Принципи кредитної політики, організація кредитної роботи в банках. Етапи процесу кредитування. Методика аналізу кредитного портфеля бан

НАЦІОНАЛЬНИЙ  БАНК УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

(м.КИЇВ)

Інститут  магістерської та післядипломної освіти

                                                                          Кафедра банківської справи

Комплексна  курсова робота

  з дисциплін „Банківські  операції”, „Облік  і аудит в банках” 

на  тему: «Принципи кредитної політики, організація кредитної роботи в банках. Етапи процесу кредитування. Методика аналізу кредитного портфеля банку.» 
 
 
 
 
 

                Виконав(ла) студент (ка)      Цибок Вікторія Володимирівна 

                                           Курс,група      2курсу група БСп 201

                                     Спеціальність     7.050105 «Банківська справа»   
 

                                 Керівник  старший викладач  Шейко О. П.  
 
 
 

                    Київ 2011 
 

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1  Банківське кредитування… … .…………………………………6

1.1. Загальне  поняття про  кредитування.Класифікація кредитів.. ………..6

1.2. Основні принципи кредитної політики банку …..……………… .…….7

РОЗДІЛ 2 Організація кредитної роботи в  банках та етапи проведення банківського кредитування……………………………… …………………...18

2.1. Загальна організація кредитної роботи в банках…… ………………….18

2.2. Основні етапи процесу банківського кредитування…… ……… ……...21

РОЗДІЛ 3 Методика аналізу кредитного портфеля банку………… .……… 28

3.1. Сутність  , значення та фактори формування кредитного портфелю банку………… .… …………………………………………………………..…28

3.2. Методика оцінки ефективності кредитної діяльності банку……………32

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 

Динаміка  та перспективи  кредитної діяльності комерційного банку в умовах фінансової кризи на прикладі  КБ «Приватбанк»……………… .……………46

Висновки………………………………………………...……………………… 56

Список  використаної літератури  
 
 

                                              ВСТУП

     Категорія “кредит” як в теоретичному, так  і практичному аспекті явище  без сумніву цікаве. Слово “кредит” походить від латинського “сreditum”, що означає “позика”, “борг”. Деякі  лінгвісти пов'язують його із “credos”, тобто “вірю”, „довіряю”. Отже, категорія кредиту так чи інакше розглядається економічною наукою, як відносини про надання позики однією особою іншій, що засновані на довірі та передбачають повернення наданої вартості у певний строк з сплатою ціни за користування.. Банки  виступають як фінансові посередники,  що залучають капітали, заощадження населення та інші грошові засоби, котрі вивільнюються в ході господарської діяльності, i надають їх у тимчасове користування іншим агентам, що потребують додаткового ресурсного капіталу. Поняття банку органічно пов’язане з поняттям ризику,  через те, що банки виконують функцію перерозподілу ризиків фінансового ринку. Найскладнішим і наібільш важко прогнозованим з фінансових ризиків є кредитний.

     Треба зазначити, що банківська система держави, перебуває в умовах, які суттєво відрізняються від умов у переважній більшості розвинутих країн. Дія різноманітних факторів : затяжна економічна криза, незавершеністю нормативно-правової бази, відсутність стабільних господарських зв’язків,тощо.Тому і підхід до вивчення і розвитку кредитування в цілому повинен бути максимально поглибленим та ефективним.

     Особливістю, і одночасно недоліком, сучасної банківської системи в Україні  є те, що значна частина банків через нездатність вірно оцінити ризик та оптимізувати його , вдається до надзвичайно ризикованої кредитної політики. Це в окремих випадках приводить не лише до погіршення фінансового стану, а й до повного краху. А якщо прийняти до уваги, що банківська система – певна цілісність, в якій кожний елемент пов‘язаний з оточуючими, то стає зрозумілим до яких наслідків може призвести  такий “ефект доміно”. Кредитні операції відносяться до групи активних операцій. Вони пов'язані з раціональним розміщенням банківських ресурсів. Головною метою проведення кредитних операцій залишається прибуток. Банк прагне його максимізації з урахуванням допустимого ступеня ризику. Від того наскільки добре банк реалізує свої кредитні функції в багатьох випадках залежить й економічне становище регіонів, які вони обслуговують, оскільки банківські кредити сприяють появі нових підприємств, збільшенню кількості робочих місць, сприяють забезпеченню їх економічної працездатності. У зв'язку з цим предметом дослідження курсової роботи виступає кредитний механізм комерційного банку. Актуальність теми  пов'язана з тим, що ефективне кредитування на сьогоднішній день - це одне з найважливіших  завдань банківської системи України. Кожній фінансово-кредитній установі саме кредитні операції приносять найбільші доходи і від того, наскільки правильно будуть обрані методи і дотримані умови кредитування, в значній мірі, залежить результативність роботи вцілому..

     В данній роботі поставлено слідуючі завдання

     · розкрити поняття та призначення ринку кредитних послуг;

     · дослідити механізм здійснення кредитування та визначити основні його етапи;

     · здійснити оцінку кредитної діяльності на прикладі  КБ «Привабанк»

     Об'єктом  курсової роботи є кредитні відносини, які виникають в ході організації кредитного процесу в комерційних банках.

     Методологічною  й інформаційною базою для  написання курсової роботи є Закони України, Постанови органів виконавчої влади, праці українських і закордонних  учених, звітність об'єкта аналізу й електронні ресурс 
 

                                                РОЗДІЛ 1 

Банківські кредитні послуги

1.1Загальне поняття про кредитування.Класифікація кредитів.

       Кредитний ринок є системою відносин між позикодавцями і позичальниками з приводу позики в товарній або грошовій формі. Суб'єктами кредитного ринку виступають юридичні особи (підприємства, організації, банки, держава) через свої повноправні органи, а також фізичні особи (громадяни).

       Банківський кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на засадах строковості, повернення, платності, забезпеченості та цільового використання.

Строковість кредиту означає, що позики підприємствам  видаються на певний строк, по закінченні якого вони повинні бути повернені.

     Повернення  кредиту означає, що отримані підприємством залучені кошти повинні бути повернені через певний час. Повернення кредиту забезпечується безперервністю кругообігу коштів і переходом їх в завершальній стадії в грошову форму.

     Платність кредиту полягає в тому, що кредити  банк видає підприємствам за певну плату, яка називається процентом. Розмір процента встановлюється з таким розрахунком, щоб сума отриманих від позичальника відсотків покривала витрати банку по залученню коштів, необхідних для даного кредиту, витрат на ведення банківської справи і забезпечувала одержання певного доходу.

     Принцип забезпеченості кредиту означає  наявність у банку права для  захисту своїх інтересів, недопущення  збитків від неповернення боргу  через неплатоспроможність позичальника. В банківській практиці найбільш розповсюдженими є такі форми забезпечення кредитів: застава майна, гарантія або поручительство, страхування кредиту та інші.

     Цільовий  характер використання передбачає вкладення  позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Кредити надаються на здійснення таких заходів: збільшення основних та оборотних фондів підприємств; накопичення сезонних запасів ТМЦ, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів; інвестиції; викуп державного майна; споживчі потреби громадян; інші заходи, у разі розриву між надходженнями коштів та їх витратами в процесі виробництва. Забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської діяльності позичальника і формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств.

     Кредити комерційних банків можна класифікувати  за різними ознаками та критеріями. Найбільш прийнятною є така класифікація банківських кредитів:

1. За  основними категоріями позичальників; 

• кредити галузям народного господарства;
• кредити населенню;
• кредити державним органам влади.

2. За  цільовим спрямуванням:

• виробничий (поповнення обігових коштів та основних засобів);
• споживчий (споживчі цілі населення).

3. За  строками користування:

• строкові, тобто надані на визначений у договорі строк, які, в свою чергу, можуть бути:

а) короткостроковими (до 1 року);

б) середньостроковими (1-3 роки);

в) довгостроковими (понад 3 роки);

     Короткостроковий  кредит надається підприємствам  для покриття витрат по формуванню оборотних коштів на строк до одного року. Цей строк використання короткострокового кредиту обумовлений тим, що кругообіг оборотних коштів здійснюється звичайно протягом одного року. Тому після здійснення кругообігу цих коштів одержаний кредит повинен бути повернений банку.

     Середньо- і довгостроковий кредит надається підприємствам для покриття витрат по формуванню основних фондів на строк понад один рік. Цей строк використання кредиту обумовлюється тривалим функціонуванням основних засобів і перенесенням їх вартості на продукт частинами.

• до запитання (онкольні) - видаються на невизначений строк. Позичальник повинен погасити такий кредит за першою вимогою банку. Якщо банк не вимагає погашення, то кредит повертається на розсуд позичальника;

• прострочені - по яких строк погашення, встановлений кредитним договором, минув;

• відстрочені (пролонговані) - щодо яких за клопотанням  позичальника банком прийняте рішення  про перенесення строків погашення  кредиту на більш пізню дату.

4. Залежно  від забезпечення:

• забезпечені (ломбардні) - надаються під забезпечення (заставу майна, поручительство, гарантію, страхування ризику неповернення кредиту тощо);
• незабезпечені (бланкові) - надаються без забезпечення. Незабезпечені (бланкові) кредити, що називаються у банківській практиці довірчими, надаються лише під зобов'язання позичальника погасити позичку. Вони пов'язані з великим ризиком для банку, тому потребують ретельнішого вивчення кредитоспроможності позичальника і надаються під більш високий процент.

5. За  методами надання: 

• у разовому порядку, коли рішення про надання приймається окремо по кожному кредиту;
• відповідно до відкритої кредитної лінії, тобто кредити надаються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування без погодження кожний раз із банком умов кредитного договору;
• гарантовані - банк бере на себе зобов'язання у разі потреби надати кредит клієнту визначеного розміру протягом відповідного періоду. Гарантовані кредити, в свою чергу, можуть бути двох видів: з обумовленою датою видачі кредиту та з наданням кредиту в міру виникнення потреби в ньому.

6. Залежно  від кількості кредиторів:

• надані одним банком;
• консорціумні, тобто такі, що надаються консорціумом банків, в якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників потрібну кредитоодержувачу суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом відсотків;
• паралельні, що передбачають участь в їх наданні кількох банків. Тут кредити одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених, умовах.

7. Залежно  від порядку погашення: 

• поступово (в розстрочку);
• водночас із закінченням строку кредитного договору;
• у відповідності з особливими умовами, визначеними кредитними договорами.

8. За  характером і способом сплати  процентів: 

• з фіксованою процентною ставкою;
• з плаваючою процентною ставкою;
• зі сплатою процентів у міру використання наданих коштів (звичайний кредит);
• зі сплатою процентів одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

     Кредити з фіксованою процентною ставкою  характерні для стабільної економіки. З метою зменшення ризику недоотримання прибутку або запобігання збитків в умовах інфляції при видачі кредитів на значні строки банки використовують плаваючу процентну ставку. В цьому випадку у відповідності з кредитним договором процентні ставки періодично переглядаються і звичайно прив'язуються до рівня облікової ставки центрального банку та фактичного темпу інфляції.

     За  ступенем ризику:

• стандартні;
• нестандартні, до яких, в свою чергу, відносяться: кредити під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.

1.2. Основні принципи кредитної політики банку.

     Одним з головних елементів ефективного  управління кредитами  є добре  розроблена кредитна політика ,що повинна  забезпечувати ефективне управління портфелем кредитів банку ретельний контроль аз ними і мінімізацію витрат від настання кредитних ризиків. Банки успішні тоді ,коли ризики контрольовані і знаходяться  в рамках їх фінансових можливостей.

     Кредитна  політика комерційного банку –це  стратегія і тактика щодо залучення  коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів (позичальників)на основі таких принципів кредитування ,як строковість ,платність ,поверненність та цільовий характер використання .кредитна політика в розрізі стратегії включає пріоритети,принципи та цілі окремого комерційного банку на кредитному ринку,а стосовно тактики-фінансовий та інший інструментарій ,що використовується даним комерційним банком для реалізації його цілей при здійсненні кредитних угод,правила їх здійснення,регламент організації кредитного процесу.

     Кредитну  політику необхідно розробляти та діяти  згідно з нею насамперед тому ,що вона дає змогу планувати,регулювати,контролювати,раціонально  організовувати взаємовідносини між  банком та клієнтом щодо зворотнього  руху грошових коштів. Кредитні вкладення для банку повинні бути надійні та рентабельні. Оскільки кредити ,які складають в банках найзначнішу та завжди найбільш проблемну частину активів ,то вони повинні піддаватись ретельній оцінці та нормативізації.

Можна виділити наступні пріоритети при розробці кредитної політики:

1.Надання якісних кредитів. Якісні кредити (стабільні,стійкі кредити )це такі кредити ,що забезпечують адекватний процентний прибуток навіть при негативних змінах макроекономічних умов або умов ведення бізнесу . На відміну від даної категорії , не можуть бути зараховані до числа стабільних ті кредити , які в даний момент захищені від ризику заставами ,гарантіями  та ін., але, можливо,перестануть приносити процентний прибуток у випадку зміни в зовнішньому середовищі. Таким чином, якісним кредитом  є той забезпечений кредит, що може бути погашений  у визначені строки без виникнення проблем чи ускладнень у позичальника.

2.Прибутковість.Вартість кредиту повинна відповідати прогнозному ступеню ризику. Кредитна політика банку повинна бути спрямована на створення стабільних прибуткових для банку відносин з клієнтурою. Прибутковість відносин з клієнтом потрібно максимізувати шляхом застосування перехресних продаж для забезпечення максимального співвідношення ризику та прибутковості для кожного клієнта. Потрібно уникати такого кредитування при якому ніяких відношень між банком та клієнтом ,крім кредитних, не має та не передбачається.

3.Розумне зростання кредитного портфелю . Метою  банка є довгострокове стабільне зростання прибутковості бізнесу. Це зростання не може бути забезпечене,по-перше, без формування портфелю кредитів відповідної якості; по-друге, без досягнення оптимального співвідношення між прибутковістю та ризиком. Зростання кредитного портфелю банку повинно контролюватися таким чином ,щоб уникати неприйнятної для банку концентрації ризику, наприклад , за галузями, територіями, позичальниками тощо.

     Розробляючи кредитну політику ,як елемент банківської  політики  слід підкреслити ,що вона поєднана із загальними стратегічними цілями банку,зорієнтованими на зростання його капіталу або збільшення поточних прибутків, чи змішана стратегія.

                                            РОЗДІЛ 2

Організація кредитної роботи в банках та етапи  проведення                                    банківського кредитування 

2.1. Загальна організація кредитної роботи в банках

     Якість  та склад кредитного портфеля істотно  залежить від організації кредитної  роботи в банку. Організаційна структура  кредитної функції в кожному  конкретному банку має свої особливості, що визначаються розмірами, можливостями банку, а також потребами клієнтури. У великих банках організаційна структура може складатися з кількох департаментів, які включають розгалужену мережу відділів, секторів, комітетів, груп, економічних рад тощо. Ці структурні підрозділи спеціалізуються на виконанні певних функцій кредитної процедури, наприклад, відділ галузевого аналізу, відділ кредитної політики, відділ кредитних продуктів, відділ кредитної документації, відділ економічних прогнозів, відділення з розгляду кредитного процесу тощо. У невеликих банках виконання всіх функцій сконцентровано в кількох структурних підрозділах.

     Але в будь-якому разі існують загальні принципи та правила, яких має додержувати  менеджмент кожного банку, формуючи організаційну структуру процесу кредитування. Функцію надання кредитів необхідно відокремити від функції контролю за наданими кредитами. У кредитному відділенні доцільно функцію кредитного аналізу відокремити від власне процесу надання та оформлення позики. Це сприятиме підвищенню рівня об’єктивності оцінки кредиту та обережнішому затвердженню позики. Обов’язковою є  організація роботи Кредитного комітету та Комітету кредитного нагляду. До складу Комітетів входять керівники та провідні спеціалісти банку, які періодично збираються на засідання і колегіально вирішують поставлені завдання, формують кредитну політику, виносять рішення про надання «великих» кредитів та списання безнадійних позик. Комітети не є структурними підрозділами банку.

Найзагальнішу організаційну структуру кредитної функції банку унаочнює рис.1 

Рис.1. Організаційна структура кредитної функції банку

Функції кредитного комітету: 

   -формування кредитної стратегії та кредитної політики;

    -затвердження організаційної структури процесу кредитування;

    -встановлення напрямків диверсифікації кредитного портфеля та          відповідних лімітів за країнами, галузями, кредитними інструментами, позичальниками;

   -оцінка адекватності резервів на можливі втрати за кредитами;

   -аналіз кредитного ризику портфеля та інших суттєвих ризиків, що пов’язані з кредитуванням;

  -прийняття рішень про надання «великих» кредитів;

  -періодичне списання безнадійних позик.

Функції Комітету кредитного нагляду: 

 -ухвалення змін та доповнень до загальної кредитної політики;  

 -аналіз та оцінювання нових ринків, на які націлений банк; 

 -затвердження критеріїв прийнятності ризику; 

 -ухвалення введення нових кредитних інструментів, включаючи встановлення допустимого рівня ризику за такими інструментами; 

 -розгляд взаємостосунків банку з найважливішими новими клієнтами та збільшення обсягу кредитних операцій з постійними клієнтами;

  -затвердження списку винятків із загальних правил кредитної політики банку;

  -розгляд усіх звітів внутрішніх аудиторів; 

 -ухвалення кредитних процедур;

Функції відділу кредитного аналізу: 

 -збір та обробка фінансової інформації про клієнтів та перспективних позичальників; 

 -аналіз фінансової звітності претендентів на одержання позики; 

 -підготовка звітів про затвердження кредитів та іншої інформації, необхідної для прийняття рішень про кредити; 

 -організація засідань Кредитного комітету і реєстрація рішень; 

 -ведення картотеки кредитної інформації (ККІ); 

 -підготовка відповідей на запити за кредитами з інших банків та інші небанківські законні запити;

Функції відділу  кредитних операцій: 

 -підготовка, реєстрація та перевірка основної документації, яка стосується кредитних операцій банку;  

 -зберігання кредитних справ, включаючи оригінали договорів, документів на заставу, гарантійних зобов’язань, повідомлень тощо;

 -реєстрація позик у бухгалтерських книгах, підготовка документації для здійснення бухгалтерських проводок у головній книзі;

 -підтримання юридичних прав банку на заставу шляхом реєстрації вимог до позичальника і передання права власності банку;

 -виставлення клієнтам рахунків на відсоткові платежі за кредитами, комісійними та іншими зборами;  

-звіт про банкрутство клієнта, а також підготовка документації, що попереджає про закінчення строку кредитної угоди.

     Наведений перелік функцій Комітетів та відділів далеко не повний, але він  дає уявлення про розподіл повноважень  між різними структурними підрозділами. 
 
 
 
 
 
 
 

2.2. Основні етапи процесу банківського кредитування. 

     Процес  банківського кредитування-це сукупність дій банку ,пов`язаних із наданням та поверненням кредиту. Цей процес складеться з певних етапів,кожен з яких ,забезпечує розв`язання локальної задачі і разом –головна мета позичкових операцій – їх надійність та прибутковість для банку.

     Основна робота з організації кредитного процесу в банку може бути подана у вигляді таких етапів.

• 1етап.Формування портфеля кредитних заявок;
• 2етап.Проведення переговорів з потенційним клієнтом;
• 3етап.Прийняття рішення про доцільність надання кредиту;
• 4етап.Оформлення кредитної справи;
• 5етап.Робота з клієнтом після надання позики;
• 6етап.Повернення кредиту з відсотками і закриття кредитної справи.

     До  першого етапу входить збір інформації про попит на кредит,її аналіз та попередній відбір заявок.Інформація, як правило, має містити такі відомості:зміст кредитованого проекту,обсяг кредиту,вид та строк позик,пропоноване забезпечення ,тощо.також до кредитної заявки додається пакет документів,що містить :засновницькі документи позичальника ;картку зі зразками підписів повноважених осіб та печатки;баланс та звіт про прибутки і збитки;бізнес-план;контракти та угоди на проект;документи на пропоноване забезпечення . Вищевказана інформація створює попередні умови для відбору найпривабливіших пропозицій ,а також дає можливість поповнити інформаційний портфель кредитних заявок на майбутнє.

     На  другому етапі головною метою банку є визначення кредитоспроможності та фінансового стану клієнта з метою укладення кредитної угоди на найбільш вигідних для банку умовах. Під час переговорів з потенційним клієнтом кредитний працівник повинен проаналізувати обґрунтованість заявленої суми позики ,врахувати можливість виникнення несприятливих умов ,що унеможливлять вчасне повернення кредиту тощо. Отже варто зосередити всю увагу на ключових ,найважливіших для банку питаннях . Як от відомості про фірму,про цільове призначення кредиту ,про забезпечення кредиту,про співпрацю клієнта з іншими банками . Враховуючи особливу важливість другого етапу кредитування для банку ,під час аналізу кредитної заявки ,слід використовувати всі наявні і доступні джерела інформації про клієнта. Це можуть бути як матеріали одержані безпосередньо від клієнта під час подання кредитної заявки ,так і відомості про клієнта взяті з архіву  банку. Інформація також може бути отримана за межами даного банку (інформація податкової служби , фінансового відділу окремого регіону та ін.). Банк може також здійснювати на місцях цільові перевірки,які стосуються майбутнього кредиту .В результаті вищевказаних заходів складається певний висновок ,в якому відображаються всі критерії оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника та рівень ризику запитуваного кредиту.

     На  третьому етапі банк здійснює підготовку до укладання кредитної угоди. Третій  етап можливий лише за умови позитивного завершення другого,тобто оцінки кредитоспроможності та рівня ризику. Третій етап має назву «структурування позички». У процесі структурування банк визначає основні параметри:вид кредиту,суму,строк,забезпечення,порядок видачі та погашення ціну позички та інше.

     Правильне визначення виду кредиту має важливе  значення для обґрунтування реальних джерел погашення позички.