Поняття про умови праці

  Зміст 

  Вступ

1. Поняття умов праці та фактори їх формування
2. Класифікація чинників складових рівень і стан умов праці
3. Атестування робочих місць за умовами праці

  Висновок

  Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Вступ 

  Передумовою організації роботи із створення сприятливих умов праці є об'єктивна оцінка їх фактичного стану. При цьому, разом з аналізом і оцінкою окремих чинників, що впливають на формування умов праці, важливо виразити все різноманіття дії виробничого середовища за допомогою єдиного, інтегрального показника.

  Кількісна і якісна оцінка сукупної дії всіх чинників виробничого середовища на працездатність, здоров'я і життєдіяльність  людини знаходить вираз в показнику  тяжкості праці. Це поняття застосовне як до фізичного, так і до розумової  праці. Під впливом умов праці формуються три основні функціональні стани організму: нормальне, прикордонне (між нормою і патологією) і патологічне.

  Кожний  стан має власні відмітні ознаки, і  від того, в якому з них знаходиться  організм людини, залежать результати його трудової діяльності і здоров'я.

  В даній роботі будуть розглянуті основні  чинники виробничого середовища, що роблять вплив на функціональний стан організму працюючих, їх здоров'я  і працездатність в процесі праці. 

   1. Поняття умов  праці та фактори їх формування

  Виконання будь-якої роботи протягом тривалого  часу супроводжується стомленням організму, що проявляється в зниженні працездатності людини. Разом з фізичною і розумовою  роботою значну дію на стомлення  надає і навколишнє виробниче  середовище, тобто умови, в яких протікає його робота.

  Умови праці - це сукупність чинників виробничого  середовища, що роблять вплив на функціональний стан організму працюючих, їх здоров'я і працездатність в  процесі праці. Вони визначаються вживаним устаткуванням, технологією, предметами і продуктами праці, системою захисту робітників, обслуговуванням робочих місць і зовнішніми чинниками, залежними від стану виробничих приміщень, що створюють певний мікроклімат. Таким чином, виходячи з характеру виконуваних робіт, умови праці специфічні як для кожного виробництва, цеху і ділянки, так і для кожного робочого місця. Існує і інше визначення поняття «умови праці».

  Умови праці  — це сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини (рис. 1).

  Рис. 1. Класифікація умов праці.

  Працездатність  визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру (статі, віку, стану здоров'я, рівня кваліфікації, умов, за яких відбувається праця тощо).

  Відповідно  до рекомендацій МОП визначають такі основні фактори виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва:

  • фізичне  зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні, зусилля, пов'язані  з утримуванням вантажів, натисненням  на предмет праці або важіль управління механізмом протягом певного часу). Розрізняють такі види фізичного зусилля: незначне, середнє, сильне і дуже сильне;

  • нервове  напруження (складність розрахунків, особливі вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям, небезпека для життя і здоров'я людей під час виконання робіт, особлива точність виконання). Є такі види напруження: незначне, середнє, підвищене;

  • робоче положення (положення тіла людини і  його органів відносно засобів виробництва). Розрізняють робоче положення обмежене, незручне, незручно-стиснене і дуже незручне;

  • монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів). Монотонність може бути незначна, середня, підвищена;

  • температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні (градуси за Цельсієм, відсоток вологості, калорії на 1см2 за хвилину). Стадії впливу зазначених факторів поділяються на: незначні, підвищені або знижені, середні, високі, дуже високі;

  • забруднення  повітря (вміст домішок в 1м3 або літрі повітря і їх вплив на організм людини). Ступінь забруднення повітря може бути незначний, середній, підвищений, сильний, дуже сильний;

  • виробничий шум (частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах). Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

  • вібрація, обертання, поштовхи (амплітуда на хвилину, градуси і кількість обертів  або поштовхів за хвилину). Є такі рівні значень указаних факторів: підвищені, сильні, дуже сильні;

  • освітленість у робочій зоні (в люксах). Освітленість може бути нормальна, недостатня або осліплююча.

  На працездатність людини також впливають особистісні  фактори: її настрій, ставлення до праці, стан здоров'я та ін.

  Фактори виробничого середовища мають психологічні і фізіологічні межі.

  Психологічна  межа характеризується певними нормативами, перевищення яких викликає у працюючих відчуття дискомфорту.

  Фізіологічна  межа характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи.

  Дане  визначення дає цілісну характеристику умов праці: їх єства як об'єктивного явища, механізму формування і основних напрямів дії на працюючу людину, ефективності, впливу на соціальний розвиток. Це визначення конкретизує терміни «виробниче середовище» і «умови праці», що є єдністю двох сторін. З одного боку, це чинники, що впливають на формування умов праці, а з іншою - елементи, що становлять умови праці. До елементів умов праці відносяться, наприклад, температура, загазованість і т. д., тобто все те, що безпосередньо впливає на працюючу людину, його здоров'я, працездатність і соціальний розвиток.

  Нещасні випадки на виробництві і професійні захворювання є не тільки людською трагедією, але і причиною найсерйозніших, як я вже було сказано вище, економічних  втрат. Частка зайнятих на роботах, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, а також кількість вперше виявлених професійних захворювань неухильно ростуть.

  В 2007 р. порівняно з 2005 р. дещо зросла абсолютна  кількість працюючих на устаткуванні, що не відповідає вимогам безпеки. При  цьому протягом 2005 - 2007 рр. загальна чисельність працівників, що працюють на такому устаткуванні, змінювалася трохи і складала щорічно трохи більше 50 тис. людина. Про те, що більш третини працівників, серед яких значну частину складають жінки, зайнято на роботах з шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, свідчать показники за уявленням різних компенсацій за умови праці, які поки не знижуються. Щорічно на виробництві гине близько 5 тис. людина працездатного віку.

  2. Умови праці на робочих місцях

  Під умовами праці розуміють сукупність факторів трудового процесу і виробничого середовища, в якому здійснюється діяльність людини, що впливають на здоров’я та працездатність. 

  Під факторами трудового процесу розуміють основні його характеристики: важкість праці та напруженість праці.Важкість праці — характеристика трудового процесу, яка відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та інші, що забезпечують його діяльність).Напруженість праці — характеристика трудового процесу, яка відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуття, емоційну сферу працівника.

  Під виробничим середовищем розуміють сукупність фізичних, хімічних, біологічних, психофізіологічних факторів на виробництві, що діють на людину. Усі ці фактори класифікують як небезпечні та шкідливі. 

  Небезпечні виробничі фактори — ті, вплив яких на працівника призводить до травм, раптового погіршення здоров’я чи до смерті. 

  Шкідливі виробничі фактори — ті, вплив яких на працівника може призвести до захворювання та зниження працездатності.

  До фізичних небезпечних і шкідливих факторів належать: 

  – рухомі машини і механізми, рухомі частини  виробничого обладнання, вироби, що пересуваються (матеріали, заготовки);

• підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;

  – підвищена чи знижена температура  поверхонь обладнання, матеріалів, повітря робочої зони;

• підвищені рівні шуму, вібрації, ультразвуку, інфразвукових коливань;
• підвищений чи знижений барометричний тиск і його різкі зміни;
• підвищена чи знижена вологість, рухомість, іонізація повітря;
• підвищений рівень іонізуючих випромінювань, напруги в електромережі, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, напруженості електричного і магнітного полів;
• відсутність чи брак природного світла, знижена контрастність, пряма і відбита блискотливість, підвищена пульсація світлового потоку;
• підвищені рівні ультрафіолетової та інфрачервоної радіації;
• гострі краї, шершавість, задирки на поверхні заготовок, інструментів і обладнання;
• розташування робочого місця на значній висоті відносно землі (підлоги);
• невагомість.

  До хімічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів належать хімічні речовини, які за характером впливу на організм людини поділяються на токсичні, подразнюючі, сенсабілізуючі, концерогенні і мутагенні. Ці хімічні речовини впливають на репродуктивну функцію людини. За шляхами проникнення в організм людини вони поділяються на ті, що проникають через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряний покрив і слизові оболонки.

  До біологічних  небезпечних і шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини і тварини).

  До психофізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів належать фізичні (статичні і динамічні) танервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

  Гігієнічне нормування умов праці

  Гігієнічна оцінка умов і характеру праці на робочих місцях виконується на основі гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. Гігієнічна класифікація базується на принципі диференціації умов праці залежно від фактично визначених рівнів указаних факторів у порівнянні з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормами, а також з урахуванням можливого шкідливого впливу їх на стан здоров’я працівників. 

  Умови праці та принципи гігієнічної класифікації поділяються на чотири класи.

  Оптимальні умови праці (1-й клас) — умови, за яких зберігається не лише здоров’я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення. 
Допустимі умови праці (2-й клас) — характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку чи до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працівників та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах. 

  Шкідливі умови праці (3-й клас) — характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні несприятливо впливати на організм працівника та/чи на його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів і вираженості можливих змін в організмі працівників поділяються на чотири ступені.

  Перший ступінь — умови праці характеризуються таким рівнем шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які, як правило, зумовлюють функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту зі шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров’я.

  Другий ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні спричинювати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-зумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років і більше).

  Третій ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-зумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого і середнього ступенів важкості (з утратою професійної працездатності в період трудової діяльності).

  Четвертий ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також важких форм професійних захворювань (з утратою загальної працездатності).

  Небезпечні (екстремальні) умови праці (4-й клас) — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (чи її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм професійних уражень.

  Несприятливі наслідки впливу умов праці на людину

  Для працівника несприятливими подіями  внаслідок впливу умов праці є  втома, захворювання (хвороба), травма, смерть.

  Втома — фізіологічний стан організму, що виникає внаслідок надмірно інтенсивної чи тривалої діяльності, що проявляється тимчасовим зниженням функціональних можливостей людського організму. Розрізняють фізичну, розумову та емоційну втому. 

  Фізична втома проявляється порушенням функції м’язів: зниженням сили, точності, узгодженості та ритмічності рухів; виникає при інтенсивній і/чи тривалій фізичній діяльності.

  Розумова втома проявляється зниженням продуктивності інтелектуальної праці, послабленням уваги (труднощі зосередження), сповільненням мислення, зниженням показників розумової активності, інтересу до роботи; виникає при інтенсивній інтелектуальній діяльності. 

  Емоційна втома проявляється помітним зниженням емоційних реакцій під впливом надсильних або монотонних подразників (стресів). 
Надмірне робоче навантаження протягом тривалого часу чи недостатній час відпочинку можуть призвести до хронічної втоми чи перевтоми. Розрізняють розумову та психічну (душевну) перевтому. В умовах сучасного ритму праці та життя все частіше в працівників з’являється синдром хронічної втоми.

  Іншим масово розповсюдженим несприятливим  наслідком праці є те чи інше захворювання: нездужання, погане самопочуття, захворювання, що можуть проходити бурхливо або  відносно швидко минати («гострі» — за медичною термінологією) або тривати (роками) чи періодично загострюватися (хронічні).

  Захворювання, спровоковані умовами праці, часто  називають виробничо-зумовленими захворюваннями.

  Специфічний вплив факторів, пов’язаний з конкретними виробничими факторами, призводить до розвитку певних, що викликані цими факторами, захворювань. Оскільки вони викликані несприятливими умовами праці конкретних робочих місць конкретних професій, то їх називають професійними захворюваннями.

  Досить  часто трапляється інший негативний наслідок впливу несприятливих умов праці — травма. Це порушеність анатомічної цілісності організму людини чи його функцій унаслідок дії зовнішніх факторів. Залежно від типу впливу на організм можна застосувати таку класифікацію травм:

• механічні;
• електричні;
• світлові;
• теплові (холодові);
• радіаційні.

  Причинами травм можуть бути: падіння, удари, забиття, укуси, порізи, проколи, поранення, переломи, роздроблення, опіки, обмороження, електричні удари, теплові удари, електрошоки, електроопіки, осліплення тощо.  
Травми, що призвели до загибелі, називаються смертельними травмами. Легкі травми часто називаютьмікротравмами.

  3. Атестування робочих місць за умовами праці

  Поняття робочого місця

  Робоче місце — місце постійного чи тимчасового перебування працівника під час виконання ним трудових обов’язків, яке безпосередньо чи опосередковано перебуває під контролем роботодавця. Постійне робоче місце — те, на якому працівник перебуває половину чи більшу частину свого робочого часу (понад дві години безперервно). Якщо за цих обставин робота виконується на різних дільницях робочої зони, то постійним місцем вважається вся зона. Тимчасове робоче місце — те, на якому працівник перебуває менше половини чи меншу частину (менше двох годин безперервно) робочого часу. Робоча зона — визначений простір, у якому розташовано робочі місця постійного чи непостійного (тимчасового) перебування працівників.

  Основні питання процесу атестування робочих місць за умовами праці

  На  підприємствах, в організаціях, установах (далі — підприємство) незалежно від форм власності та господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працівників, а також на їхнє потомство як тепер, так і в майбутньому, проводиться атестація робочих місць за умовами праці. Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками в сфері реалізації їхніх прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

  Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п’ять років. Позачергово атестація проводиться в разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу чи його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я. До проведення атестації можуть залучатися проектні та науково-дослідні організації, технічні інспекції праці професійних спілок, інспекції Держгірпромнагляду. 

  Відповідальність  за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника  підприємства (роботодавця).

  Атестація робочих місць передбачає: 

  — встановлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; 
— санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; 
— комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним і санітарним нормам і правилам;

  — установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

  — обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; 
— визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах;

  — складання переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;

  — аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

  Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, атестованими органами Держспоживстандарту і Міністерства охорони здоров’я України за списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

  Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до Карти умов праці, форма якої затверджена Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством охорони здоров’я України.

  Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним  забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству і зберігається протягом 50 років.Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівника, професія (посада) якого внесена до затвердженого переліку.

  Результати  атестації використовуються при  встановленні пенсій за віком на пільгових  умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємства, обґрунтуванні  пропозицій про внесення змін і доповнень  до Списків № 1 і № 2, які після їх попереднього розгляду органами Державної експертизи умов праці подаються до Міністерства праці та соціальної політики. Міністерство готує та подає пропозиції до Кабінету Міністрів України.

  Контроль  за якістю атестації, правильністю застосування Списків № 1 і № 2 покладено на Державну експертизу умов праці.

  Організація та проведення атестації

  Для організації та проведення атестації  керівник підприємства видає наказ, в якому:

  — зазначаються підстава та завдання атестації;

  — затверджуються склад, голова, секретар постійнодіючої атестаційної комісії, визначаються її повноваження; за необхідністю визначається склад цехових (структурних) атестаційних комісій;

  — установлюються графіки і терміни проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємства;

  — визначається взаємодія із заінтересованими державними органами і громадськими організаціями (підрозділами експертизи умов праці, санітарно-епідеміологічною службою);

  — визначаються комплексні проектні, науково-дослідні, експертні організації для науково-технічної оцінки умов праці та участі в розробленні заходів щодо усунення чи зменшення впливу шкідливих виробничих факторів.

  До  складу атестаційної комісії рекомендується ввести головних спеціалістів, працівників  кадрової служби, служби охорони праці, відділу праці та зарплати, служби охорони здоров’я підприємства, представників громадських організацій.

  Атестаційна комісія:

  — здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за ходом проведення роботи на всіх етапах, формує необхідну правову і довідкову базу та організовує її вивчення;

  — визначає та залучає в установленому порядку необхідні для виконання спеціальних робіт організації;

  — організовує виготовлення для кожного підрозділу планів розташування обладнання та їх експлікацію, визначає межі робочих місць (робочих зон), проводить їх нумерацію;

  — складає перелік робочих місць, які підлягають атестації; 
— порівнює застосовуваний технологічний процес, склад обладнання, використовувані сировину і матеріали з передбаченими в проектній і технологічній документації;

  — визначає обсяги необхідних досліджень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та організовує їх дослідження; 
— прогнозує та виявляє виникнення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;

  — установлює за Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників відповідність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У разі виявленого відхилення професія (посада) приводиться у відповідність до фактично виконуваної роботи;

  — складає Карту умов праці на кожне враховане робоче місце чи групу аналогічних місць;

  — проводить атестацію та складає перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з несприятливими умовами праці;

  У ході вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу визначаються: