Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Подводное плавание

Мiнiстерство освiти науки I спорту України

Харкiвський національний педагогічний унiверситет

Iменi Г.С.Сковороди

«Пiдводне плавання»

Виконала Хавалджи В.К

Студентка 3 курсу 33групи

Факультету фізичного виховання

Харкiв 2012

Змiст

Вступ

1.Iсторiя виникнення…………………………………..…..1

2 Вимоги змагань

2.1система проведення……………………………….........4

2.2 Характер змагань………………………………………..…...4

3.2Спорядження …………………………………………….........5

4.2МІСЦЕ ЗМАГАНЬ І ОБЛАДНАННЯ……………...………….……8

5.2Учасники змагань……………………………………….....…11

3 Проведення змагань

3.1Старт……………………………………..…………..….11

3.2 Проходження дистанції…………...……………….…12

3.3 Фініш…………………………………………..….……14

3.4Результати………………………………………....……14

3.5 Визначення зайнятих місць……………………..…….16

Висновки

Список лiтератури

Вступ

Плавання в ластах - це спортивна дисципліна, мета якої - подолання в ластах

різних дистанцій за найменший час. Правила мають на увазі рух спортсмена

по поверхні води або під водою, викликуване тільки його мускульною силою

і ластами. Як дисципліна підводного спорту плавання в ластах включає

наступні види програми:

плавання в ластах по поверхні води з диханням через

дихальну трубку або без неї (плавання в ластах по поверхні);

плавання властах під водою з диханням з акваланга (підводне

плавання);

плавання в ластах під водою при довільній затримці дихання

(пірнання);

естафета – змагання, в яких учасники команди по черзі пропливають окремі

етапи

дистанції.марафонські запливи в ластах на довгі дистанції.

Исторiя виникнення

Зародився в 20-х роках XX століття з появою займалися підводним

полюванням аматорських груп. Отримав розвиток в 1933-1938 р. за рахунок

винаходу у Франції ласт, маски і трубки. У 30-ті роки в СРСР проводилися

змагання з підводного спорту, був заснований значок «Фізкультурник-

легководолазів». Після винаходу акваланга в 1943 підводний спорт отримав

міжнародне поширення. У 1962 році інженер Суетин, за сумісництвом

інструктор підводного спорту, виготовив перший в світі моноласт, який

чимось нагадував хвіст русалки, тому починався від талії підводного плавця і

закінчувався спареними звичайними ластами. Моноласт призначався для

зйомки аматорського підводного фільму «Дівчинка і море». Там вперше було

показано, як незвично, вільно і швидко пересувається під водою людина в

моноласте, працюючи ногами подібно дельфіну. У 1968 році Борис пороти,

відомий тренер з підводного спорту, виготовив перший швидкісний моноласт

з гуми. Жорстким каркасом служила вилка з титанового сплаву. Але ласт не

«тягнув», тому що його закінчення для жорсткості було зроблено

потовщеним. В цей же час тренер з Ленінграда Рексона з'єднав звичайну пару

ластів, тобто зв'язав ноги спортсмена в нижній частині стопи, а утворену

знизу площину вклеїв на гумову пластину. Сама пластина стоншується від

калош до кінця ласта. У такій новинці його вихованка Тихоненко взимку

1968 виступила в Москві. Це було перше спортивне апробування моноласта

на серйозних змаганнях. У свою чергу пороти знаходить власну помилку і

виготовляє новий моноласт з перетином у вигляді клину. Загальна площинна

геометрія обох моноластов нагадує хвіст кита. З весни 1969 року в такому

моноласте вихованка Поротова Надія Турукало виграла практично всі

короткі дистанції, починаючи з пірнання на 50 м, і стала чемпіонкою

Казахстану, а потім чемпіонкою та рекордсменкою світу, Європи та СРСР.

Природно, від пірнання перейшли до плавання в моноластi по поверхні води.

Так утвердився новий спосіб швидкісного підводного плавання - «дельфін».

З 1971 року в моноластi стали виступати і чоловіки. Першим це зробив

Олександр Салмін з Новосибірська. Площина моноласт він виготовив зі

склопластику. До того ж склопластик як шаруватий матеріал порівняно легко

дозволяв керувати товщиною моноласта і його геометрією. З'явилися не

тільки тренувальні, але й «стартові» моноласти. Розшаровуючись матеріал

пластика в потрібних місцях, створювалися ребра жорсткості, зони

пружності і т.д.

До 2000 року майже всі світові рекорди показані з використанням саме цього

типу ласта. Спортсмену необхідно максимально використовувати найбільш

сильні групи м'язів і вимикати, наприклад, голеностоп як більш слабкий

вузол. Тому моноласт повинен становити на дистанції єдине ціле з гомілкою

спортсмена. За аналогією в свій час створювалося зброю фехтувальників з

ручкою-пістолетом. Але далі теоретичних висловлювань і малозначних спроб

пов'язати рівень сили м'язів або тренованості спортсмена-підводника з

окремими параметрами моноласта не пішла. З 2000 року цікавий практичний

досвід Євгена Андронова зі Смоленська, колишнього спортсмена, нині

діючого тренера, який розробив свій варіант «швидкісного» моноласта,

частково вимикального голеностоп. Його конструкція важка і сильно

підтискає стопи до гомілки спереду, а пальці ніг при цьому відігнуті вниз. Це

не зовсім зручно на стартовій тумбочці, але зате на дистанції дає виграш. Цей

моноласт успішно пройшов апробацію на змаганнях усіх рангів, приносячи

відчутний приріст швидкості в підводних видах спорту, і дозволений до

широкого застосування технічним комітетом CMAS.

Історія підводного спорту в Україні бере свій початок з 1959 року. У 1959

році сосотоялся перший Чемпіонат України з підводного спорту. З цих пір

українські спортсмени були лідерами в підводному спорті.З 1991 року

руйнується вся система підготовки спортсменів. Закриваються підводні

клуби, імениті спортсмени закінчують кар'єру.Але вже з 1994 з'являється

Українська федерація підводного спорту і нові спортсмени. З 2001 року

Федерація почала «освоювати» такі види спорту як підводна фотографія і

стрілянина. Зараз спортсмени-підводники з України займають провідні

позиції на світовій арені підводних видів спорту.В Україні також не існує

законодавчої бази для стимуляції спонсорства спортивних організацій. У

зв'язку з цим на Україні представлені не всі види підводного спорту, а

спортсмени представлених видів не можуть виступати на всіх змаганнях

свого виду

лiтература:

Булгакова Н.Ж Водные виды спорта 2002

Мережi iнтернету:

yandex.net. RSS. Каталог статей

2 Вимоги змагань

2.1Система проведення змагань

Підводний спорт - група водних видів спорту, які можуть включати

швидкісне плавання і пірнання, підводне орієнтування, спортивну

стрільбу.Змагання зазвичай проводяться в плавальних басейнах: Підводне

плавання з аквалангом (на 100, 400, 800 м) Підводне плавання в ластах

Підводне пірнання в ластах (на 15, 25, 50 м)

Також змагання проводитимуться у вигляді естафети 4х100 4х200 метрів.

Плавання в ластах виробляється на 100, 200, 400, 800, 1500, дистанції понад

3000 м вважаються марафонський.

2.2Характер змагань.

Характер і програма конкретного змагання визначаються Положенням про

змагання. Як правило, Положення передбачає одночасно декілька цілей

змагань.

Змагання з плавання в ластах підрозділяють по системі заліку на:

1) особисті, в яких визначають тільки результати окремих учасників;

2) командні, за якими результати окремих учасників зараховують тільки

командам і визначають результати команд;

3) особисто-командні, в яких визначають результати, як окремих учасників,

так і команд;

по цілям на:

1) кваліфікаційні, в яких визначають виконання учасниками розрядних норм

Єдиної всеросійської спортивної класифікації для присвоєння спортивних

звань і розрядів;

2) відбіркові, за результатами яких формують збірні команди;

3) на встановлення рекордів;

4) показові.

3.2Спорядження

-ласти (моноласти),

-маски або окуляри

-дихальні апарати з відкритою схемою дихання на стисненому повітрі - акваланги(тільки для дисциплін - підводне плавання),

-Застосування інших додаткових видів спорядження, в тому числі годин і пристроїв попідтримці плавучості, не допускається.

- Ласти (моноласти):

Для дисциплін плавання в ластах, підводне плавання, пірнання в ластах в

Довжину використовуються ласти (моноласти).Ласти (моноласти) повинні

являти собою конструкцію, що складається з лопаті і кріплення

(пристосування для кріплення ласт на стопах).

Конструкція моноласт повинна задовольняти наступним вимогам:

1) моноласта може мати плавучість;

2) ножна частина моноласти не повинна мати елементів (пристроїв), які

Надають додаткову пружність або надають іншу допомогу спортсмену, і

повинна забезпечувати стійкість спортсмена на стартовій тумбочці.

3) максимальні розміри моноласти: довжина між точками A і B - 760

мм,ширина лопаті - 760 мм, висота - 150 мм (вимірюється шаблоном);

Класичні ласти:

Для дисципліни плавання в класичних ластах, допускаються тільки ласти

Фабричного виробництва. Будь-яка зміна конструкції і модернізація

заборонені.Конструктивно класичні ласти можуть бути:

Ласти з закритою п'ятою:

Ласти з відкритою п'ятою:

Маска або окуляри

1. Маска або окуляри призначені для захисту частини обличчя або очей від

впливу води та поліпшення видимості у воді.

2. Конструкція, матеріал і розміри масок та окулярів не обмежуються, за

Винятком неприпустимість наявності в них вузлів або пристосувань, що

мають непередбачені даним пунктом призначення (крім елементів кріплення).

Дихальна трубка:

1. Дихальна трубка призначена для дихання при плаванні в ластах по поверхні.

2. Допускається застосування трубок з максимальним внутрішнім діаметром

23 мм та максимальною довжиною усередині трубки, вимірюваної по

найдовшій її частини, 480 мм. Верхній кінець трубки може бути зрізаний під

кутом або перпендикулярно осі трубки

3. Наявність додаткових вузлів, клапанів або пристосувань, крім загубника

І елементів кріплення трубки на голові, не допускається

4. Матеріал трубки не обмежується

5. Заборонено нанесення реклами на трубці, так як вона є орієнтиром для

Визначення правила 15 метрової зони.

Список лiтератури:

Занин И.Ю., Малюзенко Н.Н., Чебыкин О.В. "Снаряжение подводного

пловца"

Поротов Б.Г. Освоение нового стиля плавания // Спортсмен-подводник.-

1971.-вып.28.- С. 8-12.

4.2МІСЦЕ ЗМАГАНЬ І ОБЛАДНАННЯ

1. Для проведення змагань повинні використовуватися відкриті або закриті

басейни довжиною50 м, які мають мінімальну глибину 0,9 м, у місці

виконання старту - глибину не менше 1,8 м,мінімальну ширину - 21м.5.2.

2.Розміри басейну повинні відповідати наступним параметрам:а. довжина –

50 м; при застосуванні знімних щитів системи автоматичної реєстрації часу –

50,01 м; при постійних панелях - 50,00 м. б. допустиме відхилення довжини

від 50,00 м на величину +0,03 м. в. вимірювання довжини басейну

виробляють між точками обох торцевих стінок,розташованими в проміжку

від 0,3 м вище до 0,8 м нижче рівня води.

3. Басейн повинен мати зовнішні майданчики по всьому периметру

4. Ширина вільного майданчика з боку старту повинна бути не менше 3 м, з

боку,протилежної старту не менше 1,5 м, бічних обхідних майданчиків не

менше 1 м.

5. Мінімальна кількість доріжок - 8.5.6. Доріжки повинні мати ширину не

менше 2 м і відділятися один від одного роздільниками

доріжок.

7. Між крайніми доріжками і боковими стінками басейну повинно бути

простір шириною не менше 0,2 м, відокремлене від доріжок

роздільниками доріжок.

8. Роздільники доріжок кріпляться на гачки на обох торцевих стінках басейну

і складаються з поплавців діаметром від 0,05 до 0,15 м, щільно з'єднаних

один

з одним по всій довжині з допомогою троса.

9. Використання більше одного роздільника між двома доріжками не

допускається.

10. Стартові тумбочки повинні бути міцно зафіксовані і нерухомі. Площині

Тумбочок з боку води повинні бути гладкими; їх поверхні повинні бути

виконані врівень торцевими стінками басейну або поворотними щитами.

11. Стартова тумбочка повинна мати висоту над рівнем води 0,5-0,75 м,

мінімальний розмір верхнього майданчика - 0,5 x 0,5 м. Максимальний нахил

верхньої площадки - 10 градусів

12. Верхня поверхня тумбочки повинна бути покрита нековзним матеріалом.

На кожній стороні стартової тумбочки повинен бути її номер, добре видимий

суддями і глядачами

13. Перша доріжка повинна бути справа, якщо стартують стоять лицем до

басейну.

14. Стартові тумбочки повинні бути встановлені з двох сторін басейну.

15. У штучних басейнах дно повинно мати посередині кожної доріжки осьову

Лінію темного кольору, що контрастує з кольором дна басейну. Ширина ліній

- 0,2-0,3 м. Кожна осьова повинна закінчуватися в 2 м від торця басейну

чіткою лінією, перпендикулярною поздовжній лінії, завдовжки 1 м і такої

ж ширини, як лінія в центрі доріжки.

16. На торцеві стінки (щити) басейну повинні бути нанесені на кожній

доріжці по дві перпендикулярні лінії, ширина і колір яких такі ж, як у осьових

ліній доріжок на дні басейну. Вертикальні лінії повинні йти по центру

доріжки безперервно від верхнього краю бортика басейну до дна і на глибині

0,3 м нижче рівня води перетинатися під прямим кутом лінією, довжина якої

0,5 м.

17. В 15 метрах від торців басейну повинні бути:а. на висоті близько 1 м над

поверхнею води натягнуті троси з прапорцями;б. на дно басейну нанесені

лінії шириною 0,2 м або покладені смуги (шланги і т.п.)темного кольору, що

контрастує з кольором дна басейну

18. Прозорість води в басейні повинна забезпечувати:а. видимість розмітки

басейну учасниками при застосуванні маски або окулярів;б. можливість

візуального спостереження за всіма учасниками запливу при русі їхпо всій

дистанції під водою.

19. Уступи для відпочинку уздовж стінок басейну повинні розташовуватися

на глибині не менше 1,2 м від рівня води і мати ширину - 0, .1-0,15 м

20. На всіх чотирьох бортах басейну допускається наявність переливів

21. Переливи на поворотних стінках повинні бути закриті решіткою або

відповідним покриттям не повинні заважати установці контактних щитів

системи автоматичної реєстрації часу.

22. Температура води в басейні повинна бути від 25 до 28 о С

23. Вода в басейні повинна постійно зберігати рівну поверхню. допускається

Циркуляція води без видимих течій і хвиль

24. Якість води в басейні повинна відповідати чинним санітарним вимогам.

Список лiтератури:

А. Д. Викулов Плавание. М., 2003

Плавание. Правила соревнований. - 2-е изд., М., 1999

5.2 УЧАСНИКИ ЗМАГАНЬ

- У змаганнях з плавання в ластах можуть брати участь:чоловіки (юнаки, хлопчики) і жінки (дівчини, дівчинки)

- Учасники змагань поділяються на наступні вікові групи:

1) група дорослих

2) старша юнацька група

3) середня юнацька група

4) молодша юнацька група

5) дитяча група

-Вік учасників визначають за роком народження.

Мережi iнтернету:

cmas.org переклад з англійської мови

3 ПРОВЕДЕННЯ ЗМАГАНЬ

3.1 Старт

-Старт здійснюється широким кроком з бортика басейну

1) За попереднім сигналу стартера (серія коротких звуків свистка) учасники

запливу в Протягом двох хвилин проводять перевірку і надягають

спорядження;

2) По команді стартера «Учасникам зайняти стартові місця» (тривалий звук

свистка)учасники запливу негайно встають на край бортика і приймають

стійке положення;

3) По команді стартера «На старт» (звук свистка) учасники запливу

приймають нерухоме стартове положення:

4) За виконавчою командою «Марш» (постріл зі стартового пістолета, звук

сирени, різкий короткий звук свистка або голосова команда)

стартують. Примітка: Учасники можуть вставати на край бортика до команди

стартера «Учасникам зайняти стартові місця »

- Старт вважають правильним, якщо безпосередньо перед виконавчою

командою «Марш» всі учасники запливу зберігали нерухоме положення.

Старт одного або декількох учасників або не збереження ними нерухомого

положення до команди «Марш» вважають фальстартом

- При фальстарті заплив не зупиняють, але результат учасниці, яка зробила

фальстарт, не зараховуют

-Помилку учасника на старті не зараховують, якщо:вона пішла за помилкою

стартера або несправністю (збоєм) стартового пристрою;винний у фальстарті

учасник повернувся на лінію старту, показав обличчя надповерхнею води і

після цього продовжив заплив.перебуваючи в 5-метровій зоні від бортика

басейну учасник повинен спочатку повністю зануритися під воду, потім

почати рух не порушуючи поверхню води

3.2 Проходження дистанції

1. Стиль плавання довільний

2. При проходженні підводної частини дистанції учаснику не

дозволяється:порушувати поверхню води частинами тіла або підводного

спорядження учасника;торкатися руками дна, стінок басейну, перешкод і

інших елементів підводного устаткування(Крім стінки басейну при

повороті)міняти підводне спорядження або його окремі елементи. Учасник,

що упустив елементспорядження може продовжувати заплив, після того як

підбере втрачений елемент;відштовхуватися, використовуючи обладнання

басейну (доріжки, поручні сходів, виступи на стінкахбасейну). Випадкове

торкання цих предметів допускається (крім торкання руками)

3. При виконанні надводної частини змагань учасник повинен переміщатися

по дистанції збезперервним порушенням водної поверхні будь-якою

частиною тіла або спорядження. Пірнання підводу не допускається. Дихання

може здійснюватися тільки атмосферним повітрям.

4. При поворотах в басейні учасник зобов'язаний торкатися стінки басейну

(але не виступів впідводної частини басейну) будь-якою частиною тіла, або

ластами. Порушення правил повороту незараховують, якщо допустив його

учасник повернеться і торкнеться стінки басейну(Поворотного щита), після

чого продовжить заплив

5. Учасник, який опинився при проходженні дистанції на чужій доріжці і

перешкодивіншому учаснику, може бути дискваліфікований на даній

дистанції. Якщо такепорушення вплинуло на результат постраждалого

учасника, то за рішенням головного суддійому може бути надана інша

спроба в наступних запливах; якщо це сталосяу фіналі, може бути прийняте

рішення про повторення фінального запливу.

6. Не дозволяється проводити будь-які дії по лидированию

учасників(супроводжувати їх по бортику басейну і т.п.) або передавати їм

які-небудь вказівки підчас проходження дистанції.

3.3 Фініш

1. Дистанцію вважають завершеною в момент, коли проплив всю дистанцію

учасникторкнеться рукою стінки (але не виступів на стінці) басейну або

фінішного щита на своїйдоріжці басейну

2. При фініші в парних змаганнях залік йде по першому в парі в разі

виконанняконтактних елементів змагання і по останньому в разі, коли

напарники підходять долінії фінішу без обов'язкового фізичного контакту

3. Учасники, проплив дистанцію чи зійшли з дистанції повинні вийти з

ванни(покинути акваторію), не заважаючи іншим учасникам

4. Залишок повітря на фініші повинен становити не менше 50 АТМ за

показаннями індивідуальногоманометра.

3.4РЕЗУЛЬТАТИ

1. Особисті результати учасників та результати пар визначають по часу

проходженнядистанції, зафіксованому з моменту виконавчого стартового

сигналу (команди) домоменту фінішу учасника (пари)

2. Час проходження учасниками (парами) дистанції може бути визначене

системоюавтоматичної реєстрації часу і (або) суддями-хронометрист по

ручним секундоміром.Повинні застосовуватися секундоміри одного типу та

класу точності.Примітка: Ручним секундоміром вважають секундомір будь-

якого типу, що запускається іщо зупиняється суддею-хронометрист.

3. При використанні ручних секундомірів час кожного учасника (пари) може

фіксуватисяодним або трьома секундомірами.1) Трьома секундомірами

повинно фіксуватися час учасників (пар), першимифінішували в запливі

2) Результат по ручному секундоміром повинен фіксуватися з точністю

до:0,1 с - при застосуванні механічних секундомірів;0,01 с - при застосуванні

електронних секундомірів з індикацією часу до сотихчасток секунди.3) У

випадку, якщо час учасника (пари) зафіксовано трьома секундомірами,

заліковим вважають середній час, показане одним з трьох секундомірів

(найкращий і найгірший результати не вважають) або однаковий час,

показане двома секундомірами.4) У випадку, якщо час учасника (пари)

зафіксовано двома секундомірами (коли одним з трьох секундомірів час не

зафіксовано через несправність секундоміра або помилки судді-

секундометриста), заліковим вважають більший час.5) Якщо зафіксоване час

двох і більше учасників (пара) не відповідає порядку їх фінішування, то обом

(всім) учасникам (парам) зараховують однаковий час, рівне середнім

арифметичним значенням зафіксованих результатів.

4. При застосуванні на змаганнях системи автоматичної реєстрації

Часу одночасно з нею результати учасників (пар) повинні фіксувати і

Ручними секундомірами. У стартові картки заносять свідчення системи

Автоматично їреєстрації часу і свідчення ручних секундомірів.1) Показання

автоматичної системи реєстрації часу фіксують з точністю до 0,01 с. При

застосуванні системи з точністю до 0,00 l с, тисячні долі секунди не

враховують(Відкидають без округлення) ні при визначенні часу, ні при

визначенні місцяучасника (пари).2) Показання системи автоматичної

реєстрації часу вважають основними (заліковими).3) При неспрацьовуванні

або при явній помилці в показаннях системи автоматично їреєстрації часу на

окремих доріжках заліковий час учасників (пар), що пливли по цими

доріжками, визначають за показаннями ручних секундомірів з урахуванням

їх відповідно протоколу фінішу і результатами інших учасників (пар)

запливу, зафіксованимсистемою.4) При неспрацьовуванні або при явній

помилці в показаннях системи автоматичної реєстрації часу на всіх доріжках

запливу результати всіх учасників (пар) даного виду програми змагань

визначають за показаннями ручних секундомірів.

5. При дискваліфікації учасника під час фінального запливу за порушення

правил старту,проходження дистанції (у тому числі поворотів) або фінішу

(якщо головний суддя прийняв рішення про дискваліфікацію учасника тільки

у фінальному запливі), при відмові від участі в фінальному запливі на стадії

його формування або при неявці на фінальний заплив по поважної причини

заліковим результатом учасника вважають час, показаний ним

в попередньому запливі.

3.4Визначення зайнятих місць

1. У вигляді програми, яка проводиться без попередніх запливів, місця,

Зайняті учасниками визначають за результатами всіх запливів даного виду

програми.

2. У вигляді програми, яка проводиться з попередніми запливами, перші

вісім місць визначаються за результатами фінального запливу, решта - за

результатами всіх запливів даного виду програми

3. Місця, зайняті учасниками у фінальному запливі визначають:1) по місцях,

зафіксованим системою автоматичної реєстрації часу (при їх фіксації

системою);2) за результатами порівняння часу проходження дистанції,

зафіксованого системою;3) автоматичної реєстрації часу, якщо зайняті місця

цією системою не зафіксовані;4) за протоколом фінішу з урахуванням

зафіксованих системою автоматичної реєстрації;5) часу місць або результатів

інших учасників запливу, якщо система не спрацювала для деяких учасників;

6) за протоколом фінішу, якщо результати визначають системою

автоматичної реєстрації часу в напівавтоматичному режимі (при зупинці

системи суддями), тільки ручними секундомірами або при неспрацьовуванні

або явної помилку в показаннях системи автоматичної реєстрації часу на всіх

Подводное плавание 📙 Реферат → 🆔 197432