Основні види ризиків

План

1.Ризик 

2.Види  ризиків

3.Волатильність

4.Середньоквадратичне  відхилення як міра оцінки  ринкового ризику

Ключові слова

Ризик, показник ризику, невизначеність, економічні ризики, інвестиційний ризик, підприємницький ризик, фінансовий ризик, портфельний ризик, волатильність, ринок, валютна пара, середньоквадратичне відхилення.

1. Ризик

    Поняття ризику пов'язується з розумінням небезпеки, загрози, ненадійності, азарту, невизначеності, непевності, збитку. На думку дослідників, термін «ризик»  походить від латинського слова «resecum» - скеля або небезпека зіткнення з нею. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім.

    Ризик - поняття, пов’язане з усіма видами діяльності, яку здійснюють як окремі особи, так і організації, незважаючи на їх природу, розмір, час і місце, де здійснюється або планується діяльність. Ризик існує у різних формах і на різних рівнях: від простої домашньої роботи (прибити поличку на кухні) до багатомільярдних проектів (організація польоту на Марс). Неврахування ризику може призвести до різних негараздів - від значного дефіциту державного бюджету до провалу технічного проекту, значних матеріальних втрат, забруднення довкілля, травмування і навіть загибелі людей. Разом з тим на ризик ідуть через потенційну можливість отримати вигоду, нагороду, прибуток і, нарешті, - можливість вижити. Правильне сприйняття ризику вважається проявом вищого рівня інтелектуальності.

    В економічній літературі відомі численні спроби сформулювати теоретичні визначення суті та змісту поняття ризику. Найбільш послідовним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй  першооснові є невизначеністю.

    Стан  невизначеності може виникнути в  кожній ситуації суспільно-економічного характеру, якщо попередньо неможливо  виявити причинно-наслідкового зв'язку між основними елементами процесу  господарської діяльності чи суспільного  буття. Невизначеність породжується незнанням, невідомістю кінцевого результату, який може або збігатися з очікуваним, або бути ліпшим чи гіршим за нього. В умовах невизначеності кінцевий результат можна передбачити лише наближено, узявши одне з потенційно можливих значень. Така невизначеність зумовлюється, як правило, суб'єктивним сприйняттям реальних явищ. Поняття ризику, на противагу поняттю невизначеності, має практичне застосування, а тому його зміст потребує об'єктивного визначення. Отже, потрібний перехід від суб'єктивно сприйманої непевності, випадковості до об'єктивного поняття ризику, що на ній базується. Єдиний спосіб такого переходу - оцінити непевність (випадковість) кількісними методами, надавши їй реальних числових значень. Звідси випливає: ризиком буде визнано лише таку невизначеність, яку можна оцінити кількісно.

    Ризиком буде визнана лише така невизначеність, яку можна оцінити в кількісних параметрах.

    Вимірювання невизначених величин найточніше здійснюється розрахунком показників імовірності  їх появи. Ця ймовірність має ту характерну рису, що вона одночасно враховує дві взаємодоповняльні випадковості як два необхідні компоненти загальної оцінки:

а) частоту  настання події щодо місця та часу;

б) величину збитку, тобто величину від'ємного відхилення фактичного результату від очікуваного.

    Отже, показник ризику за своїм змістом - це не лише імовірність появи непевної події, але й імовірність настання негативного результату.

    Негативним  результатом появи непевної події  можуть бути не лише прямі втрати (збитки), а й непрямі, наприклад, недоотримана (втрачена) очікувана користь, яку  планувалося досягти у процесі  ефективної господарської діяльності. Виходячи з цієї передумови, можна  стверджувати: ризик - це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через появу непевної (випадкової) події щодо майнового інтересу членів суспільства.

2.Види ризиків

    З розвитком і ускладненням соціальних і економічних процесів виникає  все більше нових видів ризиків. З'явилася потреба їх класифікації. Складність класифікації економічних ризиків полягає як в їх різноманітті, так і в широті прояву. Саме цей факт не дозволив донині розробити чітку систему класифікації. Найзагальніші принципи класифікації дають можливість виділити:

• ризики, пов'язані з господарською діяльністю;

• ризики, пов'язані з особистими якостями підприємця;

• ризики, пов'язані з інформації про стан зовнішнього середовища.

    Далі  слід виділити різноманітні принципи класифікації незалежно від видів  діяльності (табл.1). Градація ризиків  при будь-якій класифікації різноманітна. Окремі види ризиків можуть перетинатися, доповнювати, бути складовими один одного.

    Економічний ризик - це об’єктивно-суб’єктивна категорія у діяльності суб’єктів господарювання, що пов’язана з подоланням невизначеності та конфліктності в ситуації неминучого вибору, що відображає міру (ступінь) відхилення від цілей, від бажаного (очікуваного) результату, міру невдачі (збитків) з урахуванням впливу керованих і некерованих чинників, прямих та зворотних зв’язків стосовно об’єкта керування.

    Економічний ризик може включати політичний або  підприємницький, а підприємницький - економічний, фінансовий - валютний і тому подібне. Все залежить від того, який ризик в конкретному аналізі розглядається як головний. Окремо розглядають сукупність ризиків в роботі біржі, митниці, банку, туристичної фірми, підприємства, і тому подібне.

      Уся різноманітність ризиків взаємообумовлена. В ієрархічній структурній системі ризиків як початковий, визначальний можна визнати інвестиційний ризик, бо якщо немає вкладень, то немає ризику їх втрати.

    Інвестиційний ризик - це можливість або ймовірність повного або часткового недосягнення (неотримання) очікуваних інвесторами результатів здійснення інвестицій. Інвестиційний ризик має місце у підприємницькому середовищі, але може у ряді випадків виникати і в сфері споживання. Ризики інвестиційних проектів поділяються на три великі групи: фінансові, будівельні та експлуатаційні. Інвестиційний споживчий ризик виникає у тому разі, коли вкладення, що здійснені у товари тривалого користування (котеджі, авто, гаражі та ін.) з метою їх подальшого використання у підприємницькій діяльності (продаж, наймання, гарантія, виробництво), не досягають своїх цілей через різні причини.

                                                        Основні групи  ризиків                                    Таблиця 1. 2 

    Підприємницький ризик - це прийняття рішень, спрямованих на максимізацію доходу в умовах невизначеності обставин.

      Підприємницький ризик зумовлюється ймовірним характером практично всіх виробничих процесів і реалізації, конкуренцією, інфляційними впливами, наявністю фізичних ризиків (втрати майна внаслідок стихійного лиха), а також невизначеністю, що спричинена неповною або неточною інформацією, яка міститься в інвестиційній програмі. Це насамперед пов’язано з можливою зміною законодавства (посилення екологічних вимог, зміна умов оподаткування, реінвестування доходів, рівня відсоткових ставок, введення обмежень і ліцензій). Крім того, за сучасних умов на ступінь підприємницького ризику великий вплив має: політична нестабільність; страйки; масове невиконання договірних зобов’язань; неплатежі; застаріла структура виробництва; інфляційні процеси тощо. До того ж у кожній галузі є свої специфічні умови, що найбільше впливають на ступінь ризику (наприклад, у сільському господарстві - це погодні умови, торгівлі - оцінка кон’юнктури ринку, в атомній енергетиці - складність і характер виробничого процесу).

    Фінансові ризики - це велика сукупність взаємопов’язаних ризиків невиконання фінансових зобов’язань протилежною стороною та ризиків зміни кон’юнктури фінансових ринків.

  Фінансові ризики, що беруть на себе банки та їх клієнти, тісно пов’язані між собою. Під ці ризики підпадають як інвестори, так і кредитори й дебітори.

    Кредитні  ризики посідають одне з головних місць у групі фінансових ризиків. Він так само, як ризик неповернення боргу, виникає в результаті:

- неможливості  позичальника створити у майбутньому  адекватний грошовий потік;

- невпевненості  у реалізації в майбутньому  за необхідною ціною застави  під кредит;

- погіршення  іміджу (репутації) позичальника  через непередбачені несприятливі  зміни у діловому світі. Банки  повинні ретельніше оцінювати  кредитні ризики, ніж інші кредитори,  оскільки вони надають у користування  не власні гроші, а гроші  своїх вкладників.

    До  групи кредитних ризиків можна  віднести відсотковий ризик, ризик  ліквідності та у вузькому розумінні  фінансовий і проектний ризики.

    Відсотковий ризик зумовлений невизначеністю у  майбутньому щодо напряму руху та рівня відсоткових ставок. Подібний ризик для банку - це ризик перевищення середньої відсоткової ставки по залучених коштах (депозитах) середньої відсоткової ставки за виданими кредитами.

  Ризик ліквідності спричинений невпевненістю у майбутній швидкій реалізації того чи іншого активу за передбачену ціну.

    Фінансовий ризик у вузькому розумінні - це ризик фінансового левериджу Тобто чим вищий фінансовий леверидж компанії, тим більша невпевненість у забезпеченні позичкових коштів власним капіталом.

    Проектний ризик у вузькому смислі виникає  при оцінці кредитної пропозиції клієнту з метою фінансування певного інвестиційного проекту. Цей  ризик містить три складові:

- ризик,  пов’язаний з самим проектом, незалежно від позичальника;

- корпоративний  ризик, пов’язаний з усією  діяльністю позичальника та впливом  даного проекту на загальний  рівень ризику;

- ринковий  ризик, пов’язаний з відповідністю  проекту банківському кредитному  портфелю, тобто з визначенням, чи підвищує, чи знижує він ризик кредитного портфеля банку.

    Валютний  ризик виникає через невизначеність майбутнього руху ресурсів національної валюти щодо іноземних валют. Під вплив валютного ризику підпадають усі суб’єкти інвестиційної діяльності, які здійснюють фінансові операції у валюті, відмінній від їх національної валюти. Валютний ризик містить такі складові:

- курсовий  ризик - зміни вартості активів та пасивів банку (компанії);

- ризик  переказу, пов’язаний з відмінностями  в обліку активів та пасивів  в іноземній валюті;

- ризик  угоди, зумовлений невизначеністю  у майбутньому вартості угоди  у національній валюті, що деномінована  в іноземній валюті.

    Ризик країни з’являється внаслідок невизначеності у майбутньому змін політичних та економічних умов, які можуть вплинути на спроможність країни, корпорації, підприємства та інших позичальників відповідати  за зобов’язаннями зовнішнього боргу. Складовими ризику країни виступають:

- політичний  ризик, який представлений невизначеністю  у майбутньому інвестиційного  клімату держави - імпортера кредитів та інвестицій;

- економічний  ризик - ризик, пов’язаний з невизначеністю у майбутньому платоспроможності країни, корпорації, фірми;

- експортний  ризик - пов’язаний з можливістю зупинки обслуговування боргу через низьку ліквідність товарів зовнішньої торгівлі та іноземних інвестицій.

    Портфельний ризик - ризик невідповідності у майбутньому інвестиційного проекту кредитному портфелю, портфелю цінних паперів чи портфелю реальних проектів. Портфельний ризик виникає внаслідок можливості суттєвого погіршення сукупних показників того чи іншого портфеля: прибутковості, зростання капіталу, ступеня впливу ризику ліквідності.

    Будівельні  ризики - це ризики, що виникають у процесі проекту. Залежно від типу фінансування проекту ці ризики розподіляються між учасниками здійснення проекту чи приймаються на себе тією чи іншою стороною.

  Ризик перевищення кошторису означає, що проектно-кошторисна вартість може бути перевищена через провину багатьох учасників.

  Ризик несвоєчасного завершення термінів засвоєння інвестицій виникає внаслідок змін у складі проектів, зривів постачання матеріально-технічних ресурсів.

    Ризик порушення умов договору спричинений  змінами умов функціонування інвестора  та підрядної організації (фінансова  неспроможність інвестора, зміни ставок оподаткування доходу, умов отримання  банківських кредитів і погашення  раніше отриманих позичок, амортизаційної політики, невиконання угод субпідрядними  організаціями, проектантами та іншими учасниками інвестиційного процесу).

    Ризик падіння попиту виникає у разі зміни потреб у продукції будівельної  галузі у зв’язку із загальним  спадом виробництва, кризою фінансів, бюджетним дефіцитом.

    Експлуатаційні  ризики з’являються після введення об’єкта у дію та виходу на проектну потужність (що за наших умов спричиняє  певні ризики).

    Ризик реалізації продукції, робіт, послуг, спричинений  можливістю звуження ринку збуту  у процесі експлуатації та втрати частини споживачів через зростаючу  конкуренцію та появу на ринку  товарів вищої якості.

    Ризик зниження прибутковості тісно пов’язаний з ризиком реалізації продукції  і тягне за собою скорочення грошових потоків та неможливість розрахунків з кредиторами.

    Ризик невиконання поставок матеріально-технічних  ресурсів для виробництва зумовлює у майбутньому можливу ненадійність постачальників.

    Ризик менеджменту виникає через можливу  необхідність у майбутньому зміни  керівництва підприємства.

    Форс-мажорний ризик існує як на стадії будівельного виробництва, так і в період експлуатації підприємства. Він пов’язаний з  виникненням подій об’єктивного характеру, які можуть призвести  до часткової чи повної втрати майна.

3.Волатильність

    Волати́льність  - статистичний показник, що характеризує тенденцію ринкової ціни або доходу змінюватися з часом. Є одним з найважливіших фінансових показників в управлінні фінансовими ризиками, де являє собою міру ризику використання фінансового інструмента за заданий проміжок часу. Частіше за все вираховується середня волатильність. Виражається волатильність в абсолютному (100$±5$) або у відносному від початкової вартості (100$±5 %) значенні.

    Розрізняють два види волатильності:

• Історична волатильність - це величина, рівна стандартному відхиленню вартості фінансового інструмента за заданий проміжок часу, розрахованому на основі історичних даних про його вартість.
• Очікувана волатильність - волатильність, що вираховується на основі поточної вартості фінансового інструмента із припущенням, що ринкова вартість фінансового інструмента відбиває очікуваний ризик.

    Історична волатильність розраховується як середньорічна волатильність σ пропорційна стандартному відхиленню σ₍SD) вартості фінансового інструменту і обернена пропорційна квадратному кореню періоду часу:

де σ - стандартне відхилення вартості фінансового інструменту; P - період часу в роках.

    Волатильність σ_T за інтервал часу T (виражений у роках) розраховується на основі середньорічної волатильності так:

    Наприклад, якщо стандартне відхилення вартості фінансового інструмента на протязі  дня становить 0,01, а в році налічується 252 торгових дня (тобто період часу - 1 день = 1/252 року), то середньорічна волатильність буде дорівнювати:

    Волатильність за місяць (тобто за T = 1 / 12 року) дорівнюватиме:

.

    Кожна з валютних пар (текстовий запис котирування валюти), що торгуються на ринку Форекс, має певну волатильність, або розкид цін протягом кожної торговельної сесії.

    Ринок - це сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської діяльності. Волатильність вимірює, наскільки змінювалися ціни за встановлений період часу. Високоволатильні ринки характеризуються потенційно більшим прибутком, але і підвищеним ризиком, такі ринки цікаві для короткострокових трейдерів. Довгострокові, більш консервативні трейдери намагаються торгувати на менш рухливих ринках. Якщо протягом тижня спот-курс валюти рухався в межах плюс-мінус 2-3% від ціни закриття п'ятниці, то це низька волатильність. А якщо то падав на 15%, то зростав на 15%, то волатильність - дуже висока.

    Волатильність має деякі особливості: циклічність, сталість і прагнення до середнього.

    Волатильність має тенденцію працювати циклічно, виростаючи до піку, потім зменшуючись, поки не досягне нижньої межі, і  процес повторюється.

    Постійність волатильності - це її здатність тривати  від одного дня до наступного, припускаючи, що та, яка існує сьогодні, буде, ймовірно, існувати і завтра.

    Повертатися назад до середнього (нормальному) рівнем, після того, як досягне високого або низького екстремуму - ще одна чудова здатність волатильності. Якщо ринок  досягає екстремально високих значень  волатильності, то, швидше за все, повернеться  назад до середнього, тобто, впаде  до нормального рівня.  

4. Середньоквадратичне відхилення як міра оцінки ринкового ризику

    Середньоквадратичне відхилення - це абсолютна міра ризику. Чим вище середнє квадратичне відхилення, тим вищий ризик проекту.

    Середньоквадратичне (стандартне) відхилення (s) визначається за формулою:

²=^2_і

 де  – дисперсія;

 – очікуване значення для кожного  випадку спостережень;

 – середнє очікуване значення;

– кількість випадків спостережень (частота)

Р –  імовірність отримання прибутку.

    Економічний зміст середньоквадратичного відхилення з погляду теорії ризиків полягає в характеристиці максимально можливого коливання досліджуваного параметра від його середнього очікуваного значення. Чим більша величина дисперсії і середньоквадратичного відхилення, тим ризикованіше управлінське рішення.

    Середньоквадратичне відхилення визначають як корінь квадратний з дисперсії за формулою:

де          G - середньоквадратичне відхилення.

    Існують ще інші, спрощені методи визначення ступеня ризику.

    З погляду інвестора кількісно  ризик характеризує імовірнісну  оцінку максимальної та мінімальної  величини доходу, який може бути отриманий  унаслідок капіталовкладень. При тому чим більший діапазон між цими величинами при рівній імовірності настання подій, тим вищий ступінь ризику.

    Тоді  для розрахунку середньоквадратичного  відхилення використовують такі формули:

      G = P _max (X _max – )² + P _min (  – X _min)² 

G - середньоквадратичне відхилення;

P_max - імовірність отримання максимального прибутку;

X_max - максимальна величина прибутку;

- середня, очікувана величина прибутку;

P_min - імовірність отримання мінімального прибутку;

X _min - мінімальна величина прибутку; 

                                Правила вибору більш ризикових проектів          Таблиця 2. 4

Запитання до теми

1. Що таке ризик і які його специфічні ознаки?
2. З чим пов'язують виникнення ризику як економічної категорії?
3. Чому в ринковій економіці в господарській діяльності неможливо запобігти ризику взагалі?
4. Розкрийте зміст і структуру економічних ризиків.
5. Як кількісно визначається рівень ризику?
6. В  чому полягає економічний зміст волатильності?
7. В чому відмінність історичної і очікуваної волатильності?
8. Які особливості має волатильність?
9. Як середньоквадратичне відхилення впливає на ризик?
10. Від чого залежить ризикованість управлінського рішення?

Тести до теми

1. Виберіть правильне визначення ризику:

а) можливість того, що все відбуватиметься не так, як очікується, можливість припуститися помилки;

б) дохід, який перевищує пов`язані з ним витрати;

в) основна  форма грошових накопичень господарського суб'єкта;

г)  джерело  формування фінансових ресурсів підприємства.

2. В яких формах та видах існує ризик?

а) тільки спрямованих на принесення прибутку;

б) ризик  не має форм та видів;

в) у  формах та видах  прагнення отримати прибуток та у сприянні ефективному; розподілу та використанню ресурсів, упровадження досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей;

г) у  різних формах і на різних рівнях: від  простої домашньої роботи (прибити  поличку на кухні) до багатомільярдних проектів (організація польоту на Марс).

3. Які з нижче наведених видів належать до видів ризику?

а) розподільчий, оцінювальний, інвестиційний;

б) інформаційний, стимулюючий, проектний;

в) розрахунковий, розподільчий, аналітичний;

г) інвестиційний, підприємницький,  фінансовий, кредитний, відсотковий.