Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Зміст роботи: 

Варіант 10. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності. 

Вступ

1. Поняття та види ЗЕД;

2. Суб’єкти ЗЕД;

3. Система нормативно правових актів про ЗЕД;

4. Правовий режим ЗЕД;

Висновки

Список використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ.

  Орієнтація  української держави на побудову відкритої економіки, на загальновизнані  принципи міжнародного економічного співробітництва, вільного переміщення товарів, капіталів  та робочої сили, свободи зовнішньоекономічної діяльності як противаги державній  монополії зумовлює необхідність правового  регулювання відповідних сфер і, зокрема, зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) як сфери господарських взаємовідносин українських та іноземних суб’єктів  і управлінського впливу відповідних  державних органів.

      Правове регулювання ЗЕД є складною і розгалуженою системою актів різних галузей законодавства, об’єднаних, у першу чергу, спільним предметом правового регулювання — сферою відносин відповідних суб’єктів щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

      Сучасна система управління зовнішньоекономічною діяльністю охоплює широке коло об’єктів. За певними критеріями і ознаками її поділяють на певні розділи чи сегменти.

      У широкому аспекті система управління зовнішньоекономічною діяльністю постає складним, багатовимірним, багатогранним явищем. В узагальненому вигляді її можна характеризувати сукупністю рівнів управління, широкого кола об’єктів, складових операцій, а також форм.

      Рис.1. Управління ЗЕД

      Рис.2. Система державних  органів управління зовнішньоекономічною діяльністю

      Система державних органів управління зовнішньоекономічною діяльністю визначається принциповою  структурою інститутів, до числа яких у загальному вигляді належать уряд (Кабінет Міністрів), органи державного управління (міністерства чи інші органи) у сферах закордонних справ, зовнішньої торгівлі, статистики, митного, податкового контролю, центральний та експортно-імпортний банки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

І. Поняття та види ЗЕД.

   Одним з перших законів незалежної України, спрямованих на забезпечення ринкової орієнтації вітчизняної економіки був Закон від 16.04.1991 р. “Про зовнішньоекономічну діяльність” (далі - Закону “Про ЗЕД”). Набуття ним чинності дозволяло усім суб'єктам господарювання з відповідним обсягом правосуб'єктності (в т. ч. відсутності заборон чи обмежень на здійснення такої діяльності/окремих її видів) здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, яка в умовах планово-розподільчої економіки була прерогативою держави та створених нею організацій.  

  Приймаючи цей Закон, законодавець  однією з основних його цілей  визначив запровадження правового  регулювання всіх видів зовнішньоекономічної  діяльності в Україні, включаючи  зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне  співробітництво, спеціалізацію  та кооперацію в галузі виробництва,  науки і техніки, економічні  зв'язки в галузі будівництва,  транспорту, експедиторських, страхових,  розрахункових, кредитних та інших  банківських операцій, надання різноманітних  послуг. 
   Зовнішньоекономічна діяльність (далі - ЗЕД), згідно із ст. 1 цього Закону, визначається як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Характерними  рисами ЗЕД є:  

- належність ЗЕД до господарської  діяльності, основним спрямуванням  якої є виготовлення та реалізація  продукції, виконання робіт, надання  послуг вартісного характеру,  що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. З ГК України);  

  - обов'язкова наявність такої складової господарської діяльності, як перетин митного кордону України робочою силою та/або майном, що характеризується як сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів;  

- особливий суб'єктний склад (ст. 378 ГК України): здійснення ЗЕД  вітчизняними суб'єктами господарювання, які мають статус індивідуального  підприємця чи господарської організації з правами юридичної особи, та підрозділами/структурними одиницями (без прав юридичної особи) іноземних господарських організацій, що мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані у встановленому законом порядку;  

- спеціальний режим господарської діяльності, пов'язаний із спеціальним правовим регулюванням та відповідно:

а) встановленням низки заборон, обмежень щодо кола суб'єктів ЗЕД, видів господарської  діяльності, порядку її здійснення з метою забезпечення інтересів  національної економіки та національного  товаровиробника;

б) створенням системи спеціальних  органів, що здійснюють державне регулювання  у сфері ЗЕД (Державна митна служба, Міжвідомча комісія з міжнародної  торгівлі), та покладенням певних функцій щодо регулювання ЗЕД на Міністерство економіки та з питань економічної інтеграції України, Антимонопольний комітет України, Національний банк України та інші органи;

в) застосуванням специфічних засобів  державного регулювання, в т. ч.: ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій, державної реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів), контролю за здісненням ЗЕД, можливістю застосування специфічних  санкцій за порушення правил здійснення ЗЕД (припинення експортно-імпортних операцій, застосування антидемпінгових заходів, застосування індивідуального режиму ліцензування).  

  Поняття зовнішньоекономічної діяльності слід відрізняти від поняття зовнішньоекономічної операції (ст. 379 ГК, статті 15-16 Закону “Про ЗЕД”). Змістом будь-якої діяльності (в т. ч. ЗЕД) є систематичні дії певного спрямування, не обмежені у часі чи такі, що здійснюються протягом тривалого періоду (наприклад, протягом дії виданої на 5 років ліцензії). Зміст поняття “операція” (в господарсько-правовому сенсі) - значно вужчий. Це можуть бути окремі дії чи їх сукупність, спрямована на досягнення певного результату (наприклад, перерахування коштів іноземному контрагенту-підрядчику відповідно до умов зовнішньоекономічного договору на будівництво об'єкта, що передбачає сплату замовником авансу до початку виконання робіт). Характерною ознакою зовнішньоекономічної операції є перетин робочою силою та/або майном, що використовується у ЗЕД, митного кордону України.

До  видів зовнішньоекономічної діяльності належать:  

- експорт та імпорт товарів,  капіталів та робочої сили;  

- надання суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності України послуг іноземним  суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних,  страхових, консультаційних, маркетингових,  експортних, посередницьких, брокерських,  агентських, консигнаційних, управлінських,  облікових, аудиторських, юридичних,  туристських та інших, що прямо  і виключно не заборонені законами  України; надання вищезазначених  послуг іноземними суб'єктами  господарської діяльності суб'єктам  зовнішньоекономічної діяльності  України;  

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича,  виробнича, навчальна та інша  кооперація з іноземними суб'єктами  господарської діяльності; навчання  та підготовка спеціалістів на  комерційній основі;   

- міжнародні фінансові операції  та операції з цінними паперами  у випадках, передбачених законами  України;  

- кредитні та розрахункові операції  між суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності та іноземними суб'єктами  господарської діяльності; створення  суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності банківських, кредитних  та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;  

- спільна підприємницька діяльність  між вітчизняними суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності та іноземними суб'єктами  господарської діяльності, що включає  створення спільних підприємств  різних видів і форм, проведення  спільних господарських операцій  та спільне володіння майном  як на території України, так  і за її межами;  

- підприємницька діяльність на  території України, пов'язана  з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау,  торговельних марок та інших  нематеріальних об'єктів власності  з боку іноземних суб'єктів  господарської діяльності; аналогічна  діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності за межами України;   

- організація та здійснення діяльності  в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій,  симпозіумів, семінарів та інших  подібних заходів, що здійснюються  на комерційній основі, за участю  суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності; організація та здійснення  оптової, консигнаційної та роздрібної  торгівлі на території України  за іноземну валюту у передбачених  законами України випадках;  

- товарообмінні (бартерні) операції  та інша діяльність, побудована  на формах зустрічної торгівлі  між суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності та іноземними суб'єктами  господарської діяльності;  

- орендні, в тому числі лізингові,  операції між суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності та іноземними суб'єктами  господарської діяльності;  

- операції по придбанню, продажу  та обміну валюти на валютних  аукціонах, валютних біржах та  на міжбанківському валютному  ринку;  

- роботи на контрактній основі  фізичних осіб України з іноземними  суб'єктами господарської діяльності  як на території України, так  і за її межами; роботи іноземних  фізичних осіб на контрактній  оплатній основі з суб'єктами  зовнішньоекономічної діяльності  як на території України, так  і за її межами;  

- інші види зовнішньоекономічної  діяльності, не заборонені прямо  і у виключній формі законами  України.  

  Одним з основних видів ЗЕД та складовою будь-якою ЗЕД є експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили. Ст. 1 Закону “Про ЗЕД” містить визначення цих понять, розрізняючи при цьому експорт/імпорт товарів та експорт/імпорт капіталів.  

  Експорт (експорт товарів) — продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у т.ч. з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.  

  Імпорт (імпорт товарів) — купівля (у т. ч. з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.  

  Експорт/імпорт капіталу - вивезення  за межі України/ввезення з-за  меж України капіталу у будь-якій  формі (валютних коштів, продукції,  послуг, робіт, прав інтелектуальної  власності та інших немайнових  прав) з метою одержання прибутків  від виробничої та інших форм господарської діяльності.  

  Закріплюючи широкі можливості  щодо експорту-імпорту як різновиду зовнішньоекономічної діяльності та експортно-імпортних операцій як складової ЗЕД, законодавець встановлює і певні обмеження з метою захисту національних інтересів. Згідно із ст. 17 Закону “Про ЗЕД” встановлюється заборона на такі види експорту та імпорту:   

- експорт з території України  предметів, які становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України; 
   - імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди здоров'ю або становити загрозу життю населення та тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього середовища;  

- імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей  війни, расизму та расової дискримінації,  геноциду і т. п., які суперечать  відповідним нормам Конституції (Основного Закону) України;  

- експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності.

   Законами України можуть встановлюватися обмеження/заборони і щодо певних методів імпортування товарів в Україну. Це стосується так званого демпінгу/демпінгового імпорту та субсидованого імпорту.  

  Демпінг/демпінговий імпорт (відповідно  до ст. 1 Закону “Про ЗЕД”) - це  ввезення на митну територію  країни імпорту товару за ціною,  нижчою від порівняної ціни  на подібний товар у країні експорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробникові подібного товару. Відносини, що складаються в процесі здійснення такого імпорту, регулюються Законом України від 22.12.1998 р. “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”.   

  Субсидований імпорт - ввезення на  митну територію країни імпорту  товару (товарів), що користується  пільгами від субсидії, яка надається для виробництва, переробки, транспортування або експорту такого товару. Небезпечність для національної економіки такого імпорту зумовила прийняття спеціального нормативно-правового акта вищої юридичної сили - Закону України від 22.12.1998 р. “Про захист національного виробника від субсидованого імпорту”.   

  Законом “Про ЗЕД” (ст. 30) встановлені  обмеження щодо реекспорту, а  саме: забороняється реекспорт товарів,  імпортованих за рахунок Державного  валютного фонду України та  валютних фондів місцевих Рад народних депутатів України. Проте орган, який є розпорядником Державного валютного фонду України або валютного фонду місцевої Ради народних депутатів України, може дозволити реекспорт в разі неможливості використання імпортного товару на території України за його призначенням. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ІІ. Суб’єкти ЗЕД.

Учасниками  ЗЕД є різні категорії осіб, які за їх рольовими функціями  та повноваженнями можна поділити на такі групи:  

- суб'єкти ЗЕД (особи, які безпосередньо  здійснюють зовнішньоекономічну  діяльність);  

- особи, що забезпечують функції  (в комплексі чи окремо визначені) щодо управління ЗЕД;

- споживачі в широкому розумінні  (громадяни, суб'єкти господарювання, негосподарські організації);

- посередники (особи, які надають  суб'єктам ЗЕД послуги організаційного,  консультаційного та іншого характеру  щодо сприяння в здійсненні  зовнішньоекономічної діяльності).   

  Спеціальне законодавство про ЗЕД приділяє особливу увагу першим двом категоріям учасників ЗЕД з урахуванням їх визначальної ролі в організації та здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Коло суб'єктів ЗЕД визначається по-різному.  

  Відповідно до ст. Закону “Про  ЗЕД”, суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:  

- фізичні особи - громадяни України,  громадяни республік Союзу РСР,  іноземні громадяни та особи  без громадянства, які мають цивільну  правоздатність і дієздатність  згідно із законами України  і постійно проживають на території  України;  

- юридичні особи, зареєстровані  як такі в Україні і які  мають постійне місцезнаходження  на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх  видів, включаючи акціонерні та  інші види господарських товариств,  асоціації, спілки, концерни, консорціуми,  торговельні доми, посередницькі  та консультаційні фірми, кооперативи,  кредитно-фінансові установи, міжнародні  об'єднання, організації та ін.), в т. ч. юридичні особи, майно  та/або капітал яких є повністю  у власності іноземних суб'єктів  господарської діяльності;  

- об'єднання фізичних, юридичних,  фізичних і юридичних осіб, які  не є юридичними особами згідно  із законами України, але які  мають постійне місцезнаходження  на території України і яким  цивільно-правовими законами України  не заборонено здійснювати господарську  діяльність;  

- структурні одиниці суб'єктів  господарської діяльності республік  Союзу РСР, іноземних суб'єктів  господарської діяльності, які не  є юридичними особами згідно  із законами України (філії,  відділення тощо), але мають постійне  місцезнаходження на території  України;  

- спільні підприємства за участю  суб'єктів господарської діяльності  України та іноземних суб'єктів  господарської діяльності, зареєстровані  як такі в Україні і які  мають постійне місцезнаходження  на території України;  

- інші суб'єкти господарської  діяльності, передбачені законами  України;  

  Україна в особі її органів,  місцеві органи влади і управління  в особі створених ними зовнішньоекономічних  організацій, які беруть участь  у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які  беруть участь у господарській  діяльності на території України,  діють як юридичні особи згідно  з встановленими законом принципами  здійсненні ЗЕД.  

  Господарський кодекс (ст. 378) закріпив  уніфіковані та значною мірою  вдосконалені положення щодо  суб'єктів ЗЕД, передбачивши, що  ними є (можуть бути): 
   - суб'єкти господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 частини другої ст. 55 ГК (тобто зареєстровані у встановленому порядку індивідуальні підприємці; господарські організації зі статусом юридичної особи, створені відповідно до законодавства України (Цивільного кодексу, Господарського кодексу, спеціальних законів). 
   - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;  

- підрозділи (структурні одиниці)  іноземних суб'єктів господарювання (нерезидентів), що не є юридичними  особами за законодавством України  (філії, відділення тощо), але мають  постійне місцезнаходження на  території України і зареєстровані  в порядку, встановленому законом;   

- зовнішньоекономічні організації,  що мають статус юридичної  особи, утворені в Україні відповідно  до закону органами державної  влади або органами місцевого  самоврядування. 
  

  Суб'єкти ЗЕД мають права та  обов'язки (загальні та спеціальні), що є обов'язковими елементами їх правового статусу. До категорії загальних входять права та обов'язки, притаманні усім суб'єктам господарювання. До категорії спеціальних належать права та обов'язки, якими наділяються суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності в процесі її здійснення. Спеціальними правами суб'єктів ЗЕД є:  

- здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної  діяльності та зовнішньоекономічні  операції, щодо яких закон не  містить заборон/обмежень;  

  - відкривати будь-які не заборонені законом валютні рахунки в банківських установах, розташованих на територіях інших держав;   

- самостійно розпоряджатися (після сплати передбачених законом податків і зборів/обов'язкових платежів) валютною виручкою від проведених зовнішньоекономічних операцій (крім передбачених законом випадків);   

  - одержувати в іноземних фінансових установах на договірній основі валютні кредити на умовах, що не суперечать законодавству України;  

- обирати контрагентів та укладати з ними зовнішньоекономічні договори (контракти);  

- обирати за домовленістю з  контрагентом за зовнішньоекономічним  договором/контрактом юрисдикційний  орган, що розв'язуватиме між ними спори; відповідно до ст. 38 Закону “Про ЗЕД” спори між суб'єктами ЗЕД можуть розглядати: суди України; за згодою сторін спору - Міжнародний комерційний арбітражний суд та Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України; інші органи вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України);  

- обирати за домовленістю з  контрагентом за зовнішньоекономічним  договором/контрактом національну  належність законодавства, що  застосовуватиметься при розгляді  таких спорів;  

- користуватися державним захистом  своїх прав та законних інтересів у разі їх порушення за межами України шляхом звернення до дипломатичних та консульських установ, державних торговельних представництв, а також в інший спосіб, визначений законом.  

  До спеціальних обов'язків суб'єктів ЗЕД належать:  

- дотримання вимог законодавства  про ЗЕД, в т.ч.:  

- здійснення у передбачених актами  законодавства випадках ліцензування  та квотування імпортно-експортних  операцій, а також виконання умов  їх надання;  

- дотримання вимог щодо змісту, форми та державної реєстрації  зовнішньоекономічних договорів  (контрактів);  

- у разі здійснення ЗЕД в  Україні у формі створення  іноземним суб'єктом господарювання (зі статусом юридичної особи)  філій, представництв, інших відокремлених  підрозділів (без такого статусу) - здійснити реєстрацію подібного  суб'єкта в установленому порядку;   

- у разі запровадження в установленому  порядку режиму обов'язкового  розподілу валютної виручки від  проведення зовнішньоекономічних  операцій між суб'єктами ЗЕД  та уповноваженими державними  валютними фондами здійснювати  відповідні відрахування іноземної  валюти з дотриманням передбачених  для цього процедур;  

- вести бухгалтерський та оперативний  облік зовнішньоекономічних операцій, а також статистичну звітність,  яку повинні надсилати органам  Державної статистики України; 
   - імпортувати в Україну лише ті товари, які за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, фітосанітарними, ветеринарними та екологічними характеристиками не порушують мінімальних умов відповідних стандартів та вимог, що діють на території України (у разі відсутності національних стандартів та вимог України на певний товар - застосовувати відповідні міжнародні стандарти та вимоги або іноземні стандарти та вимоги, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів);  

- утримуватися від порушень встановлених  законом заборон, обмежень щодо  субсидованого імпорту, демпінгового  імпорту, реекспорту;  

- у разі порушення вимог законодавства  про ЗЕД нести передбачену  ним господарсько-правову відповідальність, у т. ч. у формі застосування  спеціальних санкцій, відповідно  до встановленого порядку (Положення  про порядок застосування до  суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності України та іноземних  суб'єктів господарської діяльності  спеціальних санкцій, передбачених  статтею 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”: Затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.04.2004 р. № 126);  

- інформувати Нацбанк України  про відкриття валютних рахунків за межами України та надавати відомості про використання своїх валютних рахунків податковим органам у встановленому порядку;