Принципи побудови та основні засади функціонування в Україні системи казначейського обслуговування місцевих бюджетів

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ФІНАНСІВ 

                                                                                                           КАФЕДРА ФІНАНСІВ  

Комплексне  практичне індивідуальне  завдання

з курсу “Казначейське обслуговування місцевих бюджетів”

на  тему:

«Принципи побудови та основні засади функціонування в Україні системи казначейського обслуговування місцевих бюджетів»

Тернопіль 2012

    Зміст

    Вступ……………………………………………………………………………3

    1. Еволюційні аспекти Казначейської системи виконання бюджетів України……………………………………………………………………………….5

    2. Особливості казначейського обслуговування місцевих бюджетів………9

         2.1 Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами……………………………………………………………………………...9

         2.2 Особливості казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками…………………………………………………………………………...14

    3. Перспективні напрямки вдосконалення казначейського обслуговування місцевих бюджетів…………………………………………………………………23

    Висновки……………………………………………………………………...29

    Список  використаних джерел……………………………………………...30 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ

    Актуальність. Одним із засобів макроекономічної стабілізації та економічного зростання є бюджет. Розподіляючи та перерозподіляючи новостворену вартість, держава використовує бюджет як один із основних інструментів регулювання соціально-економічних процесів.

    Місцеві бюджети посідають важливе місце  в економічному та соціальному житті  суспільства, що знаходить відображення у різноманітних зв’язках, які  виникають у процесі їх формування та використання.

    В Україні використовується казначейська форма обслуговування державного та місцевих бюджетів, при якій органам  казначейства відводиться провідна роль у касовому виконанні бюджетів усіх рівнів.

    Казначейське  обслуговування місцевих бюджетів слід розглядати як необхідний елемент структурної  перебудови наявних у суспільстві  відносин між суб’єктами фінансової діяльності. Адже за допомогою казначейського механізму виконання доходів  і видатків державного та місцевих бюджетів досягається максимально  ефективне використання фінансів в  інтересах усіх членів суспільства.

    Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів висвітлювались у працях багатьох вчених. Так, зокрема, Ю. Барський провів дослідження механізму забезпечення ефективного функціонування бюджетної  системи України органами Державного казначейства України. І. Габа визначив основні переваги та недоліки казначейського обслуговування місцевих бюджетів. О. Охрімовський розробив основні напрями удосконалення організації в роботі територіальних казначейських органів. Внаслідок наявних проблем в казначейському обслуговуванні місцевих бюджетів за доходами, О. Фесик та І. Зав’ялова запропонували основні шляхи вдосконалення казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами. О. Галушка,  Й. Хижняк,  Д. Ротар  у своїх працях проаналізували  впровадження  та  становлення казначейського обслуговування місцевих бюджетів  за  видатками, починаючи з 2002 р.; охарактеризували процедури обслуговування місцевих бюджетів за доходами, видатками, а також процедури казначейського обслуговування розпорядників коштів  місцевих  бюджетів.  Особливу  увагу  науковці  акцентують  на  перевагах казначейського  обслуговування  місцевих  бюджетів,  таких  як  зміцнення  фінансової дисципліни, можливість якісного планування та ефективного управління  фінансовими  ресурсами  на  основі  отримання  достовірної  інформації про  стан  виконання місцевих  бюджетів  та можливості  її  глибокого  аналізу. Значний  внесок  у  дослідження казначейського  обслуговування  місцевих  бюджетів  зробили  у  своїх  працях П. Петрашко, В. Стоян, Н. Сушко, О. Чечуліна, С. Юрій,  Д. Ротар, К. Павлюк, М. Мельник, Л.  Гуцаленко,  Р. Макуцький,  О.  Кірєєв, М. Мац та  ін. Проте необхідно й надалі  проводити дослідження з проблемних  аспектів казначейського  обслуговування місцевих бюджетів як  за доходами, так і за видатками та пропонувати шляхи їхнього вирішення для підвищення його ефективності в умовах розвитку ринкової економіки.

    Мета  даної роботи  полягає у дослідженні   функціонування  системи казначейського  обслуговування  місцевих  бюджетів,  виявленні проблемних аспектів та запропонуванні шляхів  удосконалення казначейського  обслуговування  місцевих  бюджетів  відповідно до умов сьогодення.

     Мета дослідження зумовила постановку і вирішення таких завдань:

• розглянути еволюційні аспекти Казначейської системи виконання бюджетів України;
• розкрити особливості казначейського обслуговування місцевих бюджетів;
• визначити перспективні напрямки вдосконалення казначейського обслуговування місцевих бюджетів.

      Об’єктом дослідження є система Казначейського обслуговування місцевих бюджетів.

    Предметом дослідження є економічні відносини між органами Державного казначейства і розпорядниками коштів бюджету. 
 

1. Еволюційні  аспекти Казначейської  системи виконання  бюджетів України.

    У зв’язку з розпадом  СРСР  і  проголошенням  України  незалежною  державою  зі своїми  органами  законодавчої  і  виконавчої  влади, своїм  державним бюджетом  постала  потреба  у  новій  системі  касового  обслуговування бюджету. Проте як спадок від СРСР  із його централізованою економікою та однорівневою банківською системою до середини 1993 року в Україні діяла банківська  система виконання державного  бюджету. Бюджетні кошти зосереджувались у недержавних банківських установах, для яких виконання бюджету не  було  пріоритетним  напрямком діяльності. На виконання Указу Президента  України від 18.06.1993 №219/93 «Про порядок виконання Державного  бюджету України» касове  виконання державного  бюджету почало  здійснюватись Національним  банком України [7, с 18]. Таким чином, ситуація дещо  змінилася: фінансування витрат почало здійснюватися в межах доходів, що реально надійшли до державного бюджету,а також за рахунок кредитів, наданих Національним банком  Міністерству  фінансів. Натомість така  система касового виконання бюджету не відповідала вимогам часу. Тому постало питання оперативного  управління  бюджетними  коштами спрямування їх  на першочергові соціально-економічні потреби, що можливо було здійснити лише  через  створення  нової  структури  з  налагодженим  прозорим механізмом виконання бюджетів усіх рівнів.

    Ці  завдання  можна  було  розв’язати  шляхом  переходу  до казначейської  системи  касового  обслуговування  Державного  бюджету України. З цією  метою у 1995 році  відповідно  до  Указу Президента України  було  створено  нову  фінансову  структуру - Державне казначейство України. На  початок 1996 року  було  завершено створення трирівневої структури його органів.

     Уся національна казначейська система  складається з: центрального апарату  Державного  казначейства, 27 головних  управлінь Державного казначейства (ГУДКУ) обласного значення  та 633 районних (міських, районних у містах) управлінь (відділень) Державного казначейства (УДК). Така  структура  є  максимально  наближеною  до  адміністративно-територіального  поділу, що  дає змогу якісно  здійснювати казначейське обслуговування місцевих бюджетів [11, с.10].

     З 1 квітня 1997 р. в Україні відбулося запровадження казначейської системи касового виконання державного бюджету за видатками. У 1998 р. було  завершено  переведення  на  казначейську  систему  виконання державного бюджету майже всіх міністерств і відомств, запроваджено нову  бюджетну  класифікацію  та  План  рахунків  бухгалтерського  обліку виконання державного і місцевих бюджетів. А протягом 1999 р. на казначейське  обслуговування  переведено  позабюджетні  кошти  установ  і організацій.

     Ще  одним позитивним моментом у казначейському обслуговуванні державного  бюджету  стало  запровадження  у 2000 р. Державним казначейством  системи  управління  єдиним  казначейським  рахунком, завдяки чому значною мірою зменшився вплив касових розривів на рівень поточного виконання видаткової частини бюджету.

     2001 р. став роком зміни статусу Державного казначейства: із клієнта  банку  казначейство  стало  учасником  системи  електронних платежів  Національного  банку  України. Із  входженням  Державного казначейства  в  СЕП  НБУ  було  прийняте  рішення  про  використання єдиного  прикладного  програмного  забезпечення (АС «Казна») по  всій країні.

     Важливим  кроком  у  розвитку  фінансової  системи  держави  стало переведення на казначейське обслуговування місцевих бюджетів з 1 січня 2002 р. за  доходами  та  до  кінця 2003 р. - за  видатками. У 2005 р. Держказначейство  набуло  статусу урядового органу  державного управління  у  складі  Міністерства  фінансів. Процес  його  розвитку характеризувався  прийняттям  у 2007 р. Стратегії  модернізації  системи бухгалтерського  обліку  в  державному  секторі. Протягом 2008 р. розпочався  процес  реформування  системи  бухгалтерського  обліку  в державному  секторі, була  проведена значна  робота  з  вдосконалення методологічної бази Держказначейства, розбудови системи внутрішнього контролю і аудиту в органах казначейства.

     Таким чином, створення в Україні Державного  казначейства  дало змогу: сконцентрувати  в єдиній  системі бюджетні  ресурси  та  ресурси державних  цільових  фондів, які до  цього перебували  в установах Національного та комерційних банків і не повною мірою відображалися у звітності; забезпечити прозорість  руху  коштів  бюджетного  процесу на стадії його виконання шляхом створення дієвих механізмів; запровадити ефективний попередній  і  поточний  контроль  за цільовим  спрямуванням бюджетних  коштів. На  сьогодні  казначейство України - це  і  державний касир, і державний бухгалтер, і державний контролер одночасно. Щороку розвивається  та  ускладнюється  бюджетна  політика  в  державі, що пов’язано  з  необхідністю  реалізації  завдань  розвитку  держави  в  умовах фінансово-економічної кризи. Роль органів Держказначейства у виконанні цих завдань одна з головних.

     Указом  Президента України №460/2011  від 13  квітня  2011  року  затверджено  Положення  про  Державну  Казначейську  Службу України, яке визначає завдання і функції казначейства. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів  України,  наказами  Міністерства  фінансів  України  та  Положенням  про Державне казначейство України [10].

     Казначейство  України  на  нинішньому  етапі  розвитку  бере  за  приклад  досвід казначейських  систем  розвинутих  країн  світу,  адаптує  його  до  умов,  які  склалися  в  нашій  країні,  і  таким  чином  намагається  виконувати  свої  функції  як  найкраще.  За основу  розвитку  береться  французька  модель  функціонування  казначейства.

     Вважається, що за теперішніх умов ця модель є найбільш прийнятною для нашої країни і  найкраще  за  своєю  будовою  підходить  до  умов,  які  склались нині  в нашій  країні. У Франції  наразі функціонують  казначейські  управління  у  складі Міністерства фінансів, економіки  і  промисловості.  Це  досить  яскраво  нагадує  нашу  структуру  Державної казначейської  служби,  яка  перебуває  у  відомчому  підпорядкуванні  Міністерства фінансів України [3].

     Організаційна  структура  Державної  казначейської  служби  України  є 

трирівневою.  Вона  відтворює структуру адміністративно-територіального устрою України і складається з:

    ● Державної казначейської служби України;

    ●  районні  (міські,  районні  у  містах)  управління  ДКСУ,  зосереджені  в 

    найважливіших місцевих адміністративних центрах  [10].

     По  суті, цей інститут  є основою  державних фінансів  України, гарантом стабільності та ефективного управління фінансовими ресурсами. Саме завдяки мобілізації коштів у єдиному центрі – Державному казначействі - є  можливість  реалізувати  поточні соціально-економічні завдання, допомагати  іншим суб’єктам державного сектору, що в умовах кризи  набуває  дедалі  більшої  актуальності [9].  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      2. Особливості казначейського обслуговування місцевих бюджетів.

    У процесі обслуговування місцевих бюджетів одним  з основних  завдань органів Державного казначейства є сприяння виконанню бюджетної політики  місцевого  самоврядування  та  здійсненню  ефективного  управління коштами місцевих бюджетів. Реалізація завдання має бути здійснена за допомогою  створення  системи  оперативного  управління  місцевими  фінансами.

    Функція процесу управління грошовими потоками покликана сприяти оптимізації здійснення видатків у межах асигнувань, передбачених місцевими бюджетами  [13].

      2.1 Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами.

      У процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів органи Державної казначейської служби України здійснюють такі функції:

• обслуговують місцеві бюджети за доходами, видатками, кредитуванням та фінансуванням дефіциту бюджету;
• установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в органах Державного казначейства України;
• здійснюють розподіл платежів між рівнями місцевих бюджетів, розподіл інших платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно з вимогами Бюджетного кодексу України, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та рішенням місцевої ради про бюджет у розмірах, визначених законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю;
• формують розрахункові документи і проводять повернення помилково та/або надмірно зарахованих до місцевих бюджетів платежів на підставі відповідних документів органів, за якими згідно із законодавством закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету, погоджених з відповідними місцевими фінансовими органами;
• здійснюють розрахунки за міжбюджетними трансфертами;
• щоденно перераховують залишки надходжень на рахунки загального та спеціального фондів місцевих бюджетів;
• здійснюють операції на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства України;
• надають фінансовим органам виписки з рахунків для обліку руху коштів відповідних місцевих бюджетів;
• ведуть бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання місцевих бюджетів;
• здійснюють попередній та поточний контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів;
• здійснюють операції щодо виконання платіжних доручень розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на підставі підтвердних документів, зареєстрованих зобов'язань, відповідно до розпису місцевих бюджетів і кошторисів, планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів;
• ведуть облік зобов'язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів місцевих бюджетів;
• здійснюють кредитування місцевих бюджетів для покриття тимчасових касових розривів;
• установлюють порядок складання та складають фінансову звітність про виконання місцевих бюджетів, крім звіту про виконання плану по штатах і контингентах ;
• подають звітність Міністерству фінансів України та фінансовим органам у встановлені терміни за формами, погодженими з Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою.

      Рахунки для обліку операцій щодо виконання  місцевих бюджетів відкриваються на балансі Головних управлінь Державного казначейства. Зазначені рахунки відкриваються за балансовими рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів відповідно до Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі Державного казначейства, затверджених наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 N 119.

      Перерахування платежів, сплачених платниками до місцевих бюджетів, здійснюється через  Систему електронних платежів Національного  банку України (далі - СЕП НБУ) на рахунки, відкриті на балансі Головних управлінь у розрізі місцевих бюджетів та кодів класифікації доходів бюджету.

        Платежі до місцевих бюджетів, які згідно з рішенням ради  є доходами загального фонду  місцевих бюджетів на відповідний  рік, зараховуються на рахунки,  відкриті в Головних управліннях  за балансовим рахунком 3141 "Надходження  до загального фонду місцевих  бюджетів" Плану рахунків. Інформація  щодо надходження та повернення  надміру та/або помилково сплачених  платежів до місцевих бюджетів  одночасно відображається на  відповідних рахунках, відкритих  за рахунком бюджетного обліку 6121 "Доходи загального фонду  місцевого бюджету". Одночасно  такі операції відображаються  на аналітичних рахунках позабалансового  обліку, призначених для обліку  планових показників за доходами.

      Для щоденного акумулювання коштів загального фонду місцевих бюджетів в Головному  управлінні відкриваються аналітичні рахунки за балансовим рахунком 3142 "Кошти загального фонду місцевих бюджетів" для кожного місцевого  бюджету.

      Кошти, які надійшли за день (з урахуванням  повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3141 "Надходження до загального фонду місцевих бюджетів", у регламентований  час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються (списуються) за призначенням на відповідні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3142 "Кошти загального фонду  місцевих бюджетів" окремо для кожного  місцевого бюджету.

      Платежі до місцевих бюджетів, які згідно із законом України про Державний  бюджет України на відповідний рік  та рішенням відповідної ради є доходами спеціального фонду місцевого бюджету, крім власних надходжень розпорядників  коштів бюджету, зараховуються на рахунки, відкриті в Головних управліннях  за балансовим рахунком 3151 "Надходження  коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки" Плану рахунків. Інформація щодо надходження та повернення платежів одночасно відображається на відповідних рахунках, відкритих за рахунком бюджетного обліку 6122 "Доходи спеціального фонду місцевого бюджету, які направляються на спеціальні видатки". Одночасно такі операції відображаються на рахунках позабалансового обліку, призначених для обліку планових показників за доходами. Кредитовий залишок за рахунком бюджетного обліку 6122 "Доходи спеціального фонду місцевого бюджету, які направляються на спеціальні видатки" відображає інформацію про надходження з урахуванням повернень платежів спеціального фонду місцевих бюджетів, наростаючим підсумком з початку року.

      Для щоденного акумулювання платежів, які  надійшли до спеціального фонду місцевого  бюджету, Головні управління відкривають  рахунки за балансовим рахунком 3152 "Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки".

      Платежі, які відповідно до рішення місцевої ради в поточному році розподіляються між загальним та спеціальним  фондами даного бюджету, зараховуються  на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3161 "Кошти, які розподіляються між  загальним і спеціальним фондами  місцевих бюджетів" Плану рахунків. Інформація про надходження з  урахуванням повернень одночасно  відображається на рахунках, відкритих  за рахунком бюджетного обліку 6123 "Доходи місцевого бюджету, які підлягають розподілу між загальним та спеціальним  фондами".

      Кошти, які належать загальному фонду місцевих бюджетів, перераховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3141 "Надходження  до загального фонду місцевих бюджетів". Кошти, які належать спеціальному фонду  місцевих бюджетів, перераховуються  на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3151 "Надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються  на спеціальні видатки".

    За  результатами розподілу платежів між  загальним та спеціальним фондами  місцевих бюджетів формується Відомість  розподілу платежів між загальним  та спеціальним фондами місцевого  бюджету, які надійшли на рахунки 3161 "Кошти, які розподіляються між  загальним і спеціальним фондами місцевих бюджетів", та засобами програмного забезпечення у регламентованому режимі проводиться перерахування розподілених коштів на відповідні рахунки [8].

    За  даними Державного казначейства України  станом на 1 листопада       2010 року до місцевих бюджетів без урахування міжбюджетних трансфертів до загального фонду надійшло 54134,9 млн. грн., а до спеціального фонду – 10223,6 млн. грн. Порівняно з аналогічним періодом 2009 року дані показники є більшими (до загального фонду місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) надійшло 59631,5 млн. грн.; до спеціального фонду місцевих бюджетів надійшло 11404,2 млн. грн.). Результати свідчать про зменшення надходжень до місцевого бюджету, що є наслідком фінансової нестабільності в країні [12].

    Місцевим бюджетам на сучасному етапі розвитку країни приділяється значна увага, оскільки вони є гарантом фінансового забезпечення розвитку регіонів. Так, за 2010 рік лідером серед районів Тернопільської області по надходженнях до загального фонду місцевих бюджетів виступає Кременецький район із сумою 196 855,6 тис. грн.,  у 2009 році був Чортківський р-н із сумою 151 109,4 тис. грн. Щодо надходжень до спеціального фонду місцевих бюджетів серед районів лідером у 2010 р був Заліщицький р-н – 8 872,0 тис. грн., а у 2009 р. був Борщівський р-н – 6 716,5 тис. грн.. Що стосується бюджету м.Тернопіль, то можна сказати, що надходження до загального фонду місцевих бюджетів у 2010 р. зросли порівняно із 2009р. на 87 481,1 тис грн. і становили 471 434,7 тис. грн. Показник по надходженнях до спеціального фонду також збільшився порівняно із 2009 р. на 13 639,2 тис. грн.  і становив 45 486,5 тис. грн. у 2010 р. (див. Додаток A).

    Основне джерело наповнення бюджету у м. Тернополі – податкові надходження. Структуру податкових надходжень до бюджету м. Тернополя можна проглянути на  рис. 1

      Рис. 1 Сегментація податкових доходів бюджету м. Тернополя у   2009 р.

    Як  свідчать вищенаведені дані основним податком у 2009 році, який надійшов до міського бюджету був прибутковий податок, що становить 73 % від загальної суми податкових надходжень. Також одним  із головних наповнювачів доходної частини  місцевих бюджетів є плата за землю (8,2%) та єдиний податок для суб’єктів  малого бізнесу (8,0%). Інші податкові  платежі становлять незначну частку у структурі податкових надходжень до бюджету м. Тернополя, а саме податок  з власників транспортних засобів  – 2,4%, податок на прибуток комунальних  підприємств – 1,1%, плата за торговий патент – 2,2 %, частка місцевих податків і зборів становить 4,5% від усіх податкових надходжень, що є дуже малим показником.

2.2 Особливості казначейського  обслуговування місцевих  бюджетів за

видатками

          Основу нормативно-правової бази, згідно з якою здійснюється  казначейське обслуговування місцевих  бюджетів за видатками складають  Бюджетний кодекс та Порядок  казначейського обслуговування  місцевих бюджетів, затверджений  наказом Державного казначейства  України від 04.11.2002 р. № 205.

          Відповідно до положень Бюджетного  кодексу повноваження органів  державного казначейства у частині  обслуговування місцевих бюджетів  за видатками зосереджується  на посиленні контролю за рухом  коштів місцевих бюджетів, своєчасному  попередженні їх нецільового  використання та впровадженні  нових засад управління бюджетними  зобов'язаннями.

          Основним завданням органів казначейства  в процесі обслуговування місцевих  бюджетів є сприяння виконанню  бюджетної політики місцевого  самоврядування та здійсненню  ефективного управління коштами  місцевих бюджетів. Це завдання  має бути реалізоване через  створення оптимальної системи  оперативного управління місцевими  фінансами. Власне функція процесу  управління грошовими потоками  повинна забезпечувати оптимізацію  здійснення видатків у межах  асигнувань, передбачених місцевими  бюджетами.

          Разом з тим здійснення фінансових  операцій за видатками місцевих  бюджетів органами Державного  казначейства має такі особливості:

          1)   усі  кошти  місцевих  бюджетів  накопичуються на рахунках, що відкриваються у територіальних  органах державного казначейства  на ім'я відповідних органів  місцевого самоврядування;

          2)   виділення  коштів  головним  розпорядникам  коштів  місцевих  бюджетів здійснюється на підставі  розпоряджень відповідних органів  місцевого самоврядування;

          3)   перерахування  асигнувань  розпорядникам   коштів  нижчого   рівня

проводиться відповідно до розподілів головних розпорядників  коштів  місцевих  бюджетів;

          4) оплата видатків органами казначейства  здійснюється після одержання  від розпорядників коштів розрахункових  документів відповідно до взятих  зобов'язань;

          5)   органи казначейства здійснюють  контроль за відповідністю касових

видатків  розпорядників коштів напрямам та обсягу встановлених бюджетних призначень, виділеним асигнуванням та прийнятим  зобов'язанням;

          6)   платіж здійснюється на  користь суб'єктів господарської  діяльності, які виконали роботи  або надали послуги бюджетним  установам.

          Таким чином, роль органів ДКС полягає не у виконанні окремих видаткових повноважень, а у комплексному обслуговувані всіх учасників бюджетного процесу з відображенням усіх операцій в обліку та фінансовій звітності.

          Організаційні взаємовідносини  між органами Державної казначейської служби, місцевими фінансовими органами, платниками податків, зборів (обов'язкових платежів), розпорядниками бюджетних коштів у процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками регламентуються Порядком казначейського обслуговування місцевих бюджетів.

          Перерахування коштів на здійснення  видатків та оплата витрат  розпорядників коштів місцевих  бюджетів здійснюється за наявності  даних про територіальне розташування  мережі установ, підприємств,  організацій.