Патентовласники, їх права та обов’язки

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ  ІНСТИТУТ»

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Патентовласники, їх права  та обов’язки»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

ст. гр. ЕК-68

Тютченко Ю.Ю.

Перевірив:

Тимофєєв Д.В.

Харків 2012

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Поняття патенту як охоронного документа
2. Характеристика патентовласника і їх види

2.1 Особисті немайнові  права на винахід, корисну модель, промисловий зразок

2.2 Майнові права на  винахід, корисну модель, промисловий  зразок

3. Права патентовласника і їх ознаки
4. Обов’язки патентовласника
5. Порядок одержання патенту
6. Припинення дії патенту та визнання його недійсним

6.1 Підстави визнання патенту недійсним

Висновок

Список використаних джерел

 

ВСТУП

Соціально-економічний розвиток держави значною мірою залежить від ефективності інтелектуальної, творчої діяльності людини. Розвиток суспільства переконливо підтвердив, що головним чинником сталого економічного розвитку держави може бути лише зростання  інтелектуального потенціалу нації  і, в першу чергу, впровадження науково-технологічних  новацій, які суттєво впливають  на обсяги та якість виробництва і  споживання.

У сучасних умовах прогресивний розвиток будь-якої сфери діяльності людини - культури, промисловості, агропромислового комплексу, охорони здоров'я тощо - неможливий без належного науково-технічного забезпечення та духовного розвитку суспільства. Це тісно пов'язані  між собою процеси, які, у свою чергу, взаємозалежні. Ось чому однією із головних проблем, яка потребує постійної  уваги та підтримки з боку держави, є належне використання інтелектуального потенціалу нації.

Сьогодні одним із найголовніших  завдань є удосконалення та розвиток державної системи правової охорони  інтелектуальної власності в  Україні. Інтелект, знання і творчий  потенціал людини мають стати  визначальними факторами розвитку українського суспільства. Найбільшою цінністю сучасного цивілізованого світу є людина, її права та свободи. Конституцією України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист права  інтелектуальної власності, моральних  і матеріальних інтересів, що виникають  у зв'язку із різними видами інтелектуальної  діяльності. Кожний громадянин має  право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими  законом.

Характерною ознакою кінця XX століття стала масова поява на ринку нового виду товару - об'єктів  права інтелектуальної власності. При цьому темпи зростання  обсягів торгівлі цим товаром  зростають значно швидше, ніж для  звичайних товарів.

Надійні гарантії набуття, здійснення та захисту права інтелектуальної  власності є невід'ємним атрибутом  державності кожної цивілізованої  країни. Наявність сучасної системи  правової охорони інтелектуальної  власності сприяє розвитку національної економіки, збереженню і збагаченню науково-технічного потенціалу держави, розвитку міжнародної торгівлі, залученню  в економіку країни іноземних  інвестицій, зокрема у вигляді  найсучасніших технологій, входженню  України як рівноправного партнера до світового ринку інтелектуальної  власності.

 

 

1. ПОНЯТТЯ ПАТЕНТУ ЯК ОХОРОННОГО ДОКУМЕНТА

 

Патент — документ, що засвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певного строку. Патент видається державним патентним відомством винахіднику або його правонаступнику. Дія патенту розповсюджується тільки на територію держави, в якій його видано. Строк дії патенту встановлюється національним законодавством (як правило, 15-20 років). Патент може бути визнано недійсним у судовому порядку на законодавчій основі. З поняттям патенту тісно пов'язаний юридичний термін «патентна чистота», який означає, що машину, прилад, технологічний процес, матеріал, продукт тощо можна використовувати (виготовити, ввезти для продажу) в даній державі без порушення прав патентовласника. [1]

Патент діє на території  тієї держави, яка його видала. Патент може бути виданий на ім'я автора або іншої фізичної чи юридичної особи.

Патент надає правовласнику  виключне право забороняти іншим  особам використовувати запатентоване  рішення. Лише патентовласник може надати згоду на використання рішення або  передати виключні майнові права  на використання патенту. Однак патент не обов'язково надає винахіднику  право використовувати запатентований винахід. У тому разі, якщо патент виданий  на вдосконалення до винаходу, який охороняється патентом, власник патенту  на вдосконалення не зможе розпочати  виробництво вдосконаленого винаходу не отримавши дозволу від власника патенту на оригінальний винахід. У  випадку необґрунтованої відмови  власника попереднього патенту на надання  ліценції може бути застосований механізм перехресної ліцензії.

У деяких країнах існує  набір законодавчих актів, які дозволяють державі у випадках, коли винахід  має особливо важливе значення для  країни, але з патентовласником не досягнуто угоди про видачу ліцензії або передачу патенту, примусово  викуповувати патент з виплатою винагороди власнику. Як спосіб захисту патентовласника, законодавством багатьох країн передбачені штрафні санкцій при ввезенні на територію країни виробів, в яких втілено аналогічний винахід (штрафи, накладання арешту на ввезені товари, пред'явлення позову про відшкодування збитків тощо).

Найпоширенішою є категоризація  патентів за об'єктами промислової  власності, на які вони видаються. За цією категоризацією виділяють такі види патентів:

• Патент на винахід
• Патент на корисну модель
• Патент на промисловий зразок

Корисна модель - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технологій (визначення взято із Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

Патентування корисної моделі в Україні проходить тільки етап формальної експертизи і за її результатами видають патент на корисну модель. Патент на корисну модель ще називають «малим патентом», «деклараційним патентом». [2]

Патент на винахід – охоронний документ, що засвідчує авторство, дату патентування винаходу і право власності на винахід. Право власності на винахід діє від дати подання заявки. Всі права на винахід отримує той, хто першим його запатентував.[3]

Патент на промисловий  зразок захищає зовнішній вигляд виробу. Умовою для отримання такого патенту є новизна, а також  оригінальність дизайну. Термін дії  патенту на промисловий зразок складає 15 років. Власник патенту має виняткове  право дозволяти або забороняти використання цього промислового зразка.

 

 

2. ПРАВА ПАТЕНТОВЛАСНИКА І ЇХ ОЗНАКИ

 

Патентовласник – особа, що має  виключне право на використання  
винаходу. Такими можуть бути:

1) сам автор; 

2) роботодавець (при службових винаходах);

3) особа, зазначена автором у  заявці на видачу патенту; 

4) правонаступники; 

5) договірний патентовласник –  патент може бути переданий  за договором за плату будь-якій  фізичній або юридичній особі.

 

2.1 Особисті немайнові  права на винахід, корисну модель, промисловий зразок

Особисті немайнові права - це суб'єктивні права учасників  правовідносин, що не мають економічного змісту і забезпечують деякі нематеріальні  інтереси особи. Вони належать до категорії  абсолютних прав.

Особистими немайновими  правами є право авторства, право  на авторське ім'я, право на захист репутації автора винаходу, корисної моделі, промислового зразка.

Особисті немайнові права  зберігають за автором у разі відчуження виключних прав на використання об'єкта патентного права.

Важливим особистим немайновим правом винахідника, автора промислового зразка є право авторства, тобто можливість, надана законом дійсному творцеві винаходу, корисної моделі або промислового зразка, бути визнаним єдиним їхнім автором.

Право авторства має абсолютний і виключний характер.

Абсолютний характер права  авторства випливає з надаваної  автору можливості вимагати від будь-якої особи визнання того факту, що він  є розробником відповідного об'єкта.

Право авторства є невідчужуваним правом, що зумовлено його особистим характером. Воно не може бути передано іншій особі як за життя винахідника, так і після його смерті.

Перевідчуження винахідником прав на одержання патенту або  самого патенту будь-яким особам означає  лише передачу прав на використання розробки, але не передачу права авторства.

Право на авторське ім'я полягає в забезпеченій законом можливості для винахідника вимагати, щоб його ім'я як ім'я творця розробки згадували в будь-яких публікаціях про створений ним об'єкт.

Ім'я дійсного автора в  обов'язковому порядку зазначають у  заявці на видачу патенту, хто б не виступав заявником, а також у  самому патенті. Що стосується публікації в офіційному бюлетені Патентного відомства  відомостей про виданий патент, автор  може заперечувати проти згадування його імені.

Право виступати під псевдонімом  винахідникам не надають.

Чинне законодавство дозволяє авторам розробки давати своїм розробкам  ім'я автора або спеціальну назву.

Винахідник має право  перешкоджати будь-якому зазіханню  на права на винахід, здатному завдати  шкоди його честі чи репутації, зокрема, перешкоджати іншим особам привласнювати  чи спотворювати його право на визнання винахідником.[4]

 

2.2 Майнові права на  винахід, корисну модель, промисловий  зразок

Патент - це юридично-технічний документ, виданий уповноваженим компетентним державним органом, за допомогою якого держава засвідчує виключне право власника на створений ним об'єкт промислової власності (винахід, корисну модель, промисловий зразок).

Патент засвідчує від  імені держави, що:

• заявлена пропозиція є охороноздатним об'єктом;
• встановлено право авторства на об'єкт;
• визнано право власності на об'єкт;
• визнано пріоритет на об'єкт.

Патенти, видані на один об'єкт  у різних країнах, є незалежними. Тобто видача патенту в одній  країні не зобов'язує інші країни видавати патенти на той самий об'єкт. Припинення дії патенту в одній країні не тягне за собою припинення дії  патенту на цей об'єкт в іншій  країні. Патент завжди має територіальний характер, тобто видається і діє  відповідно до вимог національного (регіонального) законодавства.

Патент дає його власникові виключне право використовувати  об'єкт на власний розсуд, тобто  патентовласник має право використовувати  об'єкт у межах, встановлених законодавством, давати дозвіл на використання об'єкта (видавати ліцензію) будь-якій особі, а  також забороняти будь-якій особі  використовувати об'єкт без дозволу  патентовласника (крім випадків, передбачених законодавством).

Патентовласник має право  на власний розсуд розпоряджатися об'єктом, тобто укладати будь-які цивільно-правові  угоди з передавання прав на зазначені  об'єкти.

Право на винахід, корисну  модель, промисловий зразок набувають  на підставі дотримання умов та порядку  видачі патенту, встановлених законом, чи на підставі рішення суду.

Майнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок можна набувати на підставі закону, договору внаслідок ліквідації юридичної  особи у порядку успадкування та на інших підставах, що встановлені  або не заборонені законом.

Набуття права на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчує патент.

Обсяг охорони права на винахід, корисну модель визначає формула  винаходу, корисної моделі.

Обсяг охорони права на промисловий зразок визначає сукупність його суттєвих ознак.

Права патентовласника мають  абсолютний, виключний і строковий  характер, а також обмежені територією тієї держави, патентне відомство якої видало патент.

 Абсолютну природу  прав патентовласника визначає те, що решта членів суспільства, на яких поширюються закони цієї держави, зобов'язані утримуватися від використання належної патентовласникові розробки.

 Виключний характер  суб'єктивних патентних прав полягає в тому, що в межах однієї країни права на розробку можуть належати тільки одному патентовласникові.

 Ознака строковості  полягає в тому, що права, які випливають з патенту, діють протягом певного періоду часу.

Відповідно до ст. 464 ЦК майновими  правами інтелектуальної власності  на винахід, корисну модель, промисловий  зразок є:

• право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;
• виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);
• виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, у тому числі забороняти таке використання;
• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної  власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать власнику відповідного патенту, якщо інше не встановлено  договором чи законом.

Патентовласнику належить виключне право на використання захищеного патентом винаходу, корисної моделі або промислового зразка на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших патентовласників.

Зазначене право включає  також можливість заборонити використання зазначених об'єктів іншим особам, за винятком випадків, коли таке використання за законом не є порушенням права  патентовласника.

Передача патентних прав може здійснюватися в різних юридичних  формах, проте найбільше практичне  значення мають їх відчуження і видача ліцензій на використання винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

 Відчуження патентного  права означає передачу патентовласником належного йому права іншій особі (особам). Патентовласник може відчужувати одержаний патент будь-якій фізичній або юридичній особі.

Відчуження патентних  прав не обмежене будь-якою конкретною договірною моделлю і може бути вчинене  в межах багатьох цивільно-правових договорів.

Відчуження патентних  прав означає, що до придбавача патенту  переходять у повному обсязі всі  майнові права, якими володів  патентовласник. Придбавач патенту  стає власником всього обсягу майнових прав, якими володів їх відчужувач.

Відповідно до ст. 1107 ЦК розпорядження  майновими правами інтелектуальної  власності, у тому числі на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, здійснюють на підставі таких договорів:

• ліцензії на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;
• ліцензійного договору;
• договору про створення за замовленням і використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;
• договору про передання виключних майнових прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок.

Договір про розпорядження  майновими правами на винахід, корисну  модель, промисловий зразок укладають  у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1108 ЦК особа, яка має виключне право дозволяти  використання об'єкта права інтелектуальної  власності, у тому числі патентного права (ліцензіар), може надати іншій  особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке дасть їй право використовувати  цей об'єкт у певній обмеженій  сфері (ліцензію на використання об'єкта патентного права).

Ліцензія на використання об'єкта патентного права може бути оформлена як окремий документ або  бути складовою частиною ліцензійного договору.

Ліцензія на використання об'єкта патентного права може бути виключною, одиничною, невиключною.

 Виключну ліцензію видають лише одному ліцензіату, а вона виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта патентного права у сфері, що обмежена цією ліцензією, та надання ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

 Одиничну ліцензію видають лише одному ліцензіату, а вона виключає можливість надання ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта патентного права у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання самим ліцензіаром цього об'єкта в зазначеній сфері.

 Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та надання ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта в зазначеній сфері.

За письмовою згодою ліцензіат  може видати письмове повноваження на використання об'єкта патентного права  іншій особі (субліцензію).

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта патентного права (ліцензію) на умовах, визначених за взаємної згоди сторін з урахуванням вимог закону.

У випадках, передбачених ліцензійним  договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат видає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта патентного права. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Ліцензійний договір визначає вид ліцензії, сферу використання об'єкта патентного права (ліцензійні права, що їх надають за договором, способи  використання зазначеного об'єкта, територію та строк, на які передають  права, тощо), розмір, порядок і строки розрахунків за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони  вважають за доцільне включити до договору.

Вважають, що за ліцензійним  договором надають невиключну ліцензію, якщо інше не встановлено ліцензійним  договором.

У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права  на використання об'єкта патентного права, дія ліцензії поширюється на всю  територію України.

 Відкритою ліцензією є надання права на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка на підставі офіційної заяви власника патенту про готовність дати будь-якій зацікавленій особі дозвіл на використання зазначених об'єктів інтелектуальної власності. Особа, яка виявила бажання скористатися дозволом, укладає з власником патенту договір.

Відповідно до чинного  законодавства України в разі подання власником патенту такої  заяви річний збір за підтримання  чинності патенту зменшується на 50 %, починаючи з року, який наступає за роком публікації заяви в офіційному бюлетені.

Власник патенту може відкликати свою заяву, якщо жодна особа не заявила  про свій намір використати винахід, корисну модель, промисловий зразок.

 Примусова ліцензія - це дозвіл на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, захищеного патентом, який компетентний державний орган дає зацікавленій особі, коли власник патенту не використовує або недостатньо використовує свою розробку без поважних причин і при цьому відмовляється видати ліцензію.

Відповідно до чинного  законодавства України примусову  ліцензію видають за рішенням суду (Господарського суду) з визначенням  обсягу використання об'єкта патентного права, строку дії дозволу, розміру  та порядку виплати винагороди власнику патенту.

Ліцензійний договір укладають  на строк, встановлений договором, який вичерпується не пізніше вичерпання строку чинності виключного майнового  права на визначений у договорі об'єкт  патентного права.

Ліцензіар може відмовитися  від ліцензійного договору в разі порушення ліцензіатом встановленого  договором терміну початку використання об'єкта патентного права. Ліцензіар  або ліцензіат можуть відмовитися  від ліцензійного договору в разі порушення другою стороною інших  умов договору.

У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про строк договору останній вважають укладеним на строк, що залишився до вичерпання строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт патентного права, але не більше ніж на 5 років. Якщо за 6 місяців до вичерпання зазначеного п'ятирічного строку жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору, договір вважають продовженим на невизначений час. У цьому разі кожна зі сторін може в будь-який час відмовитися від договору, письмово повідомивши про це іншу сторону за 6 місяців до розірвання договору, якщо більший строк для повідомлення не встановлений за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 1114 ЦК ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної  власності, у тому числі об'єкта патентного права, та вищезазначені договори не підлягають обов'язковій державній  реєстрації.

Державну реєстрацію цих  документів здійснюють на вимогу ліцензіара або ліцензіата в порядку, встановленому  законом.

Відповідно до ст. 29 (5, 6) Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»:

• строк чинності виключних майнових прав на винахід спливає через 20 років, що відраховують від дати подання заявки;
• строк чинності виключних майнових прав на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням особи, якій належать майнові права на винахід, на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання першого дозволу, але не більше як на 5 років.

Відповідно до ст. 29 (7) Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» строк чинності виключних майнових прав на корисну  модель спливає через 10 років від  дати подання заявки.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону прав на промисловий зразок» строк дії патенту на промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки до установи і продовжується установою за клопотанням власника патенту, але не більше ніж на п'ять років.

 

2.3 Характеристика виключного  права на використання об’єкта науково-технічної творчості

Кожна особа, яка здійснила певне наукове відкриття, або створила винахід має не нього певні виключні права.

Виключні права на використання твору в будь-якій формі і будьяким способом належать лише автору або  іншій особі, яка має авторське  право (зокрема, спадкоємцю).

Виключні права–це абсолютні права, що належать лише визначеній законом особі з виключенням можливості користування цими правами будь-якою ін. особою.[14] До В. п. належать права на результати творчої діяльності. Останні поділяються на 2 групи: одна регулюється нормами авторського права, друга — нормами права пром. власності (патентним правом). Об'єктом авторських відносин є твори в галузі науки, л-ри, мист-ва. Об'єктом пром. власності вважаються винаходи в усіх галузях людської діяльності, корисні моделі, пром. зразки, знаки для товарів і послуг, знаки обслуговування, фірм, назви і комерц. позначення, інформ. продукція, селекц. досягнення тощо. Спільною істотною ознакою цих двох правових ін-тів є те, що їхніми об'єктами є результати творчої діяльності людини. Суб'єктами творчої діяльності можуть бути тільки людина або група людей. Суб'єктами автор, відносин і відносин пром. власності можуть бути як гр-ни, так і юрид. особи. Змістом В. п. є можливість виключно у власних інтересах користуватися своєю творчістю та її результатами. Здійснення В. п. має ознаку виключності та незалежності від сторонньої особи стосовно володіння, користування та розпорядження об'єктивованими результатами творчої діяльності за життя (inter vivos) та на випадок смерті (mortis causa). В. п. складаються з особистих немайнових і майнових прав.

 До особистих немайнових  прав належать:

Немайнові авторські права

В Україні немайнові АП можуть належати виключно фізичній особі. В англійській мові цей вид прав має назву non-proprietary rights або moral rights. У французькій мові цьому виду прав відповідає droit moral. До немайнових прав належать права:

1. бути визнаним автором  твору (право авторства)

Права авторства - це перш за все право творця на визнання бути автором його твору (це може бути картина, пісня, музика, вірші і т.д.). Право  авторства саме по собі породжується самим створенням твору і не залежить від того було воно  оприлюднено чи ні. Інакше кажучи, право авторства народжується створенням твору та належить виключно авторові твору і нікому іншому. Між автором і його твором існує нерозривний зв'язок. Цей зв’язок полягає у тому, що немайнове авторське право не може бути передане іншій особі. Привласнення ж іншою особою авторства твору називається плагіатом і розцінюється як лжеавторство, яке згідно законодавства України карається Кримінальним кодексом.

2. дозволяти або забороняти використання твору під справжнім ім'ям автора,псевдонімом або без зазначення імені, тобто анонімно (право на ім'я)

Право на ім'я - це право автора на спосіб зазначення його імені у  творі (це може бути або справжнє ім'я, або вигадане ім'я (псевдонім), або  взагалі автор бажає не позначати  ім'я ( тобтоанонімно).

3.дозволяти або забороняти  оприлюднення твору у будь-якій  формі включно із правом відкликати  твір у будь-який момент до  оприлюднення (право на оприлюднення)

Оприлюднення (розкриття публіці) твору - здійснена за згодою  автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав дія, що вперше робить твір доступним для публіки шляхом опублікування, публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо"

Публічний показ - будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час (публічний показ аудіовізуального твору чи відеограми означає також демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без дотримання їх послідовності)"