Поняття, предмет і принципи патентного права

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КРИВОРІЗЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

КРИВОРІЗЬКИЙ  ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

 

 

 

 

 

 

ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ  І ПРИНЦИПИ

ПАТЕНТНОГО  ПРАВА

 

 

 

 

Підготувала студентка

фізико-математичного  факультету

групи МІм-08

Попель  Майя

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кривий  Ріг – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3

I. ОБ'ЄКТИ ПАТЕНТНОГО ПРАВА 5

1. Винахід 5

2. Корисна модель 6

3. Промисловий зразок 7

II. СУБ'ЄКТИ ПАТЕНТНОГО ПРАВА 8

1. Автори винаходів, корисних моделей, промислових зразків 8

2. Патентовласники 10

3. Спадкоємці 11

III. ПАТЕНТУВАННЯ ВИНАХОДІВ ЗА КОРДОНОМ 13

1. Загальні положення патентування винаходів і корисних моделей 13

2. Відбір винаходів для патентування за кордоном 14

3. Підготовка матеріалів на одержання охоронних документів 15

за кордоном 15

4. Складання опису патентного паспорта 16

ВИСНОВКИ 19

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 20

 

 

ВСТУП

Коли у світі з'явився перший патент? Історики знають точну  відповідь на це запитання: перший офіційний документ, що засвідчує винахід, був виданий у Флоренції в 1421 році архітектору Пилипу Брунеллеську. Відомий архітектор (він же скульптор і допитливий вчений) запатентував підйомний пристрій для суден. Цей прототип підйомного крана встановлювали на баржах, які транспортували знаменитий італійський мармур. Через двадцять вісім років після цієї події був зареєстрований перший патент в Англії: він був виданий фламандському майстрові, який виготовив кольорові стекла для вікон Ітонського коледжу. Історія патентів цікава та повчальна.

У 1718 р. англійський юрист  Джеймс Пакл запатентував машину, яка цілком можна вважати прообразом і попередником (за цілих півтораста років) сучасного кулемета. Машина випускала одну кулю за секунду. Втім, нам важливі тепер не тактико-технічні дані, а записка, яку приклав винахідник до свого винаходу. У ній мовилося, що пристрій призначений "для захисту короля Георга I, його країни і законів" і була рекомендація.

У Росії юридична форма  патенту розвивалася з феодального  привілею, аж до Жовтневої революції 1917 р. охоронний документ на винахід називався саме так. Видача привілеїв на винаходи в Росії почалася з середини XVIII ст., перший був виданий у березні 1748 р.

Таким чином, було створено національні  системи захисту інтелектуальної власності. У кінці ХІХ ст. виникла потреба інтернаціоналізації цієї сфери.

Промислова власність, будучи складовою інтелектуальної власності, характеризується тим, що її об’єкти  знаходять застосування у виробничій діяльності.

Поняття «промислова власність» було вперше вжито в тексті ст. 1 Паризької конвенції про охорону промислової власності у 1925р. Для об’єктів права промислової власності характерна наявність територіального принципу охорони, який полягає в тому, що виключне право на такий об’єкт дійсне тільки в межах держави, де його було одержано. Виключне право на об’єкти промислової власності підтверджує спеціальний охоронний документ, виданий компетентним органом (як правило, патентним відомством).

Сьогодні щоб вижити в  конкурентній боротьбі, потрібно виробляти конкурентоздатні товари, що можливо здійснити тільки за рахунок використання результатів інтелектуальної діяльності, а саме науково- технічної творчості, тобто об'єктів промислової власності: винаходів, корисних моделей, промислових зразків, ноу-хау. Необхідною умовою для ефективного створення і використання об'єктів промислової власності є наявність в країні патентної системи. 

I. ОБ'ЄКТИ ПАТЕНТНОГО ПРАВА

Патентне право — галузь винахідницького права, що являє  собою сукупність відповідних правових норм, які регулюють відносини, пов’язані зі створенням і використанням винаходів. У даний час у більшості країн використовують закони, прийняті або переглянуті впродовж останніх років. У США діє закон 1952 р. (ред. 1981 р.), у Канаді — 1935 р., у Великій Британії — 1977 р., Німеччині — 1981 р., Франції — 1968 р. (ред. 1 978 р.), в Італії — 1939 р. (ред. — 1979 р.), Австрії — 1950 р. (ред. 1 981 р.), у Швейцарії — 1954 р. (ред. 1976 р.), Японії — 1959 р. (ред. — 1975 р.), Бразилії — 1971 р., Мексиці — 1975 р., Перу — 1971 р., Колум-бії — 1 971 р. У більшості країн зміни запроваджуються відповідно до суспільних потреб та економічної політики.

1. Винахід

Згідно зі ст. 459 (1) «винахід вважається придатним для набуття  права інтелектуальної власності  на нього, якщо він відповідно до закону є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання».

Відповідно до ст. 459 (2) ЦК об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.

Винахід має бути новим. Новизна  винаходу визначається у світовому  масштабі. Винахід є новим, якщо його сутність не відома з сучасного рівня  техніки. Винахідницький рівень винаходу визначається шляхом порівняння здатності  фахівця створити таке рішення зі здатністю винахідника. Винахід - це винайдення, відшукання рішення, якого  фахівець не знає. Винаходом не визнається запозичення і використання чужого відомого рішення. Винаходом визнається пропозиція, яка може бути використана  у будь-якій доцільній діяльності.

Згідно із Законом України  «Про охорону прав на винаходи і  корисні моделі» не є придатними для набуття права такі об'єкти технології:

• сорти рослин і породи тварин;

• біологічні у своїй основі процеси відтворення рослин та тварин, що їх не відносять до небіологічних та мікробіологічних процесів;

• компонування інтегральних мікросхем;

• результати художнього конструювання.

Новизна - один із критеріїв (умов) охороноздатності винаходу. Суть його полягає в тому, що до дати подання заявки на видачу патенту або, якщо заявлено пріоритет, до дати встановлення пріоритету суть винаходу не має бути розкрита для невизначеного кола осіб в обсязі, що дає можливість здійснити його.

Другим критерієм патентоздатності винаходу є винахідницький рівень. Відповідно до ст. 7 (7) Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахід має винахідницький рівень, якщо він є очевидним для фахівця, тобто не випливає явно з рівня техніки. При оцінці винахідницького рівня зміст заявок до уваги не беруть.

Третім критерієм патентоздатності є придатність для промислового використання.

Відповідно до ст. 7 (8) Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахід  визнають придатним для промислового використання, якщо його можна використати  у промисловості або в іншій  сфері діяльності.

2. Корисна модель

Згідно зі ст. 460 (1) «корисна модель вважається придатною для  набуття права інтелектуальної  власності на неї, якщо вона відповідно до закону є новою і придатною  для промислового використання»

Корисною моделлю є  результат творчої діяльності людини в галузі технології, пов'язаний із конструктивним використанням пристрою. Як корисні моделі охороняють нові і промислово застосовні рішення. Промислова придатність корисної моделі має  бути такою самою, як і промислова придатність винаходу.

Корисні моделі відрізняють  від винаходів передусім два  аспекти:

• корисна модель не повинна мати винахідницький рівень;

• максимальний рівень охорони, передбачений законодавством, менший за строк охорони винаходів.

Відрізняються корисні моделі і від промислових зразків. Корисна  модель - це внутрішнє розташування елементів, з яких складається сам  пристрій, та зв'язок між ними.

Згідно зі ст. 7 (9) Закону України  «Про охорону прав на винаходи і  корисні моделі» об'єктом корисної моделі, придатним для набуття  права на нього, може бути:

• продукт (пристрій, речовина, біологічний матеріал тощо);

• процес (процес, прийом, спосіб, застосування продукту чи процесу).

Об'єктом корисної моделі, придатним для набуття права  на нього, не можуть бути:

• лікарські засоби, засоби захисту тварин та харчових продуктів;

• способи одержання лікарських засобів, засобів захисту тварин та харчових продуктів;

• способи терапевтичного, хірургічного лікування людини та тварини.

Придатність для промислового використання передбачає можливість неодноразового використання корисної моделі.

3. Промисловий зразок

Закон України «Про охорону  прав на промислові зразки» визнає промисловий зразок результатом  творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Промисловий зразок - це нове конструктивне рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, придатне для відтворення промисловим  способом.

Промислові зразки бувають  об'ємними, площинними або комбінованими. Об'ємні промислові зразки - це певна  композиція, в основу якої покладено об'ємну просторову структуру (наприклад, зовнішній вигляд меблів, певних механізмів). Площинні промислові зразки - це композиції, в основу яких покладено лінійно-графічне співвідношення елементів, що не може бути сприйняте візуально як об'ємне (наприклад, зовнішній вигляд килима, тканини). Комбіновані промислові зразки характеризуються загальними ознаками, притаманними об'ємним і площинним зразкам (наприклад, будівельна оздоблювальна плитка).

Відповідно до ст. 461 (1) ЦК «промисловий зразок вважається придатним  для набуття права інтелектуальної  власності на нього, якщо він відповідно до закону є новим».

Промисловий зразок визнається новим, коли сукупність його суттєвих ознак не стала загальновідомою  у світі до дати подання заявки до установи або якщо заявлено пріоритет  до дати її пріоритету.

Правову охорону не можуть отримувати об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні  споруди, друкована продукція як така, об'єкти нестійкої форми з  рідких газоподібних, сипких або подібних їм речовин.

Промислові зразки за об'єктним складом поділяються на однооб'ємні і багатооб'ємні.

Оскільки промисловий  зразок призначений задовольняти естетичні  потреби, він наближається до творів декоративно-прикладного мистецтва, правову охорону яких здійснюють згідно з нормами авторського  права.

Промисловий зразок визнають новим, якщо відомості про сукупність його суттєвих ознак, що визначають естетичні  і (або) ергономічні особливості  виробу, стали загальнодоступними у  світі до дати встановлення пріоритету промислового зразка.

II. СУБ'ЄКТИ ПАТЕНТНОГО ПРАВА

1. Автори винаходів, корисних моделей, промислових зразків

 

Автор технічного та художньо-конструкторського  рішення є однією із центральних  фігур патентного права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» людину, внаслідок  інтелектуальної, творчої діяльності якої створено винахід (корисну модель), називають винахідником.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» людина, творчою працею якої створено промисловий зразок, є автором.

Для визнання особи автором  не має значення ні її вік, ні стан її дієздатності. Неповнолітні віком від 14 до 18 років не тільки набувають, а  й самостійно здійснюють належні  їм права, що випливають з факту створення  розробки. За осіб, які не досягли 14 років, а також осіб, визнаних у  встановленому порядку недієздатними, всі необхідні дії щодо належних їм прав здійснюють їхні законні представники (батьки або опікуни).

Громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства рівні у своїх правах та обов'язках, визначених патентним законодавством.

Якщо у створенні об'єкта патентного права брали участь кілька фізичних осіб, всі вони вважаються його авторами.

Підставою для виникнення співавторства є спільна творча праця кількох осіб, втілена у  вирішенні задачі. Співавторство  може виникати протягом усього творчого шляху, мати найрізноманітніші форми - необхідно лише, щоб кожний зі співавторів  зробив свій творчий внесок у спільну  роботу.

Співавторами не визнають осіб, які надали автору тільки технічну, організаційну або матеріальну  допомогу, а також осіб, які здійснювали  лише загальне керівництво розроблюваними темами, але не брали творчої участі у створенні винаходу, корисної моделі, промислового зразка.

Порядок користування правами, належними співавторам, визначає угода  між ними.

2. Патентовласники

Патентовласником є особа, яка володіє патентом на винахід, корисну модель або промисловий  зразок і виключними правами, що випливають з патенту, на використання зазначених об'єктів.

Патентовласником може бути автор розробки, його спадкоємець  або інший правонаступник.

Первісно правом на одержання  патенту на своє ім'я володіє автор  розробки, якщо тільки закон не встановив  іншого. Це право базується на самому факті створення патентоздатного рішення і є одним з основоположних прав автора.

Відповідно до законів  України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (ст. 9) та «Про охорону  прав на промислові зразки» (ст. 8) право  на одержання патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок, які створено у зв'язку з виконанням трудового договору, належить винахіднику  або автору промислового зразка та роботодавцю розробки, якщо іншого не встановлено договором.

Винахід, корисну модель, промисловий зразок вважають створеними у зв'язку з виконанням трудового  договору, якщо їх створено у зв'язку з виконанням трудових обов'язків  чи доручення роботодавця та (або) з використанням договору, виробничих знань, секретів виробництва, знарядь  чи коштів роботодавця.

Обов'язковою умовою договору про передання права на одержання  патенту від винахідника або  автора промислового зразка до роботодавця  є надання винахіднику або  автору промислового зразка справедливої винагороди відповідно до економічної  цінності та іншої вигоди роботодавця.

Патентовласником об'єкта патентного права можуть одночасно  виступати кілька осіб. Така ситуація може виникнути при створенні  об'єкта кількома співавторами. Вони можуть передати свої права на одержання  патенту одному або кільком співавторам  чи одержати патент на ім'я всіх співавторів.

Придбати право на одержання  патенту або купити вже виданий  патент може не тільки одна, а й кілька осіб. Співвласниками патенту можуть бути і кілька спадкоємців.

Взаємовідносини із приводу  використання об'єкта патентного права, патент на який належить кільком особам, визначає угода між ними. За відсутності  такої угоди кожний із них може використовувати охоронюваний об'єкт  на свій розсуд, але не має права  оформляти на нього ліцензію або  відчужувати патент іншій особі  без згоди решти власників.

Іноземні патентовласники, які є громадянами держав - учасниць Паризької конвенції або мають  на території однієї з цих держав постійне місцезнаходження, користуються в Україні таким самим обсягом  прав, що й українські патентовласники.

3. Спадкоємці

У разі смерті автора розробки або власника патенту суб'єктами патентного права стають їхні спадкоємці.

До спадкоємців переходять лише майнові права. Вони передбачають право на подання заявки, видачу патенту й одержання винагороди або компенсації, якщо патент має  право одержати роботодавець померлого  автора.

При спадкуванні патентних  прав до спадкоємців переходять права  патентовласника в повному обсязі. Проте період їхньої дії обмежений  строком дії патенту, що залишився.

Будучи повноправним патентовласником, спадкоємець може перевідчужувати патент будь-якій зацікавленій особі.

Якщо спадкоємців кілька, вони реалізують винахідницькі та патентні права, що перейшли до них, за взаємною угодою. Вони можуть робити це спільно, наділити відповідними правомочностями одного зі спадкоємців, передати майнові права третій особі тощо.

Спори між спадкоємцями з  цього приводу розглядають у  судовому порядку.

При переході у спадщину патенту  спадкоємці зобов'язані одержати в  нотаріуса спеціальне свідоцтво  про право спадкування патенту, у якому зазначено, хто яку  частину спадкує відповідно до патентного права.

Якщо в заповіті не визначено  точно частки спадкоємців і між  ними виникає спір щодо патентних  прав, його розглядає суд за позовом  будь-кого зі спадкоємців.

  
III. ПАТЕНТУВАННЯ ВИНАХОДІВ ЗА КОРДОНОМ

1. Загальні  положення патентування винаходів  і корисних моделей

Патентування винаходів  за кордоном здійснюється з метою  захисту економічних інтересів держави переважно в таких випадках:

• відправлення продукції  на експорт (машин, матеріалів, приладів,

обладнання);

• продаж ліцензій іноземним  фірмам, організаціям або окремим

особам;

• надання допомоги іншим  країнам під час будівництва  об’єктів

(розробки технологічних  процесів, випуску продукції і  т. ін.);

• науково-технічне співробітництво  із закордонними партнерами.

Готуючи пропозиції для патентування винаходів, корисних моделей, потрібно враховувати основні положення патентних законів тих країн, де буде здійснюватися патентування винаходу чи корисної моделі.

Знання зарубіжних законів  патентування і правил їх застосування дають патентуючим організаціям можливість краще зорієнтуватись у визначенні доцільності патентування конкретних винаходів та корисних моделей, у виборі країн патентування.

Зазначимо, що поняття «корисна модель» охоплює такі технічні нововведення, які за своїми зовнішніми ознаками дуже нагадують патентоспроможні винаходи, але є менш значними з огляду на їх внесок до рівнятехніки.

Законодавство деяких країн, здійснюючи правову охорону винаходів і корисних моделей, встановлює більш спрощений порядок видачі охоронних документів на корисні моделі. Їх називають малими винаходами — внаслідок меншої їх дії та, відповідно, менших грошових зборів за патентування.

Патентування винаходів  за кордоном та корисних моделей, створених у своїй країні, здійснюється за рішенням Державного патентного відомства (далі — Відомство) на основі пропозицій підприємств, міністерств, а в деяких випадках з урахуванням рекомендацій Управління патентування та ліцензування при Відомстві.

Подання винаходів за кордон на винаходи допускається, як правило, тільки після того, як ці винаходи будуть заявлені у Відомстві України. Патентне відомство може в окремих випадках дозволити патентувати винаходи за кордоном до подачі на них заявок у своїй країні. Патентування винаходів за кордоном здійснюється після визнання рішення Відомством, підприємством, організацією, закладом або за згодою цього підприємства, організації, закладу, автора винаходу в установленому порядку.

2. Відбір  винаходів для патентування за кордоном

Пропонуючи винаходи для  зарубіжного патентування, підприємство, організація, міністерство повинні визначитися, чи будуть об’єкти, у яких використано ці винаходи, експортуватися, включаючи комплектні поставки, або чи передбачається на ці об’єкти продаж ліцензій, або вони будуть розроблятися, виготовлятися шляхом кооперації із зарубіжними фірмами, організаціями.

Якщо винаходи можуть бути виготовлені за описом, доданим до патенту, або на основі опублікованих заявочних матеріалів і для цього не потрібно спеціальних знань типу «ноу-хау» та участі спеціалістів для їх виготовлення типу «інжиніринг», а по виробах, виготовлених за запатентованою технологією, неможливо визначити, яким методом вони виготовлені, заявники практично не зможуть проконтролювати використання їхніх винаходів за кордоном. Патентувати такі винаходи за кордоном, як правило, недоцільно, оскільки в тих випадках стає відомою відповідна інформація для іноземних зацікавлених фірм і це зменшує перспективу комерційної реалізації винаходів на зовнішньому ринку.

Кожен винахід, який пропонується для патентування, повинен бути своєчасно освоєний промисловістю. З цією метою патентуюча організація, міністерство вживають заходів для використання цих винаходів спочатку у своїй країні і включають їх у відповідні плани економічного розвитку галузі, оскільки без промислового освоєння винаходу не може бути ні експорту, ні вигідного продажу ліцензії.

Патентуючі організації, міністерства під час направлення в Держпатент пропозицій на патентування винаходів за кордоном, зазначають термін освоєння об’єктів техніки, у якій ці винаходи задіяно, з посиланням на відповідні затверджені плани, роблять про це записи в патентних паспортах.

Неправильно оформлені патентні паспорти, у яких є невизначені  і непідтверджені дані про доцільність патентування, а також відсутність необхідних документів не дають Відомству можливості прийняти рішення про патентування, і матеріали направляються міністерству на доопрацювання.

Якщо автори винаходів  самі хочуть патентувати свої винаходи за кордоном, то вони повинні у відповідні міністерства, відомства дати пропозиції про патентування, заповнений патентний паспорт, копії винаходів, рішення Відомства про видачу охоронного документа.

3. Підготовка матеріалів на одержання  охоронних документів

за  кордоном

Неправильно оформлені патентні паспорти, у яких є невизначені  і непідтверджені дані про доцільність патентування, а також відсутність необхідних документів не дають Відомству можливості прийняти рішення про патентування, і матеріали направляються міністерству на доопрацювання.

Якщо автори винаходів  самі хочуть патентувати свої винаходи за кордоном, то вони повинні у відповідні міністерства, відомства дати пропозиції про патентування, заповнений патентний паспорт, копії винаходів, рішення Відомства про видачу охоронного документа.

Подання заявок на патентування винаходів у зарубіжні патентні відомства і листування щодо них здійснюється через ТПП, яка після одержання від Держпатенту повідомлення про прийняття рішення на патентування винаходів за кордоном і від патентуючої організації необхідних відомостей у двотижневий термін надсилає документи в патентні відомства відповідних країн.

Копії запитів іноземних  патентних відомств і патентних  повірених для подання роз’яснень та інших матеріалів на винаходи для патентування, а також експертиз патентних відомств ТПП направляє патентуючій організації з повідомленням термінів подання відповідей.

Коли патентуюча організація своєчасно не дає відповідь на рішення експертизи патентних відомств або ці відповіді даються не по суті поставлених питань, що може викликати непотрібні витрати валюти і привести до втрати можливості одержати охоронний документ, Відомство приймає рішення про припинення патентування.

Одержавши охоронні документи  на винаходи за кордоном, ТПП направляє охоронний документ й опис винаходу патентуючій організації.

Через чотири роки з часу подання заявки у зарубіжні патентні відомства патентуюча організація зобов’язана подати матеріали у Відомство, а копію — у відповідне міністерство, відомство — підтвердження про необхідність продовжити патентування або підтримки чинності одержаних охоронних документів стосовно винаходу. Підтвердження повинно відображувати стан процесу освоєння винаходу у своїй країні і реалізації винаходу на зовнішньому ринку, результати комерційної проробки і т. ін.

За відсутності таких  підтверджень Відомство приймає  відповідне рішення про призупинення патентування й підтримки чинності охоронних документів.

4. Складання опису патентного паспорта

Патентний паспорт подається  в Держпатент в одному примірнику разом з копією опису винаходу, поданого із заявкою в Науково-дослідний центр патентної експертизи. Додаються також копія пріоритетної довідки і остаточне рішення експертизи, якщо воно є.

Патентний паспорт заповнюється на об’єкт, у якому використано  на патентування винаходи. Патентний паспорт складає організація, яка пропонує патентувати винахід за кордоном. Усі пункти патентного паспорта повинні бути заповнені чітко і містити повні відповіді на всі поставлені запитання.

Пункт 1

Дається технічна характеристика об’єкта.

Пункт 2

Наводяться дані порівняно  з найбільш перспективним об’єктом аналогічного призначення, а також економічний або інший ефект.

Пункт 3

З’ясовують стан об’єкта  на момент заповнення паспорта: виготовлений макет, дослідний або промисловий зразок, проведені випробування, їх результати, винаходи впроваджуються (де) або впроваджені (де).

Пункт 4

Розглядають заходи щодо промислового освоєння.

Пункт 5

Вказують орієнтовну потребу  в об’єкті у своїй країні і  у країнах, де передбачається реалізація даного об’єкта.

Пункт 6

Зазначають галузі використання винаходу і можливі інші методи використання.

Пункт 7

З’ясовують можливість контролю за використанням винаходу стосовно готового продукту.

Пункт 8

Висвітлюють секрети конструктивного  або виробничого характеру (ноу-хау), які містить об’єкт, котрі однак не розглянуто в заявці або публікаціях.

Пункт 9

Наводять відомості (опубліковані) про винаходи, впроваджені в даному об’єкті, крім рекомендованих до патентування.

Пункт 10

Наводять дані, чи використовувалися раніше у своїй країні винаходи, що патентуються, і яка їх ефективність, а також чи використовуються вони в експортній продукції або проданих ліцензіях.

Пункт 11

Наводять відомості про  відкриті публікації, якщо такі були, стосовно винаходів.

Пункт 12

Вказують мету патентування винаходів (експорт або комплексні поставки об’єкта, у якому використано винаходи, очікуваний продаж ліцензії або інші мотиви).

Пункт 13

Називають країни, де передбачається продаж ліцензій, і підтверджують можливості продажу по кожній країні.

Пункт 14

Крім країн поставки, зазначають можливий об’єм експортної продукції, що є вирішальним моментом у визначені країн патентування.

Пункт 15

Зазначають країни, у яких доцільно патентувати винаходи.

Пункт 16

Наводять інші відомості, які додатково характеризують об’єкт.

Пункт 17

Наводять дані про організацію, яка здійснює діловодство з патентування винаходів, зазначених у патентному паспорті.

Пункт 18

Подають висновок міністерства, відомства.

 

 ВИСНОВКИ

Патентне право - це сукупність норм, що регулюють май­нові й особисті немайнові відносини, які виникають  у зв´язку з використанням  авторства на винаходи, корисні моделі і про­мислові зразки, з охороною прав на винаходи, корисні моделі і  промислові зразки, установленням режиму використання цих об´єктів, матеріальним і моральним стимулюванням, а  також захистом прав авторів і  патентовласників.

Об´єктами патентного права є винаходи, корисні моделі і промислові зразки, яким надається правова охорона, що не су­перечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Патентоздатність - це властивість нововведення бути виз­наним винаходом, корисною моделлю, промисловим зразком у правовому відношенні і, відповідно, одержати правову охорону. Винахід - це технічне (технологічне) рішення, що отримує правову охорону у разі, якщо воно є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним для використання. Об´єктом винаходу може бути продукт, (пристрій, речовина тощо) або про­цес у будь-якій сфері технології.

Патентування винаходів  за кордоном здійснюється з метою захисту економічних і правових інтересів держави переважно під час експорту, продажу ліцензій, проведення виставок, ярмарок і т. ін.

Патентування винаходів  за кордоном проводиться після того, як ці винаходи запатентовано у своїй країні і Держпатент прийняв рішення про проведення патентування.