Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Підготовка оборонної операції

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ОПЕРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА

РЕФЕРАТ

Тема “ Підготовка оборонної операції”.

Виконав: слухач групи 2202

майор О.В.Лихман

м. Київ

2014 р.

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................... .....2

1. ПІДГОТОВКА ОБОРОННОЇ ОПЕРАЦІЇ ОК. ...2

1. Завчасна підготовка.............................................. 3

2. Безпосередня підготовка.................................. .....4

ВИСНОВОК......................................................................22

Вступ.

Оборонна операція — форма ведення бойових дій оперативними (оперативно-стратегічними) об'єднаннями збройних сил; сукупність погоджених і взаємозв'язаних за метою, місцем і часом битв, боїв і ударів, що проводяться на театрі воєнних дій або стратегічному (операційному) напрямку за єдиним замислом та планом з метою прикриття (утримання) окремих стратегічних чи операційних напрямків, районів і об'єктів, зриву наступу противника, нанесення йому можливо великих втрат, виграшу часу і створення умов для переходу своїх військ у наступ або контрнаступ.

В залежності від обстановки в районі збройного конфлікту нашим військам (силам) можуть протистояти іррегулярні формування противника (озброєні групи опозиції) при підтримці диверсійно-розвідувальних сил (ДРС) і терористичних організацій, які переважно будуть застосовувати партизанські методи ведення збройної боротьби та „повстанську тактику".

Цілі операції досягаються виконанням ряду оперативних завдань: ізоляція району збройного конфлікту; блокування виявлених районів базування ДРС, НСЗФ та їх розгром у випадку відмови виконати вимоги про припинення опору; посилення охорони та прикриття державного кордону, надання допомоги органам МВС у проведенні фільтраційних заходів, вилучення зброї, боєприпасів, матеріальних засобів, на приморського напрямку - забезпечення безпеки судноплавства, встановлення морської блокади узбережжя вздовж території, охопленої збройним конфліктом (в окремих випадках проведення заходів контрблокади), посилення охорони територіальних вод.

Крім того війська (сили) повинні бути готові до вирішення завдань щодо підтримки правового режиму воєнного стану: надання гуманітарної допомоги мирному населенню, його захисту та евакуації з небезпечних районів; знешкодження різноманітних вибухових пристроїв (мінно-вибухових загороджень); супроводження та охорона автомобільних колон; ведення комендантської служби.

Операція може включати: спеціальні (нетрадиційні) дії загальновійськових частин (підрозділів), підрозділів і спеціального призначення, бойові дії РВ І А, ВПС, авіації Сухопутних військ по завданню дальніх вогневих ударів по об'єктах противника, а також по вогневій підтримці бойових; дій загальновійськових частин (підрозділів); бойові дії військ ППО; бойові дії частин і підрозділів спеціальних військ, підпорядкованих безпосередньо командувачу військ оперативного командування: бойові дії частин (підрозділів) Збройних Сил спільно з Прикордонними військами щодо здійснення охорони та прикриття державного кордону (морського узбережжя на приморському напрямку), службово-бойові дії підрозділів Внутрішніх військ, заходи органів МВС, СБУ по підтримці правового режиму воєнного або надзвичайного стану та попередженню терористичних актів; охоронні дії щодо забезпечення переміщень на комунікаціях та недопущення диверсій.

1. ПІДГОТОВКА ОБОРОННОЇ ОПЕРАЦІЇ ОК.

Включає :оперативне планування ; організаційну роботу; підготовку органів управління та військ; розгортання та зайняття смуги оборони; підготовку району операції

Підготовка операції ОК ведеться поступово, по мірі зростання імовірності виникнення збройного конфлікту і поділяється на завчасну і безпосередню.

безпосередня підготовка
*у загрозливий період
*в ході бойових дій

1.1 ЗАВЧАСНА ПІДГОТОВКА.

Завчасна підготовка може включати: постійне відслідковування обстановки у потенційно небезпечних районах, прогнозування можливих варіантів переходу конфліктних відносин у воєнну фазу та подальшого розвитку конфлікту; аналіз складу і бойових можливостей збройних формувань противника (регулярних, іррегулярних); визначення потрібного (кількісного і якісного) складу з”єднань та військових частин для участі у розв'язанні конфлікту; орієнтовне оперативне (оперативно-тактичне) планування їх застосування з урахуванням прогнозованих варіантів розвитку конфлікту; цілеспрямована оперативна, бойова, мобілізаційна підготовка з'єднань та військових частин, забезпечення їх постійної боєготовності до висування (перекидання) в райони можливих конфліктів і виконання відповідних завдань, створення необхідних запасів матеріальних засобів і їх розміщення у відповідних районах; проведення під виглядом навчань можливих рекогносцировок районів виникнення збройного конфлікту; оперативне обладнання території, розвиток інфраструктури, створення бази для послідуючого розгортання системи управління з’єднаннями та частинами, вивчення і використання зарубіжного досвіду ведення бойових дій у збройних конфліктах.

Рішення на застосування формувань Збройних Сил та інших військових формувань у збройному конфлікті, з метою його припинення, приймається вищим воєнно-політичним керівництвом держави. Генеральний штаб у взаємодії з міністерствами (відомствами), яким підпорядковані інші військові формування, розробляє пропозиції на застосування військ (сил) у збройному конфлікті.

В пропозиціях визначаються: висновки з воєнно-політичної обстановки (прогноз розвитку збройного конфлікту); мета і характер спеціальних (бойових) дій; масштаб застосування у конфлікті військ (сил), склад угруповань і терміни їх розгортання; організація управління та всебічного забезпечення виділеним контингентом Збройних Сил та інших військових формувань; заходи щодо забезпечення прийнятого рішення в політичному, інформаційному, економічному відношеннях. Прийняття рішення здійснюється на основі результатів багатоваріантного моделювання сценаріїв розвитку можливих конфліктів. При прийнятті рішення необхідно враховувати специфічність цілей і завдань операції, особливо при визначенні складу військ (сил), способів дій, встановлення обмежень щодо застосування військ (сил) тощо.

Розроблені Генеральним штабом пропозиції обговорюються на засіданні Ради національної безпеки і оборони. В ході обговорення доповідаються: результати обґрунтування і розрахунків на необхідну кількість військ (сил), матеріально-технічних засобів, мобілізаційних ресурсів; визначаються з'єднання, частини (підрозділи), які доцільно залучити до участі у припиненні збройного конфлікту; необхідність, терміни і порядок проведення мобілізаційних заходів; склад і орієнтовні терміни створення тимчасового об'єднання; необхідні транспортні засоби для перевезення військ (сил) і матеріально-технічних засобів до району конфлікту; порядок фінансування спланованих заходів; доцільність і масштаби введення правового режиму надзвичайного або воєнного стану; уточнюються питання державного керування та управління Збройними Силами; визначається порядок взаємодії військових формувань з державними органами керівництва та інші питання, які продиктовані конкретними умовами обстановки і повинні знайти відображення в рішенні Президента України.

Рішення Президента України є основою для оперативного планування застосування Збройних Сил у збройному конфлікті. В ході планування передбачається декілька можливих варіантів бойових дій, які враховують різні умови обстановки, склад сил і засобів сторін, особливості району конфлікту, ресурси і можливості держави. Для цього можуть використовуватися розроблені у мирний час, в рамках стратегічного (оперативного) планування, варіанти планів дій. Ці плани являють собою орієнтовні робочі документи (бази даних) для прийняття рішень на застосування військ (сил).

Зміст, терміни та обсяг завдань щодо безпосередньої підготовки ОК буде залежати від ступеня загострення воєнно-політичної обстановки навколо конфлікту і його характеру. Підготовка повинна вестись приховано, в стислі терміни з метою досягнення раптовості і перехоплення ініціативи.

1.2 БЕЗПОСЕРЕДНЯ ПІДГОТОВКА ОПЕРАЦІЇ

Безпосередня підготовка операції починається в ОК з отриманням оперативної директиви ГШ на її проведення.

Основним заходами безпосередньої підготовки операції ОК можуть бути: підсилення і активізація розвідки в районі конфлікту і сусідніх районах; нарощування сил бойового чергування; прийняття (уточнення) рішення і постановка завдань з’єднанням та військовим частинам; приведення з’єднань та військових частин в повну бойову готовність; організація (уточнення) взаємодії з’єднань та військових частин; розробка (уточнення) плану операції; прийом у своє підпорядкування інших військових формувань, а також сил і засобів підсилення; перегрупування з'єднань і частин в район конфлікту; здійснення демонстративних дій для попередження противника щодо наших намірів і можливостей; прийом з’єднань та військових частин командувачем армійського корпусу, завершення їх підготовки і створення угруповання, оперативної побудови; проведення навчань з метою злагодження дій різновидових військ (сил); всебічне забезпечення та створення надійної системи управління.

Послідовність роботи командувача ОК у складі об’єднаних сил швидкого реагування при прийнятті рішення на ведення операції залишається такою же, як при підготовці загальновійськових операцій. Вона починається з усвідомлення командувачем отриманого завдання, в ході якого необхідно чітко зрозуміти дозволені межі ведення воєнних дій та їх просторовий розмах, мінімально необхідну кількість з’єднань та військових частин, що залучаються, імовірні терміни початку воєнних дій та інші особливості виконання завдання. Крім того, шляхом моделювання можливих сценаріїв розвитку конфлікту він повинен зробити прогнозування можливих наслідків ескалації конфлікту.

В замислі операції визначаються: приоритетні (найбільш важливі) напрямки (райони, об'єкти) дій і ураження противника; інші напрямки (райони, об’єкти); способи (тактичні прийоми) виконання найважливіших завдань по блокуванню, розгрому противника з визначенням порядку вогневого ураження і способів введення в оману та психологічної протидії; характер маневру силами і засобами; угруповання з’єднань та військових частин і оперативна побудова армійського корпусу; порядок висування і розгортання в районі збройного конфлікту; особливості організації взаємодії (взаємовідносин) з державними органами, органами місцевого самоврядування; організація та підтримання правового режиму воєнного або надзвичайного стану.

Крім того, додатково можуть визначатись: перелік об'єктів, які не підлягають ураженню у зв'язку з екологічною небезпекою; порядок розгортання з’єднань та військових частин у важливих районах; встановлення рубежів, за які не можуть просуватись угруповання з’єднань та військових частин та визначення районів, в яких забороняється вести бойові дії, обмеження щодо застосування певних видів озброєння; заходи щодо забезпечення безпеки населення у районі конфлікту; порядок надання гуманітарної допомоги і евакуації. У цілому в рішенні повинна відображатися сукупність бойових дій та бойової, діяльності, узгоджених із заходами політичного, економічного, екологічного характеру, що здійснюються виконавчою владою та органами місцевого самоврядування.

Командувач ОК для уточнення рішення, прийнятого по карті, як правило, проводить рекогносцировку місцевості в районах запланованих дій. На основі прийнятого рішення визначаються завдання з’єднанням та військовим частинам, здійснюється планування операції, організується взаємодія, усі види забезпечення.

Постановка завдань здійснюється бойовими наказами і бойовими розпорядженнями.

При постановці бойових завдань командирам, відповідальним за райони (сектора) в операційній зоні, вказуються: можливий характер дій ДРС та НСЗФ противника в зоні та у районах, що прилягають до неї; межі операційної зони; розташування базових районів з'єднання (частини), що діє на території операційної зони; склад сил та засобів, що додатково підпорядковуються та порядок підпорядкування; напрямки (райони) зосередження основних зусиль; ділянки сухопутного кордону (морського узбережжя), що необхідно прикрити та надійно обороняти; важливі об'єкти, що підлягають охороні та обороні; маршрути висування до операційної зони, порядок організації комендантської служби на них; порядок боротьби з ДРГ і повітряними десантами противника; порядок встановлення і підтримки воєнного стану та участь у підтримці надзвичайного стану; порядок інженерного обладнання районів (позицій, опорних пунктів); кількість боєприпасів, що виділяються на операцію; льотний ресурс авіації; завдання, що виконуються старшим начальником у зоні; місце і час розгортання командного пункту оперативного угруповання; заходи щодо забезпечення безпеки цивільного населення та об'єктів, що мають статус захищених; порядок здійснення цивільно-військових відносин; обмеження щодо районів бойових дій та застосування озброєння; заходи і способи щодо введення противника в оману; термін готовності до операції.

Органам Державної прикордонної служби, з'єднанням (частинам) Внутрішніх військ, органам СБУ, МВС, з’єднанням (частинам) військ Цивільної оборони доводяться: завдання, порядок взаємодії, управління при їх виконанні.

Крім того, цими або окремими наказами та розпорядженнями до усього особового складу, який діє в районі збройного конфлікту, доводяться політичні цілі держави у збройному конфлікті і завдання, які покладаються на Збройні Сили та інші військові формування для їх досягнення; основні положення законів України, норм міжнародного права щодо статусу, прав та обов'язків учасників воєнних дій, соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей, необхідності захисту мирного населення та основні заходи, які здійснюються для їх дотримання; високу ступінь відповідальності кожного військовослужбовця за виконання наказів, слідування законам своєї держави та нормам міжнародного права.

Планування операції здійснюється по завданнях, що виконуються створеними угрупованнями з’єднань та військових частин. При плануванні операції штабом ОК розробляється план операції, основу якого складає детально розроблене рішення командувача на карті з пояснювальною запискою.

Крім того розробляється календарний план підготовки операції, план перегрупування і розгортання в районі збройного конфлікту з графіком розгортання; план вогневого ураження, план протиповітряної оборони, план бойових дій авіації, план бойових дій ракетних військ і артилерії, план бойових дій військово-морських сил (при діях на приморському напрямку), план територіальної оборони, план взаємодії; плани застосування інших військових формувань; плани по видах оперативного, технічного, тилового та інших видів забезпечення; план управління та зв'язку. Окремим документом може розроблятися план блокування противника у районі збройного конфлікту.

План операції підписується командувачем та начальником штабу ОК, узгоджуються з взаємодіючими органами управління та затверджуються НГШ. Питання участі органів Державної прикордонної служби, Внутрішніх військ. Служби безпеки України, Цивільної оборони в операції відображаються в окремих планах.

Основу планування вогневого ураження складає визначення мети, завдань, угруповань з’єднань та військових частин, об'єктів, районів, що підлягають ураженню, а також ступеня вогневого ураження.

Основним органом планування і координації вогневого ураження є група планування і координації вогневого ураження. У процесі планування необхідно намагатися реалізувати принцип зональної відповідальності за розвідку та ураження противника. Зонально-об'єктовий метод планування дозволяє органічно поєднати зусилля оперативно-тактичної та тактичних ланок управління.

У штабі ОК щодо застосування сил і засобів вогневого ураження, здійснюється загальне планування, розподіл завдань та узгоджуються зусилля з’єднань та військових частин. Безпосереднє планування здійснюється стосовно застосування ракетних військ, артилерії, авіації Сухопутних військ. В ході операції планується можливе перепідпорядкування, або призначення сил і засобів для підсилення тих чи інших угруповань з’єднань та військових частин. Спосіб виконання поставлених завдань обирають відповідні командири (начальники) підпорядкованих з'єднань і частин (штабів).

В ході загального планування вогневого ураження визначається загальний обсяг вогневих завдань за операцію, який розподіляється між засобами ураження, з'єднаннями і частинами при виконанні окремих оперативно-тактичних завдань; підпорядкованим з'єднанням, частинам призначаються зони відповідальності розвідки та ураження; визначається перелік типових об'єктів, відповідальність за ураження яких у призначених зонах несуть відповідні ланки управління; розраховується потреба у ракетах, боєприпасах та інших засобах ураження; визначаються сили і засоби, що залучаються до вогневого ураження та здійснюється прогнозування ефективності вогневого ураження важливих угруповань та об'єктів противника.

Крім того, визначаються: потрібна ефективність, послідовність вогневого ураження угруповань військ противника, важливих об'єктів по операційних зонах, зонах відповідальності з’єднань та військових частин і при виконанні оперативно-тактичних завдань, в яких вогневе ураження планується в масштабі з'єднання (частини); визначаються заходи щодо забезпечення безпеки цивільного населення та об'єктів, що мають статус захищених.

В ході безпосереднього планування здійснюється подальша конкретизація порядку вогневого ураження з урахуванням можливостей сил і засобів, що залучаються, умов та особливостей застосування. Також при необхідності узгоджуються зусилля, особливо у спільній смугах (зонах) дій. Якщо угруповання противника, інші збройні формування розвідані недостатньо, то певна частина завдань може ставитись у вигляді кількості об'єктів певних типів, а необхідні розвідувальні відомості будуть доводитись по мірі їх добування. Визначається, на які угруповання, об'єкти, у який смузі (зоні) в якому районі, напрямку, на яких оперативно-тактичних завданнях необхідно зосередити основні зусилля; який обсяг завдань необхідно виконати.

Взаємодія з’єднань та військових частин, сил і органів, які залучаються до проведення операції, організується: штабом оперативного командування – між військовими формуваннями, які входять до складу угруповань та іншими з’єднаннями видів Збройних Сил, органами управління інших військових формувань та з місцевими органами влади безпосередньо в зоні конфлікту.

Взаємодія досягається шляхом узгодження зусиль з’єднань та військових частин по завданням, напрямкам, рубежам, об'єктам, часу і способу дій, по кожному із визначених в рішенні районах дій.

Порядок організації взаємодії в операції в основному залишається таким, як і при підготовці і веденні загальновійськової операції. В той же час він буде мати свої принципові особливості, які полягають в необхідності узгоджувати зусилля не тільки між з’єднаннями та військовими частинами різних видів Збройних Сил при виконанні ними нетипових завдань, але і з (між) військовими формуваннями, які належать до інших Державних структур, а також з місцевими органами виконавчої влади, в деяких випадках з представниками міжнародних гуманітарних організацій, спостерігачами ООН. При цьому необхідно враховувати, різного роду обмеження по розмаху бойових дій, об'єктам ураження, силам і засобам, що застосовуються, з метою недопущення ураження об'єктів, знищення яких може призвести до втрат мирного населення, екологічних і техногенних катастроф; стан і бойові можливості частин і підрозділів інших міністерств та Державних структур, що оперативно підпорядковуються військовому командуванню, необхідність забезпечення централізованого управління ними в усіх інстанціях від ОК до окремої частини; можливість виникнення в ході ведення бойових (спеціальних) дій нових пріоритетних завдань, які потребують залучення резервів.

При організації взаємодії ОК загальними питаннями, які потребують узгодження, є: порядок підпорядкування загальновійськовим командирам частин та підрозділів видів Збройних Сил, інших військових формувань, основи управління ними; порядок взаємного обміну інформацією про обстановку і сигнали управління та оповіщення; порядок здійснення усіх видів забезпечення при виконанні спільних завдань в ході операції, в тому числі використання транспортних засобів, комунікацій, систем зв'язку, витрат матеріальних засобів; місце розміщення пунктів управління і порядок обміну оперативними групами; порядок спільних дій по підтримці режимів надзвичайного і воєнного стану в районі конфлікту.

При організації взаємодії між з'єднаннями і частинами Сухопутних військ, ВПС, ВМС та інших військових формувань, які залучаються до проведення операцій, та органами місцевої влади і місцевого самоврядування узгоджуються:

з частинами ударної авіації: райони, порядок ведення повітряної розвідки і передачі інформації про повітряну обстановку; порядок виклику авіації для нанесення ударів по об'єктах противника; льотний ресурс, що виділяється і його розподіл по завданням операції; порядок прольоту авіації над бойовими порядками з’єднань та військових частин і через зони бойових дій зенітно-ракетних (зенітно-артилерійських) комплексів; сигнали визначення лінії зіткнення з противником; порядок взаємного розпізнавання і цілевказування; порядок охорони і оборони аеродромів штатними підрозділами, силами та засобами, які виділяються Сухопутними військами; заходи по забезпеченню рятування екіпажів літаків (вертольотів), що зазнали аварію; порядок розміщення і роботи групи бойового управління авіації, які виділяються на командні пункти підрозділів (частин) Сухопутних військ;

з частинами Повітряного командуванням: райони, напрямки і рубежі ведення розвідки повітряного противника, система і порядок оповіщення штабів і частин; порядок прикриття важливих об'єктів, з’єднань та військових частин від ударів повітряного противника і знищення його повітряних десантів в повітрі; порядок підсилення охорони районів базування;

з частинами Військово-Морських Сил (на приморському напрямку) - порядок ведення розвідки на морі і взаємного інформування, порядок прикриття морського узбережжя і важливих об'єктів на ньому від ударів противника з боку моря, склад підрозділів і кораблів для підсилення охорони морського кордону, склад загонів і сил підтримки, який виділяється для відбиття ударів противника з морського напрямку і ліквідації ДРС; порядок прориву морської блокади портів, військово-морських баз, заходи щодо недопущення постачання зброї, матеріально-технічних засобів в район конфлікту морським шляхом; райони і терміни установки морських мінних, а також протидесантних, протитанкових і протипіхотних загороджень у воді і на березі; склад сил і засобів, які виділяються для охорони і оборони пунктів базування ВМС і інших берегових об'єктів від ударів противника з суші;

з органами МВС і з'єднаннями (частинами) Внутрішніх військ: перелік з'єднань, частин Внутрішніх військ, які передаються в оперативне підпорядкування командуванню АК; райони (ділянки), де частини Внутрішніх військ виконують завдання, залишаючись у підпорядкуванні свого командування; завдання з'єднанням і частинам Внутрішніх військ по пошуку та знищенню ДРС та НСЗФ; перелік районів, охорона і оборона яких повністю покладається на Внутрішні війська і об'єкти, охорона яких підсилюється частинами та підрозділами АК; порядок участі у підтриманні режимів надзвичайного або воєнного стану; порядок організації дорожньо-комендантської служби і забезпечення безпеки дорожньою руху; порядок бойового забезпечення Внутрішніх військ при їх перебазуванні силами і засобами Збройних Сил; заходи щодо відселення населення із прикордонної зони, створення контрольно-перепускних пунктів, таборів біженців, їх охорони і матеріального забезпечення; порядок підтримання громадського порядку в районах ведення бойових дій;

з частинами Комітету державної прикордонної служби: завдання і порядок розвідки з метою виявлення ознак проникнення ДРС та НСЗФ противника, проведення ним збройних провокацій, а при ескалації конфлікту - ознак підготовки його до нападу; порядок підсилення прикриття, охорони та оборони державного кордону, сили і засоби АК, що виділяються для забезпечення заходів по підсиленню режиму в межах контрольованих прикордонних районів та в пунктах пропуску через державний кордон; порядок передачі морських частин Державної прикордонної служби у розпорядження головнокомандувача ВМС; порядок пропуску через державний кордон своїх розвідувально-диверсійних формувань; обсяг, порядок і термін інженерного обладнання районів оборони і місцевості в прикордонній смузі та контрольованих прикордонних районах;

з частинами Міністерства з надзвичайних ситуацій: порядок залучення сил і засобів для ведення розвідки і обміну інформацією про обстановку, особливо поблизу АЕС і підприємств хімічної промисловості; питання радіаційного, хімічного, біологічного, інженерного та медичного захисту населення від наслідків воєнних дій, аварій (руйнувань), зумовлених застосуванням засобів ураження, терористичними актами та диверсіями; заходи щодо проведення аварійно-рятувальних робіт та інших невідкладних робіт за наслідками бойових дій; порядок відселення населення з небезпечних районів та їх життєзабезпечення під час аварій, катастроф, стихійного лиха; порядок залучення військ до виконання окремих робіт по інженерному обладнанню місцевості;

з частинами Служби безпеки України та органами контррозвідки: порядок ведення розвідувальної та інформаційно-аналітичної роботи в інтересах проведення операції; об'єкти, на які можуть буди спрямовані розвідувальні та диверсійні дії противника, заходи по підсиленню їх охорони і оборони; порядок забезпечення захисту державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цільності України від протиправних посягань осіб; порядок здійснення заходів контр розвідувальної діяльності у формуваннях Збройних Сил, інших військових формуваннях, що дислокуються у визначеному районі; порядок забезпечення правового режиму воєнного стану; порядок забезпечення засекреченим і шифрованим зв'язком державних органів і посадових осіб;

з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування: порядок евакуації (відселення) і надання гуманітарної допомоги населенню з залученням військ (сил); порядок обміну інформацією про дії ДРС і НСЗФ, оповіщення і підтримання зв'язку; порядок охорони об'єктів життєзабезпечення мирного населення; заходи щодо створення в населених пунктах комендатур і підтримці їх діяльності; порядок встановлення "комендантської години", перепускного режиму, паспортного контролю, забезпечення безпеки функціонування органів місцевої влади та самоврядування, супроводження і охорони автомобільних колон при переміщенні населення, організації патрулювання в населених пунктах.

Для підтримки взаємодії АК з МВС, СБУ, Комітетом державної прикордонної служби, МНС в кожному з вказаних відомств створюються оперативні групи, які на початковому етапі розвитку кризової ситуації будуть перебувати безпосередньо у своїх відомствах, здійснюючи постійний зв'язок з Центром оперативного реагування на кризові ситуації (ЦОРКС). Їх перехід на пункти управління АК здійснюється по особливому розпорядженню.

В штаби загальновійськових з’єднань виділяються і за особливим розпорядженням направляються представники від інших військових формувань (державних органів), які діють на основі отриманих від свого керівництва розпоряджень, узгоджуючи при цьому свою роботу з командуванням з’єднань та військових частин.

Основними функціями оперативних груп при штабі АК можуть бути: розробка плану взаємодії, який є складовою частиною плану операції; забезпечення управління військовими формуваннями (органами), які передані в оперативне підпорядкування командуванню АК, а також підтримка взаємодії з формуваннями та органами, які діють в районі конфлікту, але не підпорядковуються військовому командуванню; узгодження і координація дій своїх військових формувань (органів) з діями з'єднань, частин Збройних Сил; передача в свої військові формування (органи) необхідних наказів (розпоряджень) військового командування; забезпечення військового командування необхідною інформацією про обстановку в рамках своїх повноважень; контроль за точним виконанням завдань, поставлених військовим командуванням; узгодження своїх дій з роботою аналогічних оперативних груп, які знаходяться в з'єднаннях і частинах.

Створення угруповання з’єднань та військових частин тимчасового об'єднання в районі конфлікту - це комплекс заходів щодо зосередження і розгортання в районі конфлікту (у відповідності з замислом операції) з'єднань та частин АК, інших військових формувань для вирішення завдань операції.

В залежності від обстановки, яка складається в районі збройного конфлікту, створення угруповання з’єднань та військових частин може здійснюватись відкрито, демонстративно або приховано шляхом поетапного нарощування бойового та чисельного складу до спланованого рівня чи терміново (за сигналом). Вибір найбільш доцільного способу створення угруповання залежить від умов: виникнення збройного конфлікту; найбільш імовірного характеру дій противника, отриманого завдання; видів озброєння, що застосовується; складу своїх з’єднань та військових частин; віддалення місць дислокації від району виникнення збройного конфлікту; характеру місцевості; елементів оперативного обладнання у смузі перегрупування (висування).

Підготовка оборонної операції 📙 Реферат → 🆔 195703