Податки в Україні

Зміст

Вступ

Податки – дуже складна і надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Можна без перебільшення сказати, що, з одного боку, податки – це фінансове підгрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу.

 Із другого боку, податки  – це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі. Їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп, між якими точиться жорстока боротьба за форми й методи розподілу та перерозподілу, які в історії цивілізації спричиняли соціальні потрясіння та війни. На сьогодні податки – це найефективніший інструмент впливу на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню.

 Податки – це обов’язковий  елемент економічної системи  держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку – позбавленою будь-якого сенсу.

 Історія цивілізації  свідчить, що в різні періоди  розвитку суспільства вводились  різноманітні податки – на  землю, майно, прибуток, цінні папери, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, акцизи, збори й відрахування, на автомобілі, коней, собак, продуктивну худобу та птицю, бджіл, подушні податки і податки на неодружених чоловіків, податки на бороду, вікна, двері тощо.

 Найбільшого розквіту  податки сягають за умов розвинутої ринкової економіки. Вони стають об’єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об’єкти оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за витрачанням.

 Змінюються не тільки  види і форми стягнення до  бюджету певних сум коштів, а  й саме ставлення до податків. Вони стають ефективним знаряддям  втілення державної політики  з питань економіки та соціального розвитку. За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує вади ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості.

Податкові системи економічно розвинутих країн спираються на детально розроблену теорію податків. Її творцями є видатні представники економічної науки: Адам Сміт, Давид Рікардо, Джон Кейнс, Поль Самуельсон, Кнут Віксель, Йозеф Шумпетер, Джеймс Бюкенен та багато інших. Пошук шляхів удосконалення податкових систем триває.

Генезис податків

Податки – це обов'язковий елемент економічної системи держави, що  існує, для «інших», тобто  для задоволення потреб суспільства.

Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до товарно-грошового та виникнення держави. Поява податків у суспільстві обумовлюється потребою держави в коштах, особливо в період нестабільної економічної та політичної ситуації. Розвиток податків здійснюється під впливом товарно-грошових відносин та продуктивних сил суспільства [1].

В понятті «податок» міститься не тільки економічний, але й філософський зміст. Податок - це елемент суспільного побуту, його важливий атрибут. Тема податків згадується ще у філософських трактатах античних мислителів. На початку людської цивілізації філософи трактували податок як суспільно необхідне і корисне явище, незважаючи на те, що відомі на той час форми стягнення податків були варварськими: військові трофеї, жорстоке використання праці рабів, жертвоприношення. Якщо звернутись до історії становлення світової практики формування податкової системи, то побачимо, що більшість податків, зборів, платежів виникло стихійно, непередбачено, майже випадково. Спочатку податки існували у вигляді безсистемних платежів, які носили переважно натуральну форму. Піддані несли повинності особистого характеру або сплачували податки продовольчими товарами, знаряддями для армії. Обсяги виплати податків особливо зростали в тяжкі для країни періоди. В Афінах, наприклад, вважали, що вільний громадянин не повинен сплачувати прямі податки. Але коли передбачались значні видатки, то рада міста встановлювала відсоткові відрахування до казни [2].

Тривалий час сплата податків мала хаотичний характер.

Наприклад, основними доходами Стародавньої Греції були доходи від оренди, казенні промисли, монополії, повинності, що накладалися на іноземців, доходи від рибних промислів, виручка від фіксованого майна, мито, добровільні внески та різні пожертвування.

 У східних слов’ян  початком оподаткування була  добровільна допомога і данина, що збиралися з чужих племен. Князь приймав ,,дари” і ,,поклони”  від населення.

Виникнення постійних податків було пов’язано, насамперед, з необхідністю утримання постійної армії.

Окремі з податків носили парадоксальний характер. Так, персидський цар Дарій брав податки євнухами, а правитель Пакистану Раджит Сінгх протягом 21 року збирав податки - по сотні відрізаних голів щорічно. У Середньовічній Німеччині податки стягували з мешканців, які були досить жалібними до горобців і не хотіли їх вбивати. Прусський король Вільгельм Фрідріх ввів податок за носіння париків.

Більшість податків і зборів в Росії започатковано під час царювання Петра І, коли він намагався перетворити Росію в могутню державу і країна потребувала багато коштів. Саме у цей час до основних податків відносили - придворний та кінний збір, драгунський збір, збір на будівництво суден, податки за полоскання білизни, прогін худоби по річці, мито, всього з'явилося 50 різноманітних платежів. Саме у цей час з'явився курйозний податок на носіння бороди.

Податок на бездітних громадян, який існував в СРСР, не мав жодних аналогів у світі і крім СРСР існував лише в Монголії [2].

Рис 1. Етапи формування податкової системи в країнах світу [2, 16]

Виникнення податків в Україні спостерігається за часів заснування Київської Русі (ІХ-ХІІ ст.), під впливом розвитку держави, економічних, соціальних та політичних факторів.

Рис 2. Етапи формування податкової системи в Україні [2, 19]

Виникнення податків сягає сивої давнини. В Київській Русі податки з'являються вже в перші роки виникнення цієї держави. Давньоруські податки не запозичуються з інших країн, а мають своє власне, національне походження. Одним з найдавніших прямих податків Київської Русі, що проіснував на українських землях, було подимне. Назва походить від одиниці оподаткування - "диму" (селянського двору). Платили подимне натурою та часткового грішми. Інший древній податок - полюддя. Він збирався під час щорічних об'їздів Київської Русі князем та його дружиною. І ще одним джерелом наповнення казни було поплужне. Це земельний податок, одиницею оподаткування якого був плуг. Поплужне йшло на військові витрати, утримання великокнязівського двору та на дипломатичні місії.

З XVI століття приходить в Україну так зване Магдебурзьке право, яке стає визначальним у податковому та митному регулюванні. Магдебурзьке право — це письмовий королівський дозвіл на місцеве самоврядування, куплене мешканцями окремих міст і містечок, або дароване жителям окремих міст за особливі заслуги перед короною. Міський голова чи бургомістр за Магдебурзьким правом був найвищою виконавчою та судовою особою в місті. Він мав право встановлювати розміри податків та мита, відміняти їх чи звільняти від них окремих громадян, розглядав усі майново-боргові спори і виносив по них рішення. Міське населення було особисто вільним. Ковалі, гончарі, ювеліри, крамарі об'єднувались в окремі цехи і сплачували фіксовані податки колективно. Завдяки Магдебурзькому праву почали швидко розвиватися міста.

За часів Гетьманщини частину податків, що стягувалися з населення було скасовано. Шляхта, козацька старшина були звільнені від податків повністю. Лише міщани і селяни платили стацію - податок на утримання війська, а також сплачували податок з промислових прибутків.

Повна руйнація українських податкових національних традицій, яка передбачала помірність і доцільність оподаткування, розпочалася з втратою Україною її незалежності і повного поневолення Російською Імперією. Помірне мито було замінене Московським податком, що становив 5 відсотків від продажної ціни товару. Було введено подвірне оподаткування. У XVIII столітті подушне становило близько 50 відсотків усіх надходжень до державного бюджету Російської імперії.

В роки революції і громадянської війни податкова система змінюється прямим визиском, експропріацією. Елементи цивілізованого регулювання економіки шляхом запровадження прямих і непрямих податків запроваджуються в період коротко часового НЕПу. Сталінізація спростила податкову систему і в умовах тоталітарної системи вона стала по суті номінальною і набрала вироджених форм. У складі Міністерства фінансів та його підрозділів в областях, районах, містах виділялись відповідні підрозділи держдоходів. Вони несли відповідальність за дотриманням діючого порядку справляння бюджетних доходів і за виконання плану надходжень платежів до бюджет).

Разом з набуттям Україною незалежності у 1991 році почала створюватися та інтенсивно розвиватися нова податкова система [4].

Рис 2. Основні етапи формування податкової системи Незалежної України [2, 28]

Розвиток господарського життя супроводжувався формуванням і розвитком податкових теорій (класичної, кейнсіанської, неокласичної, неокейнсіанської). Тривалий час провідне положення займали класичні уявлення про роль податків в економіці. Зокрема праці А. Сміта і Д. Рікардо набагато випередили практику не тільки тих років, але й майбутнього. Принципи оподаткування, визначені А. Смітом та В. Петті, пізніше у концентрованому вигляді були викладені визнаним теоретиком податкової науки М.І. Тургенєвим:

1. Рівний розподіл податків. Податки повинні бути розподілені  між усіма громадянами в однаковій пропорції, платежі кожного для спільної користі повинні відповідати його доходу. Винятки окремим приватним особам є шкідливими для суспільства.

2. Визначеність податків. Розмір податку, час і спосіб  платежу повинні бути визначені  законодавчо, відомими платникові  і незалежними від податківців.

3. Збір податків у зручний  для платника час. Наприклад, сільськогосподарський податок треба стягати після збору врожаю.

4. Дешевий збір податків. Витрати на справляння податків  мають бути мінімальними.

5. Податок повинен братися  з чистого доходу, а не з капіталу, щоб джерело державних доходів не виснажувалось.

Зазначені положення не втратили своєї актуальності і сьогодні, вони покладені в основу побудови переважної кількості податкових систем країн світу.

Кейнсіанська теорія відображала елементи аналізу загального функціонування економіки, обґрунтовувала важливі макроекономічні основи державного регулювання. Дж. М. Кейнс (1883-1946) був прихильником прогресивності в оподаткуванні, він вважав, що прогресивна податкова система стимулює прийняття ризику виробниками щодо своїх капітальних вкладень. Відповідно до теорії Дж. М. Ксйнса податки діють в економічній системі як "вбудовані стабілізатори": під час економічного піднесення податкові доходи держави зростають швидше, ніж доходи економіки, і таким чином не допускається "перегрів" економіки, а при кризовій ситуації податки зменшуються швидше, ніж падають доходи, і економіка підтримується. Англійська влада успішно застосувала теорію Кейнса на практиці перед початком першої світової війни, коли всі її сили були спрямовані на розвиток військового промислового виробництва.

Неокласична теорія в нових економічних умовах розглянула можливості усунення перешкод, зокрема через зменшення податків, які заважають дії законів вільної конкуренції. За постулат взято те, що державне втручання не повинно обмежувати ринок з його природними саморегулюючими законами, здатних забезпечити економічну рівновагу. Дж. Мід, який побудував неокласичну модель, відводив державі лише допоміжну роль в регулюванні економічних процесів.

Теорія економіки пропозиції, яку розвивали М. Уейденбаум, М. Берне, Г. Стайн, А. Лаффер, передбачає зниження рівня оподаткування через надання податкових пільг корпораціям. На думку прихильників теорії, високі податки стримують підприємницьку ініціативу, гальмують політику інвестування та розвиток виробництва. Зниження рівня оподаткування повинно супроводжуватись обов'язковим скороченням державних витрат. На сьогодні всі економісти погоджуються щодо можливості регулювання економіки через податки [1].

Сучасний стан оподаткування в Україні та в розвинутих країнах світу

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюється діюча податкова система України є Закон України "Про систему оподаткування", прийнятий в 1991 році, з пізнішими змінами і доповненнями. В ньому виокремлено одинадцять принципів побудови системи оподаткування в Україні. Серед них:

- стимулювання науково-технічного  прогресу, технологічного оновлення  виробництва, виходу вітчизняного  товаровиробника на світовий  ринок високотехнологічної продукції;

- стимулювання підприємницької  виробничої діяльності та інвестиційної  активності - введення пільг щодо  оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

- обов'язковість - впровадження  норм щодо сплати податків  і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

- рівнозначність і пропорційність - справляння податків юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки, і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

- економічна обґрунтованість  — встановлення податків і  зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

- рівномірність сплати - встановлення строків сплати  податків і зборів (обов'язкових  платежів) виходячи з необхідності  забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

- компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

- єдиний підхід - забезпечення  єдиного підходу до розробки  податкових законів з обов'язковим  визначенням платника податку  і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати  податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

- доступність - забезпечення  дохідливості норм податкового  законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів). Особливе місце серед зазначених вище займають три принципи: стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

- економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

Отже, податкова система може вважатися ефективною за двох умов: коли вона здатна фінансово забезпечити виконання необхідних функцій державою і коли достатньо повно виконуються основні принципи оподаткування.

Результати розрахунків загального рівня оподаткування в Україні з врахуванням лише податкової складової з деталізацією в розрізі основних податків за період 2002-2007 років показано в таблиці 1.

Таблиця 1

Загальний рівень оподаткування в Україні % до ВВП 2007 рік

На основі даних табл. 1, можна констатувати, що загальний рівень податкового навантаження з урахуванням тільки податкової складової в Україні в 2007 році склав 27,1%, що на 7,0 відсоткових пункти перевищує його рівень в 2002 році. У 2004 році спостерігався найнижчий рівень податкового навантаження. Вважається, що це стало результатом зниження ставки податку на прибуток з 30 % до 25 % і запровадження пропорційної ставки оподаткування доходів фізичних осіб в розмірі 13 %. Підвищення податкового навантаження після 2004 року відбулося, в основному, за рахунок зростання вкладу у податкове навантаження податку з доданої вартості з 4,85 % у 2004 році до 9,99 % у 2007 році.

Податкові системи багатьох країн відрізняються, кожна з них має свої характерні особливості. Це пов'язано, перш за все, з тим, що вони створювались і розвивались у різні історичні періоди, в різних економічних умовах. Але є спільні загальні показники, які характеризують податкові системи. Найбільш узагальнюючим з них є рівень податкового навантаження - відношення загальної суми податкових платежів, зборів до валового внутрішнього продукту країни.

Таблиця 2

Ставки основних податків та рівень податкового навантаження у країнах ЄС та Україні

У табл. 2 для порівняння показано рівень податкового навантаження в Україні та в країнах Європейського союзу з урахуванням внесків на обов'язкове соціальне страхування, приведено також основні ставки податків.

Найвищий рівень оподаткування має Швеція, в якій реалізована модель "державного соціалізму", коли виробництво та надання основних соціально важливих послуг забезпечуються бюджетним фінансуванням. Найменший рівень - Латвія. Представлені в таблиці дані, на перший погляд, дають підставу стверджувати, що за європейськими стандартами податкове навантаження в Україні є досить помірним. Проте такий висновок неправомірний, адже величина податкового навантаження повинна співвідноситись із самою величиною валового внутрішнього продукту [2].

Одна з найбільш стабільних податкових систем, які склалися і функціонують без значних змін з XIX ст., діє у Великій Британії. Тут вона двоступінчаста і складається із загальнодержавних і місцевих податків. Важливе місце в загальнодержавному оподаткуванні займає прибутковий податок з населення, який приносить у бюджет 2/3 всіх податкових надходжень. Цей податок платять тільки фізичні особи, тоді як юридичні особи, наприклад корпорації, платять податок на прибуток. Прибутковий податок дуже диференційований залежить від величини доходу громадян. При його встановленні враховують сімейне, матеріальне становище (наприклад, стан здоров'я) платника податків і з урахуванням всіх обставин застосовуються пільги і знижки. При сплаті цього податку діють три основні ставки: 20, 25 і для найбагатших 40 % доходу.

Прибуток підприємств обкладається податком у 33 %, причому останнім часом він значно знижений (10 років тому його ставка була 52 %).

Ще одним джерелом поповнення скарбниці є податок на спадщину. Невелике майно (до 150 тисяч фунтів стерлінгів) не обкладається зовсім, а з більш дорогої спадщини стягується податок за ставкою 40 %. В окрему статтю виділені внески на потреби соціального страхування. Вони диференційовані залежно від величини заробітку чи доходу і коливаються від 2 до 9 %.

Серед непрямих податків Великої Британії основним є податок на додану вартість. За сумою надходжень до бюджету (17 % від усіх податкових зборів) він посідає друге місце після прибуткового податку. Базою оподаткування є вартість, додана в процесі виробництва і наступного продажу до вартості закуплених сировини і матеріалів. Вона становить за величиною різницю між виторгом за реалізовані товари і вартістю закупівель у постачальників. Ставка податку - 17,5 %. До інших важливих непрямих податків належить акциз. Акцизами обкладаються спиртні і тютюнові вироби, пальне, автомобілі. Ставка акцизного збору коливається в межах 10-30 % від ціни товару.

Місцевими податками у Великій Британії обкладається нерухоме майно, включаючи землю. Ці податки встановлюються владою, вони значно відрізняються за величиною в різних регіонах країни.

Німеччина - типова країна з трирівневою системою оподаткування. Податкові надходження розподіляються між трьома суб'єктами: федеральною владою, урядами земель і місцевою владою (громадами). Найбільшим джерелом поповнення скарбниці є прибутковий податок з фізичних осіб. Його ставка коливається від 19-53 %, стягування диференційоване. При визначенні податку на заробітну плату існує 6 податкових класів, які враховують різноманітні життєві і майнові обставини людини. Соціальні відрахування з фонду заробітної плати становлять 6,8 %, їхня сума рівномірно розподіляється між підприємцем і працівником. Другим за значимістю прямим податком є корпораційний податок на прибуток. Він стягується за двома ставками: на прибуток, який перерозподіляється, - 50 %, на прибуток, який розподіляється у вигляді дивідендів, - 36 %. Великі податкові пільги надаються при прискореній амортизації. У сільському господарстві закон дозволяє в перший же рік списати у фонд амортизації до 50 % устаткування, а в перші три роки - 80 %. Так держава заохочує технічне переоснащення виробництва.

Податок на прибуток за величиною надходжень до бюджету поступається основному непрямому податку - податку на додану вартість. ПДВ у Німеччині приносить скарбниці 28 % податкових надходжень. Загальна ставка податку -15 %. Основні продовольчі товари і продукція культурно-освітнього призначення, як і у Франції, обкладаються за зменшеною ставкою. Непрямі податки доповнюються акцизами.

До розвинутих податкових систем, які успішно виконують фіскальну і регулювальну функцію, належить податкова система США. Вона формувалася протягом двох століть і виступає сьогодні як ефективний інструмент регулювання економіки. У США також діє триступінчаста податкова система, при цьому 70 % надходжень припадає на федеральний бюджет. Водночас абсолютна величина і частка місцевих податків, а також податків окремих штатів залишаються високими. За їхній рахунок (70-90 %) фінансується утримання охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення, місцевої поліції.

Як і в Німеччині, у США найбільші доходи скарбниці приносить прибутковий податок з населення. Цей податок прогресивний: його ставки зростають залежно від величини доходу. Другими за значенням для федерального бюджету є відрахування у фонди соціального страхування. Ці внески також обов'язкові і поділяються порівну між працівником та роботодавцем, причому розмір внесків має тенденцію до зростання. Третім за величиною надходжень у бюджет виступає податок на прибуток корпорацій.