Оцінка та аналіз фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Дніпропетровська  державна фінансова академія

ФІНАНСОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ ТА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Індивідульне завдання

З дисципліни: « Бюджетна система»

На тему: «Оцінка та аналіз фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування»

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка гр..ФК-09-5

Хорошилова М.С.

Перевірила:

Страший викладач кафедри

фінансів та державного

управління

Дейкало Л. Є.

 

 

 

М. Дніпропетровськ  2012

 

Вступ

Активний вплив місцевого самоврядування на формування нових суспільних відносин можливий лише в тому разі, якщо воно матиме усвлєму розпорядженні достатню кількість фінансових ресурсів. Головною ознакою фінансової незалежності є володіння і самостійне розпорядження фінансовими ресурсами, обсяги яких відповідають функціям і завданням, що покладаються на органи місцевого самоврядування. Тому виникає потреба обґрунтування економічного змісту фасових ресурсів місцевих органів влади, дослідження складу фінансових ресурсів та механізму їх формування і використання у сучаних умовах. Крім того, існування впродовж тривалого часу централізації різних гілок державної влади призвело до послаблення функцій місцевих органів влади щодо формування основної складової фінансових ресурсів – доходів місцевих бюджетів.

 

Місцеві фінансові ресурси  — це сукупність фондів грошових засобів, які створюються в процесі  розподілу та перерозподілу ВВП  і спрямовуються на економічний  та соціальний розвиток адміністративно-територіальних одиниць. Головним напрямом використання місцевих фінансових ресурсів є фінансове забезпечення соціальної сфери та місцевого господарства.

До складу місцевих фінансових ресурсів входять:

• місцеві бюджети;

• фінансові ресурси підприємств, організацій та установ комунальної форми власності.

Формування місцевих фінансових ресурсів відбувається з участю централізованих та децентралізованих фондів грошових засобів.

Особливості формування доходів місцевих бюджетів полягають у розмежуванні кола повноважень між центральними та місцевими органами влади. Згідно з чинним законодавством сфери діяльності та завдання органів місцевого самоврядування поділяються на власні та делеговані повноваження. З метою виконання власних завдань органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції самостійно визначають мінімальний обсяг фінансових ресурсів.

Як економічна категорія, доходи місцевих бюджетів відображають відносини щодо формування та використання фінансових ресурсів на регіональному рівні, призначених для реалізації функцій місцевих органів влади.

Способи мобілізації грошових коштів до доходної частини  
місцевих бюджетів базуються на загальних методах та джерелах фінансування. До них належать:

• пряме вилучення доходів з комунального сектора;

• отримання доходів від комунального майна та власних послуг;

• перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб за допомогою податків;

• залучення муніципальних позик.

Відповідно до статті 9 Бюджетного кодексу України доходи місцевих бюджетів класифікуються за такими групами:

• податкові надходження;

• неподаткові надходження;

• доходи від операцій з капіталом;

• трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.

Неподатковими надходженнями визнаються:

• доходи від власності та підприємницької діяльності;

• адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

• надходження від штрафів та фінансових санкцій;

• інші неподаткові надходження.

Між ланками бюджетної системи  різних рівнів доходи роз- 
поділяються згідно з загальнодержавними законами, а всередині ланки — відповідно до рішень місцевих органів влади.

До закріплених належать доходи, які на довготривалій основі передаються  до місцевих бюджетів у повному розмірі  або за єдиною часткою для всіх регіонів.

До регулюючих відносять  загальнодержавні податки, які згідно з нормативами відрахувань розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. Розміри відрахувань визначаються Верховною Радою України, виходячи з відповідних соціально-економічних нормативів бюджетної забезпеченості населення і стану місцевих джерел доходів.

До власних доходів  зараховують місцеві податки  і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних підприємств, доходи від майна, що належить місцевим органам влади.

Важливим дохідним джерелом місцевих бюджетів є кошти, що передаються  до них з Державного бюджету, які  в бюджетній практиці називаються  бюджетними трансфертами. Їх розглянемо в іншій темі.

До доходів, що закріплюються  за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів бюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов’язкові платежі):

прибутковий податок з  громадян (до доходів бюджетів міста  Києва і Севастополя — 100 %, до доходів міст республік та областей значення — 75 %, до доходів міст районного значення, сіл, селищ — 25 %);

державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

плата за ліцензії на провадження  певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності, за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних  рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

єдиний  податок для суб’єктів малого підприємництва в частині, що належить відповідним місцевим бюджетам.

Склад доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів бюджетних трансфертів.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних  і культурних програм територіальних громад доходи бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів бюджетних трансфертів, формуються за рахунок:

25% прибуткового податку з громадян, що справляється на території  Автономної Республіки Крим та  відповідної області;

25% плати за землю, що справляється  на території Автономної Республіки Крим та відповідної області;

плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності й сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних  і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів бюджетних трансфертів, формуються за рахунок:

50% прибуткового податку з громадян, що справляється на території  сіл, селищ, міст районного  значення та їх об’єднань;

15% плати за землю, що сплачується  на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань;

плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;

плати за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміністраціями;

надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями  або утвореними ними в установленому  порядку адміністративними комісіями.

Доходи  місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

До  доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:

місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;

100% плати за землю — для бюджетів  міст Києва та Севастополя, 75% плати за землю — для бюджетів  міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, 60% плати за землю для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

податок на промисел, що зараховується  до бюджетів місцевого самоврядування;

надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є  у власності відповідної територіальної громади;

плата за забруднення навколишнього  природного середовища в частині, що зараховується до відповідного бюджету;

кошти від відчуження майна, яке перебуває в комунальній власності, у тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває в комунальній власності;

фіксований сільськогосподарський  податок у частині, що зараховується  до бюджетів місцевого самоврядування;

плата за оренду майнових комплексів, що перебувають в комунальній  власності;

надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

плата за гарантії, надані з дотриманням  визначених умов;

гранти та дарунки у вартісному обрахунку;

власні надходження бюджетних  установ, що утримуються за рахунок  коштів відповідного бюджету;

податок на прибуток підприємств  комунальної власності;

платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

інші надходження, передбачені  законом.

Практика роботи органів  місцевого самоврядування показує, що для розширення доходної бази регіону  з метою вирішення проблем  економічного і соціального розвитку слід ширше впроваджувати місцеві податки і збори.

Структурно-логічна схема збору  з власників собак

Збір за участь у бігах на іподромі

Збір за участь у бігах на іподромі справляється з юридичних осіб і  громадян, які виставляють своїх коней не змагання комерційного характеру.

Граничний розмір збору за участь у бігах на іподромі за кожного коня має не перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збір за участь у бігах на іподромі справляється адміністрацією іподромів до початку змагань.

Збір за виграш на бігах

Збір за виграш на бігах справляється адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Граничний розмір збору має не перевищувати 6% від суми виграшу.

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, справляється у вигляді  відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Його граничний розмір має не перевищувати 5% від суми цієї надбавки. Сума збору справляється адміністрацією іподромів з учасника гри під час придбання ним квитка на участь у грі.

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок вносять комерційні кіно- і телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями та закордонні організації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо).

Граничний розмір збору за право  на проведення кіно- і телезйомок має не перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей

Платниками збору на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей є юридичні особи та громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей.

Об’єктом збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів, виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.

Граничний розмір збору за право  на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей має не перевищувати 0,1% вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів і конкурсного розпродажу справляється за три дні до їх проведення.

Збір на право проведення лотерей справляється під час одержання дозволу на випуск лотереї.

Граничний розмір збору за право  на проведення лотерей з кожного учасника має не перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон

Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, справляється з юридичних  осіб та громадян України в розмірі  до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів  громадян залежно від марки й потужності автомобілів, а з юридичних осіб і громадян інших держав, у тому числі й суб’єктів колишнього Союзу РСР, — у розмірі від 5 до 50 доларів США. Збір не справляється за проїзд автотранспорту, що здійснює перевезення за кордон:

• вантажів за державним замовленням і державним контрактом;

• громадян України за службовими відрядженнями;

• спортсменів, що від’їжджають на міжнародні змагання:

• громадян, що від’їжджають у порядку культурного обміну, на лікування, оздоровлення (дітей) та за телеграмою на похорон близьких родичів.

Місцеві податки і збори  перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку визначеному радами, якими вони встановлюються. Стягнення невнесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Органи місцевого самоврядування можуть у межах законодавства створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи, виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміщувати належні їм кошти в банках інших суб’єктів права власності, отримувати відсотки від їх доходів відповідно до законодавства з зарахуванням їх до доходної частини відповідного місцевого бюджету.

Економічна спрямованість цієї діяльності проявляється в тому, що інвестор вкладає гроші на певний термін, сума підлягає поверненню, інвестиції приносять дохід, гроші вкладаються під певні гарантії місцевих органів влади. При цьому враховуються економічні інтереси як інвестора — отримання прибутку, збереження грошей у кругообігу господарського суб’єкта чи домогосподарства, так і емітента.

 

Висновок

Аналіз сучасного стану фінансових ресурсів місцевих органів влади  свідчить про  другорядну, допоміжну  роль місцевих податків та зборів, істотну  залежність дохідної частини місцевих бюджетів від рішень центральних органів влади. Така система потребує докорінного реформування, зміни підходів до формування дохідної частини місцевих бюджетів і ставлення до місцевих податків та зборів.

Пріоритетним напрямком оптимізації формування фінансових ресурсів місцевого самоврядування у сучасних умовах господарювання має стати зменшення питомої ваги трансфертів у надходження місцевих бюджетів. На жаль, нині ситуація невтішна, оскільки наповнення місцевих бюджетів власними коштами здійснюється за рахунок загальнодержавних податків передбачених Бюджетним кодексом.

Проблема удосконалення  міжбюджетного регулювання —  це основне зав-дання бюджетної  політики, вирішення якого має  передбачати узгодженість інте-ресів  органів центральної влади й територіального самоврядування в частині розподілу повноважень і закріплення фінансових ресурсів на здійснення державних видатків. Відсутність наукової економічної бази, яка давала б змогу своєчасно реагувати з приводу доцільності та ефективності надання населенню країни суспільних благ і послуг, є важливою проблемою у побудові системи міжбюджетних відносин на перспективу.

 

Література

1. Алієва В. Аналіз казначейської системи виконання Державного бюджету України: переваги та недоліки // Економіст. — 2000. — № 12. — С. 51—53.

2. Берг О. В. Проблемы формирования бюджетов муниципальных образований // Финансы. — 2001. — № 6. — С. 72—75.

3. Бирюков А. Г. К оценке бюджетной обеспеченности регионов // Финансы. — 2001. — № 4. — С. 10—13.

4. Богачева О. В. Бюджетные механизмы в мировой практике развития депрессивных и отсталых регионов // Вопросы экономики. — 1996. — № 6. — С. 100—112.

5. Болотин В. В. О минимальных муниципальных бюджетах // Финансы. — 2001. — № 7. — С. 12—15.

6. Буковинський С. А. Удосконалення вирівнювання фінансового забезпечення територіальних громад. // Фінанси України. — 1999. — № 5. — С. 80—84.

7. Буковинський С. А. Шляхи розвитку бюджетної системи України // Фінанси України. — 1998. — № 9. — С. 3—8.

8. Буряк П. Ю. Міжбюджетні відносини та перспективи формування місцевих бюджетів // Фінанси України. — 2001. — № 6. — С. 14—24.