Оцінка ризиків в майновому страхуванні

ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

ДЕРЖАВНОГО  ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО  ЗАКЛАДУ 
“ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

МІНІСТЕРСТВА  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

У М. МЕЛІТОПОЛІ ЗАПОРІЗЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Кафедра фінансів, менеджменту  та банківської справи 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

З дисципліни: «Страхування» 

На тему: «Оцінка ризиків в майновому страхуванні.» 
 
 
 
 
 

Спеціальність:  «Фінанси та кредит»

Курс _____  група _____   форма навчання _____денна_______________ 

Виконавець ___________________________________________________

                                                                                           (П.І.Б.  студента) 
 
 
 
 
 

Керівник: ст. викладач Красновид О. М_____________________________________

               ( П.І.Б. керівника)

_____________________________________________________________

          (оцінка, дата, підпис) 
 
 
 
 

Мелітополь

2010

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ЗМІСТ, СТРУКТУРА ТА ВИДИ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ...5

1.1 Суть майнового страхування, основні поняття..................................................5

1.2 Види майнового страхування.....................…………………………………….7

РОЗДІЛ 2.ДОБРОВІЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ МАЙНА.........................................10

2.1 Добровільне страхування майна підприємств .................................................10

2.2 Страхування домашнього майна громадян.......................................................13

РОЗДІЛ 3.СТРАХУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ..................................15

3.1 Страхування автомобілів за умов ремонту, зберігання у гаражах.................17

3.2 Страхування водних транспортних засобів......................................................19

3.3 Страхування вантажів.........................................................................................19

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...21

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...…23 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 

    Передумовою виникнення страхових відносин є  ризик, без якого не існує страхування, бо без ризику немає страхового інтересу. Зміст ризику і міра його вірогідності визначають межі страхового захисту. За своїм змістом ризик є подією з негативними, особливо невигідними економічними наслідками, вони можуть виникнути в майбутньому в якийсь момент у невідомих масштабах.    

     Про ризик йдеться лише тоді, коли є відхилення між запланованими й реальними (фактичними) результатами. Таке відхилення може бути або позитивним, або негативним. Негативне відхилення буває при несприятливому результаті. Позитивне відхилення виникає тоді, коли фактичний результат виявляється більш вагомішим, ніж очікувалося. Можливість негативного відхилення від запланованого фактичного результату, тобто небезпека небажаного наслідку, називається ризиком. Ймовірність позитивного відхилення при вихідних заданих параметрах на одну очікувану подію визначається як шанс. У цьому розумінні можна розрізняти ризик збитку або шанс на прибуток, де збиток виражається у негативному, а прибуток — у позитивному відхиленні між плановими (очікуваними) й реальними (фактичними) результатами. Саме багатогранність форм прояву ризику, частота й шкідливість наслідків його прояву, неможливість абсолютного уникнення його ймовірності викликають необхідність організації страхування.

    У страхуванні ризик визначається декількома основними поняттями. Насамперед, ризик — це конкретне явище або сукупність явищ (подія чи декілька подій), з виникненням яких відбуваються виплати з раніше утвореного централізованого страхового фонду в натурально-речовій або грошовій формі. Ризик пов’язаний з конкретним об’єктом, щодо якого визначаються чинники ризику. Аналіз одержаної інформації в комплексі з іншими заходами дозволяє суттєво знизити негативні наслідки здійснення (реалізації) ризику. Ризик зумовлює ймовірність загибелі чи пошкодження (в майновому страхуванні) об’єкта, прийнятого на страхування. Будь-яка ймовірність може бути виражена дробовою величиною. Якщо ймовірність дорівнює нулю, можна стверджувати про неможливість настання прогнозованої події. При ймовірності, яка становить одиницю, 100 % гарантії того, що подія відбудеться.

    Очевидно: чим менша ймовірність ризику, тим легше й дешевше можна  організувати страхування цього  ризику. Висока ймовірність ризику передбачає страховий захист з високою ціною, що утруднює його проведення. У тій мірі, якою оцінено ймовірність настання можливої події, може бути об’єктивно визначено розмір ризику. Страхування і розмір ризику взаємопов’язані. Вирівнювання ризику, його розподіл складають сукупність прийомів страхової організації, за допомогою яких на практиці організується проведення страхування, вибір для цього технічних прийомів.

    Правильна оцінка розміру ризику має велике значення в практиці роботи страховиків, тому що визначає величину необхідного страхового фонду, а значить, і можливості відшкодування збитків застрахованих як у звичайні, так і в особливо несприятливі роки.

    Аналіз  ризиків дозволяє класифікувати  їх на дві великі групи: страхові й  не страхові (не включені в договір  страхування). Сукупність страхових ризиків складає обсяг страхової відповідальності за договором страхування, який виражається за допомогою страхової суми договору. Ціна ризику в грошовому виразі оцінюється тарифною ставкою, яка, звичайно, розраховується на 100 грошових одиниць страхової суми або в процентах до її абсолютної величини.

    Страхова  компанія має постійно слідкувати за зміною ризику в тих чи інших галузях (сферах), вести відповідний статистичний облік, аналізувати й обробляти  інформацію.

    Спираючись  на одержані висновки про можливу  динаміку ризиків, страховик робить його оцінку. Вона полягає в аналізі всіх ризикових обставин, що характеризують показники ризику. 
 
 
 

РОЗДІЛ 1

ЗМІСТ, СТРУКТУРА ТА ВИДИ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ 

    1.1 Суть майнового страхування, основні  поняття 

    Власність громадян - це система економічних  відносин між громадянами і державою, між громадянами і підприємствами та організаціями усіх форм власності, між самими громадянами щодо майна, яке входить у коло об'єктів особистого споживання, а також господарського, виробничого, комерційного, соціального, культурного, інтелектуального та іншого призначення.

    У власності громадян можуть бути: житло, земельні ділянки, предмети домашнього вжитку, сільськогосподарські та інші тварини, грошові засоби, підприємства; майнові комплекси у сфері  виробництва товарів, побутового обслуговування, торгівлі, в інших сферах підприємницької діяльності; споруди, устаткування, транспортні засоби, засоби інформаційного обслуговування і т. ін. із розвитком суспільства зростає обсяг майна, що перебуває у приватній власності громадян, а отже, зростає потреба в захисті майнових інтересів громадян.

    Майнове страхування - галузь страхової діяльності, в якій об'єктом страхового захисту  є майно в найрізноманітніших його проявах. До майнового страхування  відносять: страхування засобів  повітряного, наземного та водного транспорту, страхування вантажів, інших видів майна, страхування фінансових ризиків. Раніше майнове страхування поширювалося тільки на об'єкти особистого споживання. У зв'язку з цим майно громадян розподілялось на дві категорії:

    перша категорія - пріоритетне майно, втрата якого зачіпає інтереси не тільки власника-громадянина, а й суспільні інтереси (житло, сільськогосподарські тварини); друга категорія - майно, втрата якого зачіпає насамперед особисті інтереси громадян.

    Втрата  громадянами майна, віднесеного до першої категорії, не може не зачіпати інтереси держави. З метою підвищення відповідальності громадян за збереження цього майна і забезпечення страхового захисту держава організовує обов'язкове страхування майна першої категорії, інша ж його частина підлягає добровільному страхуванню [4].

    Закон України "Про страхування" (1996 р.) не включає в перелік обов'язкового страхування майна громадян і  називає тільки два різновиди  обов'язкового страхування майна: страхування  авіаційних суден та обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень в радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах [1].

    Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (2001 р.) розширює перелік видів обов'язкового страхування майна. Зокрема, страхування врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності (ст. 7.11) долає бар'єри обов'язкового страхового захисту врожаю тільки державних сільськогосподарських підприємств [2].

    Страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних  лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленим Кабінетом Міністрів України (ст. 7.30) посилює захист майнових інтересів селян.

    Обов'язковим  є страховий захист об'єктів космічної  діяльності, майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про  угоди про розподіл продукції", майнових ризиків при промисловій  розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ" тощо.

    Для оцінки динаміки ризику в конкретній страховій сукупності особливе значення мають наявність та аналіз достовірної інформації. Зауважимо: лише розгалужена група об’єктів, що була в центрі спостереження, дозволяє з достатнім ступенем достовірності констатувати можливість збитку [3]. 

    1.2 Види майнового страхування 

    В залежності від форм власності й  категорій страхувальників у майновому страхуванні виділяються декілька підгалузей. По формі власності — це страхування державного майна; колективного майна (в господарських товариствах, кооперативах, тощо; приватного майна. В залежності від категорій страхувальників підгалузями в майновому страхуванні є державне й недержавне страхування.

    Інтереси  двох сторін в страхуванні прямо  пов'язані з величиною страхових  тарифів, що лежать в основі страхових внесків, та відповідним обсягом страхового відшкодування. Саме цим зумовлена необхідність поділу підгалузей на конкретні види страхування, під якими мається на увазі страхування конкретних однорідних об'єктів у встановленому обсязі страхової відповідальності й по відповідних тарифних ставках.

    У структурі майнового страхування  виділяються  види (об'єкти):

• страхування будівель;
• споруд;
• сільськогосподарських тварин;
• домашнього майна;
• засобів транспорту, врожаю; тощо в господарствах різних форм власності.

    Страхуванню властиві обов'язкова й добровільна  форми. Держава встановлює норми  обов'язкового страхування. Згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування", обов'язкове страхування здійснюється на підставі законодавчих актів, де визначаються види, умови й порядок проведення обов'язкового страхування. При цьому страхувальник є вільним у виборі страховика, якщо інше не передбачене законодавством [3].

    Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Декрету "Про страхування". Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування. Добровільне страхування не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин, не зумовлених страхуванням.

    Раціональна погодженість обов'язкового й добровільного страхування створює необхідну базу для сформування такого страхового ринку, сукупність видів страхування якого забезпечувала б різноманітний обсяг страхового захисту виробництва та інтересів людей. Поки що співвідношення різних видів страхової діяльності в Україні ще далеке від раціонального.

    Класифікація  майнового страхування по видах  небезпек дозволяє виділити в ньому чотири елементи, що не знаходяться між собою в ієрархічній підпорядкованості:

    — страхування матеріальних об'єктів, зокрема, будівель, споруд, транспортних засобів, устаткування, сировини, готової продукції, домашнього майна, тощо від вогню та інших стихійних лих (землетрусів, повеней, тощо);

    — страхування врожаю сільськогосподарських  культур від погодно-кліматичних лих;

    — страхування сільськогосподарських  тварин в державних, колективних та приватних господарствах на випадок їх падежу чи змушеного забою;

    —страхування  засобів транспорту від аварці, юра-діжок  та інших ймовірних небезпек [5].

    Особливу увагу складають специфічні ризики: аномальні й катастрофічні.     

      До сукупності аномальних включаються  ті ризики і тоді, коли неможливо  величину їх віднести до тієї  чи іншої групи страхової відповідальності. Аномальні ризики бувають нижче і вище нормального.     

      Катастрофічні ризики складають  значну групу, що охоплює велику сукупність застрахованих об’єктів або страхувальників, нерідко спричиняючи збитки в значних розмірах. До числа їх належать землетруси, урагани, цунамі та інші прояви стихійних сил природи.

    У роботі страховика винятково важливе  значення має визначення об’єктивного й суб’єктивного ризиків.     

      Об’єктивні ризики відображають  шкідливу діє неконтрольованих  сил природи чи інших випадковостей  на застраховані об’єкти і  не залежать від волі та дій людини. Суб’єктивні ризики базуються на ігноруванні або відкиданні об’єктивного підходу до дійсності, і пов’язані з недостатнім пізнанням довкілля в об’єктивній реальності. Тому вони залежать від дій та свідомості людей.

    У загальному розмежуванні ризиків виділяють декілька груп: політичні, екологічні, транспортні й спеціальні.

    Політичні (репресивні) ризики пов’язані з  не передбачуваними діями, заходами чи акціями законодавчих або виконавчих органів влади іноземних держав щодо конкретної суверенної держави, підприємців або просто приватних осіб цієї держави. Політичні ризики можуть через систему всіляких допущень чи особливих умов договору страхування включатись в обсяг відповідальності страховика.

    Екологічні  ризики пов’язані із забрудненням довкілля і зумовлені перетворювальною діяльністю людини у виробництві. Екологічні ризики, як правило, не включають до обсягу відповідальності страхової організації. Однак певні страхові інтереси, зумовлені екологічними ризиками, привели до створення самостійного виду страхування, що відповідає цим інтересам.

    Транспортні ризики підрозділяються на ризики каско  і карго. Транспортні ризики каско  стосуються страхування повітряних, морських і річкових суден, автомобілів та рухомого залізничного складу під час пересування, стоянки (простою) і ремонту. Транспортні ризики карго належать до страхування вантажів, що перевозяться всіма видами транспортних засобів.

    Спеціальні  ризики передбачають страхування перевезення особливо цінних вантажів (грошової готівки, виробів з коштовних металів та каміння, творів мистецтва тощо). Зміст спеціальних ризиків зазначається в особливих умовах договору страхування і може включатися до обсягу страхової відповідальності.

РОЗДІЛ 2

ДОБРОВІЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ МАЙНА 

    2.1 Добровільне страхування майна підприємств 

    Цей вид страхування забезпечує страховий  захист від пошкодження та загибелі майна внаслідок пожежі, удару  блискавки, вибуху газу тощо. Відшкодуванню  підлягають збитки, яких зазнав страхувальник, вживаючи заходів, спрямованих на врятування майна, запобігання поширенню пожежі тощо.

    За  додатковим договором страхування  можуть бути застраховані можливі збитки внаслідок таких причин:

• стихійних лих — землетрусів, виверження вулканів, бурі, смерчу, паводку, повені, селевих потоків, тривалих снігопадів, граду, гірських зрушень, просадки ґрунту тощо;
• вибуху парових котлів, газосховищ, газопроводів, машин, агрегатів та інших аналогічних об'єктів;
• пошкодження застрахованого майна в результаті аварії водопроводу, каналізаційної та опалювальної системи, систем гасіння пожежі;
• пошкодження застрахованого майна внаслідок аварії електричної мережі та впливу електричного струму;
• крадіжки зі зламом та грабунку;
• биття скла, дзеркал, вітрин та з інших причин за домовленістю сторін.

    Страхова  сума визначається страховиком за погодженням із страхувальником з урахуванням кон'юнктури ринку, особливостей конкретного об'єкта страхування і т. п.

    Основою для визначення страхової суми є дійсна вартість застрахованого майна на момент підписання договору, яка визначається за балансовою вартістю та вартістю придбання за вилученням зносу. Майно може бути застраховане і за відновною вартістю, яка визначається:

• для будівель та споруд — за вартістю будівництва будівлі (споруди) з урахуванням зносу та експлуатаційно-технічного стану;
• для устаткування, машин, інвентарю відповідно до суми, необхідної для придбання аналогічних предметів;
• для товарів власного виробництва — на основі витрат виробництва, але не вище ціни їх реалізації;
• для сировини і товарів, якими страхувальник торгує і які знаходяться на складі, — за цінами, необхідними для їх закупівлі, але не вище ціни, за якою їх могли продати на дату настання страхового випадку.
• для меблів, одягу, предметів довгострокового користування (холодильників, пральних, кухонних комбайнів тощо) - відповідно до суми, необхідної для придбання предмета, аналогічного пошкодженому або знищеному.

    Страхове  відшкодування з настанням страхового випадку стосовно застрахованого майна  підприємства сплачується тільки після  того, як повністю виявлено причини та розмір збитків. Після отримання всіх необхідних належним чином оформлених документів на страхову подію та збитки, спричинені нею, страховик зобов'язаний в строк, що не перевищує 30 днів, виплатити відшкодування.

    Страхова  сума кожного застрахованого предмета має бути не меншою його дійсної вартості на момент укладання договору страхування.

    Величина  збитку визначається:

• у разі знищення або викрадення предмета - його ринковою ціною, яка визначається страхувальником на момент укладання договору і погоджується із страховиком;
• у разі пошкодження предмета - експертом страховика як різниця між ринковою ціною і вартістю цього предмета з урахуванням знецінення в результаті страхового випадку;
• витрати, пов'язанні з рятуванням майна та обмеженням його пошкодження і знищення, відшкодовуються страховиком страхувальнику.

    У випадку втрати або пошкодження  майна через необачність страхувальника страхове відшкодування зменшується  на 30%.

    Якщо  за фактами знищення або пошкодження  майна відкрито кримінальну справу, то страховик сплачує 30% страхового відшкодування, а решту 70% — після закінчення розслідування [7].

    Страхове  відшкодування виплачується:

1. У випадку повної загибелі майна — в розмірі дійсної (відновної) вартості з вирахуванням зносу та вартості залишків майна, придатного для подальшого використання, але в межах страхової суми;
2. У разі часткового пошкодження майна — в розмірі різниці між заявленою страховою сумою та вартістю залишків майна, придатних для подальшого використання, а при страхуванні за відновною вартістю — в розмірі витрат на його відновлення, але не більше страхової суми.
3. Витрати на відновлення включають:
4. Витрати на придбання матеріалів та запасних частин для ремонту;
5. Витрати на оплату ремонту;
6. Витрати на доставку матеріалів до місця ремонту та інші видатки, необхідні для доведення пошкодженого майна до стану що був перед настанням страхового випадку.

    Після виплати страхового відшкодування  до страховика переходять права страхувальника, які той має щодо особи, відповідальної за спричинені збитки, в межах виплаченої страхової суми.

    Виплата страхового відшкодування не проводиться, якщо страхувальнику відшкодовують збитки треті особи. Страховик зобов'язаний виплатити відшкодування в розмірі різниці між сумою збитків та сумою, відшкодованою третіми особами. 

    2.2 Страхування домашнього майна громадян 

    Страхова  компанія бере на страхування майно  громадян за місцем постійного проживання страхувальника.

    Об'єктами страхування можуть виступати: стіни, перестінки, стеля, підлога, дах, огорожа  і т. ін., а також меблі, одяг, інші предмети довгострокового користування.

    Мінімальний термін страхування — два тижні, максимальний — рік.

    Страховими подіями, з настанням яких страховик зобов'язується виплачувати страхове відшкодування, є знищення або пошкодження домашнього майна внаслідок:

• стихійного лиха (паводку, бурі, смерчу, цунамі, зливи, граду, землетрусу);
• пожежі, удару блискавки, вибуху;
• аварії систем опалення, водопостачання, каналізації;
• крадіжки зі зламом та пограбування.

    За  загальним тарифом страхуються  всі наявні У даному господарстві предмети домашнього майна, крім тих, що приймаються за спеціальним тарифом [8].

    З коефіцієнтом на страхування приймаються:

• вироби із дорогоцінних металів, дорогоцінних та напівдорогоцінних каменів;
• колекції, картини, унікальні предмети, якщо страхувальник має документи компетентної організації про оцінку їх вартості;
• комп'ютери, ксерокси, факси, телефакси та інша оргтехніка.

    Особливою умовою цього виду страхування є те, що майно страхується тільки за умови страхування будівлі.

    Страхова сума визначається страховиком, узгоджується зі страхувальником з урахуванням кон'юнктури ринку. Майно може бути застраховане за відновною вартістю, яка визначається:

• для житла — за вартістю будівництва з урахуванням зносу та експлуатаційно-технічного стану;
• для меблів, одягу, предметів довгострокового користування (холодильників, пральних, кухонних комбайнів тощо) — відповідно до суми, необхідної для придбання предмета, аналогічного пошкодженому або знищеному.

    Страхова  сума кожного застрахованого предмета має бути не меншою його дійсної  вартості на момент укладання договору страхування (за винятком страхування за дробовою часткою).

    Величина  збитку визначається:

• у разі знищення або викрадення предмета — його ринковою ціною, яка визначається страхувальником на момент укладання договору і погоджується із страховиком;
• у разі пошкодження предмета — експертом страховика як різниця між ринковою ціною і вартістю цього предмета з урахуванням знецінення в результаті страхового випадку;

    Страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право вимагати компенсації  від особи, винної за спричинені збитки.

    У разі, коли страхувальнику повернуто украдену річ, він зобов'язаний повернути страховику отримане страхове відшкодування за вилученням витрат на ремонт або доведення до ладу поверненої речі. При цьому страхова сума за діючим договором зменшується на вилучену суму витрат ремонту та доведення до ладу речі [9].