Поняття та причини виникнення бюджетного дефіциту

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття та причини виникнення бюджетного дефіциту.

2. Оцінка дефіциту державного  бюджету України.

3. Соціально-економічні наслідки  бюджетного дефіциту.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ.

У складі централізованих  фінансів провідна роль відводиться державному бюджету. Бюджет як економічна категорія являє собою складну систему соціально-економічних відносин, що розвиваються в суспільстві в процесі формування, розподілу і використання централізованих фінансових ресурсів, що створюється на різних рівнях управління народним господарством і призначених для обслуговування суспільних потреб. При цьому державний бюджет інтегрує всі соціально економічні відносини, що складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу і використання централізованого грошового фонду країни.

Необхідність створення  цього фонду зумовлена, передусім, потребами в фінансових коштах, виникаючих у держави в зв'язку з виконанням ним своїх політичних, економічних  і інших функцій:

а) фінансове обслуговування виробничої і невиробничої сфери;

б) створення певних пропорцій  в суспільному розвитку;

в) утримання апарату управління країною;

г) податкових служб;

д) правоохоронних і судових  органів;

е) армії і т.д.

Це зумовлює виділення  фінансових ресурсів з державного бюджету  і становить витратну частину  останнього. Формування цих ресурсів державного бюджету здійснюється на основі різних джерел прибутків, основну  частину яких складають податки, що стягуються з юридичних і фізичних лиць. Сукупність надходжень всіх джерел, становить прибуткову частину державного бюджету України. Як правило, прибуткова частина державного бюджету менше  витратної, різниця між ними є  дефіцит державного бюджету.

Буде правильним передбачити, що величина дефіциту, а також його форма (активна або пасивна), кардинально впливають на всі економічні і фінансові процеси, що відбуваються в цивілізованій державі.

1. Поняття  та причини виникнення бюджетного дефіциту.

Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету  з перевищенням видатків. Бюджетний  дефіцит є наслідком певного  стану економічних відносин, які  виникають між учасниками суспільного  виробництва в процесі використання фінансових ресурсів понад їх наявну величину. Для покриття витрат понад  наявну масу фінансових ресурсів застосовують грошову емісію, внутрішні й зовнішні позики.

Бюджетний дефіцит як фінансове  явище виник водночас з оформленням  націй і народностей у державу  і запровадженням грошових відносин. Можна згадати, яких розмірів досягав  державний дефіцит у Стародавньому  Римі та Римській імперії, Франції, Російській імперії та ін

Бюджетний дефіцит тією чи іншою мірою характерний майже  для всіх країн світу, у тому числі  й високо розвинутих.

У зарубіжній економічній  літературі розрізняють три види дефіциту бюджету:

• Наочно-реальний - при цьому виді дефіциту його обсяг дорівнює загальним доходам від федеральних податків за вирахуванням на державні закупівлі та трансфертні платежі. Під трансфертними платежами у західних країнах розуміють фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого адміністративного рівня.
• Структурний - цей вид дефіциту являє собою різницю між федеральними доходами: витратами при діючій фіскальній політиці (рівень оподаткування і поточних витрат) та базовому рівні безробіття. Коли економічна система переживає період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, наочно-реальний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, оскільки має місце виплата допомоги на випадок безробіття та за іншими соціальними програмами, а також у зв'язку з частковим падінням доходів населення.
• Циклічний - вираховується як різниця між наочно-реальним і структурним дефіцитами бюджетів.

Основними причинами стійкого бюджетного дефіциту та збільшення державного боргу є:

- збільшення державних  витрат у військовий час або  в періоди будь-яких соціальних  конфліктів;

- циклічні спади в економіці,  особливо якщо вони глибокі  та тривалі;

- скорочення податків  з метою стимулювання економіки  без відповідного коригування державних витрат.

Слід відмітити, що період 2004–2007 рр. має свої особливості щодо присутності й причин існування дефіциту державного та зведеного бюджетів.

Серед них варто виокремити:

– посилення соціальної спрямованості видаткової частини державного бюджету впродовж цього періоду, що було обумовлене трьома виборчими кампаніями протягом 2004–2007 рр.;

– зміцнення політичної складової як одного з факторів, що впливають на розмір дефіциту державного бюджету;

– повернення у 2004–2005 рр. до практики фінансування соціальних програм за рахунок дефіциту державного бюджету;

– вичерпаність екстенсивних факторів росту реального ВВП країни, що зумовить подальше зниження темпів росту ВВП і, відтак зменшить темпи росту дохідної частини державного бюджету;

– недостатність залучення  прямих іноземних інвестицій, що могли  б слугувати певною заміною фінансування дефіциту бюджету та не збільшувати  державний борг країни.

2. Оцінка  дефіциту державного бюджету  України.

Якщо скористатись статистичними даними Міністерства фінансів і Державного комітету статистики України, то динаміка бюджетного дефіциту виглядає таким чином (див. табл. 1, табл. 2):

Таблиця 1      

Зведений бюджет України   

На етапі формування бюджетної системи покриття дефіциту проводилося за рахунок емісійного фінансування. Економіка не могла акумулювати достатньо фінансових ресурсів для забезпечення необхідних витрат. Не були доступними й боргові джерела фінансування, зокрема через відсутність кредитної історії України. У 1992 році дефіцит зведеного бюджету становив 692,2 млрд. крб., або 17,3% проти 9,71% у 1994 р. У 1997 році його рівень поступово знижується до 6,75% ВВП [1]. Кредити Національного банку були присутні у структурі джерел фінансування до 1996 року, що призвело до гіперінфляції.

Таблиця 2

Державний бюджет України

Починаючи із 1995 року, основним джерелом покриття бюджетного дефіциту починають ставати боргові джерела фінансових ресурсів. Внутрішні позикові ресурси для фінансування бюджетного дефіциту залучалися через проведення першої емісії та закритого розміщення облігацій внутрішньої державної позики. Причиною звернення до боргових джерел була кризова ситуація в економіці, що не давала можливості нарощувати дохідну базу бюджету, та необхідність відмови від емісії ресурсів для покриття дефіциту.

Зростання бюджетного дефіциту прямо не пов’язане з етапами економічного розвитку країни: воно спостерігається як у кризові періоди, так і у фазах відносної стабільності.  Це свідчить про відсутність єдиної стратегії управління ним і вказує на необхідність її розробки.

Зростання дефіциту вимагає додаткових позикових джерел покриття, що, своєю чергою,  викликає зростання витрат на обслуговування державного боргу і в більшості випадків призводить до зростання бюджетного дефіциту. Зазначений зв’язок необхідно враховувати при визначенні граничного розміру цих показників на наступні періоди.

Рис. 1. Динаміка дефіциту державного бюджету та прямого державного боргу

У 1999 р. порівняно з попередніми періодами збільшився зовнішній борг держави, і до 2002 року він залишався приблизно на одному рівні.

У 2000-му, 2002 роках бюджет України  сформований із профіцитом у розмірі 0,97 млрд. грн. і 1,64 млрд. грн. відповідно, що було зумовлено збільшенням надходжень від приватизації майна. Профіцитний бюджет надав можливість погасити частину внутрішнього боргу.

  Від 2004 року на фоні поліпшення економічної ситуації формується тенденція до збільшення бюджетного дефіциту, яка набуває постійного характеру. Здійснено спроби покращити управління внутрішнім державним боргом за рахунок випуску ПДВ-облігацій. Зростає частка внутрішніх джерел фінансування на тлі невеликого обсягу зовнішніх джерел із збереженням тенденції у 2005 році.

3. Соціально-економічні  наслідки бюджетного дефіциту.

Світова фінансова наука неоднозначно підходить до оцінки наслідків впливу бюджетного дефіциту на соціально-економічні процеси у суспільстві. Тому, розглядаючи соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту, необхідно враховувати різні чинники та способи впливу дефіциту на розвиток економіки, соціальної сфери, рівень соціального захисту населення з урахуванням конкретних ситуацій. Зважаючи на такі підходи, наслідки можуть бути позитивними, негативними або взагалі наслідків може не бути.

Для покриття дефіциту держава бере запозичення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Національний борг, з одного боку, є пасивом для держави й активом тримачів держоблігацій. Це спричиняє негативний вплив на економіку країни. І саме в цей момент треба дослідити, хто несе або буде нести тягар боргу, створеного хронічно незбалансованими бюджетами, а також які ж негативні наслідки наявності державного боргу.

По-перше, необхідність обслуговування боргу обмежує можливості уряду балансувати поточний бюджет або витрачати ресурси, що спрямовуються на обслуговування боргу та інші потреби. Хоча з іншого боку, велика частина процесу обслуговування внутрішнього боргу є лише формою перерозподілу, коли кошти платників податків переходять власникам державних цінних паперів.

По-друге, хоча обслуговування боргу не має істотної альтернативної вартості, ефект заміщення істотно впливає на майбутнє. За рахунок фінансування дефіциту на фінансовому ринку залишаються недофінансованими якісь проекти приватного сектора, знижуються інвестиції. Саме тут і виявляється висока альтернативна вартість як самих запозичень, так і всього процесу обслуговування боргу в цілому.

Треба зауважити, що борг, викликаний необхідністю фінансування трансферів, не здійснює ні на кого реальний прямий тягар.

По-третє, існує проблема співвідношення розміру державного сектора і приватного. Внаслідок збільшених витрат держави росте державний сектор, а внаслідок ефекту витіснення скорочується приватний сектор. Якщо ж підвищені державні витрати, то через скорочення інвестицій постраждають майбутні покоління.

Найбільш тяжким для майбутніх  поколінь є зовнішній борг, тому що його виплата не буде лише перерозподілом прибутків між громадянами держави, а й вплине на розвиток підприємств. З іншого боку, зовнішнє фінансування дозволяє країні розширити державний сектор без скорочення приватного сектора.

Серйозними проблемами, зв’язаними з державним боргом є такі:

- виплати процентів по державному боргу збільшують нерівність у доходах;

- виплати процентів по боргу вимагають підвищення боргів, які підривають дію економічних стимулів;

- виплати процентів або основної суми боргу іноземцям викликають переведення частини національного продукту за кордон;

- запозичення урядом на  ринку капіталів для рефінансування  боргу або сплати процентів  можуть збільшити ставки процента  і витиснути приватне інвестиційне  фінансування.

Висновок.

Причини бюджетного дефіциту бувають різні:

- економічний спад;

- зростання граничних витрат суспільного виробництва;

- невиправдано великі соціальні програми;

- збільшення державних витрат (напр., у військовий час), скорочення податків з метою стимулювання економіки (без відповідного коректування держвидатків), значний оборот «тіньового» капіталу.

Останнім часом бюджетний  дефіцит перетворив в регулярне, стабільне економічне явище в країнах із розвитою ринковою економікою. Дефіцит, може виступати потужним стимулом економіки, оскільки залучення великих грошових сум на позичковому ринку для фінансування державних видатків «збуджує» ділову активність приватного капіталу. Але водночас бюджетний дефіцит значно посилює напругу на ринку позичкових капіталів, викликає зростання позичкового відсотка, перешкоджає зниженню високих процентних ставок, що веде до негативного ефекту у валютній області, скорочення виробництва на експорт, збільшення пасивності торгового балансу і негативних наслідків на ринку праці.

Є чотири основні заходи боротьби із бюджетним дефіцитом:

• скорочення бюджетних витрат;
• пошук джерел додаткових доходів;
• випуск (емісія) незабезпечених грошей з метою використання для фінансування державних витрат;
• позика грошей у банків, господарських організацій, громадян, інших держав, іноземних та міжнародних фінансових організацій.

Список  використаної літератури

1. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України : навч. посіб. / Ю. В. Пасічник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008.

2. Пасічний М. Д. Дефіцит державного бюджету в умовах трансформаційної економіки України // Наукові праці нДфі. - 2009. - №1 (46).

3. Офіційний сайт Міністерства фінансів України

http//minfin.gov.ua

4. Бюджетний кодекс України

www.rada.gov.ua

5. Чала Н. Д., Лазоренко Л. В. Бюджетна система : навч. посіб. - К. : Знання, 2010.

6. Фінанси: Підручник/За ред.Юрій С.І.,Федосова В.М.– К.:Знання,2008.

7. Федосов В. , Опарін В., Сафонова Л. та ін. Бюджетний менеджмент: Підручник – К.: КНЕУ, 2004.

8. Карлін М.І. Державні фінанси України: Навчальний посібник. –К.:Знання, 2008.