Принципи цивільного процесуального права

    Вступ

1. Поняття і значення принципів цивільного процесуального права
2. Система принципів цивільного процесуального права
3. Загальна характеристика загально правових принципів
4. Загальна характеристика міжгалузевих принципів
5. Загальна характеристика галузевих принципів

Висновок

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                           Вступ 

     Цивільне  процесуальне право як і будь-яка  інша галузь розглядається через  її принципи.

     Цивільне  процесуальне право України і врегульоване ним цивільне судочинство побудовано на демократичних принципах. У принципах даної галузі відображені політико-правові ідеї, погляди народу на право як соціальну цінність. Вони наділяють цивільне процесуальне право такими якостями, які найбільш повно мали б можливість задовольнити його ідеї і погляди у визначенні основ організаційної побудови правосуддя у цивільних справах, процесуальної діяльності суду і правового становища учасників процесу. Зміст принципів має демократичний характер і полягає в тому, що закріплені в нормах права, вони характеризують здійснення правосуддя тільки судом і на засадах рівності громадян перед законом і судом, одноособовість і колегіальність розгляду цивільних справ, незалежність суддів ї підкорення їх тільки законові, гласність, здійснення судочинства державною мовою.

     В принципах виявляються широкі і  реальні процесуальні права учасників  процесу і надійні гарантії їх реалізації, доступність і простота судочинства, які дають можливість кожній заінтересованій особі і стороні реалізувати своє право на звернення до суду за захистом і на судовий захист, надане Конституцією України.

     Відтак  в принципах реалізуються також  основні положення судового розгляду цивільної справи, які є гарантіями реалізації прав учасників цивільного процесу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     З розвитком суспільства принципи цивільного процесуального права розвиваються і вдосконалюються з урахуванням  потреб політичних і соціально-економічних перетворень, подальшого забезпечення гарантій захисту суб'єктивних прав громадян, їх об'єднань і державних інтересів, а також підвищення ефективності судової діяльності в забезпеченні законності і справедливості. На сучасному етапі розвитку України суворе додержання і законодавче вдосконалення повноти вираження і дії демократичних принципів цивільного процесуального права виступає важливою гарантією зміцнення законності як невід'ємної частини функціонування правової держави і демократичного правопорядку.

     Отже, значення принципів цивільного процесуального права полягає в тому, що в них відображені найбільш характерні демократичні риси і загальна спрямованість права та його найважливіших інститутів, у зв'язку з чим вони дають можливість пізнати суть цієї галузі права, її суспільний характер у цілому, а також окремих інститутів.

     Виконання завдань цивільного судочинства  і його ефективність перебуває в прямій залежності від правильного застосування судами в справі норм матеріального і процесуального права, для чого необхідне пізнання їх змісту, регламентованих ними правил, їх спрямованості, місця в системі права, їх зв'язку з іншими нормами і юридичних принципів, які в них відтворюються. Принципи сприяють правильному пізнанню і застосуванню норм цивільного процесуального права, виступають основою для законодавчої практики, для підготовки, розроблення і прийняття відповідних їм за змістом правових норм і їх удосконалення.

     Визначення  в законодавстві принципів як загальних засад права вплинуло на формування їх поняття в науці цивільного процесу. Принципи цивільного процесуального права – це основні ідеї, уявлення про суд та правосуддя, які закріплені Конституцією та нормами цивільного процесуального права, мають загальне значення для всього цивільного процесу, виділяють його типові риси, визначають характер процесуального права, порядок його здійснення та перспективи подальшого розвитку.

     Принципи  цивільного процесуального права тісно  взаємопов'язані між собою і в сукупності становлять систему. Кожний з принципів системи відіграє самостійну роль, характеризує галузь у цілому, окрему стадію чи окремий процесуальний інститут, але між ними існує зв'язок і взаємодія, які визначаються єдністю мети і завдань цивільного судочинства, дія одного принципу обумовлює дію інших. Кожний з принципів не може існувати окремо від принципів системи, а тільки у взаємодії з ними, зміст окремих принципів розкривається з урахуванням змісту інших принципів галузі права.

     В юридичній літературі прослідковується п’ять основних підходів до класифікації принципів цивільного процесуального права.

     За  формою нормативного закріплення принципи поділяються на:

• закріплені Конституцією України;
• закріплені законодавством про судочинство.

     До  принципів цивільного процесуального права, закріплених Конституцією України, належать такі принципи, як: здійснення правосуддя виключно судами; принцип територіальності і спеціалізації побудови судів загальної юрисдикції; участь народу в здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних; виборність і призначуваність суддів; здійснення правосуддя суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних; незалежність і недоторканність суддів та підкорення їх тільки законові; здійснення правосуддя професійними суддями та у визначених законом випадках народними засідателями і присяжними; законність; рівність усіх учасників процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними судові своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості; гласність   судового  процесу  та  його  повне  фіксування  
технічними  засобами; забезпечення   апеляційного   та   касаційного  оскарження  
рішення  суду,  крім  випадків,  встановлених  законом; ухвалення судами рішень іменем України і їх обов'язковість до виконання на всій території України; доступність і гарантованість судового захисту прав і свобод людини і громадянина; участь громадськості в захисті прав громадян; публічність; недоторканість людини; недоторканість житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та  іншої  кореспонденції; охорона особистого і сімейного життя громадянина.

     До принципів цивільного процесуального права, закріплених законодавством про судочинство, належать: диспозитивність, об'єктивна істина, процесуальна рівноправність сторін, раціональна процесуальна форма, неможливість процесуального сумісництва, усність, безпосередність.

     За  роллю в регулюванні процесуально – правового становища суб’єктів  правовідносин принципи поділяються  на ті, які визначають:

• процесуально – правову діяльність суду і органів судового виконання;
• процесуальну діяльність осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу.

     За  предметом регулювання принципи цивільного процесуального права поділяються  на:

• принципи організації правосуддя (судоустрою і судочинства);
• функціональні принципи процесуальної діяльності (судочинство);
• принципи, які визначають зміст процесуальної діяльності (диспозитивність, об’єктивна істина та ін.);
• принципи, які визначають форму виконання процесуальних дій (усність, безпосередність, безперервність та ін.).

За  значимістю принципи цивільного процесуального права поділяються на:

• фундаментальні (диспозитивність, рівність сторін тощо);
• конструктивні (всі інші принципи).

     Найбільш  прийнятною і практично значущою є систематизація принципів цивільного процесуального права за їх змістом  і сферою поширення:

• загальноправові принципи – характерні для всіх галузей національного права, в тому числі і цивільно – процесуального;
• міжгалузеві принципи – закріплені в нормах кількох галузей права, як правило, близьких за змістом, наприклад, для кримінально – процесуального та цивільно – процесуального, господарсько – процесуального;
• галузеві принципи – закріплені нормами лише цивільного процесуального права.

     До  загальноправових принципів належать такі принципи, як принцип демократизму, гуманізму, верховенства права та принцип  законності.

     Принцип демократизму цивільного процесуального права полягає в тому, що, здійснюючи правосуддя в цивільних справах, суд покликаний охороняти права  і законні інтереси громадян, підприємств, установ та організацій. Діяльність суду повинна спрямовуватися на захист соціальної справедливості, зміцнення демократизму і правової держави.

     Принцип гуманізму цивільного процесуального права полягає в тому, що діяльність суду при вирішенні цивільних  справ повинна спрямовуватися на зміцнення соціальної справедливості і враховувати та захищати законні інтереси особи. Наприклад, згідно з чинним законодавством всім учасникам процесу гарантовано рівне становище незалежно від освіти, статі, віку, матеріального та соціального становища тощо; окремі категорії позивачів звільняються від сплати судових витрат.

     Принцип верховенства права, закріплений в  Конституції України, в цивільно – процесуальному судочинстві, означає  підпорядкованість діяльності судових  органів та всіх учасників цивільного процесу праву як способу вираження  державної волі українського народу, щодо яких ця воля стає правом.

     Принцип законності в цивільному процесуальному праві полягає в обов’язку  суду та всіх інших учасників процесу  неухильно дотримуватись у своїй  діяльності норм Конституції та законів  України. Розглядаючи справу та приймаючи рішення, суд керується виключно законом, а в організації своєї діяльності та виконанні судових рішень – законами та підзаконними правовими актами.

     Міжгалузеві принципи цивільного правосуддя закріплені Конституцією України, Цивільним процесуальним кодексом, Законом України “Про судоустрій і статус суддів”.

     Основними серед них є:

     Здійснення  правосуддя виключно судами.

     Згідно  до ст.124 Конституції України, ст.5 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” правосуддя здійснюється тільки судом.

     Юрисдикція  судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі та суспільстві. Не допускається делегування функції судів, а також присвоєння цих функцій іншими органами чи посадовими особами. Особи, які незаконно поклали на себе функції суду, несуть відповідальність у порядку, визначеному законом.

     Таким чином, правосуддя, в тому числі і  цивільне, здійснюють спеціально уповноважені державні органи – суди.

     Рівності  громадян перед законом і судом.

     Згідно  з ст.ст. 24, 129 Конституції України  всі громадяни мають рівні  конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси,  кольору шкіри,  політичних,  релігійних  та інших переконань, статі, етнічного  та  соціального походження, майнового  стану,   місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Цей принцип передбачає рівність можливостей для зацікавлених осіб при зверненні до суду, а також при використанні процесуальних засобів захисту своїх інтересів. Зміст даного принципу реалізується на всіх етапах цивільного судочинства.

     Незалежності  і самостійності суддів та їх підпорядкованості тільки закону.

     Згідно  ст..129 Конституції України, ст.6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” при здійсненні правосуддя в цивільних справах сторони незалежні, підкоряються тільки законові, і нікому непідзвітні. Незалежність суддів означає їх незалежну процесуальну діяльність при здійсненні правосуддя. Ніякі державні органи, громадські організації і посадові особи не мають права впливати на них, вказувати судові як необхідно вирішувати конкретну справу. Обов’язковим елементом незалежності є підкорення суддів закону, це означає що вони повинні вирішувати справи на підставі законів України, відповідно до закону застосовувати норми міжнародного права, а при відсутності закону, який врегульовує спірні відносини, застосовувати закон, що регулює подібні відносини.

     Самостійність суддів гарантується особливим порядком їх призначення, обрання і звільнення, недоторканністю, визначеною юридичною процедурою здійснення правосуддя, таємницею наради суддів при винесенні рішення, відповідальністю за неповагу до суду і втручання в діяльність судових органів.

     Колегіальності  і одноособовості розгляду і вирішення  цивільної справи в суді.

     Даний принцип, закріплений в ст.129 Конституції  України, відповідно до якої судочинство  проводиться суддею одноособово  і колегією суддів.

     Згідно  з Законом України “Про судоустрій і статус суддів” справи в судах першої інстанції розглядаються суддями одноособово, колегіально чи за участю народних засідателів або суду присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. В апеляційній і касаційній інстанціях цивільні справи розглядаються колегіально в складі не менше трьох професійних суддів. Яким чином буде розглядатися справа – колегіально чи одноособово – визначається ЦПК України та Законом України “Про судоустрій і статус суддів” і залежить від категорії справи та інстанції, яка її розглядає.

     Національна мова судочинства.

     Судочинство в Україні здійснюється державною мовою. Згідно зі ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Особи,  які беруть участь у справі  і не  володіють або недостатньо  володіють державною мовою,  у порядку,  встановленому ЦПК України,  мають право робити  заяви,   давати   пояснення, виступати  в  суді  і  заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача. Суд зобов’язаний роз’яснити громадянам це право, судові документи відповідно до встановленого порядку вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі на їх рідну мову або іншу мову, якою вони володіють. Порушення принципу національної мови судочинства, обмеження прав свободи на користування в процесі рідною мовою, необґрунтована відмова у запрошенні перекладача є суттєвим порушенням процесуального закону, яку може призвести до скасування винесеного рішення суду.

     Гласності судового розгляду і його повної фіксації технічними засобами.

     Даний принцип закріплений Конституцією України, Цивільним процесуальним кодексом України та Законом України “Про судоустрій і статус суддів”. Зміст принципу гласності цивільного судочинства полягає в тому, що розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. При відкритому судовому розгляді всі учасники процесу та бажаючі мають право входити до залу суду і бути присутніми при розгляді справи. Закритий  судовий  розгляд  допускається  у   разі,   якщо відкритий  розгляд  може  привести  до  розголошення державної або іншої таємниці,  яка охороняється законом,  а також за клопотанням осіб,  які беруть участь у справі, з метою забезпечення таємниці усиновлення,  запобігання розголошенню відомостей про  інтимні  чи інші особисті сторони життя осіб,  які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх честь і гідність.

     Учасники  цивільного  процесу  та інші особи,  присутні на відкритому судовому засіданні,мають право робити письмові записи, атакож використовувати   портативні  аудіотехнічні пристрої. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки,  відео-, звукозапису  із  застосуванням  стаціонарної  апаратури,  а  також транслювання судового засідання   по   радіо   і   телебаченню допускаються  на підставі  ухвали  суду  за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі.

     Рішення суду проголошується прилюдно,  крім випадків, коли розгляд  проводився  у  закритому судовому засіданні.

     До  галузевих принципів цивьльно –  процесуально права відносяться: принцип диспозитивності, принцип процесуальної рівноправності сторін, принцип змагальності.

     Принцип диспозитивності.

     Цей принцип є одним з основних цивільно – процесуальних принципів. Згідно з ним зацікавлені особи, які беруть участь у справі, можуть вільно здійснювати свої права, розпоряджатися ними, виконуючи відповідні процесуальні дії.

     Основу  принципу диспозитивності складає  можливість всіх заінтересованих осіб вільно, за своїм розсудом упорядковувати свої відносини, діяти на влісний  розсуд: вступати у правовідносини чи ні, визнавати їх зміст, здійснювати свої права або утримуватися від цього.

     Принцип диспозитивності складається з  таких елементів:

• порушення цивільної справи в суді;
• визначення характеру і обсягу позовних вимог і заперечень, можливість їх зміни;
• розпорядження матеріальними правами і процесуальними засобами їх захисту, зокрема, відмова від позову, визнання позову, досягнення мирової угоди;
• порушення апеляційного та касаційного провадження, перегляд справи за нововиявленими та винятковими обставинами;
• вимога примусового виконання судової постанови у цивільній справі.

Принцип процесуальної рівноправності сторін.

     Зміст цього принципу полягає в тому, що сторони в цивільному процесі  наділяються рівними, хоча і не однаковими процесуальними правами і обов’язками. Він базується на конституційному принципі рівності всіх громадян перед законом і судом, водночас виступаючи конкретним принципом цивільного процесуального судочинства. Згідно з даним принципом кожна з сторін має рівні процесуальні можливості (знайомитися з матеріалами справи, виступати в суді, надавати докази тошо). Суд не може винести рішення, не вислухавши пояснень відповідача. Принцип процесуальної рівноправності сторін діє в усіх провадженнях і на усіх стадія цивільного процесу.

     Принцип змагальності.

     Цивільне  судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суть даного принципу полягає у забезпеченні широкої можливості сторонам, які беруть участь у справі, відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі, свободу надання ними суду своїх доказів і доведення перед судом їх переконливості тощо. Даний принцип близький за змістом з принципом правосуддя на засадах рівності сторін, однак не ідентичний йому. Якщо принцип рівності стосується учасників правосуддя в цілому, то принцип змагальності поширює свою дію лише на осіб, які беруть участь у судочинстві, наприклад позивача і відповідача. Реалізуючи принцип змагальності, сторони можуть активно і на рівних дискутувати, вільно висловлювати свої думки, давати тлумачення фактів, подій і доказів, пов’язаних з даною справою. Таким шляхом іде пошук істини, справедливості, забезпечення законності і обґрунтованості акту правосуддя. При цьому суду належить керівна роль в ході судового засідання, пошуку об’єктивної істини, неухильного дотримання всіх правил судового розгляду, встановлених законом. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                     Висновок 

     Таким чином розглянувши таку тему як принципи цивільного процесуального права можна  зробити такий висновок, що принципи є основою, основними засадами цивільного процесу та на основі них відбувається розвиток та побудова галузей права сучасної науки. Кожний з принципів системи відіграє самостійну роль, характеризує галузь права у цілому, окрему стадію чи окремий процесуальний інститут, але між ними існує щільна взаємодія, яка характеризується єдністю мети і завдань цивільного судочинства.

     Кожний  з принципів не може існувати окремо від принципів системи, а тільки у взаємодії з ними, зміст окремих принципів розкривається з урахуванням змісту інших принципів галузі права.

     Ефективність  виконання завдань цивільного судочинства  перебуває в прямій залежності від  правильного застосування судами в  справі норм процесуального і матеріального  права, для чого необхідно пізнати їх зміст, місця в системі права, їх зв’язку з іншими нормами і юридичних принципів, які в них відтворюються.

     Вивчення  принципів дуже важливе для подальшого розвитку цивільного процесу та для  побудови правової держави і громадянського суспільства, без якої неможливо здійснення цивільного правосуддя.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                             Список використаної літератури 

1. Конституція України.
2. Цивільний процесуальний кодекс України.
3. Закон України “Про судоустрій і статус суддів”.
4. Чорнооченко С.І. Цивільний процес: Вид. 2-ге, перероб. та доп.: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 472с.
5. Цивільний процес: навчальний посібник. / А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Стефанчук, О.І. Угриновська та ін. / За ред. Ю.В. Білоусова. – К.: Прецедент, 2005. – 172 с.