Основні складові інформаційних систем
М ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ
Інститут економіки, менеджменту та права в будівництві
Кафедра менеджменту організацій
Т ема роботи: «Основні складові інформаційних систем»
Вступ…………………………………………………………………
1. Визначення структури інформаційної системи………………………………...4
2. Значення і основіні поняття інформаційних систем…………………………...7
3. Основні складові автоматизованої інформаційної системи підприємства…...8
Висновки…………………………………………………………
Список використаних джерел……………………………………………………..15
Cучасні економічні
інформаційні системи
Сьогодні, у вік інформації та комп’ютеризації інформаційні ресурси є такими самими ресурсами, як і трудові, матеріальні та енергетичні. Отож ми можемо казати про інформаційну економіку, що грунтується на інформації, та інформаційну сферу – керівників різних рівнів, учених, спеціалістів і службовців. Управління економікою можна порівняти з управлінням живим організмом, де головну роль відіграє нервова система.
В економіці роль нервової системи відіграють інформаційні потоки. Порушення в потоках інформації призводять до перебоїв як в роботі конкретного підприємства, так і всього господарства, а без достовірної, повної та своєчасної інформації неможливо керувати будь-яким виробництвом.
Обчислювальна техніка все ширше використовується як в управлінні виробничими процесами, так і всією економікою. Але матеріальні витрати на зберігання, передавання та переробку інформації вже зараз перевищують аналогічні витрати в світі на енергетику.
Нову економічну думку та механізм управління неможливо втілити в життя без комп’ютеризації, бо вони мають базуватися на точній, достовірній та своєчасній інформації.
1. Визначення структури інформаційної системи
Основу системної побудови
інформаційної системи
Кожний економічний об’єкт не існує повністю автономно, він безпосередньо входить до складу зовнішнього середовища, всього того, що не входить до складу об’єкта, але тією чи іншою мірою впливає на його існування.
Також практично всі традиційні системи побудовані за ієрархічною схемою, але завжди в екстремальних ситуаціях керівник вищого рівня може в певній ситуації взяти керівництво на себе, тобто на час ситуації змінити кількість рівнів ієрархії, тоді як у інших випадках усе може залишатися без змін.
Автоматизація інформаційної системи робить структуру управління жорсткою, особливо в умовах використання середніх і великих ЕОМ. Нині застосування персоналізації з установленням персональної ЕОМ чи АРМ у мережах може призвести до змінної структури, яка має властивості гнучкості традиційних систем.
1. З позиції ресурсної
моделі багаторівнева
2. За складністю побудови і реалізації алгоритмів управління багаторівнева система має переваги перед однорівневою і не лише спрощує систему управління, а й зменшує інформаційне навантаження на елементи системи; на практиці для економічних об’єктів (підприємств) найкращою виявляється дво-трирівнева система.
3. Багаторівнева структура системи керує роботою каналів зв’язку в системі управління і полегшує її, зменшуючи при цьому надмірність інформації і забезпечуючи вибіркове інформаційне обслуговування осіб, які приймають рішення.
4. У ході реалізації системи управління ієрархічність її моделі не висуває додаткових жорстких вимог до технічних засобів системи і каналів зв’язку.
Тому багаторівнева система є все ж досить гнучкою і допускає створення різної кількості рівнів для різних управлінських задач. Для цього потрібно побудувати чи вдосконалити модель управління економічним об’єктом і визначити структуру інформаційної системи. При побудові моделі виявляється:
1) повна множина циклів управління (довгострокове, поточне, оперативне і т.п.);
2) структура управління ( одно-, дво-, трирівнева і т. д.);
3) система економічних показників, що відповідають діючій методології управління і характеризують усе різноманіття станів, які об’єктивно має об’єкт управління.
Визначення структури і поділ системи на складові можна здійснити за чотири етапи.
1. Як зазначалося, за основу поділу системи можна взяти один, чи декілька поділів або їх поєднання: ресурсний, функціональний, адміністративний.
2. Надалі визначають необхідний перелік задач різного ступеня деталізації. Задача інформаційної системи: функція чи частина функції інформаційної системи, що являє собою формалізовану сукупність автоматичних дій, виконання яких приводить до результату заданого виду.
3. На основі моделі функціональної частини визначають необхідність розв’язання тих чи інших прикладних задач ІС різного ступеня деталізації. Кількість задач може бути різною. Визначають можливий перелік задач (надмірний), складають таблицю-специфікацію задач і синтезують їх.
4. Метою аналізу системи прикладних задач є погодження їх за виходами, входами та інформаційними переходами для усунення в системі повторних перетворень інформації, її дублювання в різних задачах.
За такого погодження з’являється можливість вилучити деякі задачі із розробки, об’єднати пари задач чи їх комплекси в один об’єкт проектування чи спростити задачу вилученням із неї обчислювальних процедур, які повторюються в інших задачах, вихідних і вхідних даних, задачу можна усунути тоді, коли вихідні показники деякої сукупності задач збігаються або множина вихідних показників однієї задачі містить множину вихідних показників іншої задачі цієї сукупності.
Об’єднувати задачі можна в тих чи інших випадках, коли:
1) серед вихідних показників двох чи більше задач є як спільні, так і різні показники, причому різних значно менше;
2) у деякій сукупності задач усі вихідні показники чи більшість із них і періодичність розв’язання цих задач збігаються;
3) у двох чи кількох задачах вихідні показники одних задач збігаються з вихідними інших.
Спростити дві задачі чи більше можна в тому випадку, коли вони мають як спільні, так і різні вихідні показники, але різних більше, ніж спільних.
Із викладеного випливає, що ні локальний, ні глобальний підходи не забезпечують тотожності проекту ІС її об’єктивним властивостям. Для забезпечення тотожності в ході системного проектування ІС здійснюють спільно і в органічній єдності впродовж розвитку системи процеси її макро- і мікропроектування з урахуванням системного принципу.
Макропроектування – це моделювання мети, призначення, побудови, функціонування, розвитку та інших несистемних атрибутів ІС і її складових частин. У результаті формування моделі визначають мету, призначення, область використання, вимоги до кінцевих проектних рішень. Моделі визначають створення, функціонування і розвиток об’єкта проектування.
Мікропроектування – це перетворення перелічених моделей у кінцеві проектні рішення, що впроваджуються на об’єкті, але спочатку потрібно з’ясувати, які задачі виконувала людина, а які – ЕОМ.
2. Значення і основіні поняття інформаційних систем
Cучасні економічні
інформаційні системи
Сьогодні, у вік інформації та комп’ютеризації інформаційні ресурси є такими самими ресурсами, як і трудові, матеріальні та енергетичні. Отож ми можемо казати про інформаційну економіку, що грунтується на інформації, та інформаційну сферу – керівників різних рівнів, учених, спеціалістів і службовців. Управління економікою можна порівняти з управлінням живим організмом, де головну роль відіграє нервова система.
В економіці роль нервової системи відіграють інформаційні потоки. Порушення в потоках інформації призводять до перебоїв як в роботі конкретного підприємства, так і всього господарства, а без достовірної, повної та своєчасної інформації неможливо керувати будь-яким виробництвом.
Обчислювальна техніка все ширше використовується як в управлінні виробничими процесами, так і всією економікою. Але матеріальні витрати на зберігання, передавання та переробку інформації вже зараз перевищують аналогічні витрати в світі на енергетику.
Рівень цивілізації можна визначати за рівнем телефонізації та комп’ютеризації суспільства. Так, у США на одну тисячу чоловік припадає 900 телефонів і 140 комп’ютерів, а в нас – відповідно 90 і 2.
Комп’ютеризація суспільства
– це не лише техніка, а й люди.
Нова комп’ютерна ідеологія має
пронизувати всі ланки
Можна виділити три основних напрямки інформаційних (комп’ютерних) технологій для створення інформаційних систем:
1) персоналізація розрахунків на базі персональних ЕОМ і систем, інтелектуального інтерфейсу користувача з ЕОМ;
2) використання баз даних, експертних систем і баз знань;
3) застосування мереж передачі даних.
Розглянемо основні
поняття аналізу схеми взаємозв
Економічний об’єкт – це люди, матеріальні цінності, уявні побудови, моделі, події чи факти, про які можуть бути зібрані дані.
Предметна область – це означена будь-якими ознаками сукупність об’єктів (усі елементи знання про процес, проблему, організацію, систему та ін.).
Економічні інформаційні системи – це людино-машинні системи, які збирають, нагромаджують, зберігають, оброблюють і видають за запитом
3. Основні складові автоматизованої інформаційної системи підприємства
За системного підходу структурні складові управління такі:
1) керуюча система, або суб'єкт управління — СУ;
2) керована частина, або об'єкт управління — ОУ;
3) інформаційна система — ІC, через яку, власне, і відбувається зв'язок між СУ та ОУ.
ІC — неодмінна складова у процесі організації управління — містить у собі такі основні частини:
1) сукупність
економічних даних на
2) методи, способи, технічні засоби й технології збирання, обробки, зберігання, пересилання інформації та її надання користувачам.
Залежно від застосовуваних технічних засобів обробки інформації розрізняють ручні, механізовані та, у разі використання автоматів, насамперед ЕОМ, автоматизовані ІC (АІС).
Зауважимо, що в АІС не вся інформація (з огляду на складність її структуризації та формалізованого подання) обробляється на ЕОМ. Частка оброблюваної на ЕОМ інформації становить від 10 до 50% усієї інформації ІC залежно від типу економічного об'єкта.
Від рівня організації ІC, застосовуваних методів і засобів, а також від технології обробки інформації істотно залежить функціонування об'єкта в цілому.
Для підприємств велике значення має продуктивність АІС, її здатність швидко переробляти інформацію, відстежувати зміни на об'єкті, у навколишньому середовищі та максимально їх ураховувати, оскільки затримка з обробкою таких даних може коштувати дуже дорого. Наприклад, невраховування нових вимог, постанов, вказівок тощо для підприємства може призвести щонайменше до штрафних санкцій.
Об'єкти й процеси, якими керують, а також і сама система управління (управління) можуть бути складними і територіально розподіленими. Так, наприклад, якщо йдеться про банківські установи та їхню діяльність, то в разі окремого комерційного банку або відділення, котре територіально й організаційно зосереджене в одному місці, створення його АІС вимагатиме підходу й технологій обробки даних, відмінних від тих, що застосовуються, тоді коли банк являє собою сукупність відділень або філій, які територіальне розміщені в різних місцях регіону.
У першому разі банк розглядається як один об'єкт, як єдине ціле, де практично немає проблеми передавання та приймання первинних даних.
У другому разі структура АІС складніша, застосовуються інші технології обробки даних. Тут можливі проблеми збору та передавання даних із відділень до головної контори. Відповідно АІС буде багаторівневою системою, причому проблеми збирання, передавання й обробки даних вельми складні як з технічного, так і з організаційного боку.
Якщо АІС на промисловому підприємстві призначена, здебільшого, лише для обробки управлінської інформації (планування випуску продукції, бухгалтерський облік, розрахунки заробітної плати і т. ін.), то АІС у фінансово-кредитних установах (ФКУ), і насамперед у банківських установах, не лише обробляють управлінську інформацію, а й виконують автоматизацію операцій основної діяльності, зокрема основного виробництва (обробка даних відповідних документів у процесі здійснення грошових розрахунків, надання кредитів, нагромадження коштів і т. ін.).
Характеристика складових
Будь-яка АІС поділяється на функціональну та забезпечувальну частини (ФЧ та 3Ч), які, у свою чергу, поділяються на простіші елементи — підсистеми, котрі також припускають подальший поділ.
До ФЧ належать ті елементи системи, які визначають її функціональні можливості, а саме: призначення, виконувані управлінські функції та функції з обробки інформації.
До ЗЧ системи належать об'єкти, з допомогою яких виконуються функції системи, тобто реалізується функціональна її частина.
Додатково виокремлюють забезпечувальні підсистеми, кожна з яких об'єднує певний вид ресурсів, а також умови їх організації. Ці підсистеми розкривають сутність і склад ресурсів, необхідних для функціонування АІС, тому їх перелік є типовим і практично однаковим для різних АІС.
До складу забезпечувальної частини належать підсистеми технічного, математичного, лінгвістичного, правового, інформаційного, організаційно-методичного та ергономічного забезпечення.
Підсистема технічного забезпечення — ТЗ, у свою чергу, складається з чотирьох елементів.
1. Технічні засоби — комплекс технічних засобів — КТЗ, використовуваних для одержання, вводу, підготовки, перетворення, обробки, зберігання, реєстрації, виводу, відображення, використання та передавання даних і реалізації керівних дій.
2. Методичні та керівні
3. Технічна документація, що стосується КТЗ.
4. Персонал, який обслуговує КТЗ.
Підсистема математичного забезпечення — МЗ — сукупність застосовуваних математичних методів, моделей і алгоритмів.
Підсистема програмного забезпечення — ПЗ — об'єднує програми постійного користування (системні програми, пакети прикладних програм (ППП), СУБД тощо).
Підсистема лінгвістичного забезпечення — ЛЗ — сукупність мовних засобів для формалізації природної мови, опису інформації та інших елементів ІС .
Підсистема правового забезпечення — ПРЗ — охоплює правові норми й нормативи, які пов'язані з функціонуванням АІС, застосовуються для юридичного обґрунтування її створення й функціонування, а також визначають юридичний статус результатів такого функціонування.
Підсистема інформаційного забезпечення — ІЗ — містить у собі використовувані дані та правила їх отримання, зберігання, оновлення, а також організації структури й змісту інформаційних сукупностей (інформаційну базу). Остання поділяється на позамашинну та машинну (власне інформація на паперових і машинних носіях). Ця підсистема охоплює інформаційні ресурси, а також засоби їх опрацювання, зокрема структуризації і систематизації інформації (класифікатори, типові моделі, формати документації тощо).
Підсистема організаційно-
Підсистема ергономічного забезпечення — ЕЗ становить множину взаємопов'язаних вимог, спрямованих на узгодження психологічних, антропометричних, фізіологічних особливостей і можливостей людини, з одного боку, і технічних характеристик засобів автоматизації, параметрів робочого середовища на робочому місці (вологість, температура, зашумленість, освітлюваність, опромінюваність тощо), з іншого.
У ФЧ АІС вирізняють такі елементи: функціональні підсистеми, блоки, або комплекси задач та окремі задачі.
Функціональна підсистема — це відносно самостійна частина системи, яку виокремлено за певною ознакою, що відповідає конкретним функціям і завданням управління. Цю підсистему можна розглядати як самостійну систему, що характеризується певним цільовим призначенням, підпорядкованістю, відокремленістю інформаційної бази, методичною спрямованістю обчислень економічних показників і спеціалізацією робіт.
Здійснювати декомпозицію ФЧ АІС — поділяти цю систему на підсистеми, комплекси задач і окремі задачі — можна як за окремими ознаками, так і за їх сукупністю.
ФЧ може реалізуватися на різній технічній базі та з різною (централізованою, децентралізованою і мішаною) технологією обробки даних.
У разі централізованої технології завдання (зокрема й щодо розв'язування задач обчислювального характеру) виконують безпосередньо в обчислювальному центрі — ОЦ у повному обсязі фахівці служб інформатики.
Децентралізована технологія реалізується на системах малих, зокрема й персональних, комп'ютерів у вигляді АРМ. Мішана технологія передбачає, що частина задач і операцій виконується на АРМ, а інша (це, здебільшого, узагальнювальні операції) — на ОЦ.
Як показує досвід, децентралізована
обробка даних у АІС
Забезпечити прямий доступ і організувати децентралізовану обробку даних можна двома способами: обладнати велику ЕОМ виносними пультами і встановити їх на робочих місцях користувачів-фахівців або встановити на зазначених робочих місцях персональні комп'ютери. В обох випадках функціональними елементами АІС є функціонально-спеціалізовані АРМ— ФСАРМ. інформаційна система телекомунікація комерційна таємниця
Отже, АРМ слід розуміти як цілком певний набір персональних термінальних пристроїв, котрі завдяки залученню обчислювальних потужностей великої ЕОМ дають змогу виконувати на робочому місці інформаційне обслуговування користувача-фахівця в обсязі та режимі, які потрібні для виконання його виробничих (службових) функцій. Можлива й інша інтерпретація: АРМ — це сукупність ПК і спеціального програмного забезпечення, що зорієнтоване на певну сферу використання і забезпечує безпосереднє інформаційне обслуговування користувача-фахівця в потрібних і достатніх для його діяльності обсязі та режимі.
Отже, ФЧ АІС підприємства є сукупністю
функціонально-спеціалізованих
Насамкінець зазначимо, що кожна АІС, незалежно від функціональних можливостей (останні можуть бути істотно різними: від розв'язування однієї задачі або їх комплексу до виконання всієї сукупності завдань щодо діяльності об'єкта), містить у собі всі головні структурні елементи. Так, у будь-якій АІС неодмінно присутні функціональна та забезпечувальна частини, елементи технічного, програмного й іншого забезпечення. При цьому АІС не створюється водночас і повністю, вона постійно розвивається і модернізується, що висуває певні вимоги до її створення.
Можна виділити три основних напрямки інформаційних технологій для створення інформаційних систем:
1) персоналізація розрахунків на базі персональних ЕОМ і систем, інтелектуального інтерфейсу користувача з ЕОМ;
2) використання баз даних, експертних систем і баз знань;
3) застосування мереж передачі даних.
Розглянуті основні
поняття аналізу схеми
Економічний об’єкт – це люди, матеріальні цінності, уявні побудови, моделі, події чи факти, про які можуть бути зібрані дані.
Предметна область – це означена будь-якими ознаками сукупність об’єктів (усі елементи знання про процес, проблему, організацію, систему та ін.).
Економічні інформаційні системи – це людино-машинні системи, які збирають, нагромаджують, зберігають, оброблюють і видають за запитом.
Також у ході дослідження виділені основні складові інформаційних систем – це персонал, завдання, технології, культура, структурні компоненти та взаємовідносини в організації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Єрьоміна Н. В. Банківські інформаційні системи. / Єрьоміна Н. В. — К.: КНЕУ, 2000.
2. Рогач І. Ф., Сендзюк М. А.,
Інформаційні системи у
3. Кошкін Л.І. Хачатуров А.Е.
Менеджмент на промисловому
- Основні службові договори на отримання майнового права інтелектуальної власності
- Основні соціологічні теорії особистості
- Основні способи вимірювання дієздатності механізмів уяви
- Основні способи зберігання продовольства
- Основні способи зварювання
- Основні способи раціонального використання лісових ресурсів у промисловості
- Основні стилі менеджменту
- Основні риси злочинності у місцях позбавлення волі в Україні та шляхи її попередження
- Основні риси Інкотермс 2010
- Основні риси правопорушення
- Основні риси радянського тоталітарного режиму в 30-ті роки
- Основні риси соціальної організації
- Основні риси та призначення адміністративної юстиції
- Основні риси філософії Відродження
