Правовий аналіз кодексу законів царя Хамураппі

Ніжинський  державний університет

Імені Миколи Гоголя 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

на  тему:

“Правовий аналіз кодексу законів

  царя Хамураппі” 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав

 студент  1-го курсу

історико-юридичного факультету

групи І.П.-12

Шадура  Вадим

ПЛАН 

1) Характеристика основних джерел права Стародавнього   Вавілону.

     2) Право за законами Хамураппі.

     3) Список використаної літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ  ДЖЕРЕЛ ПРАВА СТАРОДАВНЬОГО  ВАВІЛОНУ

     Бурхлива  політична історія державних  утворень Двуріччя наприкінці 3-го тисячоріччя до нашої ери була відзначена зростанням Вавілона. Близько 1895 року до нашої ери він стає центром незалежної держави. Царі вавілонської династії "патеси" підкорили собі спочатку т.зв. Аккадську область, населену семітськими племенами, а потім і шумерські міста.

     Древнім джерелом права в державах Двуріччя був звичай. Поряд зі звичаєм дуже рано з'являється й інше джерело  право — закон. Відомі закони городов  Ларсі, Ешнунні, Ісина.

     Одним з найбільш значних етапів у розвитку права варто розглядати поява кодексу Хамураппі. З ім`ям Хамураппі (1792—1750р. до нашої ери) зв'язані такі великі заходи в державі, як:

• об'єднання Північного і Південного Двуріччя у Вавілонську державу;
• удосконалення в масштабі усієї Вавілонии іригаційної системи, реформа адміністративного апарата;
• упорядкування правосуддя в країні.

      Закони  Хамураппі являють собою надзвичайно цікавий законодавчий пам'ятник. Це дуже важливе джерело в історії держави і права стародавньої Месопотамії. На противагу від інших збірників правових актів та законів Месопотамії, кодифікація не носить божественної волі. У пролозі Хамураппі вказує, що бог сонця та справедливості Шамаш, з'явився цареві уві сні, розпорядився, щоб той встановив в країні "право і справедливість", та вручив йому свої закони. В епілозі цар ще раз наголошує на необхідності дотримуватись всіх цих законів. Він також проголошує, що буде захищати усіх потерпілих і покривджених .

     У законах Хамураппі регулюється цілий спектр правових відносин вавилонського суспільства, зокрема в галузі цивільного, зобов'язального права, шлюбно – сімейного та спадкового права, трудових відносин, кримінального та кримінально – процесуального права. Це типова кодифікація рабовласницької держави де всі права і привілеї закріплені за рабовласниками, а раб – особа безправна.

     Джерела виділяють світську і церковну знать, чиновництво,професійне воїнство, сільських  общинників, ремісників, купців, торговців, різні категорії рабів.Звертає  на себе увага поділ вільних людей  на двох категорій. Одні називалися "синками чоловіка" авіації (чи "синами людини"),що підкреслює їх вільний повноправний стан, інша категорія називалася "мушкенум" (ймовірно похідне від слова "шукену" - бити чолом"), що означає відмінювання перед особою вищого стану. Обидві категорії відносилися до рабовласників.

     В древньому Вавілоні не одержало розвиток велике приватне рабовласництво. Основними  виробниками матеріальних благ були вільні селяни-общинники та ремісники. Раби знаходилися як у державній (у палацах) і колективної (храмах), так і в приватній власності.

     Патріархальний  характер рабовласництва обумовлював  визнання за рабами ряду особистих  і майнових прав. Наприклад, у випадку, якщо раби одружувалися з вільними жінками, то діти від цього шлюбу  вважалися вільними. Після смерті раба майно поділялося навпіл, половина переходила дружині і дітям, половина - пану (ст. 175—176 З.Х.) . Велика вагу в суспільстві мали жреці. Храми мали величезні багатства. В законах встановлюється привілегія храмів, що згадуються поряд із привілеями палацу. Жреці з найдавніших часів зберегли у своїх руках юстицію і відігравали істотну роль у керуванні. Вищі жрецькі посади заміщалися особами знатного походження, у тому числі родичами пануючи.

     Серед рабовласників особливо виділялися тамкари – великі купці, найбагатші люди Вавілона. Вони ведуть велику зовнішню торгівлю, а також роздрібну - усередині країни.

     На  чолі найдавніших шумерійських міст стояли патеси, намісник бога на землі. Коли його панування починало простиратися на значну частину всієї країни, йому привласнюється титул лугаля. Пізніше, підкоряючи собі великі території правителя, починаючи з Аккадської династії називають себе царями 4 країн і царями всесвіту, навіть богом. В законах Хамураппі цар уже не іменується богом, а розглядається як намісник божества.

     Вищою посадовою особою в державі є  правитель царського палацу (у  стародавності називається кубанда). З розширенням влади царів  за межі Шумери їх обов'язки були зв'язані  з повинностями населення. Він керує  будівництвом каналів, зміцнень, палаців, храмів, веденням воєн,організацією землеробських робіт.

     При царі з'являється й інший правитель-намісник - ісакку - правитель багатьох міст. В джерелах згадуються різні розряди  жреців, агентів,суддів, хоронителів  житниць, переписувачі, доглядачі і т.д.

     З розширенням території відбувається централізація керування. Царі з  часів 3-й Урської династії позбавляють  місцевих патеси їхньої світської влади, зберігаючи за ними лише їхнє жрецьке  достоїнство, перетворюють їх у підлеглих  обласних правителів — шакканакку.

     Крім  шакканакку відомі правителі більш  легких територіальних одиниць- рабіануми, по видимому правителі  міст чи територіальних громад. 
 
 
 
 

2. ПРАВО ЗА ЗАКОНАМИ ХАМУРАПІ

      Найвідомішим, найповнішим збірником законів  усієї Месопотамії є кодифікація царя Хамураппі, яку й донині вважають одним з найдавніших збірників правових норм в світі.

      Хамураппі склав свої закони вже на 3 році царювання – вони були записані на глиняних табличках. Згодом, на 35 році царювання, коли йому вдалося перемогти всіх своїх ворогів "зверху і знизу", за його наказом закони були висічені на чорному базальтовому стовпі. Тоді і, очевидно, складено вступ і закінчення до законів.

      Цей базальтовій стовп знайдено в  кінці 1901 року французькою археологічною експедицією в м. Сузи. Еламський правитель наказав у центрі стовпа очистити місце, очевидно, для свого власного запису, але самого запису він не зробив. На сьогодні цілком невідомі 21 стаття. Всього ж текст законів Хамураппі, крім прологу і епілогу, налічує 282 статті.

      У законах Хамураппі регулюється цілий спектр правових відносин вавілонського суспільства, зокрема в галузі цивільного, зобов'язального права, шлюбно – сімейного та спадкового права, трудових відносин, кримінального та кримінально – процесуального права. Це типова кодифікація рабовласницької держави де всі права і привілеї закріплені за рабовласниками, а раб – особа безправна .

      Перші 5 статей присвячені судочинству.

     Судова  система, як і в інших древньосхідних державах, не була відділена від  адміністрації. Цар і чиновники одночасно відали над адміністративними, і судовими справами.

     Верховним суддею був цар, що був вищою інстанцією для розгляду цивільних і кримінальних справ. Він міг і сам розглянути будь-які справи, але частіше за все направляв в органи нижчого підпорядкування.

     Судові  функції знаходилися також у  руках "намісника" і "рабіанума" - голів судових колегій.

     В суді намісника судова Колегія складалася з чиновників, підлеглих "наміснику", а під керуванням "рабіанума"засідав суд із членів общинної ради в повному складі.

     У великих містах судові функції виконували спеціальні "царські судді", підлеглі безпосередньо паную.

     Жреці брали участь у процесі, коли приводили сторони до клятви і засвідчували її. Варто думати, що існували храмові суди для розгляду справи, сторонами в який були жреці.

      Вони  скеровані проти пануючої системи  підкупу суддів і свідків. Суддям загрожують суворі покарання (штраф у 12-ти кратному розмірі суми позову і позбавлення посади за зміну вже винесених судових рішень. Ст. 14.)

      Розділ  другий присвячений врегулюванню проблем  власності, володіння, які встановлюють покарання за грабунок, крадіжку чужого майна та ін.

      Розділ  третій присвячений шлюбу сім'ї, успадкуванню. В ньому розглядаються питання про форми та умови укладення шлюбу, про умови допустимості багатожонства, розлучення, про майнові та особисті взаємовідносини подружжя, батьків і дітей.

      Четвертий розділ – це норми, які передбачають злочини проти особи та відповідальність за них, тобто присвяченні захисту особи, її життя, честі, здоров'я.

      Останній  розділ присвячений  праці, умовам праці  її оплати, знаряддям праці. Таким  чином система Хамураппі виглядає так:

1. Суд (5 статей);
2. Власність (121 стаття);
3. Шлюб і сім'я (69 статей);
4. Захист особи (19 статей);
5. Праця і знаряддя праці (68 статей);

Яка ж була мета, причини видання законника?

          Можна назвати такі причини появи законів Хамураппі:

1. На той час Вавілон став великою державою, приєднавши до себе багато сусідніх міст, держав, народів. У зв'язку з цим виникла необхідність встановити єдині закони на території всієї держави, які б регулювали правові питання і правові відносини.
2. Стремління рабовласників, знаті, заможних людей, жерців чітко визначити свої права і привілеї, забезпечити своє майно від зазіхань інших.
3. Прагнення самого царя згладити гострі соціальні протиріччя, які виникали в суспільстві.

     В законах Хамураппі немає згадування про звичай кровної помсти. Вона винесена в одних випадках покараннями, що накладаються державною владою, вдругих випадках винагородою, що сплачує злочинець чи потерпіл родичам.

     Разом з тим, закон зберігає не мало пережитків первісних відносин:

     а) відповідальність за злочин усією територіальною громадою у випадках, коли особистість злочинця невідома (ст.ст. 23,24);

     б) відповідальність дітей за злочини, зроблені родителями (ст. ст. 116, 210, 230);

     в) вигнання злочинця з даної чи місцевості "з будинку";

     г) збереження в ряді випадків принципу таліона "Рівним за рівне" (ст. ст. 196, 197).

     Заодно  і той же злочин авілуму, мушкену і рабу призначалися різні покарання. Таким чином, право носило яскраво виражений класовий характер.

     Закони  Хаммурапи знають наступні види покарань:

• страта (більш ніж у 30випадках);
• калічницькі покарання;
• тілесні покарання (удари батогом);
• накладення знака «безчесний»;
• вигнання з рідної місцевості чи будинку;
• грошові стягнення;
• звільнення з посади з забороною займати її в майбутньому.

       Система злочинів містить:

• посадові злочини (карає суддя, що змінив вирок, що одержав хабар штрафом у 12кратному розмірі вартості позову і позбавляється посади без права заняття її в майбутньому);
• безпідставне обвинувачення, лжесвідчення карали стратою;
• злочини проти особистості, ненавмисне убивство (несе покарання у виді страти винного чи його сина або дочки), убивство чоловіка жінкою (винну саджали на кіл);
• відповідальність лікаря за невдале лікування волокло калічницьке покарання, за інші злочини каралися за принципом таліона;
• викрадення малолітніх дітей (карає стратою ст.14);
• злочину проти власності:

      Злочини проти особи – життя, здоров'я, честі, гідності. Вбивство – навмисне чи ненавмисне – каралось смертю. Коли дружина вбивала чоловіка, то за це її саджали на палю (ст. 153). У випадку смерті господаря будинку, спричиненого обвалом, карали смертю будівельника (ст. 229); якщо загинув син господаря, то страті підлягав син будівельника (ст.230). Так, якщо лікар-хірург спричинив хворому каліцтво або в результаті операції хворий помер, то йому належало відрізати руку (ст. 218). Коли від операції помирав раб, то лікар відшкодовував його вартість.

      За  удар по щоці рівного за соціальним станом і походженням винний має  заплатити йому штраф, а за такий  вчинок, заподіяний особі з вищих  соціальних сфер, винний привселюдно одержував 60 ударів канчуком (ст.202). Якщо раб вдарив вільного, йому відрізали вухо (ст. 205).

      Злочин  проти власності. До них відносять посягання на будь-які категорії власності, будь-яке майно – царське, храмове, общинне, приватне. За такі злочини карали з усією безоглядністю і жорстокістю. За крадіжку царського чи храмового майна загрожувала смертна кара (ст.6). За вкрадене майно мушкенума накладали штраф у 10 –ти кратному розмірі. За крадіжку з проломом стіни спійманого злочинця карали смертю біля цього пролому, де його закопували (ст.21). За крадіжку під час пожежі злодія кидали у вогонь (ст.25). Високі штрафи були встановлені за порубку дерев у чужому саді (ст. 59).

      Злочини проти сім'ї і  моралі. Законник передбачав ряд правопорушень проти сім'ї, моралі, статевих злочинів. Покаранню підлягала подружня зрада (тільки з боку дружини) статеві відносини з близькими родичами, чужоложство, скотоложство. За подружню зраду дружину та її співучасника зв'язували і кидали в воду – топили (ст.129). За зв'язок сина з матір'ю після смерті чоловіка їх обох спалювали, інтимний зв'язок батька з дочкою карали його вигнанням з даної місцевості. Сина, який підняв руку на батька, карали відрубанням руки (ст.195).

      Отже, Закони Хамураппі являють собою надзвичайно цікавий законодавчий пам'ятник. Це дуже важливе джерело в історії держави і права стародавньої Месопотамії. На противагу від інших збірників правових актів та законів Месопотамії, кодифікація не носить божественної волі. У пролозі Хамураппі вказує, що бог сонця та справедливості Шамаш, з'явився цареві уві сні, розпорядився, щоб той встановив в країні "право і справедливість", та вручив йому свої закони. В епілозі цар ще раз наголошує на необхідності дотримуватись всіх цих законів. Він також проголошує, що буде захищати усіх потерпілих і покривджених. 
 

Список  використаної літератури:

1. Історія держава і права зарубіжних країн. Підручник. – К., 2000.
2. Основи правознавства. Підручник – К., 1998.
3. Коваленко А. Краткий словарь-справочник по теории государства и права.- М.: Исток, 1994.- 96 с
4. Бармак М. Основи правознавства.- 2-ге вид., допов. і перероб.- Т., 1999.- 244 с.