Особливості обліку витрат у виноробній галузі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

 

Кафедра обліку і аудиту

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Особливості управлінського обліку»

на тему: «Особливості обліку витрат у виноробній галузі»

 

 

Роботу виконала:

студентка ОФПД-5-1спец

Яценко Тетяна

Перевірила:

доц., к.е.н. Кудренко Н. В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2015

План

 

 

 

Вступ

В зв’язку з переходом економіки України до функціонування в ринкових умовах та запровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, адаптованих до міжнародних,   виникла потреба у розробці галузевих нормативних документів з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції, зокрема  виноробної галузі, діяльність  якої  в даний час регламентується Законом України “Про  виноград та виноградне вино” № 2662-ІV від 16.06.2005 р.. Це  забезпечує методологічне наповнення процедур формування і обліку витрат та послідуючого калькулювання собівартості виноробної продукції.

 

 Законом  визначені  та регулюються  правові відносини  у сфері  виноградарства та виноробства України,  визначається порядок контролю   за організацією та технологією  виготовлення виноробної продукції.

Питанням облікового забезпечення формування витрат у різні періоди  функціонування аграрної економіки приділялась значна увага в роботах таких учених, як  Г.Осадча, П.Німчинов,  П.Саблук, М.Дем’яненко, Г.Кірейцев, М.Чумаченко, В.Палій, Я.Соколов, якими основна увага зверталась на проблеми   розвитку  теорії вартості сільськогосподарського  виробництва. Останнім часом з переходом  економіки до  ринкових засад  та диференційованим підходом до облікового забезпечення  підприємств різних форм власності та їх типів, значна увага приділяється  такому сегменту обліку як управлінський,  який  все частіше називають „управління витратами”, ключовим питанням якого залишається методика формування витрат з метою калькулювання  собівартості продукції. 

 

1. Загальні відомості про  виноробну галузь

Виноробна промисловість, яка раніше була високорентабельною галуззю економіки, в теперішній час переживає не самі кращі часи. Для того, щоб підняти виноробство на більш високий рівень розвитку, потрібно вжити ефективні заходи. Діяльність виноробних підприємств дуже різноманітна і включає в себе заготівлю та переробку винограду, виготовлення та технологічну обробку виноматеріалів, заготівлю і розлив готового вина, витримку коньячних спиртів, переробку відходів виноробства та продаж готової продукції. Можна побачити, що виробничий цикл діяльності виноробної промисловості складається із процесів постачання, виробництва та продажу готової продукції. У відповідності з П(С)БО 16 «Витрати» та враховуючи технологічні потреби здійснюється планування та облік витрат виробництва у виноробній промисловості.

Система обліку витрат у виноробній промисловості повинна передбачати організаційну модель, яка виявляє достовірний і об’єктивний результат господарської діяльності. Тривалий виробничий цикл, технологічні особливості, якісні та кількісні характеристики виробничих запасів потребують різних способів та прийомів обліку виробничих витрат та калькулювання собівартості продукції.

На підприємствах виноробної промисловості з метою управління витратами використовуються їх групування: за структурними підрозділами підприємства, виробничими ланками та за етапами технологічного процесу.

Виробництва поділяються на основні та допоміжні. Крім того, на підприємствах можуть бути непромислові господарства.

У виноробній промисловості до основних виробництв, за якими ведуть планування та облік витрат належать: виробництво сокоматеріалів і виноматеріалів із плодоовочевої сировини та плодово-ягідні вина із сокоматеріалів та виноматеріалів.

У виноробній промисловості до допоміжних виробництв належать: котельні; електростанції (електросилові установки); компресорні станції; системи водопостачання; паросилові станції; механічні та ремонтні майстерні (в тому числі з виготовлення та ремонту тари); транспортні цехи або відділки; інші цехи та виробництва. До непромислових господарств належать житлово-комунальні господарства та підприємства, призначені для побутового обслуговування персоналу.

Продукцію та послуги непромислових господарств у реалізовану продукцію не враховують і витрати їх планують та обчислюють окремо від витрат виробничої діяльності підприємства. Калькуляційною одиницею для підприємств виноробної промисловості є 1 декалітр. На підприємствах промисловості використовується попередільний метод обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції з елементами нормативного методу.

Виробництво виноматеріалів включає наступні переділи:

    • переробка винограду, і процес первинного виноробства;
    • зберігання, догляд та технологічна переробка виноматеріалів;
    • виробітку вакуум-сусла;
    • довгорічна витримка виноматеріалів.

Виробництво виноградного вина включає переділи:

    • зберігання та догляд за виноматеріалами;
    • технологічна обробка виноматеріалів;
    • розлив вина.

Витрати враховують на кожному етапі технологічного процесу. Виноробство — це дуже складне послідовне виробництво створення готової продукції і складається з закінчених переділів. Для отримання собівартості готової продукції необхідно визначити собівартість кожного переділу (напівфабрикату), особливо тоді, коли частина їх реалізується на сторону. Витрати, які пов’язані з роботою обладнання, також враховуються за переділами, а потім розподіляються в середині кожного переділу.

Передавання сокоматеріалів та виноматеріалів власного виробництва з одного виробничого підрозділу до іншого відображається в обліку за плановою собівартістю. Витрати, пов’язані з виробництвом продукції під час планування, обліку та калькулювання собівартості продукції, групуються за статтями:

  • сировина, основні матеріали та напівфабрикати;
  • в тому числі втрати в межах норм;
  • зворотні відходи (вираховуються);
  • допоміжні матеріали на технологічні цілі;
  • в тому числі бій пляшок у виробництві;
  • транспортно-заготівельні та інші витрати по склотарі;
  • паливо та енергія на технологічні цілі;
  • основна та додаткова заробітна плата виробничих робітників;
  • відрахування на соціальне страхування виробничих робітників;
  • витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;
  • витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
  • загальновиробничі витрати;
  • витрати від браку;
  • інші виробничі витрати.

Підприємства в своїй обліковій політиці можуть вносити зміни щодо складу статей витрат в залежності від техніки, технології і організації виробництва та питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції.

 

 

 

 

 

2. Методичні аспекти калькулювання собівартості продукції виноробства.

Калькулювання собівартості виноматеріалів складають за весь період, виокремлюючи виноматеріали, які зняті із дріжджів і виноматеріали, які не зняли з дріжджів. Облік прямих витрат на виробництво виноматеріалів, крім вартості сировини, розраховують по групах пропорційно кількості відпрацьованих виноматеріалів. Вартість сировини, відносять на окремі групи необроблених виноматеріалів за прямою ознакою. Вартість допоміжних матеріалів, палива, енергії всіх видів для технологічних цілей відносять на окремі групи необроблених виноматеріалів пропорційно кількості (в декалітрах) відпрацьованих виноматеріалів. Основну заробітну плату робітників основного виробництва планують по кожній групі відпрацьованих виноматеріалів. Додаткову заробітну плату розподіляють між окремими групами необроблених виноматеріалів пропорційно до основної заробітної плати.

Виноробна промисловість в процесі своєї діяльності несе дуже великі витрати на збір винограду, придбання сировини і матеріалів та їх зберігання. Особливість їх є те, що вони використовуються в процесі виробництва один раз і повністю передають свою вартість створюваному продукту. Тому дуже важливо весь час поліпшувати матеріально-технічне забезпечення підприємств, намагатися знизити собівартість матеріалів та раціонально і економічно їх використовувати. Цьому має сприяти бухгалтерський облік виробничих запасів та контроль за їх використанням.

Показники бухгалтерського обліку мають включати в собі інформацію про пошук резерву зменшення собівартості продукції в частині раціонального використання матеріалів та заниження норм витрат, забезпечення належного зберігання. У зв’язку з цим перед обліком виробничих запасів поставлені наступні задачі:

    • правильне та своєчасне документальне відображення всіх операцій по заготівлі, надходженню і відпуску виноматеріалів;
    • відображення витрат, пов’язаних з їх заготівлею та розрахунок і списання відхилень по цих витратах;
    • контроль за збереженням матеріальних цінностей у місцях їх зберігання на всіх стадіях (переділах);
    • систематичний контроль за використанням матеріалів на виробництві з урахуванням норм їх використання;
    • контроль за технологічними відходами і втратами та їх використання;
    • своєчасне отримання інформації про економію чи перевитрати виробничих запасів з урахуванням встановленого ліміту;
    • своєчасний розрахунок з постачальниками виробничих запасів.

Таким чином, фактична собівартість оброблених виноматеріалів включає у себе вартість необроблених матеріалів і витрати, які виникнуть при їх обробці.

Оброблені виноматеріали, які готові до реалізації на сторону, калькулюють по повній собівартості, а які будуть застосовані в середині заводу — по цеховій.

Калькулювання собівартості продукції у виноробстві проводять за наступними калькуляційними статтями витрат: основна та допоміжна сировина, напівфабрикати власного виробництва, зворотні відходи (віднімаються), транспортно-заготівельні витрати, допоміжні матеріали, паливо та електроенергія на технологічні потреби, витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання, заробітна плата робітників виробництва (з нарахуваннями), витрати на підготовку та освоєння виробництва, витрати від браку, загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, інші виробничі витрати, комерційні витрати. Сума цих витрат формує виробничу собівартість продукції. Для калькулювання собівартості продукції виноробства застосовують: складання балансу сировини, виявлення відхилень від норм по видах чи однорідним групам використаних матеріалів, диференціація вартості витрат, застосування різних способів обліку та оцінки незавершеного виробництва

Для правильного підрахунку щомісячної і квартальної собівартості виноробної продукції, дозволяється формування резерву майбутніх витрат на покриття природного вибуття виноматеріалів на виноробних заводах при технологічних операціях і зберіганні. Зазначені втрати виноматеріалів, визначаються на підставі норм природного зменшення, щомісячно включати в собівартість виноробної продукції за калькуляційною статтею «Сировина і матеріали».

До статті калькуляції «Сировина, основні матеріали та напівфабрикати» включаються витрати на сировину, основні матеріали та напівфабрикати, що використовуються при виробництві продукції основного виробництва, а також втрати сокоматеріалів і виноматеріалів у межах норм природного убутку при зберіганні та технологічній обробці у виробничих цехах.

Облік напівфабрикатів власного виробництва ведуть на окремому рахунку 25 «Напівфабрикати». До напівфабрикатів належить продукція, яка ще не пройшла всіх технологічних процесів стадій виробництва і потребує доопрацювання. На підприємствах виноробної галузі, на яких напівфабрикати власного виробництва проходять повний виробничий цикл і використовуються тільки для власних потреб, їх рух і залишки обліковують на рахунку 23 «Виробництво». Передача напівфабрикатів з переділу на переділ або на склад відображається на рахунках бухгалтерського обліку за фактичною собівартістю.

Схематично облік витрат по формуванню собівартості напівфабрикатів і готової продукції у виноробній промисловості можна зобразити так (схема1):

І переділ         Переробка винограду та процес первинного виноробства

 

ІІ переділ         Зберігання, догляд та технологічна обробка виноматеріалу

 

ІІІ   переділ Довготривала витримка виноматеріалу

 

ІV   переділ         Розлив пива

Сировина (виноград) та витрати І переділу дорівнюють собівартості продукції І періоду (І напівфабрикату)

 

Собівартість І напівфабрикату та витрат ІІ переділу дорівнюють собівартість продукції ІІ періоду (ІІ напівфабрикат)

 

Собівартість ІІ напівфабрикату та витрат ІІІ переділу дорівнюють собівартість продукції ІІІ періоду (ІІІ напівфабрикат)

 

Собівартість ІІ напівфабрикату та витрат ІV переділу отримуємо готове вино з урахування вартості трьох напівфабрикатів


 

Схема 1. Облік витрат по формуванню собівартості напівфабрикатів і готової продукції у виноробній промисловості

Ця схема дає уявлення про формування собівартості продукції (необроблені виноматеріали, оброблені виноматеріали, витримані виноматеріали і вино), із застосуванням передільного методу нарахування розрахунку собівартості. Нормативна собівартість кожного наступного переділу представляє собою суму собівартостей усіх попередній переділів з додаванням витрат на даній стадії технологічного процесу (переділу).

Виробничі запаси відображаються на рахунках бухгалтерського обліку у грошовій оцінці, яка з розвитком ринкових відносин стає більш складною. Змінюється вартість виробничих запасів, які в свою чергу, змінюють величину показників собівартості та прибутку. Щоб точніше розрахувати собівартість виноробної продукції, потрібно визначити правильну оцінку запасів, які використовуються на виробництві, тому що їх більшість є продукцією власного виробництва.

Для узагальнення інформації про витрати основного та допоміжного виробництва Планом рахунків передбачено калькуляційний рахунок 23 «Виробництво», в середині якого відкриваються субрахунки для обліку витрат по кожному виробничому переділу. Аналітичний облік до рахунку 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництва, за елементами витрат і статтями калькуляції.

У процесі виробництва винопродукції утворюються зворотні відходи, більшість з яких є сировиною для виробництва ряду цінних продуктів, що використовуються в харчовій промисловості та інших галузях народного господарства.

В обліку відходи поділяються на дві основні групи:

  • відходи, що використовуються в основному виробництві - вижимки, дріжджі віджаті, осад, злив винопродукції, ополоски, барда дріжджова тощо, Ці відходи, відображаються в обліку за кількістю та цінами можливого використання або реалізації;
  • виходи, що не використовуються в основному виробництві — вижимки, осад виноматеріалів після їх обробки жовтою кров'яною сіллю. Вони обліковуються тільки в кількісному виразі для розрахунки балансу між витраченою сировиною і виробленою продукцією.

До статті калькуляції «Допоміжні матеріали» відноситься вартість витрачених на виробництво матеріалів, що не утворюють основу продукції я необхідні для надання готовій продукції певних споживчих якостей. До цієї статті належать також вартість тарних матеріалів, витралених цехом розливу для закупорювання й оформлення готової продукції (корки, шпунти, етикетки, папір, фольга, клей тощо), а також втрати від фактичного бою та щерблення порожніх пляшок при митті й розливу вин у межах встановлених норм за умови, що вони підтверджені склобоєм і не підлягають відшкодуванню винуватцями.

До цієї статті калькуляції належать транспортно-заготівельні витрати та інші витрати зі скляної тари, що враховані на відповідному аналітичному рахунку. У кінці місяця транспортно-заготівельні та інші витрати зі склотари списуються на дану статтю на підставі розрахунку.

У статті калькуляції «Паливо та енергія на технологічні цілі» у виноробній промисловості показуються витрати палива, електроенергії, а також плануються та обліковуються витрати на гарячу та холодну воду, пару і стиснене повітря, які безпосередньо використовуються в процесі виробництва. Витрати палива та енергії за підрозділами визначають на підставі даних контрольно-вимірювальних приладів. Витрати на паливо й енергію на одиницю продукції визначаються виходячи з планових норм витрат.

На підприємствах виноробної промисловості здебільшого застосовується відрядна форма оплати праці. На підприємствах галузі порядок обліку витрат на оплату праці встановлюється положенням з оплати праці. Залежмо від специфіки виробництва пряма заробітна  плата може застосовуватися в поєднанні з відрядно-преміальною та акордно-преміальною. Застосування відрядної форми оплати праці проводиться нормування робіт, ведеться точний облік виробітку та виробничої доцільності збільшення обсягу робіт на тому чи іншому робочому місці.

Заробітна плато виробничих робітників до собівартості окремих видів продукції включається:

  • безпосередньо на підставі первинних документів;
  • на основі кошторисних ставок (виходячи а обсягу виробництва, переліку робочих місць і норм обслуговування), якщо пряме віднесення ускладнене. Кошторисні станки нинішні періодично переглядатися.

До додаткової заробітної плати належать виплати, що нараховані за працю понад встановлені норми, трудові успіхи, винахідливість і особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії тощо.

Для розподілу додаткової заробітної плати на собівартість окремих видів продукції застосовуються ті ж методи, що і для основної заробітної плата.

На підприємстві зорганізується контроль за правильністю застосування тарифних ставок, посадових окладів, норм виробітку дотримання порядку розрахунки заробітної плати та використанням фонду оплати праці.

У виноробстві  зважаючи на важливість  здійснення  оперативного контролю  за витратами  в процесі виробництва,  як самостійну  виділяють статтю “Втрати від браку”  (тільки в обліку),  яка в  П(С)БО 16, класифікується у складі інших  прямих витрат.

Браком у виробництві вважають виявлену в цеху,  на складі  чи в торговельних організаціях продукцію, яка за своєю якістю  не відповідає встановленим кондиціям до закінчення гарантійного терміну,  а також продукцію, в якій виявлено помутніння,   наявність посторонніх включень (скло,  пробка і ін.) чи продукцію з порушеною  укупоркою  та зовнішнім оздобленням. Виявлені в процесі виробництва шампанського пляшки з  вином, які  мають  витікання вина та газу через пробку, до браку не відносять;  витрати по доливанню малого кулезу шампанського відносять до виробничих витрат.

В тих  випадках,  коли  брак не може бути  використаний за  своїм прямим призначенням, на статтю "Втрати від браку" відносять різницю  між  вартістю забракованої продукції та вартістю цього браку за цінами сировини,  яка буде надалі використана у  виробництві.  Вартість внутрішнього  кінцевого браку   напівфабрикатів  складається з  фактичних витрат по всіх статтях витрат,  встановлених для  калькулювання  виробничої  собівартості  готової  продукції, крім витрат по   статтях "Адміністративні  витрати",  "Втрати від браку" тощо,  які  відносять  лише на собівартість готових виробів.  

До виправного браку відноситься  вартість браку за зовнішнім оформленням, до складу якого включають виробничу  собівартості   продукції,  остаточно забракованої  споживачами, та витрат із заміни і транспортування  цієї  продукції  та з  витрат  по  виправленню забракованої продукції у  споживача, якщо вона відносяться до виправного браку.

Для виявлення  втрат від браку винопродукції (помутніння,  посторонніх включення, осади і ін.) та зовнішньому оформленню,  що відносяться на собівартість продукції, до вартості зазначених видів браку приєднують витрати по усуненню браку та віднімають: вартість  забракованої продукції за ціною можливого використання та суми, фактично утримані з винуватців браку, присуджених арбітражем чи фактично відшкодованих постачальниками за  постачання недоброякісних матеріалів чи напівфабрикатів. Втрати від  браку  відносять  на витрати виробництва того  переділу та виду продукції, де він був допущений (табл.1).

 

 Таблиця 1

Відображення  в обліку  операцій з втрат від браку

 

 

№ п/п

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

дебет

кредит

1. 

Понесено транспортні витрати на доставку забракованої  покупцем продукції

24

23

 

2.

Понесено витрати на ліквідацію браку:  нарахована заробітна плата з відрахуваннями;

24

66,65

списано матеріали (етикетки тощо)

24

20

3.

Оприбутковано матеріали, які можна використати

20

24

4. 

Віднесено на постачальників витрати від браку,  пов’язаного з поставкою недоброякісної сировини

63

24

5. 

Списані втрати на ліквідацію браку: 

- на відповідальних осіб

66

24

- на витрати  виробництва

23

24


 

 

Для визначення повної собівартості продукції за діючими цінами  потрібно  до її виробничої собівартості додати адміністративні витрати   витрати, витрати на збут (операції з тарою,  транспортні витрати по  відвантаженню готової продукції) та інші операційні витрати. 

Адміністративні витрати при плануванні та обліку виділяються окремо. Витрати на збут готової продукції обліковують окремо за її видами або в цілому по підприємству.

 

3. Облік витрат за технологічним переділом

Облік витрат на виробництво сокоматеріалів та виноматеріалів. Плоди та ягоди, що надійшли па приймальний пункт виноробного підприємства, підлягають негайній переробці з метою запобігання втратам якості. Якість сировини визначається виробничою лабораторією. Переробку плодів та ягід на соки оформляють актом про переробку плодів та ягід і вихід соку. Свіжі сохи підлягають пастеризації, освітленню або іншій обробці. Оброблені соки підлягають консервашї.

Операції сокового цеху щодо закладки соків на бродіння записуються в журналі оперативного контролю. Вихід соку після бродіння оформляється відповідним актом. Втрати сокоматеріалів та виноматеріалів у виробництві відображаються в зведеному розрахуюся гранично допустимих втрат винопродукції при технологічній обробні, в який також включаються втрати в межах норм винопродукції при збереженні.

Начальних сокового цеху складає у встановлені терміни звіти про рух сировини та матеріалів у виробництві, а також напівфабрикатів власного виробництв, до яких додаються відповідні прибуткові і видаткові документи.

На підставі виробничих актів, що додаються до звітів сокового цеху, бухгалтерія складає контрольно-накопичувальні відомості матеріальних витрат на виробництво і вихід сокоматеріалів за найменуваннями.

Облік витрат на зберігання, догляд та технологічну обробку сокоматеріалів і виноматеріалів. Процес переробки плоді і ягід на сокоматеріалів має сезонний характер, а використовують їх на виробництво продукції протягом року або тривалішого періоду, тому перший час сокоматеріали та виноматеріали перебувають на стадії зберігання.

Для збереження кількості та якості винопродукції в період її зберігання проводяться певні технологічні операції  пов'язані з доглядом за сокоматеріалами та вииоматеріалами (переливання, перекачування, пастеризація, охолодження тощо). Витрати, пов’язані зі зберіганням куплених напівфабрикатів і напівфабрикатів власного виробництва враховуються на рахунку № 23 «Виробництво» на окремому субрахунку.

Фактичні втрати при зберіганні в результаті технологічних операцій визначаються інвентаризацією. Для визначення втрат у межах норм природного убутку сокоматеріалів та виноматеріалів складається розрахунок за місяць, в якому враховується середньомісячна температура та середньомісячна кількість винопродукції. що була на зберіганні.

Втрати сокоматеріалів та виноматеріалів в процесі зберігання, встановлені за результатами інвентаризації в межах норм списуються на виробничу собівартість, а понаднормативні втрати на собівартість реалізованої продукції.

Облік витрат на купажування та технологічну обробку сокоматеріалів і виноматеріалів. Купажування сокоматеріалів та виноматеріалів проводять виходячи а встановлених якісних показників готового вина. Операції винно-купажного цеху щодо закладки купажів та одержання виноматеріалів для розливу записуються а журналі оперативного контролю.

Технологічні операції в винно-купажпому цеху реєструють у журавлі виробництв плодоовочевих вин. Технологічний журнал ведеться в виробничих цехах за найменуваннями сокоматеріалів та виноматеріалів і слугує підставою для визначеним витрат у межах норм винопродукції при технологічній обробці за звітний місяць.

Витрати, пов’язані з купажуванням та технологічною обробкою сокоматеріалів і виноматеріалів, відображаються за дебетом рахунка № 23 «Виробництво» на окремому субрахунку. До витрат з купажування і технологічної обробки та зберігання відносять втрати об'єму купажу від контрактації при технологічній обробці та зберіганні.

Фактичні втрати, що виникають при технологічній обробці та зберіганні купажів, визначаються за даними інвентаризації. Втрати в межах норм списуються на виробничу собівартість. Понаднормативні витрати списуються на собівартість реалізованої продукції.

Облік витрат на розлив вин. Виноматеріали з винно-купажного цеху надходять у цех розливу. Операції а розливу, втрати виноматеріалів при розливі і бій пляшок у виробництві записуються в журналі оперативного контролю. Розлив вина оформляється актом, допоміжні матеріали списуються на розлив вин за встановленими нормами. Втрати виноматеріалів у процесі розливу та бій плашок списуються зі звіту начальника цеху розливу тільки за результатами інвентаризації.

Втрати виноматеріалів і бій пляшок у цеху розливу в межах установлених норм розрахованих протягом місяця за актами розливу вин, відображають у контрольно-накопичувальних відомостях розливу вин. Узагальнені за місяць дані про ці втрати використовуються для визначена результатів інвентаризації матеріальних цінностей у цеху розливу.

 

4. Облік незавершеного виробництв, розрахунок фактичної собівартості та складання звітної калькуляції винопродукції

Фактичну собівартість продукції розраховують з урахуванням вартості незавершеного виробництва. До витрат на незавершене виробництво на підприємствах, що виробляють сокоматеріали та виноматеріали із плодово-ягідної сировини, належать витрати за молодими сокоматеріалам та виноматеріалами до першого переливання, а на підприємствах, що виробляють плодово-ягідні вина із сокоматеріалів та виноматеріалів, витрати за незакінченими купажами.

Особливості обліку витрат у виноробній галузі