Проблеми підготовки соціальних працівників в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

ФАКУЛЬТЕТ СУСПІЛЬНИХ НАУК

КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

      на  тему:  

«Проблеми підготовки соціальних працівників в Україні» 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

студентка ІV-го курс

Сопко Руслана 

Науковий  керівник:

доц. Попович  Г.М. 
 
 
 
 
 
 

Ужгород—2010

ЗМІСТ 

    Вступ 

    Основна частина:

1. Національні стандарти підготовки соціальних працівників.
2. Проблема предмета соціальної роботи.
3. Мотивація навчання майбутніх спеціалістів.

 

   Висновки. 

   Список  використаних джерел і  літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

      В Україні соціальна робота перебуває  у стадії оновлення. Офіційне введення її як навчальної дисципліни припадає на весну 1991 року і пов’язане з діяльністю Тимчасового науково дослідного колективу (ТНДК) «Школа-мікрорайон» (створений 1989 року Академією педагогічних наук і Державним комітетом народної освіти СРСР). Активну участь в ній взяла група соціальних педагогів з м. Донецьк, яку очолює В.М. Сидоров. Поступово створюються державні центри соціальних служб для молоді у великих містах. Змінюються функції органів соціального захисту населення. Розробляється нормативна база для введення в навчальних закладах спеціальностей «соціальна робота» та «соціальна педагогіка», організовується відповідна асоціація, зацікавлено вивчається зарубіжний досвід, ведуться власні творчі пошуки, наукові дискусії, готуються практичні передумови для налагодження підготовки і підвищення кваліфікації фахівців нового профілю. В Донецькому університеті відкривається спеціальний факультет перепідготовки соціальних педагогів і працівників (1992) при Національному університеті «Києво-Могилянська академія»--Школа соціальної роботи (1994 р.). Невдовзі спеціальність «соціальна робота» запроваджується у Харківському юридичному університеті внутрішніх справ, інших провідних вузах України.

      В УжДУ за сприяння міжнародної програми ТЕМПУС-ТАСІС в 1996 р. була створена одна з перших в країні кафедра соціальна  робота і відбувся прийом першої групи студентів. Нова спеціальність відкрита на юридичному факультеті і завдяки активній профорієнтаційній роботі стала популярною серед абітурієнтів. 1997 року запроваджена заочна форма оволодіння соціальною роботою.

      Підготовка спеціалістів нового фаху здійснюється в Україні на трьох рівнях: базовому, середньому та вищому—університетському. Загалом в 30 вузах країни організовано вивчення соціальної роботи та педагогіки. Віддалена перспектива—домогтися, як у розвинутих країнах, такої кількості соціальних працівників різних рівнів, що відповідала б кількості педагогів і перевищувала лікарів.

      Наблизити цю мету допомагає міжнародна допомога. Так, програма Євросоюзу «ТАСІС»  підтримує підготовку фахівців із соціальної роботи у Києво-Могилянській Академії, Ужгородському національному університеті, Чернігівському юридичному коледжі. Складовою частиною проекту «Соціальний захист в Україні» є навчання і підвищення кваліфікації працівників цієї сфери у Житомирській та Харківській областях.

      Українське  представництво Християнського дитячого фонду при підтримці ЮНІСЕФ, Міжнародної  федерації соціальних працівників  та їх Української асоціації реалізували  протягом 1997-1998 років проект «Соціальна освіта в Україні». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1. На соціальних працівників покладають великі надії, але до них пред’являються і високі вимоги. Вони повинні мати хорошу професійну підготовку: знання в різних галузях психології, фізіології, педагогіки, права, медицини, інформатики, відзначатися високою загальною культурою і культурою спілкування, володіти інформацією про сучасні політичні, соціальні, економічні процеси, мати супербачення, тобто здатність передбачати наслідки своїх дій, відзначатися професійним тактом, здатністю викликати довіру і симпатію у людей, володіти емоційною стійкістю, уміти приймати правильні рішення в будь-якій ситуації, іноді дуже непередбачуваній.

      Є.І. Холостова та деякі інші вчені, вважають, що соціальний працівник повинен  мати навички педагогічної діяльності. Знання, уміння і навички соціальної роботи складають фундамент педагогічної культури спеціаліста соціальної сфери. До числа її структурних елементів відносять психолого-педагогічну спрямованість особистості, її педагогічні здібності, майстерність ділового спілкування, культуру службової поведінки.

           Навчання соціальних працівників  у вищій школі розпочалося майже 10 років тому. Особливостями процесу інституалізації підготовки соціальних працівників в Україні були такі:

1. Це був стихійний процес у тому сенсі, що він розпочався «знизу», без попередньої розробки концепції та встановлення національних стандартів підготовки фахівців соціальної сфери.
2. Підготовка за спеціальністю «соціальна робота» розпочалася у межах інших напрямів підготовки таких, як соціологія, соціальна педагогіка, що відповідним чином відобразилося на структурі навчальних планів.
3. Навчальні програми у багатьох ВНЗ були розроблені з допомогою міжнародних партнерів (з різних країн), тому значною мірою відображають стандарти підготовки прийняті в тих країнах. Разом з цим, кожен педагогічний колектив спирався на наявні в нього ресурси—викладачів з певним досвідом, перелік дисциплін, що вже були розроблені і викладалися, традиції та вимоги навчального закладу.
4. Більшість з ВНЗ ліцензувала лише один з кваліфікаційних рівнів за цією спеціальністю: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст або магістр. Це обумовило неузгодженість змісту з кваліфікаційним рівнем та порушення принципу наступності навчання.

  Такі  передумови спричинили значну диференціацію у навчальних планах шкіл/факультетів, що готують соціальних працівників. Проблеми, до яких це призвело, пов’язані, в першу чергу, з невідповідністю кваліфікації тих знань та навичок, що отримує випускник, та їх диференціації, проблеми та незручності з продовженням навчання в іншому навчальному закладі внаслідок неспівпадіння структури та змісту дисциплін.

     Саме  тому нагальною проблемою наразі є встановлення національних стандартів підготовки соціальних працівників.

     Модель  підготовки соціальних працівників, що впроваджувалася у Школі соціальної роботи Національного університету «Києво-Могилянська академія» була побудована на європейських стандартах, і, зокрема, на основі британської моделі, адаптованої до українських реалій.

     Академічна  модель передбачає отримання освіти у вищих навчальних закладах за класичною схемою, типовою для України з проходженням певних кваліфікаційних рівнів: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр та присвоєнням відповідної кваліфікації.

     Базована  на досвіді модель передбачає перепідготовку кадрів, які мають освіту з інших спеціальностей, але також мають практичний досвід соціальної роботи.

     Важливим  концептуальним аспектом, який потребує визначення при встановленні стандартів підготовки соціальних працівників, є визначення частки практики у структурі освітньо-професійної програми.

     Окрім цього аспекту, при визначенні стандартів практичної підготовки, важливо зупинитися на деяких аспектах організаційної практики, а саме:

• видах практики (оглядова, виробнича, навчальна, дослідницька, волонтерська);
• частці практики відповідно до кваліфікаційного рівня та року (або курсу) навчання;
• кількості та різноманітності місць практики;
• формах та методах практичної підготовки;
• вимоги до супервізорів практики.

         На основі аналізу і узагальнення результатів досліджень багатьох вчених і власних досліджень можна запропонувати орієнтований узагальнений психографічний портрет соціального працівника.

1. Спрямованість особистості.
2. Інтелектуальні якості (аналітичність, наявність соціального інтелекту, освітній рівень, професійна компетентність).
3. Вольові якості.
4. Властивості динамічності: активність, енергійність.
5. Особистісно-організаційні якості (добросованість, відповідальність).
6. Особистісно-моральні якості (тактовність, доброзичливість, привітність).
7. Особистісно-комунікативні якості (готовність терпляче вислухати).

           Отже, специфіка діяльності соціального працівника вимагає органічного поєднання відповідних професійних і особистісних якостей, особливої компетентності: методичної, соціальної, організаторської. Методична компетентність—володіння спеціальним професійним інструментарієм—технологіями, методами соціальної роботи. Соціальна компетентність полягає в соціальній зрілості особистості спеціаліста, наявності у нього власної професійної позиції. Організаторська компетентність включає в себе організаційні уміння, цілеспрямованість, само організованість, здатність своєчасно приймати рішення.

     2.Трактування кола завдань соціальної роботи, як кола завдань будь-якої роботи пов’язане із визначенням її предмета, об’єктом якої вважається особа, способи її самореалізації і суспільної адаптації. Але одночасно стверджується, що коло інтересів соціальної роботи зосереджене переважно на допомозі «немічним»  і «незахищеним» верствам населення. Маються на увазі в цьому випадку люди похилого віку, діти з неблагополучних сімей, інваліди та ін..

      Проте при такому розумінні предмета соціальної роботи виявляється значне розходження  між тлумаченням соціальної структури  або соціальної сфери, що вироблене  соціальною філософією, соціологією і економічною теорією суспільства, з одного боку, та тлумаченням соціальної сфери в теоретичних розробках і навчально-методичній літературі із питань соціальної роботи, яка використовується при професійній підготовці соціальних працівників з іншого. Зокрема, стабільно у філософській, соціологічній та економічній літературі в Україні і за рубежем соціальна сфера інтерпретується, як сукупність соціальних груп та соціальних інститутів, в яких здійснюється особисте і громадське життя кожної індивідуально взятої людини. Скажімо, з погляду Американської національної асоціації соціальних працівників, соціальна сфера—це «професійна діяльність з надання допомоги індивідам, групам або громадам, що збільшує, або відновлює їхню здатність до соціального функціонування та створює сприятливі для цього умови у громаді».

      Багато  інших авторів сходяться на тому, що соціальна робота не вичерпується проблемами роботи в плані вирішення  питань допомоги малозабезпеченим набути певний соціальний статус. Соціальна  робота на наш погляд, має стосунок до всіх аспектів соціальної структури суспільства, а це вимагає і більш широкого тлумачення її предмета, проблем і завдань. Тим більше, що при сучасному тлумаченні соціальної роботи в полі зору перебуває, по суті, не стільки особа і питання її суспільної самореалізації, скільки особи певного девіантного типу.

      Отже, соціальна робота—це багатопланова  діяльність, предметом якої виступає розвій і створення умов для реалізації індивідуальних здібностей людей в різних аспектах функціонування соціальної сфери суспільства.

Тому, переосмислення предмету соціальної роботи, потребує вирішення багатьох теоретичних, методологічних і організаційно-практичних проблем  з урахуванням змісту тих соціальних процесів, що відбуваються в Україні та в світі в цілому.

       А, спеціаліст із соціальної роботи має бути готовим до розв’язання широкого діапазону проблем у соціальній сфері в умовах їх постійної динаміки й наявності чисельних альтернативних рішень . Він повинен вміти:

• аналізувати соціальні процеси і явища, встановлювати причини загострення ситуації;
• розробляти варіанти управлінських рішень у соціальній сфері на рівні підприємства, місцевих та центральних органів державного управління;
• проводити соціологічні дослідження
• прогнозувати розвиток соціальних процесів.

   Тому  особлива увага повинна надаватись тим  соціологічним дисциплінам, які безпосередньо мають зв’язок  із практикою соціальних працівників 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      3. Мотивація як соціально-психологічний  і педагогічний феномен включає не лише з’ясування первинних спонукальних сил людської активності, не лише ідеальну модель цілеспрямованої діяльності, яка з’являється у свідомості особистості як суб’єкта цих дій, але й усі ті фактори, які спрямовують регулюють, підтримують ці дії чи, навпаки, змінюють їхню початкову спрямованість.

      Поняття «мотивація» має у сучасній науці  різне тлумачення: як таке, що відображає систему факторів детермінованої поведінки, так і таке, що містить характеристику процесу, який регулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні.

        Розрізняють такі види мотивації:

• альтруїстична—це завжди внутрішня особистісно-усвідомлена і базується на двох мотивах: мотиві морального обов’язку і мотиві співчуття;
• матеріальна—стабільність, хоч і не дуже високих, зарплати, премій, матеріального заохочення та ін..;
• організаційна—зручно добиратися до місця роботи, можна відлучитися до своїх дітей, іноді заміщувати графік роботи, можливість планування робочого та вільного часу та ін..;
• соціальна—усвідомлення великої суспільної значущості виконуваної роботи, можливість отримати другу вищу освіту, хороші стосунки у мікроколективі на роботі та ін..

   Продовжуючи далі розглядати питання мотивації  студентів, які навчаються на відділенні соціальної роботи, можна навести приклад на нашій групі студентів 5 курсу даної спеціальності.

   Починаючи наше навчання, ще на 1 курсі, з нами викладачі кафедри обговорювали питання—«Чому ми обрали дану професію і звідки ми про неї дізнались?». На наше здивування з групи 17 чоловік, усвідомлено готувались до вступу саме на цю спеціальність буквально—3 студентів, інші 5, хотіли навчатись на юридичному факультеті, а 2—отримали цільові направлення, а інші 7 пояснюють свій вибір різними об’єктивними і суб’єктивними причинами.

   Тому  доцільним було проведення опитування серед студентів нашої групи, що з’ясувало наступні цікаві аспекти (зразок анкети у додатку):

   1.На 1 запитання отримано такі відповіді:

      --задоволені—5 студентів;

      -- не задоволені—1;

      --частково задоволені—9.

   2. На 2 запитання такі відповіді:

      -- так—2;

      -- ні—2;

      -- у подібних сферах до соціальної—11.

   3. На 3 запитання:

      -- так—2;

      -- ні—1;

      --частково—2;

      --побільше практики—10.

     4. Відповіді:

       --.частково—9;

       -- так—1;

       -- ні—1;

       -- важко відповісти—3.

     5. Відповіді:

       -- по спеціальності—8;

       --загальні—2;

       -- окремі пари одного викладача—5.

     6. Відповіді:

       --1-2 дисципліни—9;

       --3-5 дисциплін—1;

       -- більше 5—1;

    --немає—3.

      7. Відповіді:

        --так—8;

        -- деякі аспекти—3;

        -- частково—4.

      8. Відповіді:

        --так—6;

        --ні—4;

         --краще бути соціологом—5.

      9. Відповіді:

        --спеціаліста соціальної роботи—1;

        -- магістра соціальної роботи—3;

       -- магістра соціології—8;

        -- тільки практичного психолога—3.

      10. На нашу думку нам не вистачає  таких знань: психології (вузька спеціалізація), більше практики у соц.. закладах, практичних дисциплін, знання іноземної мови, вміння координувати проекти, вести справу, спілкуватися з різними категоріями клієнтів, наочності, слабка матеріальна база, тренінгів.

     11. Наші пропозиції:

       1) більше годин іноземної мови;

       2) строгий відбір студентів при  вступі;

       3) більше предметів по спеціальності;

       4) менше загальних предметів;

       5) креативні підходи викладачів до ведення лекцій;

       6) кращі умови навчання;

       7) проведення пар у 1 зміну;

    8) дати студентам можливість самостійно  вибирати загальні дисципліни;

    9) запровадження тренінгів;

   10) запрошувати на пари практичних  психологів і соціальних працівників, які на даний час працюють по спеціальності.

          Отже з результатів  дослідження можна побачити, що у  студентів є досить висока мотивація  до навчання і бажання вивчати  практичні дисципліни, а також  вони є задоволені обраною спеціальністю і у подальшому планують працювати у подібних сферах до соціальної. Порівняно з першим курсом, кожен з нас усвідомлює відповідальність, яку він взяв при виборі даної професії. Ми переусвідомили зміст і мету соціальної роботи завдяки різним науковим конференціям, семінарам на які до нас приїжджали викладачі з Словенії, американці, угорці та інші цікаві моменти при навчанні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ: 
 

     У нашій державі соціальна робота як самостійний вид фахової діяльності заявила про себе відносно недавно. І цілком зрозуміло, що вона успадкувала не лише колишню систему закладів соціального обслуговування, а й риси радянської моделі соціального забезпечення. Тим часом сфера соціального обслуговування населення у суспільному житті України посідає чільне місце, оскільки інвалідів, самотніх, хворих та безпорадних літніх людей серед українців більш, ніж достатньо. Але, на думку експертів, ця галузь і досі продовжує залишатися малопрофесійною, у ній, практично, немає людей із спеціальною освітою.

     Тому  проблеми у підготовці соціальних працівників, можна вирішити на університетському  рівні, на особистому рівні кожного студента, на загально-державному. Головне завдання тут полягає у тому, щоб у Міністерстві освіти і науки України визначили, який статус соціальної роботи? Чи виступає вона, як самостійна спеціальність? А також могли забезпечити подальше працевлаштування студентів, підвищити попит і рейтинг соціальної роботи.

      Соціальна робота - це складний процес, що вимагає  міцних знань з теорії управління (менеджменту), психології, соціології, педагогіки, медицини та ін. Це професія, що динамічно розвивається, являє собою соціальний механізм, здатний реагувати і компетентно вирішувати соціальні проблеми на всіх рівнях громадської структури і доходити до конкретного члена суспільства.  
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Біскуп В.С. Значення викладання соціології для фахівців соціальної роботи—50 с.\\ Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем: Матеріали Міжнародної наукової конференції 5-6 травня 2003 р., Ужгород/ За заг. ред. І.В.Козубовської, І.І. Миговича.—Ужгород: Мистецька лінія, 2003.—361 с. 

2. Дидик М.М.  Професійна підготовка кадрів  для соціальних служб—76 с.\\ Науковий  вісник Ужгородського національного університету: Серія «Педагогіка. Соціальна робота».--№4—Ужгород, 2001—132 с. 

3.Іванова О.Л.  Основні концептуальні аспекти  розробки стандартів підготовки  соціальних працівників—129 с.\\ Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем: Матеріали Міжнародної наукової конференції 5-6 травня 2003 р., Ужгород/ За заг. ред. І.В.Козубовської, І.І. Миговича.—Ужгород: Мистецька лінія, 2003.—361 с. 

4. Капська А.Й.  Мотивація в структурі діяльності соціального працівника—132 с.\\ Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем: Матеріали Міжнародної наукової конференції 5-6 травня 2003 р., Ужгород/ За заг. ред. І.В.Козубовської, І.І. Миговича.—Ужгород: Мистецька лінія, 2003.—361 с. 

5. Методика викладання  соціальної роботи та соціальної  політики: посібник для відкритого навчання/ І.Григи.—Київ-Ужгород, 2003 р.—110 с. 

6. Мигович І.І.  До питання  про зміст професійної  підготовки соціальних працівників—227 с.\\ Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем: Матеріали Міжнародної наукової конференції 5-6 травня 2003 р., Ужгород/ За заг. ред. І.В.Козубовської, І.І. Миговича.—Ужгород: Мистецька лінія, 2003.—361 с. 

7. Мигович І.І.  Соціальна робота, як наука, навчальна  дисципліна і професія—80 с.\\ Науковий вісник Ужгородського державного університету: Серія «Педагогіка. Соціальна робота».--№1 ВАТ «Патент», 1998.—152 с. 

8. Основы социальной работы. Учебник/Отв. ред. П.Д.Павленок,--М.: ИНФРА—1999. 

9.Попович Г.М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: Навчально-методичний посібник.—Ужгород: Гражда, 2000.—134 с. 

10 Технологии социальной работы. Учебник под общей ред. проф. Е.Й.Холостовой.—М.:ИНФРА—2001. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додаток

Анкета

     1.Чи  задоволені ви, що навчаєтесь  на спеціальності «Соціальна  робота»?

А) Задоволені;

Б) Частково задоволені;

В) Не задоволені. 

2.Чи хочете  ви після закінчення університету  працювати по цій спеціальності?

А) так;

Б) у подібних сферах до соціальної;

В) ні. 

3.Чи влаштовує  вас побудова навчального процесу  (теорія-практика)?

А) так;

Б) частково;

В) ні;

Г) побільше практики;

Д) побільше теорії. 

4. Чи відчуваєте ви себе готовими до практичної соціальної роботи?

А) так;

Б) ні;

В) частково;

Г) важко відповісти. 

5.Які предмети  для вас цікавіші при вивченні?

А) по спеціальності(викладачі  кафедри);

Б) загальні(викладачі інших кафедр);

В) окремі пари одного викладача.

Г) цікавих  немає. 

6.Чи є такі  навчальні дисципліни по спеціальності,  які вам зовсім не цікаві?

А) немає;

Б) 1-2 дисципліни;

В) 3-5 дисциплін;

Г) більше 5. 

7.Чи цікавими  для вас є теми, які вам пропонують при написанні курсових, кваліфікаційних, дипломних робіт?