Основи житлового права

 
Індивідуальне завдання

з права 

"Основи  житлового права" 
 

студентки 1 курсу

біологічного  факультету

групи 4128-1б

Бутової Альони 
Житлове право як галузь законодавства

     Житло є однією з основних умов життєдіяльності людей, без чого вони не можуть забезпечувати своє існування, задовольняти необхідні матеріальні та моральні потреби. Предметом регулювання житлоеого права є сукупність суспільних відносин, спрямованих на задоволення потреб громадян у житлі, користування та розпорядження ним.

     Житлове право розуміють в об'єктивному та суб'єктивному значеннях. В об'єктивному значенні житлове право - це система правових норм, що регулюють житлові правовідносини. В суб'єктивному - це визначена законом міра дозволеної поведінки уповноваженої особи. Житловим суб'єктивним правам певної особи кореспондуються суб'єктивні обов'язки іншої. Разом з правами кожна особа одночасно набуває певних обов'язків, зміст яких у процесі розвитку житлових правовідносин може змінюватись.

     Предмет житлового права - круг конкретних суспільних правовідносин, які виникають при: забезпеченні житлом, користуванні державним, колективним та приватним житловим фондом; обміні приміщень; приватизації; користуванні службовими житловими приміщеннями та гуртожитками; виникненні та припиненні права власності на житло; переведенні житлового фонду в нежитловий; утриманні житлового фонду; користуванні при-будинковою територією; виселенні громадян; захисті житлових прав і свобод. 

     У сфері житлових правовідносин виділяють  принципи:

     - недоторканність житла (відповідно до Конституції не допускається проникнення до житла, проведення в ньому огляду чи обшуку інакше, ніж на підставі вмотивованого рішення суду, крім випадків необхідності рятування людей чи майна, або переслідування злочинця);  -

     - законність (відповідно до ч. 2 ст.  19 Конституції України органи державної влади та  місцевого самоврядування,  їх посадові особи повинні діяти на підставі і в межах  Конституції та Законів України);

      - пріоритетність прав людини (відповідно до ст..   3 Конституції людина, її життя, честь,  гідність,  недоторканість   і безпека — найвища соціальна цінність);

      - гарантованість правового захисту (кожен громадянин  має право звернутися за захистом порушеного чи оспорюваного праве, до суду);

      - гласність;

      - доступність судового захисту (згідно зі ст. 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб).

     

Норми Конституції  є нормами прямої дії, тому кожен має право при зверненні до суду спиратися на норми Конституції Україні

     

Житлове право  є сукупністю юридичних норм. Сучасна  система житлового права являє собою впорядковану ієрархію нормативні, актів. Джерела проявляються в різних формах: за органами, що приймають рішення, - закони, підзаконні акти, рішення Конституційного Суду України; за змістом, формою правотворчості - акти органів, рішення судів, звичаї; акти публічного і приватного джерела за юридичною силою - нормативні і ненормативні джерела.

     

Найвищу юридичну силу має Конституція України. Житловий кодекс (ЖК) України є нормативним актом, що регулює житлові правовідносини. Цивільний кодекс України регулює окремі питання загального характеру (наприклад, щодо позовної давнини, права власності та користування, спадкування житла). Окремі житлові правовідносини регулюються законами - нормативно-правовими актами найвищої юридичної сили, які містять загальнообов'язкові правила поведінки. Серед них можна назвати: Закон України «Про власність», «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про приватизаційні папери», «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги». Окрему категорію законів становлять ті, які стосуються житлових прав, обов'язків, пільг окремих категорій громадян - Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і т.д.

     

Згідно із Законом України «Про міжнародні договори в України надається пріоритет дії міжнародних актів, які ратифіковані Верховною Радою України.

     

Житлові правовідносини - суспільні відносини, врегульовані нормами житлового права. Умови виникнення житлових правовідносин: наявність сторін, наявність правової норми, юридичний факт, з наявністю якого пов'язують виникнення правовідносин.

     

Склад житлових правовідносин: суб'єкт, об'єкт - майно (житії") чи певні дії, зміст правовідносин - права та обов'язки суб'єктів. Житлові права і обов'язки громадян визначені законами України та ст. 8 Конституції України, яка визнає і встановлює принцип верховенства права.

     

Перелік прав та свобод, передбачених Конституцією, не є вичерпним. Основними є: право на житло, право на недоторканність житла, право на захист житлових прав, право власності на житло, право користування житлом, право на охорону житлових прав, право на приватизацію квартир у будинках державного житлового фонду, німцю на соціальний захист інвалідів, ветеранів, молодих сімей і т.д.

     

Житлові обов'язки громадян: не порушувати права і інтереси інших громадян, суб'єктів, не завдавати шкоди довкіллю, дотримуватись моральних засад суспільства, дбайливо ставитися д<> житла, економно використовувати ресурси, використовувати житло за призначенням.

     

Суб'єктами житлових правовідносин є:

      

- громадяни та  інші фізичні особи (що мають  правоздатність та дієздатність - у повній мірі виникає з 18 років) - можуть бути залежно від ситуації наймодавцями, наймачами, власниками;

     

- органи місцевого самоврядування (компетенція — управління житлово-комунальним господарством, облік громадян, що потребують поліпшення житлових умов, сприяння будівництву, надання житла особам, які потребують соціального захисту, видача ордерів, облік об'єктів нерухомого майна);

     

- органи виконавчої  влади (до компетенції входить  регулювання цін і тарифів  за житлово-комунальні послуги) ;

     

- об'єднання  громадян (неприбуткові організації,  що створюються для утримання будинків, загального майна); органи спеціальної компетенції (Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України. Мета - впровадження державної політики в сфері будівництва, забезпечення реформи житлово-комунального господарства);

      

- державні контрольні  та наглядові органи (Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Прокуратура, Антимонопольний Комітет України, спеціальні та місцеві контрольні комісії органів виконавчої влади). 
 
 

      

Житловий  фонд України 

  

Згідно зі ст. 4 ЖК житлові будинки, а також житлові  приміщення в інших будівлях, що розташовані на території України, утворюють житловий фонд. Відповідно до форм власності житловий фонд поділяється на:

      

- державний,  комунальний житловий фонд;

      

- колективний, що включає громадський житловий фонд та фонд житлово-будівельних кооперативів;

      

- приватний житловий фонд. 

  

Залежно від призначення  житловий фонд поділяється на житловий фонд загального та спеціального призначення. До житлового фонду загального призначення належить житло всіх форм власності, призначеного для проживання громадян. До останнього належать житлові приміщення, призначені для тимчасового проживання громадян, - гуртожитки, службові житлові приміщення, будинки маневреного фонду. Виділяють також житловий фонд соціального призначення, що використовується для проживання громадян, які потребують соціального захисту, — інвалідів, ветеранів.

До житлового  фонду не входять вбудовані нежитлові  приміщення в житлових будинках, призначені для торгівлі, громадського харчування, побутового та інших видів обслуговування населення. Під житловими будинками розуміють будівлі, які призначені для проживання людей, мають одну чи кілька квартир, а також необхідні підсобні приміщення і які характеризуються відповідністю будівель архітектурно-будівельним, санітарно-гігієнічним, протипожежним та іншим нормам, що робить ці будівлі придатними для постійного проживання в них громадян.

  

Квартири  - це частини житлових будинків, що призначені для проживання однієї або кількох сімей з упорядженими житловими кімнатами, підсобними приміщеннями, окремим виходом на сходову клітку, галерею, у коридор, на вулицю.

  

Житлова кімната (кімнати) у квартирі, придатна для  постійного проживання сім'ї, разом  з підсобними приміщеннями квартири також складають житловий фонд.

Визнання  житлових будинків непридатними для проживання.

Згідно зі ст. 7 ЖК квартири і будинки державного і громадського житлового фонду, непридатні до проживання, можуть бути переобладнані для використання в інших цілях або знесені за рішенням виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації. Обстеження стану цих. будинків повинно проводитися не рідше одного разу на п'ять років.

  

Порядок обстеження стану житлових будинків з метою  встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлових будинків і приміщень непридатними для проживання визначений Постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 р. № 189.

  

Для обстеження стану будинків призначається комісія  у складі: заступника голови місцевої державної адміністрації або іншого виконавчого органу, начальника управління житлового господарства, представників управління у справах будівництва і архітектури, органів санітарно-епідеміологічної служби, державного пожежного нагляду, депутата місцевої ради, інженера житлово-експлуатаційної організації та представника громадського будинкового комітету. Комісія має право залучати в установленому порядку фахівців проектних, науково-дослідних інститутів тощо. Вона складає акт обстеження будинку, перевіряє обґрунтованість висновків про неможливість або недоцільність капітального ремонту. Громадяни, які мешкали в житлових будинках або житлових приміщеннях, що переведені в нежитлові, забезпечуються житловою площею відповідно до чинного законодавства України. Рішення про переведення житлового будинку в нежитловий може бути прийняте тільки у виняткових випадках. 
 

Забезпечення  громадян житлом

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, регулюється Постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок «Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР» від 11.12.84. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється за місцем проживання у виконавчому органі місцевої Ради. Кооперативний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в містах, селищної, сільської ради (ст. 134 ЖК).

Облік громадян, які працюють на підприємствах, в  установах, організаціях державної форми власності, при яких організуються житлово-будівельні кооперативи, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням — також і у виконавчому органі відповідної ради за місцем проживання.

  

Кожна сім'я може перебувати на обліку за місцем роботи одного з членів сім'ї (за їх вибором) та у виконавчому органі відповідної ради за місцем проживання. Кожна сім'я також може одночасно перебувати на кооперативному і квартирному обліку.

  

Право на одержання  житлового приміщення мають лише громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Таким громадянам житло надається у безстрокове користування.

  

На квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов:

      

- забезпечені житловою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських рад разом із радами профспілок; проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

      

- хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим, не можуть проживати в комунальній квартирі або б одній кімнаті з членами своєї сім'ї;

      

-  проживають за договором піднайму житлового приміщення В будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму житлового приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

      

- проживають  не менше 5 років за договором  кайму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

      

- проживають у гуртожитках;

      

- проживають  в одній кімнаті по дві і  більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років,  крім подружжя (у тому числі, якщо займане ними житлове приміщення складається більш ніж з однієї кімнати). 

      

Заява про взяття на квартирний облік подається до виконавчого органу відповідної місцевої ради за місцем проживання громадян та власника підприємства, установи, організації ЧИ органу громадської організації за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім'ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання житлового приміщення і бажають разом стати на облік.

      

До заяви додаються: довідка з місця проживання про  склад сім'ї; довідки про перебування членів сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи або у виконавчому органі місцевої ради, у разі необхідності - медичний висновок, довідка про невідповідність житлового приміщення встановленим санітарним і технічним вимогам, копія договору піднайму житлового приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду чи договору найму житлового приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу або в будинку (частині будинку), квартирі, що належить громадянину на праві приватної власності.

      

Подана заява  реєструється у Книзі реєстрації заяв про взяття на квартирний облік.

      

Попередній розгляд  заяв у виконавчому органі місцевої ради проводиться громадською комісією з житлових питань, а на підприємстві, в установі, організації - комісією з питань житлово-побутової роботи профспілкового комітету. Ці комісії перевіряють житлові умови громадян і складають акт про результати перевірки.

      

Заяви і матеріали  перевірки житлових умов громадян розглядаються на засіданні відповідної комісії, яка вносить свої пропозиції виконавчому органу місцевої ради або власнику підприємства, установи, організації і профспілковому комітетові. На засідання комісії в разі необхідності може запрошуватися заявник. Громадяни беруться на квартирний облік за місцем проживання за рішенням виконавчого органу відповідної ради. За місцем роботи громадяни беруться на квартирний облік за спільним рішенням власника чи уповноваженого ним органу і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу.

      

Рішення щодо взяття на квартирний облік повинно бути винесене у місячний строк від дня подання громадянином необхідних документів.

      

Про прийняте рішення  виконавчий орган місцевої ради, власник чи уповноважений ним орган підприємства, установи, організації надсилають заявникові письмову відповідь з повідомленням дати взяття на облік, виду і номера черги або підстави для відмови у задоволенні заяви.

      

Громадяни вважаються взятими на квартирний облік: у виконавчому органі місцевої ради - від дня винесення рішення виконавчого органу, за місцем роботи - від дня винесення затвердженого виконавчим органом місцевої ради спільного рішення власником чи уповноваженим органом підприємства, організації і відповідного профспілкового комітету.

  

Громадянам, які  перебувають на Квартирному обліку, житлові приміщення надаються в порядку загальної черги, крім осіб, що мають право першочергового одержання житлових приміщень або користуються перевагою у строках одержання житлових приміщень, визначених законодавством. 

      

У першу чергу  житлові приміщення надаються тим, що перебувають на квартирному обліку:

      

- інвалідам Великої  Вітчизняної війни і сім'ям  воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняним до них у встановленому порядку особам;

      

- Героям Радянського  Союзу, Героям Соціалістичної  Праці,

а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової

Слави,  «За  службу Батьківщині у Збройних силах  СРСР»

усіх трьох  ступенів;

      

- особам,  які  хворіють на тяжкі форми деяких  хронічних

      

захворювань;  особам,  зараженим вірусом імунодефіциту

      

людини внаслідок  виконання медичних маніпуляцій;  медичним працівникам,  зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання службових обов'язків;

      

- учасникам бойових  дій та учасникам війни;

      

- інвалідам праці  І і II груп та інвалідам І і II груп з числа військовослужбовців;

      

- особам, які стали інвалідами І і II груп у зв'язку з виконанням державних або громадських обов'язків, виконанням обов'язку громадянина України щодо рятування життя людини, щодо охорони власності та правопорядку, сім'ям осіб,  які загинули при виконанні державних або громадських обов'язків,  виконанні обов'язку громадянина України щодо рятування життя людини, щодо охорони власності і правопорядку;

      

- сім'ям осіб, які загинули на виробництві  внаслідок нещасного випадку;

      

- матерям,  яким  присвоєно звання  «Мати-героїня»; багатодітним сім'ям і одиноким матерям;

      

- сім'ям при народженні близнят;

      

- особам, які  проживають у ветхих будинках, що не підлягають капітальному ремонту;

      

- іншим громадянам у випадках,  передбачених законодавством України. 

      

Поза  чергою житлові приміщення надаються:

      

- громадянам, житло яких унаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання;

      

- особам, направленим  у порядку розподілу на роботу  в іншу місцевість;

      

- особам,  які  повернулися з державного дитячого  закладу, від родичів,  опікуна чи піклувальника,  за неможливості повернення займаного раніше житлового приміщення;

      

- дітям-інвалідам,  які не мають батьків або  батьки яких позбавлені батьківських прав і які проживають у державних або в інших соціальних установах, після досягнення повноліття, якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя;

      

- громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, за неможливості повернення займаного раніше житлового приміщення; інвалідам війни;

      

- особам, обраним на виборну посаду, коли це пов'язано з переїздом в іншу місцевість;

      

- членам сім'ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов'язків на постійній основі. 

      

Житлове приміщення, що надається, повинне відповідати санітарним і технічним вимогам. Зокрема, забороняється розташовувати житлові приміщення в підвальних і цокольних поверхах, висота приміщень від підлоги до стелі повинна бути не меншою ніж 2,5 м. Житлові приміщення повинні мати натуральне освітлення. При наданні житлових приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими 9 років, крім подружжя, а також особами, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, або за розміром, меншим від рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею в одному населеному пункті зі збереженням відповідного права перебування на обліку та в списках першочерговиків чи позачерговиків.

      

Не допускається заселення квартири, збудованої для  однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими особами.

      

Житлове приміщення надається громадянам у межах 13,65 кв. м житлової площі на одну особу, але не менше від рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею в даному населеному пункті. При цьому враховується житлова площа в житловому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян. 

     

Ордер на житлове приміщення - розпорядчий акт індивідуального характеру, виданий виконавчим органом місцевої ради, до компетенції якого входить видача такого документа. Ордер є правовою підставою на вселення громадянина з його сім'єю у житлове приміщення. Він породжує адміністративно-правові відносини між виконавчим органом місцевої Ради і житлово-експлуатаційною організацією, куди він здається, та цивільно-правові відносини між громадянином і житлово-експлуатаційною організацією, яка зобов'язана укласти з ним договір найму житлового приміщення.

     

У надане житлове  приміщення переселяються члени  сім'ї, які внесені до ордера і дали письмове зобов'язання про переселення в це приміщення. В ордері зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи, якій він виданий, члени сім'ї, які мають право на зайняття нового житлового приміщення, житлова площа, що надається, кількість кімнат, характеристика квартири (ізольована, комунальна), точна адреса із зазначенням вулиці, номера будинку, номера квартири. В ордері зазначається підстава для його видачі. Ордер підписується головою виконавчого органу відповідної місцевої ради.

     

Ордер дійсний  упродовж ЗО днів. Він має особистий характер і не може передаватися іншим особам.

     

Житлові приміщення державного або громадського житлового фонду заселяються тільки на підставі ордера. Заселення житлового приміщення в приватному будинку здійснюється на підставі договору найму. Житлове приміщення, на вселення в яке видається ордер, повинне бути фактично і юридичне вільним.

     

Ордер на житлове  приміщення може бути визнаний недійсним  у судовому порядку в разі надання  його одержувачем відомостей, що не відповідають дійсності (неправомірні відомості про членів сім'ї, внесених до ордера, про розміри раніше займаної площі тощо). 
 

     

Правове регулювання права  користування громадянами  житлом державного житлового  фонду

     

Єдиною правовою підставою для укладання договору найму житлових приміщень державного житлового фонду є ордер. На підставі ордера укладається договір найму житлового приміщення в письмовій формі на невизначений термін, і громадяни отримують житлове приміщення в безстрокове користування.

     

Житлові правовідносини є одним із видів цивільних майнових правовідносин, що виникають з угоди між наймачем і наймодавцем з приводу користування наданим громадянину житловим приміщенням. За договором найму одна сторона зобов'язується надати іншій стороні за плату житлове приміщення для проживання. Договір найму житлового приміщення укладається наймачем з власником будинку.

     

З двостороннього договору, за яким наймодавець на підставі адміністративного акта надає в постійне користування наймачеві житлові приміщення, а той зобов'язується використовувати його за прямим призначенням, забезпечувати належну схоронність і вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Договір найму житлового приміщення укладається на підставі Типового договору найму житла в будинках державного та комунального житлового фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 р. № 939.

     

Права та обов'язки сторін договору найму врегульовані ст. 810 Цивільного кодексу та ст. 61 ЖК. Інтереси всіх членів сім'ї, внесених до ордера, представляє особа, на ім'я якої виданий ордер і яка укладає договір найму з наймодавцем. Сторонами договору найму є наймодавець, наймач і члени його сім'ї. Права і обов'язки сторін розподіляються. Наймодавець зобов'язується: здійснювати обслуговування будинку, забезпечувати роботу технічного обладнання; забезпечувати надання комунальних послуг; на час проведення капітального ремонту або реконструкції будинку з відселенням осіб, що проживають у ньому, надати наймачеві і членам його сім'ї інше житло, не розриваючи при цьому договору найму житла, що ремонтується або реконструюється; своєчасно проводити підготовку житлового будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період. Наймач має право вимагати від наймодавця виконання покладених на нього обов'язків, у разі невиконання наймодавцем обов'язків щодо ремонту наданого в найм житла у зв'язку з його нагальною потребою - провести ремонт і стягнути з наймодавця вартість ремонту або зарахувати її в рахунок наступних платежів. Наймодавець має право: вимагати від наймача дотримання Правил користування приміщеннями житлових будинків і при-будинковими територіями та своєчасного внесення ним плати за житлово-комунальні послуги. У разі відмови наймача від переселення в інше житлове приміщення на період капітального ремонту або реконструкції будинку вимагати переселення його в судовому порядку. Вживати всіх необхідних заходів для відселення наймача та членів його сім'ї, якщо будинок (житлове приміщення) загрожує обвалом. Вимагати в судовому порядку виселення наймача, членів його сім'ї або інших осіб, які проживають разом із ним, без надання іншого житла, якщо вони систематично псують чи руйнують приміщення або використовують його не за призначенням чи створюють неможливі умови для спільного проживання з ними інших мешканців будинку. Наймодавець також має право на вхід до займаного житла для огляду елементів житлового будинку та його обладнання і перевірки показань приладів обліку води, тепла та газу.