Поняття та зміст судового слідства

4

МІНІСТЕСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Кафедра адміністративного права

Реферат

з дисципліни «Кримінально-процесуальне право України»

на тему: «Поняття та зміст судового слідства»

                                           Виконав:

                                                      студент 4 курсу

                                                  групи П-08-2

                                                         Малімонов Денис

                                            Перевірив:

                                               ст. викладач                                                                   

                                                Кудлай Н.М.

Донецьк, 2012

Зміст

Вступ

1.              Поняття судового слідства як стадії кримінального процесу

2. Характеристика змісту судового слідства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Судове слідство - невід'ємна складова частина стадії судового розгляду. Її особливості визначаються завданнями, що повинні бути вирішені на даному етапі боротьби зі злочинами.

Актуальність данної роботи полягає в тому, що судове слідство являє собою найважливішу частину судового розгляду, в якій суд за участю сторін - державного обвинувача, приватного обвинувача, підсудного, його захисника, а також інших учасників процесу досліджує докази, як зібрані в стадії попереднього слідства, так і представлені учасниками процесу в судовому засіданні і витребувані самим судом. Вони мають вирішальне значення для формування внутрішнього переконання суддів з усіх питань, що підлягають обговоренню при постановленні вироку в нарадчій кімнаті. 

Судове слідство не є повторенням попереднього слідства. Це самостійне дослідження всіх фактичних обставин справи, здійснюване незалежно від попередньо зібраних у ході розслідування матеріалів. Судове слідство проводиться в особливій процесуальній формі гласного, усного, безпосереднього дослідження доказів, що дозволяє найбільш достовірно відтворити картину події. Крім того, суд не зв'язаний висновками слідчого і прокурора і отриманими ними доказами. 

Основні завдання даної роботи, - аналізуючи чинне кримінально- процесуальне законодавство та наукові праці провідних вітчизняних вчених-процесуалістів, визначити та охарактеризувати поняття, значення та зміст судового слідства.

1.      Поняття судового слідства як стадії кримінального процесу

Судове слідство — центральна частина судового розгляду, в якій суд та інші учасники процесу всебічно вивчають всі обставини скоєного злочину, досліджують докази, зібрані на попередньому слідстві, подані учасниками процесу або отримані судом самостійно, з метою встановлення об'єктивної істини і забезпечення правильного застосування закону.

Встановлення об'єктивної істини — органічна частина правосуддя. Об'єктивна істина — відповідність висновків суду про всі істотні і юридичне значимі обставини події злочину тому, що мало місце в дійсності. Істина встановлюється за допомогою доказів [1].

При цьому висновки суду будуть відповідати істині, якщо в їхню основу покладено достовірні аргументи — докази. Суд повинен використовувати в доказуванні як докази тільки такі фактичні дані, що мають належність до справи, допустимість і достовірність. Належність означає здатність фактичних даних проясняти ті або інші обставини, що входять у предмет доказування.

Допустимість доказів означає їхню процесуальну і гносеологічну придатність до використання в обґрунтуванні висновків у справі. Допустимість доказу — це об'єктивний стан гносеологічних властивостей і процесуальної форми доказу, за якого:

—доказ отриманий уповноваженим на те суб'єктом;

—джерело фактичних даних відоме, перевірне і законом дозволене;

—фактичні дані отримано у встановленому законом порядку;

—фактичні дані і процес їхнього одержання закріплені в процесуальних документах і на інших процесуальних носіях інформації, належним чином засвідчені;

—сукупність зібраних доказів дозволяє визначити достовірність фактичних даних, що утворюють зміст доказу.

Достовірність доказів означає відповідність їх об'єктивним фактам, здатність давати правдиву інформацію по справі. Встановлення достовірності вимагає можливості перевірки, а перевірка — відомості джерела і способу одержання фактичних даних [2].

Для того, щоб зрозуміти сутність даної стадії судового розгляду необхідно відмежувати її з схожими до неї стадіями кримінального процесу. Такою стадією є, звичайно, досудове слідство. Незважаючи на їх подібність, між ними е суттєві відмінності.

Щодо судового слідства, то відповідальним за ефективність та законність його проведення відповідає головуючий у судовому засіданні. На відміну від нього відповідальність за провадження досудового слідства покладається на слідчого.

Специфікою судового слідства є також і те, що на цій стадії відсутнє поняття таємниці. На відміну від досудового слідства, де є поняття таємниці слідства, можуть використовуватись негласні оперативно-розшукові дії для отримання важливої інформації, стадія судового слідства - найбільш гласна [1].

Вищезазначене обумовлює необхідність не тільки детального законодавчого закріплення порядку здійснення, але й наукового обґрунтування пропозицій щодо удосконалення певних положень судового слідства як стадії доказування під час судового розгляду кримінальних справ .

2. Характеристика змісту судового слідства

Зміст судового слідства утворює діяльність по збиранню, дослідженню, перевірці й оцінюванню доказів.

Судове слідство — це діяльність по доказуванню, в якій неминуче присутні чотири елементи: предмет доказування, суб'єкт доказування, засоби доказування — докази і процес доказування. Всі ці елементи залишаються стабільними при здійсненні доказуванім на всіх стадіях кримінального процесу. Різниця щодо умов, у яких здійснюється доказування: на слідстві — при дотриманні таємниці слідства і конкретної процедури проведення слідчої дії; у суді — при умовах гласності, усності і безпосередності процесу, змагальності сторін і за активної участі в доказуванні потерпілого, підсудного, захисника й інших учасників процесу [2].

Відповідно до вимог ст. 257 КПК України суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи й інші документи [3].

Судове слідство як структурна частина судового розгляду складається з низки процесуальних дій суду й учасників судового розгляду.

1. Початкові дії судового слідства полягають: 1) у читанні обвинувального висновку (оголошенні скарги потерпілого – у справах, зазначених у ч. 1 ст. 27 КПК України). Якщо в справі заявлено цивільний позов, то оголошується також позовна заява (ст. 297 КПК України); 2) у роз’ясненні підсудному суті обвинувачення та з’ясуванні його ставлення до нього й бажання давати показання. Якщо в справі заявлено цивільний позов, з’ясовується, чи визнають його підсудний та цивільний відповідач (ст. 298 КПК України) [4].

2. Судове слідство повинно бути побудоване таким чином, аби логічно, послідовно, системно та водночас повно з’ясувати всі обставини справи й дослідити всі докази. Тож після відповіді підсудного на питання про те, чи визнає він себе винним, суд, заслухавши думки сторін, вирішує питання про обсяг і порядок дослідження доказів на судовому слідстві. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначається постановою судді чи ухвалою суду (ч. 1, 2 ст. 299 КПК України). Якщо для вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватися, необхідно допитати підсудного, суд вирішує його після допиту підсудного (ч. 4 ст. 299 КПК України) [1].

У багатоепізодних справах порядок дослідження доказів може встановлюватися за кожним епізодом злочинної діяльності.

Встановлення порядку судового слідства означає визначення судом послідовності, в якій будуть досліджуватися докази в справі (допитуватися підсудні, потерпілі, свідки, досліджуватися речові докази, документи та ін.) і з’ясовуватися певні обставини справи. Систему заснованих на кримінально-процесуальному законі прийомів і методів планомірного проведення судового слідства та виконання судових дій, спрямованих на з’ясування істини в справі, іноді називають тактикою судового слідства.

Суд може, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, котрі ніхто не оспорює. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового

розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності й істинності їхніх позицій, а також роз’яснює їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку (ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України). Ці положення допускають, так званий, спрощений порядок судового розгляду кримінальних справ [4].

3. Допит підсудного, якщо тільки він не відмовляється давати показання, провадиться обов’язково (ч. 5 ст. 299 КПК України). Допит підсудного здійснюється у встановленому законом порядку та складається з двох взаємопов’язаних частин: вільної розповіді підсудного з приводу обвинувачення та відомих йому обставин у справі, а також його відповідей на запитання сторін і суду (ст. 300 КПК України). Безпосередність судового розгляду вимагає від суду, передусім, особисто допитати підсудного про обставини в справі. Лише у виняткових випадках суд може оголосити показання, що їх дав підсудний під час досудового провадження в справі (ст. 301 КПК України) [4].

4. Дослідження доказів у справі відбувається відповідно до порядку їх дослідження, що був визначений постановою судді чи ухвалою суду.

Звичайним порядком дослідження доказів вважається такий, коли спочатку допитується підсудний, потім потерпілий, свідки, заслуховується висновок експерта, оглядаються речові докази, оглядаються й оголошуються документи [1].

Останні дві процесуальні дії можуть провадитися відразу після допиту певної особи, якщо вони пов'язані з її показаннями.

За загальним правилом, згідно зі ст. 66 КПК України, суд може провадити будь-які процесуальні дії (які тут названо судовими), крім тих, виконання котрих неможливе з дотриманням специфіки процесуальної форми судового розгляду (обшук, виїмку, розшук і виявлення предметів та документів тощо) [4].

5. Закінчення судового слідства означає остаточне припинення подання, витребування та дослідження доказів у справі. З цього моменту сторони не можуть подавати, а суд збирати та досліджувати нові докази, сторони в судових дебатах можуть посилатися тільки на ті докази, що були досліджені в судовому засіданні, а суд може обгрунтувати вирок лише цими доказами. Тож з метою усунення можливих прогалин у дослідженні доказового матеріалу, всебічного, повного й об’єктивного з'ясування всіх обставин справи закон встановлює, що після розгляду всіх доказів, наявних у справі, головуючий опитує учасників судового розгляду, чи бажають вони доповнити судове слідство та чим саме.

У разі заявлення клопотань суд їх обговорює та вирішує, про що виносить ухвалу, а суддя – постанову. Після вирішення клопотань і виконання додаткових дій головуючий оголошує судове слідство закінченим (ст. 317 КПК України). Оголошення головуючим про закінчення досудового слідства обов’язково фіксується в протоколі судового засідання [2].

6. Відновлення судового слідства, тобто повернення суду до збирання та дослідження доказів, можливе в таких випадках: 1) якщо під час судових дебатів виникає потреба подати нові докази (ч. 3 ст. 318 КПК України); 2) коли підсудний в останньому слові повідомить про нові обставини, що мають істотне значення для справи (ч. 3 ст. 319 КПК України); 3) коли під час наради при постановленні вироку суд визнає за необхідне з’ясувати будь-яку обставину, що має значення для справи (ч. 1 ст. 326 КПК України). Відновлення судового слідства здійснюється за вмотивованим рішенням суду. Відновлене судове слідство проводиться лише в межах з’ясування обставин, які зумовили його відновлення. Дослідивши ці обставини та повторно виконавши вимоги ст. 317 КПК України, головуючий оголошує судове слідство закінченим і перехід суду до судових дебатів [4].

Висновки

Таким чином, судове слідство — це основна частина судового розгляду, в якій в умовах колегіальності та гласності відбуваються остаточне дослідження й оцінка зібраних органами дізнання і досудового слідства у кримінальній справі доказів, вирішується головне питання кримінального судочинства — про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності. Підсумок судового розгляду повинен підвести законний і обґрунтований вирок, що є найважливішим актом правосуддя.

Зміст судового слідства утворює діяльність по збиранню, дослідженню, перевірці й оцінюванню доказів.

Судове слідство — це діяльність по доказуванню, в якій неминуче присутні чотири елементи: предмет доказування, суб'єкт доказування, засоби доказування — докази і процес доказування. Всі ці елементи залишаються стабільними при здійсненні доказуванім на всіх стадіях кримінального процесу. Різниця щодо умов, у яки ч здійснюється доказування: на слідстві — при дотриманні таємниці слідства і конкретної процедури проведення слідчої дії; у суді — при умовах гласності, усності і безпосередності процесу, змагальності сторін і за активної участі в доказуванні потерпілого, підсудного, захисника й інших учасників процесу.

Судове слідство провадиться шляхом: допиту потерпілих, підсудного, свідків, експертів, оголошення показань, даних зазначеними особами на досудових стадіях процесу, пред'явлення для впізнані огляду предметів, документів і місця події, проведення експертизи. Правила провадження даних судово-слідчих дій аналогічні правилам провадження відповідних слідчих дій, виконуваних на досудових стадіях процесу. Іншого і бути не може, оскільки загальним предмет дослідження, єдині методи пізнання, однаковий процесуальний статус учасників, а отже, незмінною залишається і система правовідносин, і процесуальна форма.

Список використаної літератури

1. Грошевий Ю.М., Капліна О.В. Кримінальний процес: підручник.          Х.: Право, 2010. — 608 с.

2. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. К.: Юрінком Інтер, 2008. — 576 с.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України: за станом на 16.09.2011 р. Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: ВВР, 2006. – 207 с.  

4. Азаров Ю.І., Заїка С.О., Фатхутдінов В.Г. Кримінально-процесуальне право України: Посіб. для підготов. до екзаменів. -К., 2010— 295 с.