Оцінка конкурентоспроможності підприємства

     МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

     ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

     ІМЕНЯ ЮРІЯ ФУДЬКОВИЧА 
 

     Економічний факультет

     Кафедра економіки підприємства 
 
 
 

     Реферат

     з курсу «Управління потенціалом підприємства»

     на  тему: «Оцінка конкурентоспроможності

     підприємства» 
 
 
 

     студентки V курсу 541 гр.

     Касаткіної Тетяни 
 
 
 
 
 
 

     Чернівці

     2011

Зміст 

     Список  використаних джерел 

     Вступ 

     Важливим  атрибутом ринкової економіки є  конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без  розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський  економіст Ф. Хайєк, «суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети».

     Дослідження конкурентоспроможності підприємства в умовах економічної ситуації, яка  склалась в Україні, дає змогу  розглядати її як комплексну характеристику потенціальних можливостей забезпечення конкурентних переваг в перспективі, яка доступна для огляду (10-15 років). Джерелами конкурентних переваг є прогресивна организаційно-технологічна і соціально-економічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи щодо укріплення конкурентних переваг. Останнє слід відзначити особливо, тому що аналіз та оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства необхідні на всіх ступенях позавиробничого процесу[3,c.123].

     Розуміння конкурентоспроможності підприємства трактується фахівцями по різному. Визначений авторитет в галузі конкуренції  М. Портер, висновки якого обгрунтовуються на результатах багатьох досліджувань досягнення і збереження конкурентної переваги, вважає, що фірми попереджають своїх суперників, якщо мають міцну конкурентну перевагу. В країнах з ринковою економікою конкурентоспроможність підприємства є результатом переплетіння факторів, породженим об`єктивним розвитком продуктивних сил і відображаючих результати політики великих монополій в боротьбі за якість, ринки збуту і отримання прибутку [1 с. 385]. 
 
 

     1. Конкурентоспроможність підприємства та фактори,

     що  впливають на неї 

     На  відміну від оцінки конкурентоспроможності товару, методика оцінки конкурентоспроможності підприємства (КС) має імовірнісний характер і є інтегральною. Вона заснована на експертній маркетинговій  оцінці.

     Конкурентоспроможність  підприємства – це відносна характеристика, яка відображає відмінності у розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм за ступенем задоволення своїми товарами потреб людей і по ефективності виробничої діяльності.

     Конкурентоспроможність  фірми характеризує можливості і  динаміку її пристосування до умов ринкової конкуренції.

     Важливим  моментом в проведенні перетворень  по підвищенню конкурентоспроможності підприємства являється вибір їх здійснення. В ряді вітчизняних та зарубіжних робіт пропонується виходити із так званого циклу конкурентної переваги фірми – КПФ.

           КПФ

                                      ЧАС

                             Зародження  Прискорення    Уповільнення             Зрілість                    Спад

     Рис. 1 Життєвий цикл конкурентної переваги підприємства

     Зі  схеми ми бачимо, що на кожному етапі  стан конкурентоспроможності підприємства різний. Але коли вона переходить в  так звану зрілість, тобто стає незмінною, то рахується , що настав момент для проведення перетворень. Але  при такому підході може виникнути ситуація, при якій проведення перетворень нічого не дасть. Справа в тому, що в силу різночасовості змін подій, які відбуваються в параметрах, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в стадії загальної зрілості деякі з них будуть знаходитись в стані занепаду, і на їх зміни буде потрібно багато часу. Тому у відповідності з прийнятою стратегією розвитку підприємства необхідно відслідковувати зміни кожного фактора. Всі фактори, що впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні.

     Визначивши  середовище, в якому воно буде працювати, підприємству необхідно перейти  до установлення своєї ролі, положення  на ринку. Тут важливо виходити із максимілізації тих можливостей підприємства, які відрізняють його від конкурентів.

     До  форм та методів максимілізації внутрішніх можливостей основі проведення технологічної політики, направленої, по-перше, на постійне внесення підприємства необхідно перш за все віднести гнучке їх використання на «ноу-хау» в технологію виробництва та образ своєї продукції, що дозволяє підприємству стати лідером у випуску даної продукцїї, по-друге, на забезпечення високої якості, по-третє, на поставку продукції в строк [1 с. 390].

     Прагнучи  до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повинно  забезпечити собі технологічну та економічну ефективність не нижче галузевої. Іншими словами, воно повинно найти спосіб оптимального поєднання бажаної  технологічної та економічної ефективності, щоб забезпечити найкращі технологічні та економічні умови пропозиції.

     Фактори, що впливають на конкурентоспроможність фірми, які рекомендується відобразити в таблиці:

• місткість ринку (кількість щорічних продажів);
• легкість доступу на ринок;
• вид виробленого товару;
• однорідність ринку;
• конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку;
• можливість технічних нововведень у галузі.

     Таблиця№1

     Фактори конкурентоспроможності підприємства

     Зазвичай  рівень конкурентоспроможності підприємства пропонується визначати на основі аналітичного та графічного способів її оцінки.

     Конкурентоспроможність  товару впливає на конкурентоспроможність самого підприємства. Однак між цими поняттями є важливі для підприємця відмінності.

     1. Конкурентоспроможність підприємства, що відображає його відмінності  від конкуруючих підприємств,  застосовна до досить тривалого  періоду. Конкурентоспроможність  товару визначається будь-який  невеликий з точки зору економіки,  проміжок часу.

     2. Оцінку конкурентоспроможності  товару дає споживач, а підприємству  – не тільки споживач, але і сам підприємець [2, c.67]. 
 
 
 
 

     2. Методи оцінки конкурентоспроможність

       підприємства 

     Конкурентоспроможність  підприємства визначають наступні показники:

1. економічний потенціал (активи, основний капітал, обсяг продажів і т.п.);
2. виробничий і збутовий потенціал (виробничі потужності, наявність сировинної бази, центрів технічного обслуговування, рівень автоматизації і технології виробництва і т.д.);
3. науково-дослідний потенціал (організація наукових досліджень, щорічні витрати на НДДКР в абсолютному виразі і до загального обсягу продажу, число зайнятих у НДДКР за все і у відсотках до числа зайнятих на фірмі напрям наукових досліджень фірми, область патентування, оцінка можливості заняття організацією монопольного становища в якій-небудь галузі техніки і т.д.);
4. репутація організації і дотримання договірних зобов`язань;
5. фінансове становище (платоспроможність, кредитоспроможність, структура капіталу і т.д.);
6. організаційна структура;
7. менеджмент організації, склад і професійний рівень її керівних працівників, ринкова стратегія, інноваційність і т.д. [1, c.386].

     Для проведення оцінки конкурентоспроможності підприємства методом бальною оцінки використовується 5-тибальною шкалою, за допомогою якої оцінюється цілий ряд факторів. Фірма, яка набрала найбільшу кількість балів, вважається найбільш конкурентоспроможною на ринку.

     Метод побудови профілю вимог заснований на результатах методу бальної оцінки. Фірма, графин якій розташований правіше, вважається найбільш сильним конкурентом.

     Метод бальної оцінки з урахуванням коефіцієнтів вагомості представлений у таблиці:

     Таблиця №2

     Бальна  оцінка з урахуванням  коефіцієнта вагомості

     Коефіцієнти вагомості виходять експертним шляхом. Відносний показник конкурентоспроможності підприємства розраховується за формулою:

     де  П – відносний показник конкурентоспроможності;

     БФ  – бальна оцінка аналізованого підприємства;

     БК  – бальна оцінка конкурента.

     Показник [(П-100)х100] показує рівень конкурентоспроможності підприємства:

     30% –  нестійке становище на ринку;

     30-50% – досить стійке положення;

     50-70% – успішне.

     Конкурентні позиції фірми залежить також  від підтримки, одержуваної з  боку державних органів.

     При розрахунках також можна використовувати:

     1. Коефіцієнт ринкової концентрації (GR), який розраховується як відсоткове співвідношення реалізації продукції певною кількістю найбільших продавців (3-25) до загального обсягу реалізації на даному ринку.

      ;                                                   ,

     де  V_i – обсяг поставки товару i^м продавцем;

     V_m – загальний обсяг поставки товару на даному товарному ринку;

     n – кількість продавців, що діють в географічних межах ринку.

     2. Індекс ринкової концентрації Герфінделя-Гіршмана:

     де  D_i – частка господарюючого суб`єкта – продавця на даному ринку;

     n – кількість продавців, що діють в географічних межах ринку.

     Цей індекс використовується в США в  якості орієнтира для визначення можливості злиття фірм. У відповідності  з різними значеннями коефіцієнтів концентрації та індексів Герфінкеля-Гіршмана виділяються три типи ринку:

     1 тип – висококонцентровані ринки: при 70% <GR <100%, 2 000 < HHI <10 000;

     2 тип – помірно концентровані ринки: 45% <GR <70%, 1 000 <HHI <2000;

     3 тип – низько концентровані ринки: GR <45%; HHI <1 000.

     У більшості російських промислових  галузей більше однієї третини підгалузей відносяться до розряду висококонцентрованих і вимагають пильної уваги  антимонопольного комітету.

     У зв`язку з тим, що кожний з цих показників має різну ступінь важливості для розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації (ККО), експертним шляхом були розраховані коефіцієнти вагомості кожного критерію та показника [4, c. 240].

     Загалом алгоритм розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації передбачає три поступові  етапи.

     Етап 1. Розрахунок одиничних показників конкурентоспроможності організації та переведення показників у відносні величини (бали).

     Для переведення цих показників у  відносні величини здійснюється їх порівняння з базовими показниками. В якості базових показників можуть виступати:

• середньогалузеві показники;
• показники будь-якої конкуруючої організації або організації-лідера на ринку;
• показники підприємства, котре оцінюється за минулі відрізки часу.

     У цілях переведення показників у  відносні величини використовується 15-бальна шкала. При цьому значення «5 балів» надається показнику, який гірший за базовий; «10 балів» – на рівні базового; «15 балів» – значення показника більше за базовий.

     Етап 2. Розрахунок критеріїв конкурентоспроможності підприємства за формулами, наведеними вище.

     Етап 3. Розрахунок коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства.

     Така  оцінка конкурентоспроможності охоплює  всі найбільш важливі оцінки господарської  діяльності підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяє швидко та ефективно отримати картину стану  підприємства на галузевому ринку.

     Розглянутий метод має явні переваги. Він є  зручним для використання при  дослідженні конкурентоспроможності виробничого підприємства, охоплює  основні напрями діяльності такої  організації.В його основу закладена експертна оцінка показників вагомості кожного коефіцієнта, а така оцінка не може вважатися абсолютно достовірною [2, с. 68]. 
 
 

     3. Оцінка конкурентоспроможності

     ТОВ «Аква-Стан» 

     Для визначення оцінки конкурентоспроможності використовується методика, яка включає в себе три основні розділи:

     1. Оцінка конкурентоспроможності продукції. Нормативними показниками для продукції ТОВ «Аква-Стан» є показники, встановлені ГОСТ^ом РФ. А так як вся продукція, вироблена підприємством, задовольняє стандартам, то інтегральний показник приймає значення, рівне 1  
Аналогічно можна зробити розрахунки по всіх технічних параметрах, отримавши, в кінцевому підсумку, повний набір показників, що характеризують ступінь наближення властивостей аналізованої продукції до вимог покупця. При цьому значимість властивості в загальній структурі властивостей продукції повинна збігатися із значущістю відповідного елемента потреби.

     Таблиця №3

     Лист конкурентоспроможності для тканини,

     виробленої  ТОВ «Аква-Стан»

     W_i – вагомість значення показника;

     A_i – значення показника для оцінюваного товару;

     А_i еталона – значення показника товару-еталона;

     КСП = W_i * a_i / a_{i еталону} / W_i

     КСП = 53,48 / 55 = 0,97.

     По  аналізу отриманих даних можна  зробити висновок про те, що конкурентоспроможність товару відстає від еталону на 3%. 
Отриманий в результаті показник дає можливість вирішити лише одну частину проблеми – чи здатна дана продукція (і якою мірою) задовольнити існуючу потребу. Однак він залишає в стороні ще один найважливіший аспект, що визначає вибір на ринку, – при якому рівні витрат потреба може бути задоволена. Вирішення цієї частини проблеми пов`язано з аналізом економічних параметрів.

     Слід  зазначити, що дія групового показника  за технічними параметрами і групового  показника за економічними параметрами  є різноспрямованим. При зростанні  групового показника за технічними параметрами (тобто при поліпшенні технічних параметрів аналізованої продукції порівняно із зразком) показник К_прод зростає, відображаючи зростання конкурентоспроможності. При збільшенні групового показника за економічними параметрами (тобто при зростанні витрат по даній продукції) показник К_прод падає.

     К_прод = 1 * 0,97 * 0,77 = 0,75.

     Інтегральний  показник конкурентоспроможності досить високий. Як видно з розрахунку на його зниження вплинули економічні параметри, отже, підприємству потрібно вести  більш м`яку цінову політику.

     2. Оцінка ефективності маркетингової  діяльності. При оцінці ефективності маркетингової діяльності підприємств-конкурентів (у цілому по сукупності діяльності на всіх ринках або щодо окремих ринків) можливе використання наступних критеріїв, які доцільно згрупувати по окремих елементах комплексу маркетингу. Для початку необхідно визначити коефіцієнт ринкової частки:

     Таблиця № 4.

     Підприємства, що займають найбільшу частку ринку меблів для ванних кімнат Росії

      
        Як видно з таблиці, частка ринку ТОВ «Аква-Стан» дорівнює 5,9%, тобто коефіцієнт ринкової частки дорівнює 0,059. Коефіцієнт передпродажної підготовки приймається рівним 1, тому продукція підприємства не вимагає передпродажної підготовки.

     3. Оцінка конкурентоспроможності  підприємства в цілому. 
Вона передбачає розрахунок показників, що характеризують позицію підприємства на ринку і його фінансовий стан.

     Оцінимо фінансовий стан підприємства:

     1) рентабельність продукції:

R_прод = P - S / S * 100%

R _{шафи-дзеркала} = 3648 - 3034 / 3304 * 100% = 10,4%

R _{тумби-умивальника} = 2215 - 1972 / 1972 * 100% = 12,28%

       2) рентабельність продажів по прибутку від продажів:

R_{продажів} = прибуток від продажів / виручка від реалізації * 100%

R_{продажів} = 104675 / 1961150 * 100% = 5,34%

     3) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними:

До  об. СОС = разом по 3 розділу балансу (490 рядок) - разом по 1 розділу балансу (190 рядок) / разом по розділу 2 (290 рядок) 
До об. СОС ^{на початок року} = (199 006 - 184 139) / 274 331 = 0,05 
До об. СОС ^{на кінець року} = (164 821 - 186 262) / 351 218 = - 0,06

  Оскільки  даний коефіцієнт на кінець звітного періоду має значення менше 0,1, то структура балансу підприємства визнається незадовільною.

     4) коефіцієнт поточної ліквідності або коефіцієнт покриття:

Коефіцієнт  поточної ліквідності = (рядок 290 балансу - рядок 220 балансу) / (рядок 610 + рядок 620 + рядок 630 + рядок 660) 
Коефіцієнт поточної ліквідності ^{на початок року} = (274 331 - 2 814) / (153 488 + 94 597 + 119 + 0) = 1,09 
Коефіцієнт поточної ліквідності ^{на кінець року} = (351 218 - 10 843) / (172 942 +171 206 + 95 + 0) = 0,99. 

  У випадку з ТОВ «Аква-Стан» невиконання встановленого нормативу створює загрозу фінансової нестабільності через різного ступеня ліквідності активів і неможливості їх термінової реалізації у разі одночасного звернення кредиторів.

     5) коефіцієнт абсолютної ліквідності

     Коефіцієнт  абсолютної ліквідності = (рядок 250 балансу + рядок 260 балансу) / (рядок 610 балансу + Рядок 620 балансу + рядок 630 балансу + рядок 660 балансу) 
Коефіцієнт абсолютної ліквідності ^{на початок року} = (16 + 8 394) / (153 488 + 94 597 + 119 + 0) = 0,03 
Коефіцієнт абсолютної ліквідності ^{на кінець року} = (0 + 5 311) / (172 942 +171 206 + 95 + 0) = 0,02.

     Нормальне обмеження 0,2-0,5. коефіцієнт показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена найближчим до моменту складання балансу час, що є однією з умов платоспроможності. Як видно з розрахунку нормальне обмеження не витримується, що також свідчить про фінансову нестабільність підприємства.

     Таким чином, інтегральний показник оцінки конкурентоспроможності підприємства в цілому може бути як добуток інтегрального показника  конкурентоспроможності продукції, інтегрального  показника ефективності маркетингової  діяльності підприємства і коефіцієнта  забезпеченості власними засобами і  коефіцієнта поточної ліквідності.

     Інтегральний  показник = 0,75 * 0,06 * 0,99 = 0,05

     На  підставі розглянутих аналітичних  підходів до дослідження конкурентоспроможності підприємства була розроблена єдина  методика оцінки конкурентоспроможності підприємства, що враховує всі напрямки аналізу і дозволяє виявити слабкі місця у його діяльності в рамках кожного з досліджуваних напрямків  і прийняти відповідні ефективні  маркетингові рішення для їх усунення [5, c. 47-48]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок 

     Конкурентоспроможність  підприємства в період становлення  ринкових відносин є особливо важливим показником, тому що її підвищення забезпечує найбільш високу покупну спроможність виробів харчової промисловості.

     Прямуючи  до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей підприємство повинно  забезпечувати собі технічну та економічну ефективність. Іншими словами, воно повинно  знайти спосіб оптимального сполучення технічної та економічної ефективності для забезпечення найкращих умов пропозиції.

     Конкуренція має негативні та позитивні риси. Тривалий час в нашій країні робився  наголос в основному на негативних наслідках конкуренції: витіснення дрібних виробників великим капіталом, розорення  одних  і  збагачення  інших,  посилення  соціальної несправедливості, значне зростання майнової диференціації  населення, загострення безробіття, інфляція тощо. В умовах адміністративно-командної  системи у практиці господарювання конкуренція була майже відсутня [3, c. 124].

     Конкурентоспроможність  підприємства визначається за допомогою  трьох груп показників, які відображають конкурентоспроможність продукції  що випускається  та ефективність використання ресурсів.