Поняття та компетенція судово-психологічної експертизи

Міністерство освіти та науки , молоді та спорту України

Природничо-гуманітарний коледж

Закарпатського державного університету

Реферат

На тему:

«Поняття та компетенція судово-психологічної експертизи»

Студентки

ІV курсу

Групи «Право» 41

Тотар А .В.

Вступ

Юридична природа кожного процесуального інституту повинна бути чітко визначена теорією права. Лише за цієї умови можна досягнути встановлення ролі кожного окремого інституту в здійсненні правосуддя, а це означає домогтися правильного використання його в практичній судово-слідчій діяльності .

Законодавець термін “судова експертиза” врегульовує в ст.1 Закону України “Про судову експертизу” як “дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває в провадженні органів дізнання, слідства чи суду” . Таке визначення є дещо неточним, оскільки судова експертиза – це не просто дослідження, а й оцінка експертом у межах своєї компетенції виявлених фактів. Результатом такої діяльності є висновок експерта, що служить засобом доказування по справі на рівні з іншими видами доказів.

Визначення терміна судова експертиза в спеціальній літературі також подається не однозначно.

Алєксандров М.К. експертизою називає сукупність дій, що проводиться експертами в процесі встановлення поставлених перед ними питань. На нашу думку, таке визначення є неповним, оскільки автор не називає, хто може бути ініціатором проведення такого дослідження, а також не вказує на специфіку питань, що ставляться перед експертами.

Клєйнман А.Ф. визначає експертизу як спосіб сприйняття, дослідження і перевірки доказів, необхідних суддям у тих випадках, коли вони не мають спеціальних знань, без яких певні факти і докази не можуть бути правильно досліджені, сприйняті, перевірені та оцінені судом . Однак автор не називає, хто вправі допомагати суду в сприйнятті, дослідженні і перевірці цих доказів, тобто, хто проводить це дослідження.

Лілуашвілі Т.А. визначає судову експертизу як наукове дослідження, що проводить особа, призначена судом в якості експерта з дотриманням встановленої цивільно-процесуальним законодавством форми. Проте таке визначення є теж неповним, оскільки автор не пояснює мети цього дослідження.

1. Поняття, предмет, об'єкт та значення судово-психологічної експертизи

         Судово-психологічна експертиза як рід самостійного експертного дослідження пройшла у своєму розвитку доволі складний шлях: від спроб застосування даних експериментальної психології у юридичній практиці до створення окремої теорії судово-психологічної експертизи. Цей процес продовжується й у даний час.

         Поняття «судово-психологічна експертиза» походить від загально-родового поняття «судова експертиза», з одного боку, а з іншого — конкретизується через специфіку психологічного дослідження. У літературі можна зустріти три підходи до визначення поняття судово-психологічної експертизи: як спеціального дослідження, як особливої процесуальної дії та як інституту доказового права.

            Варто погодитись з О. М. Холоповою, що в жодному з наведених підходів немає суперечностей. Відмінності у формулюваннях викликані акцентуванням уваги на різних напрямках судової експертизи . Справді, з одного боку, судово-психологічна експертиза, як і будь-яка інша судова експертиза, являє собою сукупність особливих процесуальних дій, суворо регламентованих процесуальним законом і спрямованих на одержання доказу — висновку експерта-психолога. З іншого боку, це завжди спеціальне дослідження. Однак статус судової експертизи таке дослідження набуває лише у тому випадку, коли воно призначається та проводиться у відповідності до вимог процесуального закону та для досягнення юридично значимої мети. Висновок експерта як доказ є результатом як дослідницької, так і процесуальної діяльності.

            Виходячи з викладеного, можна сформулювати наступне визначення поняття «судово-психологічна експертиза». Судово-психологічна експертиза — це призначена з дотриманням норм права (кримінально-процесуального, цивільного процесуального, адміністративного судочинства) процесуальна дія, яка полягає у дослідженні психічної діяльності людини, яка не виходить за межі норми, що проводиться за дорученням органу дізнання, слідчого, прокурора або суду особою, яка має спеціальні знання в галузі психології та суміжних галузях і відповідну експертну кваліфікацію для встановлення відомостей про факти, що оформляється у вигляді висновку експерта-психолога, який є самостійним засобом доказування у справі.

           Сформулювавши підходи до розуміння поняття судово-психологічної експертизи, перейдемо до визначення її предмету.

          Вперше у вітчизняній науці визначення предмету судово-психологічної експертизи дав А. Є. Брусиловський. На його погляд, експерт-психолог може бути залучений до справи, якщо питання психологічного змісту, яке виникло в   ході провадження у справі, одержало вирішення у психологічній науці.

           У кінці 1960-х — на початку 1970-х рр. з'явився ряд наукових публікацій, присвячений питанням компетенції судово-психологічної експертизи. Однак до початку 1980-х рр. не існувало чіткої уяви про предмет судово-психологічної експертизи, відмежування її від інших видів експертиз. Не існує єдиного підходу до поняття предмета судово-психологічної експертизи й у даний час.

          Тож позиції щодо визначення предмету судово-психологічної експертизи є різними. Більше того, лише окремі з них відображають системний підхід до предмету судово-психологічної експертизи. До того ж, на відміну від будь-якого іншого психологічного дослідження, судово-психологічна експертиза призначається і проводиться у сфері адміністративного, кримінального та цивільного судочинства для досягнення не психологічної, а юридичної мети, тобто для одержання доказу. Звідси варто погодитись з О. М. Холоповою, що правове значення визначається не тільки якістю психологічного дослідження, але й процесуальною формою призначення і проведення судово-психологічної експертизи, наявністю органічного зв'язку між встановленими обставинами психологічного характеру та елементами предмету доказування . Даний факт при формулюванні предмету судово-психологічної експертизи враховується не завжди.

Отже, загальним предметом судово-психологічної експертизи є психічна діяльність особи у юридично значимих ситуаціях в рамках конкретної справи. Важливою особливістю психічної діяльності як предмета пізнання, що принципово відрізняє судово-психологічну експертизу від інших видів експертиз, є те, що вона не піддається безпосередньому, в тому числі чуттєвому, сприйняттю і може досліджуватись тільки опосередковано, тобто винятково через прояви — поведінку, висловлювання особи і т. п. Окремі предмети судово-психологічної експертизи визначається за характером експертних завдань шляхом конкретизації загального предмету судово-психологічної експертизи.

Підкреслюючи нерозривний зв'язок таких категорій судової експертизи, як її предмет та об'єкт, важливо виділити чотири підходи до розгляду об'єкта судово-психологічної експертизи:

• як психіки досліджуваного в цілому та її психічних проявів (В. О. Коновалова, М. В. Костицький, Г. Г. Шиханцев);

• як психічної діяльності, взятої в сукупності та єдності (Ф. С. Сафуанов, В. Л. Васільєв);

• як джерела інформації: матеріального та ідеального (М. М. Коченов, Й. А. Кудрявцев, О. Д. Сітковська);

• як людину, суб'єкта експериментального психологічного дослідження, та відомості про психічні явища учасника процесу, що містяться у матеріалах справи (Д. П. Котов, В. Г. Гончаренко).

          З приводу наведених підходів варто зазначити, що з гносеологічної точки зору психіка дійсно може бути визнана об'єктом судово-психологічної експертизи, однак з правової точки зору це неточно, оскільки психіку неможливо надати у чистому вигляді в розпорядження експерта. Об'єктом психологічної науки та будь-якого психологічного дослідження є не психіка як системне, цілісне утворення, а людина. Д. П. Котов справедливо вважає, що експертному дослідженню можна піддати лише конкретних носіїв психічних процесів, станів, властивостей — обвинувачених (підозрюваних, підсудних), потерпілих, свідків, а також матеріали справи, що містять відомості про об'єктивні показники згаданих процесів, станів і властивостей. Більше того, автор підкреслює, що у випадку посмертної судово-психологічної експертизи матеріали справи будуть самостійними об'єктами експертного дослідження .

          Тож, з одного боку, об'єктом судово-психологічної експертизи, тобто джерелом з якого експерт одержує відомості про факти, які він встановлює, є людина. З іншого — об'єктом судово-психологічної експертизи можуть бути відомості, що характеризують особливості психіки людини, та містяться у матеріалах справи.

          Отже, об'єктом судово-психологічної експертизи є безпосередньо людина як носій психіки та відомості, що характеризують особливості психічної діяльності підекспертного, і містяться в матеріалах справи.

             З гносеологічної точки зору об'єктом судово-психологічної експертизи є джерела інформації: матеріальні та ідеальні. До матеріальних джерел інформації належать: речові докази, протоколи слідчих і судових дій, документи (в тому числі продукти психічної діяльності — щоденники, листи тощо), висновки інших експертів (психіатра, судового медика), результати експериментально-психологічного дослідження.

               Ідеальним джерелом інформації є психіка людини, що не є наслідком психічної патології, як основна властивість його мозку, недоступна для безпосереднього чуттєвого пізнання.

            Психологізація відповідних положень закону досягла такого рівня, що невикористання висновку експерта-психолога негативно позначається на результатах дослідження обставин, що підлягають доказуванню, тягне серйозні помилки, пов'язані, насамперед, з об'єктивним ставленням у вину, деіндивідуалізацією, знеособленням у виборі заходів впливу.

           Головна функція судово-психологічної експертизи полягає в одержанні на підставі практичного застосування спеціальних психологічних знань і методів дослідження нових фактів, що дозволяють точно та об'єктивно оцінювати індивідуальні особливості психічної діяльності учасників процесу. Такими даними можуть бути відомості про пізнавальну діяльність (від найпростіших відчуттів до вищих форм мислення), ситуативно обумовлені емоційні реакції, стійкі психічні стани і властивості особистості.

          Необхідно підкреслити, що судово-психологічна експертиза досліджує, головним чином, прояви психіки людини, що не виходять за межі норми. Іншими словами судово-психологічна експертиза проводиться переважно щодо психічно здорових людей.

           Судово-психологічна експертиза допомагає повніше пізнати особу учасника процесу. За допомогою судово-психологічної експертизи вдається пояснити поведінку обвинуваченого, підсудного, потерпілого та свідка, з'ясувати їх психологічну настанову та стимули, що спонукали до певних дій; правильно оцінити показання учасників судочинства, коли вони викликають сумнів у їх достовірності.

             Кримінально-правове значення судово-психологічної експертизи полягає в тому, що вона сприяє індивідуалізації покарання та правильній кваліфікації злочину, зокрема встановленню ознак особи, що є елементами складу злочину: віку, сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, безпорадного стану потерпілого, мотиву злочину.

          У кримінально-процесуальному значенні судово-психологічна експертиза є одним із засобів доказування в кримінальних справах. Крім того, використання судово-психологічної експертизи у галузі кримінального судочинства є необхідною умовою висунення та перевірки слідчих версій, підвищення ефективності тактики проведення слідчих та оперативно-розшукових дій.

2. Компетенція судово-психологічної експертизи

              Теоретично до компетенції судово-психологічної експертизи можуть бути віднесені будь-які питання психологічного змісту, що мають значення для доказування або мають кримінально-релевантне значення, якщо їх вирішення вимагає використання спеціальних професійних знань у галузі психології. При цьому слід мати на увазі, що дати вичерпний перелік питань, які можуть виникнути у зв'язку з розслідуванням чи розглядом конкретної справи, практично неможливо. Можна виділити лише основні напрями судово-психологічної експертизи.

           До компетенції судово-психологічної експертизи належить широкий перелік питань, серед яких найчастіше зустрічаються наступні:

1) здатність свідків, потерпілих, обвинувачених, підсудних з урахуванням їх індивідуально-психологічних та вікових особливостей, стану розумового розвитку правильно сприймати обставини, що мають значення для справи і давати про них правильні показання;

2) здатність потерпілих від статевих злочинів правильно сприймати характер і значення дій, що з ними вчиняли, та чинити опір;

3) здатність неповнолітніх обвинувачених, підсудних, які страждають розумовою відсталістю, не пов'язаною з психічними захворюваннями, повністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними;

4) встановлення особливостей виховання, проживання неповнолітнього, а також психологічних компонентів обставин, що сприяють вчиненню злочину;

5) з'ясування наявності чи відсутності в суб'єкта в момент вчинення протиправних дій стану фізіологічного афекту або інших непатологічних емоційних станів (страху, депресії, стресу, фрустрації), здатних істотно впливати на його свідомість і діяльність;

6) можливість виникнення різних психічних явищ, що перешкоджають нормальному здійсненню професійних функцій;

7) з'ясування вчинення певного діяння в умовах необхідного ризику;

8) встановлення авторства письмового документу за психологічними особливостями особи;

9) наявність або відсутність в особи, яка ймовірно покінчила життя самогубством, в період, що передував її смерті, психічного стану, що схиляв до самогубства, і визначення можливих причин виникнення такого стану;

10) встановлення індивідуально-психологічних особливостей людини, здатних істотно вплинути на її поведінку та на формування у неї наміру вчинити злочин;

11) з'ясування ролі особи обвинуваченого, підсудного у вчиненні групового злочину;

12) встановлення структури злочинної групи на основі наявних даних про психологічні особливості особи її учасників, які дозволяють займати домінуюче або яке-небудь інше становище в групі;

13) встановлення обґрунтованості ризику;

14) встановлення ступеня примусу (в тому числі у формі погрози) як такого, що істотно обмежує вибірковість поведінки;

15) встановлення провідних мотивів в поведінці особи та мотивації окремих вчинків як важливих психологічних обставин, що характеризують дану особу;

16) визначення змісту основних мотиваційних ліній особистості (для доказування наявності мотивів національної, расової, релігійної ненависті або ворожнечі).

З приводу останніх двох пунктів слід зазначити, що експерт-психолог встановлює не юридичні (для прикладу, хуліганські, корисливі) мотиви злочину, а психологічні мотиви конкретного вчинку, аналізує особливості мотиваційної сфери особи під експертного. Результатом психологічного дослідження, як слушно зауважує Н. М. Ахтирська, є встановлення мотиву-стимулу криміногенної поведінки особи, тобто процесів, які спонукали її до вчинення злочину .

        Наведений перелік не охоплює всього кола питань, які можуть виникнути в процесі судочинства. Обставини, з'ясування яких може мати значення для розслідування і судового розгляду, досить різноманітні і нерідко диктуються конкретною ситуацією.

       Поряд з цим, до компетенції судово-психологічної експертизи не входить оцінка юридичних ознак суб'єктивної сторони злочину, юридична кваліфікація, встановлення форми вини, мотиву та мети вчинення злочину, моральна оцінка особи та її поведінки, достовірність чи недостовірність показань допитаних, вирішення питання медичної діагностики.

Висновок

          Отже судово-психологічна експертиза — один з видів судової експертизи, встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки.

       Психологічна експертиза — це одна з форм застосування спеціальних психологічних знань у цивільному судочинстві що надає допомогу суду у вирішенні питань психологічного змісту. Маючи на меті не просто констатацію фактів, які були виявлені в ході проведеного дослідження, а проводячи їх аналіз та даючи власну оцінку виявленим обставинам, експерт виконує функцію джерела наукової інформації фактів, що необхідні суду при оцінці багатогранних індивідуальних особливостей психічної діяльності сторін, свідків.

       Головним завданням психологічної експертизи є визначення у підекспертної особи:

1. індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки;

2. емоційних реакцій та станів;

3. закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей.

Список використаної літератури

1. Холопова Е. Н. Судебно-психологическая экспертиза: [монография] / Е. Н. Холопова. — М.: Юрлитинформ, 2010. — С. 27—28. [↩]

2. Васильев В. Л. Юридическая психология: [учебник для вузов] / В. Л. Васильев — [6-е изд.] — СПб.: Питер, 2010. — С. 504. [↩]

3. Романов В. В. Юридическая психология: [учебник] / В. В. Романов. — М.: Юристь, 1999. — С. 227. [↩]

4. Орбан-Лембрик Л. Е., Кощинець В. В. Юридична психологія: [навч. посібник] / Л. Е. Орбан-Лембрик, В. В. Кощинець. — Чернівці: Книги—XXI, 2007. — С. 322. [↩]

5. Еникеев М. И. Юридическая психология: [учебник для вузов] / М. И. Еникеев. — [5-е изд.] — СПб.: Питер, 2004. — С. 278; Бедь В. В. Юридична психологія: [навч. посібник] / В. В. Бедь. — К.: Каравела; Львів: Новий світ-2000, Магнолія плюс, 2003. — С. 190. [↩]

6. Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / В. О. Коновалова, В. Ю. Шепітько. — К.: Ін Юре, 2004. — С. 282. [↩]

7. Гончаренко В. Г. Судово-психологічна експертиза в системі засобів захисту / В. Г. Гончаренко // Адвокат. — 2009. — № 4. — С. 4. [↩]

8. Ситковская О. Д., Конышева Л. П., Коченов М. М. Новые направления судебно-психологической экспертизы / О. Д. Ситковская, Л. П. Конышева, М. М. Коченов. — М.: Юрлитинформ, 2000. — С. 7. [↩]

9. Сахнова Т. В. Основы судебно-психологической экспертизы по гражданским делам: [учебное пособие] / Т. В. Сахнова. — М.: Юристь, 1997. — С. 17. [↩]

10. Холопова Е. Н. Судебно-психологическая экспертиза: [монография] / Е. Н. Холопова. — М.: Юрлитинформ, 2010. — С. 39. [↩]

11. Котов Д. П. Установление следователем обстоятельств, имеющих психологическую природу / Д. П. Котов. — Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1987. — С. 162. [↩]