;

Ø    домінуючих поглядів фахівців або ж консенсусу в рамках міжнародної спільноти з таких питань, як народонаселення, стан навколишнього природного середовища та боротьба із зубожінням;

Ø   діяльності організацій по наданню двосторонньої допомоги і поточних проектів цих організацій у даній країні [24].

Ідея проекту  піддається попередній перевірці в  дослідженнях можливостей. Попередні  дослідження ґрунтуються здебільшого  на загальних оцінках, ніж на детальному аналізі, тому їх можна проводити  у трьох напрямках:

Ø   дослідження регіонів (виявлення можливостей у даному регіоні);

Ø   виробничі дослідження (виявлення можливостей у даній галузі промисловості);

Ø   дослідження природних ресурсів, сільськогосподарської та промислової продукції тощо.  

Щоб виявити кращий варіант проекту, потрібно розглянути широке коло можливих його варіантів. Надто часто вибір якогось  одного способу чи варіанта проекту  робиться передчасно. Корисно внести всі можливі варіанти до початкового переліку обговорюваних ідей, а потім шляхом використання логічної схеми відбору відкинути ті варіанти, які гірші. В міру відсіву альтернативних варіантів деталі й розрахунок кожного аспекту проекту уточнюються. Відхилення варіантів проекту відбувається на основі відбору ідей, які згодом буде прийнято і піддано детальному аналізові на стадіях розробки та експертизи проекту, щоб переконливо мотивувати відхилення якогось варіанту проекту.

Інколи добре виконані дослідження щодо підготовки проекту можуть служити достатнім його обґрунтуванням, проте якщо економічна сторона проекту викликає сумніви, слід неодмінно провести додаткові дослідження за проектом.

Додаткові дослідження  включають:

Ø   вивчення ринку за конкретними групами товарів (попит, його стійкість та ціна);

Ø   оцінка конкретних сировинних і матеріальних ресурсів за ступенем доступності існуючих та призначених цін на ці ресурси;

Ø   відбір можливих для використання технологій;

Ø   визначення та уточнення масштабів проекту, можливі транспортні втрати;

Ø   уточнення екологічної допустимості, тобто чіткий план впливу на довкілля;

Ø   визначення потенційних джерел фінансування, порівняння альтернатив;

Ø   визначення часових меж альтернативних проектів.

Коли проектна ідея конкретизована, то вона піддається поточній перевірці  на можливість виконання, проводиться  дослідження цих можливостей. Попередній аналіз повинен підтвердити можливості технічної реалізації у відповідній  країні або регіоні чи місті та виявити всі шанси економічного впровадження.

Передпроектне дослідження повинне дати відповіді  на наступні питання:

1.     Технічна можливість виконання проекту:

Ø   особливі вимоги до місця реалізації та порівняння з потенційними місцями проекту (клімат, власність на землю і т. ін.);

Ø   наявність або можливість забезпечення машинами та обладнанням, виробнича потужність;

Ø   гнучкість обладнання в розрахунку на диверсифікацію виробництва;

Ø   наявність необхідної інфраструктури;

Ø   кваліфікаційні вимоги до управлінського апарату та обслуговуючого персоналу;

Ø   вимоги до інших ресурсів;

Ø   планові терміни.

2.    Економічна можливість виконання проекту:

Ø   очікуваний збут, поділений на найважливіші групи продуктів та регіональні ринки (експорт або внутрішній ринок);

Ø   витрати на створення підприємства, очікувані річні поточні витрати, в тому числі умовно-постійні адміністративно-управлінські витрати і т.д.;

Ø    розвиток ринку робочої с та ринків сировини, основних та додаткових матеріалів;

Ø   можливі інвестори (власний капітал, кредити банків і т.д.);

Ø   фінансовий результат проекту.

3.     Обов’язково потрібно визначити також джерело ризику.

В заключних проектних  дослідженнях, на основі яких приймаються  інвестиційні рішення, використовують елементи попередніх етапів аналізу. Як правило, заключні дослідження складаються  з наступних частин: техніко-економічний  аналіз, фінансовий аналіз та загальноекономічний  аналіз.

При проведені техніко-економічного аналізу розглядаються питання технічних можливостей, питання ринку збуту та закупівель, потреб матеріалів із врахуванням використовуваної техніки тощо, при цьому враховуються потреба в додатковій інформації зі сторони потенційних партнерів та інвесторів.

Взагалі, техніко-економічний  аналіз розбивають на такі пункти:

1. Передісторія  та зародження проекту. Зазначається ім'я та адреса ініціатора проекту, галузь і ціль підприємницької діяльності, орієнтація проекту (наприклад, на збут чи на сировинну базу), орієнтація проекту на внутрішній ринок або на експорт, політико-економічна підтримка проекту;

2. Ринок  збуту та виробничі потужності. Аналізується річний попит для всієї економіки та регіону, досліджується тенденція розвитку на ринку збуту, виробнича програма, експорт та імпорт продукції галузі, абсолютна виробнича потужність та порівняння з обсягами всього ринку;

3. Ринки матеріалів та інших ресурсів. Розглядаються питання наявності сировини, основних та допоміжних виробничих матеріалів, комплектуючих виробів, наявність комунікацій, тенденції розвитку на ринках закупівель (ціни та обсяги), конкретизується необхідність у ресурсах тощо;

4. Місцезнаходження. Необхідно представити точні дані про місцезнаходження, клімат, можливості забезпечення землею, відстань до ринків сировини та інших закупівельних ринків, відстань до ринків збуту, потенціал робочої с в регіоні, транспортну систему;

5. Техніка проекту. Вибраний спосіб виробництва, необхідне обладнання, інженерне забезпечення;

6. Юридична  форма та організаційна структура, а також інші витрати на організацію;

7. Потреба в робочій силі для проекту, при цьому виділяють кваліфікованих та некваліфікованих робочих та менеджерів;

8. Визначення термінів реалізації проекту. Визначається тривалість різних етапів проекту та тривалість можливих випробувань.

Фінансовий  аналіз може складатися з таких етапів:

1. Спільне представлення  грошових потоків надходжень  та виплат проекту;

2. Представлення джерел фінансування (власний та позиковий капітал);

3. Складання планових балансів для зовнішнього представлення, планування ліквідності;

4. Розрахунок  економічної ефективності;

5. Оцінка проекту за  допомогою стандартних критеріїв  інвестиційних розрахунків.

Загальноекономічний аналіз включає опис загальної економічної ситуації, спільне представлення витрат та вигід проекту, які торкаються національних економічних суб’єктів, переоцінку витрат та результатів по національно-економічних критеріях тощо.

Необхідно здійснити  екологічну та соціальну експертизу майбутнього проекту та зробити  загальні висновки.

Екологічна експертиза дозволяє оцінити вплив проекту на навколишнє середовище в таких напрямах:

Ø   забруднення повітряного басейну, ґрунтів та водойомів;

Ø   зниження біологічної різноманітності;

Ø   перевезення, використання або віддалення небезпечних чи токсичних відходів;

Ø   засоленість та заболоченість земель.

Соціальна експертиза дозволяє визначити масштаби впливу проекту на соціальне середовище, вигоди, які отримують мешканці регіону реалізації проекту, а також можливий негативний вплив проекту на населення.

Проект може вважатися  вивіреним і готовим для передачі на стадію детальної розробки та реалізації за дотримання таких умов:

Ø   проведено відбір альтернативних варіантів проекту, визначено основні переваги та недоліки;

Ø   ідентифіковано основні організаційні  й політичні проблеми, які можуть вплинути на долю проекту, і визначено, як вони можуть бути розв'язані;

Ø   визначено очікувані вигоди й витрати, можливий ризик та шанси реалізації;

Ø   існує цілковита підтримка як влади, так і інших учасників проекту.

Поняття інвестиційний проект має два значення:

• це діяльність, що забезпечує виконання низки заходів, спрямованих на досягнення певних цілей;
• це система організаційних, правових, нормативних, розрахункових та фінансових документів, необхідних для виконання дій.

Часова ознака проекту  як діяльності — це його життєвий цикл: період між моментом появи проекту і моментом його закриття. Цей період — від початкової ідеї до експлуатації підприємства — складається з трьох фаз: передінвестиційної, інвестиційної і експлуатаційної [2]. Фази життєвого циклу проекту у свою чергу поділяються на стадії.

1. Передінвестиційна фаза:

• формування інвестиційного задуму (ідеї);
• дослідження інвестиційних можливостей;
• попереднє техніко-економічне обґрунтування;
• оціночні дослідження;
• техніко-економічне обґрунтування.

2. Інвестиційна фаза:

• підготовка документації і укладання контрактів;
• інженерно-технічне проектування;
• будівельно-монтажні роботи;
• довиробничий маркетинг;
• навчання.

3. Експлуатаційна фаза:

• експлуатація об’єкту;
• моніторинг економічних показників.

Структура інвестиційного проекту  як документа та його зміст визначаються виходячи з принципу достатності інформації для забезпечення належного техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту. Проект може бути укладений за будь-якою методикою, що дає можливість його аналізу, експертизи та схвалення [6].

Розділи інвестиційного проекту  мають давати повну інформацію про  всі організаційні, економічні, правові  і техніко-технологічні аспекти його впровадження. Такі відомості повинні дозволити зробити висновки щодо ступеня підготовленості проекту до впровадження, доцільності його розміщення на території міста, а також потенційних можливостей заявника реалізувати інвестиційний проект у повному обсязі у встановлені терміни.

Таким чином, структура інвестиційного проекту не є законодавчо стандартизованою і, за необхідністю, визначається відповідними органами в залежності від мети інвестування. Приклад структури інвестиційного проекту, затвердженої урядом Криму, для  територій пріоритетного розвитку, наведено у Додатку 1.

Документація будь-якого  проекту складається з двох частин:

• технічний опис і технічна документація, яка погоджується зі службами, що здійснюють контроль за дотриманням нормативів, обов’язкових при виконанні робіт.
• економічний опис проекту, який при визначенні корисності проекту для певної громади є для ОМС предметом аналізу та експертизи.

2.3. Бізнес-план проекту

Бізнес-план — форма представлення  інвестиційного проекту у вигляді  компактного документа, що виконується, як правило, на стадіях попереднього техніко-економічного обґрунтування і техніко-економічного обґрунтування. Бізнес-план містить необхідну  інформацію, що характеризує інвестиційний  проект, обґрунтовує доцільність та можливість його здійснення, демонструє позитивні макроекономічні результати від його реалізації, а також обґрунтування виконання погашення фінансових та майнових зобов’язань щодо джерел фінансування інвестиційного проекту [6]. Бізнес-план орієнтований як на внутрішніх, так і на зовнішніх  користувачів. Для потенційного інвестора  чи ділового партнера бізнес-план важливий з позиції оцінки фінансової та економічної  ефективності та можливості повернення вкладених у проект коштів. При складанні бізнес-плану, орієнтованого на зовнішнього користувача, необхідно дотримуватись такихпринципів [2]: бізнес-план повинен бути коротким, оптимальний обсяг — 15–20 сторінок; не перевантажувати початок бізнес-плану; більшість із тих, хто знайомиться із бізнес-планом, не читатиме далі першої сторінки, якщо не побачить нічого для себе цікавого; тому змалювати привабливі перспективи проекту потрібно вже на самому початку; загальні формулювання викликають сумнів у щирості авторів проекту, тому важливо уникати нечітких визначень; бізнес-план має містити тільки достовірні дані, оскільки надалі вони неодноразово перевірятимуться. Структура бізнес-плану Структура бізнес-плану може бути будь-якою за умови надання достатньої інформації про головні організаційні, економічні, правові і техніко-технологічні аспекти впровадження інвестиційного проекту. Більшість бізнес-планів мають структуру у якій передбачені, зокрема, такі розділи: Резюме — опис ідеї й основних показників на 1 сторінці. Із цього розділу починається знайомство із проектом, і потенційні інвестори одержують про нього перше враження, що часто має значення для долі проекту в цілому. Резюме доцільно писати в останню чергу, коли розробку бізнес-плану закінчено і висновки щодо ефективності проекту виконані. Приклад резюме бізнес-плану найпростішого інвестиційного проекту надано у Додатку 2. Продукти проекту — характеристика продукції або послуг; опис особливостей та споживчих характеристик продукції; результати порівняння з аналогами на ринку; опис підприємства і галузі. Приклад опису продуктів вищезазначеного інвестиційного проекту надано у Додатку 3. Маркетинг і збут — характеристика ринку, цільових сегментів споживачів і конкурентів; система й канали збуту, стратегія просування на ринок і цінова політика. Цей розділ є ключовим, а його мета — переконатися в існуванні ринку збуту для продукції (послуги) і у здатності її продавати. Приклад маркетингового опису інвестиційного проекту надано у Додатку 3. Виробничий план — опис технологічного процесу та наявності необхідного енергетичного й інженерного забезпечення. Життєздатність проекту залежить від рівня технології виробництва: на якому устаткуванні й з яких матеріалів буде вироблена продукція (послуга). Приклад виробничого плану інвестиційного проекту надано у Додатку 4. Організаційний план — у якій формі буде існувати бізнес; організаційна структура й графік реалізації проекту, правове забезпечення, провідні спеціалісти, партнери по реалізації проекту. Команда, що реалізує проект, є ключем до успішної реалізації проекту. Приклад організаційного плану інвестиційного проекту надано у Додатку 4. Бюджет проекту — нормативи, видатки, розрахунки собівартості продуктів проекту, план доходів; потреба й джерела фінансування, інвестиційний план; потік реальних грошей, прогнозний баланс. Починати цей розділ треба з визначення та структурування вихідних даних. Їх зручно звести в таблицю, приклад якої наведено в Додатку 5. Приклад таблиці з вихідними даними вищезазначеного інвестиційного проекту надано у Додатку 6. Приклади розрахунків прибутку та грошових потоків для цього ж проекту надано у вигляді таблиць у Додатках 7 та 8 відповідно. Ефективність проекту — розрахунки й аналіз головних показників ефективності. Розділ є ключовим для пошуку партнерів і інвесторів. Найпоширеніші показники — це: Чиста сучасна цінність (Net Present Value) — NPV. Розрахункова формула показника наведена вище. Критерій ефективності інвестицій: NPV повинен бути більше 0. Коефіцієнт ефективності (Cost Benefit Ratio:

Головними принципами, якими слід керуватися при розробці бізнес- планів інвестиційного проекту, є:

• безперервність - означає, що роботи зі складання інвестиційних бізнес- планів на підприємстві повинні вестися постійно, без перерв. Для забезпечення реальності цих планів до них слід вносити оперативно необхідні зміни, які можуть бути обумовлені змінами у макро- та мікросередовищах;

• багатоваріантність - відображає потребу в отриманні не одного, а сукупності альтернативних варіантів бізнес-планів інвестиційного проекту. З безлічі отриманих планів перевага наддається якнайкращому з них для конкретних умов виробництва та збуту;

• множинність мети - має  забезпечити як можливість вибору у  конкретній ринковій ситуації певної кількості як домінуючих інвестиційних  цілей, так і вирішення оптимізаційних параметрів на основі багатоцільового  підходу;

• кількісна оцінка мети розвитку підприємства - означає потребу подавати у цифровому виразі, заплановані до досягнення мети, виробництво та збут готової продукції або послуг;

• науковість - означає необхідність побудови інвестиційних планів на основі економічних і фінансових розрахунків, які базувалися б на правильно  обраних елементах системи планування, достатньо точних початкових даних  і прогресивних нормах і нормативах;

• збалансованість - відображає потребу отримання системи тісно  взаємопов'язаних і узгоджених бізнес-планів, які реалізуються одночасно на певному  підприємстві;

• оптимальність - полягає  в необхідності знаходження та реалізації якнайкращих рішень бізнес-планів;

• системність - обумовлює  потребу проектування всіх елементів  системи інвестиційного планування у тісній єдності та взаємообумовленості;

• спадкоємність - полягає  в тому, що числові оцінки економічних, фінансових і інвестиційних показників, що отримуються в результаті роз- робки бізнес-плану, повинні повністю відповідати стратегічному плану розвитку фірми;

• швидке (гнучке) реагування - припускає необхідність оперативного внесення відповідних коригувань у  плани інвестиційної діяльності підприємства, зумовлені змінами, що відбулися в мікро- та макросередовищі.

Згідно з методичними  рекомендаціями Міністерства економіки  України [2], розроблення бізнес-плану  підприємства здійснюється в декілька етапів:

1) підготовчий;

2) розроблення бізнес-плану;

3) реалізація бізнес-плану.

Головним  елементом на підготовчому етап є формування перспективної бізнес-ідеї, яка є ідею виробництва нової продукції (надання нових послуг, виконання робіт), впровадження нового технічного, організаційного або економічного рішення тощо. На цьому етапі підприємство здійснює збір та аналіз інформації про продукцію (послуги), визначає основні напрями та тенденції розвитку галузі, формулює бізнес-ідею (концепцію розвитку виробництва) та здійснює її попередню техніко-економічну оцінку.

На  підставі аналізу технічної можливості підприємства, відгуків покупців, результатів випуску такої самої або аналогічної продукції конкурентами, пропозицій працівників підрозділу маркетингу, результатів науково- дослідних та дослідно-конструкторських робіт, підприємство обґрунтовує перспективність бізнес-ідеї.

У разі прийняття позитивного  рішення стосовно впровадження бізнес-ідеї підприємство здійснює розроблення бізнес-плану. Формується група розробників бізнес-плану, визначається система організаційного та фінансового забезпечення бізнес-планування.

На етапі реалізації бізнес-плану визначаються та виконуються  завдання як на підприємстві, так і за його межами, серед яких основними є:

• формування потрібних для  реалізації бізнес-плану практичних завдань, їх логічної послідовності та графіка виконання;

• визначення необхідних ресурсів для виконання кожного завдання;

• розроблення кошторису  реалізації та потоків ресурсів, що забезпечують фінансування протягом усього часу реалізації бізнес-плану;

• здійснення практичних завдань, контроль показників його реалізації та коригування, за необхідності, завдань  і розрахунків, зроблених під час складання бізнес-плану.

Розробляючи бізнес-план, варто  враховувати певні вимоги до його форми, у тому числі:

◊ Чітку структуризацію документа. В міжнародній практиці прийняті певні вимоги, яким має відповідати конкретний документ, і зокрема, є ряд обов'язкових розділів, присвячених конкретним аспектам інвестиційного проекту.

◊ Достовірність інформації, яка наводиться у бізнес-плані, та обґрунтованість економічних показників. Усі показники, як кількісні, так  і якісні, що наводяться в бізнес-плані, мають бути ретельно звірені з  документами, з яких вони одержані. Для усіх економічних показників необхідні документальні підтвердження, розрахунки та обґрунтування.

◊ Наочність матеріалу, що подасться. Бізнес-план мас містити  схеми, таблиці, графіки, діаграми тощо, це повинно полегшити розуміння  найважчих моментів документа.

◊ Якість оформлення. Бізнес-план має бути найкращим чином оформленим, як з точки зору викладу матеріалу, так і щодо помилок та виправлень.

◊ Обсяг бізнес-плану. Зазвичай, обсяг бізнес-плану залежить від  обсягу інвестицій, проте на практиці вважається оптимальним обсяг в  межах 40-50 сторінок. Крім того, бізнес-план може містити і додатки, обсяг яких не регламентується.

З урахуванням цих вимог, структура бізнес-плану інвестиційного проекту може мати такий вигляд, див. табл. 6.2.

Таблиця 6.2.

Структура бізнес-плану  інвестиційного проекту

РОЗДІЛ	ЗМІСТ ІНФОРМАЦІЇ В ПЕВНОМУ РОЗДІЛІ
Резюме	– назва і адреса підприємства – засновники – статус та мета проекту – вартість проекту – потреба у фінансах
Аналіз  галузі, де реалізується проект	– поточна ситуація та тенденції розвитку в галузі – напрями та завдання діяльності проекту
Характеристика  продукції (послуг)	– види продукції (послуг) та їх якісні показники – ліцензії та патенти
Розміщення  об'єкта	– повна адреса об'єкта
Аналіз  ринку	– потенційні споживачі  продукції – потенційні конкуренти – розмір ринку та його зростання – оціночна частка ринку
Планування  обсягів і структури виробництва	– загальні обсяги виробництва – прогнозовані річні обсяги виробництва – структура виробництва – вилив на навколишнє середовище
Забезпеченість  виробництва основними ресурсами	– наявність сировини, матеріалів, основних постачальників – наявність енергетичних ресурсів – наявність машин  та устаткування – наявність технологій – наявність кваліфікованої робочої сили
Стратегія маркетинг	– ціпи на продукцію – цінова політика – канали збуту – реклама – прогнозування  нової продукції
Управління  реалізацією інвестиційного проекту	– власність та організаційно-правова  форма підприємства – відомості про  партнерів, власників підприємства, керівний склад, чисельність персоналу – організаційна  структура управління – оплата праці
Оцінюваний  ризиків та форми їх страхування	– слабкі сторони  підприємства – слабкі сторони  інвестиційного проекту – види ризиків та ймовірність їх появи – методи захисту  від проектних ризиків – альтернативні  стратегії та шляхи зменшення  ризиків
Фінансовий  план	– загальний обсяг  інвестицій – структура джерел фінансування проекту – план доходів та витрат – план грошових надходжень та виплат – очікуваний баланс – точка беззбитковості – показники ефективності інвестиційного проекту (чистий приведений дохід, індекс прибутковості, строк  окупності, внутрішня норма дохідності інвестицій та інші)
Додатки	– копії контрактів – копії ліцензій та патентів – копії документів, з яких взяті вихідні дані – прейскуранти та калькуляція витрат