МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

     НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  УКРАЇНИ

     «КИЇВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

     КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ 
 
 
 

     РЕФЕРАТ  

     з дисципліни:  «Менеджмент»

     на  тему:

     «Основні  методи управління та їх застосування» 
 
 
 

Інформація  про захист роботи

                       Київ 2011

     ЗМІСТ

ЗМІСТ 2

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1.СУТНІСТЬ МЕТОДІВ МЕНЕДЖМЕНТУ, ЇХ РОЛЬ В УПРАВЛІННІ ОРГАНІЗАЦІЄЮ 4

РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ МЕНЕДЖМЕНТУ 8

РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ МЕТОДІВ, ПРИНЦИПІВ ТА ФУНКЦІЙ МЕНЕДЖМЕНТУ 15

ВИСНОВКИ 18

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 20

ДОДАТКИ 21 

     ВСТУП

     Будь-яка управлінська діяльність, у тому числі управлінська, повинна бути спрямована на отримання конкретних результатів. Основними завданнями управлінців усіх рівнів є розроблення дієвих способів і прийомів впливу на працівників, вибір найоптимальніших управлінських важелів та створення механізмів впровадження їх у життя.

     У зарубіжних країнах накопичений значний досвід управління в області промисловості, торгівлі, кооперації, сільського господарства і тому подібного внаслідок безпосередньої участі людей в управлінській діяльності. Він збагачується за рахунок знань основ науки управління, світових досягнень в практичній організації економічних і соціальних процесів.

     Актуальність  теми полягає у самій проблемі. В Україні поки ще не досягнуті значні успіхи в теоретичному і практичному освоєнні менеджменту. Тому потрібно над цим працювати, а особливо, над методами менеджменту, так як вони являють собою базову основу для праці у даній сфері.

     Упровадження  ринкових відносин у практику господарювання вимагає принципової зміни методів  управління на всіх рівнях управлінської  ієрархії. Це висуває необхідність вивчення нових підходів і форм управління, зокрема, менеджменту як особливого типу управління.

      Мета  роботи: визначити основні методи управління та механізм взаємодії методів, принципів та функцій менеджменту.

      Об’єкт – це метод, який застосовується в управлінській діяльності для досягнення конкретних результатів.

      Суб’єктом є менеджер, управлінець або група керівних осіб, що застосовують певні методи для реалізації своїх функцій і завдань.

     Предметом являється використання менеджерами цих методів для досягнення поставлених цілей.

     РОЗДІЛ  1.СУТНІСТЬ МЕТОДІВ МЕНЕДЖМЕНТУ, ЇХ РОЛЬ В УПРАВЛІННІ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

     Менеджмент використовує різноманітні способи, підходи та прийоми, які дають можливість: упорядкувати, націлити (спрямувати) та ефективно організувати виконання притаманних йому функцій, процедур і операцій, необхідних для здійснення управлінського впливу. В сукупності способи здійснення управлінської діяльності, які застосовуються для визначення та досягнення її мети, виступають як методи менеджменту. У загальноприйнятому розумінні методи ‒ це способи (прийоми) цілеспрямованого впливу суб'єкта на об'єкт для досягнення поставленої мети. Усі методи управління використовуються в практичній діяльності керівником не як окремі, розрізнені й самостійні способи впливу, а як цілісна система взаємопов’язаних та взаємодіючих конкретних методів.

     У методах менеджменту виражається сутність його принципів у конкретній формі, адаптованій до реалій господарської діяльності. З їхньою допомогою менеджери (керівники) забезпечують скоординовану діяльність в організації та єдність інтересів усього персоналу. Мета і методи взаємопов'язані між собою. Кожній меті відповідають певні методи її досягнення. Тому менеджеру важливо слідкувати за відповідністю мети методам своєї діяльності.

     Про те, що людство вже давно усвідомило значення методів у життєдіяльності суспільства, може свідчити одне з положень із стародавньої китайської філософії: "Цілеспрямована діяльність людини проявляється в тому, що людина має метод: мету, засіб, план дій або порядок дій для досягнення поставленої мети, а також відповідні критерії для оцінювання результатів своєї діяльності. Метод ‒ це те, завдяки чому можна отримати результат".

     Поняття методу менеджменту трактується двояко: як спосіб пізнання, дослідження об'єкта управління і як прийом, спосіб практичної управлінської діяльності. Розглянемо таблицю 1.1 порівняння визначення терміну «метод менеджменту» різними авторами задля ширшого розуміння предмету дослідження.

     Таблиця 1.1

     Порівняння  визначення методу менеджменту різними  авторами

     У першому випадку це гносеологічна категорія науки управління, яка дає змогу одержати нові знання про управління. У другому значенні термін «метод» стосується змісту процесу управління й означає спосіб здійснення управлінської діяльності. У літературі з менеджменту поряд з поняттям метод як синоніми часто використовуються категорії техніка, підхід.

     Сукупність методів, якими користується організація, складає її методичний інструментарій. Для характеристики методичного забезпечення менеджменту фірм також використовуються поняття методичний апарат, методична база [6, с. 129].

     Методи в менеджменті мають особливе значення. З їхньою допомогою відбувається взаємне збагачення його теорії та практики. Так, розв'язуючи те чи інше завдання менеджменту, методи слугують меті практичного управління, надаючи в його розпорядження систему правил, прийомів та підходів, за допомогою яких скорочуються витрати часу й інших ресурсів на постановку та реалізацію мети. Разом із тим використання системи методів при вивченні нових управлінських проблем дає змогу розширити і поглибити знання про управління. Таким чином, методи сприяють розвитку теорії менеджменту, піднімаючи її на більш високий рівень.

     У визначеннях методів управління як свідомо сформульованих суб'єктом управління варіантів управлінської діяльності підкреслюється їхня альтернативність, тобто можливість вибору з множини варіантів конкретного способу або прийому дій.

     Узагальнюючи підходи до визначення та розуміння суті методів управління, можна зробити висновок про те, що зміст і специфіка їх визначаються сутністю та особливостями самого управління.

     Методи управління ґрунтуються на дії законів і закономірностей управління, які одночасно враховують науково-технічний рівень розвитку виробництва і рівень розвитку відносин управління.

     Методи менеджменту настільки ж різноманітні, як і інтереси людей, характер їхньої роботи. У них у конкретній формі, адаптованій до реальних ситуацій бізнесу, виражається сутність його принципів. Мета методів ‒ забезпечення гармонії, органічного поєднання індивідуальних, колективних і суспільних інтересів.

     Методи менеджменту орієнтовані насамперед на високу продуктивність і ефективність діяльності персоналу фірми, на злагоджену роботу підрозділів фірми, на чітку організацію різноманітної діяльності фірми й управління нею на рівні світових стандартів.

     Місце методів менеджменту в процесі управління організацією показано на рисунку 1.1 (див. додаток 1.).

     Методи менеджменту формуються в такій послідовності: оцінювання ситуації і поставлених завдань з метою визначення основних напрямів і видів впливу; вибір складу методів і обґрунтування їхніх якісних і кількісних параметрів; забезпечення умов для ефективного застосування обраних методів, що в кінцевому результаті формує структуру,техніку і технологію, кількість управлінської роботи [8].

     РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ  МЕНЕДЖМЕНТУ

     Методи  менеджменту класифікують за різними  ознаками:

• напрямком впливу на керований об’єкт;
• способом врахування інтересів працівників;
• формою впливу;
• характером впливу (рис. 2.1).

Рис.2.1. Класифікація методів менеджменту  за різними ознаками.

     1. За напрямком впливу на керований  об’єкт:

• методи прямого впливу – безпосередньо впливають на керовану систему (накази, розпорядження, вказівки, інструкції, положення, тарифи тощо);
• методи непрямого впливу – створюють умови для впливу на керовану систему менеджменту (методи підбору колективу за різними ознаками, методи формування психологічного клімату в колективі тощо).

     2. За способом врахування інтересів   працівників:

• методи матеріального впливу – враховують майнові та фінансові інтереси працівників; включають різноманітні економічні стимули;
• методи владного впливу – націлені на впорядкування функцій, обов’язків і прав працівників, регламентацію та нормування їх діяльності (штатні розписи, регламенти діяльності, положення про виконавців, договори, накази, розпорядження, догани тощо);
• методи морального впливу – спрямовані на підвищення соціально-господарської активності; включають етичні норми, моральні стимули, методи встановлення хороших взаємин між керівником і підлеглими тощо.

     3. За формою впливу:

• кількісні методи (калькуляції, кошториси, ціни, бюджет, матеріальні стимули тощо);
• якісні методи (вказівки, інструкції, моральні стимули, методи добору колективу за психофізіологічними факторами тощо) [7, с. 110-114] .

     4. За характером впливу:

• Економічні методи менеджменту. Зумовлені різноманітними економічними чинниками, за допомогою яких досягається колективне чи індивідуальне задоволення потреб на всіх рівнях. Ефективне використання економічних методів потребує певних передумов: здатності підприємства адекватно реагувати на зміну економічних умов функціонування, розвинутого ринкового економічного середовища, ефективних фінансово-кредитних інститутів тощо. Економічні методи менеджменту передбачають розроблення планово-економічних показників і механізмів їх досягнення. Вони шляхом матеріальної зацікавленості стимулюють ініціативу та відповідальність працівників за результати прийнятих рішень. До економічних методів належать економічні плани, економічні стимули та бюджет.

     Економічні  плани. Загалом у плані прогнозується певний стан об’єкта у перспективі, а також визначаються необхідні для його досягнення ресурси і механізми.

     Економічний план – комплексна модель (характеристика) основних економічних показників, параметрів майбутнього стану окремих сфер підприємства, а також шляхів, способів і ресурсів, необхідних для досягнення наміченого.

     Вплив економічних планів на працівників  відбувається у різних аспектах: за тривалістю дії, рівнем впливу та змістом.

     Економічна  стимули. Вони належать до найефективніших чинників, що зумовлюють поведінку індивідів, сприяють гармонізації колективних, групових, та індивідуальних інтересів.

     Економічні  стимули – способи впливу, що спонукають економічну поведінку індивідів, груп у сфері економічної діяльності до вирішення конкретних виробничо-господарських завдань згідно з метою організації.

     Ґрунтуючись на використанні матеріальних стимулів (тарифних ставок, посадових окладів, доплат, надбавок, премій), дивідендів, цінних подарунків, дотацій, компенсацій, пільг тощо, вони  є найдієвішими способами впливу на працівників організації. Будь-які економічні стимули повинні обґрунтованими, тобто задовольняти потреби працівників, враховуючи їхні здібності та внесок у загальний трудовий процес. При їх встановленні необхідно дотримуватись принципу справедливості.

     Бюджет. Будучи базовим економічним методом менеджменту, бюджет формує засади функціонування організації щодо збалансованості надходжень та витрат. Його формування вказує напрями економії витрат і збільшення надходжень [3].

     Бюджет  – документ, що відображає розпис надходжень і видатків економічного суб’єкта за певний період (найчастіше за рік).

     В американських та французьких джерелах бюджет розглядають як кількісно  виражений план, виділяючи при  цьому бюджет доходів, бюджет витрат, що ототожнює бюджет зі звичайними планами і не відповідає його економічній  сутності [4].

     Бюджет  як складну багато аспектну економічну категорію можна розглядати з  різних позицій:

• з’ясування майбутнього стану організації – бюджет у цьому сенсі є планом;
• відображення діяльності організації загалом та її підрозділів – у такому разі бюджет є розписом надходжень і видатків, які в ідеалі повинні бути збалансованими;
• реалізація контрольної функції – згідно з таким поглядом бюджет є найважливішою складовою внутрішнього контролю, що характеризує формування та рівень цільового використання ресурсів організації;
• фінансової – бюджет є оперативним фінансовим планом, який відображає надходження та використання коштів для забезпечення функціонування організації [5].

     Незалежно від сфери діяльності й масштабів  організації, бюджет виконує такі завдання:

• забезпечує чіткість та цілеспрямованість діяльності організації, ритмічність та безперервність виробничо-господарських процесів;
• створює об’єктивну основу для оцінки результатів діяльності організації загалом та її підрозділів;
• визначає обсяги, структуру витрат і джерела їх покриття;
• вказує напрями економії витрат і збільшення надходжень;
• є засобом координації діяльності різних підрозділів організації, спрямованої на досягнення загальних результатів тощо.
• Технологічні методи менеджменту. Вплив на працівників через документи, які визначають технологію виробничо-господарських процесів.

До  них належать:

• технологічні документи. Це різноманітні інструкції, схеми, які визначають методи, прийоми, режим роботи, послідовність операцій та процедур щодо використання матеріалів, інструментів, обладнання, інших засобів виробництва. Виконуючи конкретну роботу, працівники керуються певним перелік технологічних операцій, технологічними картами, вказівками щодо використання конкретного обладнання та оснащення, послідовністю виробничих процесів тощо [7, с. 115-125].
• конструкторські документи. До них належать різноманітні ескізи виробів (деталей, вузлів та ін), креслення, конструкторські карти тощо. Вони різною мірою потрібні для забезпечення конкретних виробничих процесів, а відповідно – й діяльності конкретних працівників.
• Соціально-психологічні методи менеджменту. Вони постають як сукупність специфічних способів впливу на між особистісні стосунки і зв’язки, соціальні процеси, що виникають у трудових колективах. Ґрунтуючись на моральних стимулах до праці, діють на особу за допомогою психологічних прийомів (власний приклад, авторитет) з метою перетворення адміністративного завдання на внутрішньо усвідомлену потребу людини. Використовують їх з метою підвищення виробничої активності працівників, створення відповідних соціально-психологічних умов їх діяльності. Передусім такі методи зорієнтовані на дотримання принципу психофізіологічної сумісності у колективі, виховання почуття взаємодопомоги та колективізму.

     До  соціально-психологічних методів належать:

• соціальні плани – передбачають створення умов праці, забезпечення відпочинку, організацію побуту, медичного обслуговування, охорони праці тощо;
• моральні стимули – впливають через нагородження медалями, орденами, грамотами, присвоєння звань тощо;
• методи формування колективів та соціально-психологічного клімату в них – забезпечують вплив на засадах добору членів колективів за особливостями характерів, стажем роботи тощо.
• Адміністративні методи менеджменту. Вони здебільшого є однозначними, тобто виключають варіативність завдань і способів їх розв’язання. Ці методи охоплюють такі способи впливу:
• організаційні – реалізуються через документи тривалої дії та здійснюються шляхом:
• організаційного регламентування (закони, положення, статути, укази тощо);
• організаційного нормування (норми витрат сировини, енергії, інструментів, розміри амортизації тощо);
• організаційного інструктування (інструкції, правила, вимоги);
• організаційного інформування (акти, протоколи, доповідні записки, телеграми, заяви).

     Організаційні способи впливу забезпечують необхідні  умови функціонування організації, а також створюють межі, в яких вона функціонує та розвивається;

• розпорядчі – забезпечують нормалізування завдань, прийомів тощо, усунення недоліків, відхилень, що виникають у процесі виробничо-господарської діяльності.

Розпорядчі  дії реалізуються через:

• накази (віддають директор, його заступники);
• розпорядження (прерогатива начальників підрозділів, служб), призначені забезпечити виконання наказів;
• вказівки (застосовують всі менеджери), спрямовані на виконання наказів і розпоряджень;
• дисциплінарні – використовують у конкретних ситуаціях, реалізуючи їх через зауваження, догани, переміщення  посадових осіб, звільнення тощо.

     Поділ методів менеджменту на групи  є умовним, оскільки всі вони тісно  взаємопов’язані. Суттєвим є також  і те, що економічні, технологічні та соціально-психологічні методи впливають на керовану систему лише формалізуючись з допомогою адміністративних. Наприклад, план економічного розвитку цеху здатний впливати на працівників лише за умови, якщо директор підприємства передбачить його реалізацію відповідним наказом [8].

     РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ  МЕТОДІВ, ПРИНЦИПІВ  ТА ФУНКЦІЙ МЕНЕДЖМЕНТУ

     Механізм  ‒ сукупність форм і методів створення та використання різних ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб організаційних структур, суб'єктів господарювання або населення. Застосовується з метою створення сприятливих умов для економічного і соціального розвитку елементу [9].

     Узгоджена і цілеспрямована робота колективу забезпечується правильним вибором і використанням усіх методів управління. Залежно від специфіки підприємства, соціально-економічної ситуації співвідношення методів менеджменту може бути різним, однак вони не мають протиставлятися і покликані взаємно доповнювати один одного.

     Методи  менеджменту є результатом реалізації функцій менеджменту, тобто апарат управління будь-якої організації у  процесі своєї діяльності повинен  створити всі необхідні способи  впливу на керовану систему. Власне, завдання управлінців і полягає в тому, щоб сформувати необхідні методи менеджменту, здатні забезпечити виробничо-господарську діяльність, досягнення місії та цілей  організації. В табл. 3.1 (див. додаток 2) зафіксовано методи менеджменту, які можна отримати в процесі реалізації конкретних функцій менеджменту, а в табл. 3.2 (див. додаток 2) – на основі яких елементів функцій формуються відповідні методи менеджменту [2].

     Результатами  управлінської діяльності є конкретні  способи та прийоми впливу на керовану систему, які у просторовому, часовому та ресурсному аспектах визначають сфери  та напрями діяльності працівників, створюють механізми зацікавленості у виконання завдань та досягненні цілей. Але забезпечення узаконеного впливу методів менеджменту можливе лише при їх затвердженні відповідними управлінськими рішеннями.

     Знання  сутності та закономірностей і принципів  менеджменту дає змогу менеджерам свідомо організувати свою керівну  діяльність і відповідно впливати на діяльність підпорядкованих працівників. А, отже, і правильно формувати метод менеджменту.

     Також методи менеджменту є результатом  реалізації принципів менеджменту. Основу побудови й управління сучасною підприємницькою організацією складають принципи бізнесу, які, по-перше, визначають організаційну поведінку, рішення, що приймаються, оцінку результатів діяльності. По-друге, формують уявлення про ринки споживачів, про конкурентів, про технологію та зміни їх, про переваги і слабкі місця компанії, про джерела її прибутків. Наявність адекватних і ефективних принципів бізнесу приводить до відмінних результатів. Розглянемо їх. Принцип єдиноначальності, принцип безумовної відповідальності, паритету повноважень і відповідальності, делегування повноважень, діапазону управління, прямого керівництва, відповідності завдань. Методи менеджменту побудовані на вказаних принципах. Підтвердженням цьому буде розкриття їх сутності з боку застосування у методах. По-перше, методи вказують на тісний взаємозв’язок між керівною системою та керуючою. По-друге, раціональність поділу, делегування і використання повноважень та відповідальності. По-третє, співвідносність керуючої системи керованій, їх відповідність. По-четверте, не опосередкованість керівної системи, що йде до цілі (мети), котра відповідає всім необхідним критеріям [4].

     Таким чином, складність поведінки працівника в колективі, передбачає використання різних методів, основою яких є конкретно-історичний, плановий, оптимізаційний, структурно-функціональний, системного аналізу та експериментальний, а також спеціальні методи соціальної психології, індукції, дедукції, аналізу  і синтезу, порівняння, міркування, інтуїції. Особливо важливими в менеджменті  є метод системного аналізу який дає можливість застосовувати на практиці математичні моделі, та метод  експерименту, який застерігає керівні  кадри від широкомасштабних помилок  і прорахунків, що неодноразово можна  спостерігати навіть на державному рівні (поспішне реформування і приватизація підприємств, необдумане тестування випускників шкіл та інше).

     Перелічені  методи використовуються не тільки в  менеджменті, вони є характерними для  економічної теорії, яка формуючи світогляд керівників і спеціалістів у виробничому процесі, виступає методологічною основою менеджменту і випливає з його функцій та принципів [5]. 

     ВИСНОВКИ

     Зміна умов виробничої діяльності, необхідність адекватного пристосування до неї  системи управління, позначаються не тільки на удосконалюванні його організації, але і на перерозподілі функцій  управління по рівнях відповідальності, формам їхньої взаємодії і т.д. Мова йде насамперед про таку систему  управління (принципах, функціях, методах, організаційній структурі), що породжена  об’єктивною необхідністю і закономірностями ринкової системи господарювання, зв’язаними з задоволенням у першу чергу  індивідуальних потреб, забезпеченням  зацікавленості працівників у найвищих кінцевих результатах, що ростуть доходами населення, регулюванням товарно-грошових відносин, широким використанням  новітніх досягнень науково-технічної  революції. Усе це жадає від промислових  фірм, адаптації до ринкових умов, подолання виникаючих протиріч в економічному і науково-технічному процесах.

     Отже, методологічні засади національного  менеджменту хоч і потребують більш  практичного редагування, але вже мають чіткість і глибинну розробленість. Наука менеджменту  всебічно  сприяє своїй інтеграції у виробничо-управлінські  процеси, так як це сталось  з функціями  і  принципами  менеджменту, що інтегрували  у  методологічну основу менеджменту.

     Підсумовуючи, методи управління – це сукупність способів і прийомів впливу на колектив працівників та окремих виконавців з метою досягнення встановлених цілей. Головними класифікаціями є критерій характеру впливу. Він поділяє методи на економічні, технологічні, соціально-психологічні та адміністративні, які безумовно взаємодіють і доповнюють один одного. Також варто наголосити, що вони є досить різноплановими, тому при виборі методу управлінець може ефективно їх комбінувати.