Основні напрямки реформування податкової системи в Україні

ЗМІСТ

     Вступ

1. Оцінка ефективності податкової системи України.

2. Податковий Кодекс України: його суть та ефективність.

3. Реформування податкової системи в контексті Податкового Кодексу.

     Висновки

     Список використаної літератури

ВСТУП

             Актуальність теми роботи полягає в тому, що одним з найдієвіших важелів стимулювання розвитку економіки є податки й оподаткування. Податки регулюють основні макроекономічні процеси та пропорції. Завдяки податкам відбувається розподіл і перерозподіл у просторі й часі значної частини виробленої вартості. Вони також безпосередньо впливають на результати економічної діяльності платників, а відтак податкова політика може або зацікавити платників працювати у певних галузях і на певних територіях, або - ні. Тому не випадково, що потенціал податкової системи як «вбудованого регулятора» активно використовують усі країни, зокрема з метою забезпечення сталого економічного розвитку. У цьому сенсі не є винятком і Україна, де пошук і застосування ефективних податкових інструментів розглядається як невід'ємна передумова і потужний засіб реформування національної економіки.

             Реформування податкової системи має проходити поетапно, що забезпечить передбачуваний, планомірний характер податкового реформування, а податкова політика набуде визначеності. Планується проводження реформування на три етапи. Одним з головних завдань реформування податкової системи має бути ефективне використання Податкового кодексу.

            Мета роботи: визначення переваг та недоліків у реформуванні податкової системи України в контексті прийняття Податкового Кодексу.

            Об'єкт дослідження - законодавча та нормативна база.

             Предмет дослідження - впровадження Податкового Кодексу - суттєвий крок у вдосконаленні податкової системи України.

1. Оцінка ефективності податкової системи України.

             Оподаткування неабияк впливає на соціально-економічну ситуацію у державі. Ефективно функцірнуюча податкова системи стимулює розвиток підприємницького сектору, підвиує рівень добровфільної сплати податків, забезпечує необхідні ресурси для соціального розвитку країни. Основним джерелом формування дохідної частини державного бюджету є податки, що сплачують фізичні та юридичні особи. Водночас вони виступають важливим регулятором соціально-економічних процесів на макроекономічному та мікроекономічному рівнях. Тому податкова реформа повинна створити таку податкову систему, яка сприятиме підвищенню конкурентоспроможності національної економіки, забезпеченню стійкого економічного зростання за умови збільшення сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів, проведенню збалансованої бюджетної політики на довгострокову перспективу.

            Численні зміни, спрямовані на вдосконалення податкової системи України, що парманентно вносилися до податкового законодавства, призвели до прийняття великої кількості законів і підзаконних актів, якими сьогодні керується Державна Податкова Адміністрація України. Безумовно,такий стан податкового законодавства потребує докорінних змін та створення єдиного закону - Податкового Кодексу, що гармонізував би всю систему. Адже чинна податкова система України має багато недоліків, серед яких такі:

• високий рівень податкового навантаження на економіку в цілому;
• відсутність економічно обґрунтованого балансу між фіскальною й регулюючою функціями податків, неефективна система державного податкового регулювання, її неузгодженість із завданнями економічної політики держави;
• велика кількість малоефективних податків;
• нестабільність податкового законодавства, яка обмежує можливості формування суб'єктами господарювання фінансової та економічної політики в середньо й довгострокових періодах;
• неоднорідність і складність нормативно-правової бази оподаткування, недостатня узгодженість і суперечливість окремих законодавчих норм;
• неузгодженість податкового законодавства з іншими законодавчими й нормативними актами;
• несвоєчасне виконання зобов'язань державою із відшкодування податку на додану вартість господарювання підприємства;
• відсутність істотного прогресу в досягненні цілей реформування податку з доходів фізичних осіб - розширення його бази шляхом виведення доходів із «тіні»;
• порушення фундаментального принципу справедливості в оподаткуванні, не виконання податковою системою функції перерозподілу від багатих до бідних;
• недостатнє виконання акцизним збором функції обмеження споживання шкідливих для здоровя людини товарів, передусім внаслідок низьких ставок податку, що значно відстають від їх рівня європейських країнах;
• низький рівень податкової культури, значне поширення схем мінімізації й ухилення від сплати податків, що призводять до зростання податкової заборгованості платників перед бюджетом і державними цільовими фондами;
• не раціональна структура внесків до Пенсійного та інших державних фондів соціального призначення, наслідком чого є перекладання основного тягаря внесків на роботодавців.

         Тому необхідно вдосконалити Податковий Кодекс - в якому запропоновані ставки та принципи оподаткування, зменшення податкового тиску на бізнес з метою його активізації, спрощення податкового обліку та вдосконалення адміністрування податків.

       Податкова система держави виражена у діючій нормативно-правовій базі щодо оподаткування, саме у податковому законодавстві закріплено склад податковий платежів, визначено основоположні принципи функціонування системи оподаткування . Будь-які нововведення та реформи в оподаткуванні здійснюють вносячи зміни до податкового законодавства. Лише в цьому випадку вони впливають на ефективність справляння податків та визначатимуть поведінку платників податків і контролюючих органів. Тому навіть найкращим чином сформована податкова система не працюватиме ефективно через недосконалість нормативно-правової бази.

         Тобто, недосконала нормативно-правова база спонукає платників податків ухилятись від оподаткування. Податкове законодавство може формуватися згідно скількома моделями: представлене тільки Податковим Кодексом, тільки сукупність нормативно-правових актів органів влади, тому в Україні з 1 січня 2011 року був прийнятий Податковий Кодекс.

        Зміни спрямованні на вдосконалення податкової системи України привели до прийняття великої кількості законів і підакцизних актів, якими сьогодні керується національна податкова служба.

        Розглянувши окремі аспекти функціонування податкової системи, ми дійшли висновку, що в Україні спостерігається низький рівень її ефективності. Це пов'язано , зокрема, з нестабільністю системи оподаткування окремим принципом її побудови та призначення, негативними тенденціями щодо справляння податків тощо. З огляду на такий стан беззаперечним є висновок про те, що в нашій країні - низький рівень узгодженості інтересів платників податків і держави. Адже лише за умов високої внутрішньодержавної податкової гармонізації , коли платники податків мають стимули до сумлінної сплати податків, податкова система може функціонувати ефективно.

2. Податковий Кодекс України: його суть та ефективність.

          Податковий Кодекс - це систематизований законодавчий акт, покликаний забезпечити комплексний підхід до розв'язання насущних проблем податкового права.

        Для того, щоб він став справжнім гарантом інноваційного розвитку, ефективної реалізації справедливих фіскальних відносин між владою і бізнесом, поліпшення добробуту, у його тексті слід таким чином переробити діючі в українському праві та податковій системі норми й положення, які регулюють процес оподаткування в Україні, які б відображали передові зразки міжнародного досвіду оподаткування відповідного до обраних пріоритетів і напрямків розвитку раннього сектору нашої держави, завдань закріплення політичного та економічного курсу у діяльності фінансових органів державної влади, економічних і фінансово-банківських структур, який спрямований на створення умов та ресурсів фінансові стабілізації, економічного зростання при збереженні та зміцненості, єдності та цілісності української держави.

        У Податковому Кодексі закріпленні підходи та принципи фінансового-перерозподільчого впливу на соціальну сферу й економіку країни. Ці підходи та принципи мають привести податкову систему у стан впорядкованості, функціональної єдності, перетворити її на логічно-цілістний і злагоджений механізм. Тому Податковий Кодекс повинен виконувати такі завдання:

- побудова стабільної, зрозумілої та єдиної в межах  України податкової системи, яка визначала б збалансовані підходи до фінансового перерозподілу в масштабах країни та обґрунтовані ставки податків;

- перетворення податків  на реальний чинник розвитку  завдяки системі пріоритетів  технологічного, галузевого характеру, а головне - відповідно до вимог формування соціально-економічного причтою інформаційного типу;

- формування кілька  ступеневої централізовано-децентралізованої  податкової системи, яка забезпечувала  б доходи центрального, регіональних  та місцевих бюджетів із закріпленими за ними і гарантованими податковими джерелами;

- встановлення дієвих  правових механізмів взаємодії,  що передбачає узгодженості усіх  елементів в рамках єдиного  податкового простору й відповідність  положень Податкового Кодексу  іншим законом України;

- спрямованість на  цілі і завдання забезпечення  фінансової безпеки у конкретних  умовах соціально-економічного розвитку  в короткостроковій та довгостроковій  перспективі;

- вдосконалення податкового  адміністрування, вироблення ефективного  механізму контролю та звітності;

- подолання конфлікту  між справедливістю та ефективністю, забезпечення збалансованості загальнодержавних  і приватних інтересів з метою  сприяння розвитку підприємництва, активізації інвестиційної діяльності  відповідно до завдань нарощування національного багатства України, добробуту її громадян;

- забезпечення захисту  прав і законних інтересів  платників податків у взаємостосунках  з податковими органами, запровадження  поняття навмисного і ненавмисного  порушення податкового законодавства;

- формування ефективної  системи співробітництва держави  та платників податків, відповідальності  за податкові правопорушення  збоку як платників податків  так і представників податкової адміністрації .

         Для стимулювання енергоощадних заходів у Податковому Кодексі передбачено звільнення 80% прибутку, отриманого від продажу: товарів власного виробництва та устаткування, що працює на нетрадиційних та поновлюваних джерелах енергії; енергоощадного обладнання та матеріалів; устаткування для виробництва альтернативних видів палива.

         Крім того, для платників податків, які регулюють інноваційні проекти в технологічних парках, передбачено видачу податкового векселя на 720 днів при ввезенні устаткування, обладнання, комплектуючих виробів та на 180 днів - при ввезені. Потрібно сказати й те, що податкове кредитування поширюється і на «простих людей», фізичних осіб: тобто йде спрощення процедури отримання громадянином податкового кредиту, удосконалення механізму зарахування податку з доходів фізичних осіб.

           Податковим Кодексом передбачається розширення податкової бази та зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування шляхом доповнення переліку місцевих податків і зборів:

- туристичним збором;

- збором за розміщення  об'єктів грального бізнесу (у такий спосіб буде забезпечено виведення цього бізнесу із тіні та упорядкування проведення не азартних ігор, які характеризуються високою прибутковість та безконтрольним поширенням).

          Особливу увагу у Податковому Кодексі приділено підвищенню регулюючого потенціалу системи оподаткування на основі запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій. Зокрема у законопроекті передбачено, щоб інвестиційно-інноваційні пріоритети при формування податку на прибуток підприємств забезпечуватиме посилення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновлення основних засобів. А це полягає в тому, що для об'єктів основних засобів, що формують активну частину капіталу може застосовуватися прискорена амортизація за будь яким діючих методів, який може обиратися підприємством.

          Отже, Податковий Кодекс значущий для України документ, який розроблено з метою прийняття єдиного в Україні законодавчого акта, з закону прямої дії, який визначив би об'єкти та базу оподаткування, розміри податкових ставок, поєднував узгодженні та збалансовані норми, пов'язані з нарахування та сплатою податків та зборів(обов'язкових платежів).

        Крім того, Податковий Кодекс є демократичнішим, ніж попередні законодавчі акти, оскільки в сучасній державі нові нормативні документи не повинні погіршувати становищу громадян, зокрема платників податків у суспільстві.

       Податковий Кодекс закріплює міжнародні підходи й правила в податковій сфері та поліпшує фінансові відносини між владою і бізнесом, оздоровлює соціально-економічний клімат в Україні.

       Втім можна висловити впевненість, що Податковий Кодекс це сучасний, обґрунтований документ, який суттєво поліпшить умови життя та виробничої діяльності людей, у якому розроблено серйозну спробу створити систематизований всеосяжний законодавчий акт, що визначай основи, принципи, загальні процедури й механізми оподаткування.

3.  Реформування податкової системи в контексті Податкового Кодексу.

        Реформування податкової системи України як європейської відбувається з урахуванням тенденцій розвитку систем оподаткування у країнах - членах і сусідах ЄС. Значні тенденції формуються під впливом міжнародної податкової конкуренції, європейської податкової гармонізації й координації національної політики, що важливо враховувати з огляду на необхідність зміцнення позицій України та досягнення стратегічної мети - інтеграції в ЄС.

        Нестабільність економічної ситуації породжує ряд внутрішніх викликів до реформування податкової системи, головними з яких є такі:

• - тінізація економіки;
• - корупція;
• - непрозорі схеми адміністрування податків і зборів;
• - відсутність стратегічної довіри суспільства до податкової служби та інші.

Напрямки реформування

1. Внесення змін до структури податкової системи. З метою створення ефективної податкової системи планується вжити заходів щодо:
1. вилучення зі складу податків і зборів:
• державного мита, судового збору, єдиного збору, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон;
• збору за проведення гастрольних заходів, комунального податку, збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, збору за право використання місцевої символіки, збору з власників собак;
• плата за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів і плати за спеціальне використання диких тварин;
• збору за соціально-економічну компенсацію ризику населення, котре проживає на території зони спостереження.
2. Зокрема були внесені такі зміни до статусу податків і зборів:
• включення до складу місцевих податків та зборів плати за торгових патент на деякі види підприємницької діяльності, податку з власників ТЗ та інших самохідних машин та механізмів, які належать до загальнодержавних;
• запровадження єдиного податкового платежу - плата за користування надрами для видобування корисних копалин;
• заміни збору за забруднення навколишнього природного середовища на екологічний податок.

2) Реформування спрощеної  системи оподаткування шляхом:

• удосконалення адміністрування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності, о спрямоване на запобігання порушення податкового законодавства та поліпшення умов діяльності представників малого бізнесу - платників єдиного податку;
• уточнення норм законодавства з питань застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності для суб'єктів господарювання, які здійснюють окремі види діяльності;
• вилучення з переліку обов'язкових платежів, що замінюються єдиними податком, плати за землю, збору за спеціальне використання природних ресурсів та внесків до ПФУ з переведенням суб'єктів малого підприємництва на сплату цих внесків на загальних засадах;
• виключення із спрощеної системи оподаткування тих видів діяльності, які є високорентабельними.

3) Податок на прибуток  підприємств. Основними вимогами щодо реформування податку на прибуток підприємства є усунення економічно необґрунтованих розбіжностей між нормами закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і положеннями бухгалтерського обліку щодо визнання та оцінки доходів і витрат і з метою наближення податкового обліку до бухгалтерського передбачено в Податковому Кодексі:

• впровадження в законодавство щодо оподаткування прибутку підприємств принципи нарахування та відповідності доходів і витрат, згідно з яким визначається фінансовий результат підприємства;
• вирівнювання податкового навантаження на суб?єктів господарювання, котрі здійснюють діяльність на ринку фінансових послуг, зокрема шляхом переведення страхової діяльності на загальну систему оподаткування із запровадженням на перехідний період комбінованої сплати податків;
• поступове зниження ставки податку на прибуток підприємств;
• попередження непродуктивного впливу капіталу до країн із професійним режимом оподаткування шляхом встановлення спеціальних правил оподаткування для платників.

        Ставка податку на прибуток, що  складає у І кварталі 2011 року  становить 25%, буде знижена у  2011 році до 23%, у 2012 році - до 21%, у  2013 році - до 19% і з 2014 року - до 16%. Крім  того, податок на додану вартість  з 2014 року також буде зменшено до 17% з діючих 20% .

4) Податок з доходів  фізичних осіб. З урахуванням  змін, які включені до Податкового  Кодексу з податку з доходів  фізичних осіб :

• упорядкування процедур справляння податку з доходів від продажу майна, а також доходів у вигляді спадщини й подарунків;
• встановленні чіткі критерії при наданні пільг із урахуванням рівня задекларованого доходу особи;
• застосування методів виявлення перевищення витрат над задекларованими доходами з метою недопущення ухилення від виконання конституційного обов'язку щодо сплати податку.

5) Податок на додану  вартість .

      ПДВ  повинно створювати надійну базу  для мобілізації державних доходів.  Для здійснення цієї мети та  збереження нейтральності як  основного принципу формування  ПДВ необхідно забезпечити:

• запобігання створенню умов конкуренції при сплаті податку;
• дотримання міжнародних правил щодо застосування нульової ставки податку лише при оподаткування експортних операцій;
• поступове зниження ставки податку.

Для поліпшення справляння податку передбачає:

• удосконалення механізму сплати податку й бюджетного відшкодування шляхом поліпшення системи адміністрування та зменшення кількості випадків ухилення від його сплати;
• оптимізацію пільгового режиму оподаткування у сфері сільського і лісового господарства, рибальства;
• впорядкування системи пільг що надаються за галузевою ознакою;
• удосконалення процедури подання в обов'язковому порядку платниками податку податкової звітності у електронному вигляді.

          Реформування податку на додану вартість пов'язано з важливим кроком зменшення ставки цього податку протягом 2012- 2014 років на 1% щороку з 20% до 17%. Це є соціально спрямованим заходом, адже відомо, що за своєю економічною сутність ПДВ - це податок на споживання і сплачує його кінцевий споживач населення. Основний тягар цього оподаткування несуть бідніші верстви населення, оскільки саме вони повність витрачають свої доходи на споживання. Тому зменшення ставок означає, що коштів у них залишається більше.

6) Акцизний податок.  Удосконалення справляння акцизного податку здійснюватиметься шляхом:

• послідовного запровадження положень ЄС при справлянні акцизного податку;
• посилення регулюючого впливу акцизу на ціноутворення на ринку товарів, шкідливих для здоров'я людини, з метою зменшення їх споживання;
• поступового наближення контролю виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів до норм законодавства ЄС;
• проведення щорічного корегування розмірів ставок акцизного податку на алкогольні напої й тютюнові вироби відповідно до індексів споживчих цін за попередній період.

7) Запровадження екологічного  податку включило в себе:

• розширення бази шляхом включення до неї викидів у атмосферу, що здійснюється повітряними суднами, іншими пересувними джерелами забруднення, екологічно небезпечної продукції;
• підвищення ставок податку на всі види викидів і скидів забруднюючих речовин, за розміщення відходів із метою розв'язання проблеми їх накопичення й переробки;
• запровадження корегуючих коефіцієнтів до ставок податку, величина яких залежатиме від виконання суб'єктом господарювання в установлений строк заходів щодо зменшення викидів і скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, дотримання лімітів використання екологічно безпечних технології.

         В Податковому Кодексі передбачено збільшення удвічі ставок екологічного податку порівняно з нормативами чинного збору за забруднення навколишнього природного середовища та розширення бази оподаткування за рахунок викидів біоксиду вуглецю.

       В Податковоve кодексі врегульовані правові відносини, які стосуються:

• вилучення у платників податків оригіналів первинних документів без рішення суду;
• обстеження житла громадян, або іншого володіння фізичної особи будь-коли;
• використання в практиці адміністрування податків технічних засобів: фото, відео та аудіо фіксації;
• проведення опитування фізичних осіб;
• донара<span class="dash041e_043