Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях

Міжрегіональна Академія управління персоналом

Черкаський інститут

Реферат на тему:

«Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях»

З дисципліни: Цивільний захист

         Виконала: студентка 5 курсу

          Гончарик Н.І.

Перевірила:                                                                                                                                 Рева І.О.

Черкаси 2013

План

Вступ

1. Форми і методи оцінки обстановки у НС.        2. Оцінка радіаційної обставини при аваріях на АЕС.       3. Оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно – небезпечних об’єктах.  4. Оцінка інженерної та пожежної обстановки.

Вступ

Щороку в Україні від  надзвичайних ситуацій (стихійних лих, транспортних аварій, аварій на виробництві, утоплень і отруєнь) гине більше 70 тис. осіб.  За останні роки щороку в Україні виникає до 300 надзвичайних ситуацій природного походження і до 500 надзвичайних ситуацій техногенного походження. Найбільше таких надзвичайних ситуацій виникає у Запорізькій, Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Львівській і Одеській областях. Надзвичайна ситуація — це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосовуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних витрат.       Враховуючи необхідність проведення державних заходів захисту населення від надзвичайних ситуацій, у лютому 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про цивільну оборону України", а в березні 1999 р. Постановою Верховної Ради України до цього Закону внесено доповнення. Згідно із Законом кожен громадянин має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та має право на надання гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організації незалежно від форм власності й підпорядкування. Як гарант цього права держава створила систему цивільної оборони.    Цивільна оборона України — це державна система органів управління, сил і засобів, для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

1. Форми і методи  оцінки обстановки у НС.

Оцінка обстановки – порядок визначення ступеню ураженості об’єкта чи території, можливих об’ємів завданих збитків та вплив вторинних факторів на проведення рятувальних та інших невідкладних робіт ( РіНР) в осередку ураження від надзвичайних ситуацій (НС).

Форми та методи оцінки обстановки

Вони залежать від конкретних умов виникнення або загрози виникнення надзвичайних ситуацій мирного чи воєнного часу.      По часу оцінка обстановки може бути - завчасна, планова, термінова.  В мирний час на всій території України проведений моніторинг наявності потенційно небезпечних об’єктів чи явищ, що можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій. Оцінку обстановки можна попередньо проводити по карті місцевості району, де існує загроза або виникла надзвичайна ситуація.   На підставі цих досліджень розроблені плани дій під час загрози або виникнення НС. В яких ґрунтовно описані можливі наслідки тої чи іншої надзвичайної ситуації та шляхи її подолання - зменшення жертв, пошкоджень, руйнувань та інше.          Оцінка обстановки може бути – наземна, надводна, повітряна, підземна. Наприклад:            Повітряна оцінка обстановки проводиться при виникненні НС на великих територіях, коли наземними засобами це зробити неможливо.   Оцінка обстановки визначає:

• Характер і об’єм руйнувань і пошкоджень, нанесені збитки і втрати;
• Види аварійно-рятувальних робіт та можливий їх об’єм;
• Радіаційну, хімічну, інженерну, пожежну та інші обстановки та їх вплив на виконання завдань;
• Найбільш доцільні напрямки висування в введення сил ЦО в вогнище чи на територію ураження;
• Місце розташування, стан і забезпеченість сил ЦО та їх можливості по виконанню завдань;
• Вплив вторинних факторів ураження ; погоди, пори року і доби, характер місцевості ;

За результатами аналізу  оцінки обстановки приймається рішення про ведення РіНР в осередках ураження чи на територія, яка потерпіла від НС.  Рішення на виконання завдань по локалізації та ліквідації наслідків НС включає:

• на що направлення основні зусилля сил та засобів;
• порядок ведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередку ураження чи події;
• організація зв’язку та управління підчас ведення РіНР;
• порядок взаємодії сил і засобів залучених на проведення робіт;
• час проведення РіНР.

Форми і методи оцінки обстановки при загрозі або виникненні надзвичайних ситуацій залежать в першу чергу  від виду надзвичайної ситуації. Інформацію про виникнення НС оперативний черговий управління отримує з НС області з різних джерел: по телефону ( як правило), по радіо, по пошті (забруднення територій).          На місце загрози або виникнення НС терміново виїжджає ( вилітає ) мобільно-оперативна група у складі: спеціалістів ( експертів ) з різних галузей. Метою роботи цієї групи на місці НС є:

• обстеження місця виникнення НС, характеру, об’ємів та пошкоджень НС;
• надання при необхідності першої медичної допомоги потерпілим;
• визначення попередніх обсягів втрат ( площі території, яка постраждала);
• готує пропозиції щодо першочергових заходів та обсягів робіт по локалізації та ліквідації (мінімізації ) наслідків НС .
• координує дії служб на місці НС.

В залежності від виду НС проводиться і оцінки обстановки в районі виникнення НС: з повітря  – при ураженні великих територій; на воді – при уражені водних просторів; під водою і т.д.       При цьому використовуються прилади спостереження та контролю, проводяться відповідні аналізи, ведеться забір проб для подальшого дослідження вилучених речовин.           Під обстановкою розуміють сукупність наслідків НС, що впливають на нормальну життєдіяльність, виробництво продукції та дії сил при локалізації та ліквідації наслідків НС.

2. Оцінки радіаційної  обстановки при аваріях на АЕС.

Наслідки радіаційних  аварій оцінюються масштабами та ступенями  радіаційного впливу і радіаційного забруднення.    Радіаційному впливу підпадають люди, сільськогосподарські тварини угіддя, рослини та будівлі та споруди. Небезпека ураження людей вимагає швидкого виявлення та оцінки радіаційної обстановки.     Оскільки процес формування радіоактивного середовища триває кілька годин, тому попередньо проводять прогнозовану оцінку радіоактивного зараження місцевості. Метод прогнозування дозволяє заздалегідь змоделювати можливі наслідки радіоактивного ураження або забруднення території та завчасно розробити і реалізувати ефективну методику захисту робітників , службовців та населення що проживає поблизу об’єкта.       Оцінка радіаційної обстановки передбачає:

• визначення та нанесення на карту-схему зон радіаційного забруднення або рівнів радіації в окремих точках місцевості;
• оцінку стану погоди, пори року, час доби та їх вплив на загальну обстановку;
• умови передування людей на забрудненій території та їх захищеність;

З метою виключення переопромінення персоналу ОНГ, який опинився в зоні радіаційного зараження (ЗРЗ), необхідно розраховувати дози випромінювання, які персонал може одержати за час перебування з зоні РЗ.

Для цього необхідно знати  вихідні дані про :

• · тип аварійного реактора......;
• · відсоток виходу активності .......%;
• · астрономічний час аварії.........Т ав;
• · астрономічний час початку зараження...Тп.з;
• · потужність дози випромінювання на час Тп.з. ...Рп.з.( рад/год);
• · тривалість робочої зміни ............................. tр...(год); = (Т ав- Тп.з);
• · припустиму дозу опромінення персоналу ....Дуст..(рад);
• · ступень захисту від радіації Косл.....;
• · метеоумови на момент аварії, а також час доби, швидкість вітру на висоті 10м ...V₁₀ , наявність хмарності;

За формулою: 

Визначаємо дозу опромінення , яку може одержати персонал АЕС

Визначення розмірів зон радіоактивного ураження здійснюється за даними розвідки та вимірюванням рівнів радіації приладами.

Зона радіоактивної небезпеки (Зона М) – ділянка місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити 5 – 50 рад на рік. У межах цієї зони необхідно скоротити перебування людей, які не залучаються для ліквідації наслідків радіаційної аварії.        Зона помірного радіоактивного забруднення (Зона А) – ділянка місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості становитиме від 50 – 500 рад на рік. У межах цієї зони треба виконувати роботи не виходячи з бронетехніки та у засобах захисту органів дихання .      Зона сильного радіоактивного забруднення (Зона Б) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 500 до 1500 рад на рік. У цій зоні треба здійснювати роботи у бронетехніці та розміщуватися у захисних спорудах.  Зона небезпечного радіоактивного забруднення (Зона В) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 4500 до 5000 рад на рік. Формування здійснюють роботи із використанням радіаційно стійкої спеціально захищеної техніки. Зона надзвичайно небезпечного радіоактивного забруднення (Зона Г) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості становитиме понад 5000 рад на рік. В цій зоні не слід допускати навіть короткочасного перебування особового складу.            Радіометр бета-гамма випромінювання “Прип’ять” призначається для індивідуального і колективного користування при вимірі потужності еквівалентної (експозиційної) дози гамма-випромінювання, щільності потоку бета-випромінювання і об’ємної (питомої) активності в рідких і сипучих речовинах.            Діапазони виміру для: фотонного іонізуючого випромінювання – від 0,1 до 199,9 мкЗв/г; щільності потоку бета-випромінювання – від 10 до 19,9•10³ см-2•хв; питомої (об’ємної) активності бета-випромінювання ізотопів в рідких і сипучих речовинах – від 1,4•10^-5 до 3,7•10^-3 Бк/ кг (Бк/л) або 2•10^-5 - 1,1•10^-7 Кі/кг (Кі/л). Час встановлення робочого режиму до 5 с, а час встановлення показників за вибором оператора – 20 с; 200 с при виміру ПЕД і щільності бета-часток; 10 хв. і 100 хв. при виміру питомої активності.       Живлення прибору від елементу типу “Крона” або “Корунд”, а також зовнішнього джерела напругою від 4 до 12 В. Час безперервної роботи від мережі перемінного струму не менше 24 години. При автономному живленні не більше 6 годин. Маса прибору – 0,25 кг.         Комплект індивідуальних дозиметрів ДП-22-В призначається для виміру індивідуальних доз гамма-випромінювання, складається з зарядного устрою ЗД-5 і 50 прямого показання дозиметрів ДПК-50-А. Дозиметри ДПК-50-А забезпечують вимір дози гамма-випромінювання від 2 до 50 рентген при потужностях доз від 0,5 до 200 Р/г. Показання відраховують за шкалою, яка розташована в дозиметрі. Працездатність забезпечена в інтервалі температур від –40 до +50 ˚C. Саморозряд дозиметрів в нормальних умовах за 24 години не перебільшує двох поділок шкали. Маса дозиметра 32 г. Живлення зарядного устрою здійснюється від двох елементів 1,6-ПМЦ-У-8 (145У). Тривалість роботи з одним комплектом живлення не менше 30 г. Маса комплекту без джерела живлення 5,5 кг.           Комплект індивідуальних дозиметрів ДП - 24 складається з зарядного устрою ЗД-5 і п’яти дозиметрів ДКП-50-А. Маса комплекту без джерела живлення 3 кг.              На воєнний час:           - одноразове опромінення протягом перших 4 діб - 50 рад;    - багаторазове опромінення протягом З0 діб - 100 рад;    - багаторазове опромінення протягом 3 місяців - 200 рад;    - багаторазове опромінення протягом року - не більше за 300 рад.  

3. Оцінка хімічної  обстановки при аваріях на хімічно – небезпечних об’єктах.

Під оцінкою хімічної обстановки розуміють: визначення масштабів і характеру хімічного зараження приземних шарів атмосфери і місцевості, аналіз їх впливу на персонал та населення, яке проживає поблизу об’єкта.   Первинна хмара – хмара СДОР, яка утворюється в результаті миттєвого( 1-3 хв.) переходу в атмосферу частини вмісту ємності зі СДОР при її руйнуванні. Вторинна хмара – хмара СДОР, яка утворюється в результаті випаровування розлитої речовини з поверхні.       Оцінка обстановки це:

• визначення меж осередків хімічного ураження, площі зон зараження і типу СДОР (сильнодіючої отруйної речовини);
• визначення глибини поширення зараженого повітря;
• визначення стійкості СДОР на місцевості і техніці;
• визначення часу перебування людей в засобах захисту;
• визначення ймовірних втрат робітників, службовців, населення і о/с невоєнізованих формувань у осередках хімічного ураження.

Вихідними даними для оцінки хімічної обстановки є :   Місце аварії, вид СДОР, кількість СДОР, метеоумови – напрямок , швидкість вітру, температура повітря, ступень вертикальної стійкості повітря. Їх три ступені стійкості:        Інверсія - приземний шар повітря холодніший верхнього, що не дозволяє переміщенню повітря по висоті, посилює вражаючу дію СДОР. Переважно виникає у вечірній час за 1 час до заходу сонця.      Ізотермія – характеризується стабільною температурою повітря. Виникає в похмуру погоду, а також ранком і вечером як перехід від конверсії і навпаки.            Конверсія – приземний шар повітря нагрітий сильніше ніж верхній, що призводить до перемішування шарів повітря. Виникає через 2 години після сходу сонця і руйнується за 2-2,5 години до його заходу. Зменшує вражаючу дію СДОР.           Поширені два способи визначення глибини зараження СДОР.   Перший спосіб використовуються в територіальних управліннях з НС та на об’єктах де використовуються СДОР з допомогою коефіцієнтів :   К₁ – залежить від умов зберігання СДОР;       К₂ – залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР;    К₃ – рівний відношенню порогової токсодози даного СДОР;

К₄ – враховує швидкість вітру;        К₅ – ступень вертикальної стійкості повітря : інверсія – 1, ізотермія – 0,23,

конверсія – 0,08;            К₆ – залежить від часу, що минув від початку аварії;     К₇ – який враховує вплив температури повітря;      Q₀ – кількість СДОР.         Еквівалентна кількість СДОР в первинній хмарі визначають за формулою:  Q₀₁ = К₁· К₃ · К₅ · К₇ · Q₀         У вторинній хмарі еквівалентну кількість СДОР визначають за формулою:

К₁· К₃ · К₄· К₅ · К₇ · Q₀

Q₀₂ =

h · d

де h - товщина шару СДОР / прийнятий допуск 0,05 м.

d - густина СДОР т/м³ ,

Глибина зони зараження  первинною / вторинною/ хмарою визначається в залежності від кількості речовини швидкості вітру.

Повна глибина зараження  визначається за формулою:

Гп = Г1(2) + ) 0,5 Г1(2)

Отримане значення Гп порівнюється з максимально можливим значенням і перенесенням повітряних мас, як і визначаються по формулі :

Гп = N · V,

де N - час від початку;

V - швидкість переносу переднього фронту зараженного повітря

Термін вражаючої  дії СДОР визначається терміном випарювання  за формулою:

    h · d

Т =

К₂ · К₄· К₇

Допустимий  час перебування людей в засобах  захисту визначається по таблиці:

Військовий прибор хімічної розвідки (ВПХР) призначається для  визначення в повітрі, на місцевості та техніці V-газів, зарину, зоману, іприту, фосгену, дифосгену, синильної кислоти, хлорціану. Комплектується трьома видами індикаторних трубок для визначення отруйних речовин типу: зарин, зоман і V-гази – з одним червоним кільцем і червоною точкою; фосген, дифосген, синильна кислота і хлорциан – з трьома зеленими кільцями; іприт – з одним жовтим кільцем. Маса прибору 2,3 кг.

4. Оцінка інженерної  та пожежної обстановки.

Сучасна зброя масового знищення характерна великою потужністю та різноманіттям її видів. У разі застосування її по великим містам виникають величезні руйнування будівель, споруд і як наслідок призводить до великих людських жертв. ( Приклад: 11 вересня 2001 року - Нью-Йорк під уламками двох хмарочосів опинилися тисячі людей – внаслідок цього, більш як три тисячі загиблих тисячі поранених ).

Під час оцінки інженерної обстановки в такому вогнищі визначається:

• місця знаходження захисних споруд та проїзди до них;
• степінь руйнувань будинків, захисних споруд;
• можливість проїздів до об’єктів народного господарства та захисних споруд, де можуть перебувати люди;
• можлива кількість людей в завалених захисних спорудах;
• аварії на комунально – енергетичних мережах та можливість їх впливу на людей вторинних факторів ураження (ел. струм, газ);
• орієнтовний об’єм рятувальних та інших невідкладних робіт ( РіНР) в вогнищі ураження.

Особливістю знаходження  людей в завалених захисних спорудах є те, що люди в них не можуть знаходитись  там довший час тому, що велика кількість  людей в обмеженому просторі можуть задихнутися в наслідок не достатньої кількості повітря. І чим довше буде час пошуку таких захисних споруд, тим більше може бути ризик втрати людей в наслідок отруєнь вуглекислим газом.

Основними видами інженерних робіт у вогнищі ураження від  потужної сучасної зброї:

• рятування людей, які знаходяться в завалах будівель і в частково зруйнованих будівлях;
• улаштування проїздів для техніки в умовах суцільних завалів від зруйнованих будівель;
• пошук завалених сховищ людей та подача в низ повітря;
• відкопування і відкриття завалених сховищ;
• локалізація та ліквідація аварій на комунально – енергетичних мережах.

Руйнування будівель з утворенням завалів спостерігається  при землетрусах силою понад 7-8 балів і надлишкових тисках ударної  хвилі понад 0,2-0,3 кгс/см²

Характер завалів при землетрусах

Завали при землетрусах  відрізняються великою висотою безпосередньо на місці зруйнованої будівлі, середина вулиці може бути не заваленою. При вибухах уламки розлітаються. Висота завалів менше, але площі завалів більші. Вулиця вважається заваленою. Якщо незавалена її частина має ширину менше 3,5 метрів.  Завал може складатися з цегляних брил, уламків залізобетонних елементів, металоконструкцій об’ємною вагою 1-1,6 т/м³ . Завал висотою 0,5-0,6 м з легких елементів розчищають, завал з важких елементів планують. Влаштовують проїзд зверху завалу.            При значних руйнуваннях і завалах особливо ефективне використання шляхопрокладача БАТ – М („Бізон”) та інженерної машини розгородження ІМР. При відсутності цієї техніки можна застосовувати комплекс з автокрана ( або екскаватора) і двох-трьох бульдозерів.        Для подачі повітря в захисні споруди з порушеною вентиляцією і заваленими входами здійснюється розчищення завалених повітрозабірних пристроїв, відкривання або підривання захисних і герметичних дверей або пробивання отвору в стіні з відкопаного приямку.  

Оцінка пожежної обстановки.

Оцінка пожежної обстановки здійснюється на основі методик, розроблених для міських і лісових пожеж, які дозволяють визначити основні кількісні характеристики пожеж.

Аналіз пожежної небезпеки і захисту технологічних процесів виробництв здійснюється поетапно. Він містить у собі вивчення технологій виробництв, оцінку пожежонебезпечних властивостей речовин, виявлення можливих причин виникнення і запобіганню пожеж.         Під пожежною обстановкою розуміють сукупність наслідків впливу вражаючих факторів НС, у результаті яких виникають пожежі, які впливають на життєдіяльність людей.          Для оцінки пожежної обстановки необхідно провести такі заходи:

• визначити вид, масштаб і характер пожежі;
• провести аналіз впливу пожежі на стійкість окремих елементів і об’єкту в цілому, а також на життєдіяльність населення;
• вибрати найбільш доцільні дії пожежних підрозділів та формувань ЦО з локалізації і гасіння пожежі, евакуації при необхідності людей і матеріальних цінностей із зони пожежі.

Основна причина виникнення пожеж – необережне поводження з  вогнем, порушення правил пожежної безпеки. Крім того, вони можуть виникнути в наслідок природних явищ ( грозові розряди, землетруси, виверження вулканів, самозаймання торфу, підпал, вибух ).

Відповідно до БН ІП 201-85 будинки і споруди поділяються на 8 ступенів вогнестійкості.

Межа вогнестійкості, вимірювана в годинах, визначається здатністю  несучих конструкцій протистояти  вогню без обвалювань, прогинів, тріщин, і отворів, через які проникають продукти горіння.     Вона становить для будинків І ступеня вогнестійкості – понад 2 годин;                ІІ ступеня до 2 годин;                               ІІІ ступеня - 1,5 години;                                               ІV ступеня - 1 година.           За категоріями вибухонебезпечності будинки поділяють на п’ять категорій:  Категорії Аі Б – вибухопожежонебезпечні, В,Г,Д – пожежонебезпечні. Пожежа характеризується видом, масштабом або щільністю, розвитком і швидкістю поширення, тепловою радіацією, тривалістю горіння, температурою горіння, зоною задимлення.          Види пожеж: окремі, масові, суцільні, вогневий шторм, лісові, степові, торф’яні, тління, горіння в завалах.        Розвиток і швидкість поширення пожеж визначається ступенем вогнестійкості будинку, відстанню між ними, щільністю забудови, метеоумовами і порою року.           Розвиток пожеж незалежно від їх розмірів і місця виникнення відбувається за однією загальною закономірністю і поділяється на три фази:

• І фаза – поширення полум’я від початкового горіння до охоплення великої частини горючих матеріалів. Ця фаза характеризується спочатку порівняно невеликою температурою і швидкістю поширення вогню, тому пожежа можу бути ліквідована у перші 15-20 хвилин за короткий час обмеженими засобами. Тривалість фази до 2 годин в залежності від вогнестійкості будинків.;
• ІІ фаза – стале горіння до моменту обвалення конструкцій, тривалість ві 1 до 4 годин;
• ІІІ фаза – вигоряння матеріалів завалених конструкцій при невеликих швидкостях горіння і теплової радіації, тривалість від2 до 5 годин.

Залежно від масштабів  пожеж застосовують то чи іншу тактику ведення боротьби з ним, та залучають відповідні сили і засоби. Це може бути окрема тема для вивчення.            Отже, оцінка обстановки при виникненні надзвичайних ситуацій потребує значних об’ємів знань умінь і навичок, досвіду проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження.

Література:

1. Депутат О. П., Коваленко  І. В., Мужик І. С. Цивільна  оборона. Підручник /За ред. полковника В. С. Франчука. – Львів, Афіша, 2001. – 336 с.   2. Закон України „ Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру” 2000 рік.     3. Мірошниченко М. Про землетруси в Україні // Надзвичайні ситуації 2004.  4. Мовчан Л. Повені – біда рукотворна // Надзвичайні ситуації. - 2003 С87.  5. Стеблюк М. І. Цивільна оборона: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 455 с.              6. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник . - Київ „ Центр навчальної літератури”2004 р.