Охрана труда. 27

    1Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

 Сучасний  стан охорони праці  в Україні та за кордоном

  Сучасний  стан охорони праці в Україні  можна охарактеризувати як такий, що викликає серйозне занепокоєння. Створення  безпечних умов праці - це невід'ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова державної політики, національної безпеки та державного будівництва, одна з найважливіших функцій органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, підприємств.

  За оперативними даними, в лютому 2002 року на виробництві в Україні смертельно травмовано 100 працівників, що на 21 особу більше, ніж за аналогічний період минулого року. Травматизм знижено на підприємствах машинобудівної промисловості (-4), металургійної (-6), на об'єктах будівництва (-1). Проте допущене зростання смертельного травматизму у вугільній промисловості: з 12 випадків за лютий 2001 року до 22 смертельних випадків у тому ж місяці 2002 року, в агропромисловому комплексі - з 18 до 21, у гірничорудній промисловості - з 1 до 6, в енергетиці — з 1 до 6, житлово-комунальному господарстві - з 2 до 3, соціально-культурній сфері та торгівлі - з 7 до 14. Збільшилася кількість загиблих на підприємствах десяти областей та м. Києва. З них найбільше в м. Києві - 12 проти 1 у 2000 році, у Вінницькій області - 5 проти 0, Дніпропетровській - 9 проти 6, Житомирській - 1 проти 0, Київській - 3 проти 2, Луганській - 13 проти 4, Миколаївській - бороти З, Одеській - 6 проти 3, Тернопільській - 2 проти 1, Херсонській - 2 проти 0, Хмельницькій - 3 проти 2, Чернівецькій - 1 проти 0.

  .

  Як свідчить аналіз, основними причинами аварій та травмування працівників є незадовільна організація робочих місць і виконання робіт, порушення трудової і технологічної дисципліни, безвідповідальне ставлення керівників виробництва і безпосередніх виконавців до дотримання вимог безпеки праці. 

21За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони  праці

поділяються на вступний,  первинний, повторний, позаплановий  та

цільовий.  

Вступний інструктаж  

Проводиться:  з усімапрацівниками,які  приймаються  на  постійну  або

тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу  роботи та посади; з

працівниками  інших організацій, які прибули  на підприємство  і беруть

безпосередню  участь у виробничому процесі  або  виконують  інші роботи

для підприємства;з учнями та  студентами,  які  прибули  на

підприємство  для  проходження виробничої практики; у разі екскурсії на

підприємство; з усіма  вихованцями,  учнями,  студентами та іншими

особами,  які  навчаються  в  СЗО,  ПЗО, ПТЗО,  ВЗО,  при  оформленніабо

 зарахуванні  до ЗО.  

Первинний інструктаж  

Проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з

працівником: новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство; який

переводиться  з одного цеху виробництва до іншого; який буде виконувати

нову для нього  роботу; відрядженим працівником,  який  бере

безпосередню  участь  у  виробничому процесі  на підприємстві.

Проводиться з  вихованцями,  учнями та  студентами  СЗО,  ПЗО,  ПТЗО,

ВЗО: на початку занять  у кожному кабінеті,лабораторії,де  навчальний

 процес  пов'язаний  із  застосуванням  небезпечних  або  шкідливих

хімічних,  фізичних,  біологічних факторів,  у гуртках,  перед уроками

трудового навчання,  фізкультури,  перед спортивними  змаганнями,

вправами  на  спортивних  знаряддях,  при  проведенні  заходів за межами

території ЗО; перед  виконанням кожного навчального  завдання,

пов'язаного  з  використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів

тощо; на початку вивчення кожного нового предмета  (розділу,  теми)

навчальногоплану  (програми)  -  із  загальних  вимог  безпеки,

пов'язаних з  тематикою і особливостями проведення цих занять 

Повторний інструктаж   

Проводиться з  працівниками  на  робочому  місці  в  терміни,  визначені

 відповідними  чинними галузевими нормативними  актами або  керівником

підприємства з урахуванням конкретних умов  праці,  але  не рідше: на

роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці; для решти робіт - 1

раз на 6 місяців. 

Позаплановий  інструктаж  

Проводиться: З працівниками на  робочому  місці або в кабінеті

охорони  праці: при введенні в дію нових або  переглянутих  нормативних 

актів  про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

при зміні технологічного  процесу,  заміні  або  модернізації

устаткування,приладівта інструментів,  вихідної  сировини,  матеріалів

та інших факторів, що впливають на стан охорони праці; при

порушенняхпрацівниками  вимог  нормативних  актів  про охорону праці,

що можуть призвести  або призвели до травм, аварій,  пожеж  тощо; при

виявленні особами,  які  здійснюють  державний  нагляд  і  контроль за

охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт,  що виконуються

працівником; при  перервів  роботі  виконавця робіт більш ніж на  30

; при перервів  роботі  виконавця робіт більш ніж на  30

календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою,  а для решти

робіт - понад 60 днів. З вихованцями,учнями,студентами - в кабінетах,

лабораторіях,майстерняхтощоприпорушенняхними  вимог  нормативних актів

про  охорону  праці,  що  можуть  призвести  або  призвели до травм,

аварій, пожеж  тощо.  

Цільовий інструктаж  

Проводиться з  працівниками: при виконанні разових  робіт, не передбачених

трудовою угодою; при ліквідації аварії, стихійного лиха; при проведенні

робіт,  на  які оформлюютьсянаряд-допуск,  розпорядження або інші

документи. Проводиться  з  вихованцями,  учнями,  студентами  ЗО  в  разі

 організації масових заходів (екскурсії,  походи,  спортивні заходи

тощо).

Порядок проведення інструктажів для працівників.  

Усі  працівники,  які  приймаються  напостійнучи  тимчасову  роботу  і 

при  подальшій  роботі,  повинні проходити на  підприємстві навчання в

формі інструктажів з питань охорони праці,  подання  першої допомоги

потерпілим від  нещасних випадків,  а також з правил поведінки та дій

при виникненні аварійних ситуацій, пожеж  і стихійних  лих.  

Вступний  інструктаж  проводиться  спеціалістом служби  охорони праці, а

в разі відсутності  на підприємстві такої служби -  іншим фахівцем,  на

якого наказом (розпорядженням) по підприємству  покладено  ці  обов'язки

 і  який  в  установленому  цим Типовим   положенням  порядку  пройшов 

навчання  і  перевірку знань з питань  охорони праці. Вступний інструктаж

 проводиться  в кабінеті охорони праці або   в приміщенні,  що спеціально

для цього обладнано,  з використанням  сучаснихтехнічнихзасобів

навчання,  навчальних  та  наочних  посібників за  програмою,

розробленою  службою  охорони  праці  з  урахуваннямособливостей 

виробництва.  Програма  та  тривалість  інструктажу  затверджується

керівником  підприємства.  Орієнтовний  перелікпитань  для  складання

програми  вступного  інструктажу  додається (додаток 6). Запис про

проведення вступного  інструктажу робиться в журналі  реєстрації

вступного інструктажу (додаток 7),  який зберігається в  службі охорони

праці або в  працівника, що відповідає за проведення  вступного 

інструктажу,  а  також  удокументіпроприйняття  працівника на роботу.  

Первинний інструктаж проводиться індивідуально  або  з  групою  осіб

одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з  охорони  праці

відповідно  до  виконуваних  робіт,  атакожз  урахуванням вимог

орієнтовногоперелікупитань  первинного  інструктажу.  

Повторний інструктаж проводиться  індивідуально  з  окремим  працівником

 або  з   групою  працівників,  які виконують однотипні роботи,  за

обсягом і змістом  переліку питань первинного  інструктажу.  

Позаплановий  інструктаж  проводиться  індивідуально  з  окремим

працівником або  з групою працівників одного фаху.  Обсяг і  зміст

позапланового  інструктажу  визначаються в кожному  окремому  випадку

залежно від  причин і обставин,  що спричинили потребу його  проведення. 

Цільовий інструктаж проводиться індивідуальноз  окремим  працівником

проводиться індивідуальноз  окремим  працівником 

або  з  групою  працівників.  Обсяг  і зміст  цільового інструктажу

визначаються  в залежності від виду робіт, що  ними виконуватимуться.  

Первинний, повторний, позаплановийі цільовий  інструктажі  проводить 

безпосередній  керівник  робіт  (начальник  виробництва, цеху, дільниці,

майстер).  

Первинний, повторний,позаплановий і цільовий  інструктажі  завершуються

перевіркою  знань  увиглядіусного  опитування або за допомогою технічних

засобів,  а  також перевіркою  набутих навичок безпечних методів праці.

Знання перевіряє  особа,  яка проводила інструктаж. При незадовільних

результатах  перевірки  знань,уміньі  навичокщодобезпечноговиконання

робіт  після  первинного,  повторного чи позапланового інструктажів для

працівника на протязі  10  днів  додатково  проводиться  інструктаж  і

повторна перевірка  знань.  При незадовільних результатах і повторної

перевірки  знань  питання  щодо  працевлаштування  працівника

вирішується  згідно з  чинним законодавством. При  незадовільних

результатах перевірки  знань після цільового  інструктажу допуск  до

виконання  робіт  не  надається.  Повторна  перевірка знань при цьому не

дозволяється.  

Працівники,  які  суміщають  професії  (в  тому  числі  працівники

комплексних  бригад),  проходять  інструктажі  як з їх  основних

професій, так  і з професій за сумісництвом.  

Про проведення первинного,  повторного, позапланового та цільового

інструктажу та про  допуск  до  роботи  особою,  якою  проводився

інструктаж,  вноситься  запис  до  журналу  реєстрації  інструктажів  з

питань  охорони  праці.  При  цьому  обов'язкові підписи як того,  кого

інструктували,  так і того, хто  інструктував.  Сторінки журналу 

реєстрації  інструктажів  повинні  бути пронумеровані, журнали

прошнуровані  і скріплені печаткою.У разівиконанняробіт, що потребують

оформлення  наряду-допуску,цільовийінструктажреєструєтьсявцьому

наряді-допуску,  а  в  журналі  реєстраціїінструктажів - не

обов'язково.  

Перелік професій та посад працівників, які звільняються відпервинного,

повторного та позапланового інструктажів, затверджується керівником

підприємства за  узгодженням  з державним інспектором по нагляду за

охороною праці.  До цього переліку можуть  бути зараховані  працівники,

участь  у  виробничому процесіякихнепов'язаназбезпосереднім 

обслуговуванням обладнання, застосуванням приладів  та  інструментів,

збереженням  або  переробкою  сировини,  матеріалів  тощо. 

.

     51 Гігієнічне нормування шкідливих речовин проводять по гранично допустимих концентраціях (ГДК, мг/м3) у відповідності з нормативними документами: для робочих місць визначається гранично допустима концентрація в робочій зоні - ГДКрз (ГОСТ 12.1.005-88, СН 245-71); в атмосфері повітря населеного пункту - максимально разові ГДКмр (найбільш висока, зареєстрована за 30 хв спостереження), середньодобові – ГДКсд (середня за 24 год при безупинному вимірі) і орієнтовно-безпечні рівні впливу – УЗУВШИ (список ГДК забруднюючих речовин №3086-84 з доповненнями, ДСП 201-97). Гігієнічне нормування вимагає, щоб фактична концентрація забруднюючої речовини не перевищувала ГДК (Сфакт ≤1).

     ГДКрз – це концентрація, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі упродовження 8 год чи при іншій тривалості, але не більш 41 год у тиждень, протягом усього стажу (25 років) не може викликати  захворювань чи відхилень стану  здоров'я, що виявляються сучасними  методами досліджень у процесі роботи чи у віддалений період життя сучасного і наступних поколінь.

     По  ступеню впливу на організм шкідливі речовини підрозділяються на чотири класи небезпеки:

1. надзвичайно небезпечні, що мають ГДКрз - менш 0,1 мг/м3 у повітрі (смертельна концентрація в повітрі менш 500мг/м3 );
2. високо небезпечні – ГДКрз - 0,1¸1,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі 500-5000 мг/м3);
3. помірковано небезпечні - ГДКрз-0,1¸10,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі 5000¸50000 мг/м3);
4. мало небезпечні ГДКрз>10,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі > 50000 мг/м3).

     У таблиці приведені значення гранично допустимих концентрацій для деяких інгредієнтів, що знаходяться у виробничому  повітряному середовищі й в атмосфері  населених пунктів.

     Таблиця Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин 
 

     * Канцероген – речовина, що сприяє  появі злоякісних новоутворень  у різних органах.

     У виробничих умовах часто має місце  комбінована дія шкідливих речовин. У більшості випадків дія шкідливих речовин сумується (адитивна дія). Однак, можливо, коли дія однієї речовини підсилюється дією іншої (потенцююча дія), або можливий ефект комбінованої дії менше очікуваного (антагоністична дія).

     Якщо  в повітрі присутні кілька речовин, що мають ефектом сумації (однонапрямленої дії), то якість повітря буде відповідати встановленим нормативам за умови, що:

     С1/ГДК1 + С2/ГДК2 +С3/ГДК3 + …+Сn/ГДКn ≤1.

     Ефектом сумації володіють сірчистий  газ і двооксид азоту, фенол і  сірчистий газ і ін. Донедавна  ГДК хімічних речовин оцінювали  як максимально разові. Перевищення  їх навіть протягом короткого часу заборонялося. Останнім часом для  речовин (мідь, ртуть, свинець і ін.), що мають кумулятивні властивості (здатність накопичуватися в організмі), для гігієнічного контролю введена друга величина – середньозмінна концентрація. Наприклад, допустима середньозмінна концентрація свинцю складає 0,005 мг/м3.

     Ступінь впливу пилу (аерозолю з розміром твердих  часточок 0,1-200 мкм) на організм людини залежить не тільки від хімічного  складу, але й розмірів часток (дисперсного складу), форми порошин і їхніх електричних властивостей. Найбільшу небезпеку являють частки розміром 1-2 мкм, тому що ці фракції в значній мірі осідають у легенях при диханні. Дослідження так само показують, що електрозаряджений пил у 2-3 рази інтенсивніше осідає в організмі в порівнянні з нейтральним по заряду пилом.

     Гігієністи  за характером дії на організм виділяють  специфічну групу пилу – пил фіброгенних  речовин. Особливість дії такого пилу на організм полягає в тому, що при попаданні у легені такий  абразивний нерозчинний пил спричинює  утворення в легеневій тканині  фіброзних вузлів – ділянок затверділої  легеневой тканини, в результаті чого легені втрачають можливість виконувати свої функції. Такі захворювання практично  не піддаються лікуванню і при своєчасному їх виявленню можливо припинити розвиток хвороби за рахунок зміни умов праці. Подібні захворювання об’єднуються гігієністами під загальною назвою пневмоконіози. Назви окремих захворювань цієї групи є похідною від назви речовин, що їх спричинила (сілікоз – пил з вмістом SiО2 , антрокоз – пил вугілля, азбестоз – пил азбесту тощо). Гігієністи ідентифікують біля 50 речовин, пил яких може сприячиняти пневмоконіози (є фіброгенним). Ряд видів пилу (каніфолі, борошна, шкіри, бавовни, вовни, хрому і т.д.) можуть викликати алергічні реакції і захворювання легень - бронхіальну астму.

     61 Вентиляція виробничих приміщень. Види вентиляції.

     Задачею вентиляції є забезпечення чистоти  повітря і заданих метеорологічних умов у виробничих приміщеннях. Вентиляцією називають організований і регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на його місце свіжого. За способом переміщення повітря розрізняють системи природної і механічної вентиляції.

     Якщо  система механічної вентиляції призначена для подачі повітря, то вона називається припливною, якщо ж вона призначена для видалення повітря – витяжною. Можлива організація повітрообміну з одночасною подачею і видаленням повітря – припливно-витяжна вентиляція. В окремих випадках для скорочення експлуатаційних витрат на нагрівання повітря застосовують системи вентиляції з частковою рециркуляцією (до свіжого повітря підмішується повітря, вилучене із приміщення).

     По  місцю дії вентиляція буває загальнообмінною і місцевою. При загальнообмінній вентиляції необхідні параметри повітря підтримуються у всьому об’ємі приміщення. Таку систему доцільно застосовувати, коли шкідливі речовини виділяються рівномірно по всьому приміщенню. Якщо робочі місця мають фіксоване розташування, то з економічних міркувань можна організувати оздоровлення повітряного середовища тільки в місцях перебування людей (наприклад, душировання робочих місць у гарячих цехах). Витрати на повітрообмін значно скорочуються, якщо уловлювати шкідливі речовини в місцях їхнього виділення, не допускаючи поширення по приміщенню. З цієї метою поруч із зоною утворення шкідливості встановлюють пристрої забору повітря (витяжки, панелі, що всмоктують, всмоктувачі). Така вентиляція називається місцевою.

     У виробничих приміщеннях, у яких можливо  раптове надходження великої  кількості шкідливих речовин, передбачається влаштування аварійної вентиляції.

     При проектуванні вентиляції необхідно  дотримувати ряду вимог:

1. Обсяг припливу повітря Lп у приміщення повинний відповідати обсягу витяжки Lв .Різниця між цими обсягами не повинна перевищувати 10-15%. Можлива організація повітрообміну, коли обсяг припливного повітря більше обсягу повітря, що видаляється. При цьому в приміщенні створюється надлишковий тиск у порівнянні з атмосферним, що виключає інфільтрацію забруднюючих речовин у дане приміщення. Така організація вентиляції здійснюється у виробництвах, що пред'являють підвищені вимоги до чистоти повітряного середовища (наприклад, виробництво електронного устаткування). Для виключення витоків із приміщень з підвищеним рівнем забруднення обсяг повітря, що видаляється з них, повинен перевищувати обсяг повітря, що надходить. У такому приміщенні створюється незначне зниження тиску в порівнянні з тиском у зовнішньому середовищі.
2. При організації повітрообміну необхідно свіже повітря подавати в ті частини приміщення, де концентрація шкідливих речовин мінімальна, а видаляти повітря необхідно з найбільш забруднених зон. Якщо щільність шкідливих газів нижче щільності повітря, то видалення забрудненого повітря виконується з верхньої частини приміщення, при видаленні шкідливих речовин із щільністю більшою - з нижньої зони.
3. Система вентиляції не повинна створювати додаткових шкідливих і небезпечних факторів (переохолодження, перегрів, шум, вібрація, пожежовибухонебезпечність).
4. Система вентиляції повинна бути надійної в експлуатації і економічною.

     Визначення  необхідного повітрообміну при  загальнообмінній вентиляції. Відповідно до санітарних норм усі виробничі і допоміжні приміщення повинні вентилюватися. Необхідний повітрообмін (кількість повітря, що подається чи видаляється з приміщення) в одиницю часу (L, м3/год) може бути визначений різними методами в залежності від конкретних умов.

1. При нормальному мікрокліматі і відсутності шкідливих речовин повітрообмін може бути визначений по формулі:

     L = n*L' ,

     де n – число працюючих;

     L' – витрата повітря на одного  працюючого, прийнята у залежності  від об’єму приміщення, що приходиться  на одного працюючого V', м3 (при  V' <20 м3 L' = 30 м3/год; при V' =20...40 м3 L'= 20 м3/год; при L' > 40 м3 і при  наявності природної вентиляції  повітрообмін не розраховують); при  відсутності природної вентиляції (герметичні кабіни) L' = 60 м3/год).

2. При виділенні шкідливих речовин з приміщення необхідний повітрообмін визначається, виходячи з їхнього розведення до допустимих концентрацій. Розрахунок повітрообміну проводиться виходячи з балансу утворюваних у приміщення шкідливі речовини і речовин, що видаляються з нього, по формулі:

     L = Gшр/( Свид – Спр),

     де Gшр – маса шкідливих речовин, що виділяються у приміщенні за одиницю  часу, мг/год;

     Свид  і Спр – концентрація шкідливих  речовин, у повітрі що видаляються, і у припливному повітрі (Свид≤Сгдк , Спр≤0,3Сгдк).

3. При боротьбі з надлишковим теплом повітрообмін визначається з умов асиміляції тепла і обсяг припливного повітря визначається по формулі:

     L = Qнад /(ρпр * cп*(tвид – tпр));

     де Qнад – надлишкові тепловиділення, ккал/год, (Qнад = Qсум – Qвид , де Qсум  – сумарне надходження тепла, Qвид – кількість тепла, що видаляється  за рахунок тепловтрат);

     ρпр - щільність припливного повітря, кг/м3 ;

     cп  - теплоємність повітря, ккал/(кг*град), (теплоємність сухого повітря  0,24ккал/(кг*град);

     tвид  і tпр – температура повітря,  що видаляється, і припливного  повітря ,ºC.

4. Для орієнтованого визначення повітрообміну (L, м3/год) застосовується розрахунок по кратності повітрообміну. Кратність повітрообміну (К) показує, скількох разів за годину міняється повітря у всьому об’ємі приміщення (V, м3):

     L=К*V ,

     де  К – коефіцієнт кратності повітрообміну (К=1...10).

     111 Оцінка вибухопожежонебезпеки об’єкта

     Основні принципи аналізу і класифікації об’єктів за їх вибухопожежонебезпекою

     Оцінка  вибухопожежонебезпеки об’єкта  здійснюється за результатами відповідного аналізу пожежонебезпеки будівель, приміщень, інших споруд, характеру  технологічних процесів і пожежонебезпечних  властивостей речовин, що в них застосовуються з метою виявлення можливих обставин і причин виникнення вибухів і  пожеж та їх наслідків.

     Таким чином, методика аналізу вибухопожежонебезпеки  зводиться до виявлення і оцінки потенційних та наявних джерел запалювання, умов формування горючого середовища, умов виникнення контакту джерел запалювання  та горючого середовища, умов та причин поширення вогню в разі виникнення пожежі або вибуху, наявності та масштабів імовірної пожежі, загрози  життю і здоров’ю людей, навколишньому  середовищу, матеріальним цінностям.