Основи ЗЕД

1. ЗЕД в Україні. Суб’єкти ЗЕД.

Зовнішньоекономічна діяльність, тобто міжнародний обмін товарами й послугами, належить до числа найбільш давніх форм міжнародних відносин.. Перехід України до фази економічного пожвавлення та піднесення в нових умовах господарювання може здійснюватися за зрахунок ефективного використання власного ресурсного потенціалу шляхом упровадження новітніх технологій. Щоб стати рівноправним учасником загальноєвропейського процесу інтеграції, Україні необхідно докласти немало зусиль для створення нової економічної системи; проходження стабілізаційного періоду, подолання кризи економіки; усунення бар'єрів у спілкуванні із зовнішнім світом; налагодження активних і взаємовигідних зв'язків з країнами-партнерами. Для цього має бути створена інфраструктура, сумісна із західноєвропейською. Головні її елементи — це самостійні суб'єкти господарської діяльності; створення режиму вільного руху товарів, послуг, капіталів; формування мережі банків і ділових центрів для фінансування та інформаційної підтримки державних та приватних інвестиційних проектів; раціональне використання енергетичних ресурсів; розвитку АПК, харчової та переробної промисловості; створення сучасних телекомунікацій; Для інтеграції з економікою європейських та інших країн Україні необхідно максимально використовувати переваги розташування в центрі Європи, створити сприятливий клімат для залучення іноземного капіталу та зарубіжних інвестицій. На сучасному етапі понад половину експорту України припадає на Європу. Одним з найважливіших завдань зовнішньоекономічної діяльності є диверсифікація ринків збуту та просування українських товарів у Африку, Латинську Америку, Азію з метою збільшення обсягів експорту та валютних надходжень. Важливо збільшити питому вагу продукції машинобудування в загальному обсязі експорту України. Необхідність підтримки державою експортерів продукції машинобудування зумовлена й тим фактором, що Захід не зацікавлений у прониканні наших товарів на світові ринки, тому створює додаткові квоти та митні бар'єри. Без розробки й реалізації державної програми розвитку експорту продукції машинобудування Україні не піднятися до рівня розвинених держав. Слід зазначити, що Україна виробляє багато видів наукомісткої, складної продукції машинобудування, яка зробила 6 честь економіці будь-якої країни світу (це літаки, трактори, автобуси, судна, ракетні космічні комплекси, верстати, турбіни та ін.).

Суб’єкти - Країни і території  світу, які мають державну символіку (понад 230 країн та територій).- Юридичні особи, як правило, представляють фірми. Фірма - відокремлена господарська одиниця, яка зареєстрована в місці знаходження. - Фізичні особи. Фізичні особи — це громадяни, як і здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на правових засадах.- Міжнародні організації, міжнародні економічні організації, міжнародні валютно-фінансові організації тощо (на 1.01.06 р. таких організацій у світі налічувалось більше ніж 400).

 

2. Види ЗЕД

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:

1. експорт та імпорт  товарів, капіталів та робочої сили;

2. надання суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності України послуг іноземним  суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних,  страхових, консультаційних, маркетингових,  експортних, посередницьких, брокерських,  агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

3. наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна  та інша кооперація з іноземними  суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

4. міжнародні фінансові  операції та операції з цінними  паперами у випадках, передбачених  законами України;

5. кредитні та розрахункові  операції між суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності та іноземними суб'єктами  господарської діяльності; створення  суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності банківських, кредитних  та страхових установ за межами  України; створення іноземними  суб'єктами господарської діяльності  зазначених установ на території  України у випадках, передбачених  законами України;

6. спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

7. підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

8. та інші види зовнішньоекономічної  діяльності, передбачені вищеназваним  законом та не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

 

3.Державне регулювання ЗЕД в Україні

Повноцінне функціонування економіки жодної країни не може відбуватися  без розвинутої системи зовнішньоекономічних зв'язків. Зовнішньоекономічна діяльність — це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій. У всіх країнах, а особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму.До головних цілей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні належать:забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці; наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн. Регулювання такої діяльності здійснюється за допомогою законів України, актів тарифного та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Органи державного управління, що здійснюють свої функції на макрорівні: загальнодержавні структури, які регулюють діяльність усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та територіального розміщення. Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк, Державний митний комітет, Антимонопольний комітет. До територіальних органів належать місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі й розпорядчі органи, а також територіальні підрозділи органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою адміністративних та економічних методів. Адміністративні методи безпосередньо впливають на господарські відносини. До них належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічної діяльності), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товару та ін.Економічні —діють через ринковий механізм. До них належать митні тарифи, збори, імпортні депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків тощо (в галузі експорту).

 

4.Недержавне регулювання ЗЕД в Україні

Недержавне регулювання  ЗЕд в Україні відрізняється від державного тим що здійснює опосередкований вплив на ЗЕд України.

4.1Основні форми :

1. Міжнародні організації ( ООН)

2. Міжнародні господарські  організації наприклад ОПЕК.

3. міжнародні господарські  товариства.

4. міжнародні біржі товарні  фондові

5 міжнародні аукціони 

6 міжнародні тендери (торги) 

7 міжнародні господарські  контракти регулюють здійснення  ЗЕд між національними та іноземними  суб’єктами шляхом розробки взаємних  прав та зобов’язань.

 

 

4.2 Режими регулювання ЗЕД в Україні

В україні застосовується 3 режими регулювання ЗЕД.

1. Національний передбачає  що до іноземних суб’єктів  застосовується відповідне національне  законодавство в повному обсязі.

2. Режим найбільшого сприяння  передбачає що до окремих іноземних  суб’єктів встановлюють пільги при здійснені ними зед на території України. Так 145 країн світу є країнами що розвиваються (за даними ООН) їм потрібно надавати режим найбільшого сприяння, ще 30 уклали договори з Україною про взаємний режим сприяння. Преференційна ставка 0-5%.

3 Спеціальний режим встановлюється у СЕЗ та ТПР. Передбачає Встановлення пільгового оподаткування у ВЕЗ. Пільгові ставки митного податку. Надання державних субсидій суб’єктам ЗЕд. Надання дотацій суб’єктам ЗЕД. Надання пільгових держ. кредитів.

 

4.3Сутність і види фірм

Фірмою називається економічно самостійна одиниця, яка створюється  для виготовлення продукції або  виконання робіт і надання  платних послуг.

Під фірмами ще розуміють підприємства, які здійснюють господарську діяльність у різних галузях промисловості з метою отримання кінцевого фінансового результату – прибутку.

Види підприємств за формами власності Одноосібне володіння —підприємство, в якому майно належить одному суб'єкту, що самостійно веде справу, отримує весь доход і несе відповідальність за ризик від бізнесу. товариство, — форма організації бізнесу, що засновується на об'єднанні (пайовому, дольовому) майна різних власників. Товариства, як правило, — це закриті компанії, де зміна власників паїв відбувається лише зі згоди більшості їхніх членів. Розрізняють такі види :• повне товариство (товариство з необмеженою відповідальністю); • товариство з обмеженою відповідальністю; • змішане (коммандитне) товариство. Найпоширенішим є повне товариство (товариство з необмеженою відповідальністю). Його учасники несуть відповідальність за роботу фірми в розмірах як свого внеску, так і своїх особистих коштів. Найчастіше статус повного партнерства використовують невеликі фірми у сфері професійних послуг (юридичних, аудиторських, медичних тощо). У товариствах з обмеженою відповідальністю майнова відповідальність партнерів не перевищує суми, яку вони внесли при створенні товариства. Такі партнерства характерні для фірм, зайнятих здійсненням будівельних проектів, розробкою природничих ресурсів, операціями з нерухомістю та іншими видами діяльності в капіталомістких сферах. Змішане (коммандитне) товариство об'єднує частину своїх членів за принципом повної (необмеженої) відповідальності (дійсні члени), а частину — за принципом обмеженої відповідальності, майнова відповідальність яких поширюється лише на внесок, зроблений учасником у капітал товариства. Право голосу в таких фірмах мають лише дійсні члени товариства.

Корпорація (акціонерне товариство) — провідна форма сучасного підприємства в країнах ринкової економіки. Незважаючи на те, що кількість їх невелика, у створенні валового внутрішнього продукту їм належить провідна роль.

Корпорація є юридичною  особою, що утворюється об'єднанням на пайових (дольових) засадах засобів своїх членів (акціонерів) і належить до товариств з обмеженою відповідальністю, оскільки кожний акціонер відповідає за свої зобов'язання лише власним капіталом. Отже, майновий ризик акціонерів обмежується тією сумою, яку вони заплатили за придбані акції.Особливість акціонерних товариств полягає в тому, що їхній капітал утворюється у грошовій формі та поділяється на однакові за номінальною величиною і неподільні паї у вигляді акцій. Цим вони відрізняються від партнерств (товариств).

 

4.4 Ефективність діяльності фірм. Показники ефективності.

Відповідні види ефективності фірм виділяються переважно за різноманітністю отриманих результатів (ефектів) їх діяльності. Перш за все, результат діяльності буває економічним або соціальним. Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати діяльності фірми. До таких показників відносяться обсяг товарної продукції, чистої або реалізованої продукції, величина отриманого прибутку, економія тих чи інших видів ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції.

Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості людей, покращання умов праці та побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки можуть бути не лише позитивними, а й негативними (поява безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).

У зв’язку з цим визначають, оцінюють і регулюють як економічну, так і соціальну ефективність діяльності фірми.

На рівні фірми модифікованою формою єдиного критерію ефективності (результативності) її діяльності може бути максимізація прибутку за умови економічно обґрунтованої побудови систем цін на продукцію, що виробляється, та оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва. Кількісна визначеність і зміст критерію знаходять найбільш повне відображення в конкретних показниках ефективності фірми.

При формуванні системи показників соціально-економічної ефективності фірми бажано дотримуватись певних принципів:

1) забезпечення взаємозв’язку  критерію і системи конкретних  показників ефективності фірми;

2) відображення ефективності  використання усіх видів ресурсів, що застосовуються у виробництві;

3) можливість застосування  показників ефективності в управлінні  різними ланками виробництва у фірмі;

4) виконання найбільш важливими  показниками стимулюючої функції  у процесі використання наявних  резервів зростання ефективності  фірми.

Система показників ефективності фірми, що побудована з урахуванням  зазначених принципів, повинна включати декілька груп:

1) узагальнюючі;

2) показники ефективності  використання праці (персоналу);

3) показники ефективності  використання виробничих основних  фондів і оборотних коштів;

4) показники ефективності  використання фінансових коштів (оборотних коштів і капітальних  вкладень).

Кожна з цих груп охоплює  певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність фірми або  ефективність використання окремих  видів ресурсів (що застосовують та споживаються).

Для всебічної оцінки рівня і динаміки абсолютної економічної ефективності фірми, результатів виробничо-господарської і комерційної діяльності, поряд з наведеними основними показниками, слід також використовувати специфічні показники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів матеріальних ресурсів.

 

4.5 Зміст види форми гарантії захисту іноземних інвестицій

Іноземними інвесторами є: суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:

 • юридичні особи,  створені відповідно до законодавства  іншого, ніж законодавство України;

• фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця  проживання на території України  і не обмежені у дієздатності;

 • іноземні держави,  міжнародні урядові та неурядові  організації;

• інші Іноземні суб'єкти інвестиційної  діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України. Іноземні інвестиції - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними суб'єктами господарської діяльності в Україні в результаті чого утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Іноземними суб'єктами господарської діяльності вважаються суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

 • іноземної валюти, що визнається конвертованою  Національним банком України;

 • валюти України  - при реінвестиціях в об'єкт  первинного інвестування чи в  будь-які інші об'єкти інвестування  відповідно до законодавства  України за умови сплати податку  на прибуток (доходи)

• будь-якого рухомого і  нерухомого майна та пов'язаних з  ним майнових прав;

• акцій, облігацій, інших  цінних паперів, а також корпоративних  прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної  особи, створеної відповідно до законодавства  України або законодавства інших  країн), виражених у конвертованій  валюті;

 • грошових вимог  та права на вимоги виконання  договірних зобов'язань, які гарантовані  першокласними банками і мають  вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора  або міжнародними торговельними  звичаями;

• інших цінностей відповідно до законодавства України. іноземні інвестиції можуть здійснюватися у  таких формах:

• часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

• створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених  підрозділів іноземних юридичних  осіб або придбання у власність  діючих підприємств повністю;

• придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні  засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

• в інших формах, які  не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної  особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються вищеназваним Законом, іншими законодавчими актами та міжнародними договорами України. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.

 

4.5 Підприємство з іноземними інвестиціями

Підприємством з іноземними інвестиціями вважається підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція у статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10%. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями із дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Іноземне інвестування може здійснюватися в різних формах залежно від типу інвестора, його мети та ступеня ризику, на який він готовий. Найпоширенішими формами залучення іноземного капіталу в Україні є:

• створення спільних підприємств;

• заснування дочірніх підприємств чи створення філій;

• укладання ліцензійних  угод з вітчизняними фірмами;

• придбання неконтрольних  пакетів акцій підприємств-емітентів;

• придбання контрольних  пакетів акцій підприємств-емітентів;

• договори про спільну  діяльність (залучення українським  підприємством іноземного капіталу для реалізації спільних проектів).

Значною пільгою для іноземних інвестицій є те, що майно, яке ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. Проте, не все так однозначно та позитивно, як хотілося б. Іноземне інвестування серед низки переваг має і певні недоліки, головним серед яких, мабуть, є часткова або повна втрата контролю над підприємством з боку українського учасника.

 

5.Офшорні зони

«Податкова гавань» (податковий притулок, фіскальний оазис) являє собою  невелику чи державу територію, що проводить  політику залучення іноземних кредитних  капіталів шляхом надання податкових і інших пільг. «Податкова гавань» надає пільги іноземним і місцевим підприємцям (фірмам, компаніям). Законодавства держав, що мають «податкові гавані», передбачають для комерційних структур повне звільнення їх від податку (Ірландія, Ліберія) чи обкладання їх невеликим паушальним податком (Ліхтенштейн, Антильськ острова, Панама й ін.). До найважливіших переваг розміщення фірм у «податкових гаванях відносяться наступні: Податок на прибуток у «податкових гаванях» відсутній, чи не перевищує 1 – 2%, чи замінений щорічним збором, що у різних країнах знаходиться в межах 150 – 1000 доларів у рік і не залежить від розмірів доходу. Податки на вивіз доходів – дивіденди, банківський відсоток, платежі роялті – відсутні.У «податкових гаванях» максимально спрощена процедура реєстрації: мінімальний розмір статутного капіталу звичайно не встановлюється; особистості власників фірм не підлягають розголошенню.У «податкових гаванях» відсутні обмеження на вивіз валюти. Фірми можуть вільно відкривати депозити в будь-якій валюті в будь-яких закордонних банках, здійснювати й одержувати платежі в будь-якій валюті без яких-небудь обмежень.Процедура керування фірмою також гранично спрощена. Більшість країн «податкової гавані» не вважає порушення податкового кодексу і митного законодавства карним злочином. Надання фірмами звіту по веденню чи обліку податкових декларацій тут не потрібно. Єдина форма звітності – щорічний фінансовий звіт. Різновидом податкової гавані є центр «офф – шор».Центри «офф – шор» - це невеликі держави і території, розташовані в основному на морських узбережжях і в місцях розвинутого міжнародного туризму і провідну політику залучення іноземних кредитних (стара назва – позичкових) капіталів, і на відміну від податкових гаваней, що надають податкові й інші пільги тільки для фінансово – кредитних операцій з іноземними резидентами в іноземній валюті.До найбільш відомих центрів «офф – шор» відносяться Беліз, Панама, Ліберія, Кіпр, Мальта, Сінгапур, Гибралтар, Штат Делавэр у США й ін. Вести комерційну діяльність на території країни реєстрації оффшорной компанії, як правило, заборонено.У центрах «офф – шор» вимоги до обов'язкових резервів комерційних банків зм'якшені в порівнянні з іншими країнами, а в ряді центрів створення резервів банками взагалі не потрібно. Також відсутня пряма залежність вартості кредитних ресурсів з дисконтними ставками центральних банків країн.У центрах «офф – шор» фінансово – кредитні установи (національні й іноземні) здійснюють операції з нерезидентами й в іноземній для даної країни валюті. Внутрішній ринок кредитних (позичкових) капіталів ізолюється від міжнародного (зовнішнього) шляхом відділення рахунків резидентів від рахунків нерезидентів, надаючи останнім податкові пільги, звільняючи їх від валютного контролю і т.п.Зазначені фінансові центри привабливі для валютних операцій тим, що тут не ущемляються інтереси посередників в операціях з іноземною валютою.Центри «офф – шор» іноді називають оффшорними зонами. Країни, що створили такі зони, здобувають цілий ряд соціально-економічних вигод. А саме: вони залучають іноземний капітал, одержують додаткове джерело податкових платежів, зборів і інших внесків, збільшують зайнятість місцевого населення .Негативною стороною створення центрів «офф – шор» є те, що ці центри можуть служити місцем відмивання “брудних грошей” і проведення різного роду фінансових афер.

 

 

6.МГК

6.1 ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ МГК

1.В законодавстві У існує положення «Про форму ЗЕ договорів (контрактів)». Виходячи з цього документа, можна стверджувати, що поняття «ЗЕ договір», «ЗЕ контракт» і «МГК» є синонімами

2.МГК- документальне погодження волі « або більше сторін з метою виконання зміни або припинення взаємних обов’язків

3.Здійснення ЗЕД базується на певних принципах. Вони обов’язкові і при реалізації МГК, але в принципах реалізації МГК є свої особливості, які мають врахувати сторони МГК

 

ПРИНЦИПИ СКЛАДАННЯ ТА ЗДІЙСНЕННЯ МГК:

1.Принцип свободи( свобода вибору партнера по ЗЕД, вибору форми МГК, участі у ЗЕД; у розробці змісту МГК, у прийняття рішення про припинення дії контракту)

2.Принцип рівності, рівноправності сторін МГК( партнери по МГК: рівні перед законом, мають однакові права та обов’язки, рівні обов’язки перед державою)

3.Взаємної відповідальності( партнери несуть взаємну відповідальність про виконання статей МГК)

4.Погодження МГК з нормами міжнародного економічного права( ці норми дієть на основі положень ІНКОТЕРМС 2000)

5.Врахування вимог національного законодавства при складанні МГК

 

ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ МГК  ТА ЕТАПИ:

1. ПОПЕРЕДНІ ПЕРЕГОВОРИ  СТОРІН З ПРИВОДУ МОЖЛИВОСТЕЙ УКЛАДАННЯ МГК на цьому етапі сторони домовляються щодо предмету контракту, тобто кількісні та якісні параметри, ціни, термін поставки надання послуг)

 

2. погодження волі партнерів  з приводу укладання взаємного  договору. На цьому етапі уточнюються  конкретні пропозиції сторін, які  потім знаходять відображення у статтях контракту.

 

3. вибір сторонами місця та часу укладання МГК

 

4. формування та взаємна  передача сторонами письмових  пропозицій укласти МГК

 

5. сторони направляють  одна одній взаємні письмові  повідомлення про прийняття пропозицій  укласти МГК

 

6. розробка попереднього  варіанту МГК

 

7.1.відкликанняписьмових  пропозицій укласти МГК, тобто  припинення стосунків сторін, що  укладають МГК

 

7.2. виконання процедури  остаточного укладання МГК, тобто  сторони підписують мінімум 2 примірника МГК та ставлять на них відповідні печатки

З цього моменту МГК має юридичну силу.

 

 

 

 6.2 КЛАСИФІКАЦІЯ МГК

Односторонні МГК( одна сторона  бере на себе певні обов’язки, а  інший приймає права.)

 

Благодійні(спонсорські) МГК  передбачають ситуацію, коли сторона  набуваючи вигоду її не відшкодовує.

 

Формальні МГК передбачають дотримання сторонами всіх формальностей  відповідно до вимог міжнародного економічного права та національного законодавства.

 

Реальні МГК передбачають безпосередню передачу товарів, надання  послуг, передачу товаросупровідних  документів без дотримання формальностей, але після реалізації ЗЕ операції сторони зобовяз0ані оформити всі  документи

 

Алеаторні – ризикові господарські контракти, що розраховані на вдачу. Означають, що їх виконання відбуватиметься  за умови відсутності документального  забезпечення ЗЕО. Такі контракти здійснюються на основі усного погодження прав та обов’язків сторін або електронною поштою, факсом і т.д. ці контракти передбачають дотримання принципу чесності та іміджу фірми. Мають місце між солідними  фірмами

 

Одноразові МГК передбачають проведення однієї разової ЗЕО

 

Приватні МГК передбачають здійснення ЗЕО протягом тривалого  проміжку часу. В цей період одні й ті ж самі операції постійно повторюються.

 

 

6.3 ВИДИ МГК

Види МГК – види контрактів, визначених за критерієм їх конкретної спрямованості на використання певної форми міжнародного господарського співробітництва: контракт купівлі-продажу; контракт про імпортування обладнання( устаткування), про зустрічну торгівлю, лізинг, виконання робіт з матеріалів замовника, комерційні представництва, технічне обслуговування, комісію, кооперацію, іноз. Інвестиції, ліцензійний контракт, про надання передового досвіду,нових  знань, спорудження інвестиційного об’єкту, перевезення, міжнародну експедицію, страхування, контроль к-сті та якості товарів у міжнародному обігу, факторинг, фрайчайзинг, створення змішаного  під-ства.

 

ФАКТОРИНГ – форма надання  короткострокового кредиту під  експорт товару

ОСНОВНІ УМОВИ ПРО ФАКТОРИНГ:

-ФАКТОР-ФІРМА НАДАЄ КРЕДИТ ЕКСПОРТЕРУ ПІД ЕКСПОРТУ ТОВАРІВ

-Експортер надає товаросупроводжуючі документи фактор-фірмі

-фактор-фірма стає власником товару

-фактор-фірма надає кредит експортеру оперативно

-фактор-фірма надає кредит експортеру в розмірі70-90% від загальної вартості товару, що експортується

-% фактор-фірми за кредит становить 3-5% від вартості товару

-фактор-фірма ставить умову, що імпортер проводить 100% розрахунки з фактор-фірмою

-фактор-фірма виплачує експортеру різницю при остаточному розрахунку імпортера з фактор-фірмою

-можлива макс сума становить 8-12% від вартості товару

 

ПЕРЕВАГИ ФАКТОРИНГУ:

-експортер отримує 95-97% від вартості МГК, втрачає 3-5% як плату фактор-фірмі за послуги, але виграє час

-імпортер сплачує 100% вартості товару+3-5% фактор-фірмі, але отримує товар, який повністю відповідає умовам контракту

-фактор-фірма отримує 3-5% і так як мають значну к-сть клієнтів, вони виграють за рахунок великої маси експортних операцій/

-факторингові операції – метод боротьби з неплатежами у міжнародному бізнесі

 

6.4 СТРУКТУРА МГК

МГК складається з таких  частин:

1. ПРЕАМБУЛА: назва МГК,  реєстраційний № МГК, , місце та  дата укладання МГК, визначення  сторін, що домовляються, в тексті( повна юридична назва, місце  знаходження сторін, хто є Продавець,  а хто – Покупець)