Правила поведінки та дії населення в зоні ураження

Безпека життєдіяльності

На тему        Правила поведінки та дії населення в зоні ураження

Виконав(ла)  

Группа ФК-12-4з  курс 1 спеціальність «Фінанси та кредит»

 Дата реєстрації _________________________________________________

Дата повернення викладачем______________________________________

Оцінка ________________________________________________________

/Зараховано, не зараховано/

Підпис викладача __ В.М. Чернета _________________________________

Дніпропетровськ – 2013

План

Вступ……………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Правила поведінки і дії населення у вогнищі ядерного ураження…………………………………………………………………………4

Розділ 2. Правила поведінки і дії населення в вогнищі хімічного ураження…………………………………………………………………..……10

Розділ 3. Правила поведінки і дії населення в вогнищі бактеріологічного ураження…………………………………………………………………..……13

Висновки…………………………………………………………………….….18

Списки використаної літератури…………………………….………………..19

Вступ

Ідея захисту населення  від засобів ураження ворога виникла  ще в період Першої світової війни. Великого розвитку ця ідея отримала в  роки Другої світової війни. Таким чином  виникла цивільна оборона.

Значення і роль цивільної  оборони в сучасних умовах дуже зросло і стало важливим фактором, який забезпечує захист населення не тільки в період війни, але і в мирний час.

Аварія на Чорнобильській АЕС в 1986 році показала, що необхідно  приділяти постійну увагу цивільній  обороні. Велика роль у навчанні учнів  як діяти в екстремальних умовах, належить вчителям, які проводять  в школі заняття за програмою  ЦО. Тому вивчення студентами курсу "Цивільна оборона" має велике значення.

Громадяни України мають  право на захист свого життя і  здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно  від форм власності і господарювання ґарантій щодо забезпечення його реалізації¹.

Держава як гарант цього  права створює систему цивільної  оборони, яка має своєю метою  захист населення від небезпечних  наслідків аварій і катастроф  техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Зброя масового ураження (ЗМУ) або зброя сильного ураження призначена для нанесення масових втрат  і руйнувань.

До існуючих видів ЗМУ  належить: ядерна, хімічна і бактеріологічна зброя.

Крім цього, прості види зброї  при використанні в їх основі нових  елементів можуть набути властивостей зброї масового ураження. Тому кожному  із нас необхідно знати, що таке ЗМУ, її основні фактори ураження і  способи захисту від них².

Розділ 1. Правила поведінки і дії населення у вогнищі ядерного ураження

Під осередком ядерного ураження розуміється територія з населеними пунктами, промисловими, сільськогосподарськими і іншими об'єктами, що зазнала безпосереднього впливу ядерної зброї противника.

Поведінка і дія населення у вогнищі ядерної ураження багато в чому залежать від того, де воно знаходилося в момент ядерного вибуху: в притулках (укриттях) або поза ними. Притулки (укриття), як було показано раніше, є ефективним засобом защити від всіх вражаючих чинників ядерної зброї і від наслідків, викликаних застосуванням цієї зброї. Потрібно тільки ретельно дотримувати правила перебування в них, суворо виконувати вимоги комендантів (старших) і інших осіб, відповідальних за підтримку порядку в захисних спорудах. Засоби індивідуального захисту органів дихання при знаходженні в притулках (укриттях) необхідно постійно мати в готовності до негайного використання³.

Звичайно, тривалість перебування людей в притулках (укриттях) залежить від міри радіоактивного зараження місцевості, де розташовані захисні споруди. Якщо притулок (укриття) знаходиться в зоні зараження з рівнями радіації через 1г. після ядерного вибуху від 8 до 80 Р/г, то час перебування в ньому людей, що укриваються складе від декількох годин до доби; в зоні зараження з рівнями радіації від 80 до 240 Р/г знаходження людей в захисній споруді збільшується до 3 діб; в зоні зараження з рівнем радіації 240 Р/г і вище цей час становитиме 3 доби і більше.

Після закінчення вказаних термінів з притулків (укриттів) можна  перейти в житлові приміщення. Протягом подальших 1-4 діб (в залежності від рівнів радіації в зонах зараження) з таких приміщень можна періодично виходити назовні, але не більш ніж  на 3-4год. на добу. У умовах сухої  і вітряної погоди, коли можливе  пилюкоутворювання, при виході з  приміщень потрібно використати  Засоби індивідуального захисту  органів дихання.

При вказаних термінах перебування  в притулках (укриттях) стає зрозумілою необхідність, як вказувалося раніше, мати запаси продуктів харчування (не менш ніж на 4 діб), питної води (з  розрахунку 3 л на людину в добу), а також предмети першої необхідності і медикаменти⁴.

Якщо внаслідок ядерного вибуху притулок (укриття) виявиться  пошкодженим і подальше перебування  в ньому буде зв'язано з небезпекою для тих, що ховаються, вживають заходів  до швидкого виходу з нього, не дожидаючись  прибуття рятувальних формувань. Заздалегідь  потрібно негайно надіти засоби захисту органів дихання. По вказівці коменданта притулки (старшого по укриттю) що ховаються виходять з притулку (укриття), використовуючи виходи, що виявилися вільними; якщо основний вихід завалений, необхідно скористатися запасним або аварійним виходом. У тому випадку, коли ніяким виходом із захисної споруди скористатися неможливо, ті, що ховаються приступають до розчищання одного із завалених виходів або до проробляючого виходу в тому місці, де укаже комендант притулку (старший по укриттю). З заваленого укриття взагалі вийти неважко, для цього досить розібрати частково перекриття і обрушити земляне обсипання всередину. Знаходячись в завалених захисних спорудах, необхідно робити все для запобігання виникнення паніки; потрібно пам'ятати, що рятувальні формування поспішають на допомогу.

Не виключено, що з притулків, а тим більше з протирадіаційних або найпростіших укриттів, що виявилися  в зоні небезпечного (з рівнями  радіації більше за 240 Р/г) радіоактивного зараження, буде проводитися евакуація  населення в незаражені або слабозаражені  райони. Це викликається тим, що тривале (на протязі декількох діб) перебування  людей в захисних спорудах зв'язане  з серйозними фізичними і психологічними навантаженнями. У цьому випадку  необхідно буде швидко і організовано зробити посадку на транспорт, з  тим щоб менше зазнавати опромінення.

У всіх випадках перед виходом  з притулку (укриття) на заражену територію  необхідно надіти Засоби індивідуального  захисту і уточнити у коменданта (старшого) захисної споруди напрям найбільш безпечного рушення, а також про місцезнаходження медичних формувань і обмивальних пунктів поблизу шляху рушення..⁵

При знаходженні населення  під час ядерного вибуху поза притулками (укриттів), наприклад на відкритій  місцевості або на вулиці, з метою  захисту потрібно використати найближчі  природні укриття. Якщо таких укриттів немає, треба повернутися до вибуху спиною, лягти на землю обличчям вниз, руки сховати під себе; через 15-20 сек. після вибуху, коли пройде ударна хвиля, встати і негайно надіти противогаз, респіратор або який-небудь інший  засіб захисту органів дихання, аж до того, що закрити рот і ніс  хусткою, шарфом або щільним матеріалом з метою виключення попадання  всередину організму радіоактивних  речовин, вражаюча дія яких момент бути значним і протягом тривалого  часу, оскільки виділення їх з організму  відбувається повільно; потім струсити осілу на одяг і взуття пил, надіти Засоби захисту шкіри (використати  надіті одяг і взуття як кошти захисту), що є і вийти з осередку ураження або ховатися в найближчій захисній споруді.

Знаходження людей на зараженій  радіоактивними речовинами місцевості поза притулками (укриттів), незважаючи на використання засобів індивідуального  захисту, зв'язане з можливістю небезпечного опромінення і, як наслідок цього, розвитку променевої хвороби. Щоб запобігти  важким наслідкам опромінення і  ослабити вияв променевої хвороби, у  всіх випадках перебування на зараженій  місцевості необхідно здійснювати  медичну профілактику поразок іонізуючими  випромінюваннями⁶.

Більшість протирадіаційних препаратів, що є вводиться в організм з таким розрахунком, щоб вони встигли попасти у всі клітки і тканини до можливого опромінення  людини. Час прийому препаратів встановлюється в залежності від способу їх введення в організм; таблеточні препарати, наприклад, приймаються за 30-40хв, препарати, що вводяться шляхом ін'єкцій внутрішньом'язово, за 5 хв до початку можливого опромінення. Застосовувати препарати рекомендується і у випадках, якщо людина опроміненню вже зазнала. Протирадіаційні препарати є в спеціальних наборах, розрахованих на індивідуальне використання.

З метою зменшення можливості ураження радіоактивними речовинами на території осередку ураження (в зонах  зараження) забороняється приймати їжу, пити і курити.

Їсти поза притулками (укриттів) дозволяється на місцевості з рівнями радіації не більше за 5 Р/г. Якщо місцевість заражена з більш високими рівнями радіації, їда повинна виготовлятися в укриттях або на дезактивованих дільницях місцевості. Приготування їжі повинно вестися на незараженій місцевості або, в крайньому випадку, на місцевості, де рівні радіації не перевищують 1 Р/г⁷.

При виході з осередку ураження необхідно враховувати,. що внаслідок  ядерних вибухів виникло руйнування будівель, мереж комунального господарства. При цьому окремі елементи будівель можуть обрушитися через деякий час  після вибуху, зокрема від струсів  при рушенні важкого транспорту, тому підходити до будівель треба  з найменше небезпечної сторони  де немає елементів конструкцій, загрозливих падінням. Просуватися  уперед треба посередині вулиці з  урахуванням можливого швидкого відходу в безпечне місце. З метою  виключення нещасних випадків не можна  торкати електропровода, оскільки вони можуть виявитися під струмом; треба  бути обережним в місцях можливого  загазовання.

Напрям руху з вогнища  ураження потрібно вибирати з урахуванням  знаків обгороджування, розставлених розвідкою цивільної оборони, у  бік зниження рівнів радіації. Рухаючись  по зараженій території, треба старатися  не підіймати пилу, в дощову погоду обійти калюжі.

По шляху виходити з  осередку ураження можуть попастися  люди, завалені обломками конструкцій. Необхідно надати їм посильну допомогу. Розбираючи уламки, треба звільнити  потерпілому передусім голову і  груди. Надання допомоги передбачає наявність навичок і знання певних прийомів в зупинці кровотечі, створенні  нерухомості при переломах кісток, гасінні одягу, що загорівся на людині, в захисті рани або опікової поверхні від подальшого забруднення.

У населених пунктах велику небезпеку для людей будуть представляти пожежі, викликані світловим випромінюванням  ядерного вибуху, повторними чинниками  після вибухів, а також внаслідок  застосування противником запалювальних  речовин. Треба уміти вести боротьбу з пожежами, правильно діяти при  гасінні їх, щоб не отримати поразок.

Після виходу з осередку ядерного ураження (зони радіоактивного зараження) необхідно якнайшвидше  провести часткову дезактивацію і санітарну  обробку, т. е. видалити радіоактивний  пил: при дезактивації з одягу, взуття, засобів індивідуального захисти, при санітарній обробці з відкритих  дільниць тіла і слизових оболонок очей, носа і рота.

При частковій дезактивації потрібно обережно зняти одяг (засобу захисту органів дихання не знімати!), стати спиною до вітру (щоб уникаючу попадання радіоактивного пилу при  подальших діях) і витрусити її; потім розважити одяг на перекладині  або вірьовці і, також стоячи спиною до вітру, обмести з неї пил  зверху вниз за допомогою щітки або  віника. Одяг можна вибивати, наприклад, палицею. Після цього слідує продезактивовати взуття: протерти ганчірками і дрантям, змоченими водою, очистити віником  або щіткою; гумове взуття можна  мити.

Противогаз дезактивують в такій послідовності. Фільтрующе-поглинаючу коробку виймають з сумки, сумку  ретельно витрушують; потім тампоном, змоченим в мильній воді, миючим розчином або рідиною з протихімічного пакету, обробляють фильтрующе-поглинаючу коробку, з'єднувальну трубку і зовнішню поверхню шолома-маски (маски). Після  цього противогаз знімають.

Протипилові тканинні маски  при дезактивації ретельно витрушують, чистять щітками, при можливості полощуть або стирають у воді. Заражені ватяно-марлеві пов'язки знищують (спалюють).

При частковій санітарній обробці відкриті дільниці тіла, насамперед руки, особу і шию, а також очі  обмивають незараженою водою; ніс, рот і горло полощуть. Важливо, щоб при митті лиця заражена вода не попала в очі, рот і ніс. При  нестачі води обробку проводять  шляхом багаторазового протирання дільниць тіла тампонами з марлі (вати, паклі), змоченими незараженою водою. Протирання потрібно провести в одному напрямі (звірку вниз), кожний раз перевертаючи тампон чистою стороною⁸.

Оскільки одноразові часткова дезактивація і санітарна обробка  не завжди гарантують повного видалення  радіоактивного пилу, то після їх проведення обов'язково здійснюється дозиметричний  контроль. Якщо при цьому виявиться, що зараження одягу і тіла вище допустимої норми, часткові дезактивацію і санітарну обробку повторюють. У необхідних випадках проводиться  повна санітарна обробка.

Взимку для часткової  дезактивації одягу, взуття, засобів  захисту і навіть для часткової  санітарної обробки може використовуватися  незаражений сніг. Влітку санітарну  обробку можна організувати в  ріці або іншому проточному водоймищі.

Своєчасно проведені часткові дезактивація і санітарна обробка  можуть повністю запобігти або значно знизити міру ураження людей радіоактивними речовинами.

Розділ 2. Правила поведінки і дії населення в вогнищі хімічного ураження

Територія, що зазнала впливу отруйливих речовин, внаслідок якого  виникли або можуть виникнути  ураження людей, тваринних або рослин, є осередком хімічного ураження.

Багато в чому буде залежати від знання ознак застосування противником хімічної зброї.

Поява за пролітаючим літаком  противника темної, швидко осідаючої  і смуги, що розсіюється, утворення  білої або злегка забарвленої  хмари в місці розриву авіаційної бомби дають підставу передбачати, що в повітрі є отруйливі речовини. Крім того, краплі ОР добре помітні  на асфальті, стінах будівель, листі  рослин і на інших предметах. Про  наявність отруйливих речовин можна  судити і по тому, як під впливом  їх вяне зелень і квіти, гинуть птахи.

При виявленні ознак застосування противником отруйливих речовин (по сигналу «Хімічна тривога») треба  терміново надіти противогаз, а у  разі необхідності і засобу захисту  шкіри; якщо поблизу є притулок ховатися в ньому. Перед тим як увійти в  притулку потрібно зняти використані  Засоби захисту шкіри і верхній  одяг і залишити їх в тамбурі притулку; цей запобіжний засіб виключає занесення  ОР в притулку. Противогаз знімається після входу в притулок⁹.

При користуванні укриттям (підвалом, перекритою щілиною і  не треба забувати, що воно може служити  захистом від попадання на шкіряні  покривала і одяг краплинно-рідких ОР, але не захищає від пар або  аерозолів отруйливих речовин, що знаходяться  в повітрі. При знаходженні в  таких укриттях в умовах зовнішнього  зараження обов'язково треба користуватися  противогазом.

Знаходитися в притулку (укритті) потрібно до отримання розпорядження  на вихід з нього. Коли таке розпорядження  поступить, необхідно надіти необхідні засобу індивідуального захисту (особам, що знаходяться в притулках, противогази і засоби захисту шкіри, особам, що знаходяться в укриттях і що вже використовуються противогази, кошти захисту шкіри) і покинути споруду, щоб вийти за межі осередку ураження.

Виходити з осередку хімічного  ураження треба у напрямах, позначеним спеціальними покажчиками або вказаним постами ГО (міліції). Якщо немає  ні покажчиків, ні постів, то рухатися потрібно в сторону, перпендикулярну  напряму вітру. Це забезпечить найшвидший вихід з осередку ураження, оскільки глибина поширення хмари зараженого повітря (вона співпадає з напрямом вітру) в декілька разів перевищує  ширину його фронту.

На зараженій отруйливими  речовинами території треба рухатися швидко, але не бігти і не підіймати  пил. Не можна притулятися до будівель і торкатися до навколишніх предметів (вони можуть бути заражені). Не треба  наступати на видимі краплі і мазки  ОР¹⁰.

На зараженій території  забороняється знімати противогази  і інші Засоби захисту. У тих випадках, коли невідомо, заражена місцевість чи ні, краще діяти так, неначе вона заражена.

Особлива обережність  повинна виявлятися при рушенні  по зараженій території через  парення, сади, городи і поля. На листі  і гілках рослин можуть знаходитися  осілі краплі ОР, при дотику до них  можна заразити одяг і взуття, що може привести до ураження.

По можливості потрібно уникати  рушення ярами і лощинами, через  луги і болота, в цих місцях можливий тривалий застій пар отруйливих речовин. У містах пари ОР можуть застоюватися в замкнених кварталах, паренні, а також в під'їздах і на горищах будинків. Заражена хмара  в місті розповсюджується на найбільші  відстані по вулицях, тунелях, трубопроводах.

Уражені місця потрібно обробити розчином з протихімічного пакету або  шляхом ретельної промивки теплою водою  з милом.

Зустрівши на шляху виходу з осередку ураження старих громадян і інвалідів, треба допомогти  їм вийти на незаражену територію. Ураженим потрібно надати допомогу.

Після виходу з осередку хімічного ураження як можна швидше проводиться повна санітарна  обробка. Якщо це неможливо зробити  швидко, проводиться часткові дегазація  і санітарна обробка.

Розділ 3. Правила поведінки і дії населення в вогнищі бактеріологічного ураження

Осередком бактеріологічного  ураження називають міста, інші населені пункти, об'єкти народного господарства і території, заражені бактерійними засобами і що є джерелом поширення  інфекційних захворювань. Таке вогнище  противник може створити, використовуючи численних збудників різних інфекційних  хвороб¹¹.

Своєчасність і ефективність вживання заходів захисту від  бактерійних засобів, будуть багато в чому визначатися тим, наскільки  добре вивчені ознаки бактеріологічного  противника, що напав. При деякій спостережливості можна помітити: в місцях розривів бактерійних боєприпасів наявність каплі рідини або порошкоподібних речовин на грунті, рослинності і різних предметах або при розриві боєприпаса утворення легкої хмари диму (туману); поява за пролітаючим літаком темної смуги, яка поступово осідає і розсіюється; скупчення комах і гризунів, найбільш небезпечних рознощиків бактерійних засобів, незвичайне для даної місцевості і даного часу року; поява масових захворювань серед людей і сільськогосподарських тварин.

Виявивши хоч би одна з  ознак застосування противником  бактеріологічної зброї, необхідно  негайно надіти противогаз (респіратор, ватяно-марлеву пов'язку), по можливості і Засоби захисту шкіри і повідомити про це до найближчого органу управління ГО або медичної установи. Потім в залежності від обстановки можна ховатися в захисній споруді (притулку, протирадіаційному або найпростішому укритті). Своєчасне і правильне використання засобів індивідуального захисту і захисних споруд обереже від попадання бактерійних засобів до органів дихання, на шкіряні покривала і одяг.

Успішний захист від бактеріологічної зброї багато в чому залежить, крім того, від міри несприйнятливості  населення до інфекційних захворювань і впливу токсинів. Несприйнятливість може бути досягнута передусім загальним зміцненням організму шляхом систематичного загартування і занять фізкультурою і спортом; ще в мирний час проведення цих заходів повинне бути правилом для всього населення. Несприйнятливість досягається також проведенням специфічної профілактики, яка звичайно здійснюється завчасно шляхом щеплення вакцинації і сироватками¹².

З метою забезпечення ефективного  захисту від бактеріологічної зброї  велике значення має проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів. Необхідне суворе дотримання правил особистої гігієни і санітарно-гігієнічних вимог при забезпеченні харчування і водопостачання населення. Приготування їжі повинно виключати можливість її зараження бактерійними засобами; різні види посуду, що застосовуються при приготуванні і вживанні їжі, необхідно мити дезинфікуючими розчинами або обробляти кип'яченням.

Одночасна поява у разі застосування противником бактеріологічної зброї значної кількості інфекційних  захворювань серед людей може надати сильний психологічний вплив  навіть на здорових людей. Дії і поведінка  кожної людини в цьому випадку  повинні бути спрямовані на запобігання  можливій паніці.

Для запобігання поширенню  інфекційних хвороб при застосуванні противником бактеріологічної зброї  розпорядженням начальників цивільної  оборони районів і міст, а тактиці  об'єктів народного господарства застосовуються карантин і обсервація.

Карантин вводиться при  безперечному встановленні факту застосування противником бактеріологічної зброї, і головними образом в тих  випадках, коли застосовані збудники хвороб відносяться до особливо небезпечним (чума, холера і інш.). Карантинний  режим передбачає повну ізоляцію осередку ураження від навколишнього  населення, він має на меті недопущення  поширення інфекційних захворювань¹³.

На зовнішніх кордонах зони карантину встановлюється озброєна охорона, організуються комендантська  служба і патрулювання, регулюється  рушення. У населених пунктах  і на об'єктах, де встановлений карантин, організується місцева (внутрішня) комендантська служба, здійснюється охорона інфекційних ізоляторів і лікарень, контрольно-передавальних  пунктів і інш.

З районів, в яких оголошений карантин, вихід людей, виведення  і вивіз майна забороняються. В'їзд на заражену територію дозволяється начальниками цивільної оборони  лише спеціальним формуванням і  видам транспорту. Транзитний проїзд транспорту через осередки ураження забороняється (виключенням може бути тільки залізничний транспорт)¹¹.

Об'єкти народного господарства, що виявилися в зоні карантину  і що продовжують свою виробничу  діяльність, переходять на особливий  режим роботи зі суворим виконанням протиепідемічних вимог. Робочі зміни  розбиваються на окремі групи (можливо  менші по складу), контакт між  ними скорочується до мінімуму. Харчування і відпочинок робітників і службовців організуються по групах в спеціально відведених для цього приміщеннях. У зоні карантину припиняється робота всіх учбових закладів, установ, ринків і базарів.

Населення в зоні карантину  роз'єднується на дрібні групи (так  звана дробова карантинізація); йому не дозволяється без крайньої потреби  виходити з своїх квартир. Продукти харчування, вода і предмети першої необхідності такому населенню доставляються  спеціальними командами. При необхідності виконувати термінові роботи поза будівлями  люди повинні бути обов'язково в  засобах індивідуального захисту.

Кожний громадянин несе сувору відповідальність за дотримання режимних заходів в зоні карантину; контроль за їх дотриманням здійснюється службою  правоохорони.

У тому випадку, коли встановлений вид збудника не відноситься до групи  особливо небезпечних, введений карантин замінюється обсервацією, яка передбачає медичне спостереження за осередком ураження і проведення необхідних лікувально-профілактичних заходів. Ізоляційно-обмежувальні заходи при обсервації менш суворі, ніж при карантині.

У осередку бактеріологічного  ураження одним з першочергових  заходів є проведення екстреного профілактичного лікування населення. Таке лікування організують медичний персонал, прикріплений до об'єкта, дільничі медичні працівники, а також особистий  склад медичних формувань¹¹.

Виникнення і поширення  епідемій багато в чому залежать від  того, наскільки суворо виконується  екстрене профілактичне лікування. Ні в якому разі не можна ухилятися  від прийняття ліків, що попереджають захворювання. Необхідно пам'ятати, що своєчасне застосування антибіотиків, сироваток і інших препаратів не тільки скоротить кількість жертв, але і допоможе швидше ліквідувати  вогнища інфекційних захворювань.

У зонах карантину і  обсервації з самого початку проведення їх організується дезінфекція, дезінсекція  і дератизація.

Дезинфекція має на меті обеззараження об'єктів зовнішньої середи, які необхідні для нормальної діяльності і безпечного знаходження  людей. Дезинфекція, наприклад, території, споруд, обладнання, техніки і різних предметів може провестися з використанням  протипожежного, сільськогосподарського, будівельного і іншої техніки; невеликі об'єкти знезаражуються за допомогою  ручної апаратури. Для дезинфекції застосовуються розчин хлорного вапна, формалін і інш. При відсутності вказаних речовин для дезинфекції приміщень, обладнання, техніка може використовуватися гаряча вода (з милом або содою) і пара.

Дезінсекція і дератизація  це заходи, пов'язані відповідно із знищенням комах і винищуванням гризунів, які, як відомо, є переносчиками  інфекційних захворювань. Для знищення комах застосовують фізичні (кип'ятіння, проглажування розжареною праскою  і інш.), хімічні і комбіновані  способи; винищування гризунів в  більшості випадків проводять за допомогою механічного пристосування (пасток різних типів) і хімічних препаратів.

Після проведення дезинфекції, дезінсекція і дератизації проводиться  повна санітарна обробка осіб, що брали участь в здійсненні названих заходів. При необхідності організується  санітарна обробка і іншого населення.

Одночасно з розглянутими заходами в зоні карантину (обсервації) проводиться виявлення хворих людей  і навіть підозрілих на захворювання. Ознаками захворювання є підвищена  температура, погане самопочуття, головні  болі, поява висипу і т. п.

Висновки

Таким чином, захист населення  при радіаційному забрудненні, в вогнищі хімічного та бактеріологічного ураження відіграючи вирішальну роль у рітуванні великих мас населення, що постраждали від вібуху радіоактивних речовин, являє собою цілий комплекс заходів.

Ці заходи повінні здійснюватися  наділеними для цього повноваженнями службами, організаціями та загонами, що складаються з працівників  та керівників прідприємств та організацій. Ефективність здійснення таких заходів  залежить не тільки від впраності  робот формувань цивільної оборони, а й насамперед, від проінформованості суспільства, його навичок стосовно боротьби із ситуацією радіаційного ураження та поведінки у такій ситуації.

З часів появи ядерної  енергії та цивільної оборони  як такої, вона стала невід'ємною  частиною загального захисту населення, та отримала широку наукову та технічну базу, використання якої – долг держави та суспільства при порятунку життів.