Причини і види тіньового бізнесу в Україні, способи боротьби з ним

Міністерство  освіти і науки України

Львівський  національний університет імені  І.Франка

Економічний факультет 
 
 
 

Реферат на тему:

Причини і види тіньового  бізнесу в Україні, способи боротьби з ним 
 
 
 
 
 
 

     Виконав:

     Студент гр. ЕКК-31

     Берко Є.

     Перевірила:

     Асистент Барилюк І. 
 
 

           Львів 2009

     Вступ 

     Тіньовий бізнес є вкрай актуальною проблемою для української економіки. Під цим терміном слід розуміти економічну діяльність, пов’язану з незаконним привласненням особою або групою осіб частини створеної вартості або частки майна шляхом викривлення об’єктивної інформації про рух грошових коштів та матеріальних цінностей, спотворення даних первинного обліку, а також через реалізацію методом лобіювання відповідних законодавчих норм і нормативів. Тіньовий бізнес - це неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання товарно-матеріальних цінностей. Економічна діяльність в тіньовому секторі здійснюється поза законом, що унеможливлює стабільний розвиток суспільства та набуває особливої актуальності у зв’язку з формуванням державної незалежності України. Думка щодо функціонування тіньової економіки у власному ізольованому режимі є помилковою. Сучасні дослідження показують, що механізм її функціонування забезпечується зв’язками з офіційною, так званою «світлою» економікою. Вона і забезпечує рух всього тіньового економічного простору.

     Десятки років економісти вивчають тіньовий бізнес, намагаються знайти способи його регулювання, але нікому ще не вдалося знайти способу його викорінення. Тіньова економіка властива більшою чи меншою мірою всім часам і всім країнам. В Україні залишається гострою проблема корумпованості, наркобізнесу, проституції, нелегального виробництва і збуту продукції, фіктивних грошових операцій. Неефективна податкова політика веде до зменшення надходжень до державного бюджету через розростання тіньового сектору. Нестабільне законодавство відлякує підприємців від легалізації їх діяльності і примушує приховувати доходи. Дослідження у даному напрямку ускладнюється ще й тим, що достовірної і повної інформації про рівень тінізації економіки отримати практично неможливо. Оцінки обсягів тіньових процесів в Україні надзвичайно різні, але навіть за найоптимістичніших розрахунків вони вражають . 

     Причини і види тіньового  бізнесу в Україні 

     Як  констатують експерти, пороговим, тобто критичним, рівнем тінізації економіки є 40% офіційного ВВП. В Україні цей рівень залишається високим. За оцінками МВФ у 2005 році обсяг тіньового бізнесу в національному ВВП України становить близько 52%. Рівень тінізації в країнах СНД ще більший: в Грузії (63%) та Азербайджані (60%). В Росії цей показник сягає близько 40% . Для порівняння, у високорозвинених країнах, зокрема в Японії, Німеччині, Великобританії, цей рівень не більший 10-15% .

     Цікава  картина розміщення грошової маси. Нині у суб’єктів господарювання її зосереджено 12.2, у домашніх господарствах – 80.5 відсотка. Спостерігається тенденція до значного зростання грошової маси у домашніх господарствах: на 1 грудня 2000 р. – 545.7 млн. грн., з них 107 млн.грн (близько 20 відсотків) – це заощадження у національній валюті в установах банківської системи, а 437.9 млн. грн. – готівка у населення.

     Причина ось у чому: доходи тіньового бізнесу  приховуються від оподаткування  і лавиною поповнюють гроші поза банками [8, С.10], що завдає сильного удару по економіці України.

     Домінуючими сегментами сучасної тіньової економіки  та основними механізмами одержання  тіньових доходів стали:

• нелегальний експорт капіталів;
• одержання тіньових доходів шляхом прихованого вилучення з обігу різниці між офіційними і реальними цінами на товари і послуги;
• корупція;
• нелегальні валютні та зовнішньоекономічні операції (контрабанда);
• випуск і реалізація необлікованої продукції та надання необлікованих послуг;
• кримінальний промисел (вимагательство, наркобізнес, проституція, розкрадання і грабежі);
• фінансове шахрайство;
• незаконна приватизація державної власності;
• розкрадання на державних, акціонерних і колективних підприємствах .

     Варто зазначити, які галузі економіки  домінують при визначенні масштабів  тіньової економіки і специфічність причин розвитку таких процесів у конкретній галузі:

• нафтодобувна галузь. Високий рівень тінізації тут пояснюється наявністю корупційних схем при розподілі спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами. Обсяг нелегальних операцій тут у 2006 році порівняно з 2005 зріс на 10% і склав 31% ;
• сільське господарство. Причинами нелегальних операцій тут стають правопорушення при використанні земель сільськогосподарського призначення, незаконе відчуження земель і передання їх в оренду, зниження обсягів урожаю сільськогосподарських культур за рахунок прихованих площ посівів та завищених даних про втрату врожаю під час збирання, обмеження зовнішніх ринків збуту тощо;
• малий і середній бізнес. За оцінками експертів понад 50% підприємств даного сектору в Україні функціонують у тіньовому чи необліковуваному сегментах ринку. Тінізація економіки призводить до приховування підприємствами реальних обсягів доходів, ухилення від сплати податків, створення фіктивних підприємств.

     За  оцінками спеціалістів Ради Європи на пострадянському просторі існують 4 основні сфери кримінальної активності, які дають можливість отримувати нелегальні прибутки: контрабанда, ухилення від сплати податків, нелегальне маніпулювання процесом приватизації, корупція .

     Як  вже зазначалось раніше, зв’язок  між легальною і нелегальною  економікою забезпечує механізм функціонування останньої. Одним з найсуттєвіших явищ передавального механізму між тіньовою і офіційною економікою (державним управлінням) є корупція, тобто діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, яка спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для отримання матеріальних благ, послуг, пільг чи інших переваг.

     Корупція  існує в будь-якій економічній  і політичній системі. В умовах демократичних чи авторитарних суспільствах корупція, як і тіньовий бізнес, є другорядним явищем, яке істотно не впливає на загальний рівень державного управління. Проте за тотальної тінізації економічних процесів корупція може перетворитися на елемент державного управління. Найтиповішим проявом корупції є підкуп чиновників і державних діячів усіх рівнів, хабарництво. За американськими оцінками, на підкуп впливових чиновників великі злочинні угруповання витрачають від 30 до 50% своїх прибутків. Потенційних хабарників серед чиновників державного апарату, тобто осіб, які за сприятливих умов готові отримати хабар – 70%. 87% опитаних українських підприємців підтвердили, що безпосередньо стикаються з корупцією у державних установах і змушені сплачувати хабарі. 77% впевнені, що працівники контролюючих органів штучно створюють ситуації, які провокують на порушення законодавства. Інакше кажучи, корупція – це не лише форма злочинного збагачення бюрократичного державного апарату, а є приватизацією державної влади тіньовими структурами.

     Однією  з причин виникнення тіньового сектору  економіки є низька зарплата і  високі податки на фонд оплати праці. На 1 долар погодинної зарплати середньостатистичний український працівник виробляє приблизно в 3 рази більший ВВП, ніж аналогічний американський. Це говорить про експлуатацію найманої праці. За мізерну зарплату наш працівник змушений придбавати товари і послуги за світовими цінами [6,С.62]. Низька зарплата – результат чинної у нас податкової системи. Головною складовою податкових доходів виступає праця, а точніше – фонд оплати праці. У результаті всіх нарахувань та утримань близько 77% (у 2005р.) податкових доходів прямо чи опосередковано пов’язано з фондом оплати праці.

     Якщо  зробити спробу комплексно поглянути  на проблему тінізації економіки в Україні, то можна виділити низку об’єктивних факторів, які пояснюють її значні обсяги:

• високі податки і нерівномірне податкове навантаження;
• недостатня прозорість податкового законодавства та постійне внесення до нього змін;
• повільні та непрозорі приватизаційні процеси;
• втручання владних структур усіх рівнів у діяльність суб’єктів господарювання;
• корупція органів державної влади та місцевого самоврядування.

     При цьому можна виділити конкретні  негативні наслідки впливу тіньової економіки на розвиток усіх сторін суспільного життя, а саме:

• непрозорий і несправедливий розподіл національного доходу;
• криміналізація суспільства;
• правовий нігілізм та недовіра до органів державної влади;
• дискримінація суб’єктів господарської діяльності;
• скорочення податкових надходження до бюджетів усіх рівнів;
• нелегальний експорт капіталів та зменшення обсягів інвестицій в економіку;
• залежність від іноземних позичок;
• втрата промислового та інтелектуального потенціалу нації.

Способи боротьби з тіньовим бізнесом 

      Нині, коли у світовій економіці спостерігається  посилення тіньової діяльності, надзвичайної актуальності набуває питання стосовно дієвого протистояння їй — і не лише на силовій, а й на науковій основі. Тобто необхідно передбачати  появу нових видів тіньової економічної діяльності, розробляти запобіжні заходи щодо зниження або повної ліквідації її негативних наслідків, пропонувати владним структурам і правоохоронним органам нові механізми боротьби з нею.

      Центральним елементом фінансово-грошових відносин, пов’язаних із відмиванням «брудних» грошей, як правило, слугують банківські установи, через які, власне, проходять фінансові ресурси тіньовиків, осідаючи на їхніх особистих рахунках у зарубіжних банках.

      В Україні згідно з вимогами Міжнародної організації з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, отриманих злочинним шляхом (БАТЕ), розроблено Національну програму боротьби з відмиванням «брудних» грошей, прийнято закони «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», «Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом». Аби забезпечити реалізацію норм цих законів, постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2003 р. № 189 затверджено Положення «Про здійснення банками фінансового моніторингу».

      Однак уже перші кроки щодо виконання законодавчих і нормативних актів свідчать, що процеси виявлення тіньової економічної діяльності доволі трудомісткі, потребують концентрації зусиль не лише правоохоронних і контролюючих органів, а й висококваліфікованих фахівців у сфері управління економікою.

      Розробка та запровадження у практику механізмів запобігання тіньовим процесам у сфері грошового обігу передбачає активізацію досліджень у таких напрямах:

• аналіз та оцінка тіньових процесів і фінансової діяльності у сфері фінансово-кредитних, фінансово-грошових операцій у зарубіжних державах та виявлення основних тенденцій розвитку тіньових фінансових операцій міжнародного масштабу;
• аналіз та оцінка тіньових фінансових операцій у національній економіці та виявлення основних тенденцій їх розвитку в різних галузях економіки;
• виявлення зв'язків вітчизняної економіки із економіками зарубіжних країн та прогнозування можливих форм тіньових фінансово-кредитних і фінансово-грошових операцій в Україні;
• аналіз та оцінка видів тіньових фінансових операцій за регіонами України і виявлення найпроблемніших із них;
• прогнозування розвитку нових фінансових інструментів, банківських продуктів і послуг в Україні та оцінка їх захисту від тіньових шахрайських оборудок;
• розробка мотиваційних механізмів, що спонукають підприємців функціонувати в легальній економіці;
• удосконалення чинної юридичної бази з метою захисту населення, суб'єктів господарювання від тиску і негативного впливу тіньових злочинних структур та ухвалення нових законодавчих актів, які б стимулювали діяльність суб'єктів легальної економіки [9, С.21].

      Основу розробки механізмів запобігання розвитку тіньової економічної діяльності становлять результати аналізу та прогнозні оцінки можливості виникнення нових форм тіньових операцій, тенденцій розвитку вже відомих форм тіньової економічної діяльності у сфері фінансово-кредитних відносин.

      Щоб розв'язати проблеми, пов'язані з активізацією тіньової економічної діяльності, важливо не лише розробити прогнози, а й використати їх у системі управління економічними процесами, зокрема — при плануванні заходів і розробці програм детінізації економіки на державному та регіональному рівнях.

      Можна констатувати, що банківські та інші фінансово-кредитні установи дедалі частіше стають об'єктом тіньових шахрайських операцій, що негативно впливає на їхні доходи, знижує стабільність фінансового стану та загрожує збереженню ресурсів клієнтів. Останній аспект набуває особливої актуальності з огляду на зростання кількості фіктивних фінансових операцій, шахрайств із пластиковими картками і потребує розробки спеціальної стратегії запобіжного характеру та механізмів її реалізації.

      В Україні поширюються такі нові види злочинної діяльності, як телефонне шахрайство, комп'ютерне піратство, фальсифікація та пошкодження інформаційних засобів, несанкціонований доступ до комп'ютерних систем, комп'ютерна підробка тощо. При цьому збитки від таких форм злочинності можуть бути значно більшими порівняно з традиційними видами тіньової економічної діяльності.

      З огляду на те, що зазначені види злочинів становлять загрозу для фінансово-кредитних установ економічно розвинутих країн світу, а збитки від їх скоєння зростають швидшими темпами, ніж збитки від традиційних економічних злочинів, можна прогнозувати загострення ситуації у сфері фінансових злочинів і в Україні. Розглянемо комплекс заходів запобіжного характеру, спрямований на зниження рівня тіньової діяльності. 
 
 
 
 
 
 

      У кожному конкретному випадку запропонований комплекс заходів можна уточнювати або доповнювати відповідно до завдань дослідження. Проте під час їх розробки завжди варто зважати на дві основні позиції:

• передбачення (прогнозування) нових видів тіньової діяльності у вітчизняній економіці та оцінку її впливу на економічний розвиток держави, регіонів чи окремих сфер господарювання;
• завчасне вжиття запобіжних заходів, спрямованих на повну або часткову ліквідацію негативного впливу тіньової діяльності на розвиток легального сектору економіки.

      У сфері фінансово-грошових відносин комплекс заходів протидії тіньовим фінансовим операціям та фінансовому шахрайству слід розробляти за такими напрямами:

• поширення інформації серед учасників вітчизняних фінансових ринків про відомі схеми й можливу появу нових схем шахрайства із цінними паперами;
• доведення до населення через ЗМІ інформації про можливі види фінансового шахрайства та форми економічної злочинності, з якими воно може стикатись у повсякденних стосунках;
• удосконалення чинного законодавства в напрямах посилення економічної та кримінальної відповідальності за підробку і фальсифікацію цінних паперів, грошових знаків, кредитних карток, електронних платіжних засобів;
• ухвалення законів і законодавчих актів про комерційну, банківську таємниці з урахуванням міжнародних вимог, корпоративних та особистих інтересів клієнтів і власників;
• оголошення конкурсів на кращі розробки у сфері детінізації вітчизняної економіки тощо [9, С.23].

      Заходи, вживані відповідно до обґрунтованих напрямів запобігання розвитку тіньової економічної діяльності у сфері фінансово-грошових відносин, і механізми їх реалізації дадуть змогу знизити негативний вплив "тіньовиків" на розвиток національної економіки та фінансових ринків зокрема. 

     Формування  державної політики, визначення напрямків  та заходів щодо детінізації економіки  зумовлені положеннями Закону України «Про основи національної безпеки України», в якому накреслено: подолання тінізації економіки шляхом реформування податкової системи, оздоровлення фінансово-кредитної системи, припинення відпливу капіталу за кордон, зменшення позабанківського обігу грошової маси . 

     Висновки 

     Поширення в Україні такого соціально-економічного явища, як тіньова економіка, а також  обсяги продукції та фінансових ресурсів, які обертаються в цій сфері, являють собою суттєву перешкоду  забезпеченню сталого розвитку економіки. Значною проблемою є те, що переважна більшість операції, які можна віднести до тіньових, можна здійснювати в легальному нормативно-правовому полі, а доведення факту здійснення тіньової діяльності потребує значних зусиль органів державної влади. Внаслідок того, що обсяги тіньової економіки не можуть бути повноцінно враховані офіційною статистикою, розроблення спеціальних методів обліку і оцінок цього явища стає неможливим.

     В кожній сфері прояву тіньової економіки  потрібно шукати різні шляхи детінізації, адже специфічність кожної галузі не дає все звести під стандартне трактування. Так, сферу підприємництва необхідно легалізувати за рахунок удосконалення системи оподаткування, у добувній промисловості слід здійснювати прозоріші розподіли спеціальних дозволів і ліцензій на здійснення діяльності, у виплаті зарплати працівникам – ліквідувати дизпропорції в оплаті праці та ввести диференціацію оподаткування. Тобто необхідно створити умови для легалізації тіньового сектора та усунення державних корумпованих структур на всіх рівнях влади.

Список  використаної літератури: 

1. Варналій  З. Шляхи детінізації економіки  України та її особливості //Банківська справа.-2007.-№2.-С.56-57.
2. Дяченко Я. Детінізація економіки у системі макроекономічного регулбвання //Фінанси України.-2006.-№2.-С.68-77.
3. Озерський І.В. Тіньовий сегмент економіки // Економіка, фінанси. право.-2005.-№1.-С.28-31.
4. Предборський В.А. Тіньова економіка як загроза національній безпеці //Формування ринкрвих відносин в Україні.-2005.-№9(52).-С.14-18.
5. Предборський В.А. Тінізаційний аспект процесів початкового нагромадження капіталу в Україні //Формування ринкових відносин в Україні.-2007.-№6(73).-С.26-30.
6. Економіка України.-2007.-№1.-С.56-63.
7. Формування ринкових відносин в Україні.-2007.-№2(69).-С.23-27.
8. Вісник НБУ.-2000.-№12.-С10-11.
9. Вісник НБУ.-2004.-№3.-С20-23.
10. Прісняков В. Детінізація економіки // Фінанси України.- 2005.- №3.- С.72-81.