Правове регулювання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Міністерство освіти, науки молоді та спорту України

Хмельницький національний університет

Реферат

на тему:

Правове регулювання єдиного  внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Написав: ст. гр. ОА-10-3 Фітьо О.Р.

Перевірив: Лучковська С.І.

Хмельницький

2010

План

Вступ

 1.Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

2. Сфера правового регулювання, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску.

3. Платники єдиного внеску, їх права та обов’язки.

4. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску.

Висновок

Література

Вступ

1.Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

1 січня 2011 року набрав чинності  Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон).

Виключно  цим Законом визначаються

• платники єдиного внеску,
• порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску,
• розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового соціального страхування,
• порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Платники єдиного внеску визначені  частиною першою статті 4 Закону. База нарахування єдиного внеску визначена  статтею 7 Закону.

Для платників – роботодавців, визначених пунктом 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 та платників  – найманих працівників, визначених пунктами 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 Закону єдиний внесок нараховується  на суму нарахованої заробітної плати  за видами виплат, які включають  основну та додаткову заробітну  плату, інші заохочувальні та компенсаційні  виплати, у тому числі в натуральній  формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Визначення видів виплат, що відносяться  до основної, додаткової заробітної плати  та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713.

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України 22.12.2010 №1170. Розмір єдиного внеску встановлюється у відсотках та залежить від класу професійного ризику виробництва, установленого для роботодавця за основним видом його діяльності і становить від 36,76% до 49,7 %.

• Для бюджетних установ (незалежно від визначеного їм класу професійного ризику виробництва) розмір для нарахування єдиного внеску становить 36,3%.
• Для роботодавців, які використовують працю найманих працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, єдиний внесок встановлюється у розмірі 45,96 % визначеної бази нарахування для цих осіб.
• Підприємства, установи, організації за працюючих інвалідів сплачуватимуть єдиний внесок у розмірі 8,41 %.
• Нарахування єдиного внеску для найманих працівників (крім платників, зазначених у ч. 9 статті 8 Закону) здійснюється у розмірі 3,6% сум нарахованої заробітної плати за видами виплат.
• Для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності особам (у тому числі і інвалідам), єдиний внесок на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та суми допомоги по тимчасовій непрацездатності нараховується за ставкою 33,2 %.
• Для застрахованих осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, єдиний внесок із сум такої допомоги утримується за ставкою 2 %.

Базою для нарахування єдиного  внеску для платників роботодавців, які використовують працю фізичних осіб за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця) є винагорода, що виплачується такій фізичній особі за виконання  робіт (надання послуг). Єдиний внесок на суми такої винагороди нараховується роботодавцем у розмірі 34,7 %. З платників – фізичних осіб єдиний внесок утримується у розмірі 2,6% винагороди за цивільно-правовими договорами.

Фізичні особи – підприємці (крім тих, які обрали спрощену систему  оподаткування) та особи, які забезпечують себе роботою самостійно та отримують  дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи  не є найманими працівниками чи підприємцями, сплачують єдиний внесок у розмірі 34,7% сум доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується у розмірі 34,7% на суми, що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Починаючи з січня 2011 року єдиний внесок сплачується на рахунки органів  Пенсійного фонду України, відкриті в органах Держказначейства. Суми єдиного внеску сплачуються платниками на різні рахунки залежно від видів платежів (категорій платників, класів професійного ризику виробництва) та розмірів єдиного внеску за якими він нараховується, оскільки по кожному виду платежу (розміру) здійснюється його розподіл за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування. Платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, яким є календарний місяць, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому платники, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у визначені Законом строки, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За порушення норм законодавства  про єдиний внесок до платників-порушників застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня):

• За ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску – штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску – штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум;
• За донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску – штраф у розмірі 5% зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50% суми донарахованого єдиного внеску;
• За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, – штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• За неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, - штраф у розмірі від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• За несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), - штраф у розмірі 10% таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Посадові особи платників єдиного  внеску несуть адміністративну відповідальність за:

• порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску;
• неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску;
• подання недостовірний відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом.

2Сфера правового регулювання, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску.

Дія цього Закону поширюється  на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються:

• принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску;
• порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;
• розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
• орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність;
• склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування;
• порядок здійснення державного н

За статтею 3, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами:

• законодавчого визначення умов і порядку його сплати;
• обов’язковості сплати;
• законодавчого визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
• прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску;
• захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб;
• державного нагляду внеску;
• за збором та веденням обліку єдиного;
• відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов’язків.

3. Платники єдиного внеску, їх права та обов’язки.

1. Платниками єдиного  внеску за статтею 3 є:

1) роботодавці: 

• підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
• фізичні особи — підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця);
• фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);
• дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;
• дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;
• підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, — для осіб, зазначених у пунктах 9-14 цієї частини;

2) працівники — громадяни  України, іноземці (якщо інше не  встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких  надана Верховною Радою України)  та особи без громадянства, які  працюють:

• на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 цієї частини;
• у фізичних осіб — підприємців на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;
• у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту);

3) фізичні особи, які  виконують роботи (надають послуги)  на підприємствах, в установах  та організаціях, в інших юридичних  осіб, зазначених в абзаці другому  пункту 1 цієї частини, чи у  фізичних осіб — підприємців  або осіб, які забезпечують себе  роботою самостійно, за цивільно-правовими  договорами (крім фізичних осіб  — підприємців, якщо виконувані  ними роботи (надані послуги) відповідають  видам діяльності, зазначеним у  свідоцтві про державну реєстрацію  їх як підприємців);

4) фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали  спрощену систему оподаткування,  та члени сімей цих осіб, які  беруть участь у провадженні  ними підприємницької діяльності;

5) особи, які забезпечують  себе роботою самостійно —  займаються незалежною професійною  діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою  або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому  числі адвокатською, нотаріальною  діяльністю, або особи, які провадять  релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та  отримують дохід безпосередньо  від цієї діяльності, за умови,  що такі особи не є найманими  працівниками чи підприємцями;

6) громадяни України, які  працюють у розташованих за  межами України дипломатичних  представництвах і консульських  установах України, філіях, представництвах,  інших відокремлених підрозділах  підприємств, установ та організацій  (зокрема міжнародних), утворених  відповідно до законодавства  України (якщо інше не передбачено  міжнародними договорами, згода  на обов’язковість яких надана  Верховною Радою України); громадяни  України та особи без громадянства, які працюють у дипломатичних  представництвах і консульських  установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених  підрозділах іноземних підприємств,  установ та організацій (зокрема  міжнародних), розташованих на території  України; 

7) особи, які працюють  на виборних посадах в органах  державної влади, органах місцевого  самоврядування, об’єднаннях громадян  та отримують заробітну плату  (винагороду) за роботу на такій  посаді;

8) працівники воєнізованих  формувань, гірничорятувальних частин  незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, утвореної відповідно до законодавства на постійній основі;

9) військовослужбовці (крім  військовослужбовців строкової  військової служби), особи рядового  і начальницького складу;

10) батьки — вихователі  дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

11) особи, які отримують  допомогу по тимчасовій непрацездатності;

12) особи, які проходять  строкову військову службу у  Збройних Силах України, інших  утворених відповідно до закону  військових формуваннях, Службі  безпеки України, органах Міністерства  внутрішніх справ України та  службу в органах і підрозділах  цивільного захисту; 

13) особи, які відповідно  до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

14) один з непрацюючих  працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично  здійснюють догляд за дитиною-інвалідом,  а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

2. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 2 - 4 частини першої цієї статті, є застрахованими особами відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

3. Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6-14 частини першої цієї статті.

В статті 5. Цього закону йдеться про облік платників єдиного внеску, тобто :

1. Облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування. Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік осіб, зазначених:

• В абзацах другому, третьому, п’ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців", — здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей;
• І абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців", — здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.

Зняття з обліку платників  єдиного внеску, зазначених в абзацах  другому, третьому, п’ятому та сьомому  пункту 1 частини першої статті 4 цього  Закону, здійснюється Пенсійним фондом на підставі відомостей з реєстраційної  картки, наданих державним реєстратором, а платників єдиного внеску, зазначених в абзацах четвертому, шостому  та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється  дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців", — за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.

2. Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2-14 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

3. Платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, в порядку, встановленому Пенсійним фондом, безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік, в якому для платників, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, зазначається клас професійного ризику виробництва, до якого віднесено платника.

4. Обов’язки платників єдиного внеску виникають:

• у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п’ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, — з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців";
• у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб — підприємців) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, — з початку провадження відповідної діяльності;
• у осіб, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7 та 8 частини першої статті 4 цього Закону, — з дня укладення трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору.

5. Державна служба зайнятості інформує Пенсійний фонд у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, про реєстрацію (зняття з реєстрації) трудового договору між фізичною особою — підприємцем або іншою фізичною особою та працівником не пізніше наступного робочого дня після її проведення.

 За статтею 6 платник єдиного внеску має право:

1) безоплатно отримувати  від територіального органу Пенсійного  фонду інформацію, необхідну для  виконання обов’язків, покладених  на платника згідно з цим  Законом, а також для підтвердження надходження до Пенсійного фонду сплачених платником сум єдиного внеску;

2) звертатися до Пенсійного  фонду з письмовою заявою про  зміну умов сплати єдиного  внеску у разі зміни його  статусу як платника (або отримання  права на зміну розміру єдиного  внеску, зокрема у зв’язку із  зміною виду економічної діяльності);

3) безоплатно отримувати  від Пенсійного фонду консультації  та роз’яснення щодо прав та  обов’язків платника єдиного  внеску, порядку сплати єдиного  внеску;

4) оскаржувати в установленому  законом порядку рішення територіального органу Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб;

5) захищати свої права  та законні інтереси, а також  права та законні інтереси  застрахованих осіб, на користь  яких він сплачує єдиний внесок, у тому числі в суді.

Платник єдиного внеску зобов’язаний:

1) своєчасно та в повному  обсязі нараховувати, обчислювати  і сплачувати єдиний внесок;

2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;

3) допускати посадових  осіб територіального органу  Пенсійного фонду до проведення  перевірки правильності нарахування,  обчислення та сплати єдиного  внеску за наявності направлення  на перевірку та посвідчення  осіб, надавати їм передбачені  законодавством документи та  пояснення з питань, що виникають  у процесі перевірки;

4) подавати звітність  до територіального органу Пенсійного  фонду у строки, в порядку та  за формою, встановленими Пенсійним  фондом за погодженням з відповідними  фондами загальнообов’язкового  державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики;

5) надавати безоплатно  застрахованій особі та на  вимогу членів сім’ї померлої  застрахованої особи відомості  про заробітну плату (дохід), суму  сплаченого єдиного внеску та  інші відомості про застраховану  особу, що подаються до територіального органу Пенсійного фонду;

6) пред’являти на вимогу  застрахованої особи, на користь  якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на  облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі;

7) перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи;

8) повідомляти територіальний  орган Пенсійного фонду про  прийняття на роботу фізичної  особи, відомості про яку відсутні  в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування або яка не пред’явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи;

9) отримувати в територіальному  органі Пенсійного фонду посвідчення  застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам;

10) повідомляти територіальний  орган Пенсійного фонду про  зміну відомостей, що вносяться  до Державного реєстру загальнообов’язкового  державного соціального страхування, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей;

11) у випадках, передбачених  цим Законом і нормативно-правовими  актами, прийнятими відповідно до  цього Закону, стати на облік у територіальному органі Пенсійного фонду як платник єдиного внеску;

12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом. 

 Обов’язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону.

4. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску.

 Порядок обчислення і сплати єдиного внеску за статтею 9

1. Єдиний внесок обчислюється  виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній  формі. Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску.

2. Обчислення єдиного внеску  здійснюється на підставі бухгалтерських  та інших документів, відповідно  до яких провадиться нарахування  (обчислення) або які підтверджують  нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього  Закону нараховується єдиний  внесок.

3. Обчислення єдиного внеску  територіальними органами Пенсійного  фонду у випадках, передбачених  цим Законом, здійснюється на  підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

4. Обчислення єдиного внеску  за минулі періоди здійснюється  виходячи з розміру єдиного  внеску, що діяв на день нарахування  (обчислення, визначення) заробітної  плати (доходу), на яку відповідно  до цього Закону нараховується  єдиний внесок.

5. Сплата єдиного внеску здійснюється  виключно у національній валюті  шляхом внесення відповідних  сум єдиного внеску на рахунки  територіальних органів Пенсійного  фонду, відкриті в органах Державного  казначейства України для його  зарахування.