Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Податки фермерського господарства

Після створення фермерського господарства постає питання вибору механізму оподаткування: на загальних умовах чи шляхом сплати фіксованого сільськогосподарського податку (цим податком замінюється сплата окремих податків і зборів). Оподаткування на загальних підставах передбачає сплату загальнодержавних та місцевих податків та зборів.

Загальнодержавні податки та збори

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6. екологічний податок;

7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9. плата за користування надрами;

10. плата за землю;

11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12. збір за спеціальне використання води;

13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14. фіксований сільськогосподарський податок;

15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

16. мито;

17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Місцеві податки та збори

До місцевих податків належать:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

3. туристичний збір.

Фіксований сільськогосподарський податок

Платниками податку можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) - нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в Автономній Республіці Крим або в області.

Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):

а) для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) - 0,15;

б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях - 0,09;

в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) - 0,09;

г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,03;

ґ) для земель водного фонду - 0,45;

д) для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди - 1,0.

Базовим податковим (звітним) періодом для податку є календарний рік.

Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку.

Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

а) у I кварталі - 10 відсотків;

б) у II кварталі - 10 відсотків;

в) у III кварталі - 50 відсотків;

г) у IV кварталі - 30 відсотків.

Платники податку не є платниками таких податків і зборів:

а) податку на прибуток підприємств;

б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

в) збору за спеціальне використання води;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку подають до 1 лютого поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики за погодженням з центральним органом державної податкової служби;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Оподаткування фермерського господарства земельним податком

Відповідно до Закону України «Про фермерське господарство» права володіння та користування земельними ділянками, які перебувають у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

При використанні земельної ділянки для ведення фермерського господарства таке господарство може перебувати на загальній системі оподаткування зі сплатою всіх установлених податків і зборів, або спрощеної системи оподаткування, при якій сплата окремих податків і зборів замінюється внесенням фіксованого сільськогосподарського податку.

ПКУ регулює відносини, які виникають у сфері сплати податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об′єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, а також площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Для земельних ділянок, наданих для потреб сільськогосподарського виробництва у межах населених пунктів, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими й іншими будівлями та спорудами встановлено сплату податку у розмірі 3% до суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей ПКУ.

При оподаткуванні земель сільськогосподарського призначення слід обов’язково враховувати розмежування земель цієї категорії за даними державного земельного кадастру, який є підставою для нарахування земельного податку.

Щодо пільгового оподаткування земель фермерських господарств, то відповідно до ПКУ його отримують земельні ділянки сільгосппідприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень.

Водночас звільняються від сплати земельного податку новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах — протягом п’яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність відповідно.

ПДФО

Оподаткування доходів фізосіб регулюється розділом IV Податкового кодексу.

Платниками податку на доходи є:

1) фізична особа — резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

2) фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

3) податковий агент.

Загальний оподатковуваний дохід платника ПДФО складатиметься з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами.

До складу оподатковуваного доходу включаються, зокрема:

1) доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платникові податку відповідно до умов трудового договору (контракту);

2) суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платникові податку відповідно до умов цивільно-правового договору;

3) доходи від продажу об’єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняних до них прав, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об’єктами права інтелектуальної промислової власності та прирівняними до них правами (далі — роялті), у т. ч. отриманими спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

4) дохід від надання майна у лізинг, оренду або суборенду;

5) оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований органом ДПС;

6) дохід у вигляді дивідендів, виграшів, призів, процентів;

7) інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

8) дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна;

9) сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до Податкового кодексу;

10) та багато інших доходів.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. На жаль, цю норму важко прокоментувати, тому що ні Накопичувального фонду, ні обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду наразі немає.

До податкової знижки включатимуться фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково має бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку. Загальна сума податкової знижки, нарахована платникові податку в звітному податковому році, не може перевищувати суму річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшену на суму єдиного соціального внеску та податкової соціальної пільги (за наявності). Якщо платник податку не скористався правом на податкову знижку за наслідками звітного податкового року, на наступні податкові роки воно не переноситься.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платникові у зв’язку з відносинами трудового найму та за цивільно-правовим договором. У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення.

Ставка податку становить 10 відсотків бази оподаткування щодо доходу у формі заробітної плати:

1) шахтарів — працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових та рідкісних металів, марганцеві та уранові руди;

2) працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та 50 відсотків і більше робочого часу на рік;

3) працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги:

1) у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (з розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року, — для будь-якого платника податку;

Це положення має набрати чинність з 01.01.2015 р. До 31.12.2014 р. з метою застосування цього підпункту ПСП надається у розмірі 50% від прожиткового мінімуму.

2) у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам суми пільги, — для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, — з розрахунку на кожну таку дитину;

3) у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, — для такого платника податку, який:

а) є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником — з розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину-інваліда — з розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років;

в) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

г) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом;

ґ) є інвалідом I або II групи, у т. ч. з дитинства;

д) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

4) у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, для платника податку, який є:

а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями «За відвагу»;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

в) колишнім в’язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

ґ) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року до 27 січня 1944 року.

Єдиний соціальний внесок

Єдиний соціальний внесок - це єдиний платіж до Пенсійною фонду, який міститиме в собі декілька внесків на соціальне та пенсійне страхування.

Для того щоб оформити добровільну сплату єдиного соціального внеску, члени фермерських та особистих селянських господарств подають в орган Пенсійного фонду за місцем проживання такі документи:

- заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, в якій зазначають, у якому виді загально обов'язкового державного соціального страхування вони бажають брати участь;

- документ, що підтверджує їхнє членство в такому господарстві;

- копії таких документів:

* довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (за наявності);

* трудової книжки (за наявності);

* документа, що посвідчує особу.

З особою, що подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, після перевірки викладених у заяві відомостей орган Пенсійного фонду України не пізніше як через 30 календарних днів із дня отримання заяви укладає договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Договір про добровільну участь набуває чинності з дня його підписання. Добровільна участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні передбачається на строк, зазначений в договорі.

Для членів фермерського та особистого селянського господарства розмір єдиного внеску становить: у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні - 33,2%, у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття - 1,5%, у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням - 1,9%, у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності, -1,51 % від суми, яку такий платник визначає самостійно, але не більше за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, яку встановлено в законі.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У 2012 році максимальна величина бази нарахування єдиного внеску становить:

з 1 січня - 18241,00 грн

з 1 квітня -18598,00 грн.

з 1 липня - 18 734,00 грн;

з 1 жовтня -19 006,00 грн;

з 1 грудня -19 278,00 грн.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу. (Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, яку визначають розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру внеску, встановленого в законі на місяць, за який нараховують заробітну плату (дохід), і підлягає сплаті щомісяця). Якщо зазначені особи виявили бажання брати участь у всіх видах загальнообов'язкового державного соціального страхування, єдиний внесок установлюють у розмірі 38,11%.

Члени фермерських та особистих селянських господарств, котрі уклали договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, сплачують єдиний внесок щомісяця в розмірі, який визначено в договорі, за кожний місяць до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який його сплачують. Сплачені суми єдиного внеску у разі дострокового розірвання договору про добровільну участь поверненню не підлягають.

Розмір мінімальної заробітної плати, який встановлено у статті 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», становить:

з 1 січня -1073,00грн;

з 1 квітня -1094,00 грн;

з 1 липня -1102,00грн;

з 1 жовтня -1118,00 грн;

з 1 грудня - 1134,00 грн.

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу - це загальнодержавний збір справляється за першу реєстрацію в Україні транспортних засобів.

Перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Платниками збору є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що відповідно є об’єктами оподаткування.

База оподаткування визначається окремо для кожного транспортного засобу:

- для колісних транспортних засобів (крім легкових авто, обладнаних електродвигуном) як і раніше - за об’ємом циліндрів двигуна в куб. сантиметрах;

- для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном, та для суден, обладнаних двигуном - за потужністю двигуна в кВт;

- для суден, не обладнаних двигуном, - за довжиною корпусу судна в сантиметрах;

- для літаків, вертольотів - за максимальною злітною масою.

Ставки збору:

1. Для легкових авто (крім електромобілів).

до 1000 3,27 грн.

…….

понад 6500 65,34 грн.

2. Для мотоциклів з двигуном об’ємом до 500 куб. см збір встановлено на рівні 3 грн. за 100 куб. см, для мотоциклів з двигуном об’ємом від 501 до 800 куб. см включно – 5 грн. за 100 куб. см, а для мотоциклів з двигуном об’ємом понад 800 куб. см – 10 грн. за 100 куб см.

3. Для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном, - 0,5 грн. за 1 кВт потужності двигуна.

4. Для автобусів, у тому числі мікроавтобусів, - 5 грн. за 100 куб. см об’єму циліндрів двигуна.

5. Для тракторів - 2,5 грн. за 100 куб. см об’єму циліндрів двигуна.

6. За вантажні автомобілі з двигуном об’ємом до 8200 куб. см доведеться сплатити 15 грн., за авто з об’ємом двигуна від 8201 до 15 000 куб. см. – 20 грн., а за авто з двигуном понад 15000 куб. см. – 25 грн. за 100 куб. см.

7. Для сідельних тягачів - 15 грн. за 100 куб. см об’єму циліндрів двигуна.

8. Для автомобілів спеціального призначення - 5 грн. за 100 куб. см об’єму циліндрів двигуна.

9. Власникам суден, оснащених стаціонарним або підвісним двигуном потужністю до 55 кВт включно, доведеться платити 2,5 грн., а понад 55 кВт – 3 грн. за 1 кВт потужності двигуна.

10. Для суден, не оснащених двигуном, ставка збору визначається з розрахунку 7 грн. за 100 см довжини корпусу судна, якщо така довжина не перевищує 7,5 метрів, та 14 грн. за 100 см, якщо довжина судна перевищує зазначений розмір.

11. Ставки збору для літаків і вертольотів встановлено на рівні 1 грн. за кожен кілограм максимальної злітної маси.

Як і раніше, держава прагне заохотити купувати нові транспортні засоби. Тому до ставок податку застосовують коефіцієнти:

1) для нових транспортних засобів - 1;

2) для транспортних засобів, які використовувалися до 8 років (крім електромобілів та тракторів) - 2;

3) для суден, літаків і вертольотів, які використовувалися понад 8 років – 3;

4) для колісних транспортних засобів, які використовувалися понад 8 років (крім електромобілів та тракторів) - 40.

Сума збору обчислюється щодо кожного транспортного засобу як добуток відповідної бази оподаткування, ставки збору та відповідного коефіцієнта.

Від сплати збору звільняються:

- легкові автомобілі для інвалідів з об’ємом циліндрів двигуна до 1500 куб. см, що придбані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та/або безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України;

Податки фермерського господарства 📙 Реферат → 🆔 197266