Охорона праці. 5

Зміст

1. Як впливають метеорологічні умови на охорону праці працюючих на підприємстві…………………………………………………………………………..2

2. Дати характеристику ультрафіолетовому випромінюванню…………………...9

3. Задача……………………………………………………………………………...19

Список використаної літератури…………………………………………………..21

Додатки………………………………………………………………………………22

1. Як впливають метеорологічні умови на охорону праці працюючих на підприємстві?

Життєдіяльність людини завжди протікає в певних метеорологічних  умовах, які визначаються комбінацією температури повітря, швидкості його руху й відносної вологості, барометричним тиском і інтенсивністю теплового випромінювання. Ці показники в сукупності (за винятком барометричного тиску) характеризують метеорологічних умови середовища (мікроклімат) виробничого приміщення. Якщо робота виконується на відкритих майданчиках, то метеорологічних умови визначаються кліматичним поясом і сезоном року. Однак і в цьому випадку в робочій зоні створюється певний мікроклімат.

 Розглянемо  коротку характеристику основних параметрів метеорологічних умов (мікроклімату).

 Температура повітря. ( t, 0C) є одним з основних параметрів, що характеризують його тепловий стан (ступінь нагріву), тобто кінетичну енергію молекулярних рухів.

 Вологовміст повітря. У виробничім приміщенні оцінюється відносною вологістю (70, %), що представляє собою відношення абсолютної вологості до максимально можливої при даній температурі.

 Швидкість (рухливість) повітря. (V, м/с) оцінюється вектором усередненої швидкості переміщення повітряних потоків (струменів) під дією різних сил, що спонукують.

 Під атмосферним тиском. (Р, мм. рт. ст.) розуміється модуль величини, що характеризує інтенсивність сил, обумовлених масою вище розташованого стовпа повітря на одиницю поверхні. Нормальним прийнято вважати тиск, рівне 1013,25 гпа (760 мм.рт.ст.) Для перерахування в гектапаскалі тиску, вираженого в мм. рт. ст., користуються співвідношенням Р, гПа = 4/3Р, мм.рт.ст.

 На життєдіяльність  працюючого великий вплив виявляє газовий склад повітря. Повітряне середовище, у якому живе й працює людей, являє собою природню багатофазову суміш, з якої полягає атмосфера (на рівні землі).

Основними компонентами сухого повітря (%, за обсягом) є:

- азот - 78,084; кисень - 20,9476; аргон - 0,934;

- вуглекислий газ - 0,0314

- гази й домішки - 0,003.

Водяна пара становить у середньому від 0,2 до 2,6 %. Повітря такого состава найбільш сприятливий для подиху.

 Поряд з  хімічним складом, важливо також,  щоб повітря мало певний іонний  состав.

 У повітрі  втримуються негативні й позитивні іони. "Свіжість" (ступінь іонізації повітря визначається кількістю й видом іонів. Зустрічаються т.зв. дрібні й великі іони. Дрібні іони – це групи молекул, ті, що зібралися навколо зарядженого центру, що й зберігають певне відстань від центру. Великі іони групуються навколо нуклеонов (Нуклеон - загальна назва для протона й нейтрона). Іони виділяються в ґрунті з радіоактивних елементів під впливом сонячних і космічних променів.

 Підвищена  концентрація дрібних іонів спостерігається  в так званому "свіжому" повітрі. Концентрація дрібних іонів зменшується вночі, узимку, у хмарну погоду й у багатолюдних приміщеннях. Для збереження сприятливої концентрації дрібних іонів у повітрі приміщень на рівні зовнішнього повітря потрібен шестиразовий обмін повітря в порівнянні з повітрообміном для видалення так званого "дурних запахів".

 Дрібні негативні  іони (іони кисню повітря) сприяють  розумовій роботі. Дрібні позитивні  іони підсилюють обмін речовин  в організмі, але зменшують  продуктивність розумової роботи, викликають головний біль і дратують слизуваті оболонки носа. Виникненню дрібних позитивних іонів сприяють гарячі опалювальні радіатори й відкриті спіралі електричних опалювальних приладів.

 Великі іони  фізіологічного впливу не виявляють.  Повітря робочої зони рідко має наведений вище состав, тому що в результаті різних виробничих процесів у повітря виділяються пари, гази, тверді й рідкі частки всяких, у тому числі й шкідливих речовин.

 Метеоумови  виробничого середовища значно  впливають на протікання життєвих процесів в організмі людини і є важливою характеристикою санітарно-гігієнічних умов праці.

Нормальні метеорологічні умови в робочій зоні виробничих приміщень визначаються нормами  метеорологічних умов.

 При нормуванні  умов для різних галузей промисловості виходять із загальних міжгалузевих норм ("Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони" ГОСТ12.1.005-88).

 Нормуються  оптимальні й припустимі температури  повітря, відносна вологість і  швидкість руху повітря для  робочої зони виробничих приміщень із обліком постійних і непостійних робочих місць.

 Норми враховують:

 Пора року:

- холодний період (сезон) із середньодобовою температурою зовнішнього повітря нижче +10 0С;

 - теплий період із середньодобовою температурою +100С и вище.

 Категорії  робіт. Параметри сприятливих  метеорологічних умов різні для  різних рівнів фізіологічного  навантаження організму. 

Усі роботи підрозділяються  по витратах енергії на наступні три  категорії:

 - Легкі фізичні роботи (категорії Iа, Iб).

Iа - легкі фізичні роботи, при яких витрати енергії не перевищують 139 Вт). До них ставляться роботи, вироблені сидячи, що й супроводжуються незначною фізичною напругою (основні процеси точного приладобудування й машинобудування, на вартовому, швейному виробництвах, у сфері керування й ін.);

Iб - легкі  фізичні роботи, при яких енерговитратні  становлять 140...174 Вт. До них ставляться  роботи, вироблені сидячи, коштуючи  або пов'язані з ходьбою, що  супроводжуються деякою фізичною  напругою (ряд професій у поліграфічній промисловості, на підприємствах зв'язку, контролери, майстри в різних видах виробництва та ін.).

- Фізичні роботи середньої ваги. (Категорії Iiа, Iiб) - охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії становить 175...232 Вт (категорія Iiа) і 233...290 Вт (категорія II б). До категорії Iiа ставляться роботи, пов'язані з постійною ходьбою, виконувані сидячи або коштуючи, але не потребуючі переміщення ваг ( механоскладальні цехи машинобудівних підприємств, прядильно-ткацьке виробництво та ін.)

 До категорії Iiб ставляться роботи, пов'язані з ходьбою й перенесенням невеликої ( до 10 кг) ваги (механізовані ливарні, ковальські, термічні, зварювальні цехи машинобудівних заводів і металургійних підприємств).

- Категорія важких фізичних робіт. (Категорія III) - охоплює види діяльності, при яких витрата енергії перевищує 290 Вт.

 До категорії  III ставляться роботи, пов'язані із  систематичною фізичною напругою, а також з постійними пересуваннями  й перенесенням значної ( понад  10 кг) ваги (основні процеси мартенівського, ливарного - з набиванням і заливанням опок, прокатного, ковальського - з ручним куванням, термічного виробництва та ін.).

 Як вказувалося вище, ГОСТ 12.1.005-88 передбачені оптимальні й припустимі метеорологічні умови.

 Оптимальні мікрокліматичні умови - комбінації параметрів мікроклімату, які при тривалому й систематичному впливі на людину забезпечують збереження нормального функціонального й теплового стану організму без напруги реакцій терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту й створюють передумови для високого рівня працездатності.

 Припустимі  мікрокліматичні умови - комбінації  параметрів мікроклімату, які при  тривалому й систематичному впливі  на людину можуть викликати  прихожі, що й швидко нормалізуються  зміни функціонального й теплового стану організму й напруга реакції терморегуляції, що не виходять за межі фізіологічних пристосувальних можливостей. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепло відчуття, погіршення самопочуття й зниження працездатності.

 Оптимальні  метеоумови забезпечують відчуття  теплового комфорту й створюють  передумови для високого рівня  працездатності.

 Припустимі  метеоумови забезпечують нормальні  умови праці, погіршення яких  може привести до професійних захворювань.

 Для забезпечення  оптимальних значень параметрів  необхідно затратити природно  більше засобів (кондиціювання  повітря), чому для забезпечення  припустимих значень параметрів.

 Згідно з  нормами, вони створюються в  кабінах, на пультах і постах керування технологічними процесами, у залах обчислювальної техніки, а також там, де застережене галузевими документами. В інших виробничих приміщеннях повинні забезпечуватися припустимі метеоумови.

 Межі зміни параметрів.

У виробничих приміщеннях, де по технічних або економічним  причинам неможливо забезпечити  припустимі нормативні показники мікроклімату, повинні передбачатися заходу щодо захисту працюючих від перегрівання або охолодження.

Створення оптимальних  метеорологічних умов і безпеки  життєдіяльності працюючих у  виробничих приміщеннях є складним завданням, рішення якої йде в  наступних напрямках.

 Планувальні  заходи(розміщення цехів).

 Гарячі цехи  розміщають по можливості в  одне- і двопрогінних будинках. При  наявності більш двох прольотів  гарячі прольоти чергуються з  холодними. Внутрішні двори будинків  П и Ш - образної форми розташовують паралельно або під кутом від 0 до 45 0 до напрямку пануючих вітрів, причому відкрита частина двору повинна бути звернена на подвітряну сторону.

 Конструктивні заходи.

 У якості  конструктивних заходів застосовують: теплову ізоляцію, екрани, герметизацію встаткування.

 Захисні  екрани й термоізоляція знижують  інтенсивність теплової радіації  від джерела тепла. Теплова  ізоляція дає можливість не  тільки поліпшити умови праці  й зменшити втрати тепла, але  й підвищити продуктивність печей,  заощадити паливо, збільшити термін служби агрегатів, інтенсифікувати технологічний процес і т.д.

 Для теплової  ізоляції застосовують різні  матеріали: азбест, асбоцемент, слюду,  пінобетон, мінеральну вату й  повсть.

 Печі екрануються  із внутрішньої або зовнішньої  сторони. Використовують екрани із цегли, листового заліза з азбестовим картоном, білої жерсті, алюмінію й інших матеріалів. Екрани можуть бути одне- і багатошаровими, а також з повітряним прошарком. У нагрівальних печей застосовуються водяні екрани й металеві екрани з водяним охолодженням.

 Для поліпшення  герметичності печей зовні їх  обкладають аркушами алюмінію  або оцинкованого заліза. Для  зменшення теплових втрат площа  робочих вікон печей роблять  мінімально необхідної, важливо  забезпечити щільне прилягання  кришок, що закривають вікна.

 Автоматизація,  механізація, дистанційне керування  виробничими процесами, роботизація. 

 Ці заходи  радикально вирішують питання  нормалізації мікроклімату.

 У гарячих  цехах механізація трудомістких  робіт має особливе значення, тому що в цих умовах важка фізична праця підсилює напруга механізму терморегуляції організму. У механізації бідують розливання металу, заповнення плавильних агрегатів і нагрівальних печей, ковальські роботи, гаряче штампування.

 Дистанційне  керування одержує все більше поширення, у першу чергу, для керування кранами в гарячих цехах, а також при транспортуванні речовин і матеріалів на будівництвах.

 Пристрій  природньої (аерації) і штучної  (механічної) вентиляції, кондиціювання. 

Аерація цехів  дозволяє вивести з гарячих цехів велику кількість теплоутворень і знизити температуру повітря. При цьому уникають більших швидкостей руху повітря на робочих місцях.

 Засобами  механічної вентиляції є: місцеві  вітсоси (парасолі, ковпаки), повітряне  душування (системи стаціонарні або пересувні) і повітряні завіси.

 Впровадження  більш раціональних технологічних  процесів і устаткування 

 При цьому  здійснюється заміна гарячого  способу обробки металу холодним, полум'яного нагрівання - індукційним,  кільцевих печей у виробництві цегли - тунельними.

2. Дати характеристику ультрафіолетовому випромінюванню.

Ультрафіолетовим  випромінюванням (УФВ) називають електромагнітні  випромінювання в оптичній ділянці  з довжиною хвилі в діапазоні 200-380 нм.

За способом генерації воно належить до теплового випромінювання, але за своєю дією подібне до іонізуючого випромінювання. Природнім джерелом УФВ є сонце. Штучними джерелами є електричні дуги, лазери, газорозрядні джерела світла.

Генерація ультрафіолетового  випромінювання починається при температурі тіла понад 1200 °С, а його інтенсивність зростає з підвищенням температури.

Енергетичною  характеристикою УФВ є густина  потоку потужності, яка вимірюється  у Вт/м2.

Інтенсивність випромінювання та його електричний  спектральний склад залежить від температури поверхні, що є джерелом УФВ, наявності пилу та загазованості повітря.

Уся область  ультрафіолетового випромінювання умовно ділиться на:

- довгі ультрафіолетові  хвилі від 315 до 400 нм;

- середні ультрафіолетові  хвилі від 280 до 315 нм;

- короткі ультрафіолетові  хвилі від 10 до 280 нм.

Або на:

- ближню від  400 до 200 нм. Відкрито в 1801 році  німецьким вченим  
Н. Ріттером і англійським вченим У. Волластоном за фотохімічним впливом вирпромінювання на хлористе срібло (AgCl).

- далеку, або вакуумну (200-10 нм). Назва зумовлена тим, що випромінювання цієї ділянки сильно поглинається повітрям і його дослідження проводять за допомогою вакуумних спектральних приладів. Знайдено німецьким вченим В. Шуманом за допомогою побудованого ним вакуумного спектрографа з флюоритовою призмою (1885—1903) та безжелатинових фотопластин. За допомогою чого він отримав можливість реєструвати короткохвильове випромінювання з довжиною хвиль до 130 нм. Англійський вчений Т. Лайман, вперше збудувавши вакуумний спектрограф з увігнутою дифракційною граткою, реєстрував ультрафіолетове випромінювання з довжиною хвилі до 25 нм (1924 рік). До 1927 року був вивчений весь проміжок хвиль до рентгенівського випромінювання.

Оптичний спектр сонячного випромінення. Зверху - звичайний вигляд у спектроскоп; знизу - представлення залежності інтенсивності випромінення - I від довжини хвилі

За міжнародною  класифікацією стандарта ISO-DIS-21348 [1] сонячне  
УФ-випромінення розподіляється на такі області та підобласті:

Спектр ультрафіолетового  випромінювання може бути лінійчатим, безперервним або складатися із смуг залежно від природи джерела  випромінювання . Лінійчатим спектром володіє УФ-випромінювання атомів, іонів або легких молекул (наприклад, молекула водню H2). Для спектрів важких молекул характерні смуги, обумовлені електронно-коливально-обертальними переходами молекул. Безперервний спектр виникає при гальмуванні і рекомбінації електронів.

Флуоресценція мінералів на різних довжинах хвиль при УФ-опроміненні.

Оптичні властивості  речовин в ультрафіолетовій області  спектру значно відрізняються від  їх оптичних властивостей у видимій  області. Характерною межею є  зменшення прозорості (збільшення коефіцієнта поглинання) більшості тіл, прозорих у видимій області. Наприклад, звичайне скло непрозоре при інтенсивності випромінювання — I < 320 нм; в більш короткохвильовій області прозорі лише увіолеве скло, сапфір, фтористий магній, кварц, флюорит, фтористий літій і деякі інші матеріали. Найдальшу межу прозорості (105 нм) має фтористий літій. Для I < 105 нм прозорих матеріалів практично немає. З газоподібних речовин найбільшу прозорість мають інертні гази, межа прозорості яких визначається величиною їхнього іонізаційного потенціалу. Найкороткохвильовішу межу прозорості має гелій (He) — 50,4 нм. Повітря непрозоре практично при I < 185 нм через УФ-поглинання киснем.

Залежність коефіцієнта  відбиття від довжини хвилі випромінення

Коефіцієнт  відбиття всіх матеріалів (у тому числі металів) зменшується із зменшенням довжини хвилі випромінювання. Наприклад, коефіцієнт відбиття свіжонапиленого алюмінію (Al), одного з кращих ніж інші матеріалів для дзеркальних покриттів, у видимій області спектру, різко зменшується при I < 90 нм. Віддзеркалення алюмінію значно зменшується також унаслідок окислення поверхні. Для захисту поверхні алюмінію від окислення застосовуються покриття з фтористого літію або фтористого магнію. В області I < 80 нм деякі матеріали мають коефіцієнт відбиття 10-30% (золото (Au), платина (Pt), радій (Ra), вольфрам (W) та ін.), проте при I < 40 нм їхній коефіцієнт віддзеркалення знижується до 1% і менше.

Джерела ультрафіолетового випромінювання.

Випромінювання  розжарених до 3000 K твердих тіл містить  помітну частку ультрафіолетового випромінювання неперервного спектру, інтенсивність якого зростає із збільшенням температури. Сильніше ультрафіолетове випромінювання випускає плазма газового розряду. При цьому залежно від розрядних умов і робочої речовини може випускатись як безперервний, так і лінійчатий спектр. Для різних застосувань промисловість випускає ртутні, водневі, ксенонові та ін. газорозрядні лампи, вікна в яких (або цілком колби) виготовляють з прозорих для УФ-випромінювання матеріалів (частіше з кварцу). Будь-яка високотемпературна плазма (плазма електричних іскор і дуг, плазма, що утворюється при фокусуванні сильного лазерного випромінювання в газах або на поверхні твердих тіл) є потужним джерелом УФ-випромінювання. Інтенсивне УФ-випромінювання неперервного спектру випромінюють електрони, прискорені в синхротроні. Для ультрафіолетової області спектру розроблені також оптичні квантові генератори - лазери. Найменшу довжину хвилі з них має водневий лазер (109,8 нм).

Природні джерела ультрафіолетового випромінювання — Сонце, зірки, туманності й інші космічні об'єкти. Проте лише довгохвильова частина цього випромінювання (I > 290 нм) досягає земної поверхні. Більш короткохвильове випромінювання поглинається озоном, киснем та іншими компонентами атмосфери на висоті 30—200 км від поверхні Землі, що відіграє велику роль в атмосферних процесах. Ультрафіолетове випромінювання зірок та ін. космічних тіл, окрім поглинання в земній атмосфері, в інтервалі 91,2—20 нм практично повністю поглинається міжзоряним воднем.

Детектори ультрафіолетового випромінювання.

Для реєстрації УФ-випромінювання при I > 230 нм використовуються звичайні фотоматеріали. В більш  короткохвильовій області до нього  чутливі спеціальні маложелатинові фотопрошарки. Застосовуються фотоелектричні приймачі, що використовують здатність випромінювання викликати іонізацію і фотоефект: фотодіоди, іонізаційні камери, лічильники фотонів, фотопомножувачі. Розроблений також особливий вид фотопомножувачів - канальні електронні помножувачі, що дозволяють створювати мікроканальні пластини. В таких пластинах кожний осередок є канальним електронним помножувачем розміром до 10 мкм. Мікроканальні пластини дозволяють одержувати фотоелектричні зображення в УФ-випромінюванні й об'єднують переваги фотографічних і фотоелектричних методів реєстрації. При дослідженнях також використовують різні люмінесцентні речовини, що перетворюють УФ-випромінювання у видиме сівтло. На цій основі створені прилади для візуалізації зображень в УФ-випромінюванні.

Застосування.

Вивчення спектрів випромінювання, поглинання і відбиття в УФ-області дозволяє визначати  електронну структуру атомів, іонів, молекул, а також твердих тіл. УФ-спектри Сонця, зірок та ін. несуть інформацію про фізичні процеси, що відбуваються в гарячих областях цих космічних об'єктів. На фотоефекті, що викликається УФ-випромінюванням, заснована фотоелектронна спектроскопія. УФ-випромінювання може порушувати хімічні зв'язки в молекулах, внаслідок чого можуть відбуватися різні хімічні реакції (окислення, відновлення, розклад, полімеризація). Люмінесценція під дією УФ-випромінювання використовується при створенні люмінесцентних ламп, фарб, що світяться, в люмінесцентному аналізі і люмінесцентній дефектоскопії. Ультрафіолетове випромінювання застосовується в криміналістиці для встановлення ідентичності фарбників, автентичності документів тощо.

Біологічна  дія.

При дії на живі організми УФ-випромінювання поглинається вже верхніми шарами тканин рослин або шкіри людини і тварин. В  основі біологічна дія випромінювання обумовлена хімічними змінами молекул біополімерів. Ці зміни викликаються як безпосереднім поглинанням квантів випромінювання, так і (в меншій мірі) радикалами води (HO-; H3O+; H2O2-2) та інших низькомолекулярних з'єднань, що утворюються при опромінюванні.

На людину і  тварин малі дози УФ-випромінювання впливають благотворно - сприяють утворенню вітамінів групи D, покращують імунобіологічні властивості організму. Характерною реакцією шкіри на УФ-випромінювання є специфічне почервоніння - еритема (максимальну еритемну дію має випромінювання з довжиною хвилі 296,7 нм та = 253,7 нм), яка звичайно переходить в захисну пігментацію - «засмагу». Великі дози УФ-випромінювання можуть викликати пошкодження очей (фотоофтальмію) і опік шкіри. Часті і надмірні дози в деяких випадках можуть зумовлювати канцерогенну дію на шкіру.

У рослинах УФ-випромінювання змінює активність ферментів і гормонів, впливає на синтез пігментів, інтенсивність  фотосинтезу і фотоперіодичної  реакції. Не встановлено, чи корисні  і чи тим більше необхідні для проростання насіння, розвитку паростків і нормальної життєдіяльності вищих рослин малі дози УФ-випромінювання. Великі ж дози, поза сумнівом, несприятливі для рослин, про що свідчать існуючі у них захисні пристосування (наприклад, накопичення певних пігментів, клітинні механізми відновлення від пошкоджень).

На мікроорганізми і культивовані клітини вищих  тварин і рослин УФ-випромінювання діє згубно і викликає мутагенез (найефективнішне при довжині  хвилі в межах 280—240 нм). Звичайно спектр летальної і мутагенної дії приблизно збігається із спектром поглинання нуклеїнових кислот - ДНК і РНК, в деяких випадках спектр біологічної дії близький до спектру поглинання білків. Основна роль дії УФ-випромінювання на клітини належить хімічним змінам у ДНК: піримідинові сполуки (головним чином тимін) при поглинанні квантів УФ-випромінювання утворюють димери, які перешкоджають нормальному подвоєнню (реплікації) ДНК при підготовці клітини до ділення. Це може приводити до загибелі клітин або зміни їхніх спадкових властивостей (мутацій). Певне значення в летальній дії випромінювання на клітини мають також пошкодження біолеских мембран і порушення синтезу різних їх компонентів і клітинної оболонки. Більшість живих клітин мають здатність до відновлення завдяки наявності в них систем репарації. Здатність відновлюватися від пошкоджень, що викликані УФ-випромінюванням, виникла, ймовірно, на ранніх етапах еволюції і відігравала важливу роль у виживанні первинних організмів, що піддавалися інтенсивному сонячному ультрафіолетовому опромінюванню.

За чутливостю до УФ-випромінювання біологічні об'єкти розрізняються дуже сильно. Наприклад, доза УФ-випромінювання, що призводить до загибелі 90% клітин, для різних штамів кишкової палички дорівнює 10, 100 і 800 ерг/мм², а для бактерій Micrococcus radiodurans - 7 000 ерг/мм². Чутливість клітин до УФ-випромінювання у великій мірі залежить також від їхнього фізіологічного стану і умов культивування до і після опромінювання (температура, склад живильного середовища). Сильно впливають на чутливість клітин мутації деяких генів. У бактерій і дріжджів відомо близько 20 генів, мутації яких підвищують чутливість до УФ-випромінювання. У ряді випадків такі гени відповідальні за відновлення кліток від променевих пошкоджень. Мутації інших генів порушують синтез білка і будову клітинних мембран, тим самим підвищуючи радіочутливість негенетичних компонентів клітки. Мутації, що підвищують чутливість до УФ-випромінювання, відомі й у вищих організмів, у тому числі у людини. Так, спадкове захворювання - пігментна ксеродерма обумовлена мутаціями генів, що контролюють темнову репарацію.

Генетичні наслідки опромінювання ультрафіолетом пилку  вищих рослин, клітин рослин і тварин, а також мікроорганізмів виражені в підвищенні частот мутації генів, хромосом і плазмид. Частота мутації окремих генів, при дії високих доз УФ-випромінювання, може підвищуватися в тисячі раз в порівнянні з природним рівнем і сягати декількох відсотків. На відміну від генетичної дії іонізуючих випромінювань, мутації генів під впливом УФ-випромінювання виникають відносно частіше, ніж мутації хромосом. Завдяки сильному мутагенному ефекту це випромінювання широко використовують як в генетичних дослідженнях, так і в селекції рослин і промислових мікроорганізмів, що є продуцентами антибіотиків, амінокислот, вітамінів і білкової біомаси. Генетична дія УФ-випромінювання могла відігравати істотну роль в еволюції живих організмів.

Вплив на здоров'я людини.

Біологічні  ефекти ультрафіолетового випромінювання в трьох спектральних ділянках істотно  різні, тому біологи іноді виділяють, як найважливіші в їх роботі, такі діапазони:

Близький ультрафіолет, УФ-A промені (UVA, 315—400 нм)

УФ-B промені (UVB, 280—315 нм)

Далекий ультрафіолет, УФ-C промені (UVC, 100—280 нм)

Практично весь UVC і приблизно 90% UVB поглинаються озоном, а також водяною парою, киснем і вуглекислим газом при проходженні сонячного світла через земну атмосферу. Випромінювання з діапазону UVA досить слабо поглинається атмосферою. Тому радіація, що досягає поверхні Землі, в значній мірі містить ближній ультрафіолет UVA, і, в невеликій частці — UVB.

Позитивні ефекти.

У ХХ столітті було вперше показано як УФ-випромінювання має благотворний вплив на людину. Фізіологічна дія УФ-променів було досліджено в середині минулого століття (Г. Варшавер, Г. Франк. М. Данциг, Н. Галанін, М. Каплун, А. Парфенов, Є. Бєлікова, В. Dugger. J. Hassesser. Н. Ronge, Є. Biekford тощо). Було переконливо доведено в сотнях експериментів, що випромінювання в УФ області спектру (290-400 нм) підвищує тонус симпатико-адреналінової системи, активує захисні механізми, підвищує рівень неспецифічного імунітету, а також збільшує секрецію ряду гормонів. Під впливом УФ випромінювання (УФІ) утворюються гістамін і подібні йому речовини, які мають судинорозширювальну дію, підвищують проникність шкірних судин. Змінюється вуглеводний і білковий обмін речовин в організмі.

Дія оптичного  випромінювання змінює легеневу вентиляцію — частоту і ритм дихання, підвищується газообмін, споживання кисню, активізується  діяльність ендокринної системи. Особливо значна роль УФ випромінювання в утворенні в організмі вітаміну Д, що зміцнює кістково-м'язову систему і має антирахітну дію. Особливо слід відзначити, що тривала недостатність УФ випромінювання може мати несприятливі наслідки для людського організму, які отримали назву «світлового голодування». Найчастішим проявом цього захворювання є порушення мінерального обміну речовин, зниження імунітету, швидка стомлюваність тощо.