МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ імені  ВАДИМА ГЕТЬМАНА 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат на тему:

«Платіжні системи та їх роль у регулюванні  грошового обороту» 
 
 
 
 

Виконала: студентка

Кисловська  Євгенія

1-ї групи,  ІІІ курсу

спеціальності 6601/1

ФЕтаУ 

Перевірив викладач:

Самсонова Ольга Іванівна 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ  – 2011

План 

Вступ

     Сучасний  стан розвитку банківського сектора  характеризується розширенням обсягів  і структури грошового обігу, ускладненням розрахунків, необхідністю уникнення фінансових ризиків і налагодження дієвого контролю за системою грошового обігу в Україні. Виконання таких складних завдань може бути забезпечено суттєвим розширенням різних видів банківських послуг, що надаються банками суб’єктам економіки.

     Однією  із таких послуг є створення систем електронних платежів і розрахунків. В Україні вже створено систему електронних платежів Національного банку України, окремі банки використовують деякі елементи зарубіжних платіжних систем і запроваджують власні системи.

     Сьогодні  у світі діє чимало різноманітних платіжних систем, побудова яких, роль, технологія функціонування та кількісні характеристики в економіці країн суттєво відрізняються.

     Невід'ємним  спеціалізованим елементом практично  всіх економічних операцій, що стосується передачі грошової вартості в обмін на товар, послугу або фінансовий актив, є платіжні системи.

      Важлива роль своєчасного здійснення грошових платежів у забезпеченні функціонування економіки кожної країни обумовлює  необхідність створення спеціальних  платіжних систем, спроможних надати всім економічним агентам (фізичним та юридичним особам) можливість виконати свої платіжні зобов’язання. 

1.Поняття  платіжної системи

      Платіжну  систему можна представити у  вигляді системи механізмів, які  служать для переказу грошових коштів між суб'єктами господарювання, для розрахунку за платіжними зобов'язаннями, що виникають між ними. Таким чином,

     платіжна  система — це набір платіжних інструментів, банківських процедур і, як правило, міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обіг разом з інституційними й організаційними правилами та процедурами, що регламентують використання цих інструментів і механізмів.

     Виділяють такі основні платіжні інструменти:

• за формою – паперові і електронні;
• за напрямом руху платіжних інструментів – дебетовий характер та кредитовий.

     За  видом документу:

• спеціальний платіжний засіб – платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації за допомогою якого держатель може ініціювати переказ коштів або зняття готівки. В Україні – це платіжна карта.
• документ на переказ коштів – це електронний або паперовий документ, що використовується банками, їх клієнтами, та іншими членами платіжної системи для передачі доручень на переказ грошей (платіжні вимоги, доручення, вимоги-доручення; чеки документи на переказ готівки, на міжбанківський переказ).

     Основна мета платіжної системи - забезпечення розвитку виробництва товарів і послуг. Згідно з чинним законодавством платіжна система - є платіжною організацією членів платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при переказуванні грошей.

     Учасниками  платіжної системи є всі види підприємств, державні структури, громадські організації, населення, комерційні та центральний банки. Установлення в  межах платіжної системи для  всіх її учасників визначених законом норм та правил поведінки ставить їх у рівні умови, захищає інтереси кожного з них. Тому створення високоефективної, дійової та надійної платіжної системи є одним із ключових економічних завдань держави.

     Особливе  місце в платіжних системах посідають банки. Вони не тільки беруть участь у них як звичайні платники та одержувачі платежів, а й як посередники в платежах, покликані якнайшвидше, в режимі реального часу доставити грошові кошти від платника до одержувача. Цю свою роль у платіжній системі банки виконують через сукупність розрахунково-касових операцій, які, по суті, є ключовим елементом платіжної системи, приводними пасами всього грошового обороту.

     На  платіжну систему покладається завдання здійснювати грошовий обіг між операторами. Фактично будь-яка платіжна система складається з посередників, інструментів, процедур та мереж, метою яких є переказування грошей від одного оператора економіки до іншого.

     Переказування грошей є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система. Діяльність платіжної системи (за винятком внутрішньобанківської) визначається відповідно до правил, які приймаються платіжною організацією і мають визначати: організаційну структуру платіжної системи, умови членства, порядок вступу та виходу із системи, принципи виконання документів на переказ, відкликання документів на переказ, порядок розв'язання спорів, управління ризиками в системі, систему страхування, систему захисту інформації, порядок проведення реконсиляції тощо.

     Правила платіжної системи можуть бути викладені в законодавчому або нормативному акті, угоді або разом у цих документах. Закон може забезпечити стабільність та пріоритет щодо інших правил; нормативний акт надає можливість коригувати правила при необхідності, а угода дозволяє приватному сектору впливати на процес визначення правил. Закон або нормативний акт можуть допускати зміну деяких правил на підставі угоди між сторонами платежу, щоб забезпечити здійснення права на контракт та можливість експерименту. Правила платіжної системи часто розробляються як самостійні документи, що не повинні спиратися на інші документи.

     Правила, які визначають діяльність платіжної системи (за винятком внутрішньобанківської): 
— організаційна структура платіжної системи; 
— умови членства; 
— порядок вступу і виходу із системи; 
— принципи виконання документів на переказ; 
— принципи відкликання документів на переказ; 
— порядок розв'язання спорів; 
— управління ризиками в системі; 
— система страхування; 
— система захисту інформації тощо.

     Незалежно від джерела походження правил, що регулюють платежі (законів, нормативних актів, домовленостей чи угод), усі вони повинні відповідати критерію справедливості та, в разі потреби, мають узгоджуватись у ході переговорів усіх зацікавлених сторін (банків, центрального банку й об'єднань споживачів) та оприлюднюватися.

     Загальні  засади функціонування платіжних систем в Україні, відносин у сфері переказу коштів регулюються такими документами: 

     - Конституцією України;

     - Законом України "Про Національний  банк України";

     - Законом України "Про банки і банківську діяльність";

     - Законом України "Про платіжні  системи та переказ коштів  в Україні";

     - Законом України "Про телекомунікації";

     - Законом України "Про електронний  цифровий підпис";

     - іншими актами законодавства  України та нормативно-правовими актами Національного банку України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.Класифікація  платіжних систем

      У більшості розвинутих країн платіжна система складається з кількох  самостійних систем, кожна з яких задовольняє вимоги окремої платіжної  сфери. Такі системи можна класифікувати за різними характеристиками та ознаками. Виходячи з того, яку роль відіграють платіжні системи відповідно до характеру здійснюваних платежів, розрізняють:

- системи міжбанківських розрахунків, які призначені для здійснення платіжних трансакцій між банками, обумовлених виконанням платежів їхніх клієнтів або власних зобов'язань одного банку перед іншим. Для них необхідною стадією е транспортування документа між банком платника та банком отримувача за допомогою однієї зі систем електронних міжбанківських розрахунків;

- внутрішньобанківські платіжні системи створюються, щоб забезпечити найбільш сприятливі умови щодо проходження платежів між установами, що належать до однієї групи. При цьому розрахунки виконуються через систему кореспондентських рахунків у центральній установі, яка виступає як банк банків відповідної структури. Всередині структури може також створюватися єдиний центр для виконання клірингу та розрахунків;

- системи "клієнт — банк" використовуються банками, які пропонують платіжні послуги своїм клієнтам на базі сучасних технологій. В умовах конкуренції банки змушені розробляти спеціальні ділові та ринкові стратегії використання платіжних послуг, вирішуючи, чи спроможні вони конкурувати в обмеженому секторі ринку платіжних послуг і пропонувати клієнтам більш широкий їх набір. Однією з перших у цьому плані була американська система телефонної оплати рахунків, яка, однак, не отримала поширення через інертність споживачів, які не хочуть змінювати існуючі форми розрахунків. Нині все більшого поширення набуває банківське обслуговування вдома, або "домашній банк", — комплекс послуг щодо надання клієнтам банків фінансової інформації, а також здійснення за їх ініціативою різних банківських трансакцій з передаванням інформації телефонними каналами або через двосторонню систему кабельного телевізійного зв'язку;

- системи масових платежів широко застосовуються у розвинених державах світу. Незважаючи на те, що традиційні безготівкові платіжні інструменти (чеки, платіжні доручення тощо) достатньо розповсюджені, останнім часом усе ширше впроваджується система масових (споживчих) платежів із використанням пластикових карток. У цих системах задіяні кредитні картки, дебетні картки, "електронні гаманці", а також картки для отримання грошей з банківських автоматів.

      Платіжна  система України  складається з  таких компонентів:

- системи  електронних платежів Національного банку України;

- систем  автоматизації роботи банків (так  звані програмні комплекси "Операційний  день банку". Це програмне забезпечення, що обслуговує поточну внутрішньобанківську  діяльність (бухгалтерський облік, обслуговування рахунків клієнтів тощо));

- внутрішньобанківських  платіжних систем — програмно-технічного  комплексу з власними засобами  захисту інформації, який експлуатується  комерційним банком або об'єднанням  банків і здійснює розрахунки між установами цього банку (об'єднання);

- систем "клієнт — банк" для розрахунків  між клієнтом банку та банком  в електронній формі, що дозволило  практично уникнути затримки  платежів на міжбанківському  рівні.

     Перспективним є також використання таких компонентів системи електронного переказу фінансових послуг, як:

- система  масових платежів із використанням пластикових карток;

- система  обігу цінних паперів на первинному  та вторинному ринках. 

3. Основні вимоги  до платіжних систем

      Виділяють 7 основних вимог, які мають виконувати платіжні системи: 

- ефективність;

- оперативність;

- економічність;

- надійність;

- безпека;

- зручність;

- потреби  оптимізації. 

      Розглянемо  кожну з даних вимог.

     Ефективність. Ефективна платіжна система є необхідною передумовою функціонування всього господарського механізму, всіх його галузей, економічних інститутів та окремих суб'єктів господарювання. Ефективна платіжна система сприяє приватизації. Державна власність на підприємства стримує потреби в ефективній платіжній системі. Приватизація підприємств вимагає, щоб платежі за товари та послуги здійснювались точно і негайно з метою забезпечення можливості отримання цими підприємствами прибутку.

     Оперативність. Однією з найважливіших ознак, що характеризують рівень ефективності платіжної системи, є притаманна їй швидкість розрахунків. Затримки платежу збільшують його вартість і знижують економічний ефект. В кожній національній системі платежів визначені терміни остаточних розрахунків звичайних платежів між двома сторонами в межах країни. Але платіжна система повинна здійснювати термінові (як правило, великі) платежі не пізніше того ж дня.

     Можливість  швидко переказувати свої кошти на рахунках у центральному банку, а  також контролювати та прогнозувати залишки на його рахунках спричиняє зменшення попиту на резерви. Комерційні банки можуть точніше прогнозувати свої залишки в центральному банку, брати кредити в інших банках або надавати їм такі кредити і тим самим не накопичувати надлишкові резерви на випадок непередбачених обставин.

     Економічність. Для всіх учасників операції основним бажанням є зменшення витрат, і це при тому, що операції повинні проводитись упевнено, надійно, безпечно та зручно.

     Ефективні платіжні системи мінімізують операційні витрати. Своєчасність та надійність передачі платіжних інструкцій має велике значення, бо за рахунок цього зменшуються затрати часу і ресурсів на забезпечення процесу проходження платежів. Недосконала платіжна система тільки вилучає ресурси з більш продуктивних сфер їх використання.

     Надійність. Система повинна бути надійною, тобто мати довіру користувачів. Клієнти повинні бути впевнені, що відправлені гроші будуть зараховані правильно і протягом визначеного терміну. Якщо клієнти не впевнені в остаточному розрахунку, вони продовжуватимуть використовувати готівкові гроші, а не безготівкові платіжні засоби розрахунків. Упевненість у платежах вимагає високого рівня структурних операційних можливостей з належним контролем. Для цього необхідні правила і нормативи, що не лише регулюють основні потоки платежів, а й забезпечують недопущення чи хоча б значне скорочення помилок. Крім того, потрібний орган нагляду (центральний банк чи консорціум банків) для підтримки правил і вирішення спорів між користувачами платіжної системи. Жодна система не працює без збоїв, але кожна повинна мати можливості відновлення цілісності для забезпечення розумного доступу до всієї інформації з метою перевірки та контролю.

     Безпека. Система повинна бути розроблена з адекватним контролем несанкціонованого доступу чи втручання в дані платіжного балансу. Для цього потрібно належним чином ідентифікувати отримувача грошей та платника і гарантувати, що сума платежу і жоден з інших його реквізитів не можуть бути змінені на користь однієї зі сторін операції або на користь третьої сторони. Користувач повинен бути захищений від несанкціонованого доступу.Учасники системи платежів повинні бути впевнені, що інформація про їхні перекази не буде доступна третім особам. Дані повинні бути захищені від доступу протягом терміну угоди і того часу, поки платіж буде проведений.

     Зручність. Платіжна система повинна бути зручною для учасників угоди як при використанні готівкових грошей, так і при безготівкових розрахунках. Якщо система потребує автоматизації для кожного учасника або необхідності відвідувати банк для проведення кожного платежу, така система може бути непридатною для країни.

     Потреби оптимізації. У багатьох країнах відповідність платіжної системи основним вимогам часто буває неповною, що може обумовлюватися недостатньою ефективністю, повільністю, нестачею надійності й впевненості й/або значними витратами та низьким рівнем безпеки. окрема, повільні ненадійні та дорогі засоби переказу платежів можуть стримувати господарську діяльність і гальмувати зростання торгівлі та розвиток підприємств. Такі системи потребують вирішення найбільш серйозних проблем для вдосконалення діючої або для створення і впровадження нової системи.

4.Роль  платіжних систем  у регулюванні  грошового обороту

     Грошовий оборот – безперервна циркуляція грошей як засобів обігу і платежу, рух грошових засобів, як складова частина товарно-грошових, торгових, фінансово-кредитних, платіжних операцій.

     Реалізація  ВВП, використання національного доходу і всі наступні перерозподільні  процеси в економіці забезпечуються на основі потоку грошей в готівковій і безготівковій формах грошового обороту як сукупності всіх платежів, які опосередковують рух вартості у грошовій формі між фінансовими і нефінансовими агентами у внутрішньому та зовнішньому оборотах країни за визначений період.

     Гроші існують у вигляді готівки (грошові знаки) або у безготівковому вигляді (записи на рахунках у банках). Грошові знаки випускають у вигляді банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість. Вони обертаються через відповідні платіжні системи, що узаконені на території держави.

     Згідно з чинним законодавством платіжна система є платіжною організацією її членів та сукупністю відносин, що виникають між членами при переказуванні грошей. Обов'язковою функцією платіжної системи є переказування грошей для забезпечення розвитку виробництва товарів і послуг.

     На  платіжну систему покладається завдання здійснювати грошовий обіг між операторами. Фактично будь-яка платіжна система складається з посередників, інструментів, процедур та мереж, метою яких є переказування грошей від одного оператора економіки до іншого.

Висновок

     Платіжна  система становить основну інфраструктуру сучасної ринкової економіки. Саме її ефективність і стабільність є інструментами  безперебійного функціонування економічної  системи країни, у тому числі грошових та фінансових ринків. Платіжна система є важелем ефективного управління економікою, зокрема щодо втілення монетарної політики, яку здійснює центральний банк або уряд. У разі порушення функціонування платіжних систем найвірогіднішим є настання тяжких наслідків на фінансових ринках, які обслуговуються такими системами, оскільки нині практично всі економічні операції відбуваються саме через платіжні системи.

     Платіжні  системи відіграють важливу роль у фінансовому механізмі будь-якої країни. Вони привертають дедалі більшу увагу, що зумовлено, перш за все, потребою в обмеженні ризиків при паралельній фінансовій лібералізації та швидкому зростанні фінансових ринків. Платіжна система забезпечує функціонування усіх інших підсистем, тому навіть незначне нераціональне втручання або збій у розрахункових потоках можуть призвести до колапсу економіки країни.

Список  використаної літератури

1. Єрьоміна  Н.В., Банківські інформаційні системи.-К.: КНЕУ, 2000.

   2. Корнев В. М. Управління ризиками платіжних систем //Вісник ДУ «Львівська політехника». – Львів, 2006. – № 328.

   3. Ющенко В. А., Савченко А. С., Цокол С. А., Новак І. М., Платіжні системи: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2006.

   4. Маслов В.П. Інформаційні системи і технології в економіці: Навч.посібник-Київ: „Слово”, 2003

   5. інтернет джерела