Реферат на тему:

Платіжний баланс держави

     План

1. Визначення  та значення платіжного балансу

2. Структура  платіжного балансу

3. Динаміка  платіжного балансу України

Висновки

     Література  
1. Визначення та значення платіжного балансу

     Платіжний баланс - це один з головних документів будь-якої країни, оскільки в ньому  знаходять своє узагальнююче вираження  економічні зв'язки даної країни з іншими державами; на основі платіжного балансу проводиться аналіз зовнішньоекономічної діяльності, дається оцінка валютно-фінансовому стану окремо взятої країни.

     Складання, вивчення й аналіз платіжного балансу - необхідні дії уряду будь-якої країни, тому що саме за даними платіжного балансу можна наочно визначити, в якому стані знаходиться той чи інший пункт дуже важливих для кожної країни зовнішньоекономічних відносин.

     Варто відмітити, що перші спроби підведення підсумків зовнішньоекономічної діяльності держави починалися ще в середні віки, а сам термін "платіжний баланс" увів в обіг у XVIII ст. англійський економіст Дж. Стюарт, що вбачав джерело багатства країни в її активному торговому балансі.

     В даному розділі ми ознайомимося з  загальною характеристикою платіжного балансу, з його задачами, а також розглянемо платіжний баланс за 2000 р. і проаналізуємо його динаміку, тобто подивимося, в якому стані та на якому рівні знаходиться зовнішньоекономічна діяльність України.

     У сучасному світі не існує цілком закритих економік. Кожна країна тисячами ниток економічних відносин зв'язана з іншими країнами світового співтовариства, хоча ступінь інтеграції окремих країн у світове господарство неоднаковий. Уся сукупність міжнародних економічних відносин даної країни зі світовим співтовариством знаходить висвітлення в її платіжному балансі. Платіжний баланс являє собою статистичний запис підсумку операцій між резидентами даної країни й іншого світу за певний період (зазвичай квартал або рік). Він дає кількісну й якісну характеристику зовнішньоекономічній діяльності країни, її участі в світовому господарстві. Платіжний баланс виступає джерелом інформації, що розкриває особливості участі країни в міжнародному обміні товарами, послугами та капіталом. Не випадково проблеми платіжного балансу, активного чи пасивного сальдо торгового балансу викликають активний суспільний інтерес і позначаються на прийнятті політичних рішень.

     У платіжному балансі держави наводиться систематизований перелік усіх операцій з коштами, що опосередковують зовнішньоекономічні зв'язки. В ньому відображаються підсумки зовнішньоекономічної діяльності країни. На його основі можна проводити аналіз цієї діяльності, давати оцінку валютно-фінансовому становищу країни, визначати, чи ефективно господарює та чи інша країна з погляду її зовнішньоекономічних зв'язків.

     У ході складання платіжного балансу велика кількість міжнародних угод, які укладаються різними економічними агентами, певним чином класифікується та зводиться воєдино в окремі статті. Отже, платіжний баланс відбиває не індивідуальні, а агреговані міжнародні угоди, в результаті яких право власності на активи, в якій би формі вони не існували, переходить від резидентів даної країни до резидентів інших країн.

     Міжнародні  угоди зазвичай припускають обмін: торгівля товарами та послугами, бартер, обмін одних фінансових активів на інші. Однак до них відносяться й однобічні переводи. Прикладом можуть виступати гуманітарна допомога чи переоцінка валютних резервів країни в зв'язку зі зміною валютного курсу.

     Момент  здійснення угоди фіксується таким  чином, щоб факт переходу власності на активи знаходив висвітлення в національному рахівництві. Ним може бути, наприклад, момент укладення контракту, відвантаження товару, проходження митних процедур та ін.

     При оцінці зовнішньоекономічних угод пріоритет  віддається ринковим цінам чи їх еквівалентам.

     Платіжний баланс фіксує стан платежів і надходжень даної країни. Міжнародний валютний фонд характеризує платіжний баланс як "статистичний запис усіх економічних угод протягом даного періоду між резидентами країн, які надають звітність".

     Таке  формулювання потребує деяких роз'яснень. По-перше, розгляду поняття "резидент". Дипломати, військові, туристи, навіть якщо вони знаходяться поза територією своєї країни, виступають резидентами тієї держави, громадянами якої вони є. Це відноситься і до фірми. Вона виступає резидентом тієї держави, де вона зареєстрована (доміцильована), але не тієї, де вона виконує свої операції. Статус "резидента" залежить від факту реєстрації його постійного місця перебування чи проживання.

     Виключення  становлять міжнародні організації (ООН, МВФ, Генеральна угода про тарифи і торгівлю й ін.), які не є резидентами тієї країни, де вони розташовані.

     По-друге, чітко визначимо, що мається на увазі  під поняттям "угода". "Угода" - це будь-який обмін, у якому товар, економічна послуга чи право власності на активи переходять від резидента однієї країни до резидента іншої.

     Слід  зазначити, що платіжний баланс відбиває фактичний стан платежів. Поряд з ним складається розрахунковий баланс, де відображають не лише фактичні платежі, а й неоплачувані в даний момент вимоги та зобов'язання даної країни незалежно від термінів настання платежів.

     Облік платежів по всіх зовнішньоекономічних операціях здійснюється протягом певного періоду (місяць, квартал, рік). Він ведеться в платіжному балансі за принципом подвійної бухгалтерії. Кошти, що надходять у країну за рахунок експорту товарів і послуг, дарунків, припливу капіталу, оприбутковуються в кредитових статтях платіжного балансу зі знаком "+"; імпорт же товару чи закордонні інвестиції, позики та кредити, що спрямовуються за кордон, дарунки та пенсії, переказані іноземцями - в дебетових статтях балансу зі знаком "-".

     Різниця між сумарними підсумками кредитових і дебетових статей є сальдо платіжного балансу. Ця різниця може бути позитивною, коли надходження перевищують платежі, та негативною - у протилежному варіанті. В останньому випадку країна має дефіцит платіжного балансу.

     Платіжний баланс складається з трьох великих  розділів. Це -рахунок або баланс поточних операцій, рахунок або баланс поточних операцій з капіталом і розділ, який відбиває розрахунки по офіційних міжнародних резервах. У свою чергу, дані розділи містять підрозділи й окремі статті. 
 

     2. Структура платіжного  балансу

     Перший  розділ платіжного балансу - рахунок  поточних операцій - фіксує процес обміну товарами та послугами, а також односторонні разові платежі. Починається баланс із підведення підсумків по зовнішній торгівлі - експорт і імпорт товарів. Частина платіжного балансу, що відбиває експорт і імпорт товарів, називається торговим балансом країни. Торговий баланс - частина балансу, що оприлюднюється найбільш часто. Експорт товарів мінус імпорт товарів дає сальдо торгового балансу. Воно буде позитивним, чи активним, якщо експорт перевищує імпорт, і пасивним, або дефіцитним, у протилежному випадку.

     Саме  по собі активне чи пасивне сальдо торгового балансу не може бути підставою для остаточних висновків про стан зовнішньої торгівлі країни. Зрозуміло, якщо експорт скорочується через падіння попиту на товари даної країни в інших країнах, це погана ознака. Але якщо негативне сальдо балансу виникає, припустимо, у випадку збільшення імпорту товарів, які інвестуються, та зростання в результаті цього внутрішнього виробництва, то в цьому випадку негативне сальдо не може бути підставою для негативних оцінок стану економіки. Тобто актив або дефіцит платіжного балансу та його розділів можна оцінювати лише на основі аналізу всіх обставин.

     Крім торгівлі товарами, у першому розділі платіжного балансу відображається торгівля послугами. Доходи та витрати, що проходять по статті "Послуги", пов'язані з туризмом, роботою, телераді-окомунікацією, утриманням військових баз, іноземних представництв, приватними некомерційними організаціями (перекази родичам, спадщина), й ін. У розділі відображаються платежі та надходження транспортного, страхового й інші неторгові платежі, пов'язані, припустимо, з гуманітарною допомогою, яку держава надає комусь чи одержує від інших, безоплатні субсидії закордонним країнам та інші.

     У сумі підсумок по торговому балансу, обміну послугами, разових платежах та інших неторгових операціях дає підсумок або сальдо по поточних рахунках чи сальдо балансу поточних операцій.

     Другий розділ платіжного балансу - баланс руху капіталів. Він відбиває купівлю та продаж активів, надання й одержання довго- та короткотермінових позик і позичок. Наприклад, якщо надходження по експорту недостатні для витрат по імпорту, розраховуватися приходиться за рахунок позик, які відображаються в розділі руху капіталу як приплив капіталу в кредитових статтях. Кошти, надані іншим державам, іноземним підприємствам, будуть відображатися в дебетових статтях і оцінюватися як відтік капіталу. Відтік капіталу може бути пов'язаний з бажанням власників, наприклад гривні, обміняти цю валюту на іноземну та розмістити останню на внески в закордонних банках, придбати акції іноземних

     компаній  чи інші цінні папери. Пріоритет  валют і країн, у які вкладається капітал, визначається прогнозами коливань валютних курсів і реальних норм відсотка. За інших рівних умов зберігати свої активи є сенс у тих валютах, обмінний курс яких, за прогнозами, зростає, та навпаки.

     Зв'язок між балансом поточних операцій і  балансом руху капіталів виражається формулою: ВНП = С +I + G + NХ.

     Ми  визначили чистий експорт (ЮС) як різницю  між експортом і імпортом товарів та послуг, тобто як сальдо рахунка поточних операцій.

     Якщо  з обох частин рівняння відняти споживання (С) і державні витрати (О), то ліва частина (ВНП - С - G) є форма вираження національних заощаджень (8). Формулу можна подати у вигляді: S = І + NX.

     Продовжимо  перетворення і віднімемо з обох частин рівняння інвестиції (9.1). Одержуємо:

     S-І = NХ. (9.1)

     Різниця між внутрішніми заощадженнями (8) і інвестиціями (І) - це рахунок руху капіталів платіжного балансу. Якщо інвестиції перевищують внутрішні заощадження країни, то інвестиційні проекти фінансуються за рахунок позик на світових фінансових ринках. Якщо національні заощадження перевищують інвестиції, то реінве-стовані всередині країни кошти можуть бути використані для видачі кредитів іншим країнам. Такі кредити можуть використовуватися за цільовим призначенням для оплати товарів і послуг даної країни й в інших цілях.

     Інакше  кажучи, рахунок руху капіталу має врівноважувати поточний рахунок платіжного балансу. Якщо кошти, одержувані через границю в обмін на чистий експорт товарів і послуг, - величина позитивна, тобто ми маємо активне сальдо по поточних операціях, воно врівноважується відтоком капіталів із країни. Якщо країна має дефіцит по поточних операціях, то він компенсується припливом капіталу.

     Однак на практиці сумарний підсумок першого  та другого розділів платіжного балансу не врівноважується автоматично. Для досягнення рівноваги необхідно використовувати резервні активи центральних банків і урядових органів.

     Статті  першого та другого розділів платіжного балансу, що відображають рух коштів по поточних операціях і рух капіталів, є основними статтями платіжного балансу. Статті, що залишилися, можна об'єднати в один, третій, розділ. Він відображає розрахунки по офіційних резервних рахунках. У нього також входять купівля та продаж золота.

     Відображені в даному розділі зміни іноземних  активів держави за кордоном і активів іноземних урядів у країні виділяються в окремий розділ у силу свого особливого призначення. Вони, як правило, не пов'язані з комерційною діяльністю, а виступають засобом урівноваження сальдо платіжного балансу.

     Всі три розділи платіжного балансу  в сумі мають складати нуль. Кожна угода передбачає платежі в тій чи іншій формі, тобто всі напрямки використання іноземної валюти повинні мати джерела покриття.

     Для цілей урівноваження платіжного балансу, зокрема покриття його дефіциту, відповідно до інтересів національної економіки можуть використовуватися продаж золота, залучення нових кредитів, збільшення (якщо згодні кредитори) прострочених платежів з обслуговування поточного боргу та ін.

     Ознайомившись з платіжним балансом України  за 2000 р. (додаток А), спочатку наведемо його коротку характеристику, а далі розглянемо докладно його стан і проведемо його порівняльний аналіз щодо платіжного балансу за 1999 р.

     Платіжний баланс України за 2000 р. свідчить про  збереження позитивних тенденцій у зовнішньому секторі економіки, що зумовлені як внутрішніми факторами - вперше за останнє десятиліття вдалося досягти реального збільшення ВВП (на 6 %) і промислового виробництва (на 12,9 %), так і зовнішніми - сприятливою ціновою кон'юнктурою на традиційні товари українського експорту й економічним зростанням країн - основних торгових партнерів України.

     Говорячи  про рахунок поточних операцій, дуже важливим є те, що в Україні другий рік поспіль зафіксоване позитивне сальдо поточного рахунку платіжного балансу. У 2000 р. позитивне сальдо склало 1,5 млрд дол США, що еквівалентно 4,6 % валового внутрішнього продукту [40].

     Слід  зазначити, що як у 1999 р., так і в 2000 р. проводилися операції по списанню частини зовнішнього боргу України перед Російською Федерацією за рахунок передачі останній матеріальних активів. Зокрема, відповідно до домовленості між урядом України й урядом Російської Федерації від 28.05.1997 р. про взаєморозрахунки, зв'язані з поділом Чорноморського флоту, у 1999 р. Україною були передані матеріальні активи загальною сумою 726 млн дол США. В 2000 р. за міжурядовою домовленістю від 8 жовтня 1999 р. Україна передала у власність Російської Федерації в рахунок погашення заборгованості НАК "Нафтогаз України" перед ВАТ "Газпром" за спожитий природний газ авіа комплекси на суму 274 млн дол США. До того ж Україна щорічно погашає частину боргу перед Російською Федерацією за рахунок перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

     Передача  матеріальних активів відображається в поточному рахунку платіжного балансу як експорт товарів, що викривляє реальну динаміку платіжного балансу та вуалізує тенденції, які про-слідковуються в зовнішньому секторі економіки (табл. 1). Якщо відокремитися від цих операцій, то можна відзначити позитивну тенденцію розвитку зовнішнього сектора.

     Таблиця 1

Динаміка  поточного рахунка  платіжного балансу, млн дол США 

     Тепер декілька слів про платіжний баланс України за 2000 р., спираючись на статтю "Рахунок операцій з капіталом  і фінансових операцій". За 2000 р. дефіцит, який сформувався за рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій, склав 1,3 млрд дол США й, насамперед, був зумовлений необхідністю витрат на обслуговування зовнішнього боргу в 2000 р., що склало більше 2 млрд дол США. Катастрофічним було те, що в першому кварталі необхідно було виплатити половину цієї суми. За умов, коли поточні операції не змогли забезпечити приплив валюти для фінансування витрат на погашення боргу, терміни надходження зовнішніх позичок були невизначеними, а рівень міжнародних резервів на початок року практично дорівнював сумі боргу, що підлягав оплаті, почалися переговори з усіма кредиторами про реструктуризацію комерційного зовнішнього боргу. В квітні була досягнута домовленість з цього питання. Загальний обсяг облігацій зовнішньої позики з терміном погашення в 2000-2004 р., що підлягала реструктуризації, склав 2,6 млрд дол США.

     Загалом у 2000 р. на обслуговування та погашення  зовнішнього боргу необхідно було витратити 2,8 млрд дол США, тобто кожен сьомий долар від загального обсягу експорту товарів і послуг мав бути використаний для оплати боргів.

     Врегулювання  боргових зобов'язань за рахунок взаємозаліку з Росією, згідно з міжурядовою угодою про поділ Чорноморського флоту, в розмірі 1,1 млрд дол США дало можливість зняти боргове навантаження на бюджет у 2000 р. та на наступні роки.

     3. Динаміка платіжного  балансу України

     Аналіз  платіжного балансу України окремо по статтях за два періоди дає можливість зробити такі висновки: зафіксоване позитивне сальдо поточного рахунка платіжного балансу. В 2000 р. позитивне сальдо склало 1,5 млрд дол США, що все-таки менше ніж у 1999 р. на 10,7 %.

     Головною  тенденцією розвитку зовнішнього сектора  економіки України у звітному році є істотне збільшення обсягів зовнішньої торгівлі, проте вони ще не досягли передкризового рівня 1997 р.

     Поліпшення  стану зовнішньої торгівлі України  в основному пов'язане зі, сприятливою динамікою цін на світових ринках сировини та зростанням світової економіки в цілому на 4,5 %, що було найвищим показником за останні роки. Сукупний зовнішньоторговельний товарообіг за 2000 р. (з урахуванням обсягів неформальної торгівлі) збільшився до рівня попереднього року на 19,6 %, чи майже на 5 млрд дол США і склав 30,4 млрд дол США.

     Стан  зовнішньої торгівлі товарами характеризувався інтенсивним збільшенням експортно-імпортних операцій із країнами колишнього СРСР на 23,3 % порівняно до 16,6% з іншими країнами світу. Відповідно збільшилася частка товарообігу з країнами СНД і Балтії з 45 % у 2000 р.

     Уперше  за період складання платіжного балансу  України в цілому за рік у зовнішній торгівлі товарами зафіксований профіцит у розмірі 505 млн дол США, що зумовлено випереджуючими темпами збільшення обсягів експорту товарів порівняно до обсягів їх імпорту. З цієї ж причини коефіцієнт покриття імпорту експортом у цілому за рік уперше перевищив 100-процентну межу та склав 103,4 % порівняно з 96,3 % у 1999 р. (табл. 2).

     Таблиця 2

Коефіцієнт  покриття імпорту  експортом, % 

     Аналогічно  цей показник збільшувався і за групами  країн: у відносинах із країнами СНД і Балтії з 55,2 % до 63,0 %, із країнами далекого зарубіжжя - з 151,4 % до 159,8 %.

     Обсяг експорту товарів у 2000 р. (з урахуванням  неформальної торгівлі) становив 15,5 млрд дол США та перевищив відповідний показник попереднього року на 24 % (табл. 3).

    Таблиця 3

Товарна структура експорту[40] 

     * 3 урахуванням неформальної торгівлі

     Примітка:

1. В експорт 1999 р. не включена вартість кораблів і розщеплених матеріалів на суму 726 млн дол США, що були передані Російській Федерації в рахунок виплати державного зовнішнього боргу України згідно з угодою від 28.05.1997 р, про взаємні розрахунки, зв'язані з поділом Чорноморського флоту.
2. В експорт 2000 р. не включено вартість товарів, переданих у власність Російської Федерації в рахунок погашення заборгованості НАК "Нафтогаз України" перед ВАТ "Газпром" на суму 274 млн дол США згідно з угодою між урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України від 8 жовтня 1999 р.

     Протягом  року відбувалося поступове наростання щоквартальних обсягів експортних постачань. Експорт у країни СНД і Балтії збільшувався високими темпами (34 %) в основному за рахунок постачань у Російську Федерацію, обсяг яких збільшився в 1,5 раза (без урахування вартості товарів за взаємозаліком по боргових зобов'язаннях з Росією). Істотно збільшилися за цей період експортні постачання- практично в усі країни СНД і Балтії, крім Республіки Бєларусь. Частка цієї групи країн у загальному обсязі експорту збільшилася за рік з 32,8 % до 35,5 %.

     Збільшення  експортних постачань у 2000 р. відбулося, слід зазначити, за всіма товарними позиціями, крім продовольчих товарів і сировини для їх виробництва. На сьогодні ситуація на світових ринках дуже приваблива для тієї структури експорту, що склалася в Україні. Процеси, що відбуваються у світовій економіці, сприяли зростанню цін на металопродукцію та збільшенню обсягів її постачань, тому доходи від металургійного експорту збільшилися за рік на 1,6 млрд дол США. Поліпшення кон'юнктури позначилося також на експорті продукції хімічної, машинобудівної та текстильної промисловості. У цілому за рік експортні постачання збільшилися майже на 3 млрд дол США, і ми можемо помітити, що більше половини цієї суми відноситься до доходів від експорту металургійної продукції. Однак варто сказати, що напівсировинна спеціалізація української економіки досить чуттєва до зовнішніх шоків і зміни цінової кон'юнктури. Оскільки надзвичайно високий ступінь відкритості національної економіки (для експорту товарів і послуг у ВВП складає 61 %) визначає її істотну залежність від ситуації на світових ринках.

     Але нестійка позиція експортерів на зовнішніх ринках є наслідком ще й таких причин. Справа в тому, що наприкінці 1999 р. почалися нові антидемпінгові розслідування, які стосуються української продукції. Так, Канада встановила антидемпінгове мито на український листовий прокат, США почали розслідування щодо постачальників української арматури, феросилікомарганцю, гарячекатаних рулонів; Росія прийняла рішення про застосування санкцій до імпорту українських труб; країни ЄС установили антидемпінгові мита на українські міндобрива, деякі країни ЄС почали антидемпінгові розслідування щодо постачальників аміачної селітри. Одночасно відзначимо, що з 12 жовтня 2000 р. Україні надано статус країни зі спеціальним режимом ринкової економіки в антидемпінгових розслідуваннях, що істотно розширить її можливості в торгівлі товарами з країнами ЄС.