Правовий режим земель водного фонду

 

Міністерство освіти і науки України

Київський університет туризму, економіки  і права

(Юридичний факультет)

Кафедра конституційного, адміністративного і фінансового  права

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

З дисципліни Земельне право

на тему: «Правовий  режим земель водного фонду»

студента групи 31-ЮФД

Агапова Володимира

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2010 

 

 

 

 

Зміст:

ВСТУП

1. Правовий режим земель водного фонду;
2. Суб’єкти, об’єкти, зміст та підстави виникнення. зміни та припинення права користування землями водного фонду;
3. Правове забезпечення відновлення і охорони земель водного фонду;

Висновок

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Землі водного фонду  – це такі землі зайняті водними  об'єктами - морями, річками, озерами, водосховищами  та ін., а також землі, виділені під смуги відводу і водоохоронні зони водних об'єктів. Оскільки основним цільовим призначенням цих земель є забезпечення використання і охорони вод, їх правовий режим значною мірою визначається водним законодавством. Землі водного фонду використовуються для задоволення життєвих, побутових, оздоровчих та інших потреб населення, а також водогосподарських, природоохоронних, промислових, енергетичних, транспортних, рибогосподарських та інших потреб. Особливості правового режиму земель водного фонду визначається Водним кодексом України.

 

 

1. Правовий режим земель  водного фонду

 

Землями водного фонду  визначаються землі, зайняті:

• морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;
• прибережними захисними смугами вздовж морів, річок на навколо водойм;
• гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
• береговими смугами водних шляхів.

(ст. 4 «Землі водного фонду» ВОДНИЙ  КОДЕКС УКРАЇНИ  ( Відомості Верховної  Ради України (ВВР), 1995, N 24, ст.189 )  Вводиться в дію Постановою ВР  N 214/95-ВР від 06.06.95, ВВР, 1995, N 24, ст.190 })

Призначення земель водного  фонду полягає в використанні їх для будівництва і експлуатації споруд, що забезпечують задоволення  питних, побутових, оздоровчих та інших потреб населення, а також водогосподарських, сільськогосподарських, природоохоронних, промислових, рибогосподарських, енергетичних, транспортні та інших державних і суспільних потреб. Землі водного фонду підрозділяються на два види: водопокриті землі, і землі призначені для обслуговування водокористувачів та прилеглі до водних об’єктів. Водопокритими вважаються землі, які покриті водою постійно або більшу частину року, і відповідно є частиною водного об’єкта. Землі, прилеглі до водних об’єктів і призначені для обслуговування водокористувачів, є землі зайняті:

• прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;
• гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами. а також землі, виділені під смуги відведення для них;
• береговими смугами водних шляхів.

Враховуючи, що основним цільовим призначенням земель водного  фонду є обслуговування діяльності, яка безпосередньо пов’язана  з використанням і охороною вод, зміст правового режиму даних  земель підпорядкований правовому режиму вод.

Відповідно до Водного  кодексу, води є виключно власністю  народу України і надаються тільки у користування.

У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об’єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів та підтриманню їх у належному стані.

У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об’єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, а також для проведення науково-дослідних робіт

(«Правовые  проблемы экологии» Шемшученко  Ю. С.  1989 р. - 308с. 56.)

Користування цими ділянками  у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється КМУ.

На земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з державними органами охорони навколишнього  природного середовища, водного господарства та геології.

 

2. Суб’єкти, об’єкти,  зміст та підстави виникнення. зміни та припинення права  користування землями водного  фонду.

 

Відповідно до Водного  кодексу, води є виключною власністю  народу України і надаються тільки у користування. Об’єктом права водокористування є водний об’єкт або його частина. Водний об’єкт включає в себе не тільки воду, а і землі, на яких ця вода знаходиться. Водні об’єкти можуть мати загальнодержавне і місцеве значення. До водних об’єктів загальнодержавного значення належить:

1. внутрішні морські води та територіальне море;
2. підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
3. поверхневі води( озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;
4. водні об’єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

(Стаття 3. «Водний фонд України» ВОДНИЙ  КОДЕКС УКРАЇНИ ( Відомості Верховної  Ради України (ВВР), 1995, N 24, ст.189 ) { Вводиться в дію Постановою ВР N 214/95-ВР від 06.06.95, ВВР, 1995, N 24, ст.190 })

До водних об’єктів місцевого  значення належать:

• поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного значення;
• підземні води. які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Суб’єкти  права водокористування. Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства. установи. організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства, які здійснюють забір води з водних об’єктів, скидають в них зворотні води або користуються водними об’єктами.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними, та за погодженням з органом, який видав дозвіл первинному водокористувачу.

Вторинні водокористувачі  можуть здійснювати скидання стічних  вод у водні об’єкти також  на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

(«Право  приватної власності громадян  України на землі сільськогосподарського  призначення: Монографія». – Одеса: Астро-принт, 2000. – 136 с. 14.)

Використання вод здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування, для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. право користування водними об’єктами при встановленні спеціального водокористування набувається на підставі дозволу і заключеного на підставі нього договору. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин. Спеціальне водокористування є платним. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим ( до 3 років) або довгостроковим ( від 3 до 25 років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі:

• якщо відпала потреба у спеціальному водокористуванні;
• закінчення строку спеціального водокористування;
• ліквідація підприємств, установ чи організацій;
• передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам;
• визначення водного об"єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність;
• порушення спеціального водокористування та охорони вод;
• виникнення необхідності першочергового задоволення питних і господарсько- побутових потреб населення;
• систематичного невнесення плати в строки, визначені законодавством.

(Стаття 47. «Право загального водокористування»  та Стаття 45. «Обмеження прав водокористувачів»  ВОДНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ( Відомості  Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 24, ст.189 ) { Вводиться в дію Постановою ВР N 214/95-ВР від 06.06.95, ВВР, 1995, N 24, ст.190 })

 

 

3. Правове забезпечення  відновлення і охорони земель  водного фонду

 

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколо водних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

На території водоохоронних  зон забороняється:

• використання стійких та сильнодіючих пестицидів;
• влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;
• скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

 Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

 Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

 Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами місцевих Рад і державними органами охорони навколишнього природного середовища.

З метою охорони поверхневих  водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні  смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження  і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках встановлюються смуги відведення з особливим режимом користування. Розміри смуг відведення та режим користування ними встановлюються за проектом, який розробляється і затверджується водокористувачами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються органам водного господарства та іншим організаціям для спеціальних потреб і можуть використовуватися ними для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень.

З метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються місцевими Радами на їх території  за погодженням з державними органами санітарного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології. Режим зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

(«Право  приватної власності громадян  України на землі сільськогосподарського  призначення: Монографія». – Одеса:  Астро-принт, 2000. – 136 с. 112.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Правовий режим земель водного фонду слід розглядати в  комплексі з правовим режимом  водних відносин, які разом можна  назвати водно-земельними відносинами, що виступають єдиним комплексним об’єктом правового регулювання. Виходячи з цих позицій, ці відносини регулюються Земельним кодексом України (далі – Кодекс), Водним кодексом України, переважна більшість норм якого стосується водних відносин, а також Законом України "Про охорону навколишнього середовища", оскільки земля і води одночасно є об’єктами природокористування і виступають предметом екологічних відносин. Особливості правового режиму земель водного фонду полягають в тому, що за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування землі водного фонду, що належать до державної чи комунальної власності, надаються у постійне користування державним водогосподарським організаціям для цілей, передбачених пунктом третім статті 59 Кодексу.

Так, у статті 59 Кодексу  не передбачено право органів  місцевого самоврядування надавати земельні ділянки водного фонду у постійне користування водогосподарським організаціям, заснованим на комунальній власності. Не визначено також компетенцію органів місцевого самоврядування щодо надання комунальним водогосподарським організаціям у постійне користування земельних ділянок водного фонду.

Громадяни і юридичні особи можуть одержувати із земель водного фонду державної і  комунальної власності на умовах оренди земельні ділянки прибережних  захисних смуг відведення і берегових смуг водних шляхів лише для цілей, передбачених пунктом четвертим статті 59 Кодексу.

Створення прибережних  захисних смуг уздовж морів з метою  охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності здійснюються в межах природоохоронних зон, встановлення яких передбачається пунктом другим статті 58 Кодексу.

Прибережні захисні  смуги мають природоохоронне  значення, їх встановлення передбачає обмеження певних видів господарської  діяльності. Відповідно до частини  другої статті 62 Кодексу режим господарської діяльності у прибережних смугах уздовж морів має встановлюватись спеціальним Законом, яким законодавчо врегулюється зазначене питання.

Разом з тим на сьогодні відповідно до статей 87-90 Водного Кодексу  України діють обмеження щодо використання земельних ділянок у прибережних захисних смугах.

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних  захисних смуг, а також за додержанням  режиму використання їх територій здійснюється виконавчими місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. І саме виконавчі комітети місцевих Рад мають доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

Питання щодо визначення територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земель для містобудівних  потреб, у тому числі для житлової і громадської забудови, будівництва  виробничих та інших об’єктів формування містобудівних ансамблів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та оздоровлення населення, вирішується відповідно до Закону України "Про основи містобудування". Ці вимоги стосуються і використання для містобудівних потреб земельних ділянок прибережних захисних смуг.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи України, а також юридичні та фізичні особи іноземних держав, які є суб’єктами містобудування, при розгляді питань, що стосуються обмежень використання земельних ділянок прибережних захисних смуг, повинні керуватися земельним законодавством. Це обумовлено статтею 20 Закону "Про основи містобудування", у якій передбачено, що регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Види діяльності, які можуть здійснюватися на земельних ділянках морських прибережних захисних смуг, визначені Водним кодексом України, зокрема у статті 90 зазначено, що прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів належить до зони санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально–оздоровчих закладів, з обов’язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Деякі особливості господарської  діяльності на землях, що належать до морських прибережних смуг, передбачені в спеціальних законах України.

Так, особливості і  режим господарської діяльності на цих землях визначені Кодексом торговельного мореплавства України. Вони обумовлені специфікою використання водного простору для торговельного  мореплавства. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг обумовлені тим, що відведені порту землі є територією морського порту.

Важливим інструментом реалізації державної політики щодо забезпечення сталого розвитку населених  пунктів є також Концепція сталого розвитку населених пунктів, яка схвалена Постановою Верховної Ради України від 24 грудня 1999 року №1359-ХІУ.

Відповідно до пункту 3 зазначеної Постанови Верховної  Ради України рекомендується Кабінету Міністрів України, центральним  і місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування керуватися Концепцією сталого розвитку населених пунктів при здійсненні практичної діяльності щодо планування та забудови територій, вирішенні інших питань розвитку населених пунктів України.

(КОМЕНТАРІ  ФАХІВЦІВ (АРХІВ 2004) Міністр юстиції  Оніщук Микола Васильович «ПРО  ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ПРИБЕРЕЖНИХ СМУГ  ПРИМОРСЬКИХ МІСТ УКРАЇНИ»)

 

 

 

 

 

Використана література

 

1. «Водний кодекс України» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 24, ст.189 )  Вводиться в дію Постановою ВР  N 214/95-ВР від 06.06.95, ВВР, 1995, N 24, ст.190
2. Коментарі фахівців (АРХІВ 2004) Міністр юстиції Оніщук Микола Васильович «ПРО ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ПРИБЕРЕЖНИХ СМУГ ПРИМОРСЬКИХ МІСТ УКРАЇНИ»
3. «Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення: Монографія». – Одеса: Астро-принт, 2000. – 136 с.
4. «Правовые проблемы экологии» Шемшученко Ю. С.  1989 р. - 308с.