Природно-ресурсний потенціал України. 2

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА” 
 

Кафедра регіональної економіки 
 

Реферат

На тему: Природно-ресурсний потенціал України, його структура та особливості використання 

                                                                   Студентки 1 курсу

                                                         Спец.6503-5

                                Дорошенко Надії Сергіївни

                                                        Перевірив :              
 
 

Київ-2011 
 
 

Вступ

     Природно-ресурсний  потенціал – це тіла і сили природи, які визначені, оцінені їх потенційні можливості і готові до використання за певних умов.

     Найважливіша  властивість природно-ресурсного потенціалу в тому, що він становить природний  комплекс, де відбувається тісний взаємозв’язок та ієрархічна підпорядкованість усіх компонентів, що його складають. Зміни в одному з них викликають відповідні зміни в іншому, і навпаки.

     За  компонентною структурою природно-ресурсний потенціал поділяється на мінеральні(паливно-енергетичні, рудні і нерудні), водні(поверхневий стік, підземні води), земельні(з урахуванням сільськогосподарського призначення та характеру грунтового покриву), лісові(щорічний приріст деревини), природно рекреаційні ресурси(території,придатні для створення санітарно-курортних закладів, баз відпочинку, туристичних баз тощо). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Основна частина

П.1 Природно-ресурсний  потенціал, його сучасний стан.

      Забезпеченість  території України мінерально-сировинними  ресурсами є однією з найвищих у світі. Займаючи 0,4% суходолу, наша країна володіє 5% світових запасів  корисних копалин, вартість котрих оцінюється в 11$трлн. Тут зосереджено 7667 родовищ 94 видів корисних копалин, з них 5860- на державному балансовому обліку. Нині експлуатується 3222 родовища 62 видів корисних копалин.

      У Європі Україна посідає друге  місце за площею орних земель, запасами залізної руди і перше- за ресурсами марганцевої руди, самородної сірки. Вона також одна з перших країн за запасами кам’яного вугілля , калійної і кам’яної солей. Значними є її запаси каолінів,графіту, флюсової сировини та вогнетривких глин, скляних пісків, бентонітів, цементної сировини.

П.2 Структура природно-ресурсного потенціалу.

Таблиця 1

Компонетна структура ПРП економічних районів України¹

Закінчення  таблиці 1

     У територіальному розрізі за обсягом  загального ПРП виділяється Донецький (21,1 %), Причорноморський (15,5 %) та Придніпровський (14,8 %) економічні райони. На їх частку припадає більше половини усього ПРП України. Найбіднішими щодо цього є Волинський та Центральноукраїнський економічні райони, частки яких становлять відповідно 3,5 % та 6,0 %. Якщо в Донбасі й Придніпров’ї переважають мінеральні ресурси (відповідно 73,3 % та 44,65 %), то на решті території України - земельні.

Мінерально-сировинні  ресурси та їх структура.

     Мінерально-сировинні  ресурси (табл. 4) належать до невідновних, оскільки процес їх природного від-новлення дуже тривалий - десятки й сотні мільйонів років. За характером використання мінеральні ресурси поділяють на три групи: паливно-енергетичні, рудні й нерудні. Особливістю розміщення мінеральних ресурсів є Їх нерівномірне поширення в надрах землі. Встановлено, що основними районами нагромадження паливних, хімічних, будівельних та інших видів копалин осадового походження є платформи з товщами осадових порід і їх крайові прогини, а місцями утворення більшості рудних копалин - рухомі геосинкліналі та щити. Райони земної поверхні, в надрах яких стикувалися різні геологічні структури, називаються геохімічними вузлами, які характеризуються поєднанням різних за походженням видів ресурсів.

Донецький басейн розташований на сході України і  має площу 53,2 тис.км2. Родовища кам'яного  вугілля тут концентруються на трьох  ділянках: Старий Донбас - на межі Донецької  й Луганської областей, Західний Донбас - Павлоградсько-Петропавлівська група родовищ у Дніпропетровській області, Південний Донбас - на півдні Донецької та Луганської областей. Вугленосні пласти розвідані до глибини 1200-1500 м, всього виявлено 120 промислових пластів потужністю 0,5-2,0 м. Більшість вугілля залягає на глибині 500-750 м, де в 25 пластах зосереджено 75 % розвіданих його запасів. Енергетичні марки вугілля (антрацит) залягають на півдні Донбасу, в інших районах поширене високоякісне коксівне вугілля.

Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн займає площу 8 тис.км2. Вугільні пласти залягають  тут горизонтально на глибині 300-659 м. З 60 розвіданих пластів лише 16 мають  робочу потужність 0,5-1,0м. Вугілля має  меншу теплотворчу здатність, вищу зольність і довге полум'я при згорянні, що сприяє використанню його для теплоенергетичних потреб. З розосереджених родовищ кам'яного вугілля розвідані Роменське (Сумська область), Петрівське (Харківська область) і Бешуйське (Крим).

      Буре  вугілля видобувають у Придніпровському буровугільному басейні площею понад 100 тис.км². Основна маса його залягає в Кіровоградській і Дніпропетровській областях.Тут найбільші родовища- Верхньодніпровське, Олександрійське, Новоолександрійське. Приблизно 1,5% запасів бурого вугілля у Закарпатьському, Передкарпатському та Придністровському буровугільних районах.

      Україна- один з найстаріших регіонів видобутку нафти та природного газу. Обстежено і розвідано 278 родовищ нафти і 336 природного газу, з них експлуатується відповідно 178 і 208. Нафтогазоносні площі зосереджені в 3 регіонах: Передкарпатському, Дніпрово-Донецькому та Причорноморсько-Кримському. Початкові

розвідані запаси становили понад 3,4 млрд. т умовного палива. Ступінь виснаження розвідних запасів становить понад 60%. Водночас значним резервом є майже 5 млрд. т умовного палива ще не розвіданих запасів. За існуючими оцінками ресурси нафти і природного газу в Україні дозволяють збільшити їх видобуток майже вдвічі. 
 

Таблиця 2

Запаси  корисних копалин в Україні 

      На  території України розміщено понад 2,5 тис. родовищ торфу, що зосереджені переважно у Волинській, Рівненській, Житомирській,

Київській, Чернігівській, Черкаській, Хмельницькій, Сумській та

Львівській областях.

      Загальні запаси залізних руд України за категоріями А + В + С,

оцінюються в 27,4 млрд. т, а прогнозовані — у 20 млрд. т. Основні

родовища зосереджені в Криворізькому та Кременчуцькому басейнах,

Білозерському залізорудному районі та Керченському. Країна посідає одне з провідних місць у світі за запасами марганцю, які становлять 2,28 млрд. т.

      Україна має певні запаси руд кольорових металів. Запаси нікелю невеликої потужності зосереджені у Вінницькій, Кіровоградській та Дніпропетровській областях; ртуті — у Донбасі і Закарпатті; титану — в Житомирській, Київській, Черкаській, Дніпропетровській областях, на узбережжі Чорного та Азовського морів; бокситів — у Дніпропетровській області; алунітів — у Закарпатті; нефелінів — у Приазов'ї. Унікальні родовища сировини для отримання ряду рідкісних і рідкісноземельних елементів розташовані у Житомирському Поліссі та в Приазов'ї. Розробку золоторудного родовища розпочато в Закарпатті.

Земельні  ресурси та їх структура

      Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських об'єктів, системи розселення населення, а також основним засобом виробництва (в першу чергу сільського і лісового господарства). Всі землі України незалежно від їх цільового призначення, господарського використання і особливостей правового режиму відносяться до земельних ресурсів і складають єдиний земельний фонд держави.

      За  цільовим призначенням земель та функціональним використанням земельний фонд України охоплює: сільськогосподарські угіддя (41,9млн. га, або 69,4% земельного фонду); ліси та лісовкриті площі (10,4 млн. га, або 17,2%); забудовані землі під промисловими і транспортними об'єктами, житлом, вулицями тощо (2,3 млн. га, або 3,8%); землі, що покриті поверхневими водами, — (2,4 млн. га, або 4%); інші землі (3,4 млн. га, або 5,6%).

      Найвищу сільськогосподарську освоєність території мають землі Запорізької (88,3%), Миколаївської (86,6%), Кіровоградської (85,7%), Дніпропетровської (82,8%), Одеської (83,2%) та Херсонської (81,4%) областей. 
 
 

Водні ресурси та їх структура 

      Водні ресурси виступають джерелом промислового і побутового

водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у розвитку всього

народного господарства та у життєдіяльності населення.

      Рівень  забезпеченості України водними  ресурсами є недостатнім і визначається формуванням річкового стоку, наявністю підземних і морських вод. Потенційні ресурси річкового стоку оцінюються у 209,8 куб. км, з яких місцевий стік на території України становить в середньому 52,4 куб. км, приток — 157,4 куб. км. Запаси підземних вод, не пов'язаних з поверхневим стоком, становлять 7 куб. км. Крім того, в господарстві України використовується до 1,0 куб. км морської води. В розрахунку на одного жителя України поверхневий місцевий стік становить близько 1045 куб. м. Найвищий рівень водозабезпечення жителів — у західних і північних областях України.

      Територіальний  розподіл водних ресурсів України є  нерівномірним і не відповідає розміщенню водомістких господарських комплексів. Найменша кількість водних ресурсів формується у місцях зосередження потужних споживачів — Донбас, Криворіжжя, Автономна Республіка Крим, південні області України. Основними споживачами води є промисловість (в першу чергу електроенергетика, металургія, хімічна промисловість), сільське господарство, комунальне господарство. Для пом'якшення територіальних відмінностей у забезпеченні поверхневими водами в Україні побудовано 1,1 тис. водосховищ (повний об'єм 55,0 куб. км), найкрупніші з яких знаходяться на Дніпрі. Створено близько 29 тис. ставків, 7 крупних

каналів і 10 водоводів тощо. 

Лісові  ресурси та їх структура 

      Лісові  ресурси відіграють важливу роль у збереженні навколишнього середовища та господарській діяльності людей, слугують важливим сировинним фактором для розвитку галузей народного господарства.

      Україна належить до країн з невисокою забезпеченістю лісом. Площа її лісового фонду становить 10,8млн. га, в тому числі вкрита лісом — 9,4 млн. га. Лісистість території становить всього 15,6%, причому її рівень територіальне досить диференційований: від 43,2% в Івано-Франківській до 1,8% в Запорізькій. Наближеним до оптимального вважається показник на рівні 21—22%, який дає змогу досягти збалансованості між лісосировинними запасами, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами.

      Загальні  запаси деревини в Україні становлять 1,74 млрд. куб. м. Близько 51% лісів віднесено до захисних, водоохоронних та інших цінних в екологічному відношенні лісів, решту становлять експлуатаційні. За останні роки намітилася тенденція до скорочення обсягів лісокористування. Загальні обсяги заготівлі деревини зменшилися з 14,4 млн. куб. м у 1990 р. до 10,5 млн. куб. м у 1997 p., тобто майже на 30%. 
 

Рекреаційні ресурси та їх структура 

      Найвища концентрація рекреаційних ресурсів склалася в південних областях України — на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької областей, а також у Автономній Республіці Крим. Унікальні екреаційні ресурси зосереджені в Карпатах. Значні запаси мінеральних вод розміщені у Львівській (Трускавець, Моршин, Східниця, Великий Любень, Немирів), Полтавській (Миргород), Вінницькій (Хмельник) областях. В Україні є великі запаси лікувальних грязей в Івано-Франківській, Одеській областях та в Автономній Республіці Крим.

      В Україні діє 45 курортів загальнодержавного і міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення, є понад 400 санаторіїв, які можуть прийняти на лікування більш як 600 тис. відпочиваючих [5, с. 395]. Разом з тим за останні роки спостерігається тенденція зменшення мережі та місткості закладів організованого відпочинку, скоротилася мережа туристичних баз, що значно звузило можливості ефективного використання рекреаційних ресурсів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

П.3. Особливості використання

      Надра України є основою для розвитку виробництва понад 90% продукції важкої промисловості, 80 % будівельних матеріалів, а їх частка у структурі експортного потенціалу сягає 30%.

      Але вражає нераціональність використання мінеральних ресурсів мінеральних  ресурсів. У надрах залишається і  губиться від розвіданих запасів: 70% нафти, 50 % солей, 40 % вугілля, 25 % металів.

      Ресурсозбереження — це прогресивний напрям використання

природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних

ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості

використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Основні стратегічні напрями ресурсозбереження можуть бути зведені до таких: комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів; впровадження ресурсозберігаючої техніки і технології; широке використання в галузях переробної промисловості вторинної сировини; стабілізація земельного фонду, відновлення родючості землі, рекультивація відпрацьованих кар'єрів тощо; ефективне регулювання лісокористування, підтримання продуктивності лісів, активне лісовідновлення; збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні нових промислових об'єктів.

      Одним з вагомих компонентів ресурсозбереження є вторинний ресурсний потенціал. Навіть за кризових умов господарювання щорічно утворюється близько 600—700 млн. т відходів з номенклатурою більше ніж 50 найменувань, в структурі яких переважає видобувна, паливно-енергетична, металургійна, хімічна промисловість [9, с. 48]. У перспективі передбачається формування ефективного механізму вторинного ресурсоспоживання і залучення у цю сферу іноземних інвестицій. Зокрема, значного розвитку набуде вторинна металургія. Особлива увага приділятиметься розширенню напрямів використання макулатури, полімерної вторинної сировини, деревини; створюватимуться потужності по переробці картонної, скляної, металевої та пластикової тари і упаковки.

      Важливим  пріоритетом є підвищення ефективності енергозбереження у зв'язку з тим, що Україна належить до енергодефіцитних країн і за рахунок власних джерел задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах менш ніж на 50%. Відповідно до Комплексної державної програми з енергозбереження на період до 2010 року передбачається: запровадити заходи, спрямовані на скорочення енерговитрат у виробництві енергомісткої продукції й здійснення комплексного фінансово-економічного та енергетичного аудиту найбільш енергоємних виробництв і закриття на

цій підставі збиткових підприємств; провести реконструкцію та технічне

переозброєння ТЕЦ промислових підприємств; впровадити економічний

механізм заінтересованості в економії паливно-енергетичних ресурсів,

нових енергозберігаючих маловитратних технологій; запровадити на

енергоємних підприємствах автоматизовану систему обліку та управління витрат енергоносіїв; залучити до паливно-енергетичного балансу країни відновлювані та нетрадиційні джерела енергії. 
 
 
 

Висновок

     Природно-ресурсний потенціал  України дуже значний, але на сучасному етапі його використання  важливо зберігати ресурси, запроваджувати безвідходне виробництво та підвищувати енергозбереження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список літератури

1.Розміщення продуктивних  сил і регіональна економіка:Навч.посібник/Є.П.Качан-К.:”Юридична книга”, 2005-704.с.

2. Регіональна економіка:  навч.-метод. посіб. для самостійної вивчення дисц./М.І.Фащевський-К.:КНЕУ, 2010.-284 с.