Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Охорона праці. 3

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1 ВИРОБНИЧІЙ ТРАВМАТИЗМ ТА ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ.................................................................................................4

1.1. Поняття про виробничій травматизм та професійні захворювання...........................................................................................................4

1.2. Прічіни виробничого травматизму та захворювань........................6

1.3. Профілактіка травматизму та захворювань.....................................8

РОЗДІЛ 2 ШКІДЛИВІ ВИРОБНИЧІ ФАКТОРИ ТА ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ВІД............................................................................................................................9

2.1. Характеристика небезпечних та шкідливих факторів

виробництва................................................................................................9

2.2. Вплив факторів виробничого середовища на здоров'я

працівників................................................................................................11

2.3. Екстремальні умови в трудовій діяльності людини.......................12

2.4. Механізм дії на працівника температурного фактора

середовища………………………………………………………….......13

2.5. Екстремальні умови, що пов'язані з дією звука, світла і інших

факторів......................................................................................................14

2.6. Засоби захисту від небезпечних і шкідливих виробничих

факторів.....................................................................................................15

ВИСНОВКИ...........................................................................................................18

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................19

ВСТУП

Рівень виробничого травматизму стабільно залишається в кілька разів вищим, ніж в економічно розвинених країнах. Коли до цього додати ще й чималу кількість травм, зокрема і смертельних, які під час розслідувань не беруться до уваги як такі, що пов’язані з виробництвом, і де значною мірою спрацьовує суб’єктивний фактор, то достеменно окреслити загальну щорічну картину стає досить складно.

Щороку на виробництві виявляються професійні захворювання в середньому у 6–6,5 тис. працівників, травмується близько 20–25 тис, з яких майже 1–1,5 тис. із смертельним наслідком. Найвищий рівень ризику загибелі та травмування людей на виробництві у вугільній галузі, де майже 7,8 тис. працівників, за оперативними даними, у 2005 році травмовано, а 157 загинуло. У будівництві травмовано близько 1,2 тис. і загинуло 129 працівників. На транспорті ці показники відповідно становлять майже 1 тис. і 101 працівник, в агропромисловому комплексі — 2,9 тис. і 236, машинобудуванні — більш як 2,3 тис. і 67, соціально-культурній сфері та торгівлі — більш як 1,7 тис. і 137 працівників. Майже 73 відсотки нещасних випадків і аварій на виробництві сталися з організаційних причин, 14 відсотків — з технічних, 13 відсотків — з психофізіологічних.

Рівень професійної захворюваності безпосередньо пов’язаний з важкими та шкідливими умовами праці на виробництві. Майже 27 відсотків громадян працюють в умовах, що не відповідають санітарним і гігієнічним правилам та нормам за рівнем або концентрацією шкідливих виробничих факторів, негативний вплив яких призводить до виникнення професійних захворювань. За останні роки істотно зросло хімічне навантаження на організм працівника, важкість та напруженість праці.

РОЗДІЛ 1. Виробничий травматизм та професійні захворювання.

1.1 Поняття про виробничий травматизм та професійні захворювання

Травматизм - слово грецького походження (trauma - пошкодження, поранення). На виробництві травми (нещасні випадки) головним чином стаються внаслідок непередбаченої дії на робітника небезпечного виробничого фактору при виконанні ним своїх трудових обов'язків.

Травма - порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії небезпечних виробничих факторів.

Виробнича травма - це раптове механічне (забої, переломи, рани тощо), фізичне (рухомі вузли машин, механізмів, інструмент, оброблюваний матеріал, ненормальні метеорологічні умови, недостатня освітленість робочої зони, шум та вібрація тощо), хімічне (хімічні опіки, загальнотоксичні гострі отруєння тощо), біологічне (мікроорганізми, бактерії, віруси, рослинні та тваринні макроорганізми), психофізіологічне (фізичне та нервове перевантаження організму людини), комбіноване та інше пошкодження людини у виробничих умовах.

За ступенем важкості наслідків нещасні випадки поділяють на легкі (втрата працездатності на 1 день), важкі (втрата працездатності більше як на 1 день) і смертельні. Висновок про важкість травм дають лікарі медичних установ згідно з відповідними нормативними документами. Залежно від кількості потерпілих, нещасні випадки поділяються на поодинокі і групові. До останніх відносяться нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше потерпілими. Незалежно від важкості отриманих травм, такі нещасні випадки кваліфікують як важкі.Механічні та фізичні фактори переважно викликають травми. Теплові, хімічні, біологічні та психофізіологічні у більшості випадків зумовлюють захворювання. Одначе, різкої межі за характером дії на організм людини між згаданими факторами немає. Нещасний випадок - випадок з людиною внаслідок непередбаченого збігу обставин та умов, за котрих завдається шкода здоров'ю або настає смерть потерпілого. Нещасний випадок на виробництві пов'язується з дією на працівника небезпечного виробничого фактора.

Усі нещасні випадки відносяться до таких, що пов'язані з роботою, і до побутових. Віднесення травми до тієї чи іншої категорії являє собою юридичний акт і здійснюється на основі спеціальних правових норм і правил. Нещасний випадок на виробництві можна кваліфікувати як раптове пошкодження здоров'я працівника при виконанні трудових обов'язків або при обставинах, спеціально зумовлених законом. При цьому не має значення, чи працює робітник на підприємстві постійно, тимчасово або сезонно, є штатним чи позаштатним, працює на основній роботі чи за сумісництвом, оскільки у перерахованих випадках він вступив у трудові відносини з підприємством.

Професійні захворювання і отруєння (надалі - профзахворювання) - це захворювання, котрі викликані впливом виробничих факторів і трудового процесу, а також захворювання, щодо яких встановлено причинний зв'язок з впливом певного виробничого фактора чи процесу та непрофесійні фактори, що викликають аналогічні зміни в організмі (бронхіт, алергійні захворювання, катаракта, втрата зору і слуху, силікоз та інші). Віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до списку професійних захворювань, затвердженого МОЗ.

Крім професійних, на виробництві виділяють групу, яку називають умовно виробничими захворюваннями. До них відносять хвороби, які не відрізняються від звичайних хвороб.

Травми поділяють на легкі, важкі та зі смертельним наслідком. Крім того, травми можуть бути груповими (якщо травмується два і більше робітників).

За результатами розслідування на облік беруться нещасні випадки, які сталися:

• під час виконання трудових обов'язків

• протягом часу, необхідного для приведення в порядок знаряддя виробництва, засобів захисту, одягу перед початком або після закінчення роботи, а також для особистої гігієни;

• під час проїзду на роботу або з роботи на транспорті підприємства або сторонньої організації, яка надала його згідно з договором (заявкою), а також на власному транспорті, який використовується в інтересах виробництва;

• під час аварій (пожеж тощо), а також під час їх ліквідації на виробничих об'єктах;

• під час надання підприємством шефської допомоги;

• на транспортному засобі, стоянці транспортного засобу, в порту заходу судна, на території вахтового селища з працівниками, які перебували на змінному відпочинку

• у робочий час при прямуванні пішки, на громадському, власному транспортному засобі, або який належить підприємству чи сторонній організації, з працівником, робота якого пов'язана з переміщенням між об'єктами обслуговування; • під час прямування пішки або на транспортному засобі до місця роботи чи назад за разовим завданням власника або уповноваженого ним органу без оформлення посвідчення про відрядження.

1.2 Причини виробничого травматизму та захворювань

Загальноприйнята класифікація причин виробничого травматизму виглядає наступним чином.

Технічні причини, котрі можна охарактеризувати як причини, що залежать від рівня організації праці на виробництві, а саме: недосконалий технологічний процес, конструктивні недоліки обладнання, інструментів та пристосувань, недостатня механізація важких робіт; недосконале огородження, відсутність спеціальних захисних засобів, засобів сигналізації та блокувань, недостатня міцність та надійність машин, шкідливі властивості оброблюваного матеріалу тощо.

Організаційні причини, що повністю залежать від рівня організації праці на виробництві. До них можна віднести: незадовільний стан території, проїздів, проходів, порушення правил експлуатації обладнання, транспортних засобів, порушення технологічного регламенту, порушення правил і норм при транспортуванні, складанні і зберіганні матеріалів і деталей; порушення норм і правил при плановому технічному обслуговуванні та ремонті обладнання, транспортних засобів і інструменту; недоліки при навчанні робітників безпечним методам праці; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання машин, механізмів і інструменту не за призначенням; відсутність або незадовільне огородження робочої зони; відсутність або невикористання засобів індивідуального захисту тощо.

Санітарно-гігієнічні причини, до котрих можна віднести: перевищення (відносно) запиленості та загазованості повітря робочої зони; відсутність або недостатнє природне освітлення, підвищену пульсацію світлового потоку; підвищений рівень шуму та вібрації, інфразвукових та ультразвукових коливань на робочому місці; підвищений рівень ультразвукової та інфрачервоної радіації тощо.

Психофізіологічні причини, до котрих відносяться фізичні, нервово-психічні перевантаження працюючих.

Людина може припускатися помилок у своїх діях внаслідок фізичного, статичного або динамічного перевантаження, розумового перенапруження, перенапруження аналізаторів (зорового, слухового, тактильного), монотонності праці, стресових ситуацій, хворобливого стану. Травму може викликати незадовільність анатомо-фізіологічних і психічних особливостей організму людини залежно від характеру виконуваної роботи. У сучасних складних технічних системах управління, в конструкціях машин, приладів і систем управління ще недостатньо враховуються фізіологічні і антропологічні особливості і можливості людини.

1.3 Профілактика травматизму та захворювань

Організаційна робота щодо попередження травматизму та захворювань повинна бути скерована на розробку планів заходів з охорони праці. Перед складанням таких заходів доцільно провести прогнозування виробничого травматизму, професійних захворювань та інших показників з охорони праці. Перспективний та річний плани складають з врахуванням результатів аналізу (паспортизації) санітарно-технічного стану умов праці на виробничих дільницях; аналізу причин виробничого травматизму, загальної і професійної захворюваності, за бажанням працюючих, за приписами органів державного нагляду та комітетів профспілок.

При складанні номенклатурних і річних планів щодо покращення умов праці враховуються найбільш актуальні наданий період заходи з охорони праці. В основу складення планів повинні бути покладені наступні принципи:

перспективність, що характеризує вибір найбільш важливих завдань з охорони праці; комплексність, що забезпечує зв'язок діючих та перспективних планів з охорони праці з іншими планами виробництва (план соціального розвитку колективу, наукова організація праці, виробництва і управління;
охорона праці жінок та підлітків;
заходи з культури виробництва тощо;
системність структури планів, що забезпечує зв'язок з іншими планами.

Для швидкої ліквідації недоліків, які виявлені в процесі державного, відомчого та громадського контролю, розробляються оперативні плани з охорони праці.

РОЗДІЛ 2. Шкідливі виробничи фактори та засоби захисту.

2.1 Характеристика небезпечних і шкідливих факторів виробництва

Трудовий процес здійснюється в певних умовах виробничого середовища, що характеризуються сукупністю елементів та факторів матеріально-виробничого середовища, які впливають на працездатність та стан здоров'я людини в процесі праці.

На здоров'я людини, її життєздатність і життєдіяльність великий вплив мають небезпечні і шкідливі фактори. Небезпека — це наслідок такої дії деяких факторів на людину, яка при їх невідповідності фізіологічним характеристикам людини зумовлює феномен самої небезпеки. Небезпечний фактор — це дія на людину, що в певних умовах призводить до травми, а в окремих випадках — до раптового погіршення здоров'я або до смерті.

Шкідливий фактор — це фактор дії на людину, який в певних умовах призводить до захворювань або зниження працездатності. До визначаючих ознак небезпечних і шкідливих факторів відносяться: можливість безпосередньої негативної дії на організм людини; ускладнення нормального функціонування органів людини; можливість порушення нормального стану елементів виробничого процесу, в результаті якого можуть виникнути аварії, вибухи, пожежі, травми.

Матеріальними носіями шкідливих і небезпечних факторів є об'єкти, що формують трудовий процес і які входять в нього, а також загальножиттєві фактори оточуючого середовища; предмети праці; засоби праці (машини, верстати, інструменти, споруди, приміщення, земля, шляхи, канали і т. п.); продукти праці; технологія, операції, дії; природно-кліматичне середовище (гроза, повінь, атмосферні опади, сонячна активність, фізичні параметри атмосфери і т. п.); флора, фауна, люди.

Небезпечні і шкідливі фактори за впливом на людину поділяються на три групи:

. активні,

. пасивно-активні,

. пасивні.

До активних належать фактори, що можуть вплинути на людину завдяки своїй енергії. Вони діляться на такі підгрупи:

1) механічні фактории :шум; вібрація; прискорення; гравітаційне тяжіння; невагомість; статичне напруження; дим, туман, пилюка в повітрі; аномальний барометричний тиск та інші;

2) термічні фактори, що характеризуються тепловою енергією та аномальною температурою.

3) електричні фактори: електричний струм, статичний електричний заряд, електричне поле, аномальна іонізація повітря;

4) електромагнітні фактори: радіохвилі, видиме світло, ультрафіолетові та інфрачервоні промені, іонізуючі випромінювання, магнітні поля;

5) хімічні фактори: їдкі, отруйні, вогне- вибухонебезпечні речовини, а також порушення природного газового стану повітря, наявність шкідливих домішо у повітрі;

6) біологічні фактори: небезпечні властивості мікро- і макроорганізмів, продукти життєдіяльності людей і інших біологічних об'єктів;

7) психофізіологічні: стрес, втома, незручна поза та інші.

До пасивно-активної групи належать фактори, що активізуються за рахунок енергії, носіями якої є людина або обладнання: гострі нерухомі предмети, малий коефіцієнт тертя, нерівність поверхні, по якій переміщується людина і машина, а також нахил і підйом.

До пасивних належать ті фактори, які впливають опосередковано: небезпечні властивості, що пов'язані з корозією матеріалів, накипом, недостатньою міцністю конструкцій, підвищеними навантаженнями на механізми і машини та інше. Формою прояву цих факторів є руйнування, вибухи та інші види аварій.

2.2 Вплив факторів виробничого середовища на здоров'я працівників

Фактори матеріально-виробничого середовища вагомо впливають на стан здоров'я працівників, хоча в кожному конкретному випадку цей вплив на рівень здоров'я дуже складний. Тим більше, що вплив виробничого оточення на організм людини, особливо сьогодні, здійснюється на фоні погіршення якості навколишнього середовища — забруднення атмосферного повітря, питної води та продуктів харчування, неправильного способу життя, шкідливих звичок (зловживання спиртними напоями, тютюнопаління, наркоманія та ін.).

Відомо, що підприємства, в основному, зосереджені у великих містах і на працівників може негативно впливати комплекс факторів сучасного міста. Великі міста характеризуються власним мікрокліматом, переважно більш теплим.

В міру впровадження нових видів енергії, нових матеріалів та технологій, заміни застарілого обладнання та технологічних процесів, одні професійні хвороби зникають або частота їх вагомо знижується

Вплив виробничих факторів не обмежується лише їх роллю як причини професійних чи виробниче зумовлених захворювань. Виявлено, що особи, які контактують з токсичними речовинами, частіше хворіють загальними хворобами (грипом, запаленнями верхніх дихальних шляхів та легенів, розладами органів травлення), що ці захворювання проходять у них важче, процес одужання йде повільніше, частіше трапляються рецедиви хронічних захворювань, у цих осіб повільніше загоюються післяопераційні рани та частіше реєструються загострення хвороби.

Ось чому проблема підвищення безпеки життєдіяльності людини посідає головне місце у стратегії виживання людства. З цією метою в Україні в 1993 р., вперше серед країн СНД, був прийнятий Закон «Про сторону праці», розроблена «Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 1996-2000 роки».

2.3 Екстремальні умови в трудовій діяльності людини

Конкретні умови діяльності істотно впливають на психічні та життєво важливі функції організму людини. Якщо вплив факторів (з врахуванням їх взаємодії) в конкретних умовах діяльності такий, при якому забезпечується нормальне здійснення психічних та життєво важливих функцій організму, не виникає високого напруження компенсаторних систем організму і вдало виконується задана трудова діяльність, то такі умови можуть бути визначені як сприятливі, а в найкращих випадках — як оптимальні. Коли в силу факторів виникає високе напруження компенсаторних систем організму, то такі умови визначаються як несприятливі, або дискомфортні, а при вираженому несприятливому ефекті — як екстремальні. Максимальна екстремальність умов характеризується гранично переносимими значеннями одного або декількох факторів середовища, при яких обмежений час психічні та життєво важливі функції організма зберігаються на рівні, що забеапечує мінімум діяльності. В цьому випадку однією з головних, а інколи і єдиною метою діяльності стає підтримка життя, його рятування.

При проектуванні робочих місць складних систем, що призначені, як правило, для роботи в особливих умовах, гранично переносимі величини факторів є основою для розрахунку засобів та методів захисту та рятування в аварійних ситуаціях.

Однак людина може бути пов'язана з необхідністю здійснення діяльності в екстремальних умовах не тільки епізодично (аварії, неполадки, особливості технологічного процесу), але і постійно, в силу специфіки професії. Фактори екстремальних умов, окрім безпосереднього негативного впливу на організм людини, можуть викликати підвищене психічне напруження, яке пов'язане з почуттям страху, переживанням небезпеки і т. ін.

2.4 Механізм дії на працівника температурного фактора середовища

Вплив температурного фактора навколишнього середовища на людину обумовлено наявністю функціональних систем терморегуляції та виробленням теплової енергії в організмі, постійним тепловим обміном організма з навколишнім середовищем, цілеспрямованим використанням людиною в своєму повсякденному житті і діяльності засобів регуляції теплообміну. Температура внутрішнього середовища людини, як відомо, підтримується на рівні близько 37°С. Добові коливання температури, як правило, не перевищують 0,5°С. Відхилення температури тіла людини за межі нижче 25 і вище 43'С несумісні з життям.

При температурі вище 43°С починається денатурація білка. При температурі нижче 25°С інтенсивність обмінних процесів, перш за все в нервових клітинах, знижується до незворотнього рівня. Збереження і подальше відновлення життєво важливих функцій при більш низьких температурах тіла можливе лише за допомогою спеціальних заходів.

Вироблене в організмі тепло повинно бути виділено зовні. Більшу частину теплової енергії людина витрачає при здійсненні трудової діяльності.

Комфорт температурних умов оцінюється здоровою людиною в залежності від умов мікроклімату (температура навколишнього середовища, інтенсивність теплової і холодної радіації, вологість, швидкість руху і тиску повітря) і інтенсивності праці крім того, відчуття теплової комфортності істотно залежить від кліматичних умов, властивостей одягу людини і її фізіології.

Екстремальні по тепловому режиму умови приводять, якщо не приймаються захисні заходи, до перегрівання або переохолодження організму.

При тепловому впливі великої інтенсивності виникають больові відчуття, погіршується загальне самопочуття, знижується працездатність взагалі.

При тепловому пошкодженні шкіряного покрову — опіку, в залежності від його важкості можуть проявлятися різносторон-ні розлади в діяльності життєво важливих функціональних систем організму, навіть до шоку і смерті.

Загальне тривале перегрівання приводить на фоні зростаючого спаду працездатності до труднощів при виконанні фізичної та розумової праці Виникають хворобливі симптоми задишки, перебої в роботі серця, шум у вухах, запаморочення..

Загальний вплив холоду, в залежності від його сили і тривалості, може викликати переохолодження організму, яке спочатку проявляється в в'ялості, потім виникає почуття втоми, апатія, починається озноб та дрімотний стан, інколи з видінням ейфорічного характеру. Якщо не. вживаються захисні заходи людина впадає в глибокий, подібний наркотичному сон, з наступним пригніченням дихальної і серцевої діяльності і прогресуючим зниженням внутрішньої температури тіла.

Дія шкідливих газових домішок на організм людини може призвести до важких соматичних пошкоджень, і до психічних розладів, що залежить від отруйного агента. Можуть панувати і депресія, і ейфорія, і агресивність, і т. ін. Часто з'являються болі в різних органах, сильний головний біль, складності в сприйнятті та мисленні.

2.5 Екстремальні умови, що пов'язані з дією звука, світла і інших факторів.

Акустичне середовище є важливим компонентом в загальному середовищі буття: людина існує в світі звуків.

Екстремальні умови в акустичному середовищі створюються в основному при наближенні звукового тиску до больового порогу, або при таких рівнях шуму, що ускладнюють сприйняття звукових сигналів.

В проектуванні робочих місць необхідно виходити з того, що недопустимий рівень шуму сягає вище 80 дБ і він потребує використання засобів індивідуального захисту працівників (заглушки для вух, навушники і т. п.).

Екстремальні умови, що виникають за рахунок факторів освітленості в виробничих приміщеннях, пов'язані з функціями зору.

При оцінці світлового впливу враховується перш за все сила світла, що вимірюється в канделах (кд); світловий потік (лм); яскравість (кд/м2); освітленість (лк).