Проблеми становлення та перспективи розвитку місцевих фінансів в Україні

 

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1.Місцеві фінанси, їх сутність, функції та значення для розвитку держави…………………………………………………...…………………………..5

РОЗДІЛ2.Місцеві бюджети як основа  місцевих фінансів……………………………………………………………………………...10

РОЗДІЛ 3.Проблеми становлення та перспективи розвитку місцевих фінансів в Україні…………………………………………………..…………………………..16

Висновки……………………………………………………………………………24

Список використаної літератури………………………………………………..26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          ВСТУП

У складних умовах сьогодення, коли визначилися і розгортаються стагнаційні процеси в економіці, перед органами місцевого самоврядування постали нові завдання, пов’язані з підтримкою соціально вразливих верств населення, яке позбавлено засобів для існування у зв’язку з втратою роботи, зменшенням соціальних виплат із-за нестачі коштів; забезпечення безперебійної роботи об’єктів місцевого господарства, в тому числі тих, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів; пошук і залучення альтернативних фінансових ресурсів за умови скорочення традиційних джерел надходжень; забезпечення поточних потреб територіальних громад і фінансування їхнього подальшого розвитку. Вирішення зазначених завдань безпосередньо залежить від стану матеріально-фінансової бази органів місцевого самоврядування, обсягу наданих їм прав та повноважень щодо розпоряджання власними ресурсами і майном, самостійності та автономності у прийнятті рішень стосовно місцевих проблем.

Система місцевих фінансів у нашій країні, як підтверджує практика, потребує серйозного реформування, що зумовлено багатьма причинами, основними з яких є високий ступінь централізації державних фінансів; нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих територій; обмеженість власної дохідної бази місцевого самоврядування і значна залежність місцевих бюджетів від державного бюджету; непрозорість і суб’єктивізм у прийнятті рішень щодо надання фінансової допомоги місцевим бюджетам; нерозвиненість демократичних процедур; недосконалість адміністративно-територіального устрою тощо.

Мета роботи – дослідження сутності місцевих фінансів України, проблеми та перспективи їх розвитку.

Завдання дослідження:

- розглянути сутність  місцевих фінансів та їх значення в розвитку держави;

- проаналізувати стан місцевих бюджетів  України;

- запропонувати перспективи розвитку місцевих фінансів  України.

Об’єктом нашого дослідження є місцеві фінанси України.

Теоретичною основою дослідження стануть доробки авторів в галузі фінансів та економічних теорій, зокрема підручники, навчальні посібники, монографії, періодичні видання.

Законодавчою та нормативно-правовою основою даної роботи є Конституція України, Бюджетний кодекс, Податковий кодекс України, закони України, постанови ВРУ, постанови КМУ, укази Президента України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         РОЗДІЛ 1 Місцеві фінанси, їх сутність, функції та значення для розвитку держави

 

В останні десятиріччя у багатьох державах спостерігається регіоналізація економічних і соціальних процесів, що проявляється у децентралізації та деконцентрації повноважень. Регулювання процесів регіонального розвитку переходять від центральної державної влади до регіональної і місцевої. Не оминув цей процес і Україну. Децентралізація управлінських процесів потребує відповідного фінансового забезпечення. Роль місцевих фінансів посилюється, а сфера їх використання розширюється. Зростає величина місцевих фінансів, і в багатьох країнах вона складає переважну частину фінансових ресурсів держави. Тому не тільки процеси розподілу повноважень перебувають під постійною увагою науковців  та практиків. Так само потребують детального опрацювання проблеми формування місцевих фінансів як на локальному, так і на регіональному рівнях.

Місцеві фінанси – це сукупність грошових коштів, що використовуються на економічний і соціальний розвиток територій. Головним напрямком використання місцевих фінансів є фінансове забезпечення соціальної і частково виробничої інфраструктури.

Розвиток теорії місцевих фінансів тісно пов'язаний із збільшенням впливу місцевих органів влади у різних країнах світу. Світовий розвиток показав, що при створенні будь-якої держави спочатку формується міцна і життєздатна центральна влада, а з часом частина повноважень передається місцевій владі, оскільки є дуже багато таких завдань, які краще зрозумілі і краще виконуються на місцевому рівні. Саме тому з кінця XIX століття теоретичне тлумачення сутності місцевих фінансів неодноразово змінювалося. Щодо Європи, то у кінці минулого століття у 1985 році було створено Європейську хартію про місцеве самоврядування, яка заклала єдині загальноєвропейські принципи в основу організації місцевого самоврядування. У листопаді 1996 року до Європейської хартії приєдналася й Україна. З огляду на проголошений нашою державою курс європейської інтеграції, побудова в Україні системи органів місцевої влади в контексті досвіду європейських країн є дуже важливою. Актуальним завданням є реалізація на практиці принципів Європейської хартії місцевого самоврядування, особливо тих, що стосуються організації діяльності місцевої влади та її фінансового забезпечення.

В українській науковій літературі визначення місцевих фінансів трактується по-різному. Наприклад, за означенням О.Д. Василика "...за своєю економічною суттю місцеві фінанси - це сукупність форм і методів створення фондів фінансових ресурсів для забезпечення органами місцевого самоврядування виконання покладених на них функцій у галузі економічного і соціального розвитку територій".Автором наголошується, що провідне місце в державних фінансах належить бюджетам різних рівнів, які об'єднуються у зведеному бюджеті держави.

Окремими українськими економістами місцеві фінанси розглядаються як "сукупність економічних відносин щодо розподілу та перерозподілу доходу та фондів грошових коштів, які використовуються для економічного і соціального розвитку даної адміністративно-територіальної одиниці".

В.І. Кравченко, розглядаючи питання формування науки про місцеві фінанси, звертає увагу на те, що поняття місцеві фінанси розширило зміст поняття "публічні фінанси", стало їхньою невід'ємною і відносно самостійною складовою. Місцеві фінанси розглядаються ним як "система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань як власних, так і делегованих". Однією з найважливіших функцій місцевих фінансів, як зазначається автором, є фінансування громадських послуг, або, по-іншому, послуг соціального характеру, на противагу послугам "економічного характеру" (оборона, безпека), які надаються центральною владою.

На нашу думку останній погляд на природу місцевих фінансів, найбільше відповідає їх змісту. Отже, за своєю економічною сутністю місцеві фінанси - це регульовані у визначеному правовому полі за допомогою спеціальних методів, прийомів та інструментарію потоки коштів, які циркулюють у національній економіці через створювану на місцевому рівні систему фондів фінансових ресурсів, забезпечують здійснення місцевими органами влади своїх повноважень, надання ними послуг соціального характеру та супроводжуються виникненням економічних відносин між всіма учасниками цих процесів.

 Основним джерелом її фінансування стали бюджетні асигнування і кошти суб’єктів господарювання. На органи місцевого самоврядування покладені важливі завдання по втіленню в життя державних соціально–економічних реформ. Здійснення державних програм в галузі соціального розвитку потребує великих матеріальних та фінансових ресурсів. Фінансування заходів по обслуговуванню населення значною мірою відбувається за рахунок коштів, якими можуть розпоряджатися місцеві органи.

Місцеві фінанси – це важлива системоутворююча складова фінансової системи будь–якої держави. Вони охоплюють місцеві бюджети, фінанси суб’єктів господарювання, місцеві фонди фінансових ресурсів та місцеві запозичення, що використовуються для задоволення потреб жителів регіонів та місцевостей. Місцеві фінанси забезпечують фінансування широкого кола заходів, пов’язаних із соціально–культурним та комунально–побутовим обслуговуванням населення певної адміністративно–територіальної одиниці, тому їх значення повсякчас зростає.

Найважливішою ланкою місцевих фінансів є місцеві бюджети. Через місцеві бюджети держава активно проводить соціальну політику. На основі коштів місцевих органів, сконцентрованих у місцевих бюджетах здійснюється фінансування до 70 % видатків соціальної сфери. При цьому коло фінансованих заходів розширюється.

За допомогою місцевих фінансів держава здійснює вирівнювання рівнів соціального розвитку територій, які в результаті складених умов відстають у своєму економічному розвитку від інших регіонів країни і не мають змоги надавати соціальні послуги на рівні загальному для всієї країни. Для подолання такої нерівномірності розробляються місцеві та регіональні програми розвитку.

Кошти на їх здійснення формуються за рахунок джерел доходів бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

При цьому місцевим бюджетам виділяються відрахування від державних податків і субвенції, тобто фінансові ресурси, що надаються із вищестоящих бюджетів на певні цілі (розвиток охорони здоров’я, шляхове будівництво, комунальні об’єкти та ін.).

Наступною важливою ланкою місцевих фінансів є кошти суб’єктів господарювання. До них відносяться, по-перше: фінансові  ресурси підприємств комунальної форми власності; найчастіше це комунальні підприємства. По-друге, це фінансові ресурси підприємств, що використовуються ними на фінансування соціально-культурних та житлово-комунальних об’єктів.

Якщо міста виникають на базі побудованого підприємства, то нерідко майже вся соціальна інфраструктура знаходиться у відомчому підпорядкуванні. Тому в загальному обсязі місцевих фінансів переважають кошти підприємств, що спрямовуються на соціальний розвиток.

Іншою ланкою місцевих фінансів є місцеві (територіальні) позабюджетні фонди. Джерелами формування таких фондів служать позичкові ресурси, доброчинні внески підприємств і населення, спеціальні збори (страхові), надходження із централізованих позаюджетних фондів, наприклад, пенсійного та ін. Позабюджетні фонди найчастіше мають цільове призначення.

Місцеві фінанси реалізують свою економічну сутність через функції, які вони виконують, а саме:

• розподіл і перерозподіл ВВП. Поряд із державним регулюванням діяльності соціально-економічної сфери здійснюється її муніципальне регулювання. Місцеві органи влади у сфері своєї компетенції здійснюють нормативне регулювання соціально-економічної діяльності суб'єктів господарювання, які діють на їх території.

• формування фіскальної політики на місцевому рівні. Фіскальна політика дає змогу формувати фінансові ресурси для розв'язання завдань, що покладаються на місцеві органи влади. Фіскальна політика на місцевому рівні загалом спрямовується державою, але окремі її складові формуються фіскальною діяльністю місцевих органів влади, яка може здійснюватись на їх розсуд. Вони, наприклад, можуть вводити місцеві збори, податки тощо. Зазвичай така діяльність має свої економічні обмеження.

• фінансування громадських послуг. Ефективність реалізації даної функції залежить, головним чином, віл стану фінансів місцевих органів влади. Сучасна модель надання таких послуг громадянам базується на диверсифікації та поєднанні різних форм організації господарської діяльності, що є визначальним чинником її ефективності та динамічного розвитку. Держава надає лише певний мінімум набору та обсягів суспільних послуг, які може підтримувати суспільство, оплачуючи їх за рахунок податків. Тому державний сектор орієнтується на основні стандартні потреби і не може своєчасно і оперативно реагувати на швидку зміну всього спектра споживчого попиту.

         • забезпечення економічного зростання територій. Вплив фінансів місцевих органів влади на економічне зростання здійснюється через капітальні витрати, діяльність на ринках позичкового капіталу, нерухомості та землі. У структурі видатків місцевих бюджетів України за останні роки відбуваються якісні зміни, що позитивно впливають на економічне зростання територій.. Значний вплив на економічну ситуацію в регіонах має діяльність місцевих органів влади на ринках землі й нерухомості.

Таким чином, у сучасних умовах все більшою мірою місцеві органи покликані забезпечити комплексний розвиток територій, пропорційний розвиток виробничої і невиробничої сфер на підвідомчих територіях. Значно зростає їх координаційна функція в економічному і соціальному розвитку територій. Вказані чинники викликають необхідність подальшого розширення і зміцнення фінансової бази органів місцевого самоврядування, вирішення ряду проблем, пов’язаних з удосконаленням методів формування і використання фінансових ресурсів регіонів та місцевостей.

 

 РОЗДІЛ 2 Місцеві бюджети як основа місцевих фінансів

Місцеві бюджети – основна складова місцевих фінансів. Їх функція, викликана особливими місцевими інтересами. Забезпечення цих інтересів - головна мета діяльності місцевої влади, що насамперед визначає її функції, а отже, й об'єктивну потребу та закономірність функціонування місцевих фінансів.

Фактично в Україні все ще триває процес концентрації ресурсів та ухвалення урядових рішень про їх використання виключно на центральному рівні, про що свідчать дані табл. 2.1. Аналіз даних, наведених у цій таблиці, дозволяє зробити такі висновки:

1) доходи місцевих бюджетів складають біля 8% ВВП і цей показник має тенденцію до зниження;

2) на доходи місцевих  бюджетів доводиться чверть зведеного бюджету України;

3) питома вага трансфертів  у доходах місцевих бюджетів  складає близько половини і має тенденцію до збільшення.

Таблиця 2.1

Окремі характеристики бюджетної системи України

у 2011– 2013 рр.

Показники	2011	2012	2013
Доходи державного бюджету, млрд грн	138,1	162,3	161,9
Доходи місцевих бю- джетів (без трансфер- тів), млрд грн	39,7	46,5	49,2
Частка доходів місце- вих бюджетів у доходах зведеного бюджету, %	22,3	22,3	22,9

До дохідної частини державного бюджету з урахуванням міжбюджетних трансфертів надійшло 162,7 млрд грн., що на 0,2 млрд грн., або 1,2 %, менше аналітичного показника 2012 року.

Виконання дохідної частини державного бюджету без урахування міжбюджетних трансфертів становило 161,9 млрд грн., що на 0,4 млрд грн., або на 0,3 %, менше відповідного показника попереднього року. Надходження бюджетних доходів менше минулорічного рівня зафіксовано вперше після кризового 2009 року.

Отже, подальше централізоване управління фінансами та залежність місцевих бюджетів від трансфертів з державного бюджету загрожують повноцінному функціонуванню та розвиткові інституту місцевого самоврядування.

Як відомо, однією з вимог до бюджетної системи країни є побудова її таким чином, щоб вона слугувала інструментом ліквідації територіальних диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів. Разом з тим, в останні десятиліття збільшилися диспропорції в економічному розвитку окремих територій, що загрожує негативними політичними наслідками.

В Україні дійсно спостерігається значна диференціація регіонів за рівнем економічного розвитку та якістю життя людей. У 2013 р. половина ВВП України була сформована у м. Києві та ще 4 областях (Донецькій, Дніпропетровській, Харківській та Одеській, інша половина – у 20 областях, АРК та м. Севастополі.

Сьогодні майже половина усіх доходів формується за рахунок податкових надходжень, більш ніж 42 % — за рахунок бюджетних трансфертів. Відрахування до цільових фондів у останні роки складають близько 1,5 %, серед них переважають збори за забруднення навколишнього природного середовища та цільові фонди, створені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади. Неподаткові надходження в доходах місцевих бюджетів України незначні, їх частка за останні п'ять років коливалась від 3,4 до 8,3 % , в 2013 р. була на рівні 5,5 % .

До місцевих бюджетів надходять кошти від справляння більшості загальнодержавних податків, а також місцеві податки та збори. Серед власних податкових надходжень найбільше фіскальне значення має податок з доходів фізичних осіб у частині, що закріплений за місцевим бюджетом. Його частка в податкових надходженнях місцевих бюджетів протягом останніх років перевищувала 2/3, у 2013 р. надходження податку з доходів фізичних осіб склали 68,7 % сукупних податкових надходжень місцевих бюджетів України (табл. 2.2).

                                                                                                      Таблиця 2.2

Склад та структура власних податкових надходжень місцевих бюджетів

Група податкових надходжень	2011 р.		2012 р.		2013р.
	млн грн	%	млн грн	%	млн грн	%
1	2	3	4	5	6	7
Податкові надходження, усього	16458,3	100	18595,3	100	18308,2	100
у т.ч.: податок з доходів фізичних осіб	10823,8	65,8	13521,3	72,7	12578,8	68,7
податок на прибуток підприємств	149,2	0,9	150,4	0,8	136,4	0,7
податок з власни- ків транспортних засобів	587,4	3,6	600,1	3,2	658,7	3,6
плата за землю	1 806,3	11,0	2032,3	10,9	2293,2	12,6

плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності	311,4	1,9	361,8	1,9	512,4	2,8
фіксований сільськогосподар- ський податок	125,9	0,8	108,6	0,6	114,8	0,6
інші податкові надходження	1 100,1
		6,6	18,4	0,2	49,4	0,3

 

 

 

 

 

 

 

Серед платежів, пов'язаних з використанням природних ресурсів, найбільшу роль відіграє плата за землю — 12,6 % податкових надходжень.

Основними неподатковими надходженнями до місцевих бюджетів є кошти від приватизації комунального майна, адміністративні штрафи та фінансові санкції, проценти банків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами, плата за оренду майна, яке знаходиться у розпорядженні місцевого самоврядування та ін.

Обсяги неподаткових надходжень певною мірою відображають активність органів місцевого самоврядування на фінансовому ринку та ринку праці, діяльність у сфері місцевого господарства і, зокрема щодо розпоряджання належним їм майном, дієвість контрольної роботи місцевих фіскальних органів тощо.

Склад та структура інших власних доходів місцевих бюджетів  представлена в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

    Склад і структура інших власних доходів місцевих бюджетів України

Група власних надходжень	2011 р.		2012 р.		2013 р.
	млн грн	у % до сукуп- них доходів	млн грн	у % до сукуп- них доходів	млн грн	у % до сукуп- них
Доходи від функціонування комунальних підприємств	67,8	0,2	95,6	0,3	150,9	0,4
Адміністративні збори та платежі, доходи від неко- мерційного та побічного продажу	285,5	1,0	321,9	0,9	439,6	1,1
Штрафи та фінансові санкції	29,6	0,1	21,7	0,1	21,2	0,1
Інші неподаткові надходження	65,4	0,2	77,6	0,2	-717,8	X
Власні надходження бюджетних установ	1 522,2	5,4	1914,6	5,6	2296,6	5,8
Усього	28247,4	X	34306,5	X	39604,2	X

 

З табл. 2.3  видно, що основна частина цієї групи власних доходів — це власні надходження бюджетних установ, які обліковуються як складова неподаткових надходжень; за останні три роки їх частка становила понад 5 % сукупних доходів місцевих бюджетів.

Доходи від власності та підприємницької діяльності, здійснюваної органами місцевого самоврядування у 2011-2013 рр., не досягали і 0,5 %, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу були в межах 1 % сукупних доходів місцевих бюджетів України.

Доходи місцевих бюджетів складають основу фінансової бази органів місцевого самоврядування, тобто є підґрунтям їхньої фінансової незалежності.

Крім того, податок на прибуток підприємств, які належать до комунальної власності, зручний для використання його в місцевому оподаткуванні. Проте особливості господарювання та сучасний незадовільний фінансовий стан більшості комунальних підприємств показують, що відчутних доходів ці суб'єкти господарювання місцевому самоврядуванню не приносять.

У 2013 р. надходження податку на прибуток комунальних підприємств становили лише 30,4 млрд грн.

Якщо звернутися до даних про надходження податку на прибуток підприємств комунальної власності до бюджетів обласних центрів, то можна звернути увагу на дещо більшу їх фіскальну роль у формуванні місцевих бюджетів. Так, у 2013 р. такі надходження сягали 1 % сукупних бюджетних доходів у містах Дніпропетровську, Одесі, Луганську, Чернівцях; у Запоріжжі цей показник був на рівні 2 %.

У цілому протягом останніх років спостерігається тенденція до поступового збільшення абсолютних обсягів окремих груп доходів від комунальної власності, які акумулюються в місцевих бюджетах. Так, за період з 2011 по 2013 р. плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого комунального майна збільшилась у 2,5 раза, у 2,2 раза зросли надходження від відчуження майна комунальної власності, у 4,5 раза — надходження від продажу землі і нематеріальних активів. Відповідно спостерігалось і збільшення частки цих груп доходів у місцевих бюджетах. Але, незважаючи на законодавче впорядкування основних питань функціонування комунальної власності, прийняття низки офіційних документів, спрямованих на активізацію процесу передачі об'єктів з державної у комунальну власність, — інститут комунальної власності в Україні повноцінно не діє. Доходи від власності, яка належить органам місцевого самоврядування, за постійного збільшення абсолютних обсягів, становлять занадто малу частку їх сукупних фінансових ресурсів — до 5 %.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Розділ 3 Проблеми становлення та перспективи розвитку місцевих фінансів в Україні

Розвиток системи місцевих фінансів в Україні відбувається в умовах прийняття нового Бюджетного і Податкового кодексів, що обумовлене посиленням бюджетної децентралізації, підвищенням ефективності механізму формування і розподілу фінансових ресурсів між рівнями бюджетної системи. В умовах трансформації економіки країни, підвищення соціальних стандартів рівня життя населення відбувається підвищення ефективності складових цієї системи відповідно до рівня розвитку виробничого і невиробничого потенціалу територіальних утворень.

При цьому розвиток системи місцевих фінансів в Україні не сприяє комплексному і системному розвитку бюджетної політики, міжбюджетних відносин, ринку місцевих позик, комунального сектора економіки, обґрунтованого розмежування дохідних джерел і видаткових повноважень між рівнями бюджетів, створення дієздатної системи фінансової державної підтримки територіальних утворень. В Україні необхідно, виходячи з європейського досвіду, здійснювати посилення бюджетної децентралізації. Забезпечення посилення бюджетно-податкової децентралізації в умовах трансформації економіки України має бути направлене на:

• розділення доходів між рівнями бюджетної системи на основі єдиних принципів і підходів, що забезпечує зацікавленість місцевих органів влади у формуванні сприятливих умов для економічного розвитку і нарощування податкового потенціалу відповідних територій;
• власні доходи місцевих органів влади повинні стати  основним ресурсом для ефективної реалізації закріплених за ними видаткових повноважень, включаючи вирівнювання бюджетної забезпеченості територіальних утворень;
• податкові повноваження  органів місцевої самоврядності не повинні обмежувати переміщення капіталів, робочої сили, товарів і послуг, а також дозволяти експортувати податковий тягар на інші території;
• розмежування податкових повноважень і прибуткових джерел повинне в основному орієнтуватися на вертикальне (між рівнями бюджетної системи), а не горизонтальне бюджетне вирівнювання;
• частина доходів  від регулюючих податків може розподілятися між місцевими бюджетами на підставі  форматизованих методик, що враховують місцеві особливості.

Вдосконалення розподілу дохідних джерел і видаткових повноважень  між рівнями державного і місцевих бюджетів повинно передбачати системний  розвиток ринку місцевих запозичень в  Україні. Основними проблемами розвитку ринку  місцевих  позик (ринку  облігаційних позик і кредитних ресурсів) у нашій країні є  відсутність ефективного механізму з залучення цих позик. В умовах євроінтеграції України необхідним є вивчення зарубіжного досвіду організації ринку місцевих позик.