Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності в Україні. Роль іноземних інвестицій в економіці України

Міністерство  освіти та науки України

Національний  гірничий університет 
 

факультет менеджменту

кафедра прикладної економіки 
 

Реферат

з дисципліни: «Інвестування»

на тему:

     «Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності в Україні.

       Роль іноземних  інвестицій в економіці України»

Виконала

ст.гр.ЕД-10м

Собко О.М.

Перевірив

доц. Андреюк С.Ф 

Дніпропетровськ

2011

ЗМІСТ

      ВСТУП 

       Інвестиції - одна з найбільш часто використовуваних в економічній системі категорій  на макро-, так і на мікрорівні. Однак  незважаючи на виняткову увагу дослідники до цієї ключової економічної категорії, наукова думка досі не виробила універсальне визначення інвестицій, яке відповідало б потребам як теорії, так і практики, а також було б адекватним з позиції конкретного суб'єкта їх здійснення - держави, підприємства, домашнього господарства.

       Мета реферату розгорнути поняття інвестицій та інвестиційної діяльності в Україні, тому що у сучасній літературі різноманітні визначення інвестицій часто трактують цю категорію недостатньо чітко або надмірно вузько, акцентуючи увагу лише на окремих її сутнісних сторонах.

       Різноманіття  понять терміна "інвестиції" в  сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі значною мірою визначається широтою сутнісних сторін цієї складної економічної категорії. Тому для  уточнення змісту цієї категорії слід розглянути основні характеристики, які формують її сутність.

         Задачі які поставлені при написанні реферату:

       - розгорнути існуючі положення поняття та сутності інвестицій;

       - розкрити мету та завдання  інвестиційної діяльності

- викласти  поняття інвестиційного ринку  України та назвати його   учасників

       - виконати аналіз сучасного стану інвестиційного ринку України.

       Об’єктом є поняття інвестицій, яке визиває протиріччя у літературі. Найбільш типова неточність багатьох визначень полягає в тому, що під інвестиціями розуміється будь-яке вкладення фінансових коштів, яке часто не пов'язане з вирішенням інвестиційних цілей суб'єктів їхнього здійснення. До них іноді відносяться так звані "споживчі інвестиції" (купівля телевізорів, автомобілів і так далі), які за своїм економічним змістом до інвестицій не відносяться - засоби в придбаними цих товарів витрачається в даному випадку на довгострокове їх споживання. Крім того, часто не проводиться розходження між інвестиційними витратами фінансових коштів і їх поточними витратами, що обслуговують операційні процес підприємства. 

     1. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙ 

     Терміни "інвестиції", "інвестування", "інвестиційний процес", "інвестиційна діяльність", "інвестиційна політика" стали вживатись у нашій країні порівняно нещодавно [1]. Тому поняття та сутність цих термінів у нашій економічній літературі все ще трактуються по-різному. Так, наприклад, поняття "інвестиції" ототожнюється з капітальними вкладеннями, "інвестиційна діяльність" - з інвестуванням. Хоча ці поняття за своєю суттю та економічним змістом не однозначні.

     Термін "інвестиції" походить від латинського  слова "invest", що означає вкладення  коштів. У більш широкій трактовці  інвестиції являють собою вкладення  капіталу з метою подальшого його збільшення.

     За  фінансовим визначенням, інвестиції — це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

     Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками.

     За  об'єктами вкладень виділяються реальні  та фінансові інвестиції.

     Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи – як матеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції).

     Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значущу частку посідають вкладення коштів у цінні папери.

     За  характером участі в інвестуванні виділяються  прямі та непрямі інвестиції.

     Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування.

     Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

     За  періодом інвестування розрізняють  короткострокові та довгострокові  інвестиції.

     Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів і т. ін.).

     Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.

     У практиці великих інвестиційних  компаній довгострокові інвестиції деталізуються таким чином:

• до 2 років;
• від 2 до 3 років;
• від 3 до 5 років;
• понад 5 років.

     За  формами власності інвесторів розрізняють  інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.

     За  регіональною ознакою виділяють  інвестиції всередині країни та за кордоном.

     Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені в межах даної країни.

     Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестиції) розуміють вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.

     Під інвестиціями звичайно розуміються  довгострокові вкладення капіталу в підприємства різних галузей народного  господарства, в інфраструктуру, в соціальні програми, в охорону навколишнього середовища. Інвестиції виражають усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої формується прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Державні інвестиції можуть здійснюватись і з метою регулювання розвитку економіки.

     Основними цінностями інвестицій є:

     - рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);

     - кошти, цільові банківські внески, кредити, акції та інші цінні папери;

     - майнові права, похідні від авторського права - ліцензії, "ноу-хау", досвід та інші інтелектуальні цінності;

     - право користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права.

     За  обсягом та значущістю капітальні вкладення є основною складовою частиною інвестицій, у нашій країні на них припадає близько 85% усіх інвестицій.

     Головними етапами інвестування є:

     - перетворення ресурсів у капітальні вкладення (витрати), тобто процес спрямування інвестицій у конкретні об'єкти інвестиційної діяльності (власне інвестування);

     - перетворення вкладених коштів у приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве перетворення інвестицій та отримання нової споживчої вартості;

     - приріст капітальних вартостей у формі доходу або соціального ефекту, тобто кінцева мета інвестиційної діяльності.

     Початковий  та кінцевий ланцюжки замикаються, утворюючи  новий взаємозв'язок: прибуток - ресурси, тобто процес нагромадження повторюється. При цьому слід мати на увазі, що процес нагромадження грошових ресурсів, не входячи в інвестиційну діяльність, є його необхідною передумовою. Інвестиційна діяльність є основою індивідуального кругообігу інвестицій на підприємстві. Інвестиційний цикл (період) містить один оборот інвестицій, тобто рух вартості, авансованої у капітальне майно від моменту акумуляції коштів до моменту їх відшкодування. Держава стимулює інвестиційну діяльність підприємств шляхом надання їм податково-амортизаційних преференцій (пільг з оподаткування прибутку або пільгових норм амортизації). 

     2. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ,  МЕТА ТА ЗАВДАННЯ  ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

     Інвестиційна  діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави  та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність.

     Серед них слід насамперед відзначити Закон  України "Про інвестиційну діяльність", Закон України "Про іноземні інвестиції", Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні", Закон України "Про цінні папери та фондову біржу", які створюють правову основу інвестиційної діяльності.

     Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної  діяльності незалежно від форм власності  та господарювання мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів[3]. 
 

     Об'єктами інвестиційної діяльності в Україні є:

     - новоутворюванні та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;

     - цінні папери (акції, облігації та ін,);

     - цільові грошові внески;

     - науково-технічна продукція та інші об'єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.

     Аналогічні  об'єкти має і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не суперечить законодавству  України. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестування на території України шляхом:

     - пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у створенні підприємств;

     - створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, а також філіалів підприємств іноземних юридичних осіб;

     - придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України може належати іноземним інвесторам;

     - придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами;

     - надання позик, кредитів, майна та майнових прав.

     Суб'єктами інвестиційної діяльності є:

     - інвестори (замовники);

     - виконавці робіт (підрядники);

     - користувачі об'єктів інвестиційної діяльності;

     - постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;

     - юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін.);

     - громадяни України;

     - іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації.

     Суб'єкти інвестиційної діяльності діють в інвестиційній сфері, де здійснюється практична реалізація інвестицій.

     До  складу інвестиційної сфери включаються:

     1. сфера капітального будівництва (ця сфера об'єднує діяльність замовників-інвесторів, підрядників, проектувальників, постачальників обладнання, громадян, зайнятих у сфері індивідуального та кооперативного житлового будівництва та інших суб'єктів інвестиційної діяльності);

     2. екологічна сфера;

     3. інноваційна сфера;

     4. сфера обігу фінансового капіталу (грошового, позикового та фінансових зобов'язань у різних формах);

     5. сфера реалізації майнових прав суб'єктів інвестиційної діяльності.

     Суб'єкти інвестиційної діяльності можуть об'єднувати кошти для здійснення спільного  інвестування. Інвестори мають право  виступати в ролі замовників, вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати інші функції учасників інвестиційного процесу.

     Інвестиційна  діяльність є найважливішою складовою  частиною підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.

     Основною  метою інвестиційної діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії (фірми), підприємства на окремих етапах їх розвитку.

     У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційна діяльність спрямована на вирішення  таких найважливіших  завдань розвитку економіки:

     Визначення  шляхів прискорення реалізації інвестиційних  програм та проектів. Вирішальна роль у реалізації інвестицій належить галузям  інвестиційного комплексу, передусім  будівництву. Тому основним завданням  інвестиційної діяльності є визначення шляхів розвитку цих галузей. Розвинений інвестиційний комплекс дозволяє забезпечувати стійкі темпи зростання народного господарства, запроваджувати найновітніші досягнення технічного прогресу, реалізовувати великі соціально-економічні завдання.

     Забезпечення  високих темпів економічного розвитку компанії (фірми), підприємства. Стратегія  розвитку будь-якої компанії (фірми) та будь-якого підприємства від моменту  їх створення передбачає постійне економічне зростання за рахунок збільшення обсягів результатів підприємницької діяльності, а також галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності. Це економічне зростання забезпечується насамперед за рахунок інвестиційної діяльності, у процесі якої реалізуються довгострокові стратегічні цілі компанії (фірми), підприємства.

     Забезпечення  максималізації доходів (прибутку) від  інвестиційної діяльності. Прибуток є основним показником, що характеризує результати не тільки інвестиційної, але  й усієї підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.

     Забезпечення  мінімізації інвестиційних ризиків. Сучасне ринкове середовище немислиме  без ризику. За певних несприятливих  умов ці ризики можуть викликати втрату не тільки прибутку та додаткового  доходу від інвестицій, але й частини  інвестованого капіталу. Ці обставини зумовлюють необхідність пошуку шляхів та способів зниження ризику при реалізації інвестиційних проектів,

     Забезпечення  фінансової стійкості та платоспроможності  компанії (фірми), підприємства у процесі  здійснення інвестиційної діяльності.

     Усі перелічені завдання інвестиційної  діяльності тісно взаємопов'язані  та взаємозумовлені.

3. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РИНОК  УКРАЇНИ ТА ЙОГО  УЧАСНИКИ 

      Інвестиційна  діяльність нерозривно пов’язана з  розвитком інвестиційної структури інвестиційного ринку.

Склад учасників інвестиційного ринку зображено на схемі 1.

Схема 1 . Склад інвестиційного   ринку. 

Кожен з перелічених учасників інвестиційного   ринку  відіграє певну роль в інвестиційній діяльності.  

4. СУЧАСНА СИТУАЦІЯ НА РИНКУ УКРАЇНИ [6]

     Іноземці  вклали в економіку України сущі крихти. Українським чиновникам потрібно осягати мистецтво привабливості. За експертними оцінками, Україна  зможе досягти рівня ВВП 1990 року не раніше 2020 року. І це за умови, що промисловий ріст збереже хоча б існуючі темпи. Поки що, в порівнянні з минулим роком, ці темпи упали в три рази — українська промисловість почала видихатися. Західні експерти вважають, що для нормального розвитку українській економіці необхідно $80-100 млрд. протягом 10 років, тобто по $8-10 млрд. у рік.

     Скільки в нас вклали:

     За  одинадцять років Україна залучила прямих іноземних інвестицій на суму $4745,2 млн. Цифра більш ніж скромна  — Чехія за цей час одержала більш $20 млрд. Щорічні інвестиції в Польщу складають $4-5 млрд., у той час як в Україну — біля $0,5 млрд.

     По  обсязі іноземних інвестицій на душу населення Україна поступається навіть Албанії і Казахстану. Згідно даним американської дослідницької  організації “Economist Group”, Україна по інвестиційній привабливості знаходиться в сьомому десятку країн світу.

     За  даними офіційної статистики, щорічний приріст надходжень іноземного капіталу в країну складає близько 15%, але  це без обліку грошей, вивезених  іноземцями назад. Наприклад, у першому півріччі нинішнього року іноземці “упорснули” у нашу економіку $425,5 млн., а вивезли —$186,7 млн. Настільки сумна статистика свідчить, що зі світових інвестиційних засобів наша промисловість поки відщипує жалюгідні крихти.

     Хто вкладає:

     По обсягах інвестицій в Україну на першому місці знаходяться США, на другому затвердився Кіпр. Однак більшість іноземних експертів вважають, що основним інвестором в економіку України все-таки є Росія, хоча офіційно вона займає п'яте місце. Якщо додати до російських інвестицій надходження з Кіпру, Ліхтенштейну, Британських Віргінських островів (відкіля переважно течуть гроші російських і українських ФПГ), то обсяги російського капіталу в Україні з лишком перекриють американські.

     У російській експансії немає нічого дивного — на відміну від західних капіталістів, росіян інвестиційний клімат в Україні не лякає (у них з цим справи йдуть не набагато краще). Агресивність російського капіталу на українському ринку порозумівається ще і тим, що політичний вплив Росії на владу України набагато сильніше, ніж міжнародних фінансових організацій навроди МВФ чи Світового банку.

     Портфельних інвестицій в Україні практично  немає — за весь час їх обсяги не перевищили $250 млн., з яких третина  надійшла до нас з офшорів.

     Серед іноземних інвесторів переважають великі компанії, дрібний і середній інвестор поки ще не ризикує “пастися” у суворих степах українського інвестпростору. Іноземці відверто заявляють, що для нормальної роботи в Україні бажано мати серйозні зв'язки в кабінетах посадових осіб, а це “під силу лише забезпеченій людині”.

     В інноваційні проекти і наукомісткі  галузі ніхто інвестувати не поспішає, незважаючи на пільги.

     Куди  вкладають:

     Західний  капітал в основному зосередився  в харчовій і тютюновій промисловості, торгівлі, фінансах, енергетиці. Тобто в галузях зі швидкою оборотністю капіталів і забезпечених ринків збуту. Ці інвестори поки розглядають свої вкладення в Україну переважно як можливість забезпечити збут продукції без митних і протекціоністських обмежень.

     На  жаль, приватизація не зіграла в залученні західних інвесторів істотної ролі (виключення — приватизація американцями і словаками деяких обленерго). По-перше, через численні приватизаційні скандали і перегляди результатів торгів. По-друге, через закритість самого процесу. Більшість західних інвесторів вкладали гроші в Україну через створення виробництв “з нуля” чи викуп акцій у фінансових посередників.

     У росіян інші мотиви інвестування в  Україну. Їх цікавлять, насамперед, стратегічні  промислові підприємства по переробці сировини, головним чином, нафти. Тюменська нафтова компанія уже придбала Лисичанський НПЗ, а “ЛУКойл” — Одеський. Дуже цікавиться об'єктами газотранспортної й енергетичної системи РАО “ЄЕС Росії”. Росіяни навіть купили торік що уже дихав на ладан Львівський автобусний завод.

     Частина російських капіталістів прикуповують “українське” для того, щоб замкнути технологічний ланцюжок, розірваний при розвалі Союзу. Їхні інтереси в основному зосередилися в металургійній (виробництво алюмінію), хімічній промисловості та машинобудуванні. Тому північні сусіди України орієнтуються в місцевій приватизації набагато краще західних. Якщо порівняти структуру капвкладень росіян і американців, то російські інвестиції більш істотні для нашої економіки. Тому в промисловців, що працюють у вищевказаних галузях, непогані шанси “знайти” грошика на російському ринку.

     Крім  працюючих інвесторів, в Україні  є чимало компаній, в основному  західних, котрі просто “моніторят”  ринок на майбутнє. Для західних корпорацій нічого не коштує “кинути” в Україну пари мільйонів доларів, щоб “застовпити” місце. Поки ці компанії здебільшого займаються імпортом-експортом сільгосппродукції і супутніх товарів (пестициди, гербіциди і т.д.). Дуже помітними операторами зернового ринку України стали “дочки” іноземних “сільгоспмонстрів” — Cargill і Toepfer. Останнім часом у цих компаній з'являється інтерес уже не тільки до торгівлі, але і до виробництва, наприклад, зернових.

     Світові тенденції інвестування обійшли  Україну стороною. В інноваційні  проекти і наукомісткі галузі ніхто інвестувати не поспішає, незважаючи на пільги -  занадто великі ризики.

4.1 Пріоритетні сфери та зони іноземного інвестування в Україні

     Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація  яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти наростаюче соціальне напруження в суспільстві. Це насамперед виробництво продуктів харчування, товарів широкого попиту та послуг, ліків та іншої життєво важливої продукції. І справа тут не лише в тому, щоб забезпечити населення необхідними товарами та послугами, але й у тому, щоб здійснити їх імпортозаміщення, звільнивши валютні ресурси, що витрачаються зараз на імпорт товарів народного споживання або сировини для їх виробництва.