Принципи фінансового контролю

                                         Міністерство  внутрішніх справ  України

               Харківський національний університет внутрішніх справ

                  Навчально-науковий інститут права  та масових комунікацій 
 

          Кафедра  правового  забезпечення господарської діяльності

                                          Реферат

            з предмету: Фінансове право

             на тему: «Принципи фінансового  контролю». 
 
 
 

                                                                         Виконала:

                                                                                        Студентка ІІ курсу

                                                                                        ПЗдср 10-8 н.г.

                                                                             Арнацька О.О.

                                                                          Перевірив:____________

                                         Харків 2012 р.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Поняття, сутність і призначення фінансового контролю.

2. Методи фінансового контролю.

ВИСНОВОК 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

В даний  час в Україні складається  новий тип державності. Успішне  реформування української економіки  крім усього іншого передбачає і облік теорії та практики щодо основних функцій системи державного управління на всіх його рівнях. Наприклад, одна з основних функцій державного управління це — створення та підтримка ефективної фінансової системи і, відповідно, адекватної системи фінансового контролю.

Незавершеність  процесів переходу від економіки одного типу до економіки зовсім іншого типу найрельєфніше проявляються у фінансовому контролі. Це зумовлено його об'єктивною ролю в реалізації державної фінан-сової політики, його складністю і всеохоплюючим характером. Тому що він стосується як держави (яка з його допомогою збільшує збирання податків), так і підприємства, організації та установи (які за допомогою фінансового контролю можуть скоротити свої витрати, збільшуючи таким чином свій прибуток).

Ліквідація  адміністративно-командної системи управління економікою з всебічної регламентацією господарської діяльності серйозно похитнула основи, що склалася раніше в системі фінансового контролю, який перестав відповідати потребам суспільства, його соціально-економічним реаліям. Це викликало низку негативних наслідків.

Як свідчить світовий досвід, цивілізований економічний розвиток можливий лише при дотриманні встановлених державою законів і норм, захисту інтересів громадян. Дотримання економічними суб'єктами чинного законодавства, ефективне розпорядження керуючими ввіреній їм власністю необхідно контролювати. Саме тому в розвинених країнах приділяється така увага питанням організації фінансового контролю всіх сторін економічного життя і особливо сфери державних фінансів.

Для України  надзвичайно актуальна організація  ефективної та всеохоплюючої системи  фінансового контролю. Система фінансового  контролю, яка існувала раніше в  країні, була орієнтована на економіку, в якій основна роль належала державної  власності, керованої адміністративно-командними методами. Економічні перетворення викликали необхідність побудови принципово нової системи фінансового контролю - цілісної, що діє на єдиних принципах, що охоплює всі сторони економічного життя.

Фінансовий  контроль — це одна з функцій  управління фінансами пов’язана з перевіркою, формуванням, використанням фондів фінансових ресурсів.

Фінансовий  контроль є однією із завершальних стадій управління фінансами. Водночас він є необхідною умовою ефективності управління фінансовими відносинами в цілому. Складність розуміння фінансового контрою зумовлена складністю самих фінансів. Так само, як фінанси є основою суспільної діяльності в будь-якій сфері і водночас відображають її матеріальну результативність, так і фінансовий контроль виступає в ролі свого роду лакмусового папірця, з допомогою якого зримо проявляється весь процес руху фінансових ресурсів, починаючи зі стадії їх формування, що необхідно для початку здійснення діяльності в будь-якій сфері публічного життя, і завершуючи одержанням фінансових результатів цієї діяльності.

Особливе  місце фінансового контролю в  загальній системі контролю як елемента в системі управління суспільними процесами зумовлюється його специфікою, що найяскравіше проявляється в контрольній функції самих фінансів. Об'єктивно властива фінансам здатність виражати специфічну сторону виробничо-господарської діяльності в будь-якій сфері робить фінансовий контроль всеохоплюючим і всеосяжним.

Актуальність  теми фінансовий контроль, викликана  об'єктивними причинами соціально-економічного і політичного становища в країні, забезпечила певний інтерес вчених-економістів. Тому можна сказати, що дана тема широко висвітлена в навчальній літературі. Сучасний стан фінансового контролю в Україні, його розвиток, органи й організація, зміни у сфері фінансового контролю в достатній мірі відображаються в періодичних виданнях. 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Поняття, сутність і призначення фінансового контролю.

Важливою  сферою діяльності держави, органів  місцевого самоврядування є контроль за станом економіки, розвитком соціальної сфери. Однією з ланок системи контролю є фінансовий контроль, який можна розглядати у декількох аспектах: як невід'ємну складову частину фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування; як спеціальну галузь контролю, що здійснюється як на державному, так і на місцевому рівнях [6, c. 34].

У першому  аспекті фінансовий контроль - це регламентована нормами права діяльність державних, місцевих, громадських та інших суб'єктів  з перевірки своєчасності та точності фінансового планування, обґрунтованості  та повноти надходжень до відповідних фондів коштів, правильності та ефективності їх використання; у другому аспекті - це вид контролю за законністю і доцільністю дій у галузі мобілізації, розподілу та використання державних місцевих фондів коштів, який здійснюється в установленому правовими нормами порядку усією системою органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування та спеціально створеними контрольними органами за сприяння громадських організацій, трудових колективів та громадян [6, c.46].

Інститут  фінансового контролю є відокремленою, стійкою групою норм, що регулюють єдиний комплекс фінансово-контрольних правовідносин. Він має складну структуру, оскільки складається з фінансово-правових норм, які не лише визначають поняття фінансового контролю, його завдання, цілі та принципи здійснення, а також його види, форми і методи, а й регулюють організацію і порядок проведення фінансового контролю [1].

Метою фінансового контролю є:

- контроль за виконанням державного та місцевих бюджетів;

- контроль за організацією грошового обігу;

- захист фінансових прав та інтересів суб'єктів фінансових правовідносин;

- вжиття заходів з метою усунення та запобігання фінансовим правопорушенням [6, c.78].

Мета  фінансового контролю конкретизується  у його завданнях.

До завдань  фінансового контролю належать такі: 

-  забезпечення дотримання норм чинного законодавства та нормативних актів, які регулюють фінансову діяльність держави і органів місцевого самоврядування;

-  забезпечення своєчасності та повноти виконання фінансових зобов'язань перед державним, місцевими бюджетами, цільовими позабюджетними фондами коштів усіма суб'єктами фінансових правовідносин;

- забезпечення дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків та зберігання коштів підприємствами, установами, організаціями;

-  сприяння раціональному витрачанню матеріальних цінностей і коштів на підприємствах, установах, організаціях;

-  запобігання та усунення порушень фінансової дисципліни, бухгалтерського обліку та звітності.

Сутність  фінансового контролю розкривається  у його призначенні, змісті, принципах, об'єкті та предметі.

Призначенням фінансового контролю є:

- сприяння реалізації фінансової політики держави;

- забезпечення процесу формування, розподілу та використання фінансових ресурсів у всіх сферах економіки та суспільного життя;

- забезпечення виявлення і блокування діяльності, що загрожує фінансовій безпеці держави, провокує платіжну кризу, яка спрямована на організацію забороненого державою виробництва товарів і надання послуг, несе собі значні соціальні загрози;

- сприяння зміцненню державної фінансової дисципліни, поліпшенню фінансового стану підприємств, установ та організацій, збереженню державного і комунального майна, запобіганню зловживанням, поповненню доходів бюджету.

Зміст фінансового контролю полягає в:

- перевірці виконання органами державної влади і місцевого самоврядування функцій з мобілізації, розподілу використання фінансових ресурсів відповідно до своєї компетенції;

- перевірці виконання юридичними та фізичними особами фінансових зобов'язань перед державою і органами місцевого самоврядування;

- перевірці правильності використання підприємствами, установами, організаціями державної та комунальної форми власності фінансових ресурсів, що перебувають у їх господарському віданні чи оперативному управлінні;

-  перевірці дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків і зберігання коштів підприємствами, установами, організаціями [ 8 c.45-46].

Фінансовий  контроль ґрунтується на певних принципах, система яких закріплена у Лімській декларації керівних принципів контролю, прийнятій IX Конгресом міжнародної  організації вищих контрольних  органів (INTOSAL) у жовтні 1977 році, до якої у 1996 році приєдналася й Україна. Серед основних принципів фінансового контролю були передбачені такі:

- незалежність фінансового контролю як невід'ємного атрибуту демократії й обов'язкового елементу управління фінансовими ресурсами;

- законодавче закріплення незалежності органів фінансового контролю;

- визначення необхідності здійснення попереднього контролю й контролю за фактичними результатами;

- наявність внутрішнього та зовнішнього контролю як обов'язкової умови існування фінансового контролю;

- гласність та відкритість контрольних органів з обов'язковою вимогою дотримання комерційної та іншої таємниці, що захищається законом.

Зазначені принципи дістали подальше закріплення  у документах Європейської організації  вищих контрольних органів (ЕUOSAI), заснованої у листопаді 1990 року у Мадриді за участю представників вищих контрольних органів 32 європейських держав, у національних законодавствах країн Європи, у тому числі й України. Зокрема, 8 червня 2001 року у м. Києві керівниками вищих органів фінансового контролю держав-учасниць СНД на основі Лімської декларації було прийнято Декларацію про загальні принципи діяльності вищих органів фінансового контролю держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. До принципів, на яких будується діяльність вищих органів фінансового контролю, Декларація віднесла законність, незалежність, об'єктивність, компетентність, оперативність, доказовість, гласність, дотримання професійної етики [5, c.35-36].

Об'єктом  фінансового контролю є, практично, усі грошові відносини, пов'язані з формуванням, розподілом та використанням централізованих та децентралізованих фондів коштів публічного характеру. Але об'єкт фінансового контролю не обмежується лише перевіркою фондів коштів, а включає також контроль за використанням матеріальних, трудових, природних та інших ресурсів.

Безпосереднім предметом фінансового контролю є фінансово-вартісні показники: прибуток, доходи, податки, собівартість, відрахування до фондів, виручка від реалізації, які містяться у первинній  документації (бухгалтерські звіти, кошториси, баланси тощо) та свідчать про рух коштів [4].

Серед суб'єктів фінансового контролю слід розрізняти окремо:

а) суб'єкт, який контролює (державні органи, недержавні та громадські організації, наділені компетенцією в сфері фінансового контролю);

б) суб'єкт, якого контролюють (підприємства, установи, організації, фізичні особи, діяльність яких пов'язана з формуванням, розподілом та використанням централізованих та децентралізованих фондів коштів).

Отже, фінансовий контроль характеризується такими особливостями:

- здійснюється спеціальними суб'єктами, наділеними державою особливою компетенцією у сфері фінансового контролю;

- здійснюється відносно спеціального об'єкта – централізованих та децентралізованих фондів коштів;

- йому властиві цілеспрямованість, єдність та системність [7, c.89].

Значення  фінансового контролю полягає в тому, що він є важливим засобом:

- забезпечення законності та доцільності проведення фінансової діяльності;

- виконання усіма суб'єктами, що здійснюють фінансову діяльність, приписів держави, органів місцевого самоврядування у цій сфері;

- своєчасного наповнення бюджетів та цільових позабюджетних фондів коштів;

- суворого й точного дотримання усіма учасниками фінансової діяльності своїх обов'язків перед державою, органами місцевого самоврядування;

- виявлення фактів порушення фінансового законодавства, неналежного виконання учасниками фінансової діяльності своїх обов'язків та притягнення винних до відповідальності [3].

Таким чином, головним у фінансовому контролі є не виявлення, фіксування порушень, незаконних витрат засобів і безгосподарності, а попередження запобігання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Методи фінансового контролю.

Метод фінансового контролю - це сукупність способів, засобів і прийомів здійснення контрольних функцій. Слід зазначити, що аналіз методів фінансового контролю ґрунтується на досягненнях як фінансового права, так і деяких суміжних наук (статистики, бухгалтерського обліку, логіки).

Застосування  тих чи інших методів насамперед залежить від компетенції органу контролю, поставлених перед ним  цілей і завдань, моменту проведення фінансового контролю.

Основними методами фінансового контролю є  такі: спостереження, обстеження, облік, аналіз, перевірка і ревізія. Усі вони конкретизуються в різних відомчих методиках і правилах проведення контролю.

Спостереження (моніторинг) - загальне відстеження фінансової діяльності контрольованого суб'єкта. З деякими застереженнями можна вважати спостереженням і діяльність з фінансового моніторингу відповідно до вимог Закону України "Про попередження і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом" від 28.11.2002 р.

Облік є досить специфічним фінансово-контрольним методом, сфера застосування якого обмежується переважно діяльністю органів контролю при здійсненні реєстрації суб'єктів контролю (наприклад, платників податків) чи в інших випадках, визначених чинним законодавством. Облік не обмежується суто реєстраційною роботою, а передбачає також аналітику і створення інформаційної бази [2].

Обстеження  проводять здебільшого у процесі попереднього контролю. Воно полягає у вивченні конкретних напрямів фінансової діяльності суб'єкта контролю. Зокрема, здійснюють діагностику його фінансового стану, досліджують звітність, проводять первинний аналіз дотримання фінансового законодавства, оцінюють відповідність його діяльності статутним документам [8, c.56-60].

Спеціальними  прийомами під час обстеження є опитування та анкетування. У разі виявлення в процесі обстеження якихось негативних результатів орган контролю приймає рішення про проведення перевірки або ревізії.

Аналіз  проводять за даними звітності (поточної чи за визначений період), застосовуючи такі спеціальні статистичні методи, як індексний, метод середніх і відносних величин. Аналізують основні фінансово-економічні характеристики об'єкта контролю, що дає змогу виявити неявні порушення фінансової дисципліни та їх причини. Особливо ефективним при цьому є такий фінансово-економічний прийом, як порівняння

Перевірка. Розрізняють види перевірок за такими ознаками:

1). Організаційними:

- планові (внесені у встановленому порядку до плану роботи органу контролю);

- позапланові (проводяться деякою мірою раптово, поза планом, за наявності важливих підстав, установлених чинним законодавством: у разі надходження скарг громадян чи іншої інформації про порушення фінансової дисципліни, недогляд у роботі, що потребують невідкладної перевірки; за вимогою компетентних державних органів);

2). За підставою призначення:

- повторні (проводять через певний час після первинної фінансової перевірки у разі визнання її такою, що проведена неякісно, або з метою контролю за усуненням виявлених порушень. Таку перевірку проводять з тих самих питань і за той самий період, що й первинну);

- додаткова (здійснюють для з'ясування питань, які не ставилися перед первинною перевіркою, а переважно - у зв'язку з новими обставинами).

3). За обсягом:

- повні (охоплюють усі напрями фінансово-господарської діяльності);

- часткові (або неповні, під час яких досліджують окремі напрями фінансово-господарської діяльності);

- комплексні (їх зазвичай проводить група фахівців, вивчаючи широке коло взаємозалежних питань). Одним із підвидів комплексної перевірки є наскрізна перевірка, що охоплює фінансово-господарську діяльність кількох організацій чи підприємств, пов'язаних між собою відносинами субординації;

- тематичні (або цільові), що спрямовані на з'ясування певних питань, дослідження певної ділянки роботи (теми), окремого напряму діяльності суб'єкта, якого перевіряють, чи конкретного типу операцій);

4). Повнотою охоплення:

- суцільні (фронтальні), під час яких вивчають абсолютно всі документи та облікові записи за певний період);

- вибіркові (перевіряють не весь суб'єкт, а його підрозділ чи окремий напрям діяльності, виділений за певним принципом).

5). Місцем проведення:

- виїзні (здійснюють за місцезнаходженням об'єкта контролю);

- камеральні (проводять за місцем дислокації органу фінансового контролю);

6). Характером контрольованих показників:

-  формальні, за яких перевіряють правильність оформлення документів (наприклад, з'ясовують дійсність підписів, наявність підчищань і виправлень, правильність заповнення реквізитів);

- арифметичні (оцінюють правильність математичних розрахунків і таксувань);

7). Характером суб'єктів контролю:

- позавідомчі (покладаються на органи іншого відомства або міністерства, якому підпорядкована організація, котру перевіряють);

- відомчі (здійснює у рамках того самого відомства чи міністерства, але працівник вищого рівня, вищої організації) [3].

Окремо  слід виділити "зустрічну" перевірку, за якої первинні документи або звітні дані зіставляються з аналогічними або взаємозалежними даними підприємства-контрагента.

Ревізія - найважливіший метод фінансового контролю, що вирізняється найбільшими дієвістю, глибиною і повнотою. Ревізію варто віднести до наступного контролю.

Здійснюють  ревізію спеціальні органи фінансового  контролю для виявлення фактів порушення  законності, вірогідності й доцільності. Під час ревізії аналізують фінансово-господарську документацію на предмет правильності ведення бухгалтерського обліку, схоронності коштів і матеріально-технічних ресурсів, своєчасності і повноти звітності.

Ревізор наділяється певними правами:

- перевіряти  плани, кошториси, грошові, бухгалтерські  й інші документи, наявність  грошей і цінностей, а в разі  виявлення підробок та інших зловживань вилучати необхідні документи на термін до закінчення ревізії;

- перевіряти правильність списання сировини, палива, інших матеріальних цінностей, тепло- й електроенергії на витрати виробництва; повноту оприбуткування готової продукції; вимагати від керівництва суб'єкта, який перевіряють, проведення контрольного вимірювання виконаних робіт;

- вимагати проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, перевірки грошових коштів, у разі потреби опечатувати каси, склади, архіви;

- одержувати від інших підприємств, установ і організацій довідки і копії документів, пов'язаних з операціями, які перевіряють; 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК 

Фінансовий  контроль — це одна із функцій управління фінансами пов’язана з перевіркою, формуванням та використанням фондів фінансових ресурсів.

Від стану  державних фінансів, ступеня їх прозорості, ефективності використання фондів бюджетних ресурсів значною мірою залежать довіра до держави з боку власних громадян та зарубіжної спільноти, умови функціонування фінансової системи. Значним фактором впливу на стан державних фінансів є чинна система державного фінансового контролю. За умов загального занепаду та розбалансованості економіки, росту тіньового капіталу в усіх сферах діяльності, неефективного та безвідповідального витрачання коштів бюджетів усіх рівнів та коштів централізованих державних цільових фондів актуального значення набуває фінансовий контроль з боку органів державної влади та управління. Призначення фінансового контролю полягає у сприянні успішної реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів в усіх ланках фінансової системи. Він покликаний забезпечувати інтереси і права громадян, держави, державних установ та інших економічних суб'єктів. Важливе значення має фінансовий контроль за бюджетним процесом як форма контролю з боку держави за законністю та обґрунтованістю, активним використанням бюджетних коштів, створення і використання державних фондів фінансових ресурсів на цілі економічного та соціального розвитку держави. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.Дорош Н.І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення // Фінанси України. - 1998. № 1. - с. 49.

2.Савченко Л.А. Поняття фінансового контролю, його функції та об'єкти // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. - Одеса: Юридична література, 2001.- Вип. 12.- c. 274-281.

3.Стефанюк І.Б. Проблеми організації і шляхи вдосконалення державного фінансового контролю в Україні // Фінансовий контроль. – 2009. - № 2.- с. 28-33.

4.Стефанюк І.Б. Фінансовий контроль: визначення поняття і системи // Економіка. Фінанси. Право. – 2001 - №7. - с. 3-6.

5.Савченко Л. А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні.- Ірпінь: Вид-во Академії ДПС України, 2009.- 408 с.

6.Нагребельний В. П. «Фінансове право України». – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 286 с.

7.Фінансове право: Курс лекцій / Дорогих О.М., Жук Л.А., Зюнькін А.Г., Предборський В.А. та ін. - Київ: Правові джерела, 1998. – 162 c.

8.Фінансове право України: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. /Л. К. Воронова, М. П. Кучерявенко, Н. Ю. Пришва та ін.; - К.: Правова єдність, 2009. - 395 с.