Охорона праці. 8

     Зміст

     Вступ ……………………………………………………………………………..…3

     Розділ 1: Основні функції управління та охорони праці……………………...…4

     Розділ 2: Завдання управління та охорони праці…………………………….......6

     2.1 Існуюча організаційно-правової  система захисту людини в державі………6

     2.2 Шкідливі фактори на виробництві та захист від них…………………...……7

     2.3 Небезпечні фактори, їх дія  на людину……………………................………10

     2.4 Пожежна безпека………………………………………......……………….…11

     Висновки…………………………………………………………………..………14

     Список  використаної літератури………………………………....………………15 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Забезпечення  здорових умов праці є проблемою  загальнодержавного значення. З метою  запобігання травматизму держава  здійснює ряд заходів, однак у  багатьох сферах виробничої діяльності рівень виробничого травматизму залишається високим, що є наслідком дії ряду чинників. До них можна віднести недоліки в організації праці, порушення трудової і технологічної дисципліни, недостатню навченість персоналу, відсутність нагляду й контролю за безпечним виконанням робіт і дотриманням норм законодавчої бази. Необхідність вирішення питань безпеки зумовлює формування цілісної системи знань з проблем охорони праці, необхідних для прийняття за будь-яких умов обґрунтованих рішень щодо безпеки на рівні людини, колективу, підприємства, галузі, регіону й суспільства в цілому.

     Мета  реферату – вивчення існуючих шкідливих  та небезпечних факторів та системи  протидії їм на виробництві

     Головні завдання реферату:

1. Висвітлення функцій управління охороною праці
2. Вивчення існуючої організаційно-правової системи захисту людини в державі
3. Вивчення шкідливих факторів на виробництві та захист від них
4. Вивчення небезпечних факторів, їх дія на людину, захист від них
5. Пожежна безпека

     Реферат складається зі змісту, вступу, 2 розділів, які мають назву: основні функції управління та охорони праці та завдання управління та охорони праці.

     Другий  розділ складається з 4 пунктів які  мають назви: існуюча організаційно-правової система захисту людини в державі; шкідливі фактори на виробництві та захист від них; небезпечні фактори, їх дія на людину; пожежна безпека. Обсяг складає 12 сторінок. 
 
 
 

     Розділ 1: Основні функції  управління та охорони  праці 

     Процес  управління виконанням завдань охорони  праці на підприємстві і в кожному  підрозділі здійснюється керівником підприємства /підрозділу/ шляхом послідовного виконання таких функцій управління:

     1) прогнозування і планування робіт  з охорони праці;

     2) організація роботи;

     3) оперативне керівництво і координація;

     4) стимулювання;

     5) контроль, облік, аналіз роботи  з охорони праці.

     Прогнозування роботи з охорони праці на підприємстві і в його підрозділах здійснюється керівниками підприємства і його підрозділів на підставі аналізу  причин травматизму та профзахворювань, а також шляхом збору пропозицій робітників та інженерно-технічних працівників, враховуючи вимоги нормативної документації, а також по результатах атестації і паспортизації умов праці, визначають необхідні заходи з охорони праці. Планування робіт з охорони праці підприємства включає розробку таких планів:

     1) розділ "Охорона праці" у колективному договорі;

     2) оперативний /квартальні, місячні/  плани; 

     Вихідними даними для роботи і розробки планів з охорони праці є результати паспортизації і атестації умов праці на робочих місцях, результати вивчення причин травматизму і захворювань, матеріали цільових перевірок стану охорони праці, виконання попередніх планів.

     Організація процесу управління охороною праці  здійснюється шляхом розробки на підприємстві Положення "Про обов'язки і відповідальність посадових осіб і працівників щодо охорони праці" та його виконання. Оперативне керівництво і координація роботи з охорони праці здійснюється керівництвом підприємства і його підрозділів шляхом застосування відповідних методів управління: організаційно-розпорядчих; соціально-психологічних і економічних.

     Повсякденний  контроль щодо попередження травматизму  і профзахворювань проводиться  керівниками всіх рівнів підприємства шляхом виявлення порушників безпечних  методів праці і порушень правил і норм з охорони праці і  прийнятті до порушників заходів дисциплінарного, громадського та матеріального впливу. Керівник дільниці, механік перед початком роботи перевіряє стан робочих місць, справність механізмів, машин, обладнання і на протязі всього робочого дня здійснює контроль за виконанням підлеглими робітниками правил і інструкцій з охорони праці, додержанням встановленої технології виконання робіт.

     У разі виявлення порушень інструкцій з охорони праці керівник робіт  зобов'язаний провести з порушником позаплановий інструктаж, зробити запис  в журналі оперативного контролю про прийняті до порушника заходи і усунення недоліків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2:  Завдання управління та охорони праці

     2.1 Існуюча організаційно-правової  система захисту  людини в державі 

     Законодавство про охорону праці складається з Закону про охорону праці, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою Україниі спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

     Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

     Державна  політика в галузі охорони праці  базується на принципах:

• пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
• підвищення рівня промислової безпеки  шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій
• комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;
• соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
• встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;
• адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;
• використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;
• інформування населення, проведення навчання професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
• забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;
• використання світового  досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

2.2 Шкідливі фактори на виробництві та захист від них 

     Під вражаючими факторами розуміють такі чинники життєвого середовища, які за певних умов завдають шкоди як людям, так і системам життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків. За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути фізичні, в тому числі енергетичні (ударна повітряна чи водна хвиля, електромагнітне, акустичне, іонізуюче випромінювання, об'єкти, що рухаються з великою швидкістю або мають високу температуру тощо), хімічні (хімічні елементи, речовини та сполуки, що негативно впливають на організм людей, фауну та флору, викликають корозію, призводять до руйнації об'єктів життєвого середовища), біологічні (тварини, рослини, мікроорганізми), соціальні (збуджений натовп людей) та психофізіологічні. Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони в деяких випадках (наприклад, в охороні праці) поділяються на шкідливі та небезпечні.

     Шкідливими  факторами прийнято називати такі чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захво¬рювання.

     Хоча  поділ вражаючих факторів на небезпечні та шкідливі досить умовний, бо інколи неможливо віднести який-небудь фактор до тієї чи іншої групи, він ефективно використовується в охороні праці для організації розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань, налагодження роботи, спрямованої на розробку заходів і засобів захисту працівників, профілактику травматизму та захворюваності на виробництві.

     Шкідливий виробничий фактор, виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров'я зниження працездатності працівника. Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров'я працівника. Поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

     До  фізичних небезпечних та шкідливих  виробничих факторів належать:

• рухомі  машини та механізми;

• пересувні частини виробничого устаткування;

• підвищена запиленість та загазованість повітря  робочої зони;

• підвищена чи знижена температура поверхонь  устаткування, матеріалів чи повітря  робочої зони;

• підвищений  рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації;

• підвищені чи знижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря;

• небезпечне  значення напруги в електричному колі; підвищена напруженість електричного чи магнітного полів;

• відсутність чи нестача природного світла;

• недостатня  освітленість робочої зони; підвищена  яскравість світла; пряме та відбите  випромінювання, що створює засліплюючу дію.

     До  хімічних небезпечних та шкідливих  виробничих факторів належать хімічні  речовини, які за характером дії  на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні такі, що впливають на репродуктивну функцію.

     До  біологічних небезпечних та шкідливих  виробничих факторів належать патогенні  мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні  гриби та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини  та тварини).

     До  психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).

     Один  і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп. Дія окремих несприятливих факторів виробничого середовища може призвести до невиробничої травми -- порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів. Організаційні заходи включають: раціональне розміщення радіотехнічних пристроїв, відповідний режим праці та відпочинку, створення санітарно-захисних зон. До інженерно-технічних заходів належить герметизація установок, екранування, захист відстанню дистанційне управління. Для екранування робочого місця використовують відбиваючі, сіткові, еластичні та поглинаючі типи екранів. Форму, розміри і товщину екрана визначають розрахунком.

     Для захисту працюючих використовують спеціальний одяг, виготовлений із металізованої тканини у вигляді комбінезонів, халатів, фартухів, курток із капюшонами з вмонтованими в них окулярами, скельця яких покриті шаром оксиду олова, що послаблює потужність хвиль. До лікувально-профілактичних заходів захисту належить проведення попередніх та періодичних медичних оглядів з метою виявлення ушкодження здоров'я на ранніх стадіях радіохвильової форми хвороби. 

     2.3 Небезпечні фактори, їх дія на людину 

     Небезпека — це негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потенційне джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це яви¬ща, процеси, об'єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров'ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей.

     Техногенні  джерела небезпеки — це передусім небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного). Джерелами техногенних небезпек є відповідні об'єкти, що породжують небезпеки, так і багато інших, до них ми відносимо всі небезпеки, пов'язані з впливом на людину об'єктів матеріально-культурного середовища. Такою небезпекою, наприклад, можна вважати і виведену людьми породу собак — бультер'єр, яка небезпечна не лише для чужих людей, а навіть для свого господаря. До техногенних небезпек слід також віднести виведені у військових лабораторіях бактерії, а також організми, створені методами генної інженерії.

     Коли  говорять про такі джерела небезпеки, як професійна захворюваність, професійній травматизм тощо, то мають на увазі не захворювання однієї особи, конкретний вид хвороби, травму чи нещасний випадок, а явище в певній галузі, регіоні, країні, яке призводить до зменшення продуктивного потенціалу суспільства, соціальної напруженості, підвищення загальної захворюваності населення, а інколи і до соціальних конфліктів, які вже у свою чергу є носіями різного роду небезпечних та шкідливих факторів. Існування джерела небезпеки свідчить передусім про існування або ж можливість утворення конкретної небезпечної ситуації, при якій буде причинена шкода. До матеріальних збитків, пошкодження, шкоди здоров'ю, смерті або іншої шкоди приводить конкретний вражаючий фактор. 

     2.4 Пожежна безпека

     Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому  з регламентованою ймовірністю  виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей  її небезпечних факторів, а також  забезпечується захист матеріальних цінностей. Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону “Про пожежну безпеку”.

     Відповідно  до положень Закону України "Про  пожежну безпеку" (статті 4 - 7) Правила  пожежної безпеки в Україні є  обов'язковими для виконання всіма  центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами.

     Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки, чинність яких поширюється на підприємства, установи, організації та інші об'єкти (будівлі, споруди, технологічні лінії тощо), а також житлові будинки, що експлуатуються, будуються, реконструюються, технічно переоснащуються і розширюються, за винятком підземних споруд та транспортних засобів, вимоги до яких визначаються у спеціальних нормативних документах.

     Забезпечення  пожежної безпеки об'єкта досить складне  і багатоаспектне завдання, тому до його вирішення необхідно підходити комплексно. Основними системами комплексу заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта є: система запобігання пожежі, система протипожежного захисту та система організаційно-технічних заходів. Оскільки дві перші системи достатньо об'ємні та потребують більш детального вивчення, то розглянемо їх окремими пунктами розділу.

     Всі заходи організаційно-технічного характеру  на об'єкті можна підрозділити на організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні.

     Система протипожежного захисту — це сукупність організаційних заходів а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних чинників пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.

     Протипожежний захист об'єкта здійснюється за такими чотирма напрямками:

     1. Обмеження розмірів та поширення  пожежі:

     —розміщення будівель та споруд на території об'єкта із дотриманням протипожежних розривів та інших вимог пожежної безпеки;

     —дотримання обмежень стосовно кількості поверхів будівель та площі поверху;

     —правильне планування та розміщення виробничих цехів, приміщень, дільниць у межах будівлі;

     — розміщення пожежонебезпечних процесів та устаткування в ізольованих приміщеннях, відсіках, камерах;

     —вибір будівельних конструкцій необхідних ступенів вогнестійкості;

     —встановлювання протипожежних перешкод у будівлях, системах вентиляції, паливних та кабельних комунікаціях;

     —обмеження витікання та розтікання легкозаймистих та горючих рідин при пожежі;

     —влаштування систем автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння.

     2. Обмеження розвитку пожежі:

     —обмеження кількості горючих речовин, що одночасно знаходяться в приміщенні;

     —використання оздоблювальних будівельних та конструкційних матеріалів з нормативними показниками вибухопожежонебезпечності;

     —аварійне стравлювання горючих рідин та газів;

     —своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих матеріалів;

     —застосування для пожежонебезпечних речовин спеціального устаткування із посиленим захистом від пошкоджень.

     3. Забезпечення безпечної евакуації  людей та майна: 

     —вибір такого об'ємно-планувального та конструктивного виконання будівлі, щоб евакуація людей була завершена до настання гранично допустимих рівнів чинників пожежі;

     —застосування будівельних конструкцій будівель та споруд відповідних ступенів вогнестійкості, щоб вони зберігали несучі та огороджувальні функції протягом всього часу евакуації;

     —вибір відповідних засобів колективного та індивідуального захисту;

     —застосування аварійного вимкнення устаткування та комунікацій;

     —влаштування систем протидимового захисту, які запобігають задимленню шляхів евакуації;

     4. Створення умов для успішного гасіння пожежі:

     —встановлення у будівлях та приміщеннях установок пожежної автоматики;

     —забезпечення приміщень нормованою кількістю первинних засобів пожежогасіння;

     —влаштування та утримання в належному стані території підприємства, під'їздів до будівельних споруд, пожежних водоймищ, гідрантів.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки 

     Шкідливих чинників на виробництві чимало, і їх дія часто дуже погано впливає на організм людини в цілому, або на окремі його органи, що з часом може призвести до професійних або хронічних захворювань.

     Дуже  важливо працюючи на потенційно небезпечному виробництві або з небезпечним  обладнанням пам'ятати про засоби особистого захисту, правила поводження з таким обладнанням, адже від цього напряму залежить особисте здоров'я працівника.

     Також роботодавцям та керівникам підприємства необхідно своєчасно та у повному  обсязі забезпечувати працівників необхідними засобами індивідуального захисту, а також слідкувати за дотриманням робочих місць у стані відповідному до інструкцій з техніки безпеки.

     Дотримання  всіх правил та інструкцій допоможе запобігти  неприємних ситуацій, та зберегти здоров'я  працівників, які є цінною робочою силою. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаної літератури

     1. Кодекс законів України про працю

     2.Безпека життєдіяльності. Підручник. - К., 2000.

     3.Основи охорони праці. - Львів.:Афіша, 1999. В.Ц.Жидецький, В.С.Джигирей, О.В.Мельников.

     4.Основи охорони праці. Навч.посібник. - К.2002р, В.А.Батлук, В.М.Сторожук.