Податкові системи

План:

1)     Вступ……………………………………………………………………………..3

2)     Особливості виникнення і розвитку податкових систем……………………..4

3)     Сучасні податкові системи зарубіжних країн………………………………....5

4)     Платники податків та порівняння основних показників податкових систем зарубіжних країн………………………………………………………………...9

5)     Висновок………………………………………………………………………..11

6)     Список використаних джерел…………………………………………………12

Вступ

      Податки — дуже складна й надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Можна без перебільшення сказати, що, з одного боку, податки — це фінансове підґрунтя існування держави. Із другого боку, податки — це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі.

    На сьогодні податки — це найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структу­ру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гаран­тій населенню.

Податки є частиною фінансової системи як на макро-, так і на мікрорівні. Вони виконують фіскальну, розподільчу та соціальну функції. При виконанні розподільчої функції першочергове значення має стимулюючий напрямок, який набуває все більшого значення в економічній політиці різних країн світу.

Кожна країна іде різними економічними шляхами (передусім ринковим або командно-адміністративним), має свої особливості у розвитку економіки, в динаміці розвитку економічних процесів, що впливає і на розвиток окремих складових загальної економічної системи, а також на податкову систему держави, яка належить до фінансової системи і повинна постійно пристосовуватись до змін у суспільстві.

Податки мають досить високу питому вагу в дохідній частині бюджету будь-якої держави, тому що вони є основним джерелом його наповнення. В усіх країнах світу витрати держави плануються виходячи з дохідної частини, тобто з кількості зібраних податків. Якщо при плануванні з’являється дефіцит бюджету, уряд при введенні нових податків, обов’язкових зборів та платежів повинен передбачати можливі негативні наслідки насамперед для населення і підприємців.

У розвинених країнах світу податкові збори становлять від 25 до 50 % загального валового внутрішнього продукту країни.

Отже, метою моєї роботи є розгляд податкових систем зарубіжних країн, їх розвиток і аспекти становлення.

1.      Особливості виникнення і розвитку податкових систем

Значні зміни в податковій політиці країн світу відбулися у 70-80-х роках XX ст. Це сталося під впливом двох економічних концепцій: неокласичної Д.Кейнса та ринкової А. Лаффера.

За концепцією Д. Кейнса, державні органи повинні активніше втручатися в економічний розвиток країни. Економічна концепція А. Лаффера, навпаки, спрямована на зменшення податкового тиску, а поповнення бюджету відбувається за рахунок збільшення платників податків та розширення податкової бази.

У різних країнах світу податкові системи відрізняються за типом побудови, кількістю податків, ставками податкових платежів, методикою їхнього розрахунку, видом стягнення тощо. Але всі вони базуються на загальних принципах. Одним із основних є стабільність законодавчої бази. Вона не може бути незмінною протягом десятиліть, але принципові положення сплати податків не повинні змінюватись тривалий час. Наприклад, процедура введення нових податків та обов’язкових платежів у Великобританії надзвичайно складна і потребує спілкування з громадянами держави. Підвищення ставок податків має бути ретельно обґрунтованим і відбуватися тільки за форс-мажорних обставин, коли необхідно збільшити витрати бюджету.

У більшості країн світу перед платником податків не стоїть питання, платити чи не платити податки. Їх необхідно сплачувати згідно з чинним законодавством. Тому основним у податковому менеджменті є оптимізація податкових платежів певного підприємства відповідно до обставин, що склалися, та умов діяльності.

У деяких країнах світу ставки податкових платежів досить високі (значно вищі за ті, що діють нині в Україні). У цьому разі підприємства, які існують в цих країнах, можуть ставити за мету реєстрацію у вільних економічних (або офшорних) зонах. Наприклад, якщо ставка оподаткування прибутку становить 45 %, то в офшорній зоні вона дорівнює лише 1-2 %. Держава створює такі умови оподаткування, що підприємства не зацікавлені у вивезенні свого капіталу з країни.

Важливе місце в різних країнах світу посідає принцип рівності всіх платників податків, незважаючи на форми власності, відомчу підпорядкованість, підтримку тих чи інших політичних сил, партій та рухів, регіональну належність тощо. Це ж стосується і надання різних пільг.

2. Сучасні податкові системи зарубіжних країн

В умовах розвинутих ринкових відносин податкова систе­ма є важливим елементом регулювання економічних і соціаль­них процесів у державі. Ефективність її функціонування ви­значається найрізноманітнішими факторами і насамперед економічним становищем, розкладом політичних сил, рівнем податкової культури, досягненнями економічної науки тощо.

Проте є узагальнюючі показники, за якими можна визначи­ти ефективність податкових систем. Це — досягнення балансу між стимулюванням економічної активності та соціальною справедливістю податків і рівнем перерозподілу валового внут­рішнього продукту за допомогою податків. Частка податків у ва­ловому внутрішньому продукті свідчить про роль і місце подат­кової системи в державному регулюванні економікою. Водночас треба враховувати, що цей показник має здатність змінюватися під впливом економічних, політичних і соціальних факторів, на­явних у кожній державі. Отже, будь-який досвід потрібно аналізувати, а не запозичувати без достатніх підстав. Крім того, частка податків у валовому внутрішньому продукті будь-якої держави постійно змінюється. Це дає підстави для виснов­ку, що, по-перше, надто велика частка податків у валовому внут­рішньому продукті не менш шкідлива, ніж мала. По-друге, вона не повинна перевищувати розумного оптимуму.

Динамізм частки податків у валовому внутрішньому про­дукті деяких зарубіжних країн характеризують дані, наведені в таблиці 1.

                             Таблиця 1. Динамізм частки податків у ВВП

(%)

Наведені дані свідчать, що частка валового внутрішнього продукту, яку держава мобілізує в своє розпорядження за допомогою податків, має тенденцію до збільшення. Так, упро­довж тридцяти восьми років вона зросла в Швеції на 25.0 пункти, в Японії — на 15,0, у Франції — на 10,1, у Канаді — на 10,9. Звичайно, в багатьох країнах цей процес відбувається під впливом різних факторів. Проте загальним правилом є те, що ринкова економіка потребує втручання держави в процеси перерозподілу створеного валового внутрішнього продукту для прискорення темпів економічного розвитку і соціального за­хисту різних верств населення.

Не менш важливого значення набуває структура податків. Вона постійно змінюється під впливом економічних, соціаль­них та політичних факторів. Загалом, податкові системи ни­нішніх зарубіжних країн грунтуються на трьох найзначніших податках — особистому прибутковому і соціальному страху­ванні та на податку на додану вартість. Інші податки, в тому числі податок на прибуток корпорацій, майновий, на спадщи­ну та дарування, мають другорядне значення.

Структуру податкових надходжень у деяких зарубіжних країнах у 2009 р. характеризують дані, наведені в таблиці 2.

Таблиця 2. Структура податкових надходжень у 2009 році

(%)

У більшості країн світу є досить значною частка особисто­го прибуткового податку в загальній сумі податкових надход­жень — понад 30 відсотків, що майже в 6 разів більше, ніж в Україні. Податки на споживання, тобто непрямі податки, які бувають переважно в формі податку на додану вартість і різ­них видів акцизних зборів, становлять, в середньому, чверть від усіх надходжень. Порівняно з Україною їхня частка нижча більш як удвічі. Для економічно розвинутих країн характер­ною є також невелика частка податків із прибутку корпорацій.

Загалом, розвиток теоретичних засад оптимального опо­даткування на сьогодні та найближчим часом матиме тенден­ції до швидкої інтеграції світової економіки і наближення податкових систем європейських країн одна до одної; радикаль­них змін технології оподаткування, комп'ютеризації податко­вого процесу; соціально-економічних змін складу платників у зв'язку зі зростанням кількості пенсіонерів; багатоканаль­них джерел надходжень доходів. Загалом, відбувається безупин­не створення податкових систем у напрямку прагматичного компромісу між заохоченням приватної господарської ініциативи й достатнім фінансовим забезпеченням державної діяльності.

В біль­шості країн влада реально оцінює свої можливості в галузі опо­даткування, усвідомлюючи, що надмірні податки підривають виробництво, не сприяють приватній ініціативі і в кінцевому підсумку зменшують дохідну частину бюджету. Для суспільства в цілому над­звичайно важливо забезпечити стійкий розвиток національно­го виробництва, аніж підпорядкувати його поточним бюджет­ним інтересам. Саме тому в західних країнах не обмежуються лише періодичними масштабними пониженнями податкових ставок, а використовують багато важелів, що сприяють еконо­мічному розвиткові. Серед них відповідне співвідношення пря­мих та непрямих податків, оскільки кожна з цих груп, окрім розв'язання загальних фіскальних завдань, виконує свої, при­таманні лише їй регуляційні функції. Пріоритет виробництва перед інтересами бюджету — це той принцип, що відображає відмінність та пояснює неефективність національного оподат­кування в порівнянні з оподаткуванням розвинутих зарубіж­них країн.

Наявність загальних підходів щодо формування оподатку­вання підтверджує, що різні країни стикаються із загальними податковими проблемами. Зокрема:

— сучасні податкові системи складні для розуміння плат­ників податків та ефективного управління з боку податкових органів. У свою чергу це спричиняє появу все нових способів ухилення від сплати податків;

— особисте прибуткове обкладання характеризується не­справедливістю розподілу податкового тягаря, яке полягає в тому, що нерідко однаковий рівень доходів супроводжується неоднаковим рівнем оподаткування;

— велика різниця в ставках особистого прибуткового об­кладання і обкладання компаній стимулює останніх до прий­няття рішень про інкорпорацію за податковими причинами. Дискримінація дивідендів призводить до того, що нові інвес­тиції краще фінансувати за рахунок позикових коштів;

— оподаткування компаній стимулює їхні інвестиції та пе­ребудову не з економічних, а з податкових причин. Це негативно позначається на якості капіталовкладень та розподілі обмежених ресурсів.

Загалом зарубіжні фахівці вважають основними вадами по­даткових систем їхню складність, невпорядкованість та над­мірність податкових ставок.

Зважаючи на те, що ефективність оподаткування значною мірою залежить від рівня контролю за сплатою податків, слід відразу зазначити, що в окремих країнах податкова служба суттєво відрізняється як за організаційною структурою, так і за рівнем адміністративної відповідальності. У переважній біль­шості країн, як правило, податкова адміністрація (відомство) є складовою міністерств фінансів, що не виключає певної авто­номності в здійсненні нею своїх функцій. Спільним є й те, що податкові інспекції в розвинутих країнах побудовані за тери­торіальною ознакою.

Важливою функцією податкових органів є роз'яснення громадянам суті законодавства в сфері оподаткування та по­рядку дій податкової системи. У багатьох країнах широко ви­користовуються різні форми роз'яснювальної роботи, зростає кількість прийомних і консультаційних пунктів у податкових центрах та інших службах податкових органів, діє розгалужена мережа телефонних довідкових служб, утворюються консуль­таційні та інформаційні пункти в меріях, громадських органі­заціях, великими тиражами виходять брошури, довідники, ог­ляди податкового законодавства.

Наведені приклади свідчать про те, яке велике значення мають у зарубіжних країнах проблеми урегульованості взаємо­відносин платника податку з податковими органами, що, на­самкінець, є головним фактором ефективності всієї системи оподаткування.

Таким чином, підсумовуючи результати аналізу формуван­ня податкових систем у різних країнах та визначаючи їхнє зна­чення для України, можна дійти основного висновку, що проблема вдосконалення податкових систем постала не лише перед країнами з перехідною економікою, а й перед розвину­тими державами. Вона об'єктивна й визначається необхідніс­тю державного втручання в процес формування виробничих відносин і зміни тенденцій економічного розвитку.

3. Платники податків та порівняння основних показників податкових систем зарубіжних країн

Податкове законодавство різних країн світу визначає дві категорії платників податків — резиденти та нерезиденти. До резидентів належать юридичні особи, які зареєстровані в цій країні, мають розрахунковий рахунок і здійснюють у ній свою основну господарську діяльність. Нерезиденти — це юридичні або фізичні особи, які не мають постійного місця проживання в цій країні, але здійснюють тут свою господарсько-фінансову діяльність. Компанії-нерезиденти особливо розповсюджені в країнах Західної Європи, де відбувається постійне пересування капіталу з однієї країни в іншу, а також міграція населення. Тому велике значення мають податкові системи, в яких приділяється значна увага нерезидентам, так як вони об'єктивно можуть підпадати під оподаткування одразу двох країн (і в своїй, і там, де здійснюють свою господарсько-фінансову діяльність). При створенні системи оподаткування для нерезидентів особлива увага приділяється міжнародним угодам з цього питання. Більшість податкових систем спрямовані на уникнення подвійного оподаткування, і стягнення податків відбувається за принципом національної незалежності платника податку.

Сучасним податковим системам властива вагома частка податкових надходжень бюджетів в ВНП. Наприкінці 90-х років вона становила: у США – 30%, Японії – 31%, Англії – 37%, Канаді – 37%, Німеччині – 38%, Італії – 40%, Франції – 44%, Бельгії – 46,1%, Нідерландах – 48%, Норвегії – 48,3%, Данії – 52%, Швеції – 61%.

Найвища частка податкових надходжень у ВНП характерна для шведського варіанта моделі функціональної соціалізації з властивим їй державним втручанням передусім не у виробництво, а у відносини розподілу, що зумовлює необхідність акумуляції в руках держави значної частки ВНП з її подальшим використанням на соціальні цілі.

Важливою характеристикою сучасних податкових систем зарубіжних країн є їхня структура, яка досліджується з аналізу співвідношення прямих та непрямих податків. Це співвідношення має певні особливості в різних країнах. Так, у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки. У Франції – непрямі, 56,6%: податки на споживання, акцизи, внески підприємців у фонди соціального страхування. Німеччина, Італія мають досить урівноважену структуру податків (частка непрямих податків у Німеччині – 45,2%, в Італії – 48,9%).

Наступним важливим аспектом структури податкових систем зарубіжних країн є структура прямих податків, яка характеризується певними закономірностями, а саме – залежністю співвідношення між податком на прибуток корпорацій і особистим прибутковим податком від структури національного доходу. В країнах з розвинутою ринковою економікою у створеному національному доході переважають індивідуальні доходи. Тому частка особистого прибуткового податку значно вища. Податок на прибуток корпорацій не має великого фіскального значення. Його питома вага у податкових надходженнях більшості розвинутих країн порівняно низька. Винятком можна вважати лише Японію, де податки на прибуток, що отримуються на всіх бюджетних рівнях і під різною назвою, становлять 21,5% і відрізняються від частки особистого прибуткового податку всього на 5,3 процентного пункту.

Висновок

Отже, виконуючи індивідуально-дослідне завдання я розглянула такі питання: по-перше, передумови виникнення і розвитку податкових систем, по-друге, розглянула сучасні системи зарубіжних країн світу і по-третє дослідила платників податків та порівняла основні показники податкових систем зарубіжних країн.

Можна зробити висновок, що у різних країнах світу податкові системи відрізняються за типом побудови, кількістю податків, ставками податкових платежів, методикою їхнього розрахунку, видом стягнення тощо. Але всі вони базуються на загальних принципах.

Проблема вдосконалення податкових систем постала не лише перед країнами з перехідною економікою, а й перед розвину­тими державами. Вона об'єктивна й визначається необхідніс­тю державного втручання в процес формування виробничих відносин і зміни тенденцій економічного розвитку.

Податкове законодавство різних країн світу визначає дві категорії платників податків — резиденти та нерезиденти.

Важливою характеристикою сучасних податкових систем зарубіжних країн є їхня структура, яка досліджується з аналізу співвідношення прямих та непрямих податків.

В країнах з розвинутою ринковою економікою у створеному національному доході переважають індивідуальні доходи. Тому частка особистого прибуткового податку значно вища. Податок на прибуток корпорацій не має великого фіскального значення. Його питома вага у податкових надходженнях більшості розвинутих країн порівняно низька.

Список використаних джерел:

1)     Л. В. Литвиненко, І. Д. Якушик «Податкові системи зарубіжних країн»: Навч. посіб. К.: МАУП, 2004.208 с.

2) Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: НІОС — 2000. — 416 с.

3) Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової системи // Економіст. — 1998.

4)  Андрущенко В.Л., Данілов О.Д.  «Податкові системи зарубіжних країн»:                                    Навчальний посібник. – К.: Комп’ютер прес, 2004. – 300 с.

- 10 -